Афіша запрошення у краєзнавчий музей досить красномовна. Маю на увазі світлину на афіші.

«Працюючи в різних формах, включаючи живопис, фотографію, інсталяції, відео та перформанс, концептуальні роботи Полатайка поєднують політичні та культурні теми та часто спираються на його досвід як українського канадця. В одній з найяскравіших робіт Полатайка, «Колиска» 1995 року, художник піддавався впливу радіоактивності в забрудненому регіоні поблизу Чорнобиля, повернувся до Канади та протягом 14 місяців брав у себе кров, а потім створив інсталяцію в Художній галереї Менделя (Саскатун), яка включала нікельовану ванну з кров’ю» /інформація з Саскачеванської мережі колекціонування творів мистецтва/.

У дворику Чернівецького краєзнавчого музею зібралися представники мистецької спільноти, журналісти, студенти, мешканці міста — щоб слухати, бачити, згадувати, сперечатися і просто бути поруч. Це була частина перша зустрічі з Тарасом Полатайком — митцем, що несе в собі досвід глобального, але не зрікається локального. Він наголосив: завжди відчував себе чернівчанином, хоч і працював у різних країнах. Та все ж усе зафіксовано: запис події вже оприлюднений Краєзнавчим музеєм, і його можна переглянути.

Хто такий Тарас Полатайко?

Українсько-канадський художник. Тарас Полатайко народився 1966 року в місті Чернівці. «Потім вирішив стати художником і вступив спочатку у Косівське художнє училище, а потім — у московський Строгановський художній інститут». 1989 – емігрував з України до Канади. Навчався у Канаді. Магістр образотворчих мистецтв (живопис, перформанс, критична теорія), Університет Саскачевану, Саскатун, Саскачеван. У середині 1990-х здобув визнання як концептуальний художник у Північній Америці. У Канаді став відомим перформансами, інсталяціями та відеоартом. У 2014 році через події Революції Гідності повернувся в Україну, де активно включився в культурні процеси країни.

Полатайко є яскравим представником сучасного мистецтва, але його роботи завжди мають живу нервову енергію — болю, спротиву, надії.

Серед публічних виставок Полатайко в Канаді – Музей сучасного канадського мистецтва в Торонто, Музей сучасного мистецтва Монреаля, Художня галерея Вінніпега, Музей Лондона, Художня галерея Великої Вікторії, Художня галерея Маккензі, Художня галерея Данлопа та Художня галерея Менделя.

На міжнародному рівні роботи художника виставлялися в таких місцях, як Національний художній музей України (Київ), Український інститут Америки (Нью-Йорк), Künstlerhaus Schloß Balmoral (Франкфурт), Фонд Антоні Тапіеса (Барселона), Замок Уяздовський (Варшава), Artspace (Сідней), Національний музей сучасного мистецтва (Белград) та 25-та Бієнале в Сан-Паулу.

Тарас Полатайко: мистецькі акції та проєкти в Чернівцях /подій і акцій було набагато більше, але це те, що я знайшла в інтернеті і на деяких була сама/.

2015
Повернення з Канади після Майдану. У Чернівцях засновує Центр сучасного мистецтва «Bunker», платформу для сучасної культури Чернівців, де відбуваються виставки, концерти, лекції, кінопокази та дискусії що стосуються сучасної культури, а також соціально важливих акцій.
2016
15 серпня — закликає мешканців та ЗМІ допомогти відродити забутий парк GÖBELSHÖHE у Чернівцях.
Початок проєкту «Австро-Грецький стиль» на локації залізничного вокзалу.
8 вересня. Перформанс «Перестаньте вивозити ліс!» на вокзалі Чернівців із критикою вирубки Карпат.
2017
Українсько-польска виставка «Гібридна Виставка» у Bunker, Національному художньому музеї України та галереї Лабіринт.
11 серпня — у єзуїтському костелі презентує проєкт «Хода Довіри» Роберта Саллера як куратор від Bunker за підтримки Zenko Foundation.
2019
Організатор першого у Чернівцях Джазового фестивалю «MuzaHyst».
2020
29 серпня — мистецький перформанс «1923–2020» на Центральній площі, присвячений поверненню та пам’яті пам’ятника «П’єта». Художник: Віолетта Олійник. Куратор: Тарас Полатайко.
Інтерактивна звукова інсталяція «Пам’яті полеглих» на руїнах пам’ятника «Чорний орел» . Художник: Віолетта Олійник. Куратор: Тарас Полатайко.
2021
Організатор міжнародної мистецької резиденції «Frontera Frustrata». 
Акція «Паспортизація Австро-Греції» на Центральній площі.
7 травня — в Bunker (за запитом) відбувається акція «Паспортизація Австро-Греції».
18 січня — «Діамантовий пес» — мультимедійна акція у громадському просторі Чернівців.
Видання артбуку «Дух та Історія Австро-Греції».
2022
Із початком повномасштабного вторгнення запускає онлайн-платформу Someone Prays for You — спершу фотопроєкт, потім платформа для міжнародних митців. Кошти від мистецтва спрямовуються на підтримку трьох підрозділів ЗСУ.

