Про харчі…

Побувати в Стамбулі і не скуштувати у приморській харчевні знаменитий стамбульський бутерброд з рибою? – цього я не могла пропустити. Що сказати? Смачно, ситно, дешево. Нагадує хот-дог. Та замість сосиски – риба, яку при тобі запікають на величезній жаровні. І найсвіжіша булка, щойно з печі. Майонез тут не вживають. Поливають бутерброд лимонним соком. Улюблена їжа численних туристів. І звичайно – стамбульців. Взагалі харчі в Стамбулі дуже дешеві і якісні. Для порівняння, у перерахунку на гривні: яйця в них 11 гривень за десяток. А у нас нині – 20 гривень. Дуже смачні й різноманітні сири в маркетах, значно дешевші, ніж у нас. Молоко й молочні продукти за якістю перевищують наші. А за ціною дешевші. М’ясопродукти, овочі й фрукти (окрім деяких) за ціною рівні нашим. А картопля, овочі для борщу, лимони, апельсини, маслини і деякі інші – удвічі дешевші, ніж у нас. І це за мінімальної пенсії турецьких старих, у перерахунку на гривні – 7000 гривень. Та ще, зауважу, йдеться про центральні магазини. А там, як відомо, завжди дорожче

…І про пенсії

Ще раз повторю: мінімальна пенсія в Туреччині 2019 року – 1603 турецькі ліри або 7000 гривень. А комунальні витрати становлять не більше 20 доларів, тобто не більше 500 гривень. Зими там теплі, здебільшого 14-15 градусів узимку. Тож регулярне опалення в оселях не застосовується.

Таким чином пенсійних виплат старим вистачає не тільки на якісне харчування й цікаве дозвілля, а й на подорожі іншими країнами та якісні медичні послуги.

Потужна економіка Туреччини може забезпечити гідне життя людям похилого віку. А тепер згадаю: чи не українські «човники» кілька десятків років тому працювали на підйом турецької економіки? І навпаки, хвалькувата  патріотизмом країна із жалюгідною промисловістю і деградуючим банківським сектором заощаджує здебільшого на старих. Для порівняння: максимальний розмір пенсії в Туреччині не може перевищувати мінімальну більш як усемеро. Таку найвищу пенсію отримують тут колишні високопосадовці.  А в Україні співвідношення між мінімальною та максимальною пенсією різниться більш ніж у 50 разів. Але це ми самі дозволили!

Молоді забувають, що вони теж стануть хворими й немічними старими. Або вже за ці роки стали пенсіонерами і принижуються житловою субсидією. І терплять свавілля міськгазів і міськсвітел, живучи в бруді й спотикаючись та калічачись на розбитих тротуарах.

Тамара БОРОВИК, чернівчанка, пенсіонерка, голова правозахисної ГО «На грані» 

На знімку: Тамара Боровик: «Оце і є той рибний бутерброд. Смачно!»

Запис Тамара БОРОВИК: Україна – Туреччина: все пізнається у порівнянні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про проект бюджету-2017, у якому навмисне занижують соціальні стандарти

Закладені до проекту бюджету-2017 мінімальні зарплати та пенсії є меншими за прожитковий рівень! Про що це свідчить? Про єдине: нас, українців, знищують. І почалося це не вчора і не позавчора, про це «Версії» писали вже роки тому. Та нинішня влада пустилася берега. За останні 3 роки ВВП у валютному обчисленні зменшився в 1,9 раза. На це звернула увагу у виступі з парламентської трибуни Юлія Тимошенко. І хоча я особисто не є прихильницею леді Ю., та з її твердженням, що під виглядом «реформістських законів» до парламенту подаються законопроекти, що є частиною стратегії, спрямованої на ліквідацію української держави та української нації, важко не погодитися. Тим паче, повторюся, тенденції до цього закладалися продумано, поступово і давно. Згадаймо лише зміни до Конституції, зокрема ст. 49-ї, які дозволили скорочувати заклади охорони здоров’я та освіти, замість того, щоби обкладати нормальними податками великий капітал з метою отримання коштів на реалізацію конституційної норми про безоплатну й доступну медицину та освіту. Більше того, права власників капіталу значно розширили. Інвестори тепер можуть вивозити з УКраїни як вкладений капітал, так і всі отримані прибутки. Натомість конфіскацію майна суттєво ускладнили.

