Фестиваль став платформою для демонстрації оригінальних творчих проєктів, створених учнями з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Програмне забезпечення, інтерактивні презентації, цифрові анімації та мультимедійні композиції були присвячені тематиці краси українського неба, духовності пісні та культурної спадщини.

Автори: Олександра Фратовчан і Марія Пертен, 8 клас. Пісня «Черемшина»

Від 5 до 12 травня 2025-го на базі комунального закладу «Чернівецький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» проведено відкритий обласний фестиваль комп’ютерних програм учнівської молоді  у форматі «онлайн». 95 учасників виборювали призові місця у 6 номінаціях Фестивалю. Номінації:  комп’ютерна графіка 2D, Інфографіка (Canva); комп’ютерна анімація в Power Point; 3 D графіка; комп’ютерний мультфільм; анімація в Scratch.

Модерувала зустріч Любов Анатоліївна Рабалка, завідувач методичним відділом ОЦНТТУМ. Технічний супровід: Денис Васильович Кондрюк, канд. фіз.-мат. наук, завідувач організаційно-масовим відділом Чернівецького ОЦНТТУМ.

Автор: Володимир Солодюк, 6 клас

Дмитро Михайлович Гнатюк (1925–2016) — справжній титан української культури, баритон світового рівня, чия творча спадщина й донині надихає молодь. Його ім’я нерозривно пов’язане з розквітом української опери та народної пісні. Як соліст Національної опери України, він виконував головні партії в класичних творах, передаючи через музику глибину національного духу.

Фестиваль, присвячений постаті Дмитра Гнатюка, — це спроба сучасного покоління переосмислити спадок митця через призму цифрових технологій та внести свій вклад у продовження його великої культурної місії.

Публікуємо прізвища учасників, які стали абсолютними переможцями і посіли 1 місце.

Комп’ютерна графіка 2D

Старша група: Надія Ліщук, 8 клас; Валерія Мизак, 10 клас;

Середня група: Уляна Попович, 5 клас;

Молодша  група: Єва Баблюк, 4 клас;

Інфографіка (Canva)

Старша група: Дар’я Попович, 10 клас; Анна Паращіна, 10 клас;

Середня група: Алевтина Матвійчук, 6 клас; Анна Котик, 7 клас;

Молодша група: Максим Швець, 1 клас;

Комп’ютерна анімація в Power Point

Старша група: Анастасія Кілешка, 11 клас; Еліна Пінтілей, 10 клас;

Середня група: Даніела Козачук, 6 клас; Софія Кучурка, 7 клас;

3 D графіка

Старша група: Ярослав Журавель, 8 клас; Катерина Дерев’янчук, 8 клас;

Середня група: Володимир Солодюк, 6 клас;

Комп’ютерний мультфільм

Старша група: Анастасія Кілешка, 11 клас;

Середня група: Дар’я Пономарьова, 7 клас;

Молодша група: Олександра Сластенко, 2 клас;

Анімація в Scratch і Python

Старша група: Сергій Пулинець, 8 клас;  Сергій Соломон, 9 клас;

Середня група: Сюзанна Ковблик, 6 клас;

Репортаж про закриття і підсумки Фестивалю:

Дмитро Гнатюк — голос нації, що звучить крізь час

Дякуємо ЗСУ за можливість творити і працювати. Велика шана й підтримка всім юним учасникам, які презентували свої творчі проєкти! Ви довели, що сучасна молодь має глибоке почуття патріотизму, здатна мислити креативно, працювати з новітніми технологіями та водночас зберігати повагу до культурної спадщини. Ваші роботи — це не лише програмні продукти, а справжні мистецькі висловлювання, що з’єднують минуле з майбутнім. Організатори висловлюють подяку всім учасникам фестивалю за креативні й змістовні роботи, керівникам гуртків, вчителям за натхненну педагогічну підтримку, а також усім, хто долучився до організації події.

Продовжуйте мріяти, творити та вірити у свої сили! Нехай цей фестиваль стане лише першим кроком у вашій блискучій інноваційній дорозі.

