Чернівецька наукова бібліотека ім. Михайла Івасюка відома не лише активною пропагандою книги. Минулої п’ятниці, наприклад, тут презентували персональну виставку чернівецької мисткині Лариси Куваєвої.  Глядачі побачили картини різних періодів її творчості. Представлені роботи виконані в техніці акварелі.

Пейзажі фантастично гарних місць Буковини та Європи – Рим, Франція, Лазуровий берег… Квіти реальні, та водночас якісь космічні… Лариса Іллівна добре володіє рисунком, упевнено відчуває лінію, що додає творам високого естетичного значення. Її роботи зберігаються в приватних колекціях та музейних експозиціях усієї Європи, зокрема і Чернівецького художнього музею.

Учасниця багатьох колективних і персональних виставок, не лише на Буковині, але в різних країнах Європи, Лариса Куваєва уперше виступає в такому камерному форматі, у залі бібліотеки, але від цього її роботи не втрачають, а навпаки, набувають чогось містично-особистісного, навіть інтимного, завдяки експериментуванню авторки з кольором та світлом.

Вл. інф., фото з відкритого доступу

Запис Художниця Лариса Куваєва прийшла до читачів зі своєю виставкою спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запрошення на персональну виставку Ігоря Талалая здивувало приводом: 50-років від дня народження. Якось не віриться, що ця мобільна, весела і творча особистість, творець і педагог, душа дружньої компанії та мудрий філософ  – і все це в одному флаконі – відзначив уже полудень віку… Та менше з цифрами, зрештою, Ігор Федорович же не панянка!

Персональну виставку Ігоря Талалая закономірно поділено на дві рівноправні експозиції. «За покликом» пишуться пейзажі, натюрморти й портрети, а виставка карикатур «Ми» показує нас усіх у несподіваному ракурсі – смішному. І це правильно: людині в її повсякденних амбіціях, успіхах і невдачах, уподобаннях і розчаруваннях украй необхідно подивитися на себе й на все суспільство збоку – і з хорошою ноткою самоіронії.

І неправильно гадати, що в карикатурах висміюють когось – недаремно експозиція карикатур отримала таку широку назву – «Ми». Хтось мудрий сказав, що сміючись, ми прощаємось зі своїм минулим. Тож, уперед. За покликом.

Лариса ХОМИЧ, «Версії», фото з Facebook

Запис «За покликом» і «Ми» – два крила мистецького таланту Ігоря Талалая спершу з'явиться на Медіа-Версії.

100 живописних полотен, створених на Міжнародному живописному пленері «Вижниця 2018» від 4 до 10 травня, можна буде побачити до кінця травня у «Галереї на Штейнбарга» та у «Вернісажі на Івана Франка». За тиждень пленеру 25 талановитих митців – молодих, завзятих –  з усієї України (Київ, Львів, Харків, Ужгород, Одеса, Чернівці, Вижниця, Коломия) та Польщі (Краків) написали стільки краєвидів, портретів, натюрмортів – живописних, графічних, декоративних, реалістичних і абстрактних, що експозицію довелося розмістити одразу у двох виставкових приміщеннях. Хоча перевага, звісно, за пейзажем – на те ж воно й пленер.

Партнери проекту: МО «Арт-Модуль», Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка, Вижницька районна державна адміністрація та Районна рада, Виробник художніх матеріалів «Rosa», Галерея на Штейнбарга (Steinbarg gallery), Центр культури «Вернісаж». Захід проводиться за підтримки родини Бурбак.

Роботи пленеру – різного рівня. Одні автори – вже впевнені майстри, інше лише намацують свою дорогу в мистецтві. Головне, що ініціатори заходу – вижничани Іван Білан та Роман Гаврилюк, чернівчани Ігор Хілько та Олексій Бурбак розуміють, відчувають, як важливо проводити такий захід – не лише для молодих авторів, але й для чернівчан. Ми усі знаємо, яка прекрасна Буковина, але чому б не впевнитися у цьому ще 100 разів?

