Багато хто, покладаючись на самолікування, прагнучи якнайшвидше позбутися недуги, приймають медпрепарати, несумісні одне з одним. Таким чином вони ще й погіршують свій стан.
Сиропи від кашлю + ліки від алергії. Приймати разом їх не можна, бо їхній склад схожий, речовини в них діють як снодійне, тобто можна досягти їхнього передозування, коли людина просто не в змозі контролювати свою свідомість і свої дії. Таке поєднання неприпустиме навіть перед сном, адже вранці важко буде орієнтуватися.
Антидепресанти + знеболювальні. Медики так само вважають їх небажаною сумішшю. У поєднанні ці препарати здатні спричинити шлункову кровотечу. До того ж обидві групи препаратів впливають на вироблення серотоніну, тож серед супутніх явищ тривога, прискорене серцебиття, підвищення температури.
Ліки від тромбів + аспірин. Препарати від тромбів називаються антикоагулянтами, вони знижують згортання крові. І аспірин має таку ж властивість, тож виходить знову ж таки передозування.

Запис Лікарі назвали ліки, які не можна вживати водночас спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Яким би не був біль – пульсуючим, кинджальним або ж таким, що тягне, – він оволодіває нашою свідомістю й вибиває зі звичної колії. Навіть ті люди, які звикли боротися з хворобами без використання ліків, перед болем встояти не можуть – дістають з домашньої аптечки анальгін, аспірин чи будь-яку іншу знеболювальну пігулку. Як правильно обрати ліки від болю та чи безпечні вони, поцікавилися в Олександра Ляшко, лікаря-анестезіолога, завідувача відділенням анестезіології Чернівецького обласного онкодиспансеру.     

– Біль – це лише орієнтир, що допомагає знайти справжню причину хвороби. Власне, зазвичай поки не болить, людина не поспішає звертатися до лікаря, – каже Олександр Володимирович. – Тому варто розуміти, що анальгетики, тобто лікувальні препарати, які пригнічують біль, не впливають на її причину, а лише тимчасово полегшують самопочуття людини.

– Чи може людина впоратися з болем без застосування анальгетиків?

– Усе залежить від тривалості, інтенсивності та походження болю. Зрозуміло, що можна перетерпіти неприємні відчуття від незначного опіку праскою. А от з болем від серйозного опіку самостійно не впоратися.

– Як виникає біль?

– Повідомлення про больові імпульси, які зароджуються в органах та тканинах, передаються через нервові волокна до головного мозку. Поява неприємних відчуттів – це сигнал для організму: хворе місце потребує допомоги. М`язи в районі джерела болю розслаблюються, змінюється обмін речовин та кровообіг. Організм починає виділяти власні знеболюючі речовини і спрямовує їх до пошкодженого місця. Проте, якщо біль сильний та тривалий, у людини може не вистачити внутрішніх знеболюючих ресурсів. Тоді варто скористатися анальгетиками.

– Олександре Володимировичу, анальгетики діють безпосередньо на головний мозок?   – – Безпосередньо на головний мозок людини діють в основному дуже сильні знеболюючі – опіати. Їх призначають у крайніх випадках. Зокрема, для попередження больового шоку після травми, при хронічному болі в онкологічних пацієнтів або у випадках неефективності інших ліків. Наркотичними анальгетиками є всі препарати, які містять морфін, кодеїн, фентанил тощо.

А от знайомі усім знеболювальні – анальгіну чи парацетамолу – ненаркотичні. Вони діють в основному на периферичну нервову систему, тобто пригнічують біль у зоні її дислокації. Звикання вони не викликають і вважаються відносно безпечними.

– До речі, у багатьох країнах світу анальгін заборонений. А в нас його досить широко застосовують…

– Анальгін справді має чимало побічних дій. Доведено, що він спричиняє зміни у складі крові, небезпечний для нирок, може викликати важкі імунні наслідки. Краще замість анальгіну використовувати ібупрофен. Він мінімально підвищує тиск і не впливає негативно впливу на шлунково-кишковий тракт.

Іще слабшою є знеболювальна дія парацетамолу. Натомість його вживання може спровокувати побічні реакції з боку печінки. До того ж, парацетамол не можна поєднувати з алкоголем.

Аспірин теж не має сильної знеболювальної дії. А от шлунково-кишковий тракт від нього страждає. Не варто застосовувати аспірин при застуді, особливо при підозрі на грип. Він підвищує кровоточивість, і якщо грип ускладниться запаленням легенів, є ризик виникнення крововиливу в легені. Взагалі, у багатьох країнах світу аспірин застосовується лише для профілактики серцево-судинних захворювань. Але для цього препарат має призначити лікар.

Німесуліди заборонені майже в усіх країнах Європи

– А що скажете про препарати на основі німесуліду, які, здається, спроможні зняти будь-який біль?

– Ці препарати заборонені майже в усіх країнах Європи, бо викликають серйозні ускладнення – кровотечі. Не раджу використовувати їх для зняття болю. Краще обрати ібупрофен, а при спазмах – спазмолітики.

– Якщо біль можна терпіти, чи виправдано приймати анальгетики?

– Якщо біль терпимий, краще відмовитися від ліків. Зокрема, головний біль можна «вилікувати» сном, прогулянкою по свіжому повітрю. Якщо причина головного болю підвищений тиск, варто пити не анальгетики, а сечогінні препарати. Коли ж біль порушує ваші плани, дратує, не дає зосередитися, можна прийняти таблетку ібупрофену, парацетомолу чи спазмалгону. Однак пам`ятайте: зловживання знеболюючими засобами може призвести до зворотного результату – ліки провокують нові напади.

