Концертні майданчики філармонії та органного залу збирають нині аншлаги. Такого вони не пам’ятають від далеких 60-их років. І багато чого в Чернівцях відбувається перше.

Уперше завтра, 29 травня, у Чернівецькій обласній філармонії ім. Дмитра Гнатюка відбудеться прем’єра опери «Тоска» Джакомо Пуччіні. Лібрето написали Луїджі Ілліки та Джузеппе Джакози за драмою Вікторієна Сарду.

«Тоска» – одна з найбільш захопливих історій кохання, яка не залишить жодного слухача байдужим. Ба більше, це трилер про шалене кохання, дія якого відбувається в Римі 1800 року у часи наполеонівських війн. Прикметно, що події в опері розгортаються протягом однієї доби і це робить її надзвичайно насиченою. У ній – і високі почуття, і хіть, жорстокість і самопожертва, люди у найкращих і найгірших своїх  проявах. Італійський композитор створив магічний звуковий світ, в якому стрімко розвивається драматургія твору.

«Тоска» має 3 дії тривалістю 2 години. Виконується італійською мовою з українськими субтитрами.

Не пропустіть!

Запис «Тоска» у Чернівцях: війна збільшує потребу прекрасного спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Усі дороги ведуть до Риму» – цей крилатий вираз має під собою історичне підґрунтя. Рим протягом віків був центром світу. Два останні тисячоліття Рим є центом християнства, бо тут Святий Петро за наказом Ісуса Христа заклав свою церкву. Може тому й існує риторичне запитання: «Чи потрібна дорога, якщо вона не веде до храму?»

У Чернівцях доріг, що ведуть до храму, є щонайменше дві. Це – вулиці Українська і Вірменська. Символічно: якраз на їх перетині у 1875 році було споруджено за проектом відомого чеського архітектора Йозефа Главки вірменську католицьку церкву Святих Петра і Павла, що сьогодні функціонує і як храм музики. У 1988 році пам’ятку архітектури було відреставровано, а через чотири роки тут зазвучав орган. Цей унікальний за своїми художніми і технічними властивостями сакральний шедевр встановила у храмі чеська фірма Ріґер-Кльосс.

Чернівецький будинок органної та камерної музики завдячує своїм існуванням не лише українцям і вірменам, але (як можна сьогодні зробити висновок) і чехам. Чеському архітектору та органобудівникам. Буковина разом із Чехією входила до складу Австро-Угорській імперії майже півтора століття. Але чи багато ми знаємо про чеську музику, а зокрема – для органа? Можливо, що симфонічна чи оперна ще час од часу і звучить. Але сучасна? і для органа? Зрештою зі сучасною органною творчістю Хорватії, Польщі, Італії, Франції, Англії і США донедавна чернівчани теж могли познайомитися хіба-що у записах.

Починаючи з 2017 року  справа пропаганди сучасної музики зазнала кардинальних змін(…) У Чернівцях вже тричі давала свої сольні концерти професор Колумбійського університету із Нью-Йорку Ґейл Арчер. Вона навіть записала на нашому органі свій останній CD із органних творів українських композиторів. Серед них і композиції Богдана Котюка, якого наша публіка вже знає і як композитора, і як музикознавця, котрий веде концерти відомої далеко за межами України органістки Олени Мацелюх.

Незмінним успіхом у наших слухачів користується італійський органіст-імпровізатор Сальваторе Пронесті. У нього є особливий дар, бо серед концертних виконавців імпровізувати на органі сьогодні можуть лише одиниці. А додайте ще й вишуканий артистизм, з яким це робить Сальваторе! Музику сучасної Франції привозили до нас П’єр Зеворт і Жан-Марі Лервуа. Правда, у їх програмах було представлено не лише сучасність, але геть усі епохи існування органної музики. Вражаючу віртуозну майстерність володіння «Королем усіх інструментів» (як ще називають орган) продемонстрував кращий із хорватських органістів Едмунд Андлєр Боріч. Чернівецька публіка довго не відпускала цього симпатичного музиканта, який одразу став її улюбленцем.

