Карпати –  легені Європи, тож їхня цілісність є запорукою здоров’я європейців. До слова,  усіх, а не тільки українців. Недарма ж світова спільнота у ХХІ столітті дійшла до усвідомлення концепції Єдиного здоров’я. Це означає, що людина не може бути щасливою, здоровою та успішною, якщо вона мешкає у хворому суспільстві чи хворому навколишньому середовищі. І для збереження довкілля Європа робить дуже багато. Приміром, створює екомережу територій, що охороняються –  «Natura 2000».  

Ключовим об’єктом у програмі розбудови європейської екомережі «Natura 2000» є оселища. Що таке оселища? Це еквівалент широко вживаного в англомовній літературі поняття «habitat» – cередовище проживання певного виду або популяції. Так ось,  у Національному природному парку «Черемоський»,  який розташувався у найбільш віддаленій частині Буковинських Карпат, на Путильщині, є чимало оселищ, які входять до європейської екомережі «Natura 2000». Відтак, презентація нового видання – колективної міжвідомчої монографії «Екологічний менеджмент території, охорона ландшафтного і біотичного різноманіття, рекреаційні ресурси та перспективи розвитку національного природного парку «Черемоський», яка відбулася у нещодавно відкритому  еколого-просвітницькому центрі на базі кафедри ботаніки, лісового та садово-паркового господарства Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, стала далеко не пересічною подією.

– Чому це непересічна подія? – перепитав заслужений природоохоронець України Микола БІЛОКОНЬ, начальник управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації, один із піонерів природно-заповідної справи, який свого часу дуже багато зробив спільно із покійним екологом Володимиром Солодким для появи та розвитку на Буковині мережі Національних природних парків (НПП), і пояснив: – Бо для діяльності таких важливих державних поліфункціональних установ, якими є національні природні парки, необхідне чітке визначення стратегії й тактики подальшого розвитку, розуміння першочергових і наступних кроків. І саме в цьому аспекті завжди потрібна підтримка і допомога науковців-професіоналів. Їх в авторському  колективі – 11, усі вони мають великий досвід роботи у природоохоронній сфері та значну кількість наукових публікацій.

Ліричний відступ за матеріалами монографії

Якщо вам поталанило подорожувати  Путильським районом, ви не могли не закохатися у його дивовижні краєвиди, захопитися неймовірної краси полонинами та лісами. Чивчинські гори, до яких належить і територія Національного природного парку «Черемоський», є серед найбагатших на ендеміки, тобто види рослин і тварин, обмежених певним ареалом, регіонів Українських Карпат. Тільки тут – на горі Великий Камінь –  можна побачити кедрову сосну природного походження й  жовтушник трансільванський, а також  рослину-хижака, що перетравлює комах, – товстянку  альпійську.

.

 Жовтушник трансільванський

 Рослина-хижак товстянка альпійська

Одне слово, дослідження таких відомих на Буковині та за її межами науковців-екологів, як ІллІ ЧОРНЕЯ, доктора біологічних наук, завідувача кафедри ботаніки, лісового і садово-паркового господарства ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Василя БУДЖАКА, доцента цієї ж кафедри й кандидата біологічних наук, та Ігоря СКІЛЬСЬКОГО, завідувача науково-дослідного експозиційного відділу природи Чернівецького обласного краєзнавчого музею та за сумісництвом співробітника НПП «Хотинський»,  відкриють таємниці гірської природи. Щоправда, ті місця нині безлюдніють, а традиційні види лісогосподарської  діяльності та випас худоби занепадають.     

Трохи історії: НПП «Черемоський» носитиме ім’я Вавилова

Буковий край і нині вабить до себе не тільки мандрівників, а й науковців навіть світового рівня. Першим ботаніком, який побував тут ще 1888 року, був українець Остап ВОЛОЩАК із Львівщини. Відтак між 20-ми і 40-ми роками ХХ століття тут подорожували під час експедицій румунські вчені Еміліан Цопа, Михайло Гушуляк (українець за походженням), польські дослідники Тадеуш Вільчинський, Гуго Запалович, Богоміл Павловський, а потім і радянські. Серед останніх був і вчений зі світовим ім’ям Микола ВАВИЛОВ.

До слова, світило світової ботаніки, генетики та селекції Микола Вавилов під час своєї останньої експедиції в Карпати знайшов тут природні популяції полби – двозернистої пшениці, зерна якої були знайдені у гробницях фараонів. І саме з Чернівців Вавілова викликали до Москви, де заарештували. На початку 1943 року він помер у в’язниці НКВС.

А тепер трохи офіційності – із сайту Українського товариства генетиків і селекціонерів (УТГіС) імені М.І. Вавилова. Восени 2017 року в  Умані відбувся X з’їзд цього товариства, присвячений 50-річчю заснування УТГіС і 130-річчю від дня народження М.І. Вавилова. На з’їзді  було вирішено присвоїти НПП «Черемоський» ім’я Вавілова. Цю ініціативу підтримали члени громадської організації «Земляцтво буковинців у  Києві «Буковина».

