Пані Людмила поділилася секретом, як розвивати у дітей музичний талант.

Діти самі нічого не обирають. Просто в мене були непогані музичні дані і моїй мамі порадили віддати мене вчитися музиці. Я мріяла про акордеон, але мене віддали на скрипку, оскільки на той час вона коштувала дешевше. Відтоді я й захопилася музикою.

Але викладацький талант в мені переміг. Мабуть, тому, що мені самій пощастило з викладачами. Олег Павлов викладав у музичному училищі, а в Одеській консерваторії – Зоя Істоміна, молодий педагог з Москви, яка навчалася в знаного на весь світ викладача Юрія Янкелевича. Після закінчення консерваторії я повернулася назад до музичного училища працювати. Викладаю також у музичній школі №2. Отже, маю досвід роботи і з меншими учнями.

У мене немає якоїсь особливої викладацької методики. Хоча… Можливо, моєю особливою рисою є те. що у мене дуже тісні контакти з учнями. Мені цікава дитина, яка стоїть переді мною, бо кожний учень – це окрема історія. Так склалося, що в мене немає власних дітей, тож усі мої учні – це моя сім’я.

Один одеський викладач сказав: «Мені не потрібні талановиті діти. Мені потрібні талановиті мами». Участь батьків у розвитку музичного таланту у дітей надзвичайно важлива. Якщо вони чітко знають чого хочуть від своєї дитини, у неї не зникне бажання в подальшому займатися музикою.

Кожен учень – індивідуум. І саме за цим принципом треба підбирати репертуар. Моторним дітям більше підходять швидкі п’єси з яскравими музичними особливостями. А дітям з флегматичним темпераментом – більш глибока музика. Взагалі підбір репертуару – це ціла наука. І, до речі, дуже важлива, адже вміння викладача правильно підібрати матеріал є запорукою розвитку учня.

Технічний рівень моїх студентів дозволяє виконувати віртуозні скрипкові твори й виходити за рамки класики. Хоча класика – це смак, це висока духовність. І для того, щоби виховати в собі яскравість виконання, індивідуальність найкраще підходить романтичний скрипковий репертуар.

Діти часто не хочуть грати гамми, етюди. Їм нудно. Але без цього неможливо розвинути техніку гри. Музикант впевненіше почувається на сцені завдяки тому, що свого часу відіграв величезну кількість саме технічного матеріалу.

Щоби діти класно почувалисяна сцені, вони повинні бути задіяними в різноманітних концертах. Наші учні беруть участь в конкурсах, їздимо з виступами. Треба, щоб дітей було видно. Ось і вся концертна практика.

Критерієм успіху вчителя є успіх його учнів. Успішних учнів у мене багато. Наприклад, Олексій Гамов концертує змалку і першим зі студентів музичного училища відіграв концерт із симфонічним оркестром. Нині живе й концертує в США, але планує влітку виступити в Чернівцях разом із симфонічним оркестром.

Можу ще назвати Костю Лукинюка. Він навчається лише на першому курсі, але грає вже на рівні консерваторії. А ще – Марко Павлюк, Андрій Лисак, Дмитро Лиско, Олег Мильцев, Дмитро Негрич, Яна Стадник і багато інших. Всі вони є переможцями багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

Є такі виступи, про які ходитимуть легенди. Один з таких до мого ювілею приготував Олексій Гамов разом із Віталієм Філіпповим (скрипка), Олегом Мильцевим (альт), Ольгою Андрійчук (віолончель) і Ярославом Гамалем (електрогітара). Вони виконали твір аргентинського композитора Фернандо Карлоса Таволаро «Milonga№5». Це унікальне виконання. Жодних зовнішніх ефектів, кожний інструмент звучав так  тонко й збалансовано. Публіка довго їх не відпускала і вимагала вийти «на біс». І для мене як викладача бачити це – велика честь.

Постійно підтримую контакти зі своїми студентами після завершення навчання. Приміром, Льоша Гамов всю консерваторію провчився зі мною по телефону. Яна Стадник, яка зараз навчається на першому курсі Київської консерваторії, також часто радиться зі мною. Грає мені по телефону, а я таким чином її прослуховую…

Нехай це прозвучить банально, але музика – це моє життя. А як інакше: я працюю в музучилищі шість днів на тиждень – і всі ці дні займаюся музикою. Інколи я тут не просто як учитель, а як слухач. Отримую задоволення від того, як грають мої учні й почуваюся від цього щасливою. Між іншим, більше нічим, окрім музики я не займаюся. Тож із цього виходить лише одне: музика – це моє життя.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Людмила Мартинюк: «Кожний учень – це окрема історія. А всі вони – моя сім’я» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Саме Андрій Кушніренко відкрив нову сторінку в історії Буковинського хору – під його керівництвом хор, який володіє  народною манерою співу, вперше виконав класику. А сьогодні силами Чернівецької філармонії – єдиної в Україні! – буде виконано потужний монументальний  класичний твір.

Ім’я Верді збуджує  почуття національної гордості в італійців, глибоку пошану – в музикантів. Його музика зачаровує, хвилює, не залишаючи байдужими слухачів. Немає жодного оперного театру, в репертуарі якого б не було  опер Верді.  «Бал-маскарад», «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Отелло» – далеко не повний перелік шедеврів Майстра, відомих у всьому світі.

Сьогодні важко повірити в те, що колись юного Джузеппе не прийняли до Міланської консерваторії, назвавши професійно непридатним. Хто ж знав, що з простого сільського хлопчика виросте митець світового масштабу? Й  хто пам’ятає зараз того директора консерваторії?

