«Шановна редакціє!

Звертаюся ще до вас, бо всі інстанції вже обійшла не по одному разу. Біда моя триває вже понад два роки. Коли у березні 2014 року мого сина затримували за ст.185 ч.3 (крадіжка з проникненням – ред.) , то при обшуку з його оселі зникли документи на автомобіль і ключі від нього. Мій син, Мельник Ян Пилипович, мешкав у центрі Чернівців, а машину залишав на вулиці Гакмана, біля собору. Машину суд не конфіскував, вона і далі залишалася на вулиці. Гаража в нас немає, перегнати кудись машину не мала можливості, тож приїжджаючи до Чернівців раз на тиждень, я, так би мовити, навідувалася до авта, перевіряла, чи стоїть.

У травні, пам’ятаю, була п’ятниця, я приїжджала на суд, машина ще стояла на місці. Через три дні знайомі зателефонували, що машини там уже немає.

Звернулася до міліції, в розшук не взяли. Документів не було, вибирала якийсь час дублікати. У Першотравневому відділі моєю справою займався виконувач обов’язків начальника. Він знайшов запис із відеокамери і свідка. Жінка старшого віку стверджувала, що бачила, як машину люди в цивільному забирали на евакуаторі.

Кримінальну справу все ж таки завели – за ст. 356…»

(Від редакції: ст.356 Кримінального кодексу України кваліфікує подію не як крадіжку, а як самоуправство. Цікавий вибір, з огляду на те, що десь на руках у тих, хто робили обшук у 2014-му, документи та ключі від машини. Які відбувалися слідчі дії, чи хоча б опитували тих, хто проводив обшук, п. Лідія не знає. І можна подумати, що в Чернівцях сила-силенна тих евакуаторів).

«Коли розбиралися з машиною, звісно, підняли документи про затримання мого сина, її власника. І тут виявилися якісь незрозумілі маніпуляції з датами: в одних паперах стояло, що обшук проводили 2 березня, о 18 годині, як це й було насправді, в інших паперах стояли різні дати і різний час. Чому  й для чого так робилося, можу тільки гадати…

Оскільки міліція не поспішала давати раду цій справі, звернулася до прокуратури – це вже у травні 2015-го. Прокуратура після перевірки перекваліфікувала справу на ст. 289…)

(Від редакції: ст. 289 – Незаконне заволодіння транспортним засобом. Так би мовити, ближче до справи, хоча сама справа, як бачимо,– ні тпру, ні ну).

«Де поділася автівка мого сина, так і не зрозуміло. В Інтернеті (в електронному реєстрі розшукуваних автівок – ред.) її немає. Коли нинішнього року сформували нову поліцію, вже там мені відповіли, що такого авта в розшуку немає, хоча кримінальне провадження є. Справа, як мені пояснив п. Чубей з поліції вже 18 травня нинішнього року, на контролі, порушень не встановлено.

Перевірка управлінням внутрішньої безпеки поліції зрушень не дала. Мені лише повідомили, що авто перебуває в розшуку як викрадене.

Так само не знайшли порушень і в прокуратурі області, про що прокурор області повідомив мені 13 липня.

З відчаю я зважилася на акцію непокори: голодувала під будівлею поліції. Заявила поліцейським: ви з викрадачами заодно! Зреагували – поставили у розшук.

На даний час справу контролює від поліції пан Якимчук. Він же контролював ще рік тому. От цікаво: що саме він контролює?»

Від редакції: Лідії Іванівні Мельник звернутися до «Версій» порадив уповноважений з прав людини ВР у Чернівецькій області Леонід Ілюк. Отже, у відповідності до законів про ЗМІ, а це Закон України «Про доступ до публічної інформації», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації», «Про інформацію» тощо, просимо вважати нинішню публікацію офіційним запитом  у кримінальному провадженні №120142600200000865.

