«За основу свого малюнка я  взяла картину відомої художниці «Наша армія, наші хранителі»(1978 р.). Чому цю картину? Бо я вважаю, що вона зараз найбільш актуальна! Тільки дякуючи нашим захисникам, ми маємо можливість сьогодні навчатися у школі, ходити на гуртки, займатися улюбленою  справою, тощо. Для мене Сонечко, то наші воїни.  На малюнку зображено квіти, травичка і багато іншого», – Анастасія Власова.

«Дорога наша Армія, наші хранителі,
Я вами горджуся!
Бажаю всій Армії щастя, здоров’я,
ясного сонця, щоб світило по всій землі,
щоб ніколи хмари не було, щоб був мир на землі», – Марія Примаченко

Тема Фестивалю:  115 річниця від дня народження народної майстрині в жанрі «наївного мистецтва», народної художниці України – Марії Овксентіївни Примаченко.

У Фестивалі  взяли участь 105 учасників, представників трьох районів: Чернівецького, Дністровського, Вижницького. Номінації: Комп’ютерна графіка 2D, Інфографіка (Canva); Комп’ютерна анімація в Power Point; 3D графіка; Комп’ютерний мультфільм; Анімація в Scratch.

Члени журі конкурсу: Денис Кондрюк, Анна Габора, Любов Рибалка, Олена Афанасьєва, Наталія Гиршвельд, Тетяна Спориніна, Ярослава Заліско, Юрій Кравцов, Катерина Брозинська, Леся Федор, Світлана Мурзенко.

Дякуємо і вітаємо учасників Фестивалю, керівників учнівських робіт, організаторів конкурсу, членів журі за гарну і успішну роботу! Всі учасники Фестивалю  продемонстрували навички самостійної роботи, уміння створювати актуальні і цікаві проєкти, знаходити нестандартні рішення. Розвивайте свої таланти та не бійтеся мріяти, адже сьогоднішня мрія – це завтрашнє майбутнє.

Абсолютні переможці Фестивалю. Грамоти за І місце.

Номінація – Power Point (з анімацією на одному слайді)

Вікова категорія 4-5 класи:

Артем Дубець,  Острицький ліцей Магальська ТГ;

Вікова категорія 6-7 класи:

Вероніка Ковтюк,  філія «Малинецький ЗЗСО 1-2 ст.»  Клішковецька ТГ;

Олена Присакар, Грубнянський ліцей Сокирянська ТГ;

Вікова категорія 8-10 класи:

Еліна Пінтілей, Опорний заклад Великобудський ліцей Острицька ТГ;

Анастасія Щукіна, Чернівецький ліцей № 5 «Оріяна» Чернівецької ТГ.

Номінація – 3D графіка

Вікова категорія 6 класи:

Віталій Онищук, Чернівецький ліцей № 5 «Оріяна» Чернівецької ТГ;

Вікова категорія 8-9 класи:

Владислав Снігур, Клішковецький опорний заклад освіти імені Л.Каденюка Клішковецька ТГ;

Вікова категорія 10-11 класи:

Денис Трачук, Чернівецький ліцей №16 ім. Ю. Федьковича Чернівецька ТГ;

Крістіна Столяр, Замостянська загальноосвітня школа 1-3 ступенів, Вашківецької ТГ, Вжницького району.

Номінація – Анімація на мові програмування

Вікова категорія 5 класи:

Павло Степаненко, Романковецький ліцей імені академіка К. Ф. Поповича Сокирянська ТГ;

Вікова категорія 7 класи:

Олексій Загул, Вижницький опорний ліцей імені Юрія Федьковича Вижницька ТГ;

Вікова категорія 10 класи:

Діана Коваль, Грубнянський ліцей Сокирянська ТГ.

Номінація – Інфографіка (Canva)

Вікова категорія 3 класи:

Арсен Мельник, Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Новодністровська ТГ;

Вікова категорія 5-7 класи:

Єлизавета Шерепера, гурток ОЦНТТУМ, Чернівецький багатопрофільний ліцей №11 «Престиж» Чернівецька ТГ;

Юліана Красовська, Комарівська гімназія Сторожинецька ТГ;

Вікова категорія 8-11 класи:

Анна Бесарабчук, Кельменецький ліцей – опорний заклад Келменецька ТГ;

Анастасія Гаврилюк, Чернівецький ліцей №5 «Оріяна» Чернівецька ТГ.

Номінація –  комп’ютерний мультфільм

Вікова категорія 6 класи:

Дар’я Пономарьова, Грубнянський ліцей Сокирянська ТГ;

Вікова категорія 9 класи:

Анастасія Терновецька, Чернівецький багатопрофільний ліцей №11 «Престиж» Чернівецька ТГ.

