56 учасників шкіл Чернівців та Чернівецької області, гуртків позашкільної освіти увійшли у фінал обласного етапу конкурсу.

Завданням для учасників була розробка електронних зображень, анімацій, програм з використанням елементів вишивок Георгія Гараса в наступних номінаціях:
• комп’ютерна графіка: інфографіка (календар – настінний, перекладний), листівки (запрошення, привітання), ескіз сучасного костюму;
• програмування: запрограмувати орнамент засобами будь-якої мови програмування);
• комп’ютерна анімація у Power Point: на одному слайді створити анімацію «Вишите місто за мотивами орнаментів Гараса».

Журі Фестивалю. Голова журі: Світлана Воропаєва, кандидат технічних наук, асистент кафедри комп’ютерних систем та мереж Інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича.

Члени журі: Любов Рибалка, завметодвідділу Чернівецького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді, заступник голови журі; Тетяна Спориніна, керівник гуртка інформаційних технологій Чернівецького ОЦНТТУМ, вчитель інформатики Чернівецької гімназії №2, секретар журі; Олена Раца, головний спеціаліст відділу у дошкільної, загальної середньої, позашкільної та інклюзивної освіти  Департаменту освіти і науки облдержадміністрації; Наталія Гіршвельд, вчитель інформатики Вашківецька ЗОШ І-ІІІ ст., Анатолій Бандалак, вчитель інформатики Вашковецької ЗЗСО І-ІІІ ст. Вашковецької ОТГ Сокирянського району; Денис Кондрюк, зав.організаційно-масовим відділом Чернівецького ОЦНТТУМ, кандидат ф.-мат.наук; Катерина Брозинська, керівник гуртка інформаційних технологій Чернівецького міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді; Андрій Глушко, керівник гуртків «Основи робототехніки» Чернівецького ОЦНТТУМ.

Підведення підсумків і нагородження переможців відбудеться 3 березня. Та всі роботи учасників будуть на сайті ОЦНТТУМ – свого роду віртуальний музей творів за мотивами вишивок і малюнків  Георгія Гараса,  створених сучасними дівчатами і хлопцями.

Дякуємо всім учасникам фестивалю, організаторам, наставникам за свято  творчості і відкриттів! Дякуємо учням  за їх активність, наснагу, наполегливість, оригінальність, креативність.  Всі великі молодці! Так тримати! І до зустрічі 3 березня 2021-го на нагородженні переможців Фестивалю.

Більше фото з перебігу подій фестивалю за посиланням – ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРІВ ЗА МОТИВАМИ ГЕОРГІЯ ГАРАСА СУЧАСНИМИ ШКОЛЯРАМИ-ПРОГРАМІСТАМИ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і з архівів учасників конкурса

Запис За мотивами творів Георгія Гараса школярі створювали анімацію, листівки, календарі, ескізи костюмів та комп’ютерні програми спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Екскурсія в музей Г. Гараса

Георгій Гарас створив унікальний власний стиль орнаментування, поєднавши прадавні види народного мистецтва: писанкарства і вишивки. Ці роботи можна побачити у садибі-музеї Георгія Гараса у Вашківцях Вижницького району Чернівецької області. Цей музей був відкритий 27 лютого 1972 року, у день народження майстра. У 2013 році виповнилося 112 років з дня народження художника Георгія Гараса.

Тетяна Спориніна, «Версії»,
Чернівці-Вашківці

Запис «Визначні події квітня на планеті Земля» – конференція у Вашківецькій школі. Музей Г.Гараса. Частина 2 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед нагороджених – народний майстер з художньої обробки дерева Володимир Ворончак, який отримав премію за творчі досягнення у розвитку народного орнаментального мистецтва Буковини та продовження його традицій.

