Вечеря – один з головних прийомів їжі. Саме тому значною помилкою є пропускати її  чи їсти на вечерю шкідливі продукти, повідомляє ukrhealth.

Звісно, вечеря має бути легшою, ніж денні прийоми їжі. По-перше, слід пам’ятати про те, що вечеря відіграє ключову роль у багатьох процессах, які запускаються в нашому організмі під час сну. Від них залежить, якою буде наша фізична та розумова активність  наступного дня.

На жаль, багато хто з нас не вміє правильно вибирати, що з’їсти на вечерю. Через це організм часто буває перевантаженим і в майбутньому це може призвести до різних хвороб. Тож варто знати, які саме продукти не слід їсти на вечерю.

Паста (макарони). Йдеться зовсім не про те, щоби повністю виключати пасту зі свого раціону. Річ у тім, що така їжа є важливим джерелом вуглеводів. Тож паста чудово пасує до обіду, допомагаючи нам залишатися активними і енергійними.

Але в макаронах досить багато калорій, тож паста на вечерю може спричинити погладшання й порушення метаболізму.

Морозиво. Хочеться морозива замість вечері? Бажаєте заспокоїти ним нічний голод? Але це не найкраще рішення: морозиво містить багато насичених жирів, цукрів і смакових добавок, тож здатне впливати на нашу вагу і якість нічного відпочинку. Воно може спричинити здуття живота й розлади в роботі нервової системи. А в декого морозиво провокує кислотний рефлюкс – відрижку. Через морозиво підвищується також рівень цукру в крові.

Сири.  Як самі сири, так і страви з них не слід споживати на вечерю або перекушуючи перед сном: вони здатні спричиняти важкість у шлунку і труднощі зі сном. По-перше, в сирах міститься тирамін, який може знижувати вироблення гормонів, що регулюють наш сон. По-друге, наш організм важко перетравлює жири, які містяться в сирах, що може спричинити запалення в шлунку.

Гострі спеції. Вони додають особливі нотки нашим стравам. Але їх краще споживати в інші години, тільки не на вечерю, бо вони подразнюють слизову оболонку шлунка, через що виникають печія й проблеми з травленням.

Цвітна капуста. Цей корисний і низькокалорійний продукт не рекомендується їсти на вечерю, бо цвітна капуста збільшує газоутворення, спричиняє важкість у животі, яка заважає спати.

Чорний шоколад. Незважаючи на значну кількість жирів і калорій, чорний шоколад відносять до корисної їжі. Його рекомендують для підвищення настрою й розумових здібностей. Однак навіть помірна порція цих солодких ласощів перед сном може спричинити для нас багато проблем. Адже шоколад містить речовини, які стимулюють нервову систему, завдяки чому наш мозок залишається активним. Тож краще не їсти шоколаду перед сном

Червоне м’ясо і ковбаси. Їх узагалі варто споживати у помірних кількостях будь-якої пори, бо тут міститься багато насичених жирів і хімічних добавок і такі продукти навряд чи можна віднести до здорового харчування. Протеїни в їхньому складі спричиняють розлади травлення і здатні порушувати сон.

Запис Науковці назвали сім продуктів, які не варто їсти на вечерю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Найпоширеніший міф, у який вірять багато жінок і чоловіків, – це табу на вечерю після шостої вечора: мовляв, інакше красивої фігури не бачити або про схуднення не варто мріяти, пише wworld.com.ua. Дієтологи в цілому світі втомилися повторювати: їсти після 18:00 не просто можна, а навіть потрібно. Навпаки, надто велика перерва між прийомами їжі (12-14 годин) загрожує уповільненням обміну речовин і, відповідно, збільшенням маси тіла.  

