Війна триває, і цей фільм нагадує про надвисоку ціну нашої відносної буденності в тилу. Для багатьох родин, які прийшли на показ, ці кадри — можливість бодай на екрані побути поруч зі своїми захисниками. А для когось — це жива пам’ять про побратимів, які навічно залишилися в строю.

Документальний цикл «Готові до спротиву» виконує надважливу місію — він не дозволяє розмити та забути обличчя тих, хто першим закрив собою країну. Олександр Ткачук та творча команда подарували Чернівцям не просто кіно, а національний архів пам’яті про буковинський патріотизм. І поки триває боротьба, такі перегляди потрібні нам усім — щоб пам’ятати, завдяки кому Чернівці залишаються українськими.

Запис Обличчя буковинського спротиву: у Чернівцях показали літопис 107-ї бригади ТрО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

12 вересня 2025-го в Гончаренко Центрі Чернівців відбувся перший у місті чемпіонат із настільної гри «Еліас». Ініціатором та модератором турніру став письменник Максим Дупешко. Подія мала особливу мету — зібрати кошти для фотожурналіста та військового Ігоря Константинюка, який отримав поранення на Лиманському напрямку. Завдяки учасникам і гостям чемпіонату на момент завершення гри  вдалося зібрати 5300 гривень.

Ігор Константинюк — чернівецький журналіст і фотокореспондент, відомий своїми матеріалами та активною громадянською позицією. Він багато років працював у місцевих виданнях, зокрема в газеті «Версії», де залишив помітний слід своєю фотожурналістикою та репортажами. Ігор став до лав Збройних сил України. Під час служби на Лиманському напрямку він отримав поранення й нині проходить лікування та відновлення.

Пригадаємо фрагмент  фотовиставка Ігоря Константинюка «Трохи фоток Ігоря Константинюка»12 вересня 2018-го у Буковинському медіа-центрі «Belle Vue».

«Еліас» 2025

У змаганні першого у місті чемпіонат із гри «Еліас»взяли участь п’ять команд, серед яких була й команда газети «Версії», де Ігор певний час працював і де його й нині вважають своїм колегою та другом. «Версії» дебютували в інтелектуальних змаганнях та вибороли третє місце.Особлива гордість нашої команди —  літературний редактор газети Лариса Хомич,  яка власноруч зв’язала понад 300 пар шкарпеток для воїнів на фронті.

«Ми грали вперше, але було дуже драйвово. Це не лише інтелектуальний двіж, а й можливість зробити щось важливе разом», — зазначила учасниця команди «Версії».

«Це перший такий чемпіонат у Чернівцях, і приємно, що він одразу мав благодійну мету. Люди прийшли не лише за емоціями, а й заради підтримки нашого героя», — підкреслив організатор Максим Дупешко.

Питання турніру охоплювали широкий спектр тем: літературу, науку, мистецтво, географію, пісні та видатних особистостей. Чемпіонат пройшов у дружній атмосфері, але з азартом і чималим інтелектуальним напруженням.

Варто відзначити й команду-переможця, яка вирізнялася неймовірною швидкістю відгадування слів, командною злагодженістю та азартом. Вони були мега заряджені та грали на швидкості Wi-Fi 6. Навіть після завершення турніру вони залишилися в залі та продовжили гру, демонструючи справжній інтерес і любов до настільних ігор.

Така енергія та досвід стали яскравим прикладом для інших команд, які лише починають свій шлях у змаганнях такого формату.  Це рівень! Це фанати «Еліасу»!

Наша команда «Версії» грала вперше, і відчувалася відсутність досвіду, та це було видно і в інших новачків. Проте кожна команда мала власну тактику. Ми навіть «підглянули» у дуже молодої команди круту фішку — відгадувати слова по буквах і шматочках складів. Завдяки цьому я заробила бал на слові «Втеча з Шоушенка». Є символіка: колись Ігор Константинюк разом із журналістами «Версій» та інших видань виходив захищати книгарню «Букініст». А тепер саме книжковий досвід допоміг перемогти в раунді. Бо як не крути, книга — джерело знань.

