Старші люди жартують: українське літо – це насамперед пора домашніх ремонтів. Проте для молоді – це насамперед пора різноманітних фестивалів.

Журналісти газети «Версії» минулих вихідних вирушили до сонячного Львова на музичний фестиваль «Stare misto». Що і казати – такої потужної дводенної концентрації європейських виконавців  в Україні зустрінеш не часто. Патріарх балканської музики Горан Бреговіч та легенда російського року Юрій Шевчук, культові лондонці Archive та експресивний IAMX Кріса Корнера, ексцентричні фінські рок-н-рольщики Leningrad Cowboys, запальні Che Sudaka та Fiddler’s Green, вибухові The Subways…

Родзинкою ж фестивалю став британський інді рок-н-рол від Kaiser Chiefs, які вперше приїхали в Україну.

Юрій Шевчук: «У Львові можна було розпустити волосся і слухати Джиммі Хендрікса»

Хедлайнером фестивалю, який завершував другий концертний день, став гурт «ДДТ». Лідер колективу – один з найпомітніших героїв російського року Юрій Шевчук – добре знайомий зі Львовом ще з минулого століття. Він розповів як приїжджав сюди «хіпувати», коли волосся у нього було «по коліно».

– Це прекрасне місто, – говорить музикант. – У мене досі є тут старі друзі-хіпани. Раніше тут збиралися вільні молоді люди з усього Союзу. Місто було дуже радісне, міліція особливо не чіплялася, можна було розпустити волосся і слухати Джиммі Хендрікса та знайомитися з дівчатами. Таке «хіпове» було місто. У ньому є і трохи Пітера, а у Пітері є трохи Львова.

Під час короткої зустрічі з журналістами лідер ДДТ як завжди трохи вдавався до філософії, розмірковував про істину та творчість, проте не був позбавлений і почуття гумору. Коли у когось із журналістів задзвонив телефон (який використовували у якості диктофону), що можна вважати дуже дурним тоном, Юрій невимушено підняв слухавку і спокійно відповів: «Алло, це Юрій Шевчук. Ваш товариш підійде пізніше».

Наразі Юрій Юліанович єдиний незмінний учасник колективу і жартома називає себе «Кощій безсмертний». Такі його зауваження спровокували запитання – чи не виникає у такій різновіковій команді дідівщини на що музиканти щиро розсміялися.

– Часом намагаюся бути Станіславським, – каже Юрійю – Іноді виходить, іноді ні. Хоча ці люди з нереальною внутрішньою свободою, інакше б вони не прийшли у рок-музику. Їх дуже складно строєм водити. І чи потрібно?

При цьому Шевчук зазначив, що його музиканти це саме ті люди які найбільше надихають на творчість.

Він з цікавістю послухав й інших учасників фестивалю. Відзначив «The Subways».
– Коли бачу отакий молодий задорний рок, часом кажу собі – а чи не час тобі в «управдом»? Такі думки виникають і я думаю, що це добре. Все ж таки рок – музика молодих.

– Я змінююсь. Змінююсь у своїх міркуваннях. У людини можуть бути якісь принципи з дитинства, що залишаються непорушними, але якось читаєш, думаєш, ростеш … чи вниз падаєш чи тягнеш себе догори за волосся, як барон Мюнхаузен. Потрібно міркувати про життя і ніколи не зупинятися. Чому? Пам’ятаєте, ще Геракліт казав, що істина вона така – іноді зло обертається добром, іноді добро злом. Буває, що істина десь виблисне кілька секунд, а якщо у тебе немає інструментарію духовного та інтелектуального, щоб побачити її у цю мить, вона зникне. Але, можливо, вкаже шлях, куди рухатися далі рухатися. Знову ж таки у пошуках істини. Про це і наша творчість…

Janine Gezang, «IAMX»

«IAMX» мають потужну аудиторію українських фанів. На фестивалі «Stare Misto» вони грають уже втретє.