2023

«Народний арт-об’єкт» – інтерактивна інсталяція на Соборній площі перед пам’ятником радянській армії.

2024
19 грудня — офіційне відкриття виставки «Someone Prays for You» у Bunker. Представлені твори 20 українських і західних митців, кошти від продажу яких спрямовується на термінові потреби фронту. 

…Вперше побачила і почула Тараса Полатайка у листопаді 2014-го, коли у Чернівецькому художньому музеї відкрилася виставка «Війна. 11 портретів»… Його слова про роботу над проєктом звучали про те, як мистецтво, що не прикрашає реальність, а говорить про неї прямо. Тепер, через майже 11 років, я знову слухаю Тараса Полатайка — але вже в іншому просторі, в іншому часі, коли війна дужче нависла над нашою державою.

Тарас Полатайко справедливо й проникливо пояснює, що дитинство в Чернівцях (місті з декількох культурних шарів, насиченому архітектурою сецесії) формувало його внутрішній культурний код — природно західний, а «рускій мір» був чужим і окупаційним… Дві точки — листопад 2014 і червень 2025 — обрамлюють величезний пласт мистецької і людської роботи. Пройдено довгий шлях, у якому художник залишався вірним собі: не мовчати. Він висловлює свою правду — можливо, незручну, провокативну, таку, з якою не всі погодяться. Але саме це і є сутність справжнього мистецтва: бути простором для діалогу, сумнівів, заперечень. Адже правда — не те, що подобається всім, а те, що змушує думати. Його перформанси, живопис і тексти — це завжди сміливе висловлення позиції, небажання бути «декорацією» режимів чи політики.

Одним із ранніх і показових прикладів політичного перформансу Тараса Полатайка стала його робота 1992 року «Художник як політик: у тіні пам’ятника». Про це автор розповідав у дворику музею, але роздивитися слайди презентації на екрані у ще світлу годину доби було майже нереально. Але знайти інформацію про цей перформанс у просторах інтернету є можливим. У цій роботі митець поставив під сумнів рішення увічнити постать генерал-губернатора Рея Гнатишина як символу всіх українців Канади до 100-річчя української імміграції. Стоячи нерухомо біля пам’ятника, повністю вкритий бронзовою фарбою, Полатайко сам став «живим пам’ятником» тим, хто залишився невидимим для історії.

У 1995 році  Полатайко представив серію Glare, створену за мотивами репродукцій картин Казимира Малевича. Він навмисно включав у живопис «засвітки» — відблиски, що символізували інформаційні спотворення. Серія Glare – це діалог між ілюзіонізмом та абстракціонізмом, фотографією та живописом як жанрами мистецтва.

Продовженням цієї теми стала виставка «Скотома» (1998), де художник через автопортрети досліджував явище «сліпої плями» — метафору чогось, що є настільки очевидним, що стає непомітним, невидимим, зникає з поля зору.

Отож. 6 червня у дворику Чернівецького краєзнавчого музею відбулася перша частина презентації творчості художника та перформансиста Тараса Полатайка.

Це була подія, в якій поєдналися спогади, діалог, мистецтво і присутність. Чернівці слухали — хтось уперше, хтось давно знайомий із його виставками, перформансами, кураторською роботою. Митець говорив щиро й просто. Про війну, про відповідальність, про шлях у мистецтві — від навчання в художній школі до сьогоднішніх нових форм висловлення. Про Чернівці, які завжди були частиною його внутрішнього дому, і про те, чому важливо бути тут зараз.

Попереду — друга частина, вже цієї п’ятниці. Це ще одна можливість побачити, почути, осмислити. І, можливо, не лише мистецтво, а й себе.

Окрема вдячність Тарасу Полатайку — не лише за його творчість, а й за волонтерську діяльність. Упродовж цих років війни він активно підтримує українських військових, організовуючи допомогу і з-за кордону, шукаючи обладнання, амуніцію… 

Наступна презентація і зустріч із Тарасом Полатайком відбудеться 13.06.2025 о 20:00 у контексті міжнародного дня «Ніч в Музеї». Вхід вільний.