В очікуванні на нові знайомства зі світовими органними зірками згадаємо виступи елегантного представника молодого покоління польських органістів-професіоналів Міхала Б’ялка та непоказного на зріст англійського банкіра-органіста, який переїхав жити в Дніпро, бо його син себе вважає українцем – Алана Саттона. Оригінально виступали два подружні дуети органістів, які живуть не лише в різних містах, але й у різних країнах. Це був орган у чотири руки. Такий виконавський жанр продемонстрували Жан-П’єр Стайверс (Голандія) та Хіроко Іноуе (Японія) , а також Максим Сидоренко (Київ) та Олена Юдіна (Одеса).

Фестивалі органної музики у Чернівцях відбуваються влітку, напередодні Дня Незалежності України. Тепер для органістів із цілого світу дороги ведуть і у Чернівці. До нашої святині музики, святині органного мистецтва і сакральної культури привела дорога і одного з найвидатніших чеських органістів сучасності – професора, педагога, науковця і віртуоза органа Петра Плани. Нарешті наше знайомство з чеською органною музикою відбулося. Професор Плани познайомив чернівчан із музикою для органа чеських композиторів починаючи від 18 ст. і до сьогодення. Зеедер, Кухарж, Відерманн і Ебен – це була музика лише найвидатніших із композиторів, котрі творили за органом і для чехів та всього людства. «Я певен, що ця музика принесе втіху і возвеличить душі українцям так само, як вона діє на слухачів у Чехії та в країнах Європи і Америки, де я постійно гастролюю», – поділився своїми думками перед концертом Петр Плани. А після свого виступу додав: «Це була моя мрія – заграти чеську музику на чеському органі в українському місті Чернівці, де вірменський собор збудував чеський архітектор». Виявляється, що дорога мрій теж веде до храму…

Запис Чи потрібна дорога, якщо вона не веде до храму? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Золота буковинська осінь завжди є особливою тим, що театральні та концертні заклади нашого міста вже традиційно зустрічають найкращих і найталановитіших  митців України й зарубіжжя.

Вже понад 10 років Чернівецька обласна філармонія ім. Д. Гнатюка відкриває свою сцену перед музикантами, які вважають за честь взяти участь у Регіональному фестивалі класичної музики «Буковинський листопад». Ось і нинішнього року на нас очікують приємні зустрічі як  з улюбленими виконавцями, так і з тими, що приїдуть до Чернівців вперше.

Першого ж фестивального дня ми зустрінемося із легендою українського музичного мистецтва, славетною композиторкою Лесею Дичко.

І як завжди чекаємо на виступ Академічного камерного оркестру «Капріччіо». У його виконанні прозвучить концерт для скрипки, фортепіано і струнного оркестру Фелікса Мендельсона із солістами – народним артистом України Павлом Чеботовим та його талановитлю донькою, піаністкою з Одеської філармонії Оленою Чеботовою.

Легендарний квартет гітаристів «Київ» Національної філармонії України, який приїде на наш фестиваль уперше, теж готує буковинцям свій музичний сюрприз.

Приємно здивують нас і концерти в залі органної та камерної музики. Найкращі твори В.А,Моцарта, Г.Ф. Генделя, Дж. Верді, А. Вівальді та Й. Райнберга прозвучать у виконанні вже улюбленої нами органістки Олени Удрас (Одеса) та піаністки Людмили Марцевич (Київ). А чернівецька органістка Світлана Бардаус , як завжди подивує всіх своєю новою концертною програмою, в яку увійшли маловідомі твори А.Солера, А. Марчелло, Й.Пахельбеля, Й.С.Баха, А. Шнітке, К. Дженікса, А. Кневела та  А. Пяцоли.

