<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Архивы Київський театр поезії та пісні - Медіа-Версії</title>
	<atom:link href="https://versii.cv.ua/tag/kyjivskyj-teatr-poeziji-ta-pisni/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://versii.cv.ua/tag/kyjivskyj-teatr-poeziji-ta-pisni</link>
	<description>Усі версії подій життя - і ваша власна - в одному місці</description>
	<lastBuildDate>Wed, 06 Feb 2013 17:12:38 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.7.5</generator>

<image>
	<url>https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2025/08/cropped-versiyi-1-32x32.jpg</url>
	<title>Архивы Київський театр поезії та пісні - Медіа-Версії</title>
	<link>https://versii.cv.ua/tag/kyjivskyj-teatr-poeziji-ta-pisni</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Неопалимий вогонь і сучасна скульптура…</title>
		<link>https://versii.cv.ua/kultura/neopalimij-vogon-i-suchasna-skul-ptura/17651.html</link>
					<comments>https://versii.cv.ua/kultura/neopalimij-vogon-i-suchasna-skul-ptura/17651.html#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[sporynina]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 11 Jun 2012 08:38:17 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Kyiv Sculpture Project]]></category>
		<category><![CDATA[Київський театр поезії та пісні]]></category>
		<category><![CDATA[культур]]></category>
		<category><![CDATA[мистецтво]]></category>
		<category><![CDATA[перший Міжнародний фестиваль сучасної скульптури]]></category>
		<category><![CDATA[скульптура]]></category>
		<category><![CDATA[Степан Рябченко]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://versii.cv.ua/?p=17651</guid>

					<description><![CDATA[<p>В мистецтві завжди присутні суперечності в традиційних тенденціях і впливах з новими проявами та стилями. 3 червня у Києві в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка пройшла церемонія відкриття першого Міжнародного фестивалю сучасної скульптури Kyiv Sculpture Project. Місце, яке обрали для проведення конкурсу, визначило вибір теми для скульптора Степана Рябченка. На території Національного ботанічного саду 150 років назад сталося чудо – явлення  Пресвятої Богородиці святому Іоні Київському – чудотворцю, засновнику Свято-Троїцького Іонінського монастиря.</p>
<p>Запис <a href="https://versii.cv.ua/kultura/neopalimij-vogon-i-suchasna-skul-ptura/17651.html">Неопалимий вогонь і сучасна скульптура…</a> спершу з'явиться на <a href="https://versii.cv.ua">Медіа-Версії</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Чи повинно мистецтво бути підпорядкованим та регламентованим тим чи іншим канонам і законам? Чи завжди мистецтво повинно бути прекрасним? Чи завжди мистецтво – це естетичні цінності… Чи досконала людська міра краси? Але попри всі суперечності та протиріччя, незмінними лишаються закони краси: симетрії, міри, гармонії, ритму&#8230; Ми можемо змінювати модель, форму, вдосконалювати, розвивати,  але сутність законів лишається незмінною.</strong></p>
<figure id="attachment_17653" aria-describedby="caption-attachment-17653" style="width: 448px" class="wp-caption alignnone"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-full wp-image-17653" alt="" src="http://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2012/06/Stepan_Ryabchenko.jpg" width="448" height="336" /><figcaption id="caption-attachment-17653" class="wp-caption-text">&#8220;Явлення&#8221;( листова сталь), Степан Рябченко (Україна), 2012</figcaption></figure>
<p><strong>Будь-які декоративні елементи, якщо вони виконані майстерно і з мистецьким хистом, є приємними для споглядання вже самі по собі. Створити новий естетичний образ прагнуть в усі часи: в минулому, зараз, це будуть робити і в майбутньому.  І завжди будуть співіснувати романтизм та імпресіонізм, сецесія і модерн, примітивізм і бароко, вони будуть взаємодіяти та доповнювати один одного.  З тою різницею, що сучасний авангард може сприйматися вже в майбутньому як щось традиційне.  Адже в мистецтві завжди присутні суперечності в традиційних тенденціях та впливах з новими проявами і стилями.</strong></p>
<p><img decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-17655" alt="" src="http://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2012/06/Stepan_Ryabchenko2.jpg" width="448" height="602" /></p>
<blockquote><p><strong>Степан Рябченко</strong> народився у 1987 р. в Одесі.<br />
Архітектор, медіахудожник, графік, автор інсталяцій.<br />
В творчості використовує сучасні комп’ютерні технології.<br />
2011–закінчив Одеську Державну Академію Будівництва та Архітектури, Архітектурно &#8211; художній інститут<br />
2010 – Член Національної спілки художників України<br />
2010 – Лауреат першого всеукраїнського триєнале абстрактного мистецтва «АРТ-АКТ»<br />
2011 – Номінований на Премію PinchukArtCentre<br />
2012 – Учасник міжнародного конкурсу сучасної скульптури «Kyiv Sculpture Project»<br />
Живе та працює в Одесі.</p></blockquote>
<h3>Перший фестиваль сучасної скульптури у Києві</h3>
<p><strong>3 червня у Києві в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка пройшла церемонія відкриття першого Міжнародного фестивалю сучасної скульптури Kyiv Sculpture Project.<br />
У рамках Спеціального проекту вперше в Україні представили роботи всесвітньо відомих скульпторів: Єви Ротшильд, Магдалени Абаканович, Суя Цзяньго, Найджела Холла, Жауме Пленси. До цього всі ці роботи експонувалися у Йоркширському парку скульптур та об’їздили мало не увесь світ. Основний проект Kyiv Sculpture Project 2012 представляє роботи 15 молодих художників із 6 країн: Австралії, Великобританії, Нідерландів, Польщі, Росії та України. Учасники першого фестивалю були відібрані експертною радою на конкурсній основі. Заявки на конкурс, що проходив з жовтня 2011 по лютий 2012 року, подали 297 художників із 39 країн світу.</strong></p>