Рослини й тварини не вміють писати…

Та повернімося до презентованої книги. У монографії логічно структуровано окреслені природні умови НПП «Черемоський», його флора і фауна, ландшафтна будова, рекреаційний потенціал цієї унікальної території, соціально-економічні чинники розвитку території. Особлива увага акцентована на специфіці моніторингу довкілля, науковому забезпеченні діяльності установи, обгрунтованому функціональному зонуванні території.

Книга чудово ілюстрована і викладена у доступному для пересічного читача форматі.

Ініціаторами підготовки та видання цієї колективної монографії виступили Буковинське товариство природодослідників, Чернівецький краєзнавчий музей і Національна Академія служби безпеки України, активно долучилися також Інститут біології, хімії та біоресурсів ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації, Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені Л.І.Медведя, окремі науковці НПП «Черемоський».

Про основні проблемні питання функціонування НПП і підвищення рівня його охорони доповіли представники авторського колективу – завідувач кафедри ботаніки, лісового та садово-паркового господарства ЧНУ доктор біологічних наук, професор Ілля Чорней; заступник директора НПП «Хотинський» з науково-дослідної роботи, кандидат географічних наук Віталій Коржик; завідувач науково-дослідного експозиційного відділу природи Чернівецького краєзнавчого музею, кандидат біологічних наук Ігор Скільський, професор спеціальної кафедри Національної академії Служби безпеки України, кандидат біологічних наук і колишній чернівчанин Микола Величко; екс-заступник директора НПП «Черемоський» з наукової роботи Андрій Юзик.

«Рослини й тварини не можуть писати, за них нікому заступитися, крім нас, людей, які разом з ними населяють цю планету, але не є її власниками», – Джеральд ДАРРЕЛЛ, англійський натураліст.  

Рекреаційні та туристичні можливості «Черемоського» безмежні  

Про них розповів кандидат географічних наук Віталій КОРЖИК.

І гора Томнатик  із залишками колишньої військової бази «Памір» теж розташована на території НПП. Там можна спостерігати чудовий зоровий ефект, викликаний  циклональним типом погоди. Коли повітря стає украй прозорим, зростає різкість і створюється ефект наближення об’єктів. Тоді навколишні гори можна побачити в усій красі на 100 км довкола.

Прикметно, що на території  «Черемоського» є унікальні мінеральні води, які лікують серцево-судинні захворювання, травний тракт, урологічні недуги та хвороби шкіри. Аналоги таких вод відомі в Румунії (курорт Бозна), Литві (Друскінінкай), Росії (Стара Русса, Усольє).

Особливості клімату (відсутність як  відлиг, так і низьких температур узимку) такі, що тут можна успішно розвивати як літній, так і зимовий відпочинок. До речі, турист Коржик наводить схеми цікавих туристичних маршрутів та екологічних стежок: «Полонинські мандри», «Дорогою до небес», «Здіймаючись над обрієм», «Горами на велосипеді» тощо. Охочі можуть скористатися…

«Підводні камені» заповідної справи

Суперечки з’являються там, де збираються зацікавлені люди. До такого висновку спонукали мене гострі дебати під час обговорення монографії та екологічних проблем цього гірського регіону. А розпочалися вони з доповіді доктора біологічних наук, професора, академіка АН Вищої школи України, директора Інституту біології, хімії та біоресурсів ЧНУ Михайла Марченка. Він «підняв завісу» над «підводними каменями» у розвитку природно-заповідної справи нашого благословенного краю. І презентація переросла у жваву, деколи й гостру дискусію, до якої активно та емоційно долучилися представники Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, національних природних парків, Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, громадськості та засобів масової інформації.

Наведу кілька фактів, які мене, людину, що пише про екологічні питання щонайменше 40 років, особливо зачепили.

Приміром, п. Величко (а він відповідає за свої слова, бо як-не-як працював у СБУ та й нині  викладає у Національній академії СБУ),  наголосив, що хабар – це не корупція. Бо корупційна складова закладається до нормативної бази. І за прикладом далеко ходити не треба: 80-90% закуплених Україною засобів захисту рослин потрапляють до нас із Китаю. В Україні вони не досліджуються. І це при тому, що їхнє використання у самому Китаї заборонене! Хоча у ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка А.Медведя» МОЗ України, з яким п. Микола співпрацює, є сучасна, сертифікована за міжнародними зразками, лабораторія.  