Привітна та стримана у житті, Жанін на сцені перетворюється просто на вихор емоцій. Вона зізнається, що така метаморфоза відбувається з нею останньої миті перед виходом. Для неї самої це містичний момент, адже вона жодним чином не налаштовується, не медитує, проте тільки-но піднімається на сцену, стає зовсім іншою, хоча при цьому  залишається собою.

До речі, з Україною дівчина знайома не лише зі сцени. Вона добре знає Кримські гори, адже протягом трьох тижнів була у поході разом із своєю мамою, і щиро захоплюється українськими краєвидами.

«The Subways»

Найбільш привітними та уважними до публіки були «The Subways», їхній соліст вивчив найбільше українських висловів: «Стрибаймо», «Плескаємо в долоні» тощо. У виступі  британського тріо було стільки драйву, що, здавалося, без спеціальної спортивної підготовки такого темпу й кількості стрибків над сценою витримати просто неможливо.

Ольга СКЛЯРЧУК, “Версії”, фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА

Запис Стрибай в потяг – і фестиваль! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Двокімнатне приміщення площею 23,3 м² на першому поверсі по вул. Чапаєва, 43 у Чернівцях погодив виконавчий комітет Чернівецької міської ради для оренди народному депутату Миколі Федоруку, повідомляє сектор інформації та зв’язків з громадськістю. Приміщення виділено для використання під громадську приймальню для розташування у ньому постійного робочого місця помічника-консультанта.

«Погоджене приміщення відповідає вимогам ст. 28 Закону України «Про статус народного депутата України», воно підготовлене для роботи (ремонт, меблі) та технічно обладнане телефонною лінією. Скористатися пропозицією та укласти відповідний договір оренди пан Федорук може протягом 2-х місяців», – наголошують у міськраді.

Оскільки Микола Трохимович щойно дізнався про надання йому приміщення під громадську приймальню, то особисто її ще не бачив. «У ній працюватиме мій помічник-консультант Євген Дмитрович Прокопець, – повідомив п. Федорук. – Тож оглядати приміщення будемо разом. Головне, аби воно підходило виборцям і було зручним саме для них».

Народному депутату Максиму Бурбаку Чернівецька міська рада також запропонує відповідне до вимог законодавства України приміщення для створення громадської приймальні. Приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 77-В/1 «знаходиться у густонаселеному районі міста у межах округу, від якого пан Бурбак був обраний у 2010 році депутатом Чернівецької обласної ради», – зауважують в міськраді і закликають «депутата Бурбака припинити політичні інсинуації навколо надання йому приміщення та нарешті подати до Чернівецької міської ради усі належні документи для якомога швидшого оформлення його депутатського офісу».

Пана Бурбака несподівана звістка про надання громадської приймальні захопила під час об’їзду округів, за якими він закріплений фракцією. Лист про закріплення за 201, 203 та 204 округом за підписом голови фракції поданий до міськради. «І ні в 203, ні в 204 окрузі жодних перешкод в отриманні громадської приймальні я не зустрів. Там дотримуються норм закону, – повідомляє нардеп. – Натомість такі перешкоди зустрічаю від влади Чернівців».

Тиждень тому народний депутат Бурбак анонсував своїм виборцям зустріч з ними, і через відсутність спеціального приміщення для цього призначив прийом громадян за адресою Центральна площа, 1 – просто перед міськрадою. Змінити час і місце прийому неможливо, вважає п. Бурбак, адже люди вже поінформовані і прийдуть. «Влада боїться, коли під міськрадою збираються люди. Також влада боїться того, що для негайного вирішення питань і проблем виборців я можу піднятися в сесійну залу і виступити на сесії. Але навіть якщо влада не поважає мене як депутата, – зазначає пан Максим, – то нехай проявить повагу до виборців».

Прийом виборців Максим Бурбак проведе перед Ратушею сьогодні, в день сесії міської ради.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Виборці зустрічаються з нардепами: у громадських приймальнях і просто неба спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні ж усе навпаки: Кирило приїхали – ура Кирилові! У Дніпропетровську йому докторську мантію, в Одесі – триденний відпочинок у монастирях із прямою трансляцією богослужіння на державному каналі УТ-1. Бонус – зустріч з президентом Януковичем у Києві та участь у заходах, присвячених хрещенню Русі. Хоча формально держава відділена від церкви, та здогадатися, про що йтиметься на зустрічі з Віктором Федоровичем, не важко. Культурно це називається «примирення», хоча навіть російські високі церковні чини використовують слово «об’єднання після розколу».