<figure id="attachment_17656" aria-describedby="caption-attachment-17656" style="width: 448px" class="wp-caption alignnone"><img decoding="async" class="size-full wp-image-17656" alt="" src="http://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2012/06/sl2012.jpg" width="448" height="152" /><figcaption id="caption-attachment-17656" class="wp-caption-text">Фото з сайту Kyiv Sculpture Project 2012</figcaption></figure>
<p>Фестиваль сучасної скульптури буде тривати у Києві до 2 липня.</p>
<p><strong>Шорт-лист Kyiv Sculpture Project 2012:<br />
Саллі Кідалл (Австралія)<br />
Рейчел Картер (Великoбританія)<br />
Хоакін Газгоніа Паленсіа (Філіппіни)<br />
Андрій Люблінський (Росія)<br />
Карін Ван дер Молен (Нідерланди)<br />
Колін Роуз (Великобританія)<br />
Каміла Шейнох (Польща)<br />
Олексій Золотарьов (Україна)<br />
Жанна Кадирова (Україна)<br />
Катерина Бучацька (Україна)<br />
Анна Надуда (Україна)<br />
Добриня Іванов (Україна)<br />
Степан Рябченко (Україна)<br />
Олексій Сай (Україна)<br />
Група «GRVS» (Україна)<br />
Група «Ubik.» (Україна)</strong></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-17657" alt="" src="http://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2012/06/Stepan_Ryabchenko3.jpg" width="448" height="437" /><br />
<strong>Місце, яке обрали для проведення конкурсу, визначило вибір теми для скульптора Степана Рябченка. На території Національного ботанічного саду 150 років назад &#8211; 9 березня 1862 року сталося чудо – явлення Пресвятої Богородиці святому Іоні Київському – чудотворцю, засновнику Свято-Троїцького Іонінського монастиря.</strong></p>
<blockquote><p>&#8220;Є немало місць на землі для прославляння Господа, Пресвятої Богородиці і святих угодників Божих. Серед них осяяна світлом промислу Божия історія Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Розташована обитель на особливому місті &#8211; Звіринецькій горі. То бачили на ній стовпи вогню до неба, то великий розлив води.<br />
Російським Афоном назвав цю південну околицю м. Києва відомий дослідник церковної історії київський митрополит Євгеній (Болховітинов). У 1860 році тут оселився ієромонах Іона. 14 березня 1861 р., вийшовши на ганок своєї келії в монастирі, він побачив на горі сяйво і пожежу. У страху о. Іона побіг рятувати своїх братів. Але підійшовши, помітив, що полум’я, що охопило братський курінь, не завдавало їм ніякої шкоди. Келія стояла неушкодженою, а поруч в стовпі вогню він побачив Божию Мати з сонмом святих. Володарка торкнулася голови його і сповістила, що прийшла відвідати це місце, Сином Її спрадавна передобране.<br />
Тричі являлася о. Іоні Владичиця Небесна, повеліваючи виконати волю Сина Свого і Бога: “Обрав тебе Господь Бог знаряддям Свого святого діла, Його ж Божественна воля полягає в тому, щоб на місці, яке тобі буде вказане, була влаштована обитель в ім’я Святе Його” Так Богородиця поклала основу нової київської обителі, що стала одним з духовних центрів на рубежі XIX — XX вв.<br />
Спочатку отець Іона потурбувався про пристрій скиту при Видубицькому монастирі. Був побудован двоповерховий дерев’яний будинок і в нім церква в ім’я Живоначальної Трійці…&#8221;<br />
<em>Інформація з офіційного сайту монастирів Київської Єпархії Київської Православної Церкви.</em></p></blockquote>
<h3><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-17658" alt="" src="http://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2012/06/Stepan_Ryabchenko4.jpg" width="448" height="259" /><br />
Степан Рябченко присвятив свою роботу «Явлення» саме цій події</h3>
<p>І, як розповів Степан, з самого початку скульптура була змодельована з допомогою комп’ютерних програм для роботи із тривимірною графікою, а вже потім за кресленням і тривимірними схемами вона була відтворена з листової сталі. Для стійкості скульптури були розроблені спеціальні конструктивні елементи, які знаходяться всередині. Висота скульптури 5 метрів.</p>
<p><strong>Блискавка, символ швидкості, сили, руху уособлює божественну волю. Блискавка сполучує землю і небо, в певній мірі &#8211; минуле і майбутнє. Скульптура динамічна, дещо таємнича та загадкова, викликає цікавість і дає певні надії. Може це знамення допоможе знайти істину, розірве пітьму? Небесний вогонь обов’язково пробудить життєві сили. Треба обов’язково рухатись уперед. І саме з цього священного місця…<br />
Скульптор запропонував виразне та змістовне бачення контексту сучасності через умовну модифікацію золотих пірамід, символів землі, в її різних площинах, нахилах, проекціях. Як і людські долі… Але попри все, неопалимий вогонь скульптури Степана Рябченка переконливо символізує життя, впевненість у майбутнє. Світле майбутнє…</strong></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-17659" alt="" src="http://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2012/06/Stepan_Ryabchenko5.jpg" width="448" height="795" /></p>
<p><strong>06.02.2013.  А це новий фільм, як народжувалася скульптура &#8211;</strong><br />
<strong>Stepan Ryabchenko &#8220;Appearance&#8221; &#8211; </strong><br />
<a href="http://vimeo.com/58578731">http://vimeo.com/58578731</a></p>
<p><strong>Тетяна Спориніна, &#8220;Версії&#8221;</strong></p>
<p>Запис <a href="https://versii.cv.ua/kultura/neopalimij-vogon-i-suchasna-skul-ptura/17651.html">Неопалимий вогонь і сучасна скульптура…</a> спершу з'явиться на <a href="https://versii.cv.ua">Медіа-Версії</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://versii.cv.ua/kultura/neopalimij-vogon-i-suchasna-skul-ptura/17651.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>«Не каждый умеет петь, не каждому дано яблоком падать к чужим ногам…»</title>
		<link>https://versii.cv.ua/kultura/ne-kazhdy-j-umeet-pet-ne-kazhdomu-dano-yablokom-padat-k-chuzhim-nogam/15726.html</link>
					<comments>https://versii.cv.ua/kultura/ne-kazhdy-j-umeet-pet-ne-kazhdomu-dano-yablokom-padat-k-chuzhim-nogam/15726.html#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[sporynina]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 05 Dec 2011 15:47:01 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Київський театр поезії та пісні]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<category><![CDATA[поет]]></category>