Номінація – Комп’ютерна графіка 2d

Вікова категорія 2-4 класи:

Анна Мазур, ОЗО «Полянський ЗЗСО 1-3 ступенів» Клішковецька ТГ

Вікова категорія 5-6 класи:

Владислава Шампанська, ОЗО «Клішковецький ЗЗСО 1-3 ст.» Клішковецька ТГ;

Анастасія Власова, Кельменецький ліцей-опорний заклад Кельменецька ТГ;

Вікова категорія 7 класи:

Катерина Островська, Чернівецький багатопрофільний ліцей №11 «Престиж» Чернівецька ТГ;

Вікова категорія 9-11 класи:

Софія Яловега, Клішковецький опорний заклад освіти імені Л.Каденюка Клішковецька ТГ;

Володимир Франчук – Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Новодністровська ТГ.

Номінація –  Цифрова копія

Вікова категорія 2-4 класи:

Ольга Анатійчук, Шишковецький ліцей Вашковецької ТГ Дністровський район;

Вікова категорія 5-6 класи:

Оксана Палій, Банилівский опорний ліцей імені Івана Діконюка Банилівська ТГ;

Злата Сасін, Опорний заклад «Вашківецький ЗЗСО 1-3 ступенів» Вашківецька ТГ Вижницького району;

Вікова категорія 7 класи:

Софія Стан, Опорний заклад «Романковецький ліцей імені академіка К.Ф. Поповича» Сокирянська ТГ;

Вікова категорія 9-11 класи:

Едуард Жалоба, Опорний заклад Сторожинецький ліцей Сторожинецька ТГ.

Автори ілюстрацій, конкурсанти: Анастасія Власова, Артем Дебець, Вероніка Ковтюк, Еліна Пінтіле, Анастасія Щукіна, Віталій Онищук, Христина Лупу, Денис Трачук, Крістіна Столяр, Павло Степаненко, Олексій Загул, Діана Коваль, Юліана Красовська, Єлизавета Шерепера, Дар’я Пономарьова, Анастасія Терновецька, Владислава Шампанська, Катерина Островська, Володимир Франчук, Ольга Анатійчук, Софія Стан, Едуард Жалоба.

Перебіг Фестивалю:

Фестиваль цікавий нашим учням, він є актуальним, набуті комп’ютерні, інформаційні, телекомунікаційні знання та навички – це навички для майбутнього і заради майбутнього. Дякуємо кожній дитині, її батькам, керівникам, що долучилися до конкурсу-фестивалю.  Бажаємо всім учасникам, керівникам успіхів та нових досягнень! Дякуємо ЗСУ за можливість навчатися і працювати!

©Тетяна Спориніна, Любов Рибалка, Денис Кондрюк, оргкомітет Фестивалю комп’ютерних програм

Запис Переможний світ Марії Примаченко в роботах учасників Фестивалю комп’ютерних програм спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тема Фестивалю:  115 річниця від дня народження народної майстрині в жанрі «наївного мистецтва», народної художниці України – Марії Овксентіївни Примаченко (Приймаченко).  Авторка понад 800 картин, 650 з яких зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ).

Номінації: комп’ютерна графіка 2D, Інфографіка (Canva);комп’ютерна анімація в Power Point; 3D графіка; комп’ютерний мультфільм; анімація в Scratch.

Фестиваль проводиться за трьома віковими категоріями:

1 категорія (молодша) – до 10 років; 2 категорія (середня) – з 10 до 13 років; 3 категорія (старша) – з 14 до 17 років.

У Фестивалі  беруть  участь 105 учасників, представників трьох районів: Чернівецького, Дністровського, Вижницького. Модерувала зустріч Любов Анатоліївна Рабалка, завідувач методичним відділом ОЦНТТУМ.

Присутніх на відкритті 29 лютого привітала Ольга Анатоліївна Раца, начальник відділу дошкільної, загальної середньої, позашкільної, інклюзивної освіти та цифрової трансформації Департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА.

Майстер-клас «Робототехніка Micro:bit – інструмент якісного навчання в інформатиці» провів Денис Васильович Кондрюк, кандидат фіз.мат. наук, завідувач організаційно-масовим відділом Чернівецького ОЦНТТУМ.

Застосування STEM-технологій навчання сприяє інтеграції навчальних предметів, формуванню в учнів навичок використання в своїй діяльності сучасних технологій та моделювання.

Головна мета конкурсу – мотивація молоді до вивчення інформаційних технологій та набуття цифрових компетенцій. Бажаємо всім учасникам фестивалю-конкурсу продемонструвати оригінальні ідеї, цікаві творчі підходи і розробки.