Більше інформації про зустріч 6 червня за покликанням – Розповідь Тараса Полатайка про творчість у дворику Чернівецького краєзнавчого музею… 

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Моя культура там, де сецесія…», – Тарас Полатайко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На виставці глядачі могли побачити традиційний стрій буковинських гуцулів з фондів Чернівецького обласного краєзнавчого музею та Літературно-меморіального музею Юрія Федьковича. Представлені сардаками, мантами першої половини ХХ ст. з Довгопілля, Дихтинця, Виженки та Заставни. Автори проєкту – дизайнер Світлана Крачило та етно-консультант Олена Прокоп‘юк, мають на меті популяризувати стилізований верхній одяг, що базується на українських автентичних образах. В.о. директора ЧОКМ Оксана Ротар поділилася історією створення виставки та прийдешніми подіями у рамках проєкту.

Мій сардак

Руський мій сардаче!
Тепер аж я заспіваю,
Тепер аж заплачу,
Бо маю ся в що утерти –
Широкії поли…
Не скину тя, мій сардаче,
Ніколи, ніколи!
Юрій Федькович, 1863

З привітальними словами на відкритті виступила радниця голови Чернівецької обласної військової адміністрації Юлія Грицку-Андрієш.

Перед присутніми на відкритті виступив  Ярослав Кушнір, композитор, педагог.

Поетеса та волонтерка Олена Рєпіна розповіла про проєкт ментального здоров’я «Ключ» для наших захисників.

Привітала глядачів і майстриня Олена Ясінська, учасниця благодійного проєкту “Сорочка для захисника”, доцент кафедри фізіології Буковинського медичного університету.

У науці, у розраді
України доля,
А в залізні да у крові
України воля;
А у пісні голоснії
України слава!
Благословіть Україну,
А я заспіваю.

Юрій Федькович

Автори проєкту переконані, що нині адаптований до сучасності сардак може набути символічного знаку, який пов’язує українців із минулими поколіннями та дає силу й опору для боротьби проти ворога.
Музейні працівники спільно з командою Sardak.ua творчо втілили основну ідею виставки «Не скину тя, мій сардаче», композиційно поєднавши автентичний сардак із військовою тематикою у вигляді бліндажів із камуфляжної сітки, яку виготовили матері та дружини військовослужбовців з ГО «Крик душі».
Виставка триватиме до кінця серпня, а на початку вересня очікуйте у ЧОКМ презентацію другої частини проєкту – вже із осучасненими сардаками. Інформація з сторінки ЧОКМ на фб.

Дякуємо організаторам і учасникам виставки  «Не скину тя, мій сардаче». Чекаємо на продовження.

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – Виставка «Не скину тя, мій сардаче!» у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис З нагоди 190-річчя від дня народження Юрія Федьковича виставка «Не скину тя, мій сардаче!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На відкриття виставки пам’яті Рудольфа Лекалова до музея прийшли шанувальники творчості художника, друзі, земляки, колеги, митці, родичі, небайдужі до живопису художника. Прихильники творчості художника говорили про різнобічні таланти майстра, його позитивну манеру спілкування,  неповторний індивідуальний стиль малярства. А скільки світлин він робив і дарував своїм знайомим і друзям!

Рудольф Миколайович Лекалов (20 жовтня 1933 — 12 грудня 2021) – український художник-графік, журналіст, редактор, член Національної спілки художників України, Національної спілки журналістів України, лауреат обласної літературної премії імені Івана Бажанського. Рудольф Лекалов – не тільки унікальний художник, а й був людиною надзвичайною, світлою, багатогранною, позитивною, щирою, скромною. Зразу зазначу, про це говорили у своїх виступах друзі, колеги художника, Рудольф Лекалов при життя заслуговував бути більше пошановуваним від відповідних владних структур. Хто, як не він, заслуговував мати звання «Почесний громадянин Чернівців”, медаль «На славу Чернівців», почесну відзнакою «На славу Буковини»?…

Рудольф Лекалов – художник, який працював для душі, для краси, був вірний своїм ідеалам. Світла пам’ять про чудового художника і людину…

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – «ДОЛЯ МОЯ ВЕРБОВА» – ВИСТАВКА РУДОЛЬФА ЛЕКАЛОВА ДО 90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Виставка до 90-річчя від дня народження художника-графіка Рудольфа Лекалова «Доля моя вербова» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З нагоди 70-річчя від дня народження народного артиста України Павла ДВОРСЬКОГО у Чернівецькому обласному краєзнавчому музей 5 лютого о 14.00 відбудеться зустріч з ювіляром.