		<category><![CDATA[Сергій Єсенін]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://versii.cv.ua/i/?p=15726</guid>

					<description><![CDATA[<p> 4 грудня 2011 чернівчани слухали вірші і пісні на слова знаменитого російського поета Сергія Єсеніна. Постановка "Сергей Есенин. Любовь хулигана" Київського театру поезії і пісні відбулася в приміщенні Чернівецької обласної філармонії.</p>
<p>Запис <a href="https://versii.cv.ua/kultura/ne-kazhdy-j-umeet-pet-ne-kazhdomu-dano-yablokom-padat-k-chuzhim-nogam/15726.html">«Не каждый умеет петь, не каждому дано яблоком падать к чужим ногам…»</a> спершу з'явиться на <a href="https://versii.cv.ua">Медіа-Версії</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>&#8220;Сергей Есенин. Любовь хулигана&#8221; &#8211;  постановка  Київського театру поезії та пісні відбулася 4 грудня 2011  в приміщенні Чернівецької обласної філармонії.</strong></p>
<figure id="attachment_15727" aria-describedby="caption-attachment-15727" style="width: 403px" class="wp-caption alignnone"><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin0.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-15727" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin0.jpg" alt="Сергій Єсенін, 1919 р. Москва. Фото М. Свищова-Паола (з сайту http://esenin.ru/) " width="403" height="269" /></a><figcaption id="caption-attachment-15727" class="wp-caption-text">Сергій Єсенін, 1919 р. Москва. Фото М. Свищова-Паола (з сайту http://esenin.ru/)</figcaption></figure>
<blockquote><p><strong>До свиданья, друг мой, до свиданья.<br />
Милый мой, ты у меня в груди.<br />
Предназначенное расставанье<br />
Обещает встречу впереди.</strong></p>
<p><strong>До свиданья, друг мой, без руки, без слова,</strong><br />
<strong> Не грусти и не печаль бровей, &#8211;</strong><br />
<strong> В этой жизни умирать не ново,</strong><br />
<strong> Но и жить, конечно, не новей.</strong></p>
<p><strong>1925</strong></p></blockquote>
<h2>У виставі взяли участь І.Славінський, С.Джигурда, О.Кочубей, Б.Бельский, Є.Славінський, М.Мартинов.</h2>
<p><strong>Останнім часом глядач мав змогу бачити і фільм «Есенин», і телевізійний серіал «Есенин. История убивства», де у головній ролі – Сергій Безруков. Можна пригадати і документальний фільм про Сергія Єсеніна «Альманах поэзии. Сергей Есенин», де читають вірші поета Б. Ахмадуліна, А. Вознесенський, Є. Євтушенко, В. Висоцький, Г. Свірідов, С. Никоненко та інші. І вже є театральні афіші на березень наступного року &#8211; у Києві відбудеться музично-поетичений спектакль «Хулиган» за участю С. Безрукава&#8230;</strong><br />
<strong>На постановку Київського театру поезії та пісні в Чернівцях прийшли шанувальники і прихильники творчості Сергія Есеніна, незрівняного, талановитого, ліричного та суперечливого російського поета. Художній керівник театру &#8211; С. Рубчинський. Глядачі пам’ятали і квітневу виставу цього театру за творами Володимира Висоцького «Мистерия хиппи».</strong></p>
<p><strong><span style="color: #888888">Також чернівчанам зрештою і абсолютно поталанило – ми пишаємося тим, що С. О. Єсенін  перебував у Чернівцях в червні 1916 року.</span></strong></p>
<figure id="attachment_15748" aria-describedby="caption-attachment-15748" style="width: 448px" class="wp-caption alignnone"><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/Esenin19161.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-15748 " src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/Esenin19161.jpg" alt="" width="448" height="318" /></a><figcaption id="caption-attachment-15748" class="wp-caption-text">Сергій Єсенін на передньому плані серед персоналу Царськосельського військово-санітарного потягу № 143 у Чернівцях (з сайту http://esenin.ru/).</figcaption></figure>
<p><strong>Троє акторів: Ігор Славінський, СергійДжигурда та Олександр Кочубей читають, співають вірші Єсеніна, переповідають деякі листування поета…</strong><br />
<strong> Любов до життя, любов до Батьківщини, любов до Росії, любов до жінки… У кожному слові, в кожному рядку – нескінченність таланту, ліричний смуток, палка пристрасть, зосередження на образах, розчарування поета-денді, поета-імаженіста, поета- хулігана, поета-романтика…</strong></p>
<blockquote><p>У 1919 році за підписами поетів Сергія Єсеніна, Рюрика Івнєва, Анатолія Маріенгофа та Вадима Шершеневича виходить епатажна та доволі провокаційна «Декларація» імажинізму, а у 1921 році – «Маніфест»:<br />
<em>«…Созрев на почве родины своего языка без искусственного орошения западнических стремлений, одевавших российских поэтов то в романтические плащи Байрона и Гете, то в комедиантские тряпки мистических символов, то в ржавое железо&#8221; урбанизма, что низвело отечественное искусство на степень раболепства и подражательности, мы категорически отрицаем всякое согласие с формальными достижениями Запада, и не только не мыслим в какой-либо мере признания его гегемонии, но сами упорно готовим великое нашествие на старую культуру Европы.<br />
Поэтому первыми нашими врагами в отечестве являются доморощенные Верлены (Брюсов, Белый, Блок и др.), Маринетти (Хлебников, Крученых, Маяковский), Верхарнята (пролетарские поэты &#8211; имя им легион).<br />
Мы &#8211; буйные зачинатели эпохи Российской поэтической независимости. Только с нами Русское искусство вступает впервые в сознательный возраст».</em></p></blockquote>
<p><strong>Відтак, імажинізм мав вплив на Сергія Єсеніна, але безсумнівно, і без Єсеніна не було б імажинізму у тому вигляді, в якому ми його знаємо.<br />
Але дійсність трагічно вплинула на долю поета. Він був незрозумілий, чужий і непотрібний революційній державі.<br />
І, беззаперечно, Єсенін – поет, який перевершує всіх своїх сучасників. Він був поза всіх шкіл, течій, він був сам по собі. Єдиний і неперевершений. А таємниці чутливих образів, настроїв, істин продовжують жити в творах Сергія Єсеніна. І  зміст їх зрозумілий тим, хто його любить…</strong></p>