У дослідженнях брали участь три групи людей, кожній пропонували харчуватися за спеціальним меню і тренуватися в спортзалі. Найбільше цікавила вчених вечеря, тому першій групі вони запропонували просто перед сном випивати білковий коктейль, другій – займатися спортом увечері, а третій – і тренуватися, і вживати білки на вечерю. В результаті вчені з’ясували, що всі три групи добровольців поліпшили стан свого здоров’я і прискорили обмін речовин, та, що найголовніше – схудли. Правда, результати третьої групи були найбільш помітними. Таким чином, вчені дійшли висновку, що на вечерю людина може вживати будь-які білкові продукти, причому можна їсти навіть за годину до сну, але варто перед цим потренуватися в залі. Для такої вечері пасують: білок рослинного походження – горох, квасоля, кінза, зелень, насіння, кунжут, овочі зеленого кольору, нут, тофу, соєве молоко; білок тваринного походження – м’ясо, риба, морепродукти, печінка, яйця. Порція має бути розумною і, звичайно ж, продукти на вечерю не варто смажити. Природно, що запивати вечерю великою кількістю будь-якого напою абсолютно не корисно для обміну речовин і фігури в цілому, тож обмежтеся склянкою кефіру, води або чашкою чаю. Щоби вечеряти можна було навіть пізно увечері, правильно харчувайтеся протягом дня, контролюйте свій апетит і не переїдайте,  радить expres.ua

Запис Дієтологи спростували міф про пізню вечерю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Від насінини до прилавку

Анджеліна Джолі та Бред Пітт – чи не найвідоміші шанувальники та популяризатори органіки в світі. Адже це питання не лише особистого вибору, а й активної громадської позиції. Бо дотримання відповідних стандартів передбачає не лише контроль екологічності продукту і не тільки на всіх стадіях його виготовлення – «від насінини – до прилавку».

Органічні продукти харчування не містять ГМО, консервантів, барвників, емульгаторів, стабілізаторів і зроблені з сировини, вирощеної в екологічно чистих районах без застосування хімії: пестицидів, гербіцидів, хімічних добрив, стимуляторів росту тощо. Так, звичайні овочі та фрукти для захисту від шкідників оприскують спеціальними препаратами – інсектицидами та фунгіцидами. Червоний барвник використовують, щоб надати м’ясу апетитного кольору. А жовтий колір курячого жовтка досягається добавками, якими годують курей. та це не зазначається на жодній етикетці.

Органічна продукція – це й турбота про навколишнє середовище. Наприклад, більшість сільськогосподарських робіт виконують вручну, щоби не пошкодити рослини. Для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні й біологічні методи: ультразвук, шум, світло, пастки, температурні режими. Окремі вимоги встановлені навіть до утилізації продукту. Так, матеріал, який використовують для упакування екологічно чистого продукту, повинен бути з натуральної сировини, яку можна використовувати повторно і яка розкладатиметься, не забруднюючи навколишнього середовища.

Органічні продукти – корисні, але і дорожчі за звичайні. Проте, наприклад, у заможних країнах Євросоюзу висока ціна не зупиняє покупця, попит на органічну продукцію невпинно зростає. В Україні ж ринок органічних продуктів лише почав розвиватися. За словами Марії Порчук, регіонального координатора проекту GIZ, зі 140 сертифікованих «органічних» підприємств України на Буковині діє лише одне – «Галс ЛТД», яке цього року розширило асортимент своєї продукції виробництвом органічного березового соку.

2009 року уряди України та Німеччини започаткували проект «Сприяння економічному розвитку та зайнятості». За дорученням Федерального міністерства Німеччини з економічного співробітництва та розвитку (BMZ), Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) розпочало впровадження проекту разом з партнерськими організаціями України. Чернівецька область, разом із Донецькою та АР Крим, стала одним з регіонів, у яких стартував пілотний проект. Зокрема, в його рамках для буковинських журналістів організували одноденний прес-тур «Свій до свого по своє – органічно чисте», в рамках якого розповіли та показали, де і як у нас виготовляють органічну продукцію.

– Цього року ми виготовили 120 т органічного березового соку – абсолютно чистого натурального продукту, збереженого найбільш наближеними до природи натуральними методами, – каже Андрій Мартинюк, комерційний директор «Галс ЛТД». От тільки цей сік… доводиться експортувати до Євросоюзу. Адже вітчизняний покупець не хоче платити на кілька гривень більше і купує сік звичайний – з домішками та консервантами.