Для тих, кого ще не навчив газ: жодна країна нічого не робить «просто так» або «з добрих сусідських намірів». Тим більше, що на західних сусідів сподіватися не доводиться. Хіба Росія не знала, здешевлюючи газ, що МВФ вимагатиме ринкової ціни, а отже, залежність від «Газпрому» зросте? Хіба його святість Кирило не знає, що намагання тоді ще президента Ющенка заручитися підтримкою Патріарха Константинопольського Варфоломія закінчилися пшиком: Українська православна церква не отримала благословення, і що за Януковича нічого не зміниться? А наївні бабусі, плутаючи Бога з патріархом, збирають квіточки з під ніг «дорогого гостя»…

Я не проти Кирила як патріарха, але нехай він головує у Москві. Країна велика, поки у кожному її куточку – десь у холодному Мурманську, далекому Владивостоці чи «гостинній» Чечні – відслужить літургію, буде вже не до Києва. Сумніваюсь, що там його хтось часто бачить і зустрічає не просто хлібом-сіллю, а падаючи ниць…

Лєра ЯСНИЦЬКА

Запис Молимося Богу чи патріарху? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

23-24 лютого (вівторок, середа) в Червоній залі Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича відбудеться зустріч італійсько-українського наглядового пункту з міграції у рамках пілотного проекту “Розбудова дієвості повноважень українських місцевих установ у галузі міграційної та соціально-освітньої політики на користь дітей, жінок і місцевих громад”.

У ході зустрічі розглядатимуться питання щодо впливу міграції на українське суспільство, підтримки міжнаціональних сімей та соціально-економічної реінтеграції за проектом повернення переселенців, тощо. Відкриття заходу – о 10 год. у вівторок, а в середу, 23 лютого, о 9 год. передбачається прес-конференція щодо діяльності проекту. Про це повідомляє Служба у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації.

Учасниками зустрічі від української сторони є представники Міжнародної організації з міграції, Міністерств – освіти і науки; у справах сім’ї, молоді та спорту, а також начальник Служби у справах дітей облдержадміністрації Юлія Яківчек, керівник департаменту освіти м. Теребовлі (Тернопільська область) Дмитро Михайлюк, голова сільської ради с. Нижні Петрівці (Чернівецька область) Костянтин Тариця.

Довідка. Італійсько-український наглядовий пункт з міграції засновано Міжнародною організацією з міграції, Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерством освіти та науки України; Чернівецькою (Верхні та Нижні Петрівці) та Тернопільською (м. Теребовля) областями; а також областями Кампанія та Умбрія (Італія).

Наглядовий пункт прагне продовжувати міжвідомчий діалог між вищезгаданими установами, маючи за мету представити учасникам проміжні результати діяльності за проектом, а також сприяти прямому – децентралізованому – співробітництву італійських та українських установ заради підтримки зусиль українських територій, спрямованої на зменшення негативних наслідків міграції у покинутих сім’ях, приділяючи особливу увагу молодому поколінню

Запис Зустріч італійсько-українського наглядового пункту з міграції спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А було це в кінці 60-х, коли ще пам’яталася хрущовська «відлига», але вже починалося «закручування гайок». Для поета Померанцева, глибокого знавця літератури, шанувальника звуку й слова, все це вилилося в еміграцію 1978-го. На довгі роки.

…Про візит до рідних Чернівців Ігор починав перемовини ще на початку нинішнього року, але мав деякі застороги: після довгої розлуки важко вирішити, наскільки потрібна тобі така зустріч.

Формальним приводом для неї стала презентація першого видання Померанцева українською мовою. Видання здійснене у київських «Гранях-Т». Переклад виконаний шеф-редактором видавництва Діаною Клочко. До створення «КҐБ та інші…» долучилися також Юрій Андрухович, Олександр Бойченко, Марк Білорусець тощоі.