<p>Тетяна Спориніна,<br />
фото автора</p>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin11.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15728" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin11.jpg" alt="" width="448" height="336" srcset="https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin11.jpg 448w, https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin11-300x224.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a></p>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin092.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15731" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin092.jpg" alt="" width="448" height="336" srcset="https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin092.jpg 448w, https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin092-300x224.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a></p>
<p><strong><span style="color: #808080">* * *</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Спит ковыль. Равнина дорогая,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> И свинцовой свежести полынь.</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Никакая родина другая</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Не вольет мне в грудь мою теплынь.</span></strong></p>
<p><strong><span style="color: #808080">Знать, у всех у нас такая участь,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> И, пожалуй, всякого спроси &#8211;</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Радуясь, свирепствуя и мучась,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Хорошо живется на Руси.</span></strong></p>
<p><strong><span style="color: #808080">Свет луны, таинственный и длинный,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Плачут вербы, шепчут тополя.</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Но никто под окрик журавлиный</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Не разлюбит отчие поля.</span></strong></p>
<p><strong><span style="color: #808080">И теперь, когда вот новым светом</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> И моей коснулась жизнь судьбы,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Все равно остался я поэтом</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Золотой бревенчатой избы.</span></strong></p>
<p><strong><span style="color: #808080">По ночам, прижавшись к изголовью,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Вижу я, как сильного врага,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Как чужая юность брызжет новью</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> На мои поляны и луга.</span></strong></p>
<p><strong><span style="color: #808080">Но и все же, новью той теснимый,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Я могу прочувственно пропеть:</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Дайте мне на родине любимой,</span></strong><br />
<strong><span style="color: #808080"> Все любя, спокойно умереть!</span></strong></p>
<p><strong><span style="color: #808080">1925</span></strong></p>
<p><strong>Уйти бы</strong></p>
<p><strong>Мне снится родимое поле,</strong><br />
<strong> Все снится задумчивый лес</strong><br />
<strong> И тихая песня на воле,</strong><br />
<strong> Как отзвук далеких небес.</strong><br />
<strong> Осины шумят за полями</strong><br />
<strong> В алмазах весенних лучей,</strong><br />
<strong> И звонко лепечет струями</strong><br />
<strong> Певун светлоликий — ручей&#8230;</strong><br />
<strong> Уйти бы в родимое поле,</strong></p>
<p><strong>В зеленый задумчивый лес</strong><br />
<strong> И тихо смеяться на воле,</strong><br />
<strong> И петь о лазури небес&#8230;</strong></p>
<p><strong>1913</strong></p>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin02.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15732" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin02.jpg" alt="" width="336" height="340" /></a></p>
<p><strong>* * *<br />
Клен ты мой опавший, клен заледенелый,<br />
Что стоишь нагнувшись под метелью белой? </strong></p>
<p><strong>Или что увидел? Или что услышал?</strong><br />
<strong> Словно за деревню погулять ты вышел.</strong></p>
<p><strong>И, как пьяный сторож, выйдя на дорогу,</strong><br />
<strong> Утонул в сугробе, приморозил ногу.</strong></p>
<p><strong>Ах, и сам я нынче чтой-то стал нестойкий,</strong><br />
<strong> Не дойду до дома с дружеской попойки.</strong></p>
<p><strong>Там вон встретил вербу, там сосну приметил,</strong><br />
<strong> Распевал им песни под метель о лете.</strong></p>
<p><strong>Сам себе казался я таким же кленом,</strong><br />
<strong> Только не опавшим, а вовсю зеленым.</strong></p>
<p><strong>И, утратив скромность, одуревши в доску,</strong><br />
<strong> Как жену чужую, обнимал березку.</strong></p>
<p><strong>1925</strong></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin011.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15740" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin011.jpg" alt="" width="448" height="295" /></a></p>
<p>***</p>
<p>Несказанное, синее, нежное&#8230;<br />
Тих мой край после бурь, после гроз,<br />
И душа моя &#8211; поле безбрежное &#8211;<br />
Дышит запахом меда и роз.</p>
<p>Я утих. Годы сделали дело,<br />
Но того, что прошло, не кляну.<br />
Словно тройка коней оголтелая<br />
Прокатилась во всю страну.</p>
<p>Напылили кругом. Накопытили.<br />
И пропали под дьявольский свист.<br />
А теперь вот в лесной обители<br />
Даже слышно, как падает лист.</p>
<p>Колокольчик ли? Дальнее эхо ли?<br />
Все спокойно впивает грудь.<br />
Стой, душа, мы с тобой проехали<br />
Через бурный положенный путь.</p>
<p>Разберемся во всем, что видели,<br />
Что случилось, что сталось в стране,<br />
И простим, где нас горько обидели<br />
По чужой и по нашей вине.</p>