Запис Син сидить, а його машина зникла спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На сайті громадської організації  Союз «Чорнобиль Україна» www.souzchernobyl.org подаєтьсякількість померлих від наслідків аварії на ЧАЕС від моменту вибуху 26 квітня 1986 року. Статистика невмолима за добу від ранку 21 квітня до 22 квітня до цієї цифри додалася 61 людина! По кому дзвонить сьогодні Чорнобильський дзвін?

За 28 років, що виповнюються нинішньої суботи, від аварії на ЧАЕС понад 802 тисячі людей пішло з життя, так і не дочекавшись гідної допомоги від держави. Не просто складається й для тих, що ще живі.

Хто допоможе чорнобильцям?

До редакції «Версій» звернувся наш постійний читач і автор дописів, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, мешканець с. Костинці на Сторожинеччині Валерій КРУШНИЦЬКИЙ. І тон його звернення зовсім не святковий.

Йдеться про те, що чорнобильці Сторожинеччини – Костинців, зокрема – змушені вирішувати свої проблеми самотужки. Адже звертаючись до районних чиновників, отримують відповідь, а краще сказати – «відмазку»: мовляв, їхніми проблемами мають займатися чорнобильські організації. Ліквідатори б і раді. Але…

Формально у Сторожинці діє районна організація Спілки Чорнобильців, де головою є Костянтин Іринич (працює контролером в Сторожинецькому РЕМ), а заступником  – Павел Генна Іванівна, яка проживає в селі Верхні Петрівці Сторожинецького району. Але річ у тім, що Спілка ця існує лиш на папері. Як пише Валерій Крушницький, «що нам з тієї спілки, коли в неї немає приміщення і ніхто ніде не веде прийому? Де чорнобильці можуть поспілкуватися та захистити свої права?». Коли ж невгамовний фельдшер Крушніцький спробував знайти обласне керівництво чорнобильської організації, з’ясувалося, що чорнобильці усіх районів області, крім Сторожинецького, організаційно входять до обласної спілки «Чорнобильці Буковини» (голова – Демченко Олег Вікторович). Від пана Іринича зрозумілого пояснення цього Крушніцький не отримав: «Пробував я вести переговори з Генною Іванівною Павел щодо входження Сторожинецької спілки чорнобильців до обласної, але результату ці бесіди не дали…»

У спілкуванні з рядовими чорнобильцями Валерій Михайлович дізнався, що у Чернівцях є ще одна облсна спілка чорнобильців, де головує Анатолій Едуардович Бринін: «Є чутки, що сторожинецька спілка підпорядкована організації Бриніна, – пише він, – але найприкріше те, що в результаті роботи з чорнобильцями не проводять жодної».

Олег Демченко, голова обласної спілки «Чорнобильців Буковини», за словами Крушницького, порадив йому створити в Костинцях окремий осередок, який буде підпорядковуватися напряму обласній спілці, але законослухняним костинським ліквідаторам «невідомо, чи буде це юридично правильно – в обхід районної організації». Більше того, щоби увійти до обласної спілки, членів у первинній організації має бути не менше п’яти, і членські внески від кожного –60 грн. на рік, тобто за п’ятьох треба віддати 300 грн. на рік. Відтак костинські чорнобильці кажуть: «А чи будемо ми з цього щось мати? Гроші візьмуть, а нічим не допоможуть?..».

До того ж не всі мають можливість заплатити ці 60 грн. Адже йдеться саме про те, що їм самим потрібна допомога!

Обласна чорнобильська організація власного фінансування не має, тож обіцяє, що «через 7-8 років кожний чорнобилець, який платить справно внески, зможе отримати (за свої ж внески?) 500 грн. допомоги». А ці 7-8 років треба ще прожити! Тож захищаймося від своїх бід самотужки?