Фінальним акордом фестивалю стане симфонічний вечір, де ми вперше почуємо увертюру «Фанфари Ізраїлю» Пауля Бен–Хаїма, концерт для гітари з оркестром Анни Сегал та її концертне танго для гітари з оркестром у виконанні німецького гітариста Вольфанга  Вайгеля .

Сподіваюся, що і симфонія № 7 Л. ван Бетховена, якою буде в цей же вечір диригувати ексцентричний та самобутній, піднесений та емоційний  Марк Волох, стане не тільки апофеозною фінальною крапкою у фестивалі, а і великим початком наступного, ювілейного року «Буковинський листопад 2020».

Тож, до цікавих зустрічей, шановні прихильники класичної музики!

 Неля МАРКОВСЬКА, лекторка-музикознавиця  

Запис «Буковинський листопад» осипле місто мелодіями спершу з'явиться на Медіа-Версії.

     

Сім днів у дорозі, концерти в чотирьох  військових шпиталях і у батальйоні територіальної оборони, 3000 кілометрів і море емоцій. За цей час артисти виступили в селі Миронівка Запорізької області та у військових госпіталях Дніпропетровська, Києва, Житомира та Вінниці.

Концертний тур «Гордімося, друзі, що ми українці» ініціював співак Святослав Край. А відбувся же він завдяки підтримці Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецького обласного військового комісаріату та координаційного центру «Буковина – українському війську». Зазначимо, що для проведення таких турів потрібен спеціальний дозвіл Генштабу Збройних Сил України. Чернівецькому  обласному  військовому комісару Віталію Чураю вдалося отримати цей дозвіл неймовірно швидко – за кілька годин.

Разом з керівником туру Святославом Краєм підтримати бійців АТО зголосилися  співачка Алла Горинь, звукорежисер Василь Васкан, дует «Браво» – Василь Лутчак  (акордеон)  та Зеновій Кіт (баян) з Косівщини – та крейзі-журналістка, авторка цих рядків.

…І поїхали ми в тур на «Газелі» російського виробництва, яка жерла 20 літрів бензину на 100 км і кілька разів ламалася…

Дорога була складною, «Газелька» – незручною, погода – спекотною… Однак команда не здавалася і впевнено рухалася вперед. До Миронівки ми добиралися 27 годин, час від часу зупиняючись купити холодної води. Під час однієї із зупинок перед Мелітополем познайомилися з місцевим мешканцем. 60-річний козак Михайло залюбки з нами поспілкувався, розповівши, що обоє його синів воюють на Сході. Михайло побажав нам успіхів і сказав, що вірить у перемогу України.

Коли рухалися дорогою до Запорізької області,  буковинські та івано-франківські артисти разом з хлопцями на блок-посту при виїзді з Нікополя заспівали славнозвісну «Червону руту». Водії автомобілів, які проїжджали трасою, приємно дивувалися, підтримували сигналами клаксонів, махали руками. А добровольці, що несуть службу на блок-посту на подяку артистам сказали: «Гарну і потрібну справу робите» та сфотографувалися з нами на пам’ять.

« …Української пісні не чули останніх років25»

Концертний тур розпочався з Миронівки Запорізької області, де артисти виступали під сільським клубом, куди зійшлися і військовослужбовці, і мешканці села. Спочатку останні поставилися до музикантів з пересторогою, а після концерту вже співали українських пісень разом з ними. Місцеві наголошували, що в цьому селі української пісні не чули останніх  років 25, тож вони були приємно здивовані, дякували артистам і бійцям. А вже наступного дня принесли до військової частини харчі, аби підтримати солдатів.

Дві доби ми ночували в наметах разом з українськими бійцями різних національностей, Снідали, обідали  й вечеряли теж по-солдатськи. Передавши воякам молитовники, дитячі малюнки, гриби від бізнесмена зі Снятина, побажавши їм здоров’я, бойового духу і якнайшвидшої перемоги, вирушили до Дніпропетровська. Хоча за планом мав бути Харків, та дорогою у телефонній розмові з’ясувалося, що у Харківському військовому госпіталі майже усі поранені – лежачі… Загалом, серед військових Харківський госпіталь вважається найскладнішим.

