Шанси потрапити до парламенту сьогодні гарантовано мають 4 політичні сили. Різниця між фаворитами – у межах статистичної похибки. Ще три партії балансують на межі проходження.

Якби парламентські вибори відбувалися в кінці жовтня, до Верховної Ради гарантовано пройшли б «Слуга народу», ОПЗЖ, «Батьківщина» та «Європейська солідарність».

Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, які було оприлюднено сьогодні.

Політична сила Володимира Зеленського могла б претендувати на 18,3% голосів тих, хто визначився з вибором, опозиційна платформа Юрія Бойка – на 17%, команда Юлії Тимошенко – 15,4%, об’єднання Петра Порошенка – на 15,1%.

Соціологи КМІС особливо наголошують, що різниця всіх чотирьох партій знаходиться у межах статистичної похибки. А отже, у підсумку сьогоднішні срібні чи бронзові призери цілком можуть посісти перше місце.

Зайти у наступний парламент також мають шанси: «Сила і честь», Радикальна партія та досі ще не створена партія Дмитра Разумкова. Рейтинг цієї трійки другого ешелону коливається на рівні 5%.

Цим же опитуванням аналітики встановили, що більшість українців підтримують проведення дострокових парламентських виборів. Дочасно змінити нинішню Раду бажають – 47,3%, проти розпуску – 37,7%.

Опитування було проведено 20-25 жовтня 2021 року методом особистого («face-to-face») інтерв’ю з використанням планшета (CAPI, computer-assisted personal interviews). Опитано 2028 респондентів, що мешкають у 103 населених пунктах усіх регіонів України (крім АР Крим). У Луганській і Донецькій областях опитування проводилося тільки на території, що контролюється українською владою. Статистична похибка вибірки не перевищує 3,3%.

http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1069&page=

Запис Свіжі рейтинги: «слуг народу» Зеленського наздоганяє «Батьківщина» Тимошенко   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Літо видалося гаряче: гучні звільнення людей Порошенка та призначення на найвищі посади в державі. Конституційний суд розглядає Указ Президента про дострокові вибори. І найголовніше – партійні з’їзди та політичні команди, які йдуть на вибори під різними прапорами. Вариться український «політичний борщ», який ми їстимемо найближчі 5 років. 

Уже відомо: перші п’ятірки головних учасників виборчого процесу, на що партії роблять ставку, хто з ким об’єднується, хто до кого перебіг. Невідомо лише, хто ж та з яким результатом проходить до Ради. На жаль, з‘їзди здебільшого представляли п’ятірки чи десятки кандидатів, а не програми партій  й що вони конкретно робитимуть у ВР.

Ребрендинг БПП: «Європейська Солідарність». Почнемо з політсили попереднього президента: з «Блоку Петра Порошенка» і партії «Солідарність» народилася партія «Європейська Солідарність». Або Євросоль, як уже скоротили цю назву політичні експерти. На перших місцях у списку Порошенка спікер Парубій та віце-спікер Ірина Геращенко, герой України Заброцький та активістка львівського Майдану Софія Федина, до десятки увійшов також Мустафа Джемілєв, колишній губернатор Львівщини Синютка та віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе. Головне, що хочуть донести виборцям: без «Євросолідарності» вступ України до ЄС та НАТО під питанням. Не пояснюють тільки, чому все, що знову обіцяють, не було зроблено за попередні 5 років президентства Порошенка і за більшості його партії у парламенті. Не говорять також, чому до складу «Європейської народної партії» – найбільшої партії Євросоюзу – в червні прийняли «Самопоміч», а от «Солідарності» порадили ще трохи попрацювати.
«Слуга народу» Зеленського. Партія чинного президента Зеленського весело провела з’їзд у київському ботанічному саду. Промова Зеленського була доволі іронічною. А й справді, чого б не жартувати, якщо партія, згідно з соцопитуваннями, набирає 48%. Якщо додати мажоритарників, яким люди довіряють, навіть не знаючи їхніх прізвищ, можемо отримати більшість імені Зеленського, яка зможе ухвалювати будь-які рішення, та якій не потрібні партнери для коаліції. Список очолив Дмитро Разумков, на другому місці представник президента в парламенті Руслан Стефанчук, далі експерт з питань судової системи Ірина Венедіктова, волонтер і підприємець Давид Арахмія та експертка з питань антикорупційної політики, депутатка Київради від «Демальянсу» Галина Янченко. Наразі партія «Слуга Народу» назвала лише 10 імен можливих мажоритарників. Однак обіцяють «постпраймеріз»: якщо люди чи журналісти визнають певних кандидатів «не достойними», то їх можуть відкликати. Гасло кампанії, напевно, буде «Зробімо їх ще раз». Бо, як сказав Зеленський, «Система поки що в нокдауні, ми пропонуємо нокаут. Ми зробимо це разом. Ми зробимо їх ще раз». Їх-то, може, й зроблять, а от що конкретно самі пропонують та які конкретно кроки робитимуть для перемоги у війні, подоланні корупції та модернізації економіки країни, поки що не конкретизують.

