Наші фахівці ведуть мову про Другу українсько-польську війну 1942-1947 рр., яка розпочалася на Холмщині зі знищення мирних українських селян польським озброєним підпіллям. Потім взаємна різанина перекинулася на Волинь, а далі – в Галичину. Завершився весь цей жах депортацією українського населення Лемківщини, Підляшшя, Надсяння в ході зловісної операції «Вісла», проведеної польськими силовими відомствами.

Особливої запеклості кривавому протистоянню надавало те, що в ньому брали участь звичайні селяни, далекі від політики. Навіть жінки і підлітки йшли вбивати і грабувати своїх сусідів іншої національності. Водночас відомо чимало прикладів, як прості українці рятували своїх польських друзів і знайомих від жахливої смерті – чи від рук хлопців у мазепинках з тризубом, чи від озброєних вилами й косами сусідів. Так само і порядні поляки ховали українців від забризканих невинною кров’ю убивць з білими орлами на конфедератках – або від розлючених селян, спраглих сусідського майна. В цьому пеклі неможливо одну сторону оголосити винною, а іншу зображувати лише як жертву чужих злочинів.

Польські сенатори пояснили українцям, що їхня резолюція лише повторила положення постанови Сейму – нижньої палати парламенту, прийнятої 2009 року. І жодних юридичних наслідків цей документ не матиме. Справді, міжнародне право чітко визначає, що політику геноциду може проводити лише держава. Адже вона має могутній апарат насильства і примусу, ставити дієвий опір якому мирні громадяни неспроможні. А українці 1943 року власної держави не мали, у поляків же для захисту була Армія Крайова, тому й термін «геноцид» тут недоречний.

Керівники України та Польщі у недавньому минулому дали чітку оцінку тим страшним подіям і висловили надію, що своє майбутнє два сусідні народи будуватимуть на взаємоповазі та добросусідстві. Таку позицію підтримує інтелектуально розвинута частина і українського, і польського народів. А хто ж спекулює на минулих трагедіях? Як завжди – нездари-політики. У Польщі наближаються вибори й деяким політичним силам хотілося б скористатися емоціональним фактором, щоби здобути додаткові голоси виборців. Це ж не розробляти реальні шляхи розвитку власної країни й подолання кризових явищ у її житті – для цього необхідно мати світлий розум і великі знання. А згадати про невинні жертви в черговий раз звинуватити в них своїх сусідів – розум непотрібний, досить лише емоцій. До того ж на роздмухуванні суперечностей з Україною можна заробити певні дивіденди й від Росії. Москва робить все для того, щоби восени не була підписана угода про асоціацію України з ЄС, тому конфлікт українців з поляками в такому контексті виглядає для неї привабливим.

Проте, і у Варшаві, і в Києві лунають заклики не політизувати історію. Минуле треба знати, але жити необхідно сучасністю і закладати підвалини майбутнього. Воно ж повинно бути добросусідським, взаємовигідним.

Ігор БУРКУТ

Запис Політизація історії: кому вигідно? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нагадаємо, що 19 квітня, коли це питання розглядалося у Раді, в залі засідань не було ані самого Кличка, ані шести його соратників. Серед них, до речі, колишній мер Одеси Едуард Гурвіц та екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник. Саме цього дня у них з’явились якісь «важливі» справи, котрі й завадили проголосувати за відставку Кабміну – рішення набрало лише 190 голосів.

Тоді опозицію багато критикували, адже ситуація виглядала досить дивною: виборці не могли зрозуміти, чому депутати не голосують за свою головну вимогу. Спочатку прес-служба Віталія Кличка надала аж надто загальний коментар, який ще більше заплутав ситуацію, а згодом лідер «УДАРу» взагалі зник з інформаційного поля. Однак із початком нового пленарного тижня у Верховній Раді, йому таки довелося відповідати журналістам.

«Мене не було у залі з поважних причин. Це були сімейні обставини, які я категорично не хочу розголошувати, – сказав Кличко. – Я просив, щоби це голосування провели у середу, але його призначили на п’ятницю. Я знаю, що мою відсутність намагаються політизувати».

Здавалося б, журналістів мала би задовольнити така відповідь. Але, як зазначив відомий політолог Тарас Березовець, «заява Кличка не лише не зняла питання мотивів, а й породила нові». Тому журналісти вирішили копнути глибше. І з’ясувалося, що Віталій Кличко, який говорить про себе як чесного та нового лідера, просто…  збрехав, себто, вибачайте, сказав неправду. Бо 19 квітня  він був у Німеччині, про що й повідомляє німецьке видання Soester-anzeiger.de. Та найцікавіше, що поїхав туди лідер «УДАРу» зовсім не з політичним візитом, а як відомий боксер – на запрошення пивного концерну.

Він приїхав до містечка Варштайн, аби особисто вручити ключі від п’яти автомобілів «Мерседес» – місцева броварня розігрувала їх серед любителів пива. Потім усі бажаючі фотографувалися з Кличком, про що свідчать світлини із заходу на сайті фірми Warsteiner. І саме за датою зроблених знімків журналісти виявили, що опозиційний лідер каже неправду.

