Цивілізаційні блага, крім великих плюсів, мають ще й величезні мінуси. У побуті, приміром, ми користуємося предметами, які містять небезпечні речовини. Після вичерпання терміну використання такі предмети стають небезпечними відходами. Насамперед це джерела живлення, які ми називаємо батарейками, та лампи денного освітлення.

Батарейки містять іони важких металів. Їхня кількість невелика, однак, це досить токсичні компоненти. Потрапляючи у природні води, вони передаються по ланцюгах живлення, накопичуються у живих організмах і можуть спричинити їхню загибель.

У відпрацьованих лампах денного освітлення найнебезпечніший компонент – ртуть. Вона швидко випаровується (леткість речовини) і здійснює токсичний вплив на живі організми, призводячи до нервових розладів, головного болю і навіть смерті. До того ж, потрапивши у довкілля, ртуть вступає у певні перетворення за участі мікроорганізмів. При цьому виникають інші небезпечні сполуки, що містять ртуть і мають ліпофільні (це які?) властивості, і зрештою, чинять свою негативну дію на живі організми.

Виникає закономірне питання: якщо ці відходи такі небезпечні, то як з ними поводитися? Відповідь дуже проста: їх потрібно збирати окремо від інших складників побутового сміття і в жодному випадку не викидати разом з іншим побутовим сміттям. Бо викинувши батарейку на смітник, ми тим самим,  нехай і несвідомо, починаємо злочинну дію проти живих організмів. З нашої вини може загинути (і гине!) якась жива істота. Скажімо, на далекому, ще й безлюдному острові в океані помирають пташенята. Відео про це вже виклали в Інтернет науковці.

Зрештою, і громадяни, як на мене, вже готові до збирання джерел живлення. Але тут виникає ще одне запитання: оскільки не можна викидати до контейнера зі сміттям відпрацьовані батарейки та перегорілі лампи денного освітлення, то куди ж їх нести?

За кордоном це питання вирішено давно і просто. Для збору відпрацьованих елементів живлення  у багатьох місцях є спеціальні контейнери, в які викидаються виключно батарейки. А що ж у нас? Десь поодиноко такі контейнери є в нашому місті. До речі, до організації збору відпрацьованих батарейок долучилися і студенти університету. Але чи знає пересічний чернівчанин, де ці контейнери? Більшість, на жаль, ні! Та ще їх замало.  Вже час поставити такі контейнери в усіх навчальних закладах, готелях, магазинах, де продають товари, які працюють від елементів живлення і, зрештою, в усіх супермаркетах. Тоді у нас не буде проблем, куди подіти це небезпечне для довкілля сміття.

Складніше з відпрацьованими лампами денного освітлення. У нашому місті є кілька організацій, які їх приймають і потім передають на утилізацію. Та чи знаємо ми, городяни, що це за організації і, головне, де вони знаходяться? Швидше за все, ні. Однак, чи треба нам це знати? Може, простіше було б, аби ЖРЕПи та ОСББ збирали такі відпрацьовані лампи? Однак такі функції на них не покладені. Гадаю,  органи місцевого самоврядування повнні вирішити це питання або ж запропонувати свій вихід. Але це треба робити вже зараз, не відкладаючи й не обіцяючи, що з часом у нас буде свій завод з переробки цих відходів.

А як у них?

Чому Швейцарія – екологічно чиста країна  

Щоби правильно поводитися з побутовим сміттям, потрібні відповідні знання. Європейці ними володіють. Візьмемо до прикладу використаний пакетик чаю. Що ми робимо з ним? Кидаємо у смітник. А що ж робить у цьому випадку пересічний швейцарець? Він покладе етикетку до картонного сміття, пакетик – до старих газет, заварку – до компосту, скріпку – до використаного металу, а ниточку – у маркований мішок для сміття. І це не жарт! А наслідки такого поводження вражаючі: Швейцарія вже давно стала екологічно чистою країною, яка раціонально використовує свої відходи, перетворюючи в доходи. Там нікому на думку не спаде викидати у сміття використані батарейки. Державна інформаційно-організаційна компанія провела роботу з населенням стосовно шкоди довкіллю від компонентів, які містяться у батарейках. І громадяни не тільки купують батарейки, а ще й здають їх на утилізацію. Швейцарці доручили собі прибрати свою країну – і у них це вийшло.

Чи не час і нам зробити хоча б ще один крок до створення чистих Чернівців, чистої України  

Алла ЧОБАН, викладач ЧНУ               

Запис Батарейки-вбивці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Утім, на людство після 12.12.2012 року все ж таки чекають колосальні зміни. Бо саме цього дня  збігаються три великих цикли – 5125 – 26000 – 104000 років.  Про це йдеться  у розшифрованому науковцями календарі майя.  

