Днями одного з керівників управління внутрішньої безпеки поліції в Чернівецькій області затримала на хабарі Служба безпеки України спільно з військовою прокуратурою. Полковник поліції за посередництва свого заступника та адвоката вимагав 11 тис. доларів США за перекваліфікацію кримінального провадження з одержання хабара на зловживання впливом. 5 тис. доларів планувалося передати до прокуратури, а решту хабарники мали розподілити між собою. Оперативники спецслужби затримали здирника у приміщенні військової прокуратури Чернівецького гарнізону під час передачі частини хабара. Під час обшуку у службовому кабінеті зловмисника правоохоронці вилучили 8,5 тис. доларів США та 5 тис. грн необлікованої готівки. Відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Тривають невідкладні слідчі дії для встановлення інших можливих фактів вимагання хабарів поліцейським.

«Версії» мають підстави думати, що взятий на хабарі поліцейський – це начальник внутрішньої безпеки обласної поліції, про якого наша газета писала у серпні цього року у зв’язку з конфліктом, який стався між ним і мешканкою Чернівців Минодорою Таранчук.

Нагадаємо, що «справа Таранчук» триває від 2005 року. Тоді жінка на кілька днів їздила до дочки в Росію, і за час її відсутності у її дачному будинку, де вона мешкала, оселилися чужі люди. Повернувшись із поїздки через 5 днів, вона не змогла потрапити до власного житла, і не може цього зробити досі. До цієї події був причетний тодішній дільничний міліціонер Шевченківського райвідділу в м. Чернівці, який покривав дії самовільних захоплювачів будинку. У схемі захоплення були задіяні й інші посадовці. Усі звернення потерпілої до багатьох інстанцій упродовж багатьох років залишилися без результату – жінка змушена жити на вулиці.

Коли пані Таранчук вдалася до крайніх заходів – одиночного пікетування обласної поліції 1 серпня 2016 р. (з попереднім інформуванням міської ради і дозволом від неї) – її запросили до кабінету начальника УВБ обласної поліції. А вже там пан полковник без жодних підстав викликав швидку психіатричну допомогу, і жінку забрали – на очах у численних свідків. «Версії» писали про це в матеріалі «Напарники: поліція та «психушка»?» в ч. 42 від 11.08.2016р.

Медики доставили жінку в облпсихлікарню на вул. Мусоргського. Приблизно через годину її відпустили без жодних записів у медичних журналах і без жодного спілкування із жодним із лікарів.

У зв’язку з цими обставинами і «слідчими діями для встановлення інших можливих фактів вимагання хабарів поліцейським», про які кажуть в СБУ, пані Таранчук звернулася з листом до керівника СБУ Василя Грицака та Генпрокурора Юрія Луценка з листом, у якому вказала, що вважає дії поліцейського, вчинені проти неї, складовою великої афери, спрямованої на незаконне захоплення її житла. «Вважаю, що його дії можуть свідчити про отримання ним незаконної вигоди у цій афері. Тому прошу розглядати його злочин не як поодинокий факт хабарництва, а з’ясувати всю його діяльність на посаді і до того, як він її отримав. Прошу долучити мою справу до розслідування його незаконної діяльності», – йдеться у листі до посадовців.

«Версії» беруть на контроль цю ситуацію.

Запис СБУ затримала на хабарі одного з керівників внутрішньої безпеки поліції Буковини, який нещодавно «засвітився» у скандалі на сторінках «Версій» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Версії» вже писали про буковинку Минодору Таранчук, яка понад десятиліття не може потрапити до власного житла, а коли намагається привернути до своєї проблеми увагу правоохоронців – опиняється у медичному закладі психіатричного спрямування (ч.32 від 11 серпня 2016 року). http://versii.cv.ua/aktsenti/naparniki-politsiya-ta-psihushka/38629.html 
Це – реалії сьогодення.

А почалося все далекого 2005-го року, і результатом цілої вервечки дивним чином пов’язаних подій стала втрата пенсіонеркою даху над головою. Власного, наголосимо, даху! Звісно, що житло не стало геть безгоспним, а перейшло у чиїсь спритні руки. Отже, як, ким і в якій послідовності це робилося – досліджували «Версії», аби ця «інструкція» стала застереженням для інших.

1. Насамперед треба звинуватити власницю вподобаного житла щонайменше у хуліганстві.

Саме так і зробили з п. Минодорою Таранчук: додому (у дачний будинок на вул. Вижницькій, 219 на приватизованій нею земельній ділянці з кадастровим номером, всі документи це підтверджують) викликали міліцію, яка склала протокол про те, що ця пані влаштовує сімейний скандал, трощить посуд, лається і б’ється.

Щоправда, організатори афери і міліція не врахували однієї «дрібнички» – саме в день, коли був складений протокол (10 червня 2005-го) – пані Минодора була відсутньою не лише вдома, а й в Україні. Саме напередодні вона перетнула кордон з Росією, куди вирушила в гості до дочки. Звісно, підтверджуючі цей факт документи легко отримати на кордоні, а копію проїзного квитка пані Минодора зберігає й досі.

