Від 2010-х років і дотепер триває відновлення храму –  костелу Найсвятішого Серця Ісуса у Чернівцях.

Костел Найсвятішого Серця Ісуса — костел єзуїтів в Чернівцях. Пам’ятка неоготичної архітектури ХIX століття. Архітектор – Йозеф Ляйцнер. Від 1963-го тут розташовувався обласний архів. Початок будівництва  1891, кінець – 1894. Починаючи від 1 березня 2010-го храм належить релігійній громаді Римо-Католицької церкви.

Від 2010-го храм передано католицькій релігійній громаді. Настоятелем парафії єзуїтського костелу Найсвятішого Серця Ісуса у Чернівцях від 2010-го і до 30 червня 2024-го був отець Станіслав Смольчевські. 30 червня 2024 -го Святу Месу спільно відслужили новий настоятель отець Олексій Бределєв, декан Чернівецькій РКЦ отець Анатолій Шпак та отець Станіслав Смольчевські. Новий настоятель храму – отець Олексій Бределєв, священник-єзуїт, належить до католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса».

Від 2010-х років і дотепер триває відновлення храму. Та саме зараз у костелі Найсвятішого Серця Ісуса реставрують 130-ти річний шпиль — змінюють мідне покриття та балки, які збереглися з кінця ХІХ століття.

У Чернівцях завершують реставрацію шпилю єзуїтського костелу Найсвятішого Серця Ісуса. Шпиль вкрили міддю та встановили на ньому хрест.

Служителі-єзуїти будуть і надалі шукати ресурси для подальшої реставрації костелу. Адже необхідний і ремонту фасаду.

«Господи, джерело святих бажань. Даруй своїм вірним мир, який не може дати світ, щоб ми могли цілковито присвятити себе служінню Тобі, і щоб всі наші дні, позбавлені страху перед ворогами, минали в мирі під Твоїм захистом. Амінь.»

Більше фото про Костел Найсвятішого Серця Ісуса за посиланням – «Немає значення, якої ти конфесії, а наскільки ти маєш Бога у серці», – Отець Станіслав Смольчевські

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Реставрація шпилю єзуїтського костелу Найсвятішого Серця Ісуса у Чернівцях завершується спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У квітні 2022-го громада Вознесенської церкви в с. Лукашівка на Чернігівщині перейшла з московського патріархату до ПЦУ. Це рішення на зборах прийняли абсолютною більшістю голосів: 99-ма. Четверо, які були проти, – священники МП. Після того, що тут трапилося, інакше й бути на могло. Святиню, пам’ятку архітектури, храм, зведений 1913 року, російські окупанти на початку минулого року спершу перетворили на склад боєприпасів, а потім там же і самі знайшли свою смерть.

Тепер сюди привозять міжнародні делегації і групи журналістів, і місцеві намагаються донести до всього світу те, з ким світ має справу. З нелюдами.

Керівник фермерського господарства «Напорівське» Григорій Ткаченко також веде своїх гостей спочатку сюди, до церкви. Показує подзьобані обстрілами стіни, руїни всередині. Розповідає, що саме тут російські окупанти були розбиті вщент у день, коли Лукашівку звільнили наші війська.

Фермер Григорій Ткаченко, керівник фермерського господарства “Напорівське”

Рашисти облюбували будівлю церкви одразу за товсті стіни. Сподівалися за ними сховати і зброю, і себе. Розташувалися в храмі, занесли туди ж боєприпаси, під церквою поставили дві мінометні батареї. Стріляли по людях – щонайменше трьох місцевих селян розстріляли. Різали фермерську худобу, влаштовували сафарі на тварин. Намагалися вбити менших – телят, поросят, бо ж через власні обстріли і бомбардування пошкодили електропостачання і не мали холодильників для зберігання м’яса. Смажили шашлики із «впольованого» просто в храмі.