– Окрім органічного соку ми виготовляємо і звичайний – 500 т на рік. Адже на внутрішньому ринку ще немає чіткого розуміння споживача, що є органічне. Він не розуміє його переваги, що йдеться про безпеку, здоров’я, максимальну кількість вітамінів… Тому попит на органічний березовий сік в Україні не такий високий, як за кордоном, – каже Андрій Мартинюк.

За словами Андрія Мартинюка, майбутнє української органіки – за різноманітними об’єднаннями селян, які традиційно вирощують «здорову продукцію» на власних полях. Подібним шляхом рушили наші івано-франківські сусіди – і не прогадали!

Невідомий цукор та «псевдогриби»

Село Спас, що на Івано-Франківській області, знане в Україні своїм унікальним міжнародним фестивалем автентичної карпатської кухні «Смачний Спас». А місцевий кооператив «Чиста флора» – відомий популяризатор виробництва органічно чистої продукції та розробки великого Карпатського бренду чаїв. Тож здорова їжа та смачні наїдки – тут не дивина.

– Власне, «Чиста флора» розташована на моєму батьківському обійсті, – зізнається її керівник Михайло Стовп’юк, який за сумісництвом є також головою асоціації виробників органічної продукції. Він охоче демонструє реліквії з сімейного музею травника та ділиться тонкощами ведення органічного бізнесу.

– Цією лопаткою викопували зілля багато поколінь зільників… А от цей коштурик з громового дерева, заклятий мольфарами, – відлякує змій… Бачите, скільки тут зілля? Можу з нього виготовити хоч сотню комбінацій! – каже Михайло Стовп’юк. За його словами, зільництву його навчили батьки та франківські Карпати, а освіту він здобув у Чернівецькому університеті, на біологічному факультеті.

Відрізнити органічні продукти можна за маркуванням. На імпортованих з ЄС продуктах найчастіше зустрічається напис «Organic Farming». А продукція українських виробників органіки представлена марками «Чиста Флора», «Пан Еко», «Верховина», «Жменька», «Галка-Карпати», «Харківнатурпродукт», «Славута». Органічні продукти цих марок продаються майже в усіх супермаркетах. Це передовсім крупи, сиропи, гриби, чаї, сухофрукти.

Переорієнтуватися на ековиробництво місцевим селянам було неважко. «Бо ми так робимо, як у себе вдома», – кажуть вони.

– Я тут, певно, вже сім років, – каже Любов Тулубяк, працівниця «Чистої флори». – Коли мала більше здоров’я, працювала в цеху, «стояла на лєнті», – фасувала чаї. Тепер вчулася трохи в меншій силі… Директор поважає мене, ми вчилися разом, то він перевів мене на легшу роботу. От бачите – перебираємо ягоди. Миємо їх, кладемо у банки, варимо сироп, готуємо, стерилізуємо, закриваємо (консервуємо).

– А що ви до них ще додаєте? – хитро допитуються журналісти.

– Воду. І цукор, – знизує плечима пані Люба.

– У чорниці власний сік – солодкий, треба лише вичавити його і виготовити черничний правдивий сироп. До решти продукції мусимо додавати звичний цукор. І ось тут – проблема. Бо люди зазвичай не знають, що за цукор купують, з яких буряків. В Україні виробників органічного цукру немає. Тому нам доводиться замовляти та експортувати спеціальний цукор, – інструктує журналістів Михайло Стовп’юк.

Значна частка продукції «Чистої флори» йде на експорт: до Канади та США, країн Прибалтики та Європи, зокрема, Німеччини. Тобто, тих країн, де органічний рух давно розвинений і така продукція користується там попитом. В Україні ж її найбільш охоче купують… туристи в рекреаційно-курортних зонах («Буковель», «Трускавець», «Яремча», «Моршин» тощо).

Проте головну увагу  підприємство приділяє виготовленню трав’яних чаїв, які, що їх і сотні років тому, збирають високо в Карпатах.

– Для того, щоби лікарська сировина була якісно заготовлена й висушена, існують заготівельні бригади. Стихійно сировина не збирається. В тому і переваги органічного виробництва, що він передбачає чіткий контроль руху сировини: від збору рослинки – до її продажу в магазині, – каже пан Михайло. – У звичайної продукції немає гарантії, звідки береться сировина. Бо на сьогодні сфера бізнесу часто-густо домінує над людськими цінностями, багато різних видів сировини може надходити з тих зон, які мають певні забруднення.

