«Унікальна виставка поєднує образотворче й декоративно-ужиткове мистецтво та літературу. Експозиція вшановує великих творців української літератури Буковини – Юрія Федьковича, Ізидора Воробкевича та Ольгу Кобилянську. Виставка організована в рамках музейного проєкту «Літературно-мистецька Буковина». Це особливий мистецький проєкт, який уже понад десятиліття сприяє популяризації культурної спадщини краю та осмисленню її впливу на сучасне мистецтво», – Лариса Курущак, куратор виставки.

В експозиції разом із роботами знаних художників експонуються твори юних митців – Злати Крушельницької, Анни Лазарюк, Дарини Ніколаїшиної, Злати Мелещук.  Юні художниці – вихованці гуртка «Атр-терапія» Міського палацу дітей і юнацтва,  керівник Світлана Крачило. Доповнюють експозицію рідкісні друковані видання кінця XIX – XX століття та унікальні артефакти з приватної колекції Юрія Миська.

Сидір Воробкевич

РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Як ту мову мож забути?
Таж звуками тими
Ми до Бога мольби слали
Ще дітьми малими;
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
Мово рідна, слово рідне,
Хто ся вас стидає,
Хто горнеться до чужого,
Того Бог карає;
Свої його цураються,
В хату не пускають,
А чужії, як заразу,
Чуму, обминають.
Ой тому плекайте, діти,
Рідну руську мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом! –
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має!
1869

Мати таку свободу, щоби бути собi цiллю!
Передусiм бути собi цiллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збiльшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зорiючим у тисячних красках!
Передусiм бути собi цiллю й обробляти самого себе, з дня на день, зроку до року. Рiзьбити себе, вирiвнювати, щоби все було складне, тонке, миле. Щоб не осталося дисгармонiї анi для ока, анi для серця, для жодного зi змислiв. Щоби жадоба за красою утихомирилася.
Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величнимна в сi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя…
Такий мiй iдеал.
Свобiдний чоловiк iз розумом – це мiй iдеал.

Ольга Кобилянська, “Царівна”

Рідний край

Там, де я родився, там мій рідний край;
Слави, щастя, долі, Боже йому дай!
Слави, щастя, долі, веселу годину,
Мир во віки вічні, мир на Буковину!
Там, де я родився, там мій рідний дім;
Слави, щастя, долі дай там, Боже, всім!
А найпаче нені і вітцеві мому,
Мир во віки вічні, мир у ріднім дому.

Юрій Федькович

«Мистецтво завжди було носієм важливих ідей, що формують нашу пам’ять, ідентичність та цінності. Виставка є своєрідним підсумком багаторічного дослідження мистецьких процесів Буковини, що дозволяє побачити, як змінювалося образотворче осмислення видатних письменників та громадсько-культурних діячів другої половини XIX – початку XX століття. Запрошуємо вас поринути в світ слова й образу, де література, історія та мистецтво зливаються в єдиний культурний простір і відкрити нові грані літературної спадщини Буковини через образотворчість», – Лариса Курущак

Ворог боїться нашої мови, бо знає: поки вона живе – живе Україна. Тож бережімо її. Говорімо нею. Читаймо нею. Думаймо нею. Бо поки звучить українська – ми непереможні. 

Більше фото з виставки за посиланням – До Міжнародного дня рідної мови – виставка «Лицарі світла»

Виставка триватиме до 9.03.2025.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис До відзначення Міжнародного дня рідної мови – виставка «Лицарі світла» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На виставці глядачі могли побачити традиційний стрій буковинських гуцулів з фондів Чернівецького обласного краєзнавчого музею та Літературно-меморіального музею Юрія Федьковича. Представлені сардаками, мантами першої половини ХХ ст. з Довгопілля, Дихтинця, Виженки та Заставни. Автори проєкту – дизайнер Світлана Крачило та етно-консультант Олена Прокоп‘юк, мають на меті популяризувати стилізований верхній одяг, що базується на українських автентичних образах. В.о. директора ЧОКМ Оксана Ротар поділилася історією створення виставки та прийдешніми подіями у рамках проєкту.

Мій сардак

Руський мій сардаче!
Тепер аж я заспіваю,
Тепер аж заплачу,
Бо маю ся в що утерти –
Широкії поли…
Не скину тя, мій сардаче,
Ніколи, ніколи!
Юрій Федькович, 1863

З привітальними словами на відкритті виступила радниця голови Чернівецької обласної військової адміністрації Юлія Грицку-Андрієш.

Перед присутніми на відкритті виступив  Ярослав Кушнір, композитор, педагог.

Поетеса та волонтерка Олена Рєпіна розповіла про проєкт ментального здоров’я «Ключ» для наших захисників.

Привітала глядачів і майстриня Олена Ясінська, учасниця благодійного проєкту “Сорочка для захисника”, доцент кафедри фізіології Буковинського медичного університету.

У науці, у розраді
України доля,
А в залізні да у крові
України воля;
А у пісні голоснії
України слава!
Благословіть Україну,
А я заспіваю.

Юрій Федькович

Автори проєкту переконані, що нині адаптований до сучасності сардак може набути символічного знаку, який пов’язує українців із минулими поколіннями та дає силу й опору для боротьби проти ворога.
Музейні працівники спільно з командою Sardak.ua творчо втілили основну ідею виставки «Не скину тя, мій сардаче», композиційно поєднавши автентичний сардак із військовою тематикою у вигляді бліндажів із камуфляжної сітки, яку виготовили матері та дружини військовослужбовців з ГО «Крик душі».
Виставка триватиме до кінця серпня, а на початку вересня очікуйте у ЧОКМ презентацію другої частини проєкту – вже із осучасненими сардаками. Інформація з сторінки ЧОКМ на фб.

