Тобто це не програма для малозабезпечених, які зовсім не працюють. Але також і не програма для тих, хто має надто великі прибутки. Для участі у програмі сім’я має перебувати у черзі на житло в місцевих органах самоврядування, її члени мають бути не старшими 35 років. Якщо кредит оформляють на 30 років, щомісяця молода родина повинна виплачувати 900 гривень.

Крім того, молоді люди, які проживають у селах, зможуть брати кредити під 2-3% у гривнях терміном на 10-15 років завдяки тому, що частину процентної ставки компенсуватиме держбюджет, – сказав на нараді заступник глави крайової виконавчої влади Василь Бурлака.
Якщо йдеться про багатодітну сім’ю, то у разі оформлення такого кредиту, вона взагалі позбавляється сплати процентних ставок.

Наразі п. Ганна зазначила також, що Міністерство соціальної політики вже готує законопроект, який заохотить підприємців брати молодь на роботу. Наприклад, коли підприємство працевлаштує молодого спеціаліста, страхові соціальні внески за нього не сплачуватимуть протягом року. А це, за словами експертів, суттєво скоротить рівень безробіття.

Запис Той самий молодіжний кредит, а цифри інші спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ОВЕН

Активно співпрацюйте з оточенням 30-31-го, але покладайтеся тільки на себе. 1-го можна відвідати лікаря. У вирі контактів 2-4-го хтось може не сподобатися: довіртесь інтуїції. 5-6-го родина матиме потребу у вашому втручанні.

ТЕЛЕЦЬ

Не переносьте свій поганий настрій у родинне оточення 30-31-го. Щосили уникайте конфліктів 1-2-го – і все, що зробите 3-4-го, буде вдалим. 5-6-го може виникнути можливість для гарного відпочинку або якісного лікування.

БЛИЗНЮКИ

30-31-го можете пережити стрес через проблеми на роботі. 1-2-го перевірте фінансові документи: вас можуть підставляти. Через це доведеться попрощатися 3-4-го з кимось із партнерів. 5-6-го все залагодиться.

РАК

Уважно поставтеся до знайомств 30-31-го – і ділових, і особистих. 1-2-го не марнуйте часу: активно лікуйтеся й відпочивайте. 3-4-го дізнаєтеся про близьку людину щось неприємне. 5-6-го вирішуйте, що з цим робити далі.

ЛЕВ

Розберіться в конфліктах 30-31-го. 1-2-го ймовірні зміна роботи чи підвищення. Ваші вчинки 3-4-го можуть призвести до несподіваних наслідків. 5-го уникайте транспорту, 6-го не перекладайте на когось своїх обов’язків.

ДІВА

30-31-го вирішуйте, чи скористатися запропонованим. 1-го розчаруєтесь у досягнутому. 2-3-го будьте уважні на вулицях і з хімічними речовинами. 4-5-го можлива неприємна ситуація на роботі. 6-го вирушайте на відпочинок.

ТЕРЕЗИ

Сімейний відпочинок 30-31-го відкриє вам неприємне у близькій людині. 1-4-го вирішуйте сімейні проблеми, робота наразі менш важлива. 5-6-го доведеться все ж таки повернутися до роботи і перевірити свій фінансовий стан.

СКОРПІОН

Вам не сидиться на місці 30-31-го, але 1-2-го краще зменшити активність спілкування. 3-го тримайтеся подалі від начальства, 4-го уникайте будь-якої техніки. 5-6-го матимете можливість для додаткового заробітку.

СТРІЛЕЦЬ

Ваш активний характер не дозволяє вам просто змиритися з неприємними новинами 30-1-го. Застерігаємо однак проти участі в конфліктах 2-3-го: це може завадити вашому здоров’ю. 4-6-го доведеться приймати важливі рішення.

КОЗЕРІГ

30-31-го багато спілкування, а проблеми свої доведеться вирішувати самотужки. 1-го стережіться застуди, 2-го не марнуйте грошей. Несподівані зустрічі 3-4-го будуть корисними для бізнесу. 5-6-го – час до лікаря.

ВОДОЛІЙ

Тиждень важкий, але його треба пережити: 30-31-го несправедливі докори від начальства, ймовірність травми 1-го, конфлікти з партнерами 2-3-го. Зате родина вас підтримає 4-5-го, а 6-го можливі надходження грошей.