Дякуємо ЗСУ за можливість навчатися і працювати!

Вл. інфор.

Запис Стартував обласний фестиваль комп’ютерних програм учнівської молоді спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Марія Примаченко створила, здавалося б, радісні сцени з тваринами і з сільського життя. Але придивіться ближче, і ви побачите жахи, які створив у її країні Сталін.

Вона знову стала національним символом, її роботи тиражували на мітингах по всьому світі.

“Нагодуй мене…” –  один із творів Примаченко, на тему сталінського терору-голоду, що вбив 3,3 млн українців. Фото: Фонд Примаченко.

На Міжнародній виставці 1937 року в Парижі два колосальних павільйони стояли один проти одного. Одним з них була гітлерівська Німеччина, увінчана нацистським орлом. Іншим був сталінський Радянський Союз, увінчаний статуєю робітника і селянина, що тримаються за руки. Це було символічне зіткнення в той момент, коли в Іспанії на смерть боролися праві та ліві. Але десь усередині радянського павільйону, серед усього соцреалізму, були малюнки казкових звірів і квітів, наповнені чуттєвою фольклорною магією. Вони підірвали епоху диктаторів не менше ніж тріумфом людської уяви над терором і масовою смертю.
Ці піднесені витвори – роботи української художниці Марії Примаченко, яка знову стала символом виживання в розпал війни з диктатором. Примаченко, яка померла 1997 року, є найулюбленішою художницею обложеної країни, національним символом, робота якої зображена на  поштових марках. Український астроном Клим Чурюмов навіть планету назвав на її честь.
Коли під російськими бомбардуваннями загорівся краєзнавчий музей в Іванкові, українець, ризикуючи життям, врятував 25 її робіт. Але вся творчість Примаченка зараз під набагато більшою загрозою. Оскільки Київ зазнає важких обстрілів, під загрозою 650 картин і малюнків художниці, які зберігаються в Національному музеї народного декоративного мистецтва.

«Убивчий зловмисник в Едемі» … ще одне з гротескних творінь Примаченко. Фото: Фонд Примаченко.

Кажуть, що коли деякі картини Примаченко були показані в Парижі в 1937 році, їхню появу вітав Пікассо, сказавши: «Я схиляюся перед художнім чудом цієї геніальної українки». Це мало художній сенс. Бо ця молода селянка, яка ніколи в житті не навчалася, випускала на волю монстрів і створювала казки, які перегукувались з творчістю Пікассо та його друзів-сюрреалістів. На цій Міжнародній виставці Пікассо представив Герніку в іспанському павільйоні, використовуючи зображення бою биків, щоб відобразити жахи війни. Примаченко також представляла первісні міфи, щоб осягнути жахливий досвід українців.
Її твори 1930-х років – це сцени життєвої сили села. На одному з них гарний птах, схожий на павича, з жовтим тілом і блакитними крилами сідає на спину коричневого, повзаючого створіння і кладе їжу йому в рот. Чому славний птах годує цього нелітаючого монстра? Чи це акт милосердя – чи продукт гротескної омани? На іншому малюнку така ж барвиста пташка, здається, має власне дитинча в роті. Несе його ніжно, можна подумати, але якщо нічого не знаєш про історію України.
На перший погляд, Примаченко може здатися просто колоритним, декоративним і «наївним», фольклористом із яскраво вираженим відчуттям зразка. Звичайно, її пізніші роботи після 1945 року яскравіші, більш формальні та розслаблюючі. Але в її попередніх творах є набагато сильніший прихований відтінок. Бо Примаченко стала художницею у десятиліття, коли Сталін знищував українське селянство. Сільське населення гинуло мільйонами від голоду, який він свідомо заподіяний у Радянській Україні з 1932 по 1933 роки.

Спочатку поставки продовольства були невдалими через раптову безжальну спробу «колективізувати» сільське господарство. Селянам більше не дозволялося займатися власним господарством, вони змушені були приєднатися до колективів у драконівській політиці, яка мала на меті забезпечити продовольством новий міський пролетаріат. Україна була і є великою зерновою країною, але шок від колективізації кинув сільське господарство в хаос. Голодомор, як зараз називають цей терор-голод, широко сприймається як геноцид: Сталін знав, що відбувається, і все ж подвоїв, відмовляючись від допомоги, арештовуючи селян, якщо вони жебракували в містах або шукали державної допомоги. У жахливому передвісті власної логіки та аргументів Путіна, ця жорстокість була викликана смішним уявленням про те, що голодні насправді були українськими націоналістами, які намагалися підірвати радянську владу.