«Яку роботу проводять з місцевими чорнобильцями до 26 квітня? – ділиться роздумами ліквідатор Крушніцький, – Їх запрошують до школи на пам’ятні заходи, де вони розповідають, як вони брали участь у ліквідації найбільшої атомної аварії в світі. Правду казати, чорнобильці з нетерпінням чекають цієї дати, бо це єдиний день на рік, коли їх хоча б вислухають! А розповісти їм є про що (виділено від редакції)»

Увага ліквідаторам, звісно, потрібна: і як переконує лист чорнобильця, вони вдячні вже за те, що про них не забули.  Але й з увагою часто виходять швидше комедії чи то пак, спекуляції: п.Крушніцький у своєму листі розповів, як на 23 лютого колишній голова ОДА Михайло Папієв завітав до обласного госпіталю, де лікуються серед інших інвалідів і ліквідатори аварії на ЧАЕС, – щоби чорнобильці його, Папієва, підтримали під час тих буремних подій, про які ви всі знаєте…

На сайті Союзу «Чорнобиль» як девіз організації наведені слова нинішнього голови Союзу Юрія Андрєєва:

«Чорнобилець, ти хочеш вижити? Тоді не чекай милості від чиновника! Приєднуйся до нас, будемо разом боротися за свої права».

Кореспондент «Версій» спробувала коли не приєднатися, то поспілкуватися з керівниками чорнобильців на обласному рівні. Телефон офісу «Чорнобильців Буковини» за офіційною адресою по вул. Турецькій у довідковій «109» не дають, бо в них така адреса не зареєстрована. На мобільний п. Олега Демченка 066-328-48-95 від 17 до 22 квітня додзвонитися не вдалося.

Ще за однією адресою по вул Руській, 1, знайшла двері з вивіскою і поштовою скринькою. Зайти неможливо: немає ручки на дверях. На стук ніхто не вийшов. Мобільний п. Анатолія Бриніна  відповідає те сааме: «Абонент не може відповісти на ваш дзвінок».

Не коментуючи, закінчу словами з листа Валерія Крушніцького:

«Захист від держави мінімальний. Коштів у бюджеті немає. То що ж виходить: самі себе чорнобильці захистити не спроможні, а чорнобильські організації, які б мали перейматися проблемами ліквідаторів, існують лише на папері…»

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Р.S: Поки писався матеріал, до цифри померлих від аварії на ЧАЕС додалося ще восьмеро.

Від редакції: публікуючи цей матеріал, ми все ж таки сподіваємося, що після всіх святкувань та відзначень керівники чорнобильських організацій напередодні 26 квітня знайдуть можливість вийти на діалог.

Запис Буковинські чорнобильці: спілок аж дві, турботи жодної спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Україна з різних джерел, легально чи нелегально, отримує 12 тонн батарейок. Щодня. У вжитку українців функціонує майже півмільярда пристроїв, які живляться від батарейок.

Але найгірші наслідки від цього – негативний вплив на довкілля вже відпрацьованих ХДС. Хоча у загальній структурі відходів вони посідають 0,2%, та містять до 50% усіх токсичних речовин у нашому смітті.

На засіданні «круглого столу» з цих питань, ініційованого інформаційно-правовим центром «Наше право», професор-хімік та еколог Ярема ТЕВТУЛЬ окреслив коло питань щодо небезпек від накопичення відпрацьованих батарейок на сміттєзвалищах і просто у довкіллі. Адже 1 пальчикова батарейка здатна забруднити до 400 літрів води або 20 кв.м грунту. Утім, навіть за недостатньої обізнаності населення в цьому питанні, шкоди ХДС для довкілля ніхто не заперечує. В Україні, у Львові, навіть збудований один з трьох наявних у Європі заводів з переробки таких відходів, «Аргентум», який здатен утилізувати тонну батарейок на добу. Та новітнє обладнання простоює з простої причини: не організоване збирання сировини для нього. Відтак подальше обговорення звелося до двох напрямів: поширення екологічних знань для населення – і хто має організувати збирання відпрацьованих батарейок. Піонер цієї справи професор Тевтуль розповів про досвід університетських хіміків. Нещодавно факультет передав «Аргентуму» близько 150 кг відходів, значну частину яких зібрали школяри області.