Пісенне рандеву композитора і виконавця нашого земляка Павла Дворського має назву «Завітайте до нас, буде пісня від серця». До імпрези приєднаються також його сини   В’ячеслав і Павло Дворські.

До слова, відучора, тобто з 2 лютого, у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї в експозиції «Культура краю» #ЧОКМ можна ознайомитися з виставкою, що ілюструє творчий шлях П. Дворського. Усі матеріали з фондів музею.

Джерело: Відділ науково-освітньої роботи Чернівецького обласного краєзнавчого музе

Запис Павло Дворський запрошує буковинців, поціновувачів пісні, на побачення спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Історія мера Чернівців у 1941-1942 роках Траяна Поповича, якого в Ізраїлі проголосили Праведником світу. Фільм презентує вражаючі історії порятунку чернівчан у часи Другої світової війни. Це спільний проект В’ячеслава Хабайла, Сергія Воронцова та Благодійного фонду «Суспільні ресурси та ініціативи» за фінансової підтримки європейського фонду Roaid.

Керівник проекту: Сергій Гакман.
Оператори: В’ячеслав Хабайло, Віталій Яскевич.
Монтаж: Андрій Дубінецький.
Актори: Іван Данілін, Олексій Григорчук.

Літературний редактор: Олеся Андрійчук.
У фільмі беруть участь: архівіст, дослідник, співавтор книги про Траяна Поповича Драгош Олару; директор музею історії та культури євреїв Буковини Микола Кушнір; доктор філологічних наук, перекладач Петро Рихло; директор Чернівецького обласного краєзнавчого музею Ірина Яворська; дослідник біографії та організатор першого музею Траяна Поповича у Румунії Флорентін Лєхач.

Траян Попович став мером Чернівців у найбільш трагічний період історії міста (1941-1942). Він  урятував життя тисячам чернівчан єврейського походження. В Ізраїлі 1969 року йому надали звання Праведника народів світу з формулюванням «на знак особливої вдячності за порятунок двадцяти тисяч чернівецьких євреїв від депортації у табори смерті в Трансністрії».

Під час війни дуже важливим є  слово «любов», взагалі любов,  як і залишатися людиною у драматичних, складних обставинах. Війна не здатна зруйнувати любов, що є основою життя людини…

…
ніщо
ми були, є і будем,
квітучи:
троянда-Ніщо, троянда-
Нікому.

Пауль Целан
Переклад: Петро Рихло

…Ein Nichts
waren wir, sind wir, werden
wir bleiben, bluhend:
die Nichts, — die
Niemandsrose…

Дякую всім, хто працював над створенням фільму…

Більше фото з заходу за посиланням – ЛЮБИТИ ТЕ, ЩО Є…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Перегляд документального фільму «Виживуть тільки закохані. Траян Попович та інші» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький обласний краєзнавчий музей запрошує відвідати:

• постійно діючу експозицію.

• виставку мистецьких творів з лози «А тая лозина як світлая  днина» -видатного майстра з лозоплетіння, етнографа, різьбляра,

писанкаря, письменника, мистецтвознавця, заслуженого майстра народної творчості України, почесного громадянина Чернівців 

                Івана Назаровича Снігура.

         –    виставку «Ласощі для синички».

• виставку «Степан Олексійович Сабадаш  (1920-2006) – український композитор, диригент, хормейстер, Народний артист України».

виставку « На злеті почуттів», присвячену ліриці класика румунської літератури  Міхая  Емінеску.

Чернівецький обласний краєзнавчий музей

вул. О. Кобилянської, 28 

Вихідний – середа

тел. 52-50-62

E-mail: regmuscv@gmail.com

Запис Чернівецький обласний краєзнавчий музей спершу з'явиться на Медіа-Версії.

8 жовтня 2013 року о 12.00 год відбудеться захід присвячений 605-й річниці першої документальної згадки про  Чернівці.

Нові виставки

Виставка «Георгій Гарас. Нове життя барвистих візерунків», де представлено роботи буковинського клубу сучасної вишивки «Вечорниці».

Виставка живопису з циклу «Таланти твої Україно!».
На виставці представлені роботи Андрія Воронюка та Павла Шешуряка.

Стаціонарні експозиції

“Наш край в першій половині ХХ століття” – нова експозиція.

“Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії (середина XIV – початок ХХ ст.)”

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб, яким ми нехтуємо”

“Тваринний світ Буковини”

“Панське місто (одяг кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)”

“Чернівецька область у роки Другої світової війни”

“Афганістан – наш біль, наш сум”

“Чернівецька область за роки незалежності”

“Життєві шляхи Буковини”

“Світ пісенної краси”

“Календарні свята на Буковині”

“Традиційний народний одяг та ремесла населення Буковини на поч. ХХ ст.”

“Відкриті фонди”

Відділ “Буковинська діаспора“
вул. Й. Главки,1-а
тел.52-36-71

Виставки:
Життя і творчість Я. Паладія
Українці в Канаді
Українська діаспора у Великій Британії

Запис Виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вперше кіцманське поселення згадується у грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 6 червня 1413 року. За цим документом він подарував Великий КІЦ (назва ця вживалася, коли йшлося про село з навколишніми присілками) своїй дружині Анастасії. Пізніше, за її заповітом, воно було передано церкві. Інші джерела вчать, що Олександр Добрий у тому ж 1413 році подарував Кіцмань Радівецькій єпархії.

Особливого розвитку майбутнє місто набуло за часів передачі буковинських земель до складу Австрійської імперії у другій половині XVIII століття. Поштовхом до економічного піднесення поселення стало відкриття у 1788 році ярмарку, якій став одним з найбільшим на Буковині і знаний далеко за її межами. А у 1780 році у Кіцмані відкрилася перша на Буковині початкова школа. Відповідно до грамоти австрійського цісаря Франца ІІ від 31 липня 1798 року Кіцмань отримав статусу міста-ярмарку. Статус міста Кіцмань офіційно має з 1902 року. У цьому ж році в місті утворилось перше на Буковині молодіжне спортивно-пожежне товариство «Січ», що пізніше переросло у «Союз січей на Буковині».
Історики гадають, що назва «Кіцмань» походить від Буковинського слова «коц» килимок, бо тут жили майстри килимарства. Також припущення, що поселення дістало свою назву від чоловічого імені Козьма. Є версія про походження назви Кіцмань від прізвища Кошман (Kotzmen), чоловіка який виробляв з лози (верби) кошики.
Інформація  з сайту Україна Інкогніта.

Організатори виставки представили для відвідувачів зразки ткацтва, вишивки кіцманчан, старовинний та сучасний народний одяг, живописні полотна, картини художників, різьблені вироби, яскраві гобелени та килими. Майстер-скрипкар Орест Моргоч, який за своє життя виготовив 85 скрипок, розказав багато цікавих, героїчних та іноді і драматичних епізодів з історії Кіцманя. Перед глядачами виступили Неля Кириченко, завідуюча відділом науково-освітньої роботи музею, Вікторія Танащик, заступник директор з наукової роботи Чернівецького краєзнавчого музею, вишивальниці Дарина Стасюк та Діана Новак, троїсті музики, художники, учасники виставки з Кіцманя.

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Кіцманю – 600 років спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставки

Виставка «Знайомі незнайомці: земноводні та плазуни».

Виставка робіт викладачів художніх шкіл Буковини.

Стаціонарна експозиція

“Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії (середина XIV – початок ХХ ст.)”

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб, яким ми нехтуємо”
“Тваринний світ Буковини”
“Панське місто (одяг кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)”
“Чернівецька область у роки Другої світової війни”
“Афганістан – наш біль, наш сум”
“Чернівецька область за роки незалежності”
“Життєві шляхи Буковини”
“Світ пісенної краси”
“Традиції пасхальних свят на Буковині”
“Традиційний народний одяг та ремесла населення Буковини на поч.ХХ ст.”
“Відкриті фонди”
Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської, 28, т.52-50-62

Відділ «Буковинська діаспора»
вул.Й.Главки, 1а, 52-36-71
Виставки

Життя і творчість Я.Паладія
Українці в Канаді
Українська діаспора у Великій Британії

VIII обласна виставка творчих робіт викладачів художніх шкіл Буковини

На виставці експонується 127 творчих робіт 60 викладачів з 12 художніх шкіл та Берегометської школи мистецтв. Серед експонатів – олійний живопис, акварелі, графічні твори, різьба по дереву, вишивка, ткацтво, батик, вітраж, кераміка, колаж, роботи в авторських техніках тощо.

Дякую Don Leon за фотоматеріали.

Тетяна Спориніна,
фото автора і Дона Леона

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Виставка робіт викладачів художніх шкіл Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.