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Вижниця приймала міжнародний пленер спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Юрій Чудінов. Фото. 1970-і роки

Художники не вмирають. Вони живуть у своїй спадщині, яку ми повинні навчитися зберігати на радість тим, хто відчуває й розуміє їх.

Діна ФРУМІНА, українська художниця  та педагог

Ю Чудінов. Туманний ранок. 1988 р. Полотно, олія

Мистецькі надбання Буковини та Чернівців багаті й різноманітні. У цьому ми пересвідчуємося щоразу, коли оглядаємо художні виставки сучасних митців або згадуємо цікаві сторінки творчих біографій художників минулих років. З їхніми творами маємо можливість знайомитися і в експозиції Чернівецького художнього музею. Нещодавно музейна збірка поповнилася чотирма живописними полотнами роботи чернівецького митця Юрія Чудінова (1930-1992), які передала в дар музею дочка художника.

Ю Чудінов. В парку. 1979 р. Полотно, олія

Юрій Васильович Чудінов народився у Ташкенті. 1959 року здобув мистецьку освіту в Одеському художньому училищі, навчання в якому визначило його творчі устремління та сприяло формуванню його мистецької особистості.  Адже відомо, що в училищі панувала особлива атмосфера, яку створювали його найкращі педагоги, серед яких був, наприклад, послідовник славнозвісного митця  М. Бойчука Микола Павлюк. У роки навчання Чудінова в училищі викладала відома  художниця Діна Фруміна. Саме вона прищеплювала студентам любов до пейзажного жанру, уважне ставлення до формальних завдань і  була непримиренною поборницею забороненого тоді імпресіонізму та й узагалі сучасного мистецтва, яке мало тавро «формалізму». Викладачем Юрія Чудінова була також і Любов Токарева-Александрович, яка завжди дотримувалася власних педагогічних поглядів щодо своїх учнів: «Їм потрібно відкрити світ, а дорогу вони оберуть самі, захопити їх не лише ремеслом, а й художнім пошуком».

Із такими настановами й принципами випускник художнього училища Юрій Чудінов приїхав з Одеси до Чернівців й розпочав роботу в художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України. Тими роками художники виконували замовлення установ та підприємств, які мали тоді переважно ідеологічний характер: картини та портрети на історико-революційну та ленінську тематику. Звісно, в тих установлених рамках працював і Юрій Чудінов, а натхнення знаходив у мотивах природи. Художник тяжів до пейзажного жанру і свої краєвиди подавав на обласні виставки. Хоча такі експонати не надто віталися в часи панування соцреалізму. Адже й на початку 1960-х років ще тривали критичні виступи, схожі більше на офіційні настанови, які отримали, наприклад, учасники ІІІ обласної художньої виставки: «Згадана виставка показала істотні недоліки, які допускають чернівецькі митці… Насамперед вражає вузькість та ідейна бідність тематики творів…. Невже крім осіннього рум’янцю та першого снігу художник нічого не бачить у нашому буйному й натхненному радянському житті?» (газета «Радянська Буковина», липень 1950 р.).  

Попри такий тиск та перешкоди, в колективі чернівецьких художників утворилася група митців, яким ставало сили залишатися вірними власному покликанню та які прагнули художнього пошуку. Одним із таких був і пейзажист Юрій Чудінов. Уже в 1960-ті роки він бере участь у всеукраїнських виставках. А 1971 року прозвітував персональною виставкою і став членом Спілки художників. Саме на це десятиліття припадає початок роботи над серією його карпатських краєвидів і пейзажів з подорожей Україною.

Ю. Чудінов. Повінь. 1979 р. Полотно, олія

Міркуючи над творчістю Юрія Чудінова, переконуєшся, що він був природженим пейзажистом. Адже художник не лише милувався красою природи, а й у своїх камерних композиціях немов зупиняв час, щоби передати настрій зачарованого довкілля. Назавжди залишаються в пам’яті і притишена стихія перлисто-сірої гладі рівнинної річки у творі «Повінь» (1979 р.), і  спокій засніженої алеї в ніжній сріблястій імлі («В парку», 1979 р.). А мотиви з карпатськими краєвидами хвилюють відчуттям епічності й величі природи («Стара Верховина», 1965 р., «Туманний ранок», 1988 р.).