©Тетяна Спориніна, Любов Рибалка, члени оргкомітету Фестивалю

Запис Відкритий обласний фестиваль комп’ютерних програм учнівської молоді – 2025 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Так було зі мною навіть не стільки на самій виставі Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша «Зірка кохання», скільки після неї… Режисер-постановник вистави, заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк ставив її за відомою  п’єсою Олександра Галіна «Сірена і Вікторія» як бенефіс для цьогорічного ювілею народної артистки України Олени Галл-Савальської. Матеріал не надто глибокий у філософському розумінні, але він зіграв роль своєрідної канви, по якій можна вишивати хоч простою ниткою, хоч золотою, хоч бісером, а хоч лелітками…

Не гадатиму, чи навмисне Олена Ігорівна згадує в ході вистави подробиці свого чернівецького дитинства, щоби зробити приємне нашому глядачеві. Мабуть, і в самої актриси щось зрушило в душі…  Але так вже вийшло, що маленьку дівчинку поруч з гарною актрисою з таким незвичним подвійним прізвищем колись я бачила… І вже студенткою слухала (бо ж вистава музична) «Наталку-Полтавку» із заслуженою артисткою України Валентиною Гаврилівною Галл-Савальською в заголовній ролі. Навіть пам’ятаю, що сиділа тоді в лівій стороні партеру, десь у 10-11 ряду, купивши за 30 копійок вхідний квиток і ледь угледівши вільне місце: частіше доводилося стояти…

А ще запам’яталася та вистава тим, що Миколу грав сам Дмитро Гнатюк, тоді вже відомий співак – і вже не чернівецький, не пам’ятаю вже, з якої нагоди він виступав того вечора у Чернівцях…

І от через півстоліття на чернівецькій сцені «Зірка кохання» і Олена Галл-Савальська в головній ролі. У Херсоні її називають Королевою сцени. Вона зриває овації, щойно глядачі чують її ім’я. Сильна, вольова, характерна і самодостатня народна артистка України Олена Галл-Савальська вже 42 роки працює в театрі.

Її творчий доробок нараховує чимало ролей, яких навіть сама артистка не рахує. І уявіть собі, що свого часу мама акторки, заслужена актриса України Валентина Галл-Савальська, відмовляла доньку від театру – добре, що не послухалася.

Не порівнюватиму Олену з матір’ю, бо вони геть різні. Коли Валентина Гаврилівна проживала своє активне акторське життя – а тривало воно не лише у Чернівцях і Херсоні, а ще й у тодішньому Ленінграді, Києві, радянські актриси були зовсім іншими… І це не погано, й не добре, це просто так було… А чим схожі перелічувати  – якось банально. За подіями п’єса не надто складна – зустріч двох жіночих доль (у ролі Вікторії – Євгенія Кірсанова) конфлікту характерів не містить, швидше взаємодоповнення і взаємовплив. І хоча «Зірка кохання» в назві нібито має означати, що кохання, як зірка, освітлює будь-яке життя, тільки ми не завжди це бачимо й розуміємо в житті власному, – та справжньою зіркою цієї вистави виявляється саме героїня Галл-Савальської, Сірена. І варто віддати належне, вона обертає навколо себе й злагоджений акторський ансамбль.

Більше того, вона виривається в цьому, так би мовити, на оперативний простір. Тільки не треба це трактувати як «тягне на себе ковдру», бо швидше навпаки – дає кожному можливість розкритися… І музика вистави в цьому теж допомагає. Найскладніше самій Олені Ігорівні грати співачку: саме тому, що має дуже незвичний для наших країв голос. А в перших сценах намагалася ніби приховати його за хрипкістю курильниці… Коли ж вона береться співати «по-справжньому» – виринають у пам’яті відомі джазові співачки, такі, як Елла Фітцджеральд, наприклад.