Складний твір Верді, написаний для чотирьох солістів, змішаного хору та симфонічного оркестру, прозвучить у виконанні академічного симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії (художній керівник та диригент – заслужений діяч мистецтв України Йосип Созанський), академічного камерного хору «Чернівці» (художній керівник – Надія Селезньова), хору академічного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю (художній керівник – народний артист України Ярослав Солтис). Солісти запрошені з Києва: лауреати міжнародних конкурсів Мирослава Гаврилюк (сопрано), Михайло Гнатюк (тенор), Вероніка Коваль (мецо-сопрано), Тарас Бережанський (бас).

Своїми думками про твір Верді та підготовку до заключного концерту сезону поділилися Йосип Созанський і Надія Селезньова.

– Завершувати концертний сезон масштабним проектом, в якому задіяні кілька колективів виконавців стало своєрідною традицією. Як виникла ідея виконати саме «Реквієм» Дж. Верді?

Й.С.: – Ми завжди стежимо за ювілейними датами. Цього року – великий ювілей Дж. Верді. Зрозуміло, що Чернівці – це не столиця. Але дуже б хотілося, щоб тут прозвучали такі твори, як Дев’ята симфонія Бетховена, «Карміна Бурана» Орфа, «Реквієм» Верді…

Спочатку ми очікували, що приїде «Думка». А потім збагнули, що в нас усе є: оркестр, хорові колективи… Можливо, це не буде на рівні столиці, але нехай це станеться, нехай люди почують ці твори. Нехай музиканти зіграють їх… Це дуже корисний досвід.

– «Реквієм» Верді – твір масштабний і складний. З якими труднощами зіткнулися у процесі підготовки?

Й.С.: – Твір дійсно надзвичайно складний, особливо для вокалістів. Якщо нема гарних вокалістів – краще за нього не братися. Якими ідеальними не були б хор і оркестр – все одно вони не «витягнуть»… Нам пощастило, що Михайло Гнатюк зібрав дуже хороших виконавців.

– У чому ж полягає секрет гармонійного ансамблю? – цікавлюся в Михайла Гнатюка.

М.Г.: – «Requiem» Верді – це твір з особливою історією виконання, де в ролі солістів були Паваротті, Козотто, Прайс та Гуяров. Ці чотири тембри з оркестром Караяна звучать у моїй голові. І саме вони були для мене орієнтиром при підборі інших голосів. Протягом сумісних репетицій ми прагнули досягнути саме такого збалансованого звучання.

– Михайле, це вже не перший ваш проект з чернівецьким симфонічним оркестром. Яким чином розпочалася творча співпраця?

М.Г.: – З Надією Селезньовою ми познайомилися ще у студентські роки.

Н.С.: – Я навчалася у Київській консерваторії на двох факультетах – хормейстерському та музичної режисури. Моєю дипломною режисерською роботою була опера «Дзвіночок» Доніцетті, в якій Михайло просто блискуче виконав одну з головних ролей.  Ось так розпочалася наша співпраця, яку, сподіваюся, продовжуватимемо.

М. Г.: – Верді настільки «вокальний» композитор, що співати його музику, навіть такі складні твори як «Requiem», надзвичайно приємно. Нам пощастило, що наші голоси пристосовані до вердієвських партій, що ми маємо хорошу вокальну школу. Приміром, Вероніка Коваль навчалася у Московській консерваторії, а ми з Тарасом Бережанським й Мирославою Гаврилюк закінчили Київську. Кожен із нас розучував «Реквієм» спеціально для чернівецької прем’єри. Саме тому цей дебют – така важлива й хвилююча подія.

Н.С.: – Виконувати камерним хором твір, розрахований на величезний склад – це неабиякий ризик. Але ми спробували знайти оригінальний вихід із цієї ситуації: поділили хор на дві частини й розмістили його ближче до слухача. Наскільки це вдало, почуємо  на концерті.

– В духовних творах на перший план зазвичай виступає молитовний текст. Чи так у Верді?

Й.С.: – Саме в «Реквіємі» важливе значення надається змісту кожного слова. Його повинні розуміти, пропустити через серце і донести до слухача виконавці.

Н.С.: – Для цього ми зробили переклад, підтекстовку. Пояснили виконавцям  зміст. Ретельно працювали над дикцією, «італійським» варіантом прочитання латині.

– Чи виникають паралелі між «Реквіємом» Верді та його операми?

Н.С.: – Авжеж. «Реквієм» навіть називають «ще однією оперою» Верді. Тут багато  виразної вердієвської мелодики, драматизму…

Й.С.: – Цей твір писався паралельно з «Аїдою» і виникає багато навіть чисто музичних паралелей. Але, мені видається, величезна складність «Реквієму» полягає ще й у тому, що музика вимагає «рафінованого» голосу, особливої культури звуку. В опері часто панують сильні пристрасті, любовні драми. А в цьому творі повинні бути зовсім інші емоції – глибоко духовні, звернені до Бога.

– А що плануєте на наступний сезон?

Н.С.: – Ми хотіли б продовжити гарну традицію, яка склалася позаминулого року і розпочати новий сезон новим сумісним проектом. У творчих планах – виконати з тернопільським хором «Заповіт» Станіслава Людкевича, адже це буде Шевченківський рік.

Й.С.: – 24 серпня 2014 року виповниться 120 років від дня народження українського композитора Богдана Крижанівського. Сподіваюсь, нам удасться виконати його музику до поеми Миколи Бажана «Данило Галицький» на День Незалежності України.

Тетяна КОГУТ, спеціально для «Версій»

Сьогодні в Чернівцях уперше звучатиме «Реквієм» Верді

Запис «Реквієм» в Чернівцях звучатиме життєствердно спершу з'явиться на Медіа-Версії.