«Українська стратегія» Гройсмана. Чинний прем’єр, якого так і не відпустили у відставку, теж провів з’їзд. У першій десятці міністри, заступники міністрів та два депутати від «Народного Фронту». Обіцяють такий собі коктейль із заяв уряду Гройсмана, НФ та БПП: регіональний розвиток, боєздатність армії, членство в НАТО, енергетичну незалежність. Звучить усе добре. Проте є проблема: що завадило енергетичній незалежності відбутися за часів перебування Гройсмана на посаді спікера ВР та його прем’єрства? Хто заважав регіональному розвитку та справжній передачі повноважень та коштів на місцеві громади протягом останніх 5 років? Чи не тому соціологія обіцяє«Українській стратегії» 1% голосів.

Партія Садового «Самопоміч» теж провела з’їзд. Список очолив лідер партії Андрій Садовий, а за ним у списку 4 жінки. Як то кажуть, жінкам владу й жінок у Раду. Авторка цієї публікації теж увійшла до першої десятки «Самопомочі» разом з депутаткою Одеської міськради Ольгою Квасницькою, відомою боротьбою з незаконними забудовами, активісткою антикорупційного руху Олександрою Дрік, відомою волонтеркою з Харкова Тетяною Бідняк і віце-спікером Оксаною Сироїд.

Можна тривалий час розповідати про те, що ми партія без олігархів, а, значить, і без потужної телевізійноі підтримки, що ми не дозволили надати окупованим територіям особливий статус і допомогли зберегти країну, що допомагали фермерам, захищали підприємців, але наведу інші два факти, які свідчать про доброчесність «Самопомочі»:

1. Рух «Чесно», який давно спостерігає за політиками, визначивдоброчесних депутатів. І з’ясувалося, що серед 25 таких депутатів з усього парламенту 12 – у фракції «Самопоміч». Гідна оцінка роботи нашої фракції від авторитетної організації!
2. А ще депутатів з нашої фракції радісно розбирають до перших десяток інших партійних списків і підтримують як мажоритарників партії Смешка та Вакарчука. Значить, «Самопоміч» – це кузня кадрів? Теж непогана оцінка.

А ще на наш з’їзд несподівано з’явився Міхеїл Саакашвілі, висловив підтримку «Самопомочі» на парламентських виборах і сказав важливу річ: «Садовий – найуспішніший міський голова України. Де зараз Одеса, а де Львів?». До речі, Міхеїл Саакашвілі, хоча й не балотується, але вже задіяний у певних політичних процесах. Кличко пропонував йому очолити партію і повести на вибори, але не судилося. В результаті «УДАР» йде на вибори не списком, а лише мажоритарниками, як і «НФ».