РИБИ

Фінанси йтимуть до роботящих 30-31-го, а удача – до впевнених 1-2-го. 3-го не приймайте рішень і все спокійно зважте, 4-5-го, навпаки, час розпочинати проекти і укладати угоди. 6-го будьте обережні на транспорті.

Запис Ексклюзивний гороскоп на 30 липня – 6 серпня 2010 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Життєва історія Майстра, біоенергоінформтерапевта, члена Ради Української академії цілительства Гавриїла ШУРПІНА

– Що потрібно, аби бути здоровим? – найперше, чим поцікавилася в Майстра-цілителя – і отримала вичерпну відповідь. Якщо сформулювати її в одному реченні, воно звучатиме так: треба жити за Законами Космосу. Бо тільки духовний розвиток людини визначає стан її фізичного тіла та гармонійне єднання зі Світом.

Саме про це ми й проговорили кілька годин поспіль. Вмикаю диктофон…

Здоров’я та бездуховність – несумісні

Гавриїл: – Світ увійшов у ХХІ століття. Як воно зустріло нас? Радістю, любов’ю, щастям і розквітом? Аж ніяк! Війни, природні катаклізми, катастрофи, різке погіршення здоров’я та рівня життя людини, швидке зростання смертності та падіння народжуваності, зменшення тривалості життя.

Тож чому, прагнучи більш високого рівня життя та розвитку, ми отримуємо протилежне? Хто в цьому винен? Бог? Держава? Наші зверхники? Звинувачуємо багатьох, але забуваємо єдиного й головного винуватця – себе самого!

Всесвіт, у якому ми перебуваємо, все, що нас оточує, складається з енергії.

Енергією сповнені й ми. Але якою? Як вона впливає на наше життя, на навколишній світ? Легка вона й прозора чи важка й тьмяна? Яку енергію, пропустивши через власні душі та серця, ми віддаємо світу, що нас оточує? Енергію любові, радості, щастя, щирого співчуття до ближнього свого – складових частин енергії Бога?

Аж ніяк. Бо не енергія Вищого Розуму сповнює наші душі! Вона не може пробитися до наших душ тільки через те, що ми знищили й далі нищимо свою Духовність.

Ми стали бездушними, злими, пожадливими, заздрісними. Прагнемо єдиного – матеріальних благ.

Задля статків зраджуємо життєві ідеали, використовуємо брехню, лицемірство, фізичне насилля і навіть убиваємо. Забуваємо лише: що, коли на перше місце в житті виходить мета матеріальна, а не духовна, то це – крах.

Крах особистості, колективу, суспільства, держави й світу загалом. Саме це ми бачимо вже сьогодні і відчуваємо на собі.

Якість енергії визначає все

Основа життя, клітина, сповнена енергії. Від якості останньої залежить життя людини, суспільства й світу. Духовна енергія дарує здоров’я, благополуччя, гармонійне об’єднання зі світом. Матеріальна – це хвороби, незадоволення життям, постійні конфлікти та невирішені проблеми, бо Світ не сприймає нас поганими.

– А як відновити духовність? Як відкрити благодійній енергії Бога доступ до наших душ?

– Більшість людей повязують стан духовності з вірою в Бога. Втім, віра в Бога – це лише складова духовності. Відновити ж і досягти сповнення душі духовною енергією можна тільки через підняття духовності. Знайти і чути Бога в собі, відкрити для себе (!) свою душу та утвердитися: – АЗ ЄСМЬ!

Не подавляй волі іншого

У людини є сім енергетичних центрів, чакр, які керують її життям. Верхні чотири чакри – духовні, три нижні – матеріальні. Про тих, у кого відкриті верхні духовні чакри, ми говоримо: «Вони живуть з Богом!». Але таких стає все менше.

Навпаки ж ті, які мають відкриті нижні, матеріальні, чакри, все своє життя присвячують виключно матеріальному збагаченню. Такі люди надміру самовпевнені, жорстокі, категоричні в своїх думках і вчинках, у них надто возвеличене «Я», тобто дуже розвинуте ЕГО.

А це веде до гордині, тож вони прагнуть подавляти волю інших, що вже саме по собі є дуже тяжким гріхом. Як наслідок, невдоволення життям, хвороби, конфлікти в сім’ї та з довкіллям.

