6 березня 2026-го у Центрі культури «Вернісаж» у Чернівцях відкрилася виставка пам’яті заслуженого художника України Івана Дмитровича Балана,  присвяченої 212-й річниці від дня народження Т. Г. Шевченка.

Іван Балан народився 2 серпня 1941 року в селі Стрілківці на Тернопільщині. Художню освіту здобув у Чернівцях, а згодом навчався на факультеті графіки Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові. Багато десятиліть його життя було пов’язане з Буковиною, де він сформувався як художник, графік і книжковий ілюстратор. З 1992 року був членом Національна спілка художників України, брав участь у численних обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках.

Творчість Івана Балана вирізнялася багатогранністю. Він працював у галузі станкової графіки, живопису, книжкової ілюстрації, створював плакати, листівки та екслібриси. Митець є автором понад трьохсот книжкових знаків і численних ілюстрацій до літературних видань. Його роботи супроводжують книги українських письменників — від класиків до сучасних буковинських авторів.

На відкриття виставки у «Вернісажі» прийшло багато людей: художники, друзі, учні, науковці, шанувальники мистецтва. Приїхали і родичі митця з Тернопільської області, його малої батьківщини. Атмосфера була одночасно світлою і зворушливою: люди згадували Івана Балана як талановитого художника, мудру й доброзичливу людину, яка все своє життя присвятила українській культурі.

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Тарас Шевченко, «Думи мої, думи мої», 1840

У видавництві «АНТ ЛТД» вийшла  книга Корнелії Товстюк “Радість поруч із нами” (Іван Балан: життя і творчість (з архіву родини Товстюк), яка  базується на матеріалах з приватного архіву родини Товстюк.

Важливою сторінкою творчості Івана Балана була його багаторічна співпраця з істориком і дослідником визвольного руху Нестором Мизаком. Художник став постійним оформлювачем його книг, присвячених складним і драматичним сторінкам української історії — боротьбі за незалежність, долям учасників підпілля, пам’яті про національний спротив. Саме графічні роботи Івана Балана — обкладинки, ілюстрації, символічні композиції — створювали особливу візуальну атмосферу цих видань.

Завдяки такій співпраці книги Нестора Мизака стали не лише історичними дослідженнями, а й цілісними культурними явищами, де слово і зображення працювали разом.

Під час відкриття виставки історик Нестор Мизак також згадав, що пам’ять про митця варто увічнити і в міському просторі Чернівців. Він висловив думку, що одну з вулиць міста можна було б назвати ім’ям художника — адже саме тут, на теперішній вулиця Княгині Ольги, де колись була вулиця Маршала Рибалка, жив і працював Іван Балан. На думку Нестора Мизака, така назва стала б символічним знаком вдячності місту художникові, який багато років творив у Чернівцях, оформлював книги, працював у сакральному мистецтві й залишив помітний слід у культурному житті Буковини.

Знову повертаюся в минуле… 11 вересня 2015-го у чернівецькому центрі культури «Вернісаж» можна було переглянути виставку «Підпільна графіка ОУН, УПА» , повстанські світлини, графіка заслуженого художника України Івана Балана у книгах Нестора Мизака «За тебе, свята Україно». Я була на цій виставці і тоді зробила невеликий (чи не зовсім невеликий) фоторепортаж, можна подивитися за цим покликанням – «Нам пора для України жить!»…

Художник працював і в сакральному мистецтві. Однією з його останніх робіт став розпис храму Різдва Івана Хрестителя, де він працював разом із художником Миколою Пелешуком. Цей храмовий живопис став своєрідним духовним підсумком творчого шляху митця — поєднанням майстерності, віри та глибокого відчуття української традиції.

Для Івана Балана екслібрис був не просто декоративним знаком. Це була особлива форма діалогу з книгою, з її автором і читачем. Саме тому його книжкові знаки вирізняються індивідуальністю і часто пов’язані з українською історією, культурою та літературою, зокрема з творчістю Тараса Шевченка.