Чернівчани не підвели: на зустрічі в університеті, а потім в «Literatur Cafe» Культурно-мистецького центру «Українська Книга» яблуку не було де впасти. Тішить, що крім тих, хто знав колись Ігоря, прийшло багато молоді. Ігор читав нові вірші російською, Діана Клочко – українські переклади з презентованої книги.

Вкотре упевнилася: чернівчанином стати можна і не за народженням, а от колишніми не стають.

Довідка «Версій»:
Ігор Якович Померанцев народився 1948-го, у Саратові. В Чернівцях закінчив школу і романо-германську філологію (1970). Вчителював у карпатському селі, працював у Києві в патентному бюро. 1978-го емігрував. Далі розвивався як поет, радіожурналіст, автор радіоп’єс. Рідною мовою вважає російську, але саме українській дякує за відчуття коренів.

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

Запис Ігор ПОМЕРАНЦЕВ презентував КҐБ та інших спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мандрівник-поет чи поет-мандрівник Віталій ДЕМЧЕНКО завітав до «Версій» з вишуканим тритомником. «Вибране» – своєрідний підсумок, але не кінцева крапка…

«Жить – оставлять за собою тропу»

– Пане Віталію, відома думка, що «служенье муз не терпит суеты». А вам усе життя не сидиться на місці…

– Тут немає протиріччя. Вірші й мандрівки – це спосіб життя. Одне без другого просто не існує.

Я ніколи не писав дорожніх нотаток, щоденників. Усе лягало у вірші. Я не надто вірю в слово «натхнення». Поезія – це серйозна, повсякденна, повсякчасна робота розуму й серця. Біля постелі завжди тримаю блокнот і ручку, бо інколи вірш приходить уві сні.

А дороги вабили мене завжди. Ще з дитячого садочка тікав кудись у поле, прагнув залізти на пагорб, щоби далеко бачити все довкола.

– І де був той дитячий садочок?

– Я виріс у Мерефі на Харківщині. Зовсім близько – Чугуїв, рєпінські місця… До речі, й перші вірші почалися саме там: я ще не вмів писати, то їх записувала мама… Але батькова робота була пов’язана з переїздами. Шкільне навчання я починав у Артемівську, в Донбасі, а закінчував 1955-го уже в Чернівцях. У будівлі теперішньої 3-ї гімназії (СШ № 26) була розташована чоловіча середня школа №3 імені О.Пушкіна. Пізніше її перевели у теперішню будівлю на вул. Герцена, там існує куточок поета Віталія Демченка.

– Як починалися ваші дороги?

– У нас була чудова вчителька географії, Раїса Олександрівна Штофман. Надзвичайно цікаво розповідала про далекі землі, про тих людей, що їх відкривали, часто заплативши за це життям. І водила учнів у походи Карпатами…

Я мріяв про геолого-розвідувальний факультет Чернівецького університету. Але його ліквідували, тож закінчив філологічний. Учителював у Донбасі, водночас у двох школах вечірній і денній восьмирічці. І коли тільки міг, мандрував скіфськими степами, аж до Приазов’я…

«…Уводила меня романтика с геологами в тайгу»

Якось на зустрічі з читачами мене запитали, чи не є, бува, мої мандрівні вірші даниною моді на романтику: мовляв, сибірськими циклами «відмітилися» свого часу і Євтушенко з Рождєствєнським…

А для мене Сибір став долею – і батьківщиною багатьом віршам. Не сиділося мені на місці. Спочатку відходив два польових сезони з геологами. Закінчив курси дозиметристів і пішов з геологічною партією. Тамиш-Бурун, Богучан, Ангара… Але робити в експедиції доводилося усе: бити шурфи кайлом, копати лопатою, брати проби. Не забути перехід Ангари взимку: 3 кілометри льодом, між торосів і тріщин…

Своєрідним девізом стали для мене слова нашого великого мандрівника Тараса Шевченка: «Поїдеш далеко – побачиш багато».

