Якщо запитати в пересічного українця, яка українська пісня першою спаде йому на думку, можна бути впевненим, що більшість назве «Червону руту». Ця найвідоміша пісня Володимира Івасюка буквально увірвалася в серця слухачів і і стала музичним брендом України. Щоправда, зараз мало хто згадає, коли вона вперше прозвучала зі сцени.

– Я познайомилася з Володимиром Івасюком ще 1968 року, – розповідає Світлана Юрченко-Кобевко, – Тоді я була вокалісткою ВІА «Карпати». Володя часто приходив на наші репетиції й приносив свої пісні.

І от на одній з репетицій  Івасюк запропонував  нову пісню  – «Червона рута». У квітні 1970-го Світлана виконала її на студентському вечорі у медінституті.

– Стоячи тоді на сцені, ми навіть уявити не могли, що пісня невдовзі стане такою популярною й звучатиме від Ужгорода до Курил і Сахаліну, – згадує співачка.

13 вересня 1970 року Володимир Івасюк разом з «Карпатами» і солісткою Оленою Кузнєцовою виконали «Червону руту» й «Водограй» у прямому ефірі на Театральній площі Чернівців. Світлана цього часу складала іспити.

А наступного року на Всесоюзному конкурсі «Пісня-71» «Червона рута» стала «Піснею року».  На заключному концерті в Москві разом з Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком свою пісню виконував  Володимир Івасюк.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

• Довідково:
• *1967. В Чернівцях при Будинку текстильників створений ВІА «Карпати» під керівництвом Валерія Громцева. До першого складу входили: колишній директор Центрального палацу культури Віктор Обдуленко, музикант Євген Тарнавський, солістка Світлана Юрченко (нині Кобевко), поет Микола Бучко, на слова якого Громцев писав пісні.
• *1968. До колективу приєднується Володимир Івасюк.
• 1968, 28 грудня. У передачі «Камертон доброго настрою» Володимир Івасюк разом з «Карпатами» виконує свою пісню «Мила моя».
• *1970, квітень. Світлана Юрченко-Кобевко вперше на сцені виконує пісню «Червона рута».
• *1970,13 вересня. Володимир Івасюк разом з «Карпатами» і солісткою Оленою Кузнєцовою виконує в прямому ефірі пісні «Червона рута» та «Водограй».
• *1971. «Карпати» знялися в музичному фільмі «Червона рута»
• *Колектив існував до 1974 року.

Запис На Святі української пісні виступила перша виконавиця «Червоної рути» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мітингувальники стверджують, що умови лікування тут щороку дедалі гірші: годують погано, лікувати нічим, воду – й ту вимикають… Афганці дивуються: куди у Чернівцях зникають гроші, яка держава дає на підтримку їхнього здоров’я?

– Найпаршивіший госпіталь – це чернівецький, – каже ветеран-афганець Василь Ганзій. –  Я спілкувався з людьми з усієї України, які лежали в різних госпіталях. От чоловік тут вже відлежав 14 днів – отримав 4 системи. Лікарка каже: «Це і так ще дохрєна».

– На все є кінець терпіння, – каже кіцманчанин Віктор Ісар, який в Афганістані підірвався на гранаті. – Харчування тут, порівняно з попередніми роками, суттєво погіршилося. Колись були фрукти, печиво, соки… Зараз це на свята, і то – рідко. Якщо раз на тиждень дадуть якусь рибну котлету – то це для нас уже свято.

А ліки? Тут треба знати, коли лягти в госпіталь! Якщо в тебе якесь погіршення здоров’я, приходиш сюди і питаєш: «Є ліки?» – «Ні, немає!» То чого тоді лягати сюди і чим лікуватися? Щоби чергові, як колись нас в армії, лікували всіх зеленкою та маззю Вишневського? Вона в наші роки ефекту не дасть, нам уже не по 18, – каже Віктор Ісар.

Ініціатори – обласна спілка ветеранів Афганістану та ГО «Ніхто крім нас» – заявляють про систематичні порушення та зловживання в стінах госпіталю та вимагають від обласної влади вжити необхідних заходів і створити слідчу комісію.