Партія Тимошенко «Новий курс». Стосовно Кличка ходили чутки, що він може увійти до списку «Батьківщини». Але там опинилися інші люди. До першої п’ятірки увійшли Тарута, лідер партії «Основа», та Наливайченко зі «Справедливості», а також Сергій Соболєв та Олена Кондратюк. Очолює список Юлія Володимирівна, і чомусь усі подейкують, що вона мітить на прем’єра. В неї є готовий «Новий курс» країни, презентований на форумах протягом президентської кампанії. Та чи оберуть її прем’єром, якщо у «Слуги народу» буде більшість? Питання риторичне.

 «Опоблок» і «Опоплатформа «За життя». А що ж там «Опозиційний облок» і «Опозиційна платформа «За життя»? Очікувалося, що вони об’єднаються й підуть одним списком – і тоді візьмуть більше голосів. Але йдуть-таки окремими партіями. Рейтинги у них непогані, але кілька відсотків можуть втратити через «партію мерів» — новостворену «Довіряй справам» одіозних політиків Кернеса і Труханова. І експерти кажуть, що реальні шанси зайти в парламент у мерів є, якщо добре попрацюють.

Партія Вакарчука «Голос». Очікування експертів нарешті виправдав Вакарчук, якого вони звинувачували в нерішучості та романтизмі. Список «Голосу» сформували з нових облич без чинних депутатів. При цьому не погребували людьми, які працювали в уряді чи на уряд. З’їзд, як і Зеленський, Вакарчук провів у незвичному для партій місці – в історичному музеї – ще й дав невеличкий концерт. До першої десятки увійшли керівник ІТ-компанії, активісти, журналіст, колишні держслужбовці. Це невідомі широкому загалу люди, але експертне середовище більшість з них знає. Поки що все добре, але якось нерішуче. 

Партія Смешка «Сила і честь». А от з’їзд партії Смешка «Сила і Честь» політичні оглядачі їдко назвали зустріччю тих, кому за 50, а список обговорюють здебільшого через те, що до нього увійшли Білоножки. Хоча перша десятка цікава. Окрім трьох колишніх депутатів партії «Самопоміч», до десятки увійшли Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, та Анатолій Макаренко, колишній очільник Державної митної служби. То ж, я спокійна: ще в одній партії у першій десятці є людина, що розуміється на митниці. Адже саме на митниці ховаються гроші, які можуть швидко поповнити бюджет.

Підсумки: як обирати

То ж, за великим рахунком, ми бачимо, що в кожної господині (себто, політичної партії) свій рецепт «українського політичного борщу». Хтось кидає тільки молоду квасолю, хтось – старе м’ясо, а хтось і грибів додає – маслюків із з мухоморами. Більшість робить «політичний мікс-салат». Тож деякі партії додають до списків трошки співаків чи шоуменів, трошки відомих антикорупціонерів, трошки гендеру для балансу, трошки сумнівних осіб чи протеже старих еліт.

З одного боку, партії можна зрозуміти: часу обмаль, відомі люди нарозхват, потрібні нові обличчя. «Самопоміч» пішла шляхом відкритих праймеріз і депутатів, і регіональних лідерів. Не чекаючи відкритих списків та виборчого кодексу, взяли йі зробили це. Але, головне, – конкурувати треба програмами, цілями й здобутками. І саме на цьому має базуватися вибір українців. Ось партія, яка хоче забезпечити зростання економіки, це наповнить бюджет і ми збудуємо дороги. І це її пріорітет. Вибирати треба зараз.

І в цьому доволі корисними можуть бути ті, хто вже має певний досвід, досяг певних успіхів та знає ситуацію, що і як робити вже з перших днів у парламенті. Адже ухвалення законопроектів – це не лише натиснути кнопку.

Відтак наступні кілька тижнів мають бути присвячені програмам партій. І саме це доноситимуть в ефірах та з бордів партії. Ми наймаємо на роботу людей, тож потрібно уважно вивчити, хто вони і що конкретно робитимуть, за що боротимуться.