Відновленню духовності сприяє щира віра в Бога, дотримання десяти Заповідей Господніх, щире покаяння в ділах гріховних і добрі справи. До інших треба ставитися так, як ти хотів би, щоби ставилися до тебе. Це золоте правило життя, яке виходить з десяти Заповідей Господніх.

Ним сказано «Не суди та судимий не будеш, не спричиняй зла ближньому своєму, бо воно обов’язково повернеться до тебе набагато сильніше, ніж ти спричинив».

Відвідування храмів, церков (стояти під куполом), святих місць, прийняття Святих Таїнств сприяє очищенню енергії душі, наповнює її чистою енергією Бога. У святих місцях в єдиному духовному злеті енергії віруючих об’єднуються, тому їхні духовні посили до Вищої Розумної Енергії Всесвіту, тобто до Бога, стають набагато сильнішими та яскравішими.

Молись, звертайся і проси

Коли ж подумки, своїми словами звертатися до Бога, Творець так само почує нас, як і під час молитви у храмі Божому. Своє звернення до Творця можна висловити і ділом, і словом, і думкою. Але за однієї умови: вкладайте істинну віру в те, що будете почуті.

Людям, які звертаються до мене, я раджу творити щодня протягом усього життя три молитви. Зранку, відійшовши від сну, – молитву «Господь – пануюча» («Отче наш»), через яку приносимо подяку Всевишньому за те, що змогли побачити сьогоднішній день, та просимо допомоги в усіх наших діяннях та помислах.

За нею творимо молитву Оптинських старців, енергетика якої захищає нас від можливості творити зло ділом, словом чи думкою протягом дня, який настав.

Перед відходом до сну знову творимо молитву «Господь-пануюча», чим приносимо вдячність за день, що минає.

А після неї – молитву Священомученика Кіпріана, яка очищує енергетику нашої душі від тяжкої, темної енергії, яку ми отримали протягом дня, тобто від нервових потрясінь і зривів, навроків, проклять тощо. Ця молитва очищує також важку енергію приміщення, в якому ми мешкаємо й будемо спати.

Молитви благодійно впливають на нас, очищуючи й просвітлюючи душі. Тож не шкодуйте часу на їхнє творення: багато людей відзначали покращення здоров’я, стійкий внутрішній спокій, нормалізацію стосунків у сім’ї після того, як почали щодня молитися. Та, найголовніше, вони почали інакше сприймати життя!

Відновлюючи духовність, ви сповнюєте духовні чакри чистою, прозорою та легкою енергією Бога. Водночас ослаблюєте дію матеріальних чакр на духовний стан людини. І в матеріальних чакрах зменшується кількість тяжкої та темної енергії, яка робила вас приземленими та матеріальними, не даючи змоги розкрити себе й гармонійно з’єднатися з оточуюченням.

Матеріальне страшне ще й тим, що заважає пізнати самого себе, дійти до розуміння істини призначення в цьому житті. Адже ми повинні пізнати мету свого перебування в цьому світі і виконати урок, даний нам Богом.

Для чого ти у цьому світі?

З якими проблемами не зверталися б до мене люди – а серед них останім часом дуже багато безплідних пар – я першочергово запитую: «Чи знаєте ви мету свого перебування на цьому світі?». Адже все, що довкола нас, має свою мету та призначення.

Більшість людей, як це не сумно визнавати, не в змозі дати відповіді на головне питання життя. Більше того, навіть ніколи над ним не замислювалися. Хоча без мети ніколи не оберемо правильного шляху.

Єдиним маяком в Океані життя з його штормами, вітрами й туманами є життєвий курс, себто, мета. Саме вона не дозволить піти на дно чи сісти на мілину, а допоможе обійти підводні скелі та рифи.

Людське життя має дві мети. Перша – очистити свої душі від від гріха, тобто тяжкої та темної енергії, яка наповнила їх у попередньому житті. Бо саме для цього душі знову повертаються в цей світ, який за змістом є чистилищем і пеклом. У перспективі колись наші душі з’єднаються з Вищою Розумною Енергією Всесвіту, з Абсолютом, тобто, з Богом і отримають Вищу Благодать.

Друга мета – надати допомогу в очищенні тієї душі, яку Бог на 10-й день запліднення поселяє в ембріон нашої майбутньої дитини.

Пізнавши та зрозумівши своє завдання, ми почнемо зовсім інакше ставитися до власного життя, не будемо на перше місце висувати матеріальне – багатство та користолюбство, які породжують енергії пихатості, зарозумілості, жадібності, звідси й з’являється злість на ближнього.