– Інколи мене запитують – чи так це важливо? Ну робить собі там щось різьбяр, чи жінки вишивають орнаменти… Я ж хочу навести один історичний факт. Після Великої Вітчизняної війни постало питання: чия це територія – Закарпатська область? Тоді на неї претендували угорці і чехи… Політики тривалий час не могли довести, чия ж це насправді земля. І тоді за справу взялися майстри народного мистецтва. Видатний дослідник Володимир Гнатюк, сучасник Івана Франка та Ольги Кобилянської, зібрав на Закарпатті велику колекцію творів народного мистецтва. І коли її представили чеським та угорським вченим, ті сказали, що в них подібного немає. Таким чином знавці мистецтва підтвердили, що це наша територія, на ній здавна в більшості компактно проживали українці, які творили такі чудові, прекрасні речі…

Митець зазначив, що подібні премії дають не задля розваги, за ці кошти народні майстри мають змогу придбати матеріали для роботи, поповнити свій інструментальний арсенал.

– Люди, які займаються мистецтвом, не мають часу вечорами ходити вулицями, займатися чимось поганим. Тому наше завдання також широко популяризувати мистецтво у нашому суспільстві, – зазначив Володимир Ворончак.

Також премію посмертно присудили колишньому голові благодійного фонду імені Георгія Гараса у Львові Богданові Сивуляку за науково-дослідницьку діяльність та популяризацію народного мистецтва Буковини. Зокрема, присутні могли переглянути вже знаний альбом Богдана та Зоряни Сивуляків «Світ української вишивки. Феномен Георгія Гараса».

Інші чотири премії за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини присудили майстрам, які працюють у різних видах декоративно-ужиткового мистецтва. Переможцями стали член Національної спілки журналістів, майстер художньої вишивки Олена Чайка, майстер писанкарства Василина Сумаряк, майстер художньої обробки дерева Сергій Кузнєцов, викладач професійної майстерності Вижницького коледжу прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка Любов Столєтова.

Георгій Гарас (1901-1972) – відомий збирач і творець народних орнаментів Буковини, художник-самоук, заслужений майстер народної творчості.

Його художні композиції та орнаменти слугують для буковинських вишивальниць і килимарниць зразками для оздоблення одягу, салфеток, скатертин, рушників, килимів.

Характерна риса орнаментів Гараса – переважання геометричних фігур: квадратів, ромбів, хрестиків, зірок, кутиків, – що є характерним передусім для образної мови гуцульського мистецтва.

У смт. Вашківці Вижницького району діє садиба-музей Г.Гараса. 1994 року на Вижниччині була заснована лiтературно-мистецьку премiя iменi Георгiя Гараса, якою щороку відзначали митців та діячів культури району.

Запис У Чернівцях народних майстрів відзначили премією спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вишивальники через вишивку  передають нам  природне різномаїття,  думки, мрії, любов, свої побажання життєвих сил,  здоров’я, добробуту, гармонії з природою, оновлення, буяння, взаємоповаги, миру, достатку.

Вперше у Вашківцях я побувала у 2000 році. На запрошення Ольги Усик, вчительки Вашківецької школи, ми з учнями прибули дизелем до Вашківців. У цей день  ми  відвідали музей народної творчості Георгія Гараса,  побували в музеї-садибі Івана Миколайчука в Чорториї, звичайно не оминули Чорторийські озера з лебедями (бо прямували у цю подорож саме через цих птахів, щоб відвезти трохи кормів), а вже на  зворотному шляху  відбулася зустріч з композитором Василем  Михайлюком.

Роки йдуть… Вже не зустріне нас на порозі Євдокія Гарас, не заспіваємо разом з Василем Михайлюком його знамениту « Черемшину» на слова  Миколи  Юрійчука… У кожного свої дороги, радості, печаль, що вишиті «червоними і чорними нитками…»

Тепер ми кожного року буваємо у Вашківцях: взимку приїжджаємо на знамениту Маланку, також на Чорторийські озера, весною зустрічаємося з Вашківецькими школярами на конференції, присвяченій  Дню Землі, разом бували на Аненій горі…
Але що завжди нас, чернівчан, вражає, дивує, надихає у жителів Вашківців – їх  вірність вишивці. Вишивка –  покликання душі, творче наслідування, захоплення,  майстерність, оригінальність, самобутність.