А в Дніпропетровському військовому госпіталі артисти одразу ж узялися розставляти апаратуру й готуватися до концерту. Аж тут на територію госпіталю заїхало 10 реанімобілів з 60-ма пораненими. Артистів вразило, що ходячі пооранені, які йшли на концерт, кинулися допомагати медикам доправляти поранених у приміщення медзакладу. Їхній приклад зачепив і нас, тож усі учасники туру теж кинулися допомагати. Щось стискало горло і сльози наверталися на очі.

… А на  концертний майданчик тим часом почали сходитися поранені й персонал госпіталю. Під час концерту хлопці бурхливими оплесками – а дехто й танцями – підтримували артистів, співали разом з ними. Лежачі поранені слухали концерт через відчинені вікна. Глядачі знімали концерт на мобільні телефони, вони дякували за увагу до них, передавали вітання побратимам з інших госпіталів, а потім фотографувалися з нами.

«При бажанні та професійному підході цю війну можна було б завершити за два-чотири тижні»

Увечері ми мали нагоду у дружній обстановці поспілкуватися з деякими пораненими. Вони розповідали страшні речі, які не можу не озвучити: «Ситуація на Сході України ускладнюється, відсутня чітка координація дій, «паркетні» генерали роблять забагато «помилок», бо не мають досвіду участі у війні, «зливають» інформацію ворогу, продають за великі гроші місця переходу кордону бойовикам». Співрозмовники наголошували, що війна може затягнутися на роки, бо вже закуповують теплі речі на зиму для солдат, і що вбитих і поранених українських бійців насправді набагато більше, ніж повідомляє преса…  А ще хлопці кажуть, що після побаченого на війні гроші для них – ніщо, тому з легкістю їх витрачають, мовляв, невідомо, чи будуть завтра живими. Ще бійці показували нам фото та відео із зони АТО після обстрілу «Градами»: жахливішого я не бачила. Вони нарікали, що по них стріляють, а їм цього робити не дозволяють. Ті ж бійці, які брали участь у інших війнах, кажуть, що ця війна не схожа на жодну іншу, бо це війна без правил. В один голос вони стверджують: при бажанні та професійному підході її можна було б завершити за два тижні-місяць. І всі наші співрозмовники без винятку готові повернутися захищати свою країну в зону АТО за першої ж можливості.

За 4 місяці на передовій – пам’ятний знак

Далі  на нас чекав Головний військовий госпіталь у Києві, куди прибули пізно ввечері. Наступного дня під час виступу дуету «Браво» на майданчику з’явився  чернівецький герой Юрій Шипітко, який  нині там лікується. Саме йому Міністр оборони України Валерій Гелетей особисто вручив пам’ятний знак «За воїнську доблесть». Хлопець   важко поранений 15 липня в бою під Амбросіївкою (осколки міни влучили в праву руку). Йому зробили кілька операцій, нині каже, що вже все нормально.

– Коли розпочався концерт, я був у палаті, бо рука ниє. Та коли почув запальних музик дуету «Браво», не зміг встояти і вийшов на вулицю. Хлопці мене просто вразили своїмвиконанням, концерт дуже сподобався. Гра на акордеоні та баяні в сучасній обробці – це незвично і круто, – ділився своїми враженнями Юрій.

А за день до концерту, 11 серпня, його відвідав прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк і подарував годинника.

Юрко розповів, як був поранений:

– Ми спали, коли на початку першої ночі почавсяобстріл. Саме тоді мене й поранило.  Коли все ж таки добіг до бункера з пораненою рукою, там мені зробили укол, щоби запобігти больовому шокові, потім надали першу допомогу в медпункті, а зранку гелікоптером доправили у польовий шпиталь, а відтак у Дніпропетровськ. Там зробили операцію і, побачивши, що сильно пошкоджений нерв руки, відправили до Головного військового госпіталю м. Києва. Тут оперували кілька разів. Зараз почуваюся  нормально, лише в руку інколи «стріляє», нерви в пальцях відновлюються. Позавчора мені зняли шви, на наступному тижні робитимуть операцію з відновлення нерва. Після цього буде реабілітація. Лікарі кажуть, що на повне відновлення руки потрібно щонайменше півроку. Планую повернутися додому, до Чернівців, а потім – як Бог дасть.

