Один з метеорів американського кіно Джон Годяк світив на голлівудівському небосхилі лише 41 рік (1914 – 1955), залишивши по собі зірку на Алеї Слави. За іронією – чи за подарунком долі, хто знає? – цей українець, народжений у Штатах, завдяки своїй зовнішності, грав типових американців…

Майбутній актор народився в українській сім’ї в Пітсбургу (США) через два роки після того, як його батьки – Володимир та Анна Годяки з села Грушатичі біля Старого Самбора, що на Львівщині, – емігрували до Штатів. Нинішнього квітня минуло 104 роки від його народження. Цікаво, що у Голівуді йому радили змінити прізвище на щось звичніше для американського глядача, проте Годяк цього не зробив.

Дитинство Івана минуло в оточенні українців: зокрема, в Детройті він навчався у студії знаменитого хореографа й балетмейстера Василя Авраменка, грав у театральних виставах при греко-католицькій церкві. Пізніше брав також участь у діяльності  Організації молодих українських націоналістів, до створення якої був причетний Євген Коновалець, коли 1929-го перебував у США.

Іван був найстаршим серед чотирьох дітей і вже в 19 років найнявся робітником на фірму «Шевроле». Пробував отримати роботу диктора на радіо, але отримав відмову через акцент.

Це спонукало Годяка багато працювати над вимовою і 1938-го його взяли-таки радіоактором на WMAQ в Чикаго.

Від початку 1940-х працював на студіях «ХХ століття-Фокс» і «Метро-Ґолдвін-Маєр», дебютував у стрічці «Чужинець у місті» в 1943-му. Часто виконував ролі американських солдатів. Популярність як Джон Годяк здобув 1944-го після зйомок у трилері Альфреда Гічкока «Рятувальний човен». За 12 років кінокар’єри Годяк зіграв майже у 40 фільмах. Цікаво, що 1953-го у вестерні «Conquest оf Cochise» («Упокорення Кочіза») роль легендарного вождя апачів зіграв українець Джон Годяк.

Помер Іван Годяк у віці 42 років від серцевого нападу, перебуваючи у будинку своїх батьків у Лос-Анджелесі саме тоді, коли збирався на кіностудію для завершення роботи над фільмом «На межі всесвіту».

В Українському національному музеї в Чикаго збереглися фотографії із Годяком, що засвідчують: він часто виступав із концертами та цікавився життям громади.

У Голлівуді на Алеї зірок викарбоване його ім’я.

Підготувала Тетяна ДУГАЄВА, спеціально для «Версій»

Запис Іван (Джон) Годяк – український актор із власною зіркою на Алеї Слави в Голлівуді спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У житті – як у кіно: кожне випробування – нова сходинка, вища складність

Чернівчанин лише за останній рік зіграв у двох повнометражних екшн-стрічках, готується до зйомок третьої. Зокрема, у стрічці «Ripper» («Різник»), частину якої знімали в Києві, Віктор зіграв  роль українського кілера. А у філософському трилері  «On the Run» («На бігу») він перевтілився в Майстра бойових мистецтв – наставника головного героя. У цьому фільмі він також виступив хореографом-поставником усіх бойових сцен. І хоча у «Mr Happy» («Містері Хеппі») Віктор (можливо! адже має дві пропозиції від китайських режисерів, які так само тут зніматимуть стрічки) гратиме знову професійного кілера (і відповідатиме за бюджет стрічки), стати заручником образу не остерігається. Як не вважає проблемою і те, що принаймні два його герої-кілери – українці.

«У першому фільмі я знімався в ролі кілера з Києва (Ванко «Полум’я»). В другому – в ролі Майстра-філософа. Фільми – різні: перший – комедійний екшн, другий – філософський екшн/трилер, про дорогу життя головного героя, бійця-афроамериканця, якому випадає багато випробувань. В найтяжчий момент герой приходить до свого Майстра (якого я граю), і ми не лише відпрацьовуємо техніку бою, а між нами відбувається бій думок. Кожне випробування героя – це нова сходинка, вища складність. Дуже віддалено ця історія нагадує фільм Брюса Лі «Гра Смерті», де він бився з супротивником на кожному поверсі/рівні пагоди, в перемігши – йшов вище. Більше поки розкривати не можу, адже не буде цікаво дивитись.

Емоції, історії та посили глядачам у цих стрічках – цілком різні, тому я не боюся стати заручником одного образу. Приналежність до держави також не грає великої ролі, хіба що можна зробити висновок, що вихідці з України – сильні, відважні і непереможні.

Графік роботи у нас дуже щільний – зазвичай, працюємо і вночі. До прикладу, останній тиждень зйомок фільму «Ripper» працювали з сьомої вечора і до сьомої ранку,«На Бігу» – місяць знімали вночі.

Це було надзвичайно важко, але атмосфера в колективі дуже позитивна, тому навантаження майже не відчувалося, – розповідає Віктор Мігалчан. – Моє сценічне ім’я у кожній стрічці – Іван! На честь мого батька, адже саме йому я завдячую всім чого досяг».

Наразі дати прем’єр фільмів на великих екранах поки що офіційно не повідомляємо.

До Штатів – заради конкуренції

Чернівчанин до США поїхав, аби удосконалювати свої вміння. Каже, що США – країна, дуже відмінна від України:  «Тут цивілізація, інший рівень розвитку суспільства, сильна економіка та стабільна валюта. Тут є можливість рости та удосконалюватися, адже сюди приїжджають найсильніші. Особливо це важливо для мене у розвитку китайського бойового мистецтва – у-шу».

