Микола Бауер (позивний «Богомол») приїхав додому на ротацію на 10 днів.
Микола – боєць окремої зведеної штурмової добровольчої чоти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Пішов захищати Україну добровольцем. На фронті – 7 місяців. Це перша його відпустка.

У вівторок, 3 листопада, о 6-ій ранку ми зустрічали «Богомола» на автовокзалі. Я знала його тільки за фото, з фільмів про «Карпатську січ» в Інтернеті і, звичайно, з розповідей його побратимів: Вікторії, Віталія, Руслана, Андрія… Автобус з Дніпропетровська не запізнився, до наступного автобуса у Миколи було більше трьох годин. Тож ми не пішли одразу на базу громадського формування «Сотня Буковини» на вулиці Шевченка, 41, а зайшли до буфету автовокзалу. Ми раділи, розмовляли, розповідали напівсмішні, напівсумні історії, перебивали одне одного, намагалися відігнати тривогу, яка постійно мимоволі повертається у свідомість. Адже цієї миті не всі сидять за столом у теплій кімнаті. Хтось заступив на чергування, хтось захищає лінію оборони – там, на сході…

– Як ти, Миколо, став добровольцем? Що спонукало тебе піти на фронт захищати Україну?
– Перед війною (це було взимку) я хотів поїхати до Польщі на заробітки. Уже готові були і візи, і всі документи. Але якогось моменту щось ніби замкнуло в мені: я вирішив, що не туди треба їхати. Залишив документи вдома і поїхав на передову. Там пройшов вишкіл, на базі.

–А де ця база?
–Курахово. Потім проходив вишкіл на «Камікадзе», це друга лінія оборони. Там я навчався. Серед іншого – як звикати до вибухів снарядів, мін… Пам’ятаю свій день народження, це було саме на Пасху, 12 квітня. Тоді я ще не звик до війни і було реально страшно. Обстріл почався десь о третій годині ночі і тривав до обіду. Піски всі горіли. Було дуже, дуже страшно. Ми були у Первомайську. Снаряди туди не долітали. Але Піски горіли…
Та з часом до всього звикаєш. Людина – це таке унікальне створіння, що може звикнути, пристосуватися до всього. І вже потім я пішов на саму передову, у Піски. Довелося ходити на позиції під обстрілами мін, «градів», всього. І кулі літають. Звикаєш…

–Ти зараз в АТО за контрактом. Де саме ваші позиції?
–Так, ми легалізувалися одні з перших. І нам дали позицію під Донецьким аеропортом. Там по нас били  і міни, і гради, та, дякувати Богові, все якось обходилося без жертв. І до цього часу ми тримаємо ці позиції.
Але на війні, як на війні. З мого відділення загинуло двоє людей. Я з ними навіть не встиг познайомитися, це сталося на початку моєї служби. Це «Телефонщик», молодий хлопець: йому було 19 років і «Характерник», йому було тридцять з чимсь. Так  вийшло, що ми тільки прийшли у відділення і заступили на чергування. Але на різні позиції. Міна розірвалася там, де були хлопці, влучила в дерево, осколки порозліталися, попали в груди,в голову. Ми почули: «У вас два «трьохсотих».  – Але насправді це були два «двохсотих»: хлопці не дожили до приходу лікарів. Було надзвичайно важко…

– Те, що відбувається на фронті зараз, називають перемир’ям. Але що це за перемир’я таке?
–Там тільки не літають міни і гради. І танки не стріляють. Все інше працює. Стрілкова зброя, СПГ, РПГ, ДШК, «Утьоси»…
Минулого тижня в нас – 4 «трьохсотих» і 2 «двохсотих». Досі гинуть люди…
З нашої «Карпатської Січі» одному хлопцю, позивний «Марік Насіров», снайпер поцілив просто в груди, і куля пройшла чітко центром грудей навиліт. Але це швидше унікальний випадок: ні артерію, ні легені куля не зачепила, дякувати Богові.  «Марік»  зміг спуститися з позиції, навіть сам зміг сісти у «швидку». Там його швидко «заліпили». Тобто з хлопцем все нормально.

–Дійсно, Бог допоміг «Маріку»… Та люди гинуть – і це називають перемир’ям…
–Перемир’я несправедливе. Тиші там нема. Досі там гинуть люди. Тому хочу подякувати волонтерам «Козацької варти», ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», взагалі усім волонтерським організаціям, доброчинцям, що допомагають бійцям.

–У тебе 10 днів відпустки. Як плануєш їх провести?
– Спочатку – до сестри, потім – додому, до мами, до рідних, до друзів, щось помогти… І – знову, на схід, повертаюся назад.

– Зараз дуже складні часи. І вирішується доля України, її свобода, соборність. Що треба робити для змін?

