Нова стипендіатка MERIDIAN CZERNOWITZ із США 71-річна Кора Шварц у Чернівцях допише свою епічну книгу, куди увійдуть щоденники Кобилянської, роздуми і спогади людей

За словами Кори, вперше вона приїхала до Чернівців ще 1998 року. Ії перший чоловік був звідсіля родом, тож багато розповідав їй в Америці про пречудове місто свого дитинства та юності.

– Якось падав сильний дощ, тож з дому ми не могли нікуди піти. Дивлячись у вікно, я звернула увагу на невеликий будинок навпроти, куди часто заходили люди. Запитала в господині, що там розташоване. Вона сказала, що музей відомої письменниці. Оскільки я сама пишу книжки, вирішила сходити туди. Про Ольгу Кобилянську до того ніколи не чула. Коли зайшла до музею, одразу ж звернула увагу на портрет жінки в чорному. Мені вона здалася добре знайомою…

Коли Кора Шварц повернулася до Америки, то кілька місяців шукала книжки Кобилянської  в американських бібліотеках. А потім дізналася, що народилася саме того дня, коли не стало буковинської письменниці. «Мабуть, в мене переселилася душа Ольги», – одразу спало на думку американки. Адже окрім літератури, психології, фотожурналістики та квантової фізики, Кора захоплюється ще й теорією реінкарнації.

Зрештою, популяризуючи творчість Ольги Кобилянської, неподалік Нью-Йорка, біля підніжжя гір Кетскілз, які нагадують Карпати, Кора Шварц відкрила літературно-мистецьку резиденцію «Моя оселя» для жінок-письменниць.

– Тут усе просякнуте духом Ольги Кобилянської, – каже Кора. – Її портрети є в кожному дерев’яному будиночку. Кімнати я прикрасила сувенірами, які привезла з Буковини. Меблі – подібні до тих, які побачила в музеї в Чернівцях. Взимку тут можна кататися на ковзанах та лижах, а влітку – на човнах і конях. Гадаю, Ользі Кобилянській мій притулок сподобався б…

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Кора ШВАРЦ: «В мене переселилася душа Ольги Кобилянської» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під деревом гуртуються жінки з пакетами і, нахилившись, порпаються у траві. Вони збирають опале листя з цілющого дерева. Адже ліки з листя, кори, квітів і плодів гінкго білоби – надзвичайно чудодійні.

– Знайома, яка вже багато років лікується за допомоги листя цього дерева, порадила й мені назбирати на зиму цілющого «вбрання», – розповідає пані Олена, стоячи під деревом з повним мішечком серцеподібних листочків. – Адже я щомісяця витрачаю на ліки з гінкго білоби купу грошей… Відтак тепер помию добре листячко, висушу, перетру через м’ясорубку та заварюватиму чай. Він помічний для судин мозку, добре очищує організм. Лікуватимусь цінними ліками безкоштовно!

Препарати на основі сполук, виділених з листя гінкго застосовують при деяких судинних захворюваннях, при атеросклерозі та розсіяному склерозі, для поліпшення пам’яті і концентрації уваги. Вони підсилюють мікроциркуляцію крові у тканинах та органах. Існує безліч думок про ефективність гінкго білоби: від реклами до критичних матеріалів у медичних журналах. Але існують дані клінічних досліджень, які зазначають на те, що тривале застосування таких препаратів збільшує ризик розвитку інсульту. Тож, купуючи препарати чи роблячи їх самостійно, – обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.

У Чернівцях росте всього кілька гінкго білоб: у ботанічному саду, у парку Резиденції митрополитів та на Соборній площі. Четверта – у дворі будинку, де живе відомий у Чернівцях журналіст Жан Макаренко. Дерево посадив колись його батько.

Килим з гінкго – звична річ

Гінкго дволопасна – єдиний представник класу гінкгових, які були широко розповсюджені на Землі у мезозойську еру. Ці дерева – сучасники динозаврів. Далекими родичами гінкго у відділі голонасінніх рослин є сучасні ялинки та сосни.