І для наприкладу, Михайло Стовп’юк розповів журналістам про карпатські «псевдогриби».

– Ми знаємо, коли в Карпатах неврожай. Тому дивуємося: звідки раптом з’явилася на продаж велика кількість грибів? А вони, з’ясувалося, з Херсону. Але продають їх як Карпатські. Привезуть сюди, посушать… Але вони відрізняються. Наш карпатський – великий, росте поміж смереками, а тому чистенький херсонський пробуєш – і пісочок відчуєш, бо зростають вони з вітром і піском, –  каже голова «Чистої флори» Михайло Стовп’юк.

Хитромудрі маркетингові ходи та рекламні маніпуляції недобросовісних виробників – не дивина для українського покупця. На прилавках українських супермаркетів рябить у очах від написів «екологічно чистий», «біо», «натуральний», «без консервантів» та, звісно ж, «без ГМО». Проте чи завжди відповідний напис і вища ціна означають, що продукт насправді відповідає певним стандартам якості? Звідси й недовіра покупця.

У свою чергу виробники органічної продукції нарікають на недолуге українське законодавство, брак державної підтримки та необізнаність покупця. До того ж, придбати натуральні фрукти та овочі, якщо у вас немає власної грядки чи знайомих, які вирощують продукти без хімічних добрив, у Чернівцях, наприклад,  важко. Адже у нашому місті і досі немає спеціальних магазинів органічних продуктів. Однак, якщо ринок виробників органічної їжі й далі зростатиме, вони зможуть потіснити виробників захімізованої продукції. А це означає, що на наші столи частіше потраплятиме справді здорова та корисна їжа.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Земля на експорт

– Природа створює сантиметр гумусу за 150-200 років, а ми – за 3 місяці, – стверджує Аурел Присакар, керівник «Верміхаусу». Ця компанія є найбільшим в СНД виробником біогумусу та рідкого екстракту з нього – «Біоліту». Керівник новоселицької компанії стверджує: відновити можна навіть мертві землі – достатньо 3-4 тон біогумусу на гектар.

– Єдиний спосіб відновити виснажені землі – внесення біогумусу. Без нього земля мертва, на ній нічого не росте, – стверджує Аурел Присакар. – Наприклад, у звичайному гною – 25-30% корисних речовин, в нашому ж біогумусі – усі 100%. Ми пробували вносити біогумос на різні поля, вирощувати на ньому різні культури – усюди приріст урожайності складав 70-100%.

Чорнозем із гною та органічних відходів «виробляють» червоні каліфорнійські черв’яки, придбані десяток років тому у фірми «Відродження».

– Забрали останніх черв’яків, і от вони живуть з нами, – посміхається пан Аурел. – Звичайні наші гнійні черв’яки харчуються, зариваючись в ґрунт згори вниз, а ці навпаки – знизу вверх.  Тобто, ми тримаємо їх на голодному пайку, а потім зверху на ложу досипаємо кілька сантиметрів їжі – вони усі і піднімаються нагору.

Тоді черв’яків збирають і переносять на нове місце. Після них у ложі залишається чистий біогумус. Зокрема, одна ложа черв’яків (50-60 тис. ос.) переробляє тонну гною чи органічних відходів протягом місяця-півтора…

– Рентабельність нашого бізнесу – 250-300%, – стверджує Аурел Присакар. – Проблема в реалізації. Бо люди нищівно ставляться до землі, виснажують її, натомість нічого навзамін в неї не вкладаючи…

П’ять років тому на підприємстві розробили 3-річну програму відновлення земель району біогумусом. У влади на подібні ініціативи забракло коштів…

Попит на біогумус, звісно, є. Підприємство активно співпрацює з київським «Клубом органічного землеробства», різними квітковими магазинами. Проте більшість «черв’якової продукції» іде на експорт: Польщу, Прибалтику, Молдову, Азербайджан… 

Запис Органічна їжа: примха чи необхідність?! спершу з'явиться на Медіа-Версії.