Видавничий дім «Букрек» (Чернівці) здійснив перше за часів незалежності повне академічне видання
творів Ольги Кобилянської у 10 томах. Оформленням обкладинки та художнім наповненням серії
займався заслужений художник України Іван Балан.

Друзі, художники, колеги, з якими він працював і спілкувався багато років, ділилися теплими спогадами, говорили про його людяність, доброзичливість і відданість мистецтву.

На завершення виступила дружина художника. Вона подякувала всім, хто прийшов на виставку, хто пам’ятає і цінує творчість Івана Балана, підтримує добру пам’ять про нього і зберігає його мистецьку спадщину.

Після завершення урочистої частини учасники виставки зробили спільну світлину на пам’ять. Щира вдячність  пану Юрію Грунтовському за це фото, адже й мені дуже хотілося бути разом з усіма, серед людей, які прийшли вшанувати пам’ять художника.

Після офіційної частини відвідувачі ще довго не розходилися: розглядали роботи, спілкувалися, ділилися спогадами про Івана Балана. Його графіка, книжкові ілюстрації, екслібриси й сакральний живопис ще раз нагадали, наскільки багатогранним був талант митця і наскільки глибоко він відчував українську культуру.

Щира вдячність усім, хто долучився до організації цієї виставки, хто зберігає і популяризує творчу спадщину художника. Такі події допомагають нам відчути живий зв’язок поколінь і силу українського мистецтва.

Світла пам’ять Іванові Балану…

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Тарас Шевченко

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s. Пам’ять у світлинах…  Пропоную переглянути світлини Івана Балана  із виставок у «Вернісажі» та Художньому музеї. Усі світлини з особистого архіву: Світлій пам’яті Івана Балана присвячено…

Запис Наша дума не вмре… Пам’яті художника Івана Балана спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Увертюра до осені.
Ноти серпень диктує.
Серпом жниво покошене.
Літо ще розкошує.
«Пори року» звучать –
Десь хтось грає Вівальді.
Роєм оси летять
На меди виноградні.
       Диригує гроза –
       Мент минув за пюпітром.
       Висихає сльоза.
       Дощ прямує за вітром.
       Ранок свіжим подме,
       Вдень повернеться спека,
       І на плечі візьме
       Вечір обрій далекий.
Час коситиме дні.
Ранок… Ніч… Мина літо.
Нема краю війні…
Нічим серце зігріти…
А Вівальді звучить.
Скрипка серденько крає.
Ще не осінь… Ще мить…
Хай іще зачекає…
Валентина МАЦЕРУК.
Із циклу «Мій заримований настрій», 19.08.2024

У липні 2024-го вийшов друком літературний альманах «Десять років натхнення». Вибрані твори учасників літературного клубу «Дебют Читання», 21 автор. Про засідання клубу – у блозі «Магія Буковини» (відділ краєзнавства Чернівецької обласної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка), модератором якого є Ольга Серебріян.  27 серпня 2024-го  відбулося  останнє літнє засідання «Дебюту».

Прийшли учасники літературного клубу «Дебют», деякі автори альманаху «Десять років натхнення», майбутні автори нових літературних і поетичних альманахів, друзі, шанувальники літературного слова, прихильники того чи іншого автора. Дякую за виступи Лілії Бойчук, Ользі Васкан, Сергію Гакману, Наталії Гриценко, Ірині Горбачевській, Діні Канюченко, Олександру Мартиненку, Раїсі Рязановій, Хелені Щирій . Також прозвучали твори Валентини Мацерук і Інни Гончар.

«Ми творимо для вас! Разом – ми підтримуємо культурну  атмосферу Чернівців, міста з неміфічною толерантністю і любов’ю до прекрасного».

Більше фото з зустрічі за посиланням –Дебют Паломи Бланки на «Дебюті».

Дякуємо за натхненя і цікаву зустріч.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Літнє завершальне засідання клубу «Дебют Читання» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ЗАВТРА

У нас сьогодні
дуже багато проблем,
Але головна –
це “завтра” передусім:
Почнеться співом недавньогрецьких сирен,
що виють Вієм:
в підвал! лягай!
поміж стін!