Депутати облради від «Свободи» Віталій Мельничук та Ярослав Когутяк (директор Національного природного парку «Хотинський») наполягали, що ініціативи громади мають бути оформлені у відповідну Програму влади, за якою, наприклад, магазини й підприємства, що використовують ХДС, зобов’яжуть збирати й здавати батарейки.. А нардеп Руслан Зелік, мабуть, згадавши піонерські часи, пропонував залучати до збирання хімічних відходів школярів. Цю ідею так само активно заперечували професор-політолог ЧНУ Анатолій Круглашов і лідер громадської організації «Європейське партнерство» Валерій Карбашевський, адже це містить значний ризик для здоров’я дітей, що збиратимуть відпрацьовані ХДС. До того ж реально постають наступні запитання: де зберігати зібране і хто має взяти на себе відповідальність за ці дії.

Знайшлося завдання й для ЗМІ: їм запропоновано розгорнути широку інформаційну кампанію для населення. До речі, «Версії» вже кілька років співпрацюють в цьому питанні з екологами, хіміками і з професором Тевтулем особисто.

Може, й справедлива, пропозиція, що Програму небезпечної утилізації у співпраці з науковцями й громадськими організаціями мала би розробити й контролювати її здійснення міська рада, просто зависла у повітрі: ніхто з міської влади, навіть задекларований у прес-анонсі, не був присутній. Дарма учасники «круглого столу» висловлювалися у форматі «Я готовий…»: вочевидь, очільники міста не готові до реалізації вже накреслених пропозицій. Виникає враження, що всі вони живуть у якомусь іншому довкіллі, куди наші з вами біди просто не сягають.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

А для тих, хто бажав би взяти участь у практичному вирішенні проблеми, повідомляємо: відпрацьовані батарейки ви можете заносити до будь якого з 15 магазинів мережі «Мультимедіа».

Запис Велика біда від маленької батарейки: порятунок залишиться на потопельниках? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На жаль, хвороба надовго вклала п. Жоріна в ліжко, та Отілія Георгіївна продовжила його роботу. В свою чергу німецькі колеги з ініціативи колишньої чернівчани Аріани Бауер зареєстрували організацію під назвою «Акція допомоги Чернівцям». Саме з того далекого 1990 року і почалася тісна співпраця українських та німецьких благодійників.

«Гільфе» допомагає людям, переважно, одягом та їжею. Возили і медикаменти, та заборонили, бо вони незареєстровані в Україні.

–  Наші колеги-німці приїжджають майже щороку, – розповідає Отілія ГУЛІКА, голова ЧМГО «Гільфе». – Наразі святкуємо двадцять два роки плідної співпраці. З нинішнім приїздом колег-благодійників ми хотіли поєднати і чергову роздачу гуманітарної допомоги. Та виникла проблема з розмитненням – із липня чекаємо на вантажі.

Та не лише у цьому проблеми благодійної організації. За словами пані Гуліки, у них забирають склад, де вони зберігали гуманітарну допомогу.

– Ми двадцять років користуємося ним, – скаржиться Отілія Георгіївна. – І раптом це приміщення стало оборонним об’єктом. Коли я звернулася до нашої влади – обласної та міської, – почула у відповідь, що ми не маємо права там перебувати. Представники МНС пішли нам назустріч, вони були згідні підписати договір про оренду. Та відвідавши юридичний відділ міської ради, працівник МНС нам заявив, що їм доведеться нести кримінальну відповідальність, якщо підпишуть з благодійною громадською організацією такий договір. Я розгублена, бо не знаю, що робити…

Може, влада знає?

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото автора

Запис Біда приходить не одна, та є «Гільфе» спершу з'явиться на Медіа-Версії.