В Україні 20 лютого відзначають День пам’яті Героїв Небесної сотні, який покликаний вшанувати учасників подій на Революції гідности. Саме в цей день 2014 року під час сутичок між учасниками Євромайдану та силовиками у центрі Києва загинуло найбільше людей.  Всього за день було до ста жертв, яких назвали “Небесною Сотнею”.

Герої не вмирають! У Чернівцях сьогодні вшановували полеглих Героїв Небесної Сотні – Василя Аксенина та Олександра Щербанюка…

Герой України Олександр Щербанюк їздив на Майдан тричі. З останньої поїздки не повернувся. 20 лютого він загинув від кулі снайпера. Олександру тоді було 46…

4 лютого, Герой України Василь Аксенин міг відзначити своє 60-річчя. Під час Революції Гідності він обрав шлях боротьби за майбутнє нашої держави. Його життя трагічно обірвалося 12 березня 2014 року внаслідок кульового поранення, яке він отримав 20 лютого під снайперським обстрілом.

Присутні висловили шану  історику, громадському та політичному діячу Юрію Скорейку. В листопаді 2013 року став одним з координаторів Чернівецького Євромайдану, а також був його постійним ведучим.

Пливе кача по Тисині,
Ой, пливе кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені.
Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину,
Ой, залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину. Погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму? Виберут ми чужі люде,
Ой виберут ми чужі люде,
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ой, ци не жаль ти, мамко, буде?

Ой як мені, синку, не жаль?
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав. Пливе кача по Тисині,
Ой, пливе кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені.

Вічна слава Героям! Вічна пам’ять Героям!

Більше фото з Центральної площі Чернівців за посиланням – 20 ЛЮТОГО – ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

20 лютого о сьомій ранку подзвонив дружині, сказав: іду в наступ. А ввечері з лікарні повідомили про його поранення.
Зі слів Василя: — «Мав суперброню — 10-кілограмовий бронежилет і каску залізну. Досі не розумію, як мене поранили, — важко говорить Василь Степанович. — На Інститутській погнався за „беркутятами“. На мить почув, як обпекло щось, не можу рухатися. Снайпер поцілив просто в бік, в ту промежину, де не було захисту. Куля пройшла через живіт. Рана була розміром із кулак. За секунду піді мною стала калюжа крові. Хлопці під кулями тягнули мене за бронік до лікарні. Потім поклали на щит. Лікар казав, що коли добралися до рани, то з неї сипалася земля і попіл. Може, тому так довго не заживає.
Лікарі радять пробути тут ще три місяці, щоб зажило. Потім виготовлять титановий суглоб і таз. Після імплантації він гоїтиметься ще стільки ж часу. Тоді пробуватиму ходити.»

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.

Вічна пам’ять Герою!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergiyS

Запис Герої не вмирають! Буковинці провели в останню путь Василя Аксенина… спершу з'явиться на Медіа-Версії.