Точно можу сказати: зупинити схеми на митниці, силовий тиск на бізнес, ухвалити бюджет розвитку без корупційних оборудок, навести лад з держпідприємствами – це вже кілька сотень мільярдів до бюджету. А це – збільшення пенсій, кращі школи, збільшення коштів на медичну допомогу, нові якісні дороги. Кожний кандидат у депутати повинен пояснити, чим він займатиметься  у парламенті. А не просто бути відомим або симпатичним. Цього замало. 
Тетяна ОСТРІКОВА, https://24tv.ua/biznes_varta_tag5927

Запис Гаряче парламентське літо 2019-го і підводні камені партійних списків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«РПЛ» витратила на рекламу 41 відсоток коштів (19 із загалом із 47 мільйонів), «Самопоміч» – 38 відсотків (39 із 104 мільйонів), «ОБ» – 33 відсотки (5 із 15 мільйонів), «НФ» – 30 відсотків (33 із 109 мільйонів), «БПП» – 21 відсоток», – йдеться у дослідженні КВУ, на яке посилається Укрінформ.

На рекламу було витрачено більше коштів, згідно з даними КВУ, аніж на заробітну плату та оренду приміщень разом узяті.

На зарплати партії витратили 57 мільйонів – 13 відсотків, на оренду приміщень 46 мільйонів – 11 відсотків, на матеріальні витрати і оплату послуг було спрямовано 66 мільйонів або 15 відсотків.

На утримання місцевих організацій партії витратили лише 16 відсотків коштів – 68 мільйонів.

Запис На рекламу деякі партії тратять більше, ніж на решту діяльності спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Парламентські політичні партії витратили більшість коштів, отриманих із Державного бюджету, на оплату рекламних матеріалів.

Про це йдеться в дослідженні КВУ “Річниця державного фінансування: на що партії витратили півмільярда гривень”, яке було виконано в рамках проекту “Дослівно”.

“За рік державного фінансування (з вересня 2016 р. по вересень 2017 р.) партії сукупно витратили майже півмільярда гривень – 436 млн, із яких 407 млн склали кошти держбюджету. Найбільше коштів, 109 млн грн, партії витратили на рекламу в ЗМІ (ТБ, радіо, друковані ЗМІ, білборди)”, – йдеться у повідомленні.

На рекламу було витрачено більше коштів, аніж на заробітну плату та оренду приміщень разом узяті. На зарплати партії витратили 57 млн (13%), на оренду приміщень – 46 млн (11%). На матеріальні витрати і оплату послуг (закупівля канцтоварів і т.д.) було спрямовано 66 млн або 15%.

На утримання місцевих організацій партії витратили лише 16% коштів – 68 млн грн.

Найбільший відсоток коштів на рекламу витратили Радикальна партія Олега Ляшка, “Самопоміч”, “Опозиційний блок” та “Народний Фронт”. РПЛ витратила на рекламу 41% коштів (19 із загалом 47 млн), “Самопоміч” – 38% (39 із 104 млн), ОБ – 33% (5 із 15 млн), НФ – 30% (33 із 109 млн). У ВО “Батьківщина” та БПП “Солідарність” частка витрат на рекламу є незначною – від 0,2% до 5%.

“Чотири політичні сили витрачають державні кошти не на партійний розвиток, а на самопіар. Замість того, щоб розбудовувати місцеві осередки, проводити навчання партійців та працювати із виборцями, ці політичні сили скуповують рекламу, фактично викидаючи кошти платників податків на вітер. КВУ розробив зміни до законодавства, які забороняють партіям розміщувати рекламу за бюджетні кошти”, – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

Інформація подана за даними аналізу фінансових звітів політичних партій за ІІІ, ІV квартали 2016 р., а також І,ІІ,ІІІ кварталів 2017 року.

Запис Політичні партії більшість бюджетних коштів витрачають на рекламу. За рік таким чином розтринькали майже півмільярда гривень. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ці та інші питання розглядали депутати від кількох політичних партій – «Фронту змін», «Свободи», «Партії регіонів», «УДАРу», «Батьківщини» – та представники громадських організацій та об’єднань на «круглому столі» з ініціативи ЧОГО «Комітет виборців».  Захід проведений у рамках проекту «Народом обраний – народу прозвітуй. Громадська участь – основа народовладдя!».

