Антоніна — внутрішньо переміщена особа із міста Пологи Запорізької області. До повномасштабного вторгнення працювала на залізниці — займалася технічною документацією, бухгалтерією. Втім, поруч із основною роботою завжди була ще одна справа, яка приносила їй задоволення.

— Я все життя стригла. Чоловіка, сина: як придумала, так і стригла, — сміється вона. — І завжди мріяла: от піду на пенсію – і вивчуся на перукаря. Хоч мрія здійснилася трохи дивним способом…

До Чернівців родина переїхала вже в перші дні великої війни. Російські окупанти зайшли у Пологи 3 березня 2022 року.

— А ми виїхали 12-го. Тут у нас були родичі, тому сюди перебралися всі: донька, син зі своїми сім’ями і ми, — розповідає Антоніна.

Попри складний переїзд і нове життя в іншому місті, жінка не втратила бажання розвиватися. Одного дня вона побачила оголошення про набір на профорієнтаційне двомісячне навчання на перукаря, яке реалізує ГО «Вектор руху: підтримка, розвиток, лідерство».

— На попередній потік я не встигла, то чекала наступного набору, — каже вона.

І ці два місяці стали для неї справжнім відкриттям.

— Колористику тут вивчила – цих знань не мала зовсім. Техніку стрижки… Хоч і здається: ну що там складного? А насправді — безліч нюансів. Навіть елементарне: як правильно мити голову чи загортати рушником. Вдома ж про таке навіть не задумуєшся, — ділиться Антоніна.

Окрім технічних навичок, на курсі наставниця Тетяна Нікітіна вчила і роботи з клієнтами.

— Як поводитися з людиною, як налаштувати її на позитив — це теж дуже важливо, від цього залежить, з яким настроєм клієнт від тебе піде.

До речі, творчість у житті Антоніни була завжди. У Пологах вона танцювала у колективі «Файні пані» під керівництвом заслуженого артиста України Ромео Самвеловича Гаспаряна. Разом із колективом виступала навіть на міжнародних фестивалях. Сьогодні ж її нова сцена — перукарське крісло і дзеркало.

Після завершення навчання Антоніна планує шукати роботу у сфері краси. Каже, вже почала потроху працювати і головне — відчула впевненість у собі.

— Я тепер знаю, що завжди матиму хоч якийсь заробіток. Бо за все треба платити, а пенсії не вистачає.

Її історія — про те, що нову професію можна опанувати у будь-якому віці. І про те, що навіть після вимушеного переїзду та втрати звичного життя можна знайти нову справу, нових людей і нову віру в себе.

Маріанна Антонюк, Медіа-Версії

Запис «Мрія здійснилася, хоч і в дивний спосіб»: історія колишньої залізничниці з міста Пологи, яка у 63 роки стала перукаркою спершу з'явиться на Медіа-Версії.

16-річний Маріо Флоря з Ванчиківців Новоселицького району відкрив власну студію краси «Mario Studio». Працює щодня після уроків. Має вже майже сім десятків постійних клієнтів. Хлопець розповідає журналістам, що перукарською справою зацікавився в 7 класі, починав із плетіння кіс, тренувався на манекені. Першою клієнткою була дівчина-односільчанка. Далі робив зачіски випускницям. У 14 років уперше зробив зачіску нареченій та ще й її матері та сестрі з Чернівців, заробив аж 600 гривень. Почали з’являтися нові клієнти.

Коли виникла ідея відкрити студію краси, знайшов приміщення на 50 «квадратів», купив меблі, професійні інструменти, якісну косметику, створив логотип для банерів, – розповів Маріо. Ціни за обслуговування в «Mario Studio» стартують від 200 грн.

«Сам буду постійно їздити на навчання і вдосконалюватися. Активно розпочну після закінчення школи. Якщо не вдасться, поїду за кордон. Хоча цього не хочу: шкода своїх клієнтів. Маю надію, що задумане здійсниться в Україні», – додав юний перукар.

Вл. інф., фото gazeta.ua

Запис Неамериканська мрія: школяр з Ванчиківців відкрив студію краси спершу з'явиться на Медіа-Версії.