Люди віддавна вважають церкву твердинею моралі – і раптом спливають факти разючого зневажання її. Потрібна глибока реформа церкви, щоби покласти край аморальності серед її служителів і відновити довіру пастви до неї. Папа Бенедикт XVI поступився місцем наступнику, бо для такої реформи понтифіку потрібні сили й здоров’я – у 85-річного Бенедикта XVI їх замало.

Проблеми з мораллю священнослужителів має не лише католицька церква. Ще не забулася серія скандалів навколо Російської Православної церкви, коли Московського патріарха Кирила звинувачували в особистому  збагаченні за рахунок торгівлі тютюном і алкоголем…

Будь-яка церква тісно пов’язана із суспільством, а суспільство складається з живих людей, серед яких аморальних суб’єктів – вистачає. Такі в сучасному суспільстві почуваються як риба у воді, ще й нав’язують йому свої правила гри.

Мораль занепадає у періоди суспільних криз, одна з яких саме нині розгортається у світі. Мешканці пострадянських країн на власному досвіді переконалися, що при зламі старої суспільно-економічної системи на поверхню спливають найгірші за своїми моральними якостями людці. Проте й на Заході ситуація кепська. Коли 2008 року там розпочалася широкомасштабна фінансова криза, постраждали насамперед прості люди, чесні й порядні. Натомість різноманітні шахраї лише збагатилися на чужому нещасті. Що більше в них грошей, то помітнішим стає їхній вплив на політику держав і на громадське життя. Суспільна мораль зазнає непоправних утрат: коли успіху в житті досягають аморальні суб’єкти, нестійка частина суспільства й собі тягнеться за ними.

Дотепер стражем моралі вважалася церква. Проте негативні процеси всередині самих церков ставлять під сумнів їхню здатність і далі відігравати традиційну роль у зміцненні суспільної моралі. Відтак особливого значення набуває очищення церковного життя від ганебних явищ.

Не перший і не останній раз в історії вибухають подібні кризи. Долати їх щоразу вдавалося новим поколінням, ще не зіпсованим наскрізною корупцією, брехнею, підлістю та лицемірством. Звичайно, у будь-якому поколінні є люди моральні, а є підлі й безсовісні. Питання лише в тому, за ким із них піде суспільство. Розбещене, пересичене населення тієї чи іншої держави поринає у тотальну аморальність – і на нього чекають неминучий занепад і смерть. Так зійшла нанівець охоплена збоченою розпустою й продажністю Римська імперія, її долю повторила султанська Туреччина та інші зогнилі зсередини держави. На наших очах догнивають залишки колишнього СРСР і поступово починає розпадатися стара Європа. Ця частина людства потерпає від моральної деградації. Що прийде на зміну віджилому, покаже лише історія.

Ігор БУРКУТ

Запис ЧИ ДЕГРАДУЄ МОРАЛЬ ЛЮДСТВА? спершу з'явиться на Медіа-Версії.