На думку Лідії Анциперової, лідера Конфедерації профспілок, яка в числі 15 громадських організацій входить до складу Буковинського громадського об’єднання, громадські організації (ГО) – не додаток до політичних партій. У цих інститутів, наголошувала вона, різні завдання. ГО та об’єднання профспілок належать до інститутів громадянського суспільства, які, перш за все, представляють інтереси та захищають права громадян, які й обирають владу. А політичні партії – це інститути влади, чия мета –  боротьба за владу, отримання та утримання влади, яка повинна слугувати громадянам.

В ідеалі громадські організації та профспілки у тісній співпраці зі ЗМІ, на глибоке переконання п. Анциперової, повинні піднімати на поверхню пласт суспільних проблем, проводити публічні заходи, обговорення, за активної участі громадськості, органів місцевого самоврядування, державних органів, депутатів різних рівнів. А відтак окреслювати шляхи вирішення цих суспільних проблем.

Обранці ж народу на різних рівнях – місцевому, регіональному, державному –  повинні приймати рішення, що призводять до якісних змін, що їх потребують люди. Тому суспільна роль політичних партій – чути громаду, чути сигнали, яке подає суспільство, виконувати постанови та рішення громадських об’єднань, діяти в інтересах кожної людини.

Серед головних проблем співпраці депутатів і громадських організацій – практично повна відсутність звітування депутатів перед виборцями. Хоча чинне законодавство передбачає обов’язковість такої процедури.

Експерт КВУ, політолог Ігор Гаврада на підставі аналізу депутатської звітності на сайтах відповідних  рад, зазначив, що останніми роками депутати почали знайомити виборців зі своєю діяльністю. П. Гаврада зауважив, що лідером у цьому є Глибоцький район (41 звіт від 50 депутатів), а на останньому місці – Заставнівський, де жодного звіту на сайті не було виявлено. Головними причинами відсутності звітів депутати наводять зайнятість, відсутність інтересу з боку громади (?), неоплачуваний характер депутатської діяльності та пасивність самих депутатів.

На активізацію співпраці між владою та громадою Комітет виборців видав дві книги, які  презентували під час цієї зустрічі: «Обличчям до людей: примірні зразки місцевих нормативно-правових актів з громадської участі» та «Обличчям до людей: посібник з громадської участі для депутатів місцевих рад».

Аурелія ТРИНТА, «Версії»

Запис Громадські організації – не додаток до політичних партій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І, до речі, саме це керівництво минулого четверга у Варшаві на щорічному засіданні Бюро озвучило для світової спільноти цікаві речі. Втім, цікаві саме для Заходу, а не для пересічних українців. Бо останні знають те, що повідомив Олексій Кочетков, директор Міжнародної місії спостерігачів за виборами СІS-EMO. А наголошував він на особливостях політичної боротьби в Україні та застерігав світову спільноту не сприймати все, що відбувається у нас, за чисту монету. Бо саме в нашому випадку, на думку Кочеткова, варто відмовитися від спрощених уявлень і далеких від реальності схем, які розглядають боротьбу на виборах як зіткнення світоглядів і протистояння між «демократичною опозицією» та «тоталітарною владою».

В Україні все інакше. В Україні як опозиція, так і провладна партія – це фінансово-олігархічні клани. І боротьба за місце біля корита відбувається між ними.

– Представники бізнес-еліт Україні представлені на всіх прохідних місцях усіх політичних партій, які мають шанс здолати 5-тивідсотковий бар’єр, – додав Олексій Кочетков.

…Уже вкотре українці обирають без вибору. Вкотре задаються питанням – чому? І вкотре самі собі відповідають: яка громада, такі й представники. Які люди – таку систему собі й створили.  Росіяни мають щодо цього дуже вдалу приказку, яка блискуче ілюструє цю ситуацію: «Нєчєго на зєркало пєнять, колі рожа кріва».

Так ось, доки ми всі не налаштуємося на зміни, але при цьому почавши з себе, нічого доброго ніколи не матимемо.

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис І знову вибори без вибору спершу з'явиться на Медіа-Версії.