«Здається розумним, — пише історик Тімоті Снайдер у своїй  книзі Bloodlands, — запропонувати цифру приблизно 3,3 мільйона смертей від голоду й хвороб, пов’язаних із голодом, у Радянській Україні в 1932–1933 роках». Це були жахливі смерті, і вони відбувалися навколо Примаченко в її селі Болотня. Деякі люди були доведені перед смертю до канібалізму. Трупи голодуючих у свою чергу ставали їжею.
Народившись у 1908 році, Примаченко мала 20 років, коли стала свідком цього пекла на Землі – і пережила його, щоб стати художницею. Але жах не закінчився з голодом. Так само, коли її роботу 1937 року відправили до Парижа, лютував сталінський Великий терор. Його часто уявляють як різанину міської інтелігенції та політиків, але він прийшов і в українське село.
Тож тільки дуже байдуже око не побачить тривожну сторону раннього мистецтва Примаченко. Птах у роті батьків, павич годує звіра. Можливо, в таких образах дивних і  невірно народжених створінь, загублених у природі,є і почуття провини вцілілих… Один із її фантастичних звірів виявляється сліпим, його зубастий рот розкритий у сумному голосінні, коли він йде садом на чотирьох заціпенілих лапах. Змія і багатоголова гідра також з’являються серед квітів, як оманливо красиві, але вбивчі зловмисники в Едемі. На іншій із цих робіт середини 1930-х років славний птах від страху відкидається назад, коли менший сідає на його груди з відкритим дзьобом.
Немає нічого декоративного чи заспокійливого в зображеннях, на які звернула увагу ця хоробра художниця. Далека від того, щоб невинно оживити традиційне народне мистецтво, її самотні чи вбивчі монстри існують в отруєній насильством природі. І все ж їй це зійшло з рук – і навіть була офіційно просунута прямо в розпал сталінського терору, коли мільйони вбивали лише за підозри в незалежності. Можливо, це було тому, що навіть параноїдальні сталіністи не вважали, що пересічна селянка становить загрозу.

Мітинг за мир у Сан-Франциско, відтворення твору Марії Примаченко під назвою «Голубка розправила крила та просить миру». Фото: John G Mabanglo/EPA.

Примаченко згадала, що в дитинстві одного дня доглядала за тваринами, коли «почала малювати паличкою на піску справжні й уявні квіти». Це образ, який повторюється в народній творчості – так починав і великий середньовічний художник Джотто. Але саме вміння вишивати, якого навчала її мама, привело її до участі в художній виставці в Києві. Радянська система покровительськи зарахувала її до селянських художників. «Інтелектуал», який створював такі роботи, міг потрапити в ГУЛАГ або ще гірше.

Та щоби побачити суцільне диво її досягнень, ви повинні також поставити Примаченко в її час, а також на її місце. Радянський Союз у 1930-х роках невпинно знищував творче мислення, а Сталін нав’язував абсолютне підпорядкування усталеним правилам. Український письменник Михайло Булгаков не зміг опублікувати свої сюрреалістичні фантазії, хоча Сталін з тиранічної примхи прочитав їх сам і пощадив життя письменника. А сільська наївність творчості Примаченко дозволила їй створити таємниче, підступно жахливе мистецтво, яке мало більше спільного з сюрреалізмом, ніж із соцреалізмом.

Життя в Україні стало ще неймовірно гіршим. Примаченко створила образи, щоби відповісти на голод, але вона мовчала під час Другої світової війни, коли вторгнення Гітлера до Радянського Союзу поставило Україну на одне з перших місць у масовому вбивства євреїв. У вересні 1941 року 33 771 київських євреїв були розстріляні, а їхні тіла кинуті до яру за містом. Примаченко працювала тоді у колгоспі і не мала чим малювати.
У 1960-х роках вона була об’єктом визвольного відродження, її мистецькі образи сприяли відродженню нової української свідомості.  Це з розумінням сприйняла молодь, яка прагла відновити зв’язок зі своєю українською ідентичністю.
У країні є й інші художники, якими можна пишатися. І не в останню чергу це Казимир Малевич, титан авангарду. Відомий “Чорним квадратом”, коли вперше картина нічого не зображувала. Але ви розумієте, чому Примаченко так люблять.

Її мистецтво, з його сільським корінням, виражає надію та гордість нації. Але минуле, яке вона викликає, — це не невинна епоха щасливої сільської гармонії.

Що б вона створила з приводу терору Путіна, можна тільки здогадуватися і жахатися.

