Нові напрямки, які суттєво відрізняються від звичних уявлень про гірські лижі, додають зимовому спорту екстриму та фантазії. Вже 2014 року деякі з них поповнять Олімпійську програму.

Сноубордисти з Чернівців «зірвали» усі нагороди

Порівняно з Європою та США, Україна переймає фрірайд і джибінг з деяким запізненням. Проте рік від року ці течії поступово набирають обертів. Взяти участь у  змаганнях приїхали представники майже усіх областей (понад сто учасників). Буковинці представили гірський край гідно: додому спортсмени  привезли чотири нагороди.

Ньюскулер Олег Рибачук здобув бронзу у джибінгу на лижах, а чернівецькі сноубордисти-фрірайдери взагалі не залишили суперникам жодного вільного місця не п’єдесталі: Сергій Андрєєв виборов бронзу, Олександр Мураневич – срібло, а очолив трійку лідерів Сергій Павчук.

Об’єднує місцевих прихильників екстремального спорту Чернівецький гірський клуб. Його голова та призер змагань Сергій Андрєєв розповів про деякі особливості «вільного катання».

Поїздка в «невідоме»

Любиш кататися – люби, як-то кажуть, і санчата возити. У фрірайді підйом – не менш важлива складова дистанції, ніж спуск. Спортсмени піднімаються вгору снігом без підйомників, з усім спорядженням за плечима. Саме цей етап, за словами Сергія, найбільше відрізняє фрірайдерів від звичайних лижників та сноубордистів. Спортсмен повинен не лише добре володіти технікою катання, але й мати базові знання та вміння з альпінізму й гірського туризму. Тож навіть досвідченим лижникам переходити до нового напрямку без додаткової підготовки не можна.

Поїздка фрірайдера може бути дуже непередбачуваною, адже він спускається не впорядкованою лижною трасою, а диким гірським схилом, що приховує під снігом свої сюрпризи.

– Поки ми піднімаємося – а триває це значно довше, ніж майбутній спуск – ми розглядаємо місцевість, вивчаємо схил через бінокль, – розповідає Сергій. – За цей час можна хоча б приблизно зорієнтуватися, де є камінь чи яма і як їх подолати. Проте маршрут все одно буде непередбачуваним, тому фрірайд – достатньо ризикований вид спорту. Існує небезпека сходження лавин, а також загроза заблукати у незнайомій місцевості. Трапляється, що після спуску спортсмен заїжджає невідомо куди і блукає годинами. Проте, знаючи елементарні правила виживання і маючи при собі необхідне спорядження, у Карпатах врятуватися можна. До того ж, ми підтримуємо радіозв’язок і слідкуємо за спуском з вершини та в разі чого вирушаємо на допомогу.

На змаганнях оцінюються швидкість і динаміка спуску, – пояснює Сергій. – Хоча конкретно час проходження дистанції не беруть до уваги, все одно помітно, чи рухається спортсмен технічно і в хорошому темпі, чи постійно зупиняється і зменшує швидкість.

Чернівчанин облаштував найкращий в Україні сноупарк

Олег Рибачук, який виборов бронзу у змаганнях із джибінгу на лижах, розповів, що зацікавився екстремальними лижами, коли просто спускатися з гірки йому стало нудно.

– Я катаюся вже вісім років, – каже Олег. – Спершу на звичайних лижах, згодом побачив у товариша «твінтіпи». Це спеціальні лижі для джибінгу (тобто ковзання  різними поверхнями, не призначеними для традиційного лижного спорту). Їх роблять легшими і м’якішими, щоби можна було стрибати, до того ж у них загнуті і носки і п’ятки – це дозволяє їхати як уперед так і назад.

Кілька років тому конструкції для джибінгу були тільки на «Буковелі». Саме там Олег вивчав перші елементи нового для себе стилю катання й випробовував нові лижі.

– Принцип катання, звичайно, однаковий, – каже Олег. – Але, щоби стрибати з трамплінів, треба було вчитися. Після перших спроб я, здебільшого, летів в один бік, лижі – в інший, але поступово набирався досвіду. Були люди, які могли щось показати чи підказати. Потім стали пробувати різні трюки. Дивилися відео і бачили, що виробляють спортсмени різних країн.

Олег став одним з популяризаторів цього спорту в нашому краї. Він сам облаштував сноупарк у «Горбово», який сьогодні називають найкращим в Україні.

Спочатку вони з другом зварили одну конструкцію з металевих труб і возили її із собою на Цецино та до «Горбово», а потім Олег вирішив започаткувати в нашій області справжній сноупарк.

–  Я орієнтувався на європейські зразки, – розповідає лижник. – Мені доводилося бувати в Австрії та Словаччині, тож я бачив, як виглядають такі парки, дізнавався про матеріали, що використовують, розробляв конструкції, керував процесом та, звісно, першим випробовував перешкоди.

Облаштування сноупарку повністю профінансував директор комплексу. Звичайно, не без бою, але він – єдиний, хто погодився підтримати такий проект. Зрозуміло, я вклав у нього і чимало власних ресурсів – все це час, сили, до того ж витрати на постійні поїздки. Проте, якби я тоді цього не зробив, ніхто б за таке не взявся.

Відчуття компенсують небезпеку

Виїхати на тренування вдається один-два рази на тиждень, але й у місті лижники намагаються підтримувати спортивну форму.

– Тренуватися бажано щодня, – каже Олег. – Професійні джибери в Європі, які отримують за це зарплату, так і роблять. Це величезне фізичне навантаження, до того ж ми не можемо собі дозволити такого через роботу (у звичайному житті Олег – приватний підприємець). Проте у місті я відвідую тренажерний зал, бо коли тіло слабке й м’язи не в тонусі, то падіння можуть призвести до травм. Займаюся також на спортивному батуті – це дуже корисно, щоби відчути динаміку, як потрібно стрибати. Потім, при виконанні тих чи інших трюків, це допомагає. Ми часто катаємося також на роликах, – щоби тримати себе у тонусі. Та й там теж є деяка подібність.

Не важко здогадатися, що такий спорт доволі травматичний. Олег зізнається, що трапляються забої, розтягнення й переломи, проте адреналін та випробовування власних сил повністю компенсують ризик.

Ольга Склярчук, «Версії»

Словничок-довідничок

Фрірайд – катання у непристосованій місцевості. Вважають, що саме при катані недоторканим снігом розкриваються всі можливості сноуборду чи гірських лиж. Фрірайдери повинні вміти контролювати дошку й лижі на будь-якій поверхні, читати рельєф, адаптуватися до різких погодних змін, мати базові навички альпініста й рятувальника.

Джибінг – різновид активного відпочинку, акробатика, різноманітні трюки. Виокремлюють «зимовий джибінг» – ковзання й виконання трюків на лижах та сноуборді, які здійснюють на штучних конструкціях з дерева, пластику чи металу.

Ньюскул – стиль катання на гірських лижах, який включає бігейр, слоупстайл, хафпайп і катання різноманітними боксами, перилами та стінами. Для такого виду спорту використовують спеціальні лижі «твінтіп».

Запис Лижі на свободі: чернівчани вибороли нагороди у змаганнях з фрірайду та джибінгу спершу з'явиться на Медіа-Версії.