Чи співом пташок
Почнеться воно: фьють-фьють!
Який залітає у вікна натхненням снаги?
І шурхотом віників – двірники
Заметуть
підлогу подвір’їв
і вуличні береги?

У нас сьогодні проблема із “завтром”: як?
Яка погода? Принаймні, прогноз який?
Чи дощ звичайний?
Чи ряснокульний ляк?
А, може, той, що осліплює?
Дощ сліпий?!

Чи навіть злива –
бомби, як із відра?
Ти хочеш сонечка? Хочемо всі, авжеж!
Але ж сьогодні така неприродня гра,
Що замість сонечка – спалахи від пожеж.

Який на завтра
Планується раціон?
Білки-жири-вуглеводи…
Сніданок який?
Бо ж на обід буде просто бомбезний бульйон,
А ранком –
бенкет із ракет,
хочеш – їж, хочеш – пий!

Ти питимеш каву?
З цукром?
Ще й з молоком?
Хай пощастить!
А як ні – філіжанку сльози.
Слізки солені?
А ти їх –
одненьким ковтком.
Ні? То не пий,
просто плач, просто вий, голоси.

Бульйон вже у шлунку,
Хто з’їв,
той у вирві лежить…
А що на вечерю: дерунчики з ранок
чи ран?
Червоне вино?
Чи то келих із кров’ю дрижить?
Вино!
бо для крові потрібна цистерна – не дзбан.

А завтра туманно,
Безпланово, шкереберть,
В утробі “сьогодні” –
назад нема вороття.
Пологи опівночі:
завтра – нове життя…
І хай
не народжуватиметься більше смерть…

Наталія Куконіна-Самойленко, 2024

«Проводжаємо весну, зустрічаємо літо…» – 29 травня 2024-го  відбулося  чергове засідання клубу «Дебют-Читання» у Чернівецькій обласній науковій бібліотеці  ім. М.Івасюка. Модератор події: Ольга Серебріян,  відділ краєзнавства. Учасники заходу цього разу зустрілися із поеткою і казкаркою, перекладачем  Наталією Куконіною-Самойленко. Зараз пані Наталія проживає з родиною у Франції.

Тематика віршів, які читала Наталія Куконіна-Самойленко, була різноманітною. Це і відлуння подій сьогодення, трагедія  війни. І невеликі замальовки про буденне життя,  омріяний мир і гармонію. Знайшов своє відображення у виступі і цикл дитячих віршів. Ми мали можливість  не тільки  послухати авторський  текст, але на екрані побачити головних героїв і героїнь, які надихають пані Наталію у своїй творчості.

Наталія Куконіна-Самойленко, травень 2024

Наталія Куконіна-Самойленко, травень 2024

Наталія Куконіна-Самойленко повідомила про те, що планується публікація збірки віршів для дітей.  Певна частина накладу буде опублікована українською мовою, а певна – польською. Проілюструє книгу відома художниця Раїса Рязанова. Перекладачка на польську з української – пані Люція Ушакова, викладачка польської мови, членкиня Обласного Товариства Польської Культури ім. А.Міцкевича.

А у мене мама величезна,

Наче Сонце, що й вночі не щезне.

А якщо я раптом загублюся,

Я побачу Сонце та знайдуся.

Мама гарна:

усмішка широка,

сині коси,

три червоних ока.

А іще ховає десь зелене…

Найгарніша в світі

мама в мене.

Наталія Куконіна-Самойленко, березень 2024

.

Mama Marysi

Moja mama przypomina słońce,

Moc którego promienieje w nocy.

Jeśli nagle kiedyś stracę drogę,

Ujrzę słońce i ustąpią trwogi.

Mama piękna:

uśmiech ma szeroki,

siny warkocz

i czerwonooka.

A jeszcze jedno oko utajone,

Nie takie jak te inne, a zielone.

Teraz wszystko już o mamie wiecie,

Że najcudowniejsza jest na świecie!