Щиро дякуємо організаторам і модератору за чудову інтелектуальну гру та теплу атмосферу! Дякуємо Ігорю за мужність і службу. Дякуємо кожному, хто прийшов цього вечора не просто пограти, а підтримати нашого воїна. Це була гра, що об’єднала азарт, гумор і велике серце.

Друзі! Хто бажає доєднатися для допомоги нашому Ігорю Константинюку, звертайтеся за номером його картки в приват до редакції (так вирішила  редакція). Разом ми зможемо більше.

©Тетяна Спориніна і С⁰ Версії…
фото автора

Ігорю, ми всі дуже вдячні тобі за твою мужність і силу! 

Тримайся, відновлюй сили! Ми всі молимося за наших захисників . Ми молимося за тебе і віримо в твою швидку перемогу над пораненням, як і в Перемогу України! А в цю гру «Еліас», коли завершиться війна, ми разом зіграємо з тобою в команді “Версії” і точно переможемо.

Запис Гра, що об’єднала серця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А безвідповідальне військове керівництво відправило небоєздатну частину на фронт
або Справжня історія «Анни Київської» від Юрія Бутусова

Як відомо, Державне бюро розслідувань (ДБР) порушило у грудні минулого вже року кримінальну справу щодо обставин формування 155-ї механізованої бригади «Анна Київська», яка вступила у бій під Покровськом. Справа перебуває на контролі Верховного головнокомандувача В. Зеленського, міністра оборони Р. Умєрова та головнокомандувача ЗСУ О. Сирського. Вчора, 3 січня, президент Володимир Зеленський мав провести засідання Ставки Верховного Головнокомандувача з основною темою – обговорення фактів щодо обставин формування, підготовки та забезпечення 155-і механізованої бригади. Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук відомий військовий кореспондент Юрій Бутусов.
Ще до кримінальної справи ДБР Бутусову стало відомо, що один із відповідальних за формування бригади керівників помер від серцевого нападу, а комбрига звільнили одразу після вступу бригади у бій. Ба більше, до того, як бригада зробила перший постріл, її самовільно залишили 1700 військовослужбовців. Усі ці пазли складалися у вельми трагічну історію, яка не могла не зачепити блискучого аналітика й дослідника війни воєнкора-розслідувача Бутусова. І він поставив перед собою те ж завдання, що стояло перед слідчими ДБР, – знайти винних.
«І я теж провів розслідування, здобувши значну кількість переконливих свідчень і матеріалів, аби показати суспільству, до чого призводить формування з нуля нових бригад 140-х, 150-х та вже навіть 160-х без наявності командних кадрів, технічних фахівців, озброєння, дронів тощо, – написав Юрій Бутусов на своїй сторінці у Фейсбук. – Бо це дійсно злочин, але злочин не солдат і офіцерів, а злочин керівників Ставки Верховного головнокомандувача, Міноборони та Генштабу, які продовжують витрачати життя та державні кошти на нові проєкти, замість посилення досвідчених і боєздатних бригад. А ще намагаються зняти з себе відповідальність, переклавши її руками ДБР на поставлених у безвихідне становище офіцерів, яким доводиться відповідати за погано організований вищим керівництвом політичний проєкт.»
Далі – розслідування Юрія Бутусова з аналізом того, що сталося із 155-ою бригадою, і низкою фактів, які спричинилися до десятків смертей, сотень поламаних доль, і не тільки…