<p>Принимаю, что было и не было,<br />
Только жаль на тридцатом году &#8211;<br />
Слишком мало я в юности требовал,<br />
Забываясь в кабацком чаду.</p>
<p>Но ведь дуб молодой, не разжелудясь,<br />
Так же гнется, как в поле трава&#8230;<br />
Эх ты, молодость, буйная молодость,<br />
Золотая сорвиголова!</p>
<p>1925<br />
<a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin05.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15734" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin05.jpg" alt="" width="336" height="336" /></a></p>
<blockquote><p>&#8230;Милый мой, самый близкий, родной и хороший, так хочется мне отсюда, из этой кошмарной Европы, обратно в Россию, к прежнему молодому нашему хулиганству и всему нашему задору.<br />
Здесь такая тоска, такая бездарнейшая &#8220;северянинщина&#8221; жизни, что просто хочется послать это все к энтой матери&#8230;<br />
Из письма А. Б. Мариенгофу. 1922</p></blockquote>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin07.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15735" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin07.jpg" alt="" width="448" height="321" /></a></p>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin03.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15737" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin03.jpg" alt="" width="448" height="336" srcset="https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin03.jpg 448w, https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin03-300x224.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a></p>
<figure id="attachment_15738" aria-describedby="caption-attachment-15738" style="width: 448px" class="wp-caption alignnone"><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin10.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-15738 " src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin10.jpg" alt="" width="448" height="336" srcset="https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin10.jpg 448w, https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin10-300x224.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a><figcaption id="caption-attachment-15738" class="wp-caption-text">Семен Цидельковський, директор Будинку естетики та дозвілля, сприяв приїзду Київського театру в Чернівці</figcaption></figure>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin08.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-15739" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin08.jpg" alt="" width="448" height="336" srcset="https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin08.jpg 448w, https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/2011/12/esenin08-300x224.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a></p>
<p>***<br />
Отговорила роща золотая<br />
Березовым, веселым языком,<br />
И журавли, печально пролетая,<br />
Уж не жалеют больше ни о ком.</p>
<p>Кого жалеть? Ведь каждый в мире странник &#8211;<br />
Пройдет, зайдет и вновь оставит дом.<br />
О всех ушедших грезит конопляник<br />
С широким месяцем над голубым прудом.</p>
<p>Стою один среди равнины голой,<br />
А журавлей относит ветер в даль,<br />
Я полон дум о юности веселой,<br />
Но ничего в прошедшем мне не жаль.</p>
<p>Не жаль мне лет, растраченных напрасно,<br />
Не жаль души сиреневую цветь.<br />
В саду горит костер рябины красной,<br />
Но никого не может он согреть.</p>
<p>Не обгорят рябиновые кисти,<br />
От желтизны не пропадет трава,<br />
Как дерево роняет тихо листья,<br />
Так я роняю грустные слова.</p>
<p>И если время, ветром разметая,<br />
Сгребет их все в один ненужный ком&#8230;<br />
Скажите так&#8230; что роща золотая<br />
Отговорила милым языком.</p>
<p>1924</p>
<figure id="attachment_15742" aria-describedby="caption-attachment-15742" style="width: 200px" class="wp-caption alignnone"><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin001.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-15742 " src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/12/esenin001.jpg" alt="" width="200" height="441" /></a><figcaption id="caption-attachment-15742" class="wp-caption-text">Сергій Єсенін. 1915 (з сайту http://esenin.ru/)</figcaption></figure>
<p><strong>***</strong></p>
<p><strong>Выткался на озере алый свет зари.</strong><br />
<strong> На бору со звонами плачут глухари.</strong></p>
<p><strong>Плачет где-то иволга, схоронясь в дупло.</strong><br />
<strong> Только мне не плачется &#8211; на душе светло.</strong></p>
<p><strong>Знаю, выйдешь к вечеру за кольцо дорог,</strong><br />
<strong> Сядем в копны свежие под соседний стог.</strong></p>
<p><strong>Зацелую допьяна, изомну, как цвет,</strong><br />
<strong> Хмельному от радости пересуду нет.</strong></p>
<p><strong>Ты сама под ласками сбросишь шелк фаты,</strong><br />
<strong> Унесу я пьяную до утра в кусты.</strong></p>
<p><strong>И пускай со звонами плачут глухари.</strong><br />
<strong> Есть тоска веселая в алостях зари.</strong></p>
<p><strong>1910</strong></p>
<p>(Єдиний маленький штрих – пісню «Выткался на озере алый свет зари» я б не змішувала з «Тальянкою».)</p>
<blockquote><p><strong>ИСПОВЕДЬ ХУЛИГАНА</strong></p>
<p>Не каждый умеет петь,<br />
Не каждому дано яблоком<br />
Падать к чужим ногам.</p>
<p>Сие есть самая великая исповедь,<br />
Которой исповедуется хулиган.</p>
<p>Я нарочно иду нечесаным,<br />
С головой, как керосиновая лампа, на плечах.<br />
Ваших душ безлиственную осень<br />
Мне нравится в потемках освещать.<br />
Мне нравится, когда каменья брани<br />
Летят в меня, как град рыгающей грозы.<br />
Я только крепче жму тогда руками<br />
Моих волос качнувшийся пузырь.</p>
<p>Так хорошо тогда мне вспоминать<br />
Заросший пруд и хриплый звон ольхи,<br />
Что где-то у меня живут отец и мать,<br />
Которым наплевать на все мои стихи,</p>
<p>Которым дорог я, как поле и как плоть,<br />
Как дождик, что весной взрыхляет зеленя.<br />