Гострі дискусії розгорілися й довкола перспектив НПП та певних проблем, які постають між Мінекології та Агенцією лісових ресурсів. Та, мабуть, найбільше списів було зламано довкола нинішнього керівництва національного парку «Черемоський». З’ясувалося, що наукова рада при НПП не має жодного впливу на кадрову політику. Більше того, вона  призначається директором! Чим може закінчитися за таких умов безмежна влада керівника, (коли в директора ще й немає відповідної освіти), спрогнозувати важко. П. Величко розповів присутнім, як цікавився у Міністерстві екології та природних ресурсів України, чому конкурс на посаду здолала людина, яка продемонструвала значно гірші знання та професійні якості за конкурента. Відповіді він не отримав.

Йшлося також і про те, що НПП функціонують здебільшого як лісництва. Хоча їхнє призначення – кардинально протилежне.  Від фахівців почула таке: серед НПП в Українських Карпатах тільки «Верховинський» із сусісідньої Івано-Франківщини працює як належно: на охорону їздять вахтовим методом, маючи при собі сучасні фотоапарати та GPS-навігатори.

І про позитив

Та, попри все, є і добра новина: Чернівецька область в плані науково-методичного забезпечення заповідної справи завдяки буковинським науковцям входить до числа найкращих в Україні. Про це, а також про необхідність розширення природно-заповідного фонду краю йшлося у привітальних виступах заступника голови Чернівецької облдержадміністрації Мирослава Заячука, першого заступника голови Чернівецької облради Інги Маковецької, заступника директора Департаменту освіти і науки облдержадміністрації Надії Періус та у доповіді начальника Управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації Миколи Білоконя.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Національні природні парки – не тільки краса, а й запорука здоров’я спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це сталося на території Національного природного парку (НПП) «Хотинський»

 Саме там відбулася «зустріч» природоохоронців і ховраха європейського, який у Червоній книзі подається як зниклий вид. Про це розповів директор НПП «Хотинський» Андрій ДОМАНЧУК під час звіту про розширення площі природно-заповідного фонду парку на засіданні громадської ради при управлінні екології та природних ресурсів облдержадміністрації. За його словами, нині НПП має кластерну (тобто клаптиками – ред.) будову, хоча спеціалісти розуміють, що більш вагомим був би суцільний природній комплекс. Відтак, планується приєднати до парку зокрема орнітологічний заказник у Гринячці. Це депресивне село, в якому мешкає близько ста осіб, збираються оголосити екологічним поселенням, що може дати значний поштовх до його розвитку.

На думку Андрія Доманчука, якщо НПП отримає намічені заповідні території та ліси, це дозволить їм охороняти й зберігати не тільки природу, а й такі історичні пам’ятки, як Перебиківське та Рухотинське городища, Троянові вали тощо. І саме за цих умов збільшиться й туристична привабливість НПП. Можна буде частіше проводити такі заходи, як, приміром, п’ятиденна природнича школа для старшокласників, під час якої хлопці і дівчата знайомилися зі стилем життя ЕКО. Принаймні вони вже знають, за якими природними індикаторами можна визначити чистоту води в річці чи озері, навчилися орієнтуватися в лісі без компаса та розкладати вогнище, дізналися також, які рослини в поході можна їсти, тощо.

«Екоклас» для учнів хотинських шкіл організовується вже вдруге. Мабуть, старшокласники інших райцентрів області та Чернівців були б не проти теж здобути такі навички.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Зниклий вид ховраха європейського побачили в Анадолах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Довкола лосiв цiєї осенi розгорiвся скандал: коли встановили лiмiт на вiдстрiл 160 сохатих у нинiшньому сезонi, зоозахисники вийшли на вулицi з протестами. Пiсля цього Нацiональна комiсiя з питань Червоної книги України бiльшiстю голосiв проголосувала за внесення лося до списку.  

Тепер, за процедурою, Мiнекологiї має пiдготувати вiдповiдний наказ. Коли вiн набере сили, лiмiти на вiдстрiл лося будуть скасованi.

  – Для мисливцiв лось – вигiдний трофей, – каже Олексiй Василюк, спiвробiтник вiддiлу монiторингу та охорони тваринного свiту Iнституту зоологiї iм I. Шмальгаузена НАН України. – I роги, i м’ясо цiєї тварини – дорогi. Тепер же полювати на цю тварину заборонено. За порушення заборони передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть. Штраф становить 20 тисяч гривень.  

 – Що вплинуло на рiшення комiсiї?   – Рiзке зменшення популяцiї лося – з 14 тисяч до 6,6 тисячi голiв за останнi роки, – констатує Василь Полуйко, заступник мiнiстра екологiї та природних ресурсiв України. – Громадськi активiсти кажуть, що офiцiйна чисельнiсть завищена. За їхнiми пiдрахунками, насправдi лосiв менше. А мисливцiв у нас – 300 тисяч.  До речi, у Польщi, наприклад, нараховується понад 20 тисяч лосiв. У Бiлорусi – у п’ять разiв бiльше, нiж в Українi.

Запис Лося внесли до Червоної книги спершу з'явиться на Медіа-Версії.