Вони різали мою худобу, смажили в церкві шашлики – і думали, що їх омине кара, – з болем каже фермер.

Ця церква була складом уже двічі – вперше за радянської влади, і вдруге – за російського повномасштабного вторгнення. Але цього разу покарання на голови богохульників упало дуже швидко. І в буквальному сенсі: впало на голови.

В останній день окупації Лукашівки рашисти ховалися в церкві і відстрілювалися. І наші вдарили по церкві. Стіни витримали. Але дах упав. Кажуть, що боєприпаси детонували упродовж кількох годин,  а крики російських загарбників, які самі себе загнали в пастку, були гучнішими за вибухи. А згодом бродячі собаки розносили по навколишньому лісу останки рашистів.

Єдина вціліла фреска всередині церкви

Для відновлення цієї пам’ятки архітектури знадобляться мільйони – починаючи від проєктно-кошторисної документації. Зрештою, фермер Григорій Ткаченко слушно зауважив, що тепер церкву краще було б законсервувати в тому вигляді, до якого її довели росіяни. Хоча, звісно, це також потребуватиме чималих коштів. Яким би не було рішення щодо подальшої долі храму, наразі фермер розпочав поруч будівництво нового – невеликого, дерев’яного, в стилі козацького бароко. Бо віряни, які регулярно відвідують храм, таки мають десь молитися. Тим паче, після переходу в ПЦУ таких стало більше.

Наприклад, тепер до церкви щодня приходить місцева жителька пані Галя, опікується всіма справами, які тут ведуться, допомагає священникові.

Пані Галя – “берегиня церкви”

Каже, що поки в церкві були московські попи – не ходила туди, а зараз приходить із легким серцем. Її тут напівжартома називають «берегинею церкви».

Якщо не покінчимо з московською церквою – не переможемо ворога навіть після військової перемоги, – каже Григорій Ткаченко.

Він і його односельчани, які тепер є вірянами ПЦУ, бачили зблизька на власні очі «русскій мір».

Відстріляні рашистами гільзи всередині церкви

Цікаво, що ще має статися, аби цей висновок нарешті прийшов у голови буковинським прихожанам УПЦ МП?

Маріанна Антонюк, Чернігів-Чернівці

Фото авторки

Матеріал підготовлений завдяки престуру Харківського пресклубу реформ

Запис Напівзруйнована церква – свідок звірств росіян і ролі УПЦ МП у нинішній війні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На жаль, від початку 2019 року по теперішній час лише у 28 населених пунктах Чернівецької області проведені збори громадян, які вирішили змінити канонічне підпорядкування з Української Православної Церкви на Православну Церкву України. 18 переходів зареєстровано до початку війни, з них три села у Вижницькому районі. Про це повідомила Чернівецька обласна військова адміністрація.

З початку повномасштабної агресії проти України, тобто у 2022 році, релігійні громади 6 сіл змінили своє канонічне підпорядкування з УПЦ на ПЦУ: це – Хлівище, Вербівці, Юрківці, Бабин, Хрещатик Чернівецького району і Бабин Дністровського району.

Уже нинішнього 2023 року здійснили перехід з УПЦ до ПЦУ чотири релігійні громади: Погорілівка (Юрковецька ТГ Чернівецького району), Росошани (Кельменецька ТГ Дністровського району), Рингач (Новоселицька ТГ Чернівецького району), Чорний Потік (Юрковецька ТГ Чернівецького району).

Прикметно, що станом на лютий 2019 року у Чернівецькій області налічувалося 292 парафії Української православної церкви Московського патріархату, тоді як у наших сусідів івано-франківців та львів’ян, відповідно, –  29 і 59.

За даними обласного управління культури ЧОВА нині у Чернівецькій громаді, зокрема, функціонує 29 парафій УПЦ МП (московського патріархату) і 32 церкви суто української ПЦУ.

Запис Із УПЦ до ПЦУ: ситуація щодо переходу релігійних громад Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.