Дякуємо організаторам і учасникам виставки  «Не скину тя, мій сардаче». Чекаємо на продовження.

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – Виставка «Не скину тя, мій сардаче!» у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис З нагоди 190-річчя від дня народження Юрія Федьковича виставка «Не скину тя, мій сардаче!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Яка світла святкова нота цьогоріч Квітної неділі – персональна виставка Лариси Канюк “Вишиване відродження” у Чернівецькому Художньому музеї! Йшла на виставку після служби Божої з освяченою вербичкою. Нею відтак торкнулася – на здоров’я та бадьорість духу – рукава нової розкішної вишитої сорочки Лариси Романівни: “Будьте дужими, як вода, та багатими, як земля!”

Усі хотіли сфотографуватися з майстринею…  Справа – авторка публікації Олена Чайка.

А ця жінка справді багата – душею й витворами невтомних рук. Знаємося з Ларисою Романівною від виставки, присвяченої презентації в Чернівцях унікального альбому (вже раритетного…) – “Світ української вишивки.Феномен Георгія Гараса” Богдана й Зоряни Сивуляків. Лариса Романівна розповідала: в останні дні перед відкриттям виставки почула по радіо запрошення Чернівецького Краєзнавчого музею принести на виставку твори, вишиті за узорами буковинського художника-орнаменталіста Георгія Гараса.

Відтоді, з легкої руки тодішньої організаторки  щорічних “іменних” виставок, присвячених Георгію Гарасу, на жаль, уже покійної науковиці музею Євдокії Іванівни Антонюк-Гаврищук, розпочалася активна виставкова біографія Лариси Романівни Канюк. Прикметно, коли Євдокії Іванівни вже не стало, саме Лариса Канюк, як член Національної Спілки майстрів народного мистецтва, взяла на себе ініціативу й організацію (із новим керівництвом краєзнавчого музею) ювілейної виставки, присвяченої 120-річчю Георгія Гараса. Майстриня досі бідкається лише про одне: що через ковід-карантин виставку на певний час “поставили на паузу”: “А скільки людей могли б оглянути чудову експозицію, різнопланову, з відкриттям нових імен і творчих пошуків…”

І яка радість, коли персональна виставка Лариси Канюк “Вишиване відродження” зібрала Вербної неділі стільки чернівчан і гостей міста! Кураторка виставки – науковиця Художнього музею Лариса Курущак зуміла так вибудувати експозиційний простір, щоб якнайповніше розкрити творчий доробок майстрині. До того ж, перетворити урочисте відкриття виставки на безпосереднє щире спілкування всіх присутніх.

Лариса Канюк – лауреатка обласної мистецької премії імені Георгія Гараса за збереження, відродження і розвиток народного мистецтва. І та кількість творів, що народжені її знаннями, фантазією, ентузіазмом і невтомними руками, промовисто засвідчують майстрині в цьому розвиткові. Жіночі й чоловічі сорочки, стилізовані сукні й блузи, рушники, божники, покрівці, образИ… Свої неповторні узори майстриня розробляє на основі народних елементів, зберігаючи їх автентичність. На фото – сучасна блуза, яку вподобала і яку Лариса Канюк створила за народними орнаментами. Ця ошатна вдяганка добре ілюструє, як народну вишивку, орнаменти Георгія Гараса можна чудово “вписати” в сучасну форму. І таких стилізованих речей у майстрині багато! Здогадуюсь: уміння грамотно вибудовувати композицію вишиваного узору та його “присутність” у самому виробі – не випадкові. Тут “промовляє” професія пані Канюк. Лариса Романівна – за фахом інженер. А ще майстриня сама моделює та шиє одяг.

Є в нашої героїні ще одне захоплення, яке безпосередньо впливає на захоплення вишивальне. Екскурсії вихідного дня з’явилися в житті Лариси Канюк, щойно жінка вийшла на пенсію. “Люби і знай свій рідний край” – девіз подорожей Україною. Не один раз подорожувала з однодумцями, яких гуртує Лариса Канюк.

Буковина, Івано-Франківщина, Тернопільщина, Хмельниччина…Родзинка кожного маршруту – відвідування виставок народного мистецтва, краєзнавчих та музеїв народного мистецтва, приватних музеїв, галерей, майстерень народних майстрів, знайомство з багатющими вишиваними скарбами, які уособлюють генетичний код української нації.

І цього разу (як завжди…) Лариса Канюк – із сюрпризом: за кілька днів (така вона творчо невгамовна, імпульсивна й завзята…) до своєї персональної виставки вишила, сказати б, абетку слов’янських логографів. Це оберегові символи, які відтак “всотало” декоративно-ужиткове мистецтво, вишивка зокрема. Сварожич, Родимич, Подолян-трава, Квітка папороті, Колядник, Хрест Лади, Білобог, Дажбог, Валькірія. Вишиті на серветах, укладених пелюстками квітки. Про значення цих символів-оберегів Лариса Канюк розповість на майстер-класах, які відбудуться в бібліотеці для юнацтва для читачів і для дітей-переселенців. Ця ідея виникла у спілкуванні гостей виставки “Вишиване відродження”…

Олена ЧАЙКА, лауреатка обласної мистецької премії імені Георгія Гараса за збереження, відродження і розвиток народного мистецтва

Запис Лауреатка про лауреатку: «ВИШИВАНЕ ВІДРОДЖЕННЯ» ЛАРИСИ КАНЮК спершу з'явиться на Медіа-Версії.