Поява важких життєвих пороків – алкоголізму, наркоманії, морального та фізичного насильства над собі подібними, шлюбних зрад, повної деградації особистості є вже наслідком.

Бо матеріальне дається нам тільки для підтримки фізичного тіла, клітини якого повинні бути сповнені прозорої та легкої енергієї. Якщо клітини втрачають прозорість і легкість, ми губимо гармонійний вібраційний зв’язок зі світом.

У результаті – великі життєві проблеми, які не вирішуються: невиліковні хвороби та психічні розлади, передчасна смерть. Отож, першочергово треба не тіло лікувати, а очищати душу.

Тяжка, темна енергія душі – хворе фізичне тіло

Допомагаючи пацієнтам, не раз чую: «Не чіпайте душу! Лікуйте тіло та хворі органи!». Доводиться довго пояснювати таким людям, допоки вони не зрозуміють, що в першу чергу необхідно вилікувати душу та піднести власну духовність. І тільки це стане гарантією зцілення тіла.

Все у твоїх руках

Розкриваючи людині істинну причину її захворювань, пояснюю, що недуги – це відповідь на наш спосіб життя, на ставлення людини до навколишнього. Деякі з пацієнтів запитують: «Якщо Бог всесильний, то чому він дозволяє нам творити зло і не убезпечує від поганих вчинків? Не робили б ми зла – жили б, як у раю!».

Так, Бог всесильний! Але, навіть він, наш Творець, не має права пригнічувати нашу волю.

Нам дається можливість пізнати Добро й Зло. Щоби розрізнити їх між собою, нам необхідно випробувати їх на собі. Тільки після цього ми зможемо самостійно вирішити, як жити – з Добром чи Злом.

Ми тисячу разів казатимемо дитині не торкатися гарячої пательні, та доки вона не відчує болю від опіку, не повірить нам. Так усі ми: лише отримавши досвід розпізнавання, можемо свідомо обирати свій життєвий шлях.

Навіть з темного, чорного тунелю, до якого не потрапляє найменшого промінчика сонячного світла, перед останнім кроком до прірви існує вороття назад. Треба тільки пересилити себе і – повернути назад.

А Бог, бачачи нашу перемогу над самим собою, не тільки покращить наше життя, але, в деяких випадках, наділить своїм Даром. Даром, який пропустивши через свою душу та серце, укріпивши свій Дух та Волю, допоможе й іншим людям змінити життя на краще.

Один, не мавши до цього здібностей до літературної творчості, несподівано почав писати романи, які з успіхом розходяться в усьому світі, наповнюючи душі читачів очищувальною, духовною енергією. Інша, не маючи уяви про фортепіано, стає відомим композитором, третій – визнаним художником…

Мій чорний тунель

Такий шлях чорним тунелем пройшов і я. Мати – одиначка, інвалід війни. Важкі 60-і роки. Матеріальні труднощі та скрута, дитячі душевні травми. Вісімнадцять перенесених операцій. І найстрашніше – алкоголь.

Не соромлячись, розповідаю про це своїм пацієнтам. Так! Я пройшов і цей шлях, який заледве не привів мене до повної деградації особистості. Великий букет різних хвороб, несприйняття та відштовхування від себе життєвих цінностей.

Але одного чудового дня, йдучи зранку на роботу, я поговорив із собою, та не різко й грубо, як раніше, а з любов’ю до самого себе. І цей день проминув без алкоголю.

Не знаю чому, але того дня дружина запропонувала мені звернутися до лікаря, який допомагає зняти алкогольну залежність. Чомусь я погодився, хоча раніше вперто не визнавав себе алкоголіком і про жодне лікування не хотів чути.

Минуло понад п’ятнадцять років відтоді: поступово налагодилося здоров’я, стали нормальними стосунки в сім’ї. Адже своєю пристрастю до алкоголю я приносив їй багато страждань і сліз, не кожна родина в змозі витерпіти це.

Але Всевишній обдарував мене такою дружиною, яка гідно витримувала мої хмільні «замальовки». Жодного разу я не почув від неї страшного слова – розлучення. Тільки зараз я розумію, що, коли б моя родина відштовхнула мене від себе, моїм житлом стали б підвали, обіднім столом – «альтфатери» та й, зрештою, мене давно не було б серед живих. За це я дуже вдячний Богові, моїй покійній мамі, дружині та доньці, які спільно змогли підняти мій дух, мою волю.