Они бы вилами пришли вас заколоть<br />
За каждый крик ваш, брошенный в меня.</p>
<p>Бедные, бедные крестьяне!<br />
Вы, наверно, стали некрасивыми,<br />
Так же боитесь Бога и болотных недр.<br />
О, если б вы понимали,<br />
Что сын ваш в России<br />
Самый лучший поэт!</p>
<p>Вы ль за жизнь его сердцем не индевели,<br />
Когда босые ноги он в лужах осенних макал?<br />
А теперь он ходит в цилиндре<br />
И лакированных башмаках.</p>
<p>Но живет в нем задор прежней вправки<br />
Деревенского озорника.<br />
Каждой корове с вывески мясной лавки<br />
Он кланяется издалека.<br />
И, встречаясь с извозчиками на площади,<br />
Вспоминая запах навоза с родных полей,<br />
Он готов нести хвост каждой лошади,<br />
Как венчального платья шлейф.</p>
<p>Я люблю родину.<br />
Я очень люблю родину!<br />
Хоть есть в ней грусти ивовая ржавь.<br />
Приятны мне свиней испачканные морды</p>
<p>И в тишине ночной звенящий голос жаб.<br />
Я нежно болен вспоминаньем детства,<br />
Апрельских вечеров мне снится хмарь и сырь.<br />
Как будто бы на корточки погреться<br />
Присел наш клен перед костром зари.<br />
О, сколько я на нем яиц из гнезд вороньих,<br />
Карабкаясь по сучьям, воровал!<br />
Все тот же ль он теперь, с верхушкою зеленой?<br />
По-прежнему ль крепка его кора?</p>
<p>А ты, любимый,<br />
Верный пегий пес?!<br />
От старости ты стал визглив и слеп<br />
И бродишь по двору, влача обвисший хвост,<br />
Забыв чутьем, где двери и где хлев.<br />
О, как мне дороги все те проказы,<br />
Когда, у матери стянув краюху хлеба,<br />
Кусали мы с тобой ее по разу,<br />
Ни капельки друг другом не погребав.</p>
<p>Я все такой же.<br />
Сердцем я все такой же.<br />
Как васильки во ржи, цветут в лице глаза.<br />
Стеля стихов злаченые рогожи,<br />
Мне хочется вам нежное сказать.</p>
<p>Спокойной ночи!<br />
Всем вам спокойной ночи!<br />
Отзвенела по траве сумерок зари коса&#8230;<br />
Мне сегодня хочется очень<br />
Из окошка луну обоссать.</p>
<p>Синий свет, свет такой синий!<br />
В эту синь даже умереть не жаль.<br />
Ну так что ж, что кажусь я циником,<br />
Прицепившим к заднице фонарь!<br />
Старый, добрый, заезженный Пегас,<br />
Мне ль нужна твоя мягкая рысь?<br />
Я пришел, как суровый мастер,<br />
Воспеть и прославить крыс.<br />
Башка моя, словно август,<br />
Льется бурливых волос вином.</p>
<p>Я хочу быть желтым парусом<br />
В ту страну, куда мы плывем.</p>
<p>1920</p></blockquote>
<p>Запис <a href="https://versii.cv.ua/kultura/ne-kazhdy-j-umeet-pet-ne-kazhdomu-dano-yablokom-padat-k-chuzhim-nogam/15726.html">«Не каждый умеет петь, не каждому дано яблоком падать к чужим ногам…»</a> спершу з'явиться на <a href="https://versii.cv.ua">Медіа-Версії</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://versii.cv.ua/kultura/ne-kazhdy-j-umeet-pet-ne-kazhdomu-dano-yablokom-padat-k-chuzhim-nogam/15726.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>«Это только присказка – сказка впереди&#8230;»</title>
		<link>https://versii.cv.ua/kultura/eto-tolko-pryskazka-skazka-vperedy/12297.html</link>
					<comments>https://versii.cv.ua/kultura/eto-tolko-pryskazka-skazka-vperedy/12297.html#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[sporynina]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 10 Apr 2011 08:49:53 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Київ]]></category>
		<category><![CDATA[Київський театр поезії та пісні]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://versii.cv.ua/i/?p=12297</guid>

					<description><![CDATA[<p>9 квітня Київський театр поезії та пісні представив чернівецьким глядачам бесТОлК-шоу Володимир Висоцький "Мистерия хиппи" за мотивами творчості Володимира Висоцького.</p>
<p>Запис <a href="https://versii.cv.ua/kultura/eto-tolko-pryskazka-skazka-vperedy/12297.html">«Это только присказка – сказка впереди&#8230;»</a> спершу з'явиться на <a href="https://versii.cv.ua">Медіа-Версії</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<blockquote><p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/100_6047.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-12300" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/100_6047.jpg" alt="" width="336" height="408" /></a></p>
<p><strong><em>Да, правда &#8211; тот, кто хочет, тот и может.<br />
Да, правда &#8211; сам виновен, бог со мной!<br />
Да, правда. Но одно меня тревожит &#8211;<br />
Кому сказать спасибо, что живой?</em></strong></p>
<p><strong>1969<br />
Владимир Высоцкий</strong></p></blockquote>
<p><strong>9 квітня Київський театр поезії та пісні представив чернівецьким глядачам бесТОлК-шоу Володимир Висоцький &#8220;Мистерия хиппи&#8221; за мотивами творчості Володимира Висоцького. Живий звук.<br />
Художній керівник Київського театру поезії та пісні &#8211; Семен Рубчинський<br />
Режисер спектаклю &#8211; Ігор Славінський.<br />
Спектакль йде в супроводі  музичного ансамблю Київського театру поезії та пісні під керівництвом  Бориса Бельского.<br />
Актори театру: Серафима Горєелова, Сергій Джигурда, Борис Георгієвський, Тимур Бобровський.</strong><br />
<span id="more-12297"></span><br />
<strong> <a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/100_6305.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-12301" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/100_6305.jpg" alt="" width="370" height="336" /></a></strong></p>
<blockquote><p>Геніальна за формою та змістом поезія В. Висоцького розкриває ще один його феномен: містичну наближеність до сучасності. „Ми послухали, перечитали твори В.Висоцького і самі здивувалися, – ділиться враженнями художній керівник театру поезії та пісні С.Рубчинський. – Ідейність його пісень і віршів є настільки актуальною, ніби він творить тут і зараз”( з <a href="http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3839/art/1296155665.html">http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3839/art/1296155665.html</a>)</p></blockquote>
