Екскурсію про архітектуру будівлі провела доцент кафедри архітектури, урбаністики і збереження об’єктів ЮНЕСКО Юліана Баланюк. А про сучасний освітній простір факультету математики та інформатики розповіла доцент кафедри алгебри та інформатики Віра Сікора, кандидат фізико-математичних наук.

У стінах корпусу №1 працювали й навчалися відомі вчені та викладачі, які закладали основи університетської освіти в Чернівцях. Саме тут почалася діяльність першого ректора Костянтина Томащука, відомого своїм внеском у розвиток університету й науки.

Архітектура корпусу відображає стиль епохи Австро-Угорської монархії: це триповерхова будівля з симетричним фасадом, виконана в традиціях пізнього класицизму з елементами неоренесансу. Характерними є стриманий декор, рустовані стіни першого поверху, чіткий ритм вікон, високі аудиторії та просторі коридори. В інтер’єрах збереглися окремі автентичні елементи: сходи з оригінальними металевими балясинами, стельові балки, класичні пропорції навчальних залів. Збереглася касетонна стеля з декоративним розписом, що додає залам урочистості й витонченості.

Варто зазначити, що університет мав багатомовний характер: німецька, румунська, українська й інші мови присутні в його історії — це відображало мультикультурну природу Буковини у ХІХ–XX століттях.

Юліана Баланюк звернула увагу, що будівля не мала зайвої розкоші. Проте саме її лаконічна архітектура, пропорційність і функціональність стали прикладом якісної освітньої архітектури другої половини ХІХ століття. Корпус гармонійно вписувався в архітектурне середовище тодішніх Чернівців, де поряд постійно виростали будівлі громадських закладів, шкіл, гімназій.

У 1875 році корпус передали новоствореному університету. Перші лекції з права, богослов’я та філософії читалися саме тут. Будівля мала бібліотеку, аудиторії, адміністративні кабінети — фактично забезпечила університету базу для початку роботи. Згодом виникли інші корпуси й факультети, але корпус №1 назавжди залишився символом «точки відліку» університетської історії.

Сьогодні корпус №1 — це простір факультету математики та інформатики. Тут навчаються студенти, які здобувають професію вчителя математики та інформатики, а також спеціалісти з сучасних інформаційних технологій. Як зазначила доцент Віра Сікора, корпус поєднує історичну спадщину з новітнім навчальним процесом: у старовинних аудиторіях працюють комп’ютерні класи, лабораторії з програмування й сучасного програмного забезпечення.

Сьогодні, коли Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича готується відзначити своє 150-ліття (4 жовтня 2025 року), корпус №1 постає як символ спадкоємності: від вчительської семінарії — до сучасного центру математичних і комп’ютерних наук. Це не лише архітектурна пам’ятка, а й жива частина історії міста, де минуле і сучасність взаємодіють щодня.

Щира подяка пані Юліані Баланюк та пані Вірі Сікорі за змістовну й захопливу екскурсію. Факультету математики та інформатики бажаю процвітання й розвитку, адже саме точні науки є основою міцності країни.

Віват, матфак! Дякую ЗСУ за можливість навчати і навчатися.

Більше світлин з лекції за покликанням – Корпус 1 ЧНУ ім. Юрія Федьковича – факультет математики та інформатики.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Корпус 1 ЧНУ ім. Юрія Федьковича – екскурсія до Днів європейської спадщини… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Безперечно, ситуація в державі нині така, що вимагає непопулярних рішень. Скажімо, у будинку моїх родичів у Куп’янську, що на Харківщині, постійно мешкають воїни ЗСУ. І ніхто не проти цього. Та мій двоюрідний брат, на превеликий жаль, уже покійний, розповідав мені на початку війни, що, за його баченням, у них половина містян – за Україну, а інша – раділа приходу раші. Зрозуміло, що ті люди будуть активно проти того, щоби їхні помешкання займали наші воїни.

Та непокоїть інше: що стало тригером такого рішення української влади – проблема з мобілізацією чи сакраментальна дата – 20 травня – , день, коли завершуються повноваження чинного Президента України…
Водночас було б помилкою закривати очі на те, що росія – справжній мастак у втручанні та впливах на вибори, які відбуваються у чужих державах. У цій справі їй немає рівних. Та й знову ж таки – як можна провести вибори під час війни?!
Отож, розмірковуючи над тим, як ставитися до такого «подарунку» влади, мабуть, треба виходити з того, що для України і для нас, її громадян, є вигіднішим і кращим. Але знову ж таки ятрить думка: чому громадян позбавляють значної кількості прав, запроваджуючи при цьому воєнний стан, а не стан війни? Кому це вигідно? Може, це викликане тим, що тоді ми не будемо сплачувати за квартири та інші комунальні платежі? Чи ми чогось іншого не знаємо. Втім, юристи і правники стверджують, що різниця між воєнним станом і станом війни невелика…
P.S.
Насамкінець дуже промовисті слова про те, що таке права людини:
«Права людини як броня – вони захищають нас; вони як правила – говорять нам, як себе поводити; і вони як арбітри – ми можемо до них звертатися. Вони абстрактні – як емоції, і як емоції, вони належать усім й існують, що б навколо не відбувалося.
Вони схожі з природою, тому що їх можна зневажити; та з духом, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо мати розбіжності в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.»
Компас: Посібник з освіти в області прав людини за участі молоді, з яким можна ознайомитися на сайті Council of Europe portai (https://www.coe.int/uk/web/compass/home):

Людмила Чередарик, «Версії»
На фото: Офіс Ради Європи в Україні

Запис Українців позбавили базових прав людини спершу з'явиться на Медіа-Версії.