Переклад: Люція Ушакова

Запис «Завтра – нове життя… і хай не народжуватиметься більше смерть…», – Наталія Куконіна-Самойленко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відбулася і презентація книги поезій Я.В. Кушніра «Звучання самотності». Дизайн обкладинки, художнє оформлення –  Раїси Рязанової, чернівецької художниці, поетеси.

На творчий вечір поезії і музики завітали колеги, друзі, художники, поціновувачі і поезії, і флейти, працівники Чернівецького художнього музея, Чернівецької обласної  універсальної наукової бібліотеки  ім. Михайла Івасюка, музичної школи №1, освітяни.

Пані Валентина Андріївна Чолкан, викладач Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича емоційно, захоплено висловилася і про цю збірку поезій Ярослава Володимировича.  /Для себе я пригадала з уроків української літератури  п’ять основних розмірів: двоскладові — ямб і хорей, трискладові — дактиль, амфібрахій, анапест. / Вірші Я.В. Кушніра – верлібр.

Ми почули і музичні твори Ярослава Володимировича. Багато мелодій нашого краю, Буковини. І всі музичні твори звучали пристрасно, емоційно,  створючи особливу образність, може і драматичну. Адже в Україні війна… А вже на завершення  про творчість музиканта і поета пані Валентина Чолкан заспівала акапельно «Налетіли журавлі…»

... Ходить батько по лану,
Ходить батько по лану,
Кличе діти додому,
Кличе діти додому.

Ідіть, дітки, додому
Ідіть, діти, додому
Не буде вам розгону,
Не буде вам розгону...

Я ж бо тебе не звержуся,
Руський мій сардаче!
Тепер аж я заспіваю,
Тепер аж заплачу,
Бо маю ся в що утерти –
Широкії поли…
Не скину тя, мій сардаче,
Ніколи, ніколи!
Юрій Федькович, 1863

Я.В. Кушніра привітали колеги з музичної школи №1.

На завершення Леся Ілярівна Щербанюк розповіла про майбутній мистецький проєкт з історії музичної школи, її викладачів класу флейти і вручила подарунки-книги.

Дякуємо Ярославу Володимировичу Кушніру за презентацію і творчий вечір. Дякуємо  Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, присутнім читачам, колегам, освітянам, музикантам за  зустріч.  Бажаємо Я.В. Кушніру нових творчих успіхі. Миру Україні і перемоги!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Творчий вечір поезії та музики Ярослава Кушніра спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Культурна програма Петрівського ярмарку збагатила чернівецьких знавців та любителів поезії заходом мистецької світлиці Центрального палацу культури:  6 липня «Місцем зустрічі» став дворик Ратуші.

Чернівці таки незвичне місце, бо саме тут довелося зустрітися уродженці Новосибірська художниці Раїсі Рязановій і журналістці Валентині Мацерук, родом зі Львівщини. І  не тільки зустрітися, але й опинитися під обкладинкою однієї книги з російськими віршами та ілюстраціями Раїси Рязанової й українськими перекладами Валентини Мацерук. Щось  заворожливе було в тому, як звучали ці вірші з двох мікрофонів у виконанні авторки та перекладачки. А говорилося в них про вічно жіночне: кохання й мудрість, а ще про любов до Чернівців, які прийняли цих двох жінок і поєднали у творчості.

І назва в цієї поетичної збірки відповідна: ОТРАЖЕНИЕ/ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ.

.А музичну складову святу поезії додали співані вірші у виконанні Олександра Мадея, Лариси Белової, Діни Пугачової-Канюченко.

Кажуть, що друзів багато не буває? Але всі присутні того дня у дворику Ратуші були саме друзями авторки й перекладачки, а головне – поетичного Слова.