Сам Юрко героєм себе не вважає, каже, що просто виконував свій обов’язок перед батьківщиною:

– Щодо нагороди, мені приємно, що її вручили: нехай буде пам’ять. Міністр нагороджував хлопців, які особливо відзначилися, ну й мені перепало. Жодних преференцій відзнака не дає, та все одно приємно. Я все ж таки чотири місяці воював на Сході, захищаючи свою країну, – каже Юрій.

«Мушу повернутися, аби помститися…»

З Києва тур вирушив до Житомира. Приїхали ввечері, поселилися у палатах військового госпіталю. Душ на ремонті. Ми це пережили, бо приїдемо додому й  помиємося. А як бути пораненим? Ще й за такої спеки?

Снідали разом з бійцями. Місце виступу – клуб госпіталю. Це, до речі, був єдиний медзаклад, де артисти виступали у приміщенні. Хочазала й не була  цілком заповнена, активна реакція глядачів тішила артистів. Пораненіймедики гучно аплодували йпідспіспівували артистам.

Фінальний концерт відбувся у Вінницькому військовому госпіталі. Послухати українських пісень зійшлися поранені бійці, їхні матері та дружини, персонал медзакладу. І знову всі разом співали «Червону руту». Жінки плакали. Після концерту вже традиційно, артистам дякували керівники госпіталю та глядачі. За їхніми словами, такі концерти дуже потрібні, адже це дозволяє хоча б на короткий час відволіктися від болю й думок про війну.

Дорогою додому артисти підсумовували власні враження від концертного туру.

Святослав КРАЙ, співак, керівник туру: – Враження неймовірні. Щирі прекрасні очі наших воїнів назавжди запали в душу.

Василь ЛУТЧАК, акордеоніст з дуету «Браво»: – Вражає, що попри нинішні негаразди, хлопці не опускають руки й вірять, що ми виграємо війну. І це найголовніше.

Алла ГОРИНЬ, співачка:– У мене багато вражень, багато що запало в серце. Я побачила, що на Сході воює саме цвіт нації – люди, на яких можна покластися. Я дякую воїнам за те, що вони захищають нас, нашу країну, бережуть наші цінності. Але мені дуже хотілося б, аби ця війна нарешті закінчилася. Нашою перемогою, звичайно.

Василь ВАСКАН, звукорежисер:– Ця поїздка особлива, дуже багато вражень – і цікавих, і дуже сумних. Велика кількість поранених солдатів вражає. У Дніпропетровському військовому госпіталі випадково розговорився з одним   контуженим 20-річним солдатом. Поцікавився у нього, звідкіля він родом, тобто куди після одужання поїде? А він і каже: «Я мушу їхати назад, на війну, щоби помститися за своїх хлопців, які загинули там».

Учасники туру побачили, а точніше – відчули, наскільки важливою є підтримка артистів-земляків для військовиків, що нині захищають Україну. Відтак уже наступного тижня планують знову вирушити із концертами на підтримку бійців АТО.

