Про облогу мосту мешканцями молдавських і румунських сіл

Вікна нашої квартири виходят на Прут і з них добре видно новий міст і навіть чути авта, що йдуть ним. Та раптом 25 липня, увечері п’ятниці, дружина, відчувши незвичну тишу, глянула за вікно і побачила загорожі. У світлі відомих подій сягнула єдина думка: ВІЙНА! Росія ввела війська в Україну. Вона закидала мене есемесками такого змісту, бо бо зараз перебуваю в Празі. Та оскільки напередодні прочитав в Інтернеті про так званих «відмовників», а точніше, про їхніх батьків, які піднімають бучу,  зрозумів, що йдеться про буковинських хлопців, які відмовляються йти до збройних сил. Як міг, заспокоїв дружину. Та мені пригадалася подія, яка нібито немає стосунку до цього, але, певною мірою свідчить про менталітет певної частини буковинців.

Мешкаючи біля річки, я часто ходив з вудкою через старий (був там металевий) міст, а  згодом і через новий. Так от, буквально через місяць після відкриття нового мосту йшов на риболовлю саме з того боку, де зараз стоять барикади, і побачив машину з відкритим багажником. Під мостом батько з хлопчиком витягали з-під сітки каміння та вантажили в машину. Фактично, вони руйнували укріплення мосту. На моє зауваження батько відреагував агресивно і навіть не подумав припиняти «роботу». Хлопчина був поруч і все це чув. Зупинило їх тільки те, що я дістав мобільник і почав набирати міліцію.

Який зв’язок має той випадок з сьгоднішніми подіями? Думаю, що той хлопчина зараз саме призовного віку.  І з великою ймовірністю можна стверджувати, що його батько має другий паспорт – румунський….

Ось такий факт і такі  переживання…

Віктор ПАСНІЧЕНКО, психолог

Запис Патріотами не народжуються, їх виховують спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Останнім часом українські мас-медіа нерідко згадують про російських козаків. Найчастіше –в контексті антитерористичної операції, що проводиться на Донбасі. Адже серед закинутих на територію нашої держави російських терористів певна частина називає себе «козаками» й навіть носить елементи традиційної козачої форми. А в Донецькій та Луганській областях є свої козачі організації, які декларували свою належність до «Всевеликого Війська Донського». Що ж це за «козацтво»?

Переважна більшість нинішніх псевдокозаків – це люди, які до справжнього козацтва не мають жодного стосунку. Майже століття тому більшовики під корінь винищили цілі козацькі роди або змусили їхніх представників емігрувати. Майже все Сибірське козаче військо із родинами відійшло на територію Китаю, в Маньчжурію. Сотні тисяч донських, кубанських, терських та інших козаків разом з розбитими білими арміями опинилися в Болгарії, Югославії, Франції та інших країнах. Частина з них потім загинула в Другій світовій війні, або у сталінських таборах. А нині козаками оголосили себе люди, яким не вистачає адреналіну та пригод. Кремль швидко зорієнтувався в обстановці й надав допомогу у створенні парамілітарних організацій, що назвали себе традиційними іменами російських козачих військ. Держава допомагає їм зброєю та використовує ці нерегулярні збройні формування в різноманітних авантюрах, де небажаною є пряма участь Збройних Сил РФ.

На початку 90-х такі псевдокозаки проливали свою й чужу кров у війнах, спровокованих Москвою у Придністров’ї та Абхазії. Воювали і в інших «гарячих точках», у тому числі й на Балканах. Нині їх перекинули на Схід України. Тут ці вояки відзначилися не стільки своїми особливими бойовими якостями, скільки пияцтвом і грабунками. Тож прості люди презирливо назвали їх   «кізяками». Певним уособленням такого воїнства став хмурий бородань на прізвисько «Бабай»– колоритна постать із автоматом Калашнікова в руках.

З такими «бабаями» справа ясна. А де ж українські козаки? Невже лише наш земляк Михайло Гаврилюк, який прославився незламністю під час подій на Майдані, нині відстоює козачу честь у боях за звільнення української землі? Немає на фронті ні козачих сотень, ні козачих куренів. А у мирний час скільки ходило нашими вулицями людей в українських козачих одностроях! Носили  бутафорські шаблі, чіпляли на груди якісь блискучі медальки. Рядових козаків щось не було видно, натомість повсюдно бовваніли серед них якісь самопризначені осавули, полковники, генерали… Навіть таке фантастичне звання вигадали, як «маршал козачих військ»! І де ж нині всі ті генерали-маршали? Відсиджуються у затишних офісах, коли справжні патріоти зі зброєю в руках рятують Україну від агресора. Саме ці герої згодом складуть кістяк славного українського козацтва. А псевдогенерали зі всіма своїми брязкальцями будуть викинуті на історичний смітник, ще й від народу отримають у спину зневажливе – «кізяки».

Ігор БУРКУТ

Запис Козаки і «кізяки» спершу з'явиться на Медіа-Версії.