«Побратимство взаимное наше – по гроб…»

– В другій половині 60-х ви й ваші друзі були вже досить відомими туристами…

– Так, у Чернівцях поступово зібралася ціла команда мандрівників. Ядром був туристичний клуб «Едельвейс» на геофаці. Очолював його Петро Данилюк.

Незмінним лідером експедицій був Емануїл Друкман, майстер спорту з туризму, відомий фотограф, літератор, журналіст. Окремо слід згадати Василя Шадного. Талановитий – а дехто вважає, геніальний – математик, відомий у світовій математичній науці, він зовсім не був схожий на кабінетного ученого… Розповідати про моїх друзів можна годинами.

Справедливо розсудивши, що біля дому, до Карпат, ми завжди встигнемо, шукали свою terra incognita. Почали з Камчатки й Чукотки, потім Сибір, Урал, поступово, рік за роком виходили щонайменше шосту частину Євразії, аж до Закарпаття.

Разів 10 побували в Якутії. Торували стежки в тайзі, піднімалися у гори, відкривали нові перевали, давали їм назви – Буковинський, Чернівецький… Тож наші рідні назви є на тих далеких землях. Деякі наші розвідки стали у пригоді для прокладення траси БАМу. А ще один перевал у Корякії група назвала Перевал Комісара – так друзі називали мене між собою.

Буковинська група ставала чемпіонами України, ми були срібними призерами «За кращу мандрівку року». Важко згадувати, але не один з моїх друзів заплатив життям за це пізнання. Як з поля бою доводилося виносити загиблих.

Ми не вживали тоді слів «екстрим», «екстремалка», але такого «добра» вистачало… Часом бувало, що хтось з наших друзів за станом здоров’я чи з інших причин, пропускав один-два сезони. Ми це розуміли. Проходив час – і людина поверталася до нашої «зв’язки».

«Мы становимся чище и выше…»

– Пане Віталію, Вас і Ваших друзів довгі місяці не бувало вдома. Як це витримували ваші дружини?

– Так, з нами було не просто: ми не хлюпалися влітку на теплих морях, а поспішали скористатися коротеньким північним літом для нових мандрів. Скажу без перебільшення: нам пощастило! Принаймні, більшості з нас. Наші жінки розуміли, що мандрівки для нас – не примхи, не спосіб втекти від сім’ї та обов’язків. Чекали, працювали, вирощували дітей, а згодом вже й онуків. Я достеменно знаю, що вони навіть пишалися нами.

Моя Любов Іванівна (кілька років тому її не стало…) виростила мені чудову доньку Наталочку. Вона давно доросла і так далеко – аж у Новій Зеландії. Онук мій Віктор вже дорослий, йому 19. І тішуся, що від мене передався їм поклик до дороги. Щоправда, їхні мандрівки – всі у південній півкулі: Таїланд, Камбоджа…

– Кличуть до себе?

– Вже й не кличуть, розуміють, що неможливо…

– Наскільки я знаю, у вашій групі жінок не було…

– В нашій не було, але не з якихось обмежень, просто так склалося. В інших командах жінки нарівні з чоловіками торували стежки в тайзі, Приполяр’ї, на Камчатці….

– Віталію Григоровичу, живучи в Чернівцях, Ви все життя писали російською. Але ж Ви прекрасно володієте українською, багато років працювали на обласному радіо…

– Мені багато хто дорікає, що я в Україні пишу вірші російською. Навіть був такий випадок, коли письменницька організація проголосувала за присудження мені літературної премії імені Дмитра Загула за книгу «Тополя вдоль Млечного пути». Вже й повідомлення у ЗМІ про це з’явилися, а отримав премію інший поет, бо члени комітету з цієї премії «схаменулися», що не можна давати її російськомовному поетові! Та хай це залишиться на їхній совісті. Я, звичайно, володію українською мовою, але не можу змінюватися на догоду комусь або чомусь.

Згадайте Мойсея Фішбейна. Він став-таки писати українською, деякий час його підносили за це у Києві, а потім використали і «згадали», що він єврей. Білу ворону до зграї так і не прийняли. Тож, може, й не варто пристосовуватися?