Якщо повторюється біль невідомого походження, краще звернутися до лікаря. Ні в якому разі не «приглушайте» його анальгетиками: вони не вирішать проблему, а лише віддалять момент виявлення захворювання.

– Олександре Володимировичу, може, є універсальний анальгетик, який швидко і ефективно знімає будь-який біль, не викликаючи серйозних побічних ефектів?

– Усі безрецептурні анальгетики тимчасово знімають головний біль, м’язовий, зубний. При болі середньої інтенсивності, котра не супроводжується запальним процесом (немає підвищеної температури) підійде парацетамол.

Якщо є жар, біль у м`язах та суглобах, варто прийняти ібупрофен. Цей препарат володіє протизапальним та жарознижуючим ефектом.

Єдиний вид болю, при якому не варто приймати жодних анальгетиків, – це біль у животі. Викликати його може що завгодно – гастрит, дисбактеріоз, виразка шлунку – і знеболювальні препарати тут не допоможуть. У той же час вони завадять лікарю встановити діагноз.

– Можливо, існує правило: як приймати анальгетики і не нашкодити собі?

– Головне – намагайтеся обходитися мінімально ефективною дозою препарату. Щоби не «перестаратися» з ліками, спробуйте спочатку випити половину таблетки. І тільки якщо біль не зникне, прийміть другу частинку пігулки.

Знеболювальні препарати варто приймати не частіше одного-двох разів на тиждень. Якщо ви не можете обходитися без них – це сигнал, що варто звернутися до лікаря.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис Зі знеболювальними – обережно! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Мені 56 років і я вперше в житті мушу лягти на операцію. Найбільше хвилююся за анестезію. Чи прокинуся після загального наркозу, коли годину-дві проведу без свідомості?.. Лікарі наполягають на епідуральній анестезії. Проте сусіди відраджують, мовляв, після неї можна залишитися інвалідом, бо може  паралізувати. Я розгублена і налякана. Яку анестезію обрати, аби не зашкодити здоров’ю?»

                                  Ірина Горобець, Хотинський район

– Епідуральна анестезія – це анестезія майбутнього. Більше того: вона удвічі-утричі  безпечніша за загальне знеболювання, – запевняє Олександр ЛЯШКО, лікар-анестезіолог, завідувач відділенням анестезіології Чернівецького обласного онкодиспансеру.

– При загальній анестезії «мішенню» є головний мозок. А це, звісно, завдає неабиякої шкоди всьому організму. До того ж, при загальному наркозі пацієнта переводимо на штучне дихання. Досить важким є вихід з такого стану. Повернення до свідомості може тривати дві-три години. У хворого можуть виникнути галюцинації, розлади мови, головні болі, нудота, блювота тощо.

Маю ще один аргумент не на користь загального знеболювання: нещодавно вчені встановили, що опіодні препарати, які ми використовуємо при загальній анестезії, можуть спровокувати виникнення та розмноження ракових клітин.

– Із загальним знеболюванням усе зрозуміло. А наскільки безпечною є епідуральна анестезія?

– Епідуральна анестезія блокує чутливість нижньої частини тіла, але не зачіпає свідомості. Спочатку знечулюється шкіра в місці пункції. Після цього в епідуральний простір хребта, не доходячи до спинного мозку, вводиться спеціальна голка. Через неї  пропускаємо епідуральний катетер – тоненьку гнучку трубочку. Важливо, що нині використовуються тільки одноразові катетери, тому ця процедура є цілком безпечною. Далі голка витягується, а катетер прикріплюється до спини. Якщо пацієнт бажає бути присутнім на власній операції, ми не вводимо йому снодійного. Тоді він спілкується з лікарями. Якщо ж атмосфера в операційній його лякає, то ми використовуємо снодійне і людина просто спить. Хочу зауважити, що післяопераційний період після епідуральної анестезії не є проблемним. Хворий просто прокидається, як після сну.

Зазначу також економічну перевагу «епідуралки»: усе необхідне для такого знеболювання людина купує в аптеці за символічну ціну – 150 гривень. Тоді як опіати, потрібні для загального знеболювання, обходяться значно дорожче.

–  Чи можливі ускладнення від епідуральної анестезії? Зокрема, як пише читачка, – параліч?

– Варто розуміти, що будь-який наркоз – це завжди ризик. Анестезіолог вирішує, який саме вид знеболювання підібрати для конкретного пацієнта. І якщо фахівець грамотний, він ніколи не спричинить епідуральною анестезією паралічу. До того ж, цей вид знеболювання має протипокази: травми хребта, низький тиск, запальні процеси шкіри на хребті і, звісно, – незгода пацієнта.

– Олександре Володимировичу, коли є вибір між загальною та епідуральною анестезіями, що варто обрати пацієнтові?

–  Якщо планується операція на органах травлення, найкраще зробити вибір на користь епідуральної анестезії. Коли ж йдеться про операцію, скажімо, на обличчі чи грудях – тоді застосовують тільки загальне знеболювання. Крім того, є також прямі покази до епідуральної анестезії: бронхіальна астма, захворювання легенів, бронхів та печінки. Якщо у пацієнта є одна з цих недуг, лікар навіть на прохання хворого не зможе застосувати загальне знеболювання.

При виборі анестезії раджу пацієнтам довіряти лікарям, ставити всі запитання, що хвилюють, і висловлювати свої тривоги. Анестезіолог, що проводить знеболювання, оцінює ваш стан і вживає заходів безпеки при виконанні процедури.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис Наркоз: який краще? спершу з'явиться на Медіа-Версії.