Галина ЄРЕМІЦА, спеціально для «Версій», Чернівці – Запорізька обл. – Дніпропетровськ – Київ – Житомир – Вінниця – Чернівці

Запис «Убитих і поранених українських бійців насправді набагато більше, ніж пише преса» – кажуть поранені, з якими зустрілася вільна журналістка Галина ЄРЕМІЦА під час тижневого туру буковинських і косівських артистів військовими шпиталями на підтримку бійців АТО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

–        Продовжуються судові атаки братів Бурбаків та Миколи Федорука на Віталія Михайлішина, – зазначив Р. Білик – На цей раз пан Федорук вимогає від суду заборонити позитивнее оцінювання святкування Дня міста. У своєму зверненні, яке я зараз тримаю в руках, Федорук обурився тим, що депутат Ростислав Білик публічно оцінив останнє святкування Дня міста, як найкраще за останні роки. Та вимагає заборонити вчиняти такі дії. Представник Михайлішина нагадав,що це вже сьомий позов від представників Федорука до суду за останній місяць:

– Спочатку вони хотіли заборонити проводити концерти для вчителів, потім заборонити концерти на День міста. Тепер вони хочуть заборонити позитивно висловлюватись про святкування, яке, я підкреслюю, було найкращим за останні роки. І це бачилвсі чернівчани.

На думку Білика, команда Федорука таким чином намагається зупинити перемогу Віталія Михайлішина.

– Правда полягає  в тому, що угрупування Бурбаків та Федорука дратує все, щоробить Михайлішин. Їх дратує, що в місті наводиться лад, що робляться дороги, закупляється новее обладнання в лікарні, в школи, встановлюються дитячі майданчики, будуються нові садочки. Нарешті, те, що в місті почали проводити дійсно яскраві святкування. Вони розуміють, що люди все це бачать і порівнюють з тим, що було за часів Федорука, і розуміють, що свої висновки чернівчани роблять не на користь Миколи Трохимовича. Їх це дратує і вони всіма засобами намагаються це зупинити.

Насамкінець Ростислав Білик додав, що коли так піде і далі, то «Микола Трохимович, врешті решт, вимагатиме, аби суд заборонив людям думати».

Запис ФЕДОРУК НАМАГАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ СУДИ ЗУПИНИТИ ПЕРЕМОГУ МИХАЙЛІШИНА, – РОСТИСЛАВ БІЛИК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З нагоди святкування Дня міста й до Дня людей літнього віку і Дня ветерана у Чернівецькому академічному муз драм театрі ім. О. Кобилянської 1 жовтня о 18.00 мав відбутися грандіозний концерт під назвою «В бой идут одни «СТАРИКИ». Запрошення чемненько роздали, та концерту, на жаль,  ветерани не побачили.

–У чому ж причина?! – обурюється Кирил Котєльніков, наш постійний читач, ветеран Великої Вітчизняної війни, який приніс до редакції запрошення з точно зазначеною датою і годиною: – Ми поцілували закриті двері театру і, найобразливіше, ніхто нічого нам не пояснив. І цілий гурт людей літнього віку попрямував до міськради. Але то вже було після кінця робочого дня. Тож і там нам ніхто нічого не сказав. Якщо відверто, то плюнули в душу. Можна було, принаймні, повісити на дверях оголошення з вибаченням і зазначити причину скасування концерту.

Зацікавлені тим, що ж таки сталося, звернулися до міськради.

– Того дня мали відбутися два концерти, о 15.00 та 18.00, – розповідає Оксана ПАВЛЮК,  спеціаліст першої категорії загального відділу міської ради. – Але відбувся тільки один концерт, о третій, а наступний скасували через щільний графік артистів. Про скасування концерту стало відомо ще напередодні, у п’ятницю, 28 вересня. Тож ветеранів,  за словами Оксани Володимирівни, повідомили про це телефоном. Можливо, саме до цього ветерана їм не вдалося додзвонитися, та 99% людей вони повідомили.

Пані Павлюк наголосила, що концерт все ж таки відбудеться і всім ветеранам, хто не потрапив на нього, рознесуть нові запрошення.

Дивина: виходить, що саме до нашого ветерана не змогли додзвонитися? Але ж Кирил Павлович Котєльніков стверджує, що під театром чекав не він один…

Вибачайте, але ситуація навіяла вислів: цирк поїхав, лише клоуни залишилися. Тільки в даному випадку клоуни – це наші ветерани, як не прикро це констатувати.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Суєта суєт спершу з'явиться на Медіа-Версії.