Юрій Васильович запам’ятався неспішним і вдумливим, людиною самозаглибленою і напрочуд уважною до інших. Спілкування з ним незмінно було приємним і цікавим.

«Він був одним з найбільш визнаних пейзажистів, які жили й працювали в Чернівцях, – тепло згадує Юрія Васильовича живописець Олександр Літвінов і продовжує: – Чудінов був у нас головою молодіжного об’єднання, коли я починав свій шлях. У нього було щире прагнення поділитися знаннями та досвідом з молодими, доброзичливо знаходити та бачити сильні моменти в творах молодших колег. Він ділився з нами власними прийомами як змішувати фарби, які книги читати… Я назавжди засвоїв його поради щодо роботи над пейзажною композицією та її колоритом, зокрема щодо прийомів сполучення теплих і холодних кольорів. Незабутніми є і його турботливе ставлення до художників-початківців: він заохочував нас, вчив жити в цій професії і давав цінні поради, як позиціонувати себе в ній, себто як зберігати самобутність і не стати наслідувачем».

Заслужений художник України Євген Удін зберігає повагу до Юрія Чудінова, зазначаючи його професіоналізм і коректність у спілкуванні з колегами: «Тихий, не галасливий, спокійний був чоловік».

Своїми спогадами поділився про живописця Ю. Чудінова й  заслужений художник України Ярема Полатайко: «Він тонко відчував Буковину, трепетно й тепло передавав звучання її природи. А до колег ставився напрочуд чуйно й доброзичливо, вмів з особливою делікатністю висловити власну критичну думку. Інтелігентна й красива людина!»

За 33 роки життя та творчості в Чернівцях Юрій Чудінов утвердився як живописець яскравої творчої вдачі з особливим даром майстра пленерного пейзажу, чия творчість є цінним надбанням мистецької Буковини.

 Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Запис Художник, який умів зупиняти час: Пейзажист Юрій ЧУДІНОВ (1930-1992) та його мистецькі здобутки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ольга та Опанас Шевчукевичі вдома. Чернівці, 1939 р.

Книжки Опанаса Шевчукевича легко можна впізнати за екслібрисом, яким вони позначені –  „Exlibris Опанаса Шевчукевича” (з лат. еx libris – «з книжок») . Та мало хто знає ім’я автора цього книжкового знаку, який  має прикметні особливості і за своєю стилістикою є неповторним. Мініатюрна графічна композиція виконана у техніці деревориту та має охристе забарвлення. Її вирізняє багата орнаментація з традиційними мотивами гуцульського різьблення по дереву.

Іван Пантелюк. Екслібрис Опанаса Шевчукевича. 1968 р. Дереворит.

У колі з карпатським пейзажем уважним оком можна побачити монограму автора „І. П.”, яку вписано з-поміж звивистих контурів карпатської смереки. Так підписував свої твори відомий косівський різьбяр та майстер екслібриса Іван Пантелюк. Саме він 1968 року виготовив цей книжковий знак для Опанаса Шевчукевича, який став історичним і мистецьким атрибутом книжок з бібліотеки чернівецького скульптора. Деякі з його книжок позначені також іншим орнаментально-сюжетним екслібрисом роботи І. Пантелюка –  „Опанас і Ольга Шевчукевич”.

Іван Григорович Пантелюк  (1913-1992) народився у селі Брустурів Косівського району Івано-Франківської області. З кінця 1950-років жив у Косові. Різьбярству навчався у майстерні „Гуцульська різьба” Ф. Когута та В. Лелета. Іван Пантелюк є автором понад тисячі екслібрисів, основною ознакою яких є характерні мотиви гуцульських орнаментів. Серед них – і чудові книжкові знаки Опанаса та Ольги Шевчукевичів. Так символічно закарбувався історичний зв’язок  двох гуцулів: вижницького – Опанаса Шевчукевича  та брустурівського – Івана Пантелюка.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Запис Косівський різьбяр Іван Пантелюк – автор екслібриса Опанаса Шевчукевича спершу з'явиться на Медіа-Версії.