З персонажів другого плану запам’ятався бармен (Сергій Мевша), із власним життям і власною філософією, а не просто тло для героїнь. Чесно кажучи, Костянтин  (заслужений артист України Руслан Вишнивецький) аж ніяк не вражає, щось у ньому штучне, вигадане (починаючи з перуки). І до останнього не зрозуміло, для чого…

Історія Вікторії, молодшої подруги власниці ресторану – якій заманулося вчитися англійської – по-своєму цікава.  Вікторія – людина дуже відповідальна й щиро засмучується, що її учениця не робить успіхів у науці. Може, навпаки, Сірена навчає Вікторію більш складної науки – життя. А далі Сірена співає англійською джазову мелодію, і розуміємо, що маємо справу не лише з актрисою-виконавицею, але й з актрисою – героїнею вистави…

А коли вже на фінальних поклонах актриса зізналася «Ніколи не думала, що коли буду на пенсії, гратиму на цій сцені», мене вже зовсім пройняло… І з особливим сентиментом почула, що мати актриси ще жива…

Фото Миколи Гавки

Нехай не дивуються мої друзі, що пишу й про себе: якщо глядач не проживає сценічне життя разом з акторами, він даремно прийшов на виставу. Але усе написане – може, й не вся, але чиста правда.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Життя стороннім не буває. Золоті оплески: день четвертий спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сонячним весняним днем автобус Чернівецької філармонії ім. Дмитра Гнатюка  з учасниками соціального проекту за підтримки німецького фонду «Пам’ять, Відповідальність, Майбутнє – місце зустрічі Діалог», який виконується  Чернівецькою ГО «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність», очоленою Ольгою Клевчук, виїхав до Мамаївців. Адже 94 роки тому саме тут народився наш славетний земляк, всесвітньо відомий співак Дмитро Гнатюк. Урочистості в його рідному селі пройшли в новозбудованій школі, де функціонує меморіальний музей Д.Гнатюка під орудою Світлани Пелипецької, викладачки математики. Присутні разом з учасниками імпрези ніби пройшли непростим шляхом життя Дмитра Михайловича.

З дитинства залюблений у пісню, Дмитро співав у церковному хорі, де першим навчителем  був панотець Порфірій. Як у багатьох з його покоління, юність обірвала війна. Далі був фронт, після поранення працював сталеваром на військовому заводі на Уралі. Вже після війни працював у Чернівецькому муздрамтеатрі. Закінчив музичне училище й консерваторію. У червні 1951 року мав перший творчий успіх під час Декади українського  мистецтва і відтоді став солістом Київського  театру опери та балету ім. Т.Г.Шевченка. Закінчив свій земний шлях Дмитро Михайлович у Києві, де тривалий час працював головним режисером Національної опери, викладав у консерваторії.

А фотографії на музейних стінах ілюстрували етапи цього великого шляху: у 35 років народний  артист СРСР, лауреат Державної премії ім. Шевченка 1973 року, Державної премії СРСР – 1977-го, Державної премії З.Паліашвілі – 1972 -го, Герой Соціалістичної Праці, (1985р.), академік – і ще безліч лауреатських звань и нагород з багатьох країн світу. Після теплих розповідей учасників імпрези про Д.Гнатюка  керівник осередку «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» п.Клевчук вручила завідувачці музеєм п.Пилипецькій  Подяку від німецького  федерального фонду «Пам’ять, Відповідальність, Майбутнє – місце зустрічі Діалог», а також книгу «Буковина в трагічні роки другої світової війни», видання якої здійснено в рамках історичного проекту «Взаєморозуміння і толерантність».
У Мамаївській дитячій музичній школі  імені славетного їхнього земляка свої таланти продемонстрували  юні земляки славетного співака. Окремої розповіді заслуговує сама музична школа, де у кожному зі  світлих ошатних класів стоїть піаніно та інші музичні інструменти. Спеціально до цього концерту учасники шкільного оркестру духових інструментів під керівництвом диригента, викладача п. Солярика підготували програму творів з  репертуару Дмитра Михайловича. А директор щколи п.Чорней прекрасним баритоном, якому може позаздрити не один оперний співак, виконав улюблену пісню Дмитра Гнатюка – та й усієї України – «Рідна мати моя» Петра Майбороди на слова Андрія Малишка, яку підхопили усі присутні. Зустріч завершилася фотографуванням біля бюста Д.М.Гнатюка, що прикрашає дитячу музичну школу.

Віктор ОБДУЛЕНКО, член НСЖУ

Запис На гостини до Дмитра Гнатюка спершу з'явиться на Медіа-Версії.