Лариса  ХОМИЧ, «Версії»

Запис У дворику Ратуші – двома мовами й під музику спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Літературний клуб «Дебют» при Чернівецькій обласній бібліотеці імені М.Івасюка у середині зливного червня запросив на чергову зустріч у нещодавно запровадженому форматі. Третьою за відліком героїнею «Несподіваних зустрічей» стала безмежно талановита й доброзичлива, і вже кількарічна учасниця «Дебюту» Раїса РЯЗАНОВА. Художниця, ілюстраторка, поетеса, комп’ютерна дизайнерка, і в усіх іпостасях – непересічна особистість із власним поглядом і обличчям, що запам’ятовується. І ще одна особливість: друзям зазвичай важко називати Рязанову Раїсою Леонідівною, бо для всіх вона… Раєчка.

А для мене особисто Раєчка дорога тим, що повертає мені час від часу подив. А ми, як відомо, живі, поки ще вміємо дивуватися. Несподіваній римі, цікавому образу, певній драматургії кожного вірша, легкості графічного штриха, умінню побачити особливе у, здавалося б, загально відомому – що відбивається й у віршах, і в серії портретів учасників клубу «Дебют»… Думаю, «дебютівці» погодяться, що мати такий живий і знову ж таки доброзичливий портрет – честь для зображеного.

Чернівчанкою Раїса Рязанова стала за збігом життєвих обставин, але нині люди довкола неї навіть не згадують про це: вона – наша. Інтелігентна, освічена, дружня й… так, саме це чернівецьке слово – толерантна.

Поруч із графічними пейзажами Чернівців присутні на «Несподіваних зустрічах» побачили види Львова, Києва, деяких міст Ізраїлю…

Картини Раїси Рязанової

Усі, хто зустрічаються з нею на різного штибу мистецьких заходах, неодмінно стають її особистими друзями. І варто наголосити, що надзвичайно завантажена роботою, Раїса Рязанова знаходить час для всіх: піти на виставку, на концерт, на творчу зустріч, просто посидіти у кафе, вислухати наболіле й самій поділитися…

У книжкову культуру Чернівців Раїса Рязанова увійшла, коли армійські структури, в яких у різних точках вона служила десятки років, як то кажуть, «наказали довго жити».

“Прикордонне” минуле

Раїса  пішла на комп’ютерні курси й узялася за олівці та фарби. Відтак освоїла книжкову верстку… Ніби недавно все це починалося, але вже 14 років – і вже близько півтори сотні оформлених нею книг. Працювала за цей час з різними видавництвами: «Букрек», «Золоті литаври», «Прут», «АНТ-лтд», київська «Педагогічна думка».

книги, оформлені Раїсою Рязановою

Особливість її як ілюстратора в тому, що Рязанова не просто робить окремі ілюстрації чи обкладинку, вона надає кожній своїй роботі невловимого шарму  – і свого, й автора, з яким працює. І ця співпраця так само переходить у багатолітню дружбу. Серед «її» авторів уже, на жаль, покійний, Володимир Михайловський, Іван Нагірняк, Тамара Севернюк, Василь Кукульняк… Журналістка Валентина Мацерук довірила Рязановій оформлення дорогого для неї видання – книги творів чоловіка, який пішов у кращі світ в 27 років, Григора Мацерука «По кому росте трава».

Найменші вдячні слухачі

Дебютівські зустрічі дали старт серії книжок для дітей від Галини Пелепюк-Мрихіної, Наталі Куконіної, Алли Чобан… Особлива частина її творчості – оформлення шкільних підручників. Чесно кажучи, щоразу жалкую, що в наші часи не було таких цікавих і гарно оформлених, спрямованих на дитяче та підліткове сприйняття, підручників.

“Дебютівці”

Вірші, які Раїса Рязанова читала на «Несподіваних зустрічах», написані за останні 2 роки, крім першого, з якого почала виступ, бо він і досі звучав актуально. До слова, деякі з поезій переклала українською Валентина Мацерук.

Так, у житті багато несподіваного, але нічого… випадкового. Вервечка плететься далі.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Раїса РЯЗАНОВА: Перо, і пензлі, і комп’ютер – творчість в усьому спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Раїса РЯЗАНОВА, фото автора

Запис Музика для душі спершу з'явиться на Медіа-Версії.