– Щодня відключають воду! – каже ветеран-афганець Анатолій Філіпчук. – У мене завжди кілька пляшок води зберігається, бо навіть руки помити нема як. Ви уявіть: відкриють  душ вам увечері… Від 19-ї до 21-ї сімдесят чоловік можуть помитися?!

– Не вистачає грошей, – виправдовується Манолій Мігайчук, головний лікар Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни. За його словами, два роки тому на харчування кожного пацієнта область виділяла 35 гривень на добу, а на ліки – 40. Цього ж року фінансування врізали чи не вполовину – по 25 гривень на харчування та ліки. За останні п’ять років удалося перекрити дахи, проведені поточні ремонти в кожному відділенні…

Проте його пояснення учасників мітингу не задовольнило. Люди звернулися до облдержадміністрації з вимогою втрутитися в ситуацію та замінити керівника медичної установи. А також створити робочу групу для перевірки та ревізії шпиталю, повернути до установи звільнених працівників, збільшити фінансування госпіталю.

Окреме питання у ветеранів – хабарництво у медичній установі. Протестувальники кажуть: хабарі вимагають, особливо за підтвердження інвалідності. Проте, за їхніми словами, замість справжніх корупціонерів у госпіталі часто підставляють невинних лікарів-професіоналів.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії», фото автора

«Наші побратими помирають від того, що їх неякісно лікують!» – переконані афганці. Якщо на війні померло понад півсотні буковинців, то після неї – в 4 рази більше!

Запис «Ми не загинули там – то не даймо поховати себе тут!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Йдеться тут про суспільство демократичне, розвинуте. Зовсім інша ситуація там, де від демократії присутні тільки зовнішня оболонка, фантики, і де суд перебуває в руках виконавчої влади і панує «телефонне право». Виграти справу у такому суді простій людині майже неможливо. Як правило, корумпованість «печерських» суддів просто вражає. Якщо нереально виграти суд, то залишається звернення до громадських організацій. А з ними – інша проблема.

Будь-яка діяльність вимагає фінансування. Громадські організації можуть діяти на повну силу там, де є розвинутий малий і середній бізнес, які діляться своїми доходами з громадськістю. Або ж гроші надходять з-за кордону, з різноманітних міжнародних фондів. Проте недемократичні режими роблять усе, щоби перекрити цей канал фінансування. Наприклад, у Білорусі припинена діяльність іноземних фондів, відтак і правозахисники різко зменшили свою активність.

Лишаються насамкінець засоби масової інформації. Проте по них теж наносяться болючі удари. Чимало галасу в Україні спричинив проект закону, що мав установити кримінальну відповідальність за «наклеп». Його запропонував депутат від Партії регіонів Журавський. Нині в нашій країні діє демократичний закон, який захищає честь, гідність і ділову репутацію людини. В разі його порушення суд виносить вирок, і винуватця штрафують, одночасно вимагаючи від нього публічного спростування неправдивих слів і вибачень на адресу того, кого він образив. Але ж нікого не саджають і потім над людиною не висить судимість. Якщо буде встановлена відповідальність кримінальна, журналісти тисячу разів подумають, перш ніж виступити на захист громадянина, ображеного владою. Адже цей закон спрямований на виведення влади з-під критики громадськості, а не на захист прав рядового громадянина.

Подібний закон діяв у радянські часи, і чимало шукачів правди відправилися за ґрати, бо їхні слова суд розцінив як «наклеп». І не лише журналісти могли «загриміти на нари». Навіть історикові загрожувала така доля за «наклеп» на якусь особу чи подію минулого. Коли закон приймають не для розширення прав громадянина, а на їхнє звуження, суспільство повинно протестувати, інакше опиниться у новітній кабалі. Розуміючи це, автор закону його тимчасово відкликав – до виборів, щоби не позбавляти свою партію залишків підтримки.  Недарма проти закону Журавського в Україні піднялося стільки акцій протесту. Вони засвідчили: громадянське суспільство у нас ще є, хоча і значно послаблене. Воно повинно відстоювати свої права, доки ще має змогу. Бо тінь минулого насувається, накриваючи країну.

Ігор БУРКУТ

Запис ХТО ЗАХИСТИТЬ РЯДОВИХ ГРОМАДЯН? спершу з'явиться на Медіа-Версії.