Довго я шукав причини своєї пристрасті до хмільного. І лише тепер зрозумів: не було в мене життєвої мети. Я поміняв багато професій, багато місць роботи, хоча роботі завжди віддавався цілком. Але ні від чого не отримував задоволення: не матеріального – заробляв добре, а духовного. Життя було буденним і сірим.

Пророцтво монаха

Минуло шість років тверезого життя. При зустрічі старий монах раптом сказав мені: «Від тебе йде внутрішнє тепло. Пройшло вже шість років, як ти пірвав з «дідьковим зіллям». Мине ще три роки, і ти дізнаєшся про своє місце в житті й ту місію, яку тобі готує Господь».

Пророцтво старого монаха збулося, і тому сьогодні я, з волі Божої, маю змогу допомагати людям, зцілюючи їхні душі й тіла.

Не соромлячись, нічого не приховуючи, я розповідаю про чорну діру в своєму житті і стверджую своїм досвідом: Бог завжди дає можливість тому, хто впав, піднятися, повернути своє життя на краще, не зважаючи ні на вік, ні на місце, яке займаєте в суспільстві, ні на соціальний чи матеріальний стан.

Для Бога всі однакові та рівні! Зрештою, людина ніколи не усвідомить і не оцінить радість буття, допоки не випробує на собі горе і біду, біль падіння та осуд оточення. Істина пізнається у порівнянні!

Переборовши гріховність, змінивши власне життя, ми починаємо інакше сприймати навколишній світ, розрізняючи чорне і біле.

І тільки після таких життєвих перипетій, застосовуючи досвід прожитого, ми можемо навчити цього тих, хто поруч, і надати допомогу тому, хто має в ній нагальну потребу.

Записала Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Цілитель Гавриїл: Зцілення – шлях духовного розвитку спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Свої сімейні версії розповідає мешканець Костинців на Сторожинеччині Валерій КРУШНІЦЬКИЙ

На поле заробив у Америці

Мій дід по матері Костянтин Польовий народився 1893 року. Тож на початок 1 світової як раз підлягав призову до австро-угорського війська. Воював спершу у Карпатах, згодом їхню частину перевели до Італії – там теж є гори. Коли дідик розповідав про те, як цісар Франц-Йосиф, нагороджуючи, поклав руку йому на плече, мені, хлопчиську, було дуже цікаво, яка заважка рука в імператора.

…У важкий післявоєнний період багато буковинців шукали навіть не щастя – заробітку – в далекій Канаді та Америці. Був серед них і мій дід. Бо після одруження, коли почала рости сім’я, а з нею – борги, для їх повернення і рушив мій дід до Канади. Вдома залишив Домку, молоду дружину, мою майбутню бабусю.

Заокеанський рай насправді обернувся на пекло. 4 роки пробув дід Кость на чужині. Згодом розповідав нам, онукам: – Важко було. Аби додому щось послати, ще й самому якось прохарчуватися, доводилося працювати аж на чотирьох роботах…

Але які ж ми були щасливі, коли, повернувшись до Костинців із тієї каторги, купив аж 8 гектарів поля. Працювали радо, нарівні з найманими працівниками, бо ж своє! Згодом і ділянку лісу прикупили.

Коли прийшли «совєти», все забрали – і поле, й ліс.

Баба Домка була на 10 років молодша від свого чоловіка. Діточок в них народилося двоє: син Ілля – 1933-го і донька Лідія, моя майбутня мама, – 1941-го.

У маминого брата Іллі дітей було трое: Світлана, 1966-го, Костянтин, 1969, і найменша – Діана, 1977-го.
Сільські сім’ї бувають здебільшого великі, тож родичів назбирується багато – і не лише у рідному селі.

Веселий нанашко Григорій

Мама вийшла заміж за уродженця Костинців Михайла Степановича Крушніцького, мого тата. Бабуся Крушніцька Степанія Омелянівна, його мати, народилася 1913-го, від першого шлюбу мала трьох дітей. Крім мого тата, 1939 року, ще дві доньки Лівія та Орися, які наразі мешкають у Чернівцях.