Тож, як бачите, причина дійсно «поважна» – заради неї таки можна було б і голосування перенести… Щоправда, Віталій Кличко чомусь не захотів нікому розповідати про свій вояж до Німеччини, як і те, який гонорар він за нього отримав. Адже усім відомо, що такі рекламні акції не відбуваються безкоштовно.

Скільки саме заплатили Віталію Кличку ми, звісно, не знаємо. Але прикро, що боксер, який, схоже, так і не став справжнім політиком, намагається петляти мов заєць, замість того, аби просто розповісти правду. Невже це фірмовий стиль української опозиції? Кличко пиво п’є замість голосування в парламенті (між іншим, у офіційний та оплачуваний з нашої кишені робочий день), Яценюк – викладає в Інтернеті своє фото у плавках під час відпочинку в Ізраїлі (хоча в цей час у депутатів була запланована робота в комітетах)… Мабуть, в країні більше немає проблем, отож можна й розслабитись?

Звичайно, сам факт такої поїздки не є кримінальним злочином. І, зрештою, це справа кожного – коли й куди саме їздити. Це стосується, до речі,  не лише  простих громадян, але й політиків.  Однак у такому випадку вони не повинні нічого приховувати! Бо, погодьтеся, дивно, коли з екрану телевізора тобі розказують про любов до України та боротьбу «з режимом», а самі в цей час їдуть на «халтурку» – грошенят підзаробити.

І, за великим рахунком, до Кличка немає претензій через те, що він не підтримав відставку Уряду. Багато експертів навпаки назвали цей крок політично зрілим.  Головна претензія у тому, що слова лідера «УДАРу» відрізняються від його дій. І в майбутньому це може принести чимало сюрпризів не лише Кличку, але й виборцям. Адже усі знають, що стається, коли політик намагається всидіти на двох стільцях.

Юрій ГУК

Запис Кличко проміняв відставку Азарова на пиво? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Світло жевріє як черв’ячок!»

А іноді електрики взагалі нема:

«Чотири доби не було світла, у морозилці все розмерзлося. Все, що заготовила восени дітям, усе викинула!»

Тому, щоби зробити уроки, тутешнім дітям часто доводиться вставати о третій-четвертій ранку.

«Я купила хату 22 роки тому – і весь час такі проблеми…»

Через низьку напругу люди не можуть ні випрати брудний одяг, ні зігріти оселі:

«Перемо тільки вночі, бо машинки не можемо ввімкнути. Зідзвонюємося: ти сьогодні вночі переш, значить я – завтра…»

А ще люди бояться, що коли прийде тепло, гнилі стовпи просто впадуть.

«Гнилий стовп стоїть – поки мороз тримає!»

Ні, це не уривок з апокаліптичного роману. «Ми тут пропащі, ні телефону нема жодного, ні радіоточки. Живемо як у Сибіру!»

Це сторожинецькі реалії.

«Ми просили їх, а вони перли нас матюками!». Ось такі розпачливі розповіді жителів вулиці Вашківської…

– Подивіться який тут стовп! – побивається місцева жителька Тетяна Граб, махаючи розпачливо рукою на похилений стовп біля своєї хати. –  Він гнилий, але поки мороз тримає, стоїть ще. А в мене четверо дітей тут бігає, грається. Мені їх страшно на вулицю пустити! Коли ввечері вітер звивається – тут все замикається, світло жевріє як черв’ячок, свічку більше видно! Я особисто була в РЕМі – мене виганяли з кабінету, погрожували, що викличуть міліцію, бо я казала що не вийду, доки не скажуть, коли буде світло: «Буде, буде, трактор поїхав…»

З РЕМу нас перли матюками

Старі електроопори та низька напруга – одвічні проблеми жителя буковинського села чи районного центру. Так, у Сторожинці мешканці вулиці Вашківської роками просять РЕМ замінити аварійні стовпи і підняти напругу.

– Нещодавно, чотири доби в нас не було світла, – розповідає Ірина Кобальт. – Десятки разів куди тільки не дзвонили. До міської ради – до Миколи Карлійчука, в райадміністрацію до заступника Георгія Пожоги … І от ввечері, пів восьмої, вони прийшли… Посвітили ліхтариком по лінії. І питають: «А ви чого встановили котли газові на світлі?»

Люди кажуть, що навіть коли ремівці замінюють гнилі стовпи… то замість них кладуть старі!

– Вони (працівники рему, – авт.) кажуть: трактор поїхав у інший бік, а без вишки ми не ліземо, бо стовпи гнилі і ми боїмося за своє життя!

– І що толку з того? – обурюється пані Порейко. – Два дні світло було добре, а далі погане, напруга 150 удень на лінії, а ввечері взагалі нема. В мене вдома з насосу слабенького «Струмок» вода качається ніби через лієчку. Зверталися в РЕМ – матюками нас звідти перли! Пожога трошечки поміг, що оце світло підключили, два стовпи поміняли – і то старі привезли! А лінія – від 63-го року! Я особисто воюю за це світло вже 10 років. Жодних зрушень. А за світло платимо як слід: пришла квитанція – заплатили. І хотілось би щось зробити, бо ми теж хочемо жити!