– Україну можуть змінити тільки українці. Але ми не змінимо її тільки криками біля Верховної Ради. Зміни треба починати від самого себе. Не бігти до когось і кричати, що хтось нічого не робить чи погано робить. Починай сам зміни з себе. Ми, патріоти, повинні всі разом працювати, змінювати державу. Щоб наші діти жили краще.

–Дякую, Миколо. Гарної відпустки! Нехай Бог береже тебе і твоїх побратимів.

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «ЗМІНИ ТРЕБА РОЗПОЧИНАТИ ВІД САМОГО СЕБЕ»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Віталій Кадук – начальник штабу громадського формування «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів».
Саме завдяки можливості зосередження на території Шевченка, 41 волонтерської бази для збору волонтерської допомоги з міста Чернівці та районів області за цей час волонтерським групам вдалося здійснити більше 30 виїздів з волонтерською допомогою на блок-пости, військові підрозділи та в добровольчі батальйони на фронтах Донбасу та до захисників на південно-східних кордонах України. Крім того значна частина зібраної волонтерської допомоги надана військовослужбовцям, які повертались по ротації з фронтів, їх сім’ям та сім’ям загиблих та поранених бійців.
Віталій щойно повернувся з волонтерської поїздки з Курахово, Пісків.

– Ви, Віталію, учасник Майдану, начальник штабу ГФ «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», зараз постійно в роз’їздах, більше в дорозі, ніж вдома. Але і тут знову треба організовувати, збирати речі, медичні препарати, засоби гігієни, продукти, закрутки, підготувати машину для перевезення, пальне, ремонтувати (бо далека поїздка і дороги, як на ралі). На кожну поїздку, бачу, окремий звітний документ. І як починалася Ваша волонтерська діяльність?
– Так, поїздок багато. Кожна поїздка – це окрема історія. Якщо порахувати всі наші виїзди і разом із ГФ “Козацькою вартою” та ще й самі перші поїздки, які ми не задокументовували, то буде майже сто виїздів.
А як все починалося… Після Майдану ми розпорошилися. Це була саме наша стратегія: не йти під один стяг. Адже навіть самі перші бійці, добровольців Самооборони Майдану, патріоти, які пішли в Національну гвардію або загинули, або перевелися потім в інші об’єднання. І взагалі, добровольці – це зразок людської самопожертви, а сила добровольчих батальйонів у тому, що люди йдуть у них свідомо. У кожного бійця є патріотичний, національний дух, любов до Батьківщини та віра в перемогу, він бореться не просто за територію, не за гроші, не через політиків. Ми стоїмо тут за наших батьків, за майбутнє дітей, за землю, дану нам Богом!
З шести останніх поїздок на схід – це до батальйону “Карпатська Січ”. Що стосується морального духу нашого воїнства, то він надзвичайно високий. Бажання подолати ворога об’єднало людей – причому різного віку, з різних соціальних верств. У батальйоні “Карпатська січ” взаємовідношення базуються на довірі, взаємоповазі, взаємодопомозі. “Комбат для нас, як батько. Важкий бій – комбат завжди з нами, поряд”, – розповідають бійці.
Волонтерська допомога, яку отримує батальйон “Карпатська Січ”, розподіляється не тільки своїм бійцям, а ділиться і серед інших батальйонів, що розташовані поряд.
І на передовій разом з чоловіками воюють і молоді дівчата, жінки, добровольці, які стоять на захисті нашої країни. Нещодавно молода медсестра сама отримала поранення, коли виносила пораненого бійця з поля бою.

– Ви, Віталію, можете порівняти настрої людей на сході зараз і торік, адже вашій волонтерській діяльністі в липні вже буде рік.
– Люди на сході змінилися, місцеві зм’якли. Раніше були, як “пластикові”. Навіть термін такий з’явився “пластик”. А тепер місцеві усміхаються, вітаються, а деякі навіть і промовляють: “Слава Україні!”

–  Коли солдат  демобілізується, вертається додому, виявляється що і тут виникають певні проблеми.
– Не можна забувати про бійців, всі солдати вдома мають бути захищені державою та турботою людей. Нещодавно голова однієї сільради відповів солдату, який прийшов з війни і звернувся по допомогу: “Ну  і що з того, що ти вернувся з своєї війни”.  Це навіть не байдужість…  Повинні бути більш чіткі закони, рішення щодо проблем людей, які побували на фронті – демобілізованих, поранених та людей, які втратили своїх близьких.

– Розкажіть про про бойові навчання в червні  на Сторожинецькому полігоні.
– На базі Сторожинецького військового полігону “Прибан” підготовлені інструктори проведуть для добровольців, які матимуть бажання відновити або ж отримати тактичні та бойові військові навички, спеціальні навчання. Саме з бажанням набратися військового досвіду та отримати хоча би мінімальні навики бойової підготовки свободівці, майданівці “Сотні Буковини” та “Козацької Варти” на протязі тижня проведуть на цьому полігоні.