Залишившись із трьома малими дітьми, баба Степанія перейшла жити до вдівця, який мав аж шістьох діточок! Важко жили неймовірно! Хоч бабця працювала у колгоспі, але чи багато там заробиш? Тож, коли мамин брат Григорій запропонував віддати йому на виховання мого тата, вона погодилася…

Григорій був столярем і мав дуже веселу вдачу. Умів розвеселити так, що в людей від сміху животи боліли! І ніколи не засмучувався, як би важко не доводилося. Про його байки можна розповідати безкінечно.

Одружився він у сорок років. Узяв на двадцять років молодшу за себе. Старший з його рідних дітей, Ананій, подався на Донбас, до міста Шахтарська. Прожив там усе життя до смерті 2006-го. Донька Орися й досі працює поштаркою, а Ліда – медсестра у Садгорі.

Коли я після медучилища молоденьким фельдшером працював у Садгорі в туберкульозному санаторії, дядько ( по суті – дід) Григорій лежав у терапевтичному відділі тієї лікарні, де працювала Ліда. Я приходив його навідати після роботи, стомлений і сумний, а нанашко, вже тяжко хворий, підбадьорював мене: «Були б у мене, Валерію, твої роки, я би ні за що не переживав! У тебе ж усе життя попереду…»

Спершу вдягав ляльок

Дядька Григорія мій тато і вважав за свого батька. А заробляти на себе малий Михайло Крушніцький почав від 12 років. Збирав яблука-падалиці та здавав їх, щоби хоч якась копійка була. Сушив сливи. У нас у Костинцях сушити сливи – давній промисел, дуже смачні виходять. Під осінь село просочується гіркувато-солодким димком від лозниць. А ще мій майбутній тато з дитинства любив шити: ховався на горищі, де зберігалися ляльки, й шив їм… сукенки.

Нанашко Григорій пробував привчати тата до столярства, навіть щось уже й вдавалося Михайлові, але в нього до того діла, як говориться, душа не лежала. До честі Григорія, він не став приневолювати прийомного сина, а, бачачи таку його тягу до кравецтва, віддав у науку до майстра-кравця в сусідні Станівці.

Після двох років навчання Михайло вибрав паспорт у Вашківцях (тодішньому райцентрі) і поїхав до Чернігова навчатися професійного кравецтва. Після закінчення навчання 1962 року одружився на Лідії Польовій, вона була на 2 роки молодша. Перші п’ять років, аж поки не збудували власне житло, молоді жили у маминих батьків.

Замолоду мама була дуже гарною. Свого часу вона теж навчалася на кравчиню, тільки у Львові. Тато працював кравцем спочатку у Глинниці (на Кіцманщині), згодом на дому став шити, у Костинцях.. Пізніше, уже на початку 70-х, у селі відкрили побуткомбінат. Приміщення його розташоване було в центрі села. В ньому я практично й виріс.

Михайло Крушніцький став тут завідувачем, не кидаючи шити. Вів документацію, відповідав за виконання плану. А завдання були доволі високі, тож доводилося наздоганяти ночами. Звечора зайшовши за татком, очікував його до 12-ї, а то й до 1-ої ночі, інколи встигаючи виспатися на диванчику в майстерні. Тато мій, мабуть, народжений був для цієї професії, він – майстер «золоті руки». Одягнув не тільки наше село, а ще й кілька сусідніх. І все в нього виходило: костюми, пальта, сукні…

Небо їм би пригорнув…

Так сталося, що я в своїх батьків вижив єдиний.

Їхній первісток, Алік, прожив лише 1,5 року і загинув трагічно – впав на шпаргат. Бабуся Степанія, яка доглядала малюка, залишила його спати на печі, а сама вийшла доїти корову… Не довго прожив і другий синочок, Григорій, загинув 6-місячним від завороту кишок.

А коли 1969-го мав народитися я, то батькові наснилося, що Божа Матір звеліла йому, як народиться хлопець, назвати його Валерієм. Так і зробили. Як усі діти, я хворів, але вижив.

Хочу ще за життя подякувати своїм батькам за те, що вони мене виховали, вивели в люди. І хоч я обрав іншу професію, але й у фельдшерській практиці мені дуже при нагоді став батьків принцип: робити свою справу без фальші. Тож бажаю татові й мамі дожити в любові й злагоді до ста років і правнуків дочекатися.

Запис Галуззя сімейного дерева Крушніцьких спершу з'явиться на Медіа-Версії.