Настане для нас 13 грудня? Чи пророцтва про кінець світу справдяться? І як тоді рятуватися? Ці втаємничені питання про час, який Всевишній відміряв людству в цьому світі, подекуди хвилюють нас більше, ніж реалії життя. Хоча  вони є лише проявами наших страхів перед невідомим.

Нам цікаво дізнаватися  про чаклунські пророцтва, ми тамуємо подих лише від самої думки про можливу катастрофу.  Але чомусь не хочемо серйозно міркувати…                  

                   Планети вишикуються в одну лінію, але не в грудні 2012-го

Якщо вірити деяким проповідникам, і не лише релігійним, календар майя пророкує кінець світу в день зимового рівнодення цього року. Кажуть, що цього дня має відбутися Парад планет, коли всі планети Сонячної системи вишикуються в одну, спрямовану до центру Галактики, лінію. Це суттєво посилить гравітаційний вплив усіх космічних об’єктів на нашу планету: Землю почнуть трусити гравітаційні хвилі й у підсумку все, збудоване тут людством, – від домівок до цивілізації – буде зруйноване…

Проте ті, хто так каже, мабуть, не вчилися в школі й не вивчали фізику й астрономію за шкільною програмою. Бо ж і учням відомо, що сила, з якою два тіла взаємодіють між собою, прямо пропорційна добутку мас цих тіл і обернено пропорційна квадрату відстані між ними. Тож, чим далі тіла одне від одного, тим менша гравітаційна взаємодія між ними. А кому цікаво, той може розрахувати ще й силу, з якою при цьому планети впливатимуть одна на одну, і порівняти її з силою, з якою Сонце впливає на Землю. І тоді стане зрозуміло, що навіть за Великого параду планет вплив Сонця на Землю буде значно більшим за силу впливу всіх планет… Чому? Бо маса Сонця складає 99,866% від маси всієї речовини, яка є в Сонячній системі.

Стабільність Сонячної системи залежить першочергово від стабільності орбіт планет-гігантів: Юпітера, Сатурна, Урана. Паради планет, коли Земля, Венера, Юпітер, Марс, Сатурн і Уран вишикуються в лінію, відбуваються раз на 20 років. Останній Великий парад, щоправда без участі Сатурна, був торік у травні. Відповідно наступний аж ніяк не може припадати на поточний рік. Тому ані параду планет, ані зумовленого ним гравітаційного колапсу, найімовірніше, не буде.

         У календарі майя зазначено «дату кінця періоду», а не кінця світу

Деякі дослідники стверджують, що майя самі так налякалися власних пророцтв, що, не чекаючи 2012 року, ще 900-го року н.е. втекли до інших вимірів – і від того часу не існують у нашому часі-просторі. Проте, це помилка. Бо хоча держави майя немає – її остаточно зруйнували «цивілізатори»-конкістадори в 1500-их роках н.е., – та близько 6,1 млн. автентичних майя досі живуть на Юкатані, півострові в Центральній Америці, а, скажімо, в Гватемалі, до майя відносять себе 40% населення.

Мова майя розшифрована не повністю: на сьогодні вчені переклали лише 2/3 відомих текстів. Про те, що календар майя перекладали американці, відомо, а от про те, що одним із перших у царині розшифровування текстів стародавнього племені був український науковець, харків’янин, Юрій Кнорозов – знають далеко не всі. Саме він ще у 50-их роках минулого століття розробив загальновизнаний у світі спосіб дешифровки писемності майя.

Сьогодні створено досить багато підручників з мови майя. Деякі з них можна знайти і в мережі інтернет. Один із сучасних – «Вступ до ієрогліфічної писемності майя» створений Віктором Талахом 2010 року. Там, зокрема, стверджується: записи календарного характеру надзвичайно поширені в ієрогліфічних текстах майя і займають близько чверті загального обсягу. Окремі системи відліку часу за майя дублюють одна одну. Сучаснику важко осягнути їхню календарну систему, бо людина стародавньої доби сприймала час інакше. Найперше, зважали на сприятливі й несприятливі дні, враховували вплив природних і надприродних сил. Отож давні календарі, і календар майя зокрема, не стільки рахували час між подіями, скільки мали на меті визначити його якість, могутні сили, що діють тієї чи іншої миті. А оскільки таких сил у світі майя було багато, то й системи визначення їхнього впливу в часі так само численні. Наприклад, змінний елемент «вступного ієрогліфу», з якого починаються окремі тексти, відомий у 18 варіантах, що відповідають місяцям 365-денного року.

Календар майя має кілька форм лічби часу: 260-денного циклу, 9-добових «початкових серій», «Місячну серію», «Додаткові серії», «Дати кінця періоду». А існують іще Сонячний Юліанський календар (православна церква), Сонячний Григоріанський календар (сучасний світ, католицька церква), Місячний календар (мусульманські країни), Місячно-сонячний календар (Ізраїль). Але тільки у майя є «Дати кінця періоду»! Це або символ кінця певного періоду, або кінця календаря, або – кінця світу… Як кому більше подобається.