<p><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/100_63182.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-12318" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/100_63182.jpg" alt="" width="370" height="279" /></a></p>
<p>Виступ Київського театру поезії та пісні у Чернівцях відбувся і завдяки Семену Цидельковському, директору Будинку естетики та дозвілля.<br />
Молодому поколінню прізвище Висоцького звичайно відомо. Але  у залі філармонії було більше тих, хто ще пам’ятає Володимира Семеновича, його неповторну акторську майстерність, а може і бував на його концертах та згадує ті часи,  коли майже у кожного з магнітофону можна було почути неповторний,  хриплуватий, незабутній голос Висоцького.</p>
<figure id="attachment_12305" aria-describedby="caption-attachment-12305" style="width: 370px" class="wp-caption alignnone"><a href="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/0114.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-12305" src="http://versii.cv.ua/i/wp-content/uploads/2011/04/0114.jpg" alt="" width="370" height="634" /></a><figcaption id="caption-attachment-12305" class="wp-caption-text">Володимир Висоцький, 1972, фото А.Гершмана</figcaption></figure>
<h2>Притча о Правде и Лжи</h2>
<p><strong>Нежная Правда в красивых одеждах ходила,</strong><strong><br />
</strong><strong> Принарядившись для сирых, блаженных, калек, &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Грубая Ложь эту Правду к себе заманила:</strong><strong><br />
</strong><strong> Мол, оставайся-ка ты у меня на ночлег.</strong><strong> </strong></p>
<p><strong>И легковерная Правда спокойно уснула,</strong><strong><br />
</strong><strong> Слюни пустила и разулыбалась во сне, &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Грубая Ложь на себя одеяло стянула,</strong><strong><br />
</strong><strong> В Правду впилась &#8211; и осталась довольна вполне.</strong><strong> </strong></p>
<p><strong>И поднялась, и скроила ей рожу бульдожью:</strong><strong><br />
</strong><strong> Баба как баба, и что ее ради радеть?! &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Разницы нет никакой между Правдой и Ложью,</strong><strong><br />
</strong><strong> Если, конечно, и ту и другую раздеть.</strong><strong> </strong><strong> </strong></p>
<p><strong>Выплела ловко из кос золотистые ленты</strong><strong><br />
</strong><strong> И прихватила одежды, примерив на глаз;</strong><strong><br />
</strong><strong> Деньги взяла, и часы, и еще документы, &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Сплюнула, грязно ругнулась &#8211; и вон подалась.</strong><strong> </strong></p>
<p><strong> </strong><strong>Только к утру обнаружила Правда пропажу &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> И подивилась, себя оглядев делово:</strong><strong><br />
</strong><strong> Кто-то уже, раздобыв где-то черную сажу,</strong><strong><br />
</strong><strong> Вымазал чистую Правду, а так &#8211; ничего.</strong><strong> </strong><strong> </strong></p>
<p><strong>Правда смеялась, когда в нее камни бросали:</strong><strong><br />
</strong><strong> &#8220;Ложь это все, и на Лжи одеянье мое&#8230;&#8221;</strong><strong><br />
</strong><strong> Двое блаженных калек протокол составляли</strong><strong><br />
</strong><strong> И обзывали дурными словами ее.</strong><strong> </strong><strong> </strong></p>
<p><strong>Стервой ругали ее, и похуже чем стервой,</strong><strong><br />
</strong><strong> Мазали глиной, спускали дворового пса&#8230;</strong><strong><br />
</strong><strong> &#8220;Духу чтоб не было, &#8211; на километр сто первый</strong><strong><br />
</strong><strong> Выселить, выслать за двадцать четыре часа!&#8221;</strong><strong> </strong><strong> </strong></p>
<p><strong>Тот протокол заключался обидной тирадой</strong><strong><br />
</strong><strong> (Кстати, навесили Правде чужие дела):</strong><strong><br />
</strong><strong> Дескать, какая-то мразь называется Правдой,</strong><strong><br />
</strong><strong> Ну а сама &#8211; пропилась, проспалась догола.</strong><strong> </strong><strong> </strong></p>
<p><strong>Чистая Правда божилась, клялась и рыдала,</strong><strong><br />
</strong><strong> Долго скиталась, болела, нуждалась в деньгах, &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Грязная Ложь чистокровную лошадь украла &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> И ускакала на длинных и тонких ногах.</strong><strong> </strong><strong> </strong></p>
<p><strong>Некий чудак и поныне за Правду воюет, &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Правда, в речах его правды &#8211; на ломаный грош:</strong><strong><br />
</strong><strong> &#8220;Чистая Правда со временем восторжествует, &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Если проделает то же, что явная Ложь!&#8221;</strong><strong> </strong><strong> </strong></p>
<p><strong>Часто разлив по сто семьдесят граммов на брата,</strong><strong><br />
</strong><strong> Даже не знаешь, куда на ночлег попадешь.</strong><strong><br />
</strong><strong> Могут раздеть, &#8211; это чистая правда, ребята, &#8211;</strong><strong><br />
</strong><strong> Глядь &#8211; а штаны твои носит коварная Ложь.</strong><strong><br />
</strong><strong> Глядь &#8211; на часы твои смотрит коварная Ложь.</strong><strong><br />
</strong><strong> Глядь &#8211; а конем твоим правит коварная Ложь.</strong><strong><br />
</strong><strong> </strong><strong><br />
</strong><strong> 1977</strong><br />
<strong>Владимир Высоцкий</strong><em></p>
<p></em></p>
<blockquote><p>Подумаешь &#8211; с женой не очень ладно.<br />
Подумаешь &#8211; неважно с головой.<br />
Подумаешь &#8211; ограбили в парадном.<br />
Скажи еще спасибо, что живой.</p>
<p>Ну что ж такого &#8211; мучает саркома.<br />
Ну что ж такого &#8211; начался запой.<br />
Ну что ж такого &#8211; выгнали из дома.<br />
Скажи еще спасибо, что живой.</p>
<p>Плевать &#8211; партнер по  покеру дал дуба.<br />
