Запис Верка Сердючка виступить на Євробаченні-2019 в Ізраїлі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Одного разу він вийшов на вулицю і побачив там піаніно. Хоча не грав уже більше 5-ти  років, не зміг стриматись і вирішив щось награти. Хтось відзняв його гру і виклав на YouTube. Відео моментально набрало півмільйона переглядів і принесло хлопцю популярність.

Відтоді Богдан називає себе не інакше як Piano Extremist. Їздить містами України і дає концерти просто неба. Розповідає, що приїхав з Києва, а родом зі Східної України. Грає принципово в масці-балаклаві й бронежилеті. Каже, що це не просто імідж, адже є люди, які можуть йому відомстити.

На початку тижня Богдан виступив і в Чернівцях. На Центральній площі відразу зібралося кілька десятків людей, яким стало цікаво, що це за піаніст у масці і штанях кольору хакі. Та, попри це, хлопець відкритий до людей, закликає їх підходити ближче, пропонує їм самим сісти за інструмент і щось зіграти. Коли виконує інструментальну версію «Реве та стогне Дніпр широкий», співають усі присутні на площі.

Студентка-політолог Уляна Романюк поспілкувалась із загадковим музикантом-екстремістом з Майдану.

– Розкажи про свої враження від міста і нашої публіки загалом...

– Перш за все, хочу зауважити, що ваші люди дуже приємні. А стосовно міста, то мені здалося, що я потрапив у минуле. У далеке минуле. От саме цією аурою місто мені й сподобалося. Львів і Тернопіль зовсім інші, а Чернівці протилежні їм обом. З Чернівцями я «познайомився» за день. І навіть зараз хочу ще трішки прогулятися.

– Чи плануєш у майбутньому написати власні музичні твори? Можливо, присвяту «Небесній сотні»?

– Знаєте, коли я грав на площі, я думав про Нігояна та інших загиблих на Майдані. Тут якраз дуже добре видно їхні фото на меморіалі пам’яті загиблим біля пам’ятника Шевченка. Наразі я пишу твір, присвячений Небесній сотні, але немає зараз місця, тобто приміщення, де постійно стояло би піаніно і до нього був би цілодобовий доступ. Як тільки повернуся до Києва, обов’язково почну творити активніше.

– Ти часто виконуєш твори композитора Яна Тірсена, який є автором музики до фільму про падіння  Берлінської стіни і самого Леніна як символа? А що би ти поставив на місце наших ленінів, що впали?

– Цікаве питання. Гадаю, воно стосується швидше колективної думки людей. Але доречним, мабуть, став би Меморіал героям Небесної сотні, які переродили націю.

…Якось люди на своїх касках хотіли намалювати піаніста, який грає на Майдані. Але я сказав, що цього не потрібно робити. Я ж іще живий і зі мною все нормально.

Богдан зазначив, що не ставить за мету грати у великих залах, бо всі  люди мають  право бути вільними і просторова свобода теж є важливою. Недарма ж іще відомий американський поет Генрі Лонгфелло зауважив, що музика – це універсальна мова людства, яка не потребує перекладу.

Музикант виконує як твори композиторів так званої «легкої» класики – Яна Тірсена, Людовіко Ейнауді, кавери пісень відомих рок- та поп-гуртів, так і фортепіанні обробки українських народних пісень.

Окрім міст Західної  України, піаніст планує відвідати Крим та рідний йому Схід України.

У Піано-екстреміста є своя сторінка в соцмережі Вконтакте, куди кожен охочий може надіслати пропозиції щодо композицій, які він бажав би почути в подальшому у виконанні Богдана, а також слідкувати за анонсами подальших виступів: https://vk.com/piano_extremist

Руслан КОЗЛОВ, «Версії», Уляна РОМАНЮК, студентка-політолог

Запис Музичний екстремізм у центрі Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Для «юних чернівчан» нинішні «Маски Мельпомени» – вже другі. Перша поїздка була, так би мовити, вимушеною: на підтвердження звання зразкового театру. Презентували тоді виставу за твором Ольги Кобилянської «Меланхолійний вальс» і навіть повернулися з дипломами фестивалю.

Цього разу довелося їхати власним (батьківським!) коштом, бо міська рада не виділила грошей на поїздку. Однак хороші люди виділили 1200 доларів спонсорської допомоги. За  участь у фестивалі за кожного слід заплатити 980 грн, а ще дорога – 300 грн.
Прикметно, що від Західної України приїхали актори лише з нашого міста. Як підкреслює керівник театру, всі постановки були російською мовою: – У Харкові відчували себе іноземцями: лише наша вистава була українською.

Вже після виступу інші учасники хвалили за те, виступаємо рідною мовою.
«Юний чернівчанин» Влад Барінов: – Загалом ми задоволені поїздкою. Участь у таких фестивалях завжди є корисною. Ми не лише показували власні напрацювання, але й вчилися на помилках інших. Спектаклі всі різні – й кожен цікавий. Відзначив для себе кілька нових ідей. Напевно, найголовніше, це спілкування, обмін досвідом. Тут усе видно, як на долоні. Зростає бажання грати краще. Ми затоваришували з акторами з інших міст, що теж радує. Проводилися майстер-класи, розважальна програма включала в себе басейн та цікаві ігри. Хотів би поїхати ще.

Інна Даніліна: – Фестиваль є пізнавальним для наших вихованців. Адже в поїздці головне – спілкування та обмін досвідом. Ми затоваришували з киянами ще минулого разу, тож були дуже раді побачитися знову. Це наші друзі.
Після подібної поїздки завжди є стимул зростати в акторській майстерності. Відтак активно готуємося до нових висот. Вихованці середньої групи працюють над виставою за циклом дитячих оповідань Рєєти Неємелії «Скарби лісових ельфів» А молодші пристосовують до сцени «Пригоди в лісовій школі» Всеволода Нестайка. І старша група має в роботі виставу –  це «Тринадцята зірка» за В. Ольшанським.

Олена ДОРОШ, «Юнпрес»

Запис Театр юних чернівчан: У Харкові відчували себе іноземцями спершу з'явиться на Медіа-Версії.