2. Далі в чуже житло можна просто поселитися і не впускати власницю.

Коли 13 червня 2005 року пані Минодора повернулася додому (у вже згаданий дачний будиночок), там виявилися чужі люди – якісь невідомі їй чоловіки, які її просто не впустили. Виклик міліції нічого не дав – вона не приїжджала, а дільничний на прізвище Семенко не приходив. Візити до міліції також не давали результату, принаймні очікуваного. Наслідком наполегливості потерпілої стала хіба що неприязнь правоохоронців до неї: надокучлива бабуся.

3. На наполегливу у відстоюванні своїх порушених прав жінку  можна… впливати фізично.

Пані Минодора час від часу змушена була звертатися до судмедекспертизи і знімати побої. Сутички з міліціонерами не проходили безслідно: синці фіксували документально (копії документів є в редакції).

4. Власницю житла оголосити божевільною.

Численні звернення пані Таранчук до усіх можливих органів (правоохоронних, місцевого самоврядування, прокуратури) зазвичай закінчувалися тим, що посадовці або усно називали скаржницю ненормальною, або навіть викликали бригаду швидкої психіатричної допомоги (як у випадку 1 серпня 2016-го, який описувала наша газета). Пані Минодора навіть сама зверталася до облпсихлікарні з запитом, чи не перебуває вона на диспансерному обліку в цьому медзакладі  – і отримала довідку, що таки ні, не перебуває.

5. Не зважати на різноманітні логічні невідповідності у документальних твердженнях правоохоронців, на суперечності між твердженнями міліції та інших органів влади.

Потерпіла просто в розпачі. «Що з моїм будинком? Чи справді я визнана божевільною? Чи є вже опікун наді мною?» – питає Минодора Таранчук. Просимо разом зі скаржницею відповідні органи дати їй відповідь. І вже залежно від цієї відповіді – консультацію, як діяти далі. Адже якщо власниця житла не може в нього потрапити – правоохоронці мають забезпечити їй це право. Якщо ж вона не є повноцінною власницею, то оскаржуватиме цю ситуацію у відповідних структурах. Чи можна за понад десятиліття чітко пояснити, що відбувається з громадянкою, яка в правовій державі, маючи житло і документи, живе на вокзалі?

Коментар представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Чернівецькій області Леоніда ІЛЮКА:

“На жаль, подібні випадки доволі поширені як в Україні загалом, так і в нашій області зокрема. Нерідко для того, аби заволодіти житлом, власників документально визнають недієздатними – почасти навіть без їхнього відома. І здебільшого у цих процесах бувають задіяні близькі родичі власників житла.

Такі конфлікти вирішують тільки суди, а це справа довготривала і недешева. Роль Уповноваженого з прав людини у таких випадках – моніторинг дотримання процесуальних прав скаржників у суді. Наразі я консультував п. Таранчук щодо випадку, коли її доставили до психіатричного закладу прямо з кабінету поліцейських з застосуванням фізичного насилля. Побої зафіксовані».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Як відібрати житло у пенсіонерки (Покрокова інструкція від правоохоронців) спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як повідомила редакції пані Таранчук, результати пікетування були неочікувані: організаторку пікету запросили до кабінету керівника служби внутрішньої безпеки обласного ГУ НПУ. Решта людей, які підтримували пікет, залишилися в кімнаті очікування поліції. Як стверджує пані Таранчук, до поліцейського кабінету разом з нею прибула й бригада медиків з психіатром. Пікетувальницю насильно забрали до медичного закладу (у редакції наявні диктофонні записи підтвердження свідків цього інциденту, факт підтверджує і начальник внутрішньої безпеки ГУ НПУ в Чернівецькій області Василь Соник, хоча й стверджує, що для виклику медиків були підстави), звідки згодом і відпустили. На тілі жінки після перебування у поліціії та в медичному закладі – численні синці. Упродовж тижня, зі слів пані Таранчук, вона намалася отримати від поліції та прокуратури отримати направлення на судмедекспертизу для зняття побоїв – безрезультатно. Лише втручання уповноваженого з прав людини у Чернівецькій області дозволило пікетувальниці зафіксувати побої – довідка від медиків від 8 серпня 2016 року в неї на руках.

Чому поліція і прокуратура відмовляла людині у направленні на судмедекспертизу? Хто наніс пані Таранчук побої? Частково відповідь на ці питання можна отримати, дізнавшись, з якої причини жінка вийшла на пікет. З’ясовується, що вона понад 10 років тому втратила можливість мешкати у власному житлі, розташованому на власній приватизованій земельній ділянці. І стверджує, що це сталося не без втручання у ситуацію представників правоохоронних органів.

Так це чи ні – запропонуємо читачам самим розібратися, ознайомившись з публікаціями у наступних числах «Версій». Тим часом на сьогоднішній порядок денний виносимо питання: чому на оголошений завчасно мирний пікет правоохоронці відреагували саме таким чином, і чому не виконали своїх прямих обов’язків і не направили громадянку на її прохання до судмедекспертів?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Напарники: поліція і «психушка»? спершу з'явиться на Медіа-Версії.