Джонатан Джонс, The Gardian, 18 березня 2022 року

Запис Найулюбленіший художник України: «Знову символ виживання у розпал війни з диктатором» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українське мистецтво – і та його галузка, що розвивалася поза межами самої України (достатньо, мабуть, згадати тих митців, що жили й творили у Франції – хоча б  Олександра Архипенка чи того ж Темістокля Вірсту), і та, що мала свій розвій на теренах самої України – надзвичайно самобутнє у кожному своєму прояві. Як усе феноменальне, воно доволі глибоко й багатогранно вивчене – і залишається все ж таки незбагненною загадкою.

Одна з найзагадковіших фігур у цьому сонмі богів – звичайна сільська жінка, яка на усіх відомих фото постає перед нами у сорочці та в хустці, вже й  не надто молодою…

Марія Примаченко в образотворчому мистецтві українців – фігура, можливо, найбільше ні на кого не схожа. Минулої п’ятниці виповнилося 110 років від офіційної дати її народження – 12 січня 1909 року. Хоча мистецтвознавчі розвідки подають навіть кілька дат – 30 грудня 1908, 1,2,3 січня… Більшість серйозних дослідників зупиняються все ж таки на даті 12 січня.

Тож і прізвище її в різних джерелах існує у двох варіантах – Примаченко, як вона підписувала картини, і Приймаченко. Приймаком, усиновленим, був її батько, від чого, за сільською традицією, пішло й подальше прізвище роду. У селі, стверджувала художниця, казали «примак». Хоча бульвар її імені у Києві пишеться як «Приймаченко». В усіх документах на державні нагороди (а це й ордени, і звання народної художниці УРСР, і Шевченківська премія) фігурує також прізвище «Приймаченко». Але  ці різночитання – мабуть, найдоступніші із загадок художниці.

Народилася Марія Овксентіївна уселі Болотня на Київщині. 

Її батько, Овксентій Григорович, займався теслярством і різьбленням по дереву, бондарював, майстрував дворові огорожі у вигляді  давньослов’янських  споруд. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання, сама одягалася і одягала сім’ю у власноруч вишиті сорочки. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Від них і перейняла художниця вміння створювати той чарівний український орнамент, у якому, цитуючи Гоголя,«птахи виходять схожими на квіти, а квіти – на птахів».

Серйозно малювати Марія почала у 17-річному віці. Вона знайшла синюватий глей, яким розмалювала власну хату. Це сподобалося усій околиці – незабаром на Марію чекало перше замовлення. За розмальовану хату сусідів Марія отримала винагороду – порося. Згодом, саме це порося допомогло усій її сім’ї вижити в голодні часи.

Більшу частину свого життя Марія Приймаченко жила дуже скрутно. Це зараз за її картини пропонують тисячі доларів. Марія Овксентіївна не продавала свої картини – лише дарувала. Та навіть присуджену художниці Шевченківську премію художниці не віддали, а, нібито на її бажання, передали у фонд миру. І це тоді, коли художниця з сином роками будували новий будинок, бо в старій хаті жити було вже навіть небезпечно. А 2006 року її будинок, у якому жив син художниці Федір, пограбували. Винесли понад 70 картин, кожна вартістю до 10 тисяч доларів. Частину правоохоронним органам вдалося повернути, частина ж вважається втраченою і ймовірніше за все перепродається на чорному ринку.

Картини художниці демонструвалися на міжнародних виставках у Варшаві,Софії,Монреалі, Празі. Вона створила Чорнобильську серію картин. Марія Примаченко була сучасницею багатьох з нас. Померла у віці неповних 88 років, там же, у Болотні й похована.

Життя Марії Овксентіївни дивним чином зробило повне коло біля Києво-Печерської лаври.

1935 року тут заснували майстерню народного мистецтва, де 26-річна Марія починала з вишивки.  І тут, у лаврі розташований нині Національний музей українського народного декоративного мистецтва, де й проходила експозиція, присвячена 110-й річниці від дня народження мисткині. Кураторка виставки – науковиця музею й багаторічна дослідниця творчості художниці Олена Шестакова.

У чарівному саду Марії Примаченко нас зустрічають дивовижні звірі, які нібито й асоціюються з тими тваринами, яких ми знаємо в світі реальному, – і дивовижно не схожі на все, що нам знайоме. Зауважимо, Марія Приймаченко малювала з власної уяви, жодного разу не була в зоопарку, наприклад.

Особливої уваги заслуговують твори художниці, на яких можна побачити українських парубків та дівчат у вишитих строях. Марії Примаченко не треба було виголошувати, як вона ставиться до України, до її народу – цей патріотизм видно з її картин…

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Ювілеї 2019-го: Дивовижний світ Марії Примаченко спершу з'явиться на Медіа-Версії.