Та знання з астрономії, фізики, етнографії, мовознавства, лінгвістики, які маємо нині, свідчать, що на підставі розшифрованих раніше текстів майя робити однозначні висновки про конкретний час подій не можна: нещодавно розшифровані тексти, що розповідають про події, які мають відбутися значно пізніше «дати кінця періоду». Тож, вочевидь, за календарем майя, 12.12.2012 кінця світу не буде.

             Завершення циклу майя в 5125 років знаменує оновлення

Великі цикли майя складають 5125 років. За їхнім календарем, наш теперішній цикл почався від 3113 року до н.е. – тоді сформувалися перші людські культури, перше місто Урук, від якого, за версіями окремих учених, пішла назва сучасного Іраку. Існує й більший цикл – 26000 років – час, за який Сонце обертається навколо центру Галактики. Цикл майя в 104000 років дослідники поки не розшифрували, але припускають, що це період обертання нашої Галактики довкола якогось центру.

Кожен Великий цикл забезпечує умови, за яких відбувається розвиток у певному напрямку. Великий цикл знаменує зміни: в звичному житті, цінностей, засобів виживання й розвитку. Як приклад, зміна пір року: навесні – час розмножуватися, влітку – харчуватися й акумулювати енергію, восени – готуватися до зими й складати запаси, взимку – перебути холодний цикл і накопичувати сили для весняного розмноження.

Час завершення нашого Великого циклу збігається з 26000- та 104000-річними циклами, і, напевне, це оновлення буде суттєвим. Як воно відбуватиметься? – Як і всі попередні зміни – не раптово. Вже зараз події розгортаються дуже стрімко, обмін інформацією – необмежений. На планеті глобальне потепління, почастішали природні катаклізми. А людям властиво адаптуватися до змін.

Та пристосуються не ті, хто живе нині, а новонароджені: вони ще в материнській утробі формуються з урахуванням змін, які відбуваються зовні. Придивіться уважніше до своїх дітей: вони вже не такі як ми – в них інші пріоритети, вони більш адаптовані до сучасного життя. І це очевидно.

А що ж робити тим, хто вже живе на Землі?

Розвиток людини – це здатність сприймати та засвоювати нові знання, переконує нас наука. Від 30-40 років ця здатність суттєво знижується, і лише ті, хто постійно вчиться, тренує свій розум, здатен розвиватися й далі. Треба тренувати не тільки розум, а й розвивати духовність – про це говорить релігія. Дбайте про майбутнє: не робіть іншому того, чого не хочете собі. Бо ж своїм дітям ми поганого точно не хочемо. Вони – це ми, але більш адаптовані до цього світу. І щоби побачити наше «завтра», можливо, варто подивитися на світ їхніми очима?

                 Ідея кінця світу як засіб маніпулювання свідомістю

Біблія каже, що світ почався зі Слова, Слово було Бог. А потім Бог створив Світло. І стало Світло. В сучасній фізиці світло – це й частка з масою та імпульсом, і електромагнітна хвиля, що не має маси, проте має енергію. Світло, що гальмує, поводить себе як частка. Частки взаємодіють між собою й створюють електрони, нейтрони, протони, з яких складається світ. Тож, може, кінець світу – це зміна фізичних законів стосовно властивостей світла? – Вичерпного визначення кінця світу поки ніхто не запропонував…

Якщо світло зникне як електромагнітна хвиля, настане темрява. Чи закінчиться тоді світ? – Мабуть, ні. Бо ж, якщо тіла нагріти, вони починаються світитися. А нагрівати їх можна й без світла… Світло, яке сприймає людський зір, – це невеличка смужка в спектрі електромагнітного випромінювання. Тож, якщо світло зникне як електромагнітна хвиля, зникнуть усі електромагнітні хвилі. Але чи так це – підтвердити чи спростувати не може наразі ніхто, бо ж, коли очевидного факту нема, висновків можна робити безліч…

Так, власне, і відбувається з календарем майя: одні дослідники переконують, що він закінчується на 2012 році, інші додають, що майя описують і події наступних епох. А на ідеї кінця світу фахівці наукового маркетингу заробляють шаленні гроші, бо це цікаво й добре продається. Ніхто не «розжовує» для пересічного читача складних наукових теорій – це його не цікавить, читачу стає нудно. Зате ідея кінця світу – «завтра не настане ніколи» – цілком зрозуміла й привертає увагу, а, значить, дає змогу маніпулювати людською свідомістю.

Юрій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, кандидат технічних наук

Запис Кінець світу відміняється! спершу з'явиться на Медіа-Версії.