Тож люди просять допомоги. У влади, депутатів, журналістів… Протестують проти бездіяльності РЕМу та обленерго. Обурюються, що ті пропонують замінювати гнилі опори… за рахунок самих людей. Мовляв, збирайте гроші, ми проведемо вам світло. «А з чого пенсіонер дасть гроші?» – розпачливо запитують люди.

Проте влада вплинути на монополіста не здатна. Зокрема, заклики та звернення сторожинецького мера навести лад на лініях обленергівці ігнорують.

– Ситуація і справді напружена, наші стосунки з РЕМом – неординарні, – каже  Микола Карлійчук, міський голова Сторожинця: – До міської ради звертаються зі скаргами місцеві жителі, ми звертаємось з листами до РЕМу, проте реакції – жодної. Позиція РЕМу – незрозуміла. Мені боляче дивитися на людей, які перед новим роком дзвонять, що немає світла. Що казати, якщо я особисто два роки наполягав, щоби у центрі нашого Сторожинця замінили аварійну опору біля будинку культури! Сьогодні там ще одна така ж – її не замінюють. Роками звертаються інваліди-візочники: вони не можуть проїхати тротуаром до аптеки в центрі Сторожинця: заважають три опори. Хіба РЕМу важко це зробити? Я вже не кажу за нашу периферію!

Тому Микола Карлійчук звернувся до обласних депутатів по допомогу, зокрема, до Руслана Мельника, який і організував поїздку чернівецьких журналістів до постраждалих людей.

Низька напруга, бо люди електрику крадуть

Те, що у РЕМі несподіваних гостей приймають не надто приязно, одразу ж продемонстрував його начальник, Віталій Федоров:

– Я жодних коментарів давати не буду! Тільки з дозволу голови правління комерційної дирекції. Ви сюди прийшли без дозволу, це режимний об’єкт!

Зрештою, обласному депутату Руслану Мельнику вдалося пояснити пану Віталію, що він працює насправді в адміністративному приміщенні… для обслуговування клієнтів! І вручив минуле число газети «Версії», де надрукований фоторепортаж про аварійні стовпи на заіржавілі трансформатори в сторожинецьких селах. Слово за словом, суворого начальника вдалося-таки розговорити. Та низьку напругу в будинках сторожинчан енергетик рішуче заперечив:

– Ми вчора робили заміри і напруга була в межах норми!

– Ремівці вчора вдень міряли тут вольти, – каже Микола Карлійчук. Проте одразу ж зауважує: – Приходять, коли люди на роботі, коли навантаження нема, – то й складають акти, що є напруга!

За словами Віталія Федорова, втрати електроенергії сторожинецького РЕМу сягають 50%. Тобто, він натякає, що низька напруга у людей через те, що вони електрику крадуть?!

У Сторожинецькому районі – близько 40 тисяч електроопор. Щороку РЕМ замінює щонайбільше 2 тисячі.

– Це мені 20 років треба міняти опори! – апелює п. Федоров.

Отож, скрізь і одразу замінити старі опори на нові сторожинецький РЕМ не має можливості.

Щоправда, депутат облради Руслан Мельник, який активно опонував пану Федорову,  із такою позицією не погодився:

– Дивна ситуація: Держенергонагляд не цікавить, чи є в підприємця гроші чи немає: при порушенні правил користування він вимагає усунути недоліки у місячний термін. А ви розповідаєте, що вам 20 років треба міняти – це ж ваші проблеми! Ви приватна структура. Ви хочете продавати електроенергію, але щоб стовпи міняли і, все решту робили за вас!

І наостанок. У РЕМі переконані, що зі стовпами на вулиці Вашківській ситуація не така й плачевна…

– Ті опори стояли, стоять і будуть ще стояти, і нас переживуть!, – твердять енергетики.

Ми ніби в дореволюційному містечку

Микола Карлійчук, сторожинецький мер, каже, що був у Олексія Шекети, голови правління ПАТ «Чернівціобленерго», і той запевнив його, що із залізобетонними опорами проблем нема.

– Він казав, що енергетики отримують їх по 5-8 вагонів… Я поскаржився йому на нашу складну ситуацію і думав, що буде реакція… Проте, наскільки я знаю, вулицю Вашківську не включили на 2013 рік на заміну цих дерев’яних опор!

– Не дай Бог, бабця на три дні затримається з оплатою за електроенергію – штрафують і відключають. А напруги 220 нема! На нарадах мене лише питають: як оплата? А ви мені розкажіть, де нормативна якість електроенергії, – обурюється міський голова.

– Сьогодні ХХІ століття і не можна жити в такому стані, ніби ми в дореволюційному місті. Я думаю, що якась повинна бути відповідальність. Не можна обіцяти і нічого не робити!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Депутат облради Руслан Мельник (справа) знайомить начальника сторожинецького рему із газетою «Версії»

Люди просять допомоги. У влади, депутатів, журналістів…

Запис Прийде тепло – і гнилі стовпи впадуть спершу з'явиться на Медіа-Версії.