Цього разу я спілкувалась з Катериною Мельничук, вчителем образотворчого мистецтва Вашківецької школи, в Чернівцях, ми обговорювали деякі деталі, а саме фольклорні традиції, міжнародного телекомунікаційного проекту «Global Teenager Project, Colors and Sounds of My Country».

«Мета будь-якої вишивальниці – урізноманітнити вишивку», – розповідає пані Катерина.
Символіка в вишивці дуже різноманітна, вона  передавалась з покоління в покоління: хвилясті лінії, колокрес, криж, квадрат, ромб, дерево, спіраль, коло…  Оздоблене полотно, наприклад рушника,  символізує дорогу, життєвий простір, світ, у який вирушила людина. А якщо пригадати технологію виготовлення рушників в давнині: відбілювання на траві, на ранішній росі, під сонцем, вночі під зірками. Все це  впливало на їх дивовижні властивості. Існує ще й таке повір’я: по-справжньому сильний оберіг не можна купити. Цей оберіг передається у родині в спадщину. І тоді людина  знаходиться під опікою і захистом свого роду. Це може бути й вишита сорочка, хустинка, рушник, фартушок, пояс, килимова доріжка, серветка. Головне, щоб вишивальники лишили на полотні лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття ».

І ще Катерина Мельничук привезла нам показати унікальну книгу « Світ української вишивки. Феномен Георгія Гараса», що видана за сприяння благодійного фонду ім. Георгія Гараса, який очолює Богдан Сивуляк. У цій книзі вперше зібрано і відтворено повне творче надбання заслуженого майстра України, буковинця Георгія Гараса (1901-1972 рр.). У цій книзі подані зразки вишивок Георгія Гараса: 1 035 робіт майстра, з яких 150 сорочок, 100 рушників, 30 подушок, 26 краваток, 20 картин, 10 килимів і 5 портретів, 700 серветок.
Детальніше про це видання можна прочитати і за цим посиланням: http://www.zaxid.net/newsua/2008/9/17/173026/ .

Георгій Гарас створив унікальний власний стиль орнаментування, поєднавши прадавні види народного мистецтва: писанкарства і вишивки. Ці роботи можна побачити  у садибі-музеї Георгія Гараса у Вашківцях Вижницького району Чернівецької області. Цей музей був відкритий 27 лютого 1972 року, у день народження майстра.  У  2011 році  виповнюється 110 років з дня народження художника Георгія Гараса.

Може саме тому у Вашківцях  так багато талановитих людей, бо оберігає і примножує їх таланти бажання і  вміння цінити надбання минулого, зберігати традиції, передавати їх своїм нащадкам. Катерина Мельничук  вчилась і у свого батька, Мирослава Ілліча Сердульця, який довгі роки працював на сувенірній фабриці,  а мати Єфросинія  Василівна Фербей була швалею. Василь Фербей в дитинстві товаришував з Георгієм Гарасом ( жили вони недалеко один від одного в Долишньому куті), а вже потім Георгій Олексійович був вчителем малювання у Єфросинії Фербей.  А Катерина Мирославівна закінчила Вижницький коледж прикладного мистецтва ім.В.Ю.Шкрібляка, потім ще вчилась у Прикарпатському національному університеті  ім.  В. Стефаника. І тепер вже Катерина Мельничук вчить своїх учнів  майстерності, почуття краси, гармонії на уроках образотворчого мистецтва у своїй школі. Та головне, що зв’язок між поколіннями не переривається…

Як розказала Катерина Мельничук,  на ескізі  нового гербу Вашківецької школи, який вона створила і тепер вишиває, будуть використані елементи орнаментів Георгія Гараса.

Я також маю вдома вишивки  своїх бабусь із Вінницької області і Тернопілля, а ще і від  друзів-вашківчан:  моєї колеги Ольги Усик та учнів Вашківецької школи Ганни Поляк, Ганни Слижук,  Жанни Цинти. Ці рушники і серветки, я впевнена, приносять у наш  дім добро і радість. Бо вони є справжніми оберегами.

Тетяна СПОРИНІНА

Запис Вишивка – оберіг спершу з'явиться на Медіа-Версії.