– Які є проблеми із волонтерською допомогою? Адже об’явлено ніби перемир’я. Часто політики, державні діячі говорять про мир, а його немає. До деяких частин нашого кордону не можуть наблизитися навіть місіонери ОБСЄ.
– Нажаль, домовленності про перемир’я не виконуються. Через це гинуть бійці, невинні мирні жителі, серед яких жінки та діти. Ситуація на сході лишається складною. Бійці, місцеве населення потребує допомоги. Люди, які постіно допомагали, з об’явою перемир’я трохи заспокоїлися. Але всі розуміємо, що ворог не зупиняється. Треба знову активізувати свою допомогу фронту.
Дуже вдячні всім місцевим людям, буковинцям, які допомагають коштами, продуктами, медикаментами, спасибі волонтерам, помічникам з Німеччини, Італії, які пересилають в Україну захисні засоби, ліки, миючі засоби, продукти, матеріальну допомогу для родин загиблих бійців.
І зараз і в подальшому з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41. Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на конт. тел. 0661936675 – Віталій, 0969934111 – Ілля, 0999774555 – Віталій При можливості кошти можна передати зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ — 39654295.

Розгружаємо машину на склад. Курахово.

Дякуємо буковинцям зо допомогу!

Дякуємо за допомогу, що надали з Італії, Німеччини!

Поломка в дорозі…

Волонтери і бійці разом! Курахово.

Бажаємо усім нам миру і скорішого закінчення війни!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото з архіву Віталія Кадука

Запис Ми стоїмо тут за наших батьків, за майбутнє дітей, за землю, дану нам Богом! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учні спілкувалися із заступником командира Окремого Добровольчого Батальйону на Буковині «Карпатська Січ» Дмитром Чернишовим і бойовим волонтером, членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Сотня Буковини» Андрієм Рудько.
Також у той день до школи мав прийти і Віталій Кадук, голова громадської організації волонтерського центру «Буковинське об’єднання волонтерів». Але у той день Віталій Кадук і його бойові товариші поїхали на схід за загиблим воїном, побратимом.
Вічна пам’ять Герою Василю (Івану) Миханюку!

14.05.2015

Під час зустрічі  8 травня учні запропонували і свою допомогу бійцям, які на фронті. І вже сьогодні, 14 травня, на нульовий урок школярі прийшли до волонтерів, на базу волонтерського центру «Буковинське об’єднання волонтерів» на Шевченка, 41.

Учні принесли варення, печиво, цукерки, зубну пасту, каву, крупи, тушонку, сигарети.
І все це здали на склад Андрію Рудько, члену громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Сотня Буковини». Також нам показали приміщення, де зберігаються продукти, що везуть на схід, одяг, побутові речі для бійців, приміщення, де плетуть маскувальні сітки.

На нульовий урок всі прийшли вчасно.

Віталій Кадук, голова громадської організації волонтерського центру «Буковинське об’єднання волонтерів», розповів: “Наша волонтерська діяльність здійснюється з липня місяця 2014 року. Саме завдяки можливості зосередження на території Шевченка, 41 волонтерської бази для збору волонтерської допомоги з міста Чернівці та районів області за цей час волонтерським групам з м. Чернівці, Глибоцького, Путильського, Новоселицького, Кіцманського, Заставнівського, Сторожинецького, Хотинського та Вижницького районів вдалося здійснити більше 30 виїздів з волонтерською допомогою на блок-пости, військові підрозділи та в добровольчі батальйони на фронтах Донбасу та до захисників на південно-східних кордонах України. Крім того значна частина зібраної волонтерської допомоги надана військовослужбовцям, які повертались по ротації з фронтів, їх сім’ям та сім’ям загиблих та поранених бійців.”

У приміщенні, де зберігають побутові речі.

Підвали, де зберігають продукти харчування.

А тут плетуть сітки і кікімори. Андрій Чахлеу, волонтер, учасник Майдану,
розповів про особливості і будні волонтерської роботи.

Учні розказали, що взимку, на другому поверсі гімназії, учні також плели маскувальні сітки. Але взимку – білі. 

За той час, як ми ходили на склад, прийшов ще один однокласник і додав до смаколиків банки варення, тушонку, печиво.

Віталій Кадук ще зазначив:
“І зараз і в подальшому (поїздки з волонтерською допомогою не призупиняються, а здійснюватимуться іншими автомашинами) з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41.
Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на конт. тел.
0661936675 – Віталій, 0969934111 – Ілля, 0999774555 – Віталій
При можливості кошти можна передати зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ – 39654295

На останок ми побажали усім нам миру і скорішого закінчення війни! 

Саме так і  стають волонтерами…
Дуже вдячні  учням  7 – Б класу, Ірині Могилі, класному керівнику, всім, хто долучився до допомоги бійцям на фронті!
Бережи Вас Бог!

Тетяна Спориніна, 
фото автора

Запис Допомога бійцям. Учні 7-Б – у волонтерів. спершу з'явиться на Медіа-Версії.