Тому під словами лідера партії «Батьківщина» про те, що урядові «реформи» та проект бюджету-2017 – це частина стратегії з ліквідації України, підписуюсь беззастережно.  Про це свідчать і цифри: видатки на охорону здоров’я, порівняно з минулими роками, зменшилися в 2,75 раза, на освіту – в 2,6 раза, на культуру – у 2 рази. Крім того, у проекті держбюджету планується скасування пільг для фермерства. І заплановано розпродаж землі сільськогосподарського призначення. Натомість хотілося б дізнатися, а що ж  робиться для підняття економіки? Бо сьогодні ми випускаємо за рік по одному черевику та по одній шкарпетці на кожного мешканця нашої рідної Батьківщини.

Одне слово, все рухається в напрямку вимирання населення України. Зрештою, усе ж, мабуть, іде за планом?

Я вже якось згадувала про спілкування з англійським журналістом, який на початку 90-их років минулого століття приїхав до Чернівців писати про алопецію (невідоме захворювання дітей, назване ХЕІ – хімічною екзогенною інтоксикацією). Він тоді сказав нам з покійним, отруєним навесні 1995 року, Віктором Фреліхом: «Кому потрібна сильна розвинена держава в центрі Європи під назвою Україна?». І сам же відповів: «Нікому! І ви це мусити усвідомити для того, щоби втриматися і вижити».

Тоді я не зовсім усвідомила зміст його слів, та через чверть століття переконалася у їхній правдивості. Із 52 мільйонів нас залишилося трохи більше сорока. Тільки протягом цього року Україну покинув мільйон працездатних молодих людей. А серед тих, що залишилися, тільки на гепатити хворі півтора мільйони. І стільки ж людей а, може, й більше, просто не підозрюють про свою смертельну недугу. І при цьому хворих, що не мають грошей на поглиблене обстеження та лікування, – на це щомісяця треба щонайменше 30 тисяч гривень, – навіть не ставлять на облік. А вони ж, заражені смертельною недугою, відвідують стоматолога, ходять на манікюр чи інші процедури, інколи потрапляють до лікарень. Я вже писала про двох знайомих, яким гепатит С занесли саме у медичних закладах: хлопцеві в травматології, а дівчині – в пологовому будинку. Але довести це неможливо: кругова порука – річ непереможна.

І ось при такому жахливому розповсюдженні вірусу гепатиту С та епідемії туберкульозу в Україні діє мораторій на перевірки. Тому, щоби не підхопити смертельне захворювання, самі контролюйте роботу тих, хто вам робить педікюр-манікюр, стриже, набиває тату, не кажучи вже про медичне обладнання, яке вас торкається. Та хіба ж це нормально, щоби клієнт перевіряв, як дезінфікують інструменти  в салонах краси чи стоматкабінетах.

…І коли в Білорусі всі хвороби лікують безкоштовно, то в нас навіть хімію після операції на онко людина не може зробити, якщо немає грошей. І таких зубожілих день від дня все більше…

Вже укотре «Версії» звертаються й до того, що харчі й технічна вода, яку в нас називають питною, дуже негативно позначається на здоров’ї нації. Та перевірити виробника ніхто не має права. А щоби добити націю остаточно, у вищій школі скасували фізкультуру. Чи не відмовляться від неї ще й у середній школі?

Повертаючись до бюджету, скажу, що прихильники антинародних рішень стверджують: у держави немає коштів. Так ось, щодо цього мене беруть великі сумніви. У цивілізованих країнах зарплата навіть президента не може бути більшою за 3 чи максимум 5 середніх зарплат громадян. Натомість в олігархічній Україні ножиці між зарплатами простих громадян і можновладців такі, що просто відбирає мову. Різниця між їхніми й нашими доходами – у 100, 1000 і більше разів. Порівняйте нашу «мінімалку» в тисячу з хвостиком і зарплатню майже понад мільйон керівника «Укрзалізниці» або з 350 тис. грн керманича «Укрпошти» та 9-ти його заступників, які отримують від 190 тис. до 250 тис. гривень щомісяця. Ці зарплати не викликали б обурення, якби йшлося про власних гейтсів чи цукербергів. Але ж таку зарплатню отримують ті, хто й далі розвалює українську економіку.

Людмила ЧЕРЕДАРИК      

Запис Зачистка території України: акція в дії спершу з'явиться на Медіа-Версії.