У Сибіру юрського та крейдового періоду гінкгові були настільки звичним явищем, що нині зустрічаються у більшості відкладень тих часів. Бо восени земля була вкрита суцільним килимом з листя гінкго, – як нині вкрита кленовим чи липовим листям.

Протягом багатьох століть вважалося, що дикі види цієї рослини не зустрічаються. Тепер відомо, що дика форма гінкго росте у двох районах на сході Китаю.

Легенда про вічне кохання

Листок цього дерева за формою нагадує серце. Через це в народі його називають деревом кохання. За легендою, чоловіче та жіноче дерева гінкго – це земні хлопець та дівчина, які дуже любили одне одного, але не здогадувалися, що їхнє кохання взаємне. Дівчина, у надії дочекатися свого коханого, пішла до Бога і попросила перетворити її на дерево. Бог виконав її прохання  і перетворив на рослину, яку назвав Гінкго. Невдовзі хлопець прийшов до коханої і не знайшов її. Тож і він попросив Бога перетворити його на дерево, щоби їхнє кохання було вічним. Від тих часів на Землі ростуть чоловічі і жіночі дерева гінкго.

Підготувала Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Чернівчани збирають листя з дерева епохи динозаврів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нині, певно, немає жодної квартири, яка б не уквітчувалася орхідеєю.

– Це – чудова рослина, але найперше – красива, – каже Наталія МЕЛЬНИК, мешканка Чернівців, яка все знає про цю дивовижну квітку. Друзі називають Наталю орхідейним лікарем, бо вона рятує квіти з будь-якого найзапущенішого стану. – Орхідеї розповсюджені на всіх континентах, окрім Антарктиди. Найбільша кількість їхня росте у субтропіках, тому що там багато вологи та світла, що найбільше імпонує цим рослинам. Навіть в Україні вони добре прижилися. Найбільш розповсюджений у нас вид – фелінопсиси. Вони невибагливі та не потребують особливого догляду.

Фелінопсис – найбільш популярний і невибагливий у догляді вид родини орхідні. Рід включає за різними даними від 40 до 70 видів та понад 5 тисяч гібридів епіфітних орхідей, що ростуть на висоті 200-400 метрів над рівнем моря в густих вологих лісах від Індонезії до Австралії. Отримали фелінопсиси свою назву через подібність квіток із метеликами, оскільки в грецькій мові phalania – «нічний метелик», а opsis – «подібність».

– Головне, що їм потрібне, – продовжує розповідь пані Наталя, – це достатня кількість світла та вологи. Поливати треба особливим методом, занурюючи у воду на 30 хвилин. Бажано, щоби вода була не з крану, а очищена чи та, що вже відстоялася. Влітку їх занурюють раз на тиждень, а взимку – раз на десять днів. Якщо коріння побіліло – це перший і головний показник того, що рослина зневоднена. Якщо вологи вдосталь, коріння набуває зеленого забарвлення.

Орхідеї дуже люблять світло й непряме сонячне проміння. Але вони не живуть без вологи. Якщо у кімнаті ввімкнене опалення й доволі тепло, то поряд із рослиною варто поставити посудину з водою. Обприскувати квіти в жодному разі не можна, бо вони одразу ж опадуть.

Орхідеї вирощують у пластмасових прозорих горщиках. Землю вони не люблять, бо в природі живуть на деревах.

Пересаджують орхідеї за необхідності, якщо горщик став занадто малий і ріст рослини сповільнився. Зазвичай це роблять не частіше одного разу на два роки. Пересаджувати рослину слід дуже обережно, щоби не пошкодити коріння. Найкраще розрізати попередній горщик і діставати її звідти.

Суміш, у яку саджають орхідею, складається зі шматочків кори, моху та деревного вугілля.

Колір орхідеї залежить від країни, з якої її привезли. Наприклад африканські орхідеї в основному білі або світлих відтінків. Натомість азіатські мають червонуватий колір. Та нині є багато гібридів, вони набагато простіші в догляді, ніж справжня орхідея, привезена з Азії чи Гонконгу.

Лідія КИРИЛЮК, “Версії”

Запис Орхідейний … лікар спершу з'явиться на Медіа-Версії.