1. Кримінальна справа

2. Етап перший: Люди

ОС і (СЗЧ)
Березень 46 (3)
Квітень 123 (6)
Травень 217 (31)
Червень 1978 (185)
Липень 3882 (310)
Серпень 2748 (217)
Вересень 3253 (187)
Жовтень 3211 (339)
Листопад 5832 (448).
155-та бригада виїхала на навчання у Францію в жовтні, на той момент у бригаді вже було 935 СЗЧ! Тож командування ОК «Захід» та командування сухопутних військ, які посилали бригаду, не могли не розуміти усіх скандальних наслідків, не могли не розуміти, що СЗЧ буде й у Франції.
Фактично, комплектування бригади почалось у червні, але пройти повноцінну підготовку вона не встигла, бо одразу ж у липні та серпні з 155-ї бригади забрали понад 2550 військовослужбовців на поповнення інших частин! Тобто забрали з бригади майже усіх цілком придатних, яких комбриг та комбати тільки-но розставили на посади. Фактично відбулося обнулення усіх попередніх чотирьох місяців роботи. І цей склад бригади організувався у серпні по новій, і тоді… видали наказ готуватись усім, хто залишився, до поїздки у Францію в кінці вересня.
У результаті до Франції було направлено у складі 155-ї бригади 1924 військовослужбовця, з яких досвід військової служби понад рік був лише у 51, досвід до року – у 459 військовослужбовців, а більшість – 1414 – були тільки зараховані й служили менше 2-х місяців. Особливо проблемними виглядали близько 150 людей, тільки що набраних без будь-якого відбору, яких направили до Франції навіть без проходження БЗВП! Саме серед них була найбільша кількість втікачів – усього у Франції пішли в СЗЧ близько 50 військових.
Як бачимо, до Франції командування сухопутних військ та ОК «Захід» відправили не організовану та керовану військову частину, яка може багато чому навчитись, а натовп людей щойно одягнутих у військову форму (ще й менше 30% від штату), які мали під час поїздки організовуватись та знайомитись між собою та з командирами!
Доки усе командування бригади перебувало на навчанні у Франції, без присутності командирів бригади та батальйонів тисячі нових людей зараховувалися до бригади. Як наслідок, у жовтні та листопаді на території України одразу після зарахування до складу з бригади втекло понад 700 людей. Вони пішли в СЗЧ жодного разу не побачивши своїх командирів.
Тим не менше, більшість військовослужбовців, яких направили до Франції, не втекли, а готувались. Не втекли і понад 4000 набраних без відбору з ТЦК людей, які зайшли на поповнення бригади у вересні-листопаді, та які, за відсутності командування бригади та пункту дислокації, жили на території навчального центру ОК «Захід» та якось готувались тими інструкторами, яких туди направило ОК.
З 15 листопада рядовий склад бригади почали повертати в Україну. Натомість штаб бригади згідно з планом залишився для завершення штабних занять, за які французькі інструктори поставили найвищі бали.
Штаб бригади прибув до України 30 листопада, але познайомитися зі своїми новими 4 тисячами підлеглих, які чекали у навчальному центрі, провести заплановані додаткові навчання з тими, хто не зміг отримати усіх необхідних знань, комбриг Рюмшин не встиг. За відсутності штабу бригади та комбатів, командування ОК «Захід» та КСВ почали перекидати ненавчених та не злагоджених людей у район Покровська.
Одночасно після прибуття комбрига Рюмшина з Франції до Покровська, під час розгортання бригади, 4 грудня туди завітала комісія КСВ, яка швидко написала висновок, що у втечі 50 військовослужбовців бригади у Франції винним є… командир бригади: він, мовляв, не приділяв належного часу спілкуванню з особовим складом, і тому бійці повтікали! За кілька днів комбриг Рюмшин, який тільки-но встиг створити у цьому хаосі якусь мінімальну керованість і докладав надлюдські зусилля, щоби врятувати ситуацію, був відсторонений від посади. Відсторонили також кількох офіцерів штабу, одного з комбатів і натомість призначили нових командирів, які взагалі не мали жодного уявлення щодо стану справ у бригаді. В результаті хаос в управлінні тільки посилився, керованість стала значно гіршою, тому за перший тиждень грудня – ще до вступу бригади у бій – сталося ще 198 СЗЧ. А з першого дня виконання бойових завдань почалися значні втрати людей через погану керованість та навченість.

3. Організація та підготовка

4. Озброєння

5. Висновки

Запис «Військовослужбовці 155-ї бригади – заручники піар-проєкту Зеленського» спершу з'явиться на Медіа-Версії.