Цим видом бойового мистецтва Віктор почав займатися ще в дитинстві. Спочатку поєднував карате з саньда, боксом, кікбоксінгом та тхеквондо, проте зосередився лише на китайському бойовому мистецтві і став чемпіоном світу з у-шу (WTKF) та тричі абсолютним міжнародним чемпіоном і чемпіоном США.

Після успішного проведення кількох семінарів з у-шу у США Віктор створив у Лос-Анжелесі вже другу академію бойових мистецтв IMMA (перша – PNMAA), де навчає всіх охочих. Учні Мігалчана завжди повертаються зі змагань з перемогами.

«У-шу – це дуже глибокий вид мистецтва та важкий вид спорту. Він вимагає терпіння та витримки. Аби засвоїти це вміння, знадобиться не один рік та неабияка наполегливість», – розповідає спортсмен.

«Не дивно, що мені в США подобається, – продовжує Віктор. – Так, тут величезний і активний ринок, якщо бажаєш стати найкращим у світі. В Україні теж добре, мені там також подобається – як і в Австрії чи Китаї. Всі ми під одним небом. Кожна країна має свої якісь переваги і недоліки. Все залежить від мети, яку перед собою ставиш: бути кращим локально, регіонально чи бути найкращим у світі».

«Чи є в України кінематографічне майбутнє? – повторює актор для себе наше запитання. – Звичайно, потенціал є у всіх і завжди, головне – як його використають. «Голлівуд» є сталим стереотипом – «Кіно робиться у Голлівуді». А Голлівуд – це просто один з районів Лос-Анжелесу, одне з міст, з яких складається Лос-Анжелес – не найкомфортніше, до речі. Насправді ж тут та в інших містах Каліфорнії, а також зараз в Атланті (штат Джорджія) є дуже багато студій, які знімають кіно. До-речі, вплив китайсього капіталу в цій індустрії росте дуже швидко! За моїми даними, понад 60 відсотків продукції створюється за рахунок китайського фінансування. Все залежить від людини, яка формує команду, далі – від того, як ця команда діє і досягає успіху. Відкритість, співпраця і сучасний підхід до бізнесу – ключ до успіху як у кінематографі, так і в будь-якому іншому виді бізнесу. Країна чи місто тут не важливі! Саме зараз і можна сказати: приїздіть до України ті, хто не боїться інвестувати, не боїться конкуренції, особливостей ринку тощо J А щодо кіно – тут існує багато деталей, які важливі для кіноринку і його рівнів. Роботи наших митців-режисерів поки що мають локальний характер, адже історія (а це у фільмі найважливіше) є цікавою (якщо є!) лише в Україні, чи максимум СНД. Я читав про успіхи наших режисерів (здається, двох) на міжнародних фестивалях (в Каннах), але до найбільших ринків (США, Китай) поки що нічого не дійшло».

Також у Америці Віктор займається бізнесом та юридичним консалтингом. Керує міжнародною компанією «Leadxpro», яка фокусується на бізнесі, міжнародній торгівлі, інвестиціях, освіті, бізнес-поїздках, тощо.

Зокрема, Віктор Мігалчан разом з фондом економічної освіти в Україні займаються підтримкою молодих та талановитих людей, що бажають отримати гарну вищу освіту. (До-речі, зараз ми розпочали вже другий конкурс для наших студентів/молодих людей (навчання не є обмеженням) , переможці поїдуть до США на семінари безкоштовно) Віктор сподівається, що з Чернівців таких людей буде найбільше.

«Хочеш бути найсильнішим у своїй спеціальності – їдь до Сполучених Штатів Америки», – зазначає чернівчанин.

«У Чернівцях вирують пристрасті як голлівудських стрічках»

Чернівці для актора насамперед асоціюються з родиною, зізнається він. Каже, тут він прожив велику частину свого життя, тому дуже вболіває за місто. «Я постійно стежу за новинами в Україні та рідному місті. У Чернівцях вирують пристрасті, як у голлівудських стрічках».

Хоча кіно цікавить його більше як бізнес, ніж як мистецтво: «Мене цікавлять фільми більше з бізнесової точки зору: як правильно розробляється план (бізнес-план, маркетинговий план, інвестиційна пропозиція і т.ін.), як робиться вибірка і вплив на цільові ринки. Роль продюсера, інвестиційного менеджера, агента, хореографа і т.п. – мені навіть цікавіша, ніж суто актора. «Лише актор» – це трохи обмежено, як на мене. Менше розвиває розум».

Коли на всі досягнення нашого земляка зауважуєш: «Молодець, наполегливий», – він скромно усміхається: «Буду вважати себе хоч трохи молодцем, якщо зможу розворушити молодь України і відволікти від пива».

Сподіваємося, це вдасться молодій людині, яка стала прототипом героя фільму, який замовили Інститут Конфуція та китайський уряд. Прем’єра стрічки «Воїни тіні», частина зйомок якої проходила у Чернівцях, відбулася наприкінці 2015-го. Це фільм, знятий на основі реального життя молодої людини, на яку вплинула китайська культура, історія про силу духу і виклики, відданість та самовіддачу, злети і падіння. Фільм – про Віктора Мігалчана…

Марина ЧОРНЕЙ, Голлівуд – Чернівці, спеціально для «Версій».

Фото з архіву Віктора Мігалчана

Запис ЧЕРНІВЧАНИН, ЯКИЙ ПІДКОРИВ ГОЛЛІВУД, ВІРИТЬ У КІНЕМАТОГРАФІЧНЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.