Плевать, что снится ночью домовой.<br />
Плевать &#8211; соседи выбили два зуба.<br />
Скажи еще спасибо, что живой.</p>
<p>Да ладно &#8211; ну, уснул вчера в опилках.<br />
Да ладно &#8211; в челюсть врезали ногой.<br />
Да ладно &#8211; потащили на носилках.<br />
Скажи еще спасибо, что живой.</p>
<p>Да, правда &#8211; тот, кто хочет, тот и может.<br />
Да, правда &#8211; сам виновен, бог со мной!<br />
Да, правда. Но одно меня тревожит &#8211;<br />
Кому сказать спасибо, что живой?</p>
<p>1969<br />
Владимир Высоцкий</p></blockquote>
<h2>Лукоморья больше нет, от дубов простыл и след&#8230;</h2>
<p>Лукоморья больше нет, от дубов простыл и след.<br />
Дуб годится на паркет, &#8211; так ведь нет:<br />
Выходили из избы здоровенные жлобы,<br />
Порубили те дубы на гробы.</p>
<p>Распрекрасно жить в домах на куриных на ногах,<br />
Но явился всем на страх вертопрах!<br />
Добрый молодец он был, бабку-ведьму подпоил,<br />
Ратный подвиг совершил &#8211; дом спалил!</p>
<p>Ты уймись, уймись, тоска<br />
У меня в груди!<br />
Это только присказка &#8211;<br />
Сказка впереди.</p>
<p>Здесь и вправду ходит кот, как направо &#8211; так поет,<br />
Как налево &#8211; так загнет анекдот,<br />
Но ученый сукин сын &#8211; цепь златую снес в Торгсин,<br />
И на выручку, один &#8211; в магазин.</p>
<p>Как-то раз за божий дар получил он гонорар:<br />
В Лукоморье перегар &#8211; на гектар.<br />
Но хватил его удар. Чтоб избегнуть божьих кар,<br />
Кот диктует про татар мемуар.</p>
<p>Ты уймись, уймись, тоска<br />
У меня в груди!<br />
Это только присказка &#8211;<br />
Сказка впереди.</p>
<p>Тридцать три богатыря порешили, что зазря<br />
Берегли они царя и моря.<br />
Каждый взял себе надел, кур завел и там сидел<br />
Охраняя свой удел не у дел.</p>
<p>Ободрав зеленый дуб, дядька ихний сделал сруб,<br />
С окружающими туп стал и груб.<br />
И ругался день-деньской бывший дядька их морской,<br />
Хоть имел участок свой под Москвой.</p>
<p>Ты уймись, уймись, тоска<br />
У меня в груди!<br />
Это только присказка &#8211;<br />
Сказка впереди.</p>
<p>А русалка &#8211; вот дела! &#8211; честь недолго берегла<br />
И однажды, как смогла, родила.<br />
Тридцать три же мужика &#8211; не желают знать сынка:<br />
Пусть считается пока сын полка.</p>
<p>Как-то раз один колдун, &#8211; врун, болтун и хохотун,-<br />
Предложил ей, как знаток бабских струн:<br />
Мол, русалка, все пойму и с дитем тебя возьму.<br />
И пошла она к нему, как в тюрьму.</p>
<p>Ты уймись, уймись, тоска<br />
У меня в груди!<br />
Это только присказка &#8211;<br />
Сказка впереди.</p>
<p>Бородатый Черномор, лукоморский первый вор &#8211;<br />
Он давно Людмилу спер, ох, хитер!<br />
Ловко пользуется, тать, тем, что может он летать:<br />
Зазеваешься &#8211;  он хвать &#8211;  и тикать!</p>
<p>А коверный самолет сдан в музей в запрошлый год &#8211;<br />
Любознательный народ так и прет!<br />
И без опаски старый хрыч баб ворует, хнычь не хнычь.<br />
Ох, скорей его разбей паралич!</p>
<p>Ты уймись, уймись, тоска<br />
У меня в груди!<br />
Это только присказка &#8211;<br />
Сказка впереди.</p>
<p>Нету мочи, нету сил, &#8211; Леший как-то недопил,<br />
Лешачиху свою бил и вопил:<br />
-Дай рубля, прибью а то, я добытчик али кто?!<br />
А не дашь &#8211; тогда пропью долото!</p>
<p>-Я ли ягод не носил? &#8211; Снова Леший голосил.<br />
-А коры по сколько кил приносил?<br />
Надрывался издаля, все твоей забавы для,<br />
Ты ж жалеешь мне рубля, ах, ты тля!</p>
<p>Ты уймись, уймись, тоска<br />
У меня в груди!<br />
Это только присказка &#8211;<br />
Сказка впереди.</p>
<p>И невиданных зверей, дичи всякой &#8211; нету ей.<br />
Понаехало за ней егерей.<br />
Так что, значит, не секрет: Лукоморья больше нет.<br />
Все, о чем писал поэт, &#8211; это бред.</p>
<p>Ты уймись, уймись, тоска,<br />
Душу мне не рань.<br />
Раз уж это присказка &#8211;<br />
Значит, дело дрянь.</p>
<p>1966<br />
Владимир Высоцкий<strong> </strong></p>
<blockquote><p>Мой черный человек в костюме сером!..<br />
Он был министром, домуправом, офицером,<br />
Как злобный клоун он менял личины<br />
И бил под дых, внезапно, без причины.</p>
<p>И, улыбаясь, мне ломали крылья,<br />
Мой хрип порой похожим был на вой,<br />
И я немел от боли и бессилья<br />
И лишь шептал: &#8220;Спасибо, что живой&#8221;.</p>
<p>Я суеверен был, искал приметы,<br />
Что мол, пройдет, терпи, все ерунда&#8230;<br />
Я даже прорывался в кабинеты<br />
И зарекался: &#8220;Больше &#8211; никогда!&#8221;</p>
<p>Вокруг меня кликуши голосили:<br />
&#8220;В Париж мотает, словно мы в Тюмень,-<br />
Пора такого выгнать из России!<br />
Давно пора,- видать, начальству лень&#8221;.</p>
<p>Судачили про дачу и зарплату:<br />
Мол, денег прорва, по ночам кую.<br />
Я все отдам &#8211; берите без доплаты<br />
Трехкомнатную камеру мою.</p>
<p>И мне давали добрые советы,<br />
Чуть свысока похлопав по плечу,<br />
Мои друзья &#8211; известные поэты:<br />
Не стоит рифмовать &#8220;кричу &#8211; торчу&#8221;.</p>
<p>И лопнула во мне терпенья жила &#8211;<br />
И я со смертью перешел на ты,<br />
Она давно возле меня кружила,<br />
Побаивалась только хрипоты.</p>
<p>Я от суда скрываться не намерен:<br />
Коль призовут &#8211; отвечу на вопрос.<br />
Я до секунд всю жизнь свою измерил<br />
И худо-бедно, но тащил свой воз.</p>
<p>Но знаю я, что лживо, а что свято,-<br />
Я это понял все-таки давно.<br />
Мой путь один, всего один, ребята,-<br />
Мне выбора, по счастью, не дано.</p>
<p>1979<br />
Владимир Высоцкий</p></blockquote>
<p>Тетяна Спориніна, &#8220;Версії&#8221;</p>
<p>Запис <a href="https://versii.cv.ua/kultura/eto-tolko-pryskazka-skazka-vperedy/12297.html">«Это только присказка – сказка впереди&#8230;»</a> спершу з'явиться на <a href="https://versii.cv.ua">Медіа-Версії</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://versii.cv.ua/kultura/eto-tolko-pryskazka-skazka-vperedy/12297.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