Запис Віталій ДЕМЧЕНКО: «Дорога – спосіб життя» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цей мобільний номер оприлюднив у день св. Володимира голова Чернівецької облдержадміністрації Володимир КУЛІШ під час традиційної зустрічі з журналістами у кав’ярні «Чашка».

Народ скаже, як зав’яже

Що не кажіть, а громадяни мають рацію, коли стверджують: вибори корисні хоча б тим, що напередодні влада повертається (щоправда, на короткий час!) обличчям до людей. Утім, буковинцям особливо й нема резону скаржитися на обласну виконавчу владу. Бо, попри кризу, більшість показників, що їх досягла область, кращі за загальноукраїнські.

У нас, приміром, за словами губернатора, менші втрати від скорочення будівництва, закриття підприємств тощо. Натомість, нинішні досягнення сільського господарства не поступаються минулорічним. А понад те вирощено мільйон індиків, 600 тис. птиці, майже 400 тис. свиней. Щоправда, серйозною проблемою залишається збереження поголів’я великої рогатої худоби. Не дай Боже, зникне, не матимемо ні молока, ні інших молочних продуктів.

Як зауважив губернатор, якщо б орієнтувалися на фермерські господарства, а не на великих виробників-інвесторів, то область не мала б таких позитивних показників. Та, попри це, на Буковині ще «гуляють» 7 тис. га. Урожай зернових очікується непоганий. Тож керівник області порадив селянам не поспішати з продажем хліба, а зачекати на нормальні осінні ціни.

Добре, але мало

Спілкування журналістів з губернатором за філіжанкою кави передбачає «непротокольність» бесіди, тож питання про його відпочинок було цілком у форматі зустрічі. Та, як завжди, відповіді голови ОДА на приватні запитання відзначалися небагатослів’ям, улюбленою цариною економіста Куліша є цифри.

Протягом тижня губернатор відпочивав із сім’єю в селі Михайлівка (район Міні-Саки) у Криму.
– Все було добре, але мало, – посміхнувся очільник.

Цікавилися присутні й тим, чи вже стоїть на черзі до дитячого садка Тимур Володимирович Куліш. Адже нині потрапити туди на виховання – величезна проблема. Дитячі установи, як відомо, пішли з молотка. Добре, що принаймні в одній із них розташувалася міська лікарня.

За словами першої особи краю, нестача дитячих установ – суттєва проблема, особливо в обласному центрі. Та у Чернівцях уже розпочалося будівництво кількох дитячих дошкільних закладів.

«Буковинська Хіросіма»

Саме так назвав губернатор майже 30-річний довгобуд Дністровської ГАЕС. Однак вона перестала такою бути, коли її довели до пуття. Віднині гідроакумулювальна станція на Дністрі стала значним досягненням українських енергетиків і машинобудівників. Адже всі агрегати до найдрібнішої деталі виготовлені українцями на вітчизняних підприємствах.
Як об’єкт підвищеної небезпеки буковинську ГАЕС моніторять експерти та різні серйозні інституції. Напередодні ж добудови Дністровська ГАЕС, за словами В. Куліша, пройшла міжнародну екологічну експертизу.

Проекти є – грошей катма

Оскільки рік тому саме на цю пору припала руйнівна повінь, розмова повернулася до тих сумних подій та їхніх наслідків. Представники ЗМІ дивувалися, чому відбудова не розпочалася з берегоукріплювальних робіт і будівництва дамб, адже ніхто не зможе убезпечити буковинців від повторення стихії. Виявляється, на це є своє пояснення. Відбудові підлягали тільки загальнодержавні споруди, як от, наприклад, вижницька дамба. Всі інші, що належать громадам і вважаються комунальними, не зареєстровані. Тож їх нібито й немає.

– І за прикладом далеко ходити не треба, – зауважив В. Куліш. – Ось хоча б луковецький міст. Він не стояв на балансі. Та село без нього не могло існувати, тому ми і відбудували його, вклавши у цю справу понад 1 млн. грн. Тепер не можемо відбитися від КРУ за нібито нецільове використання коштів.

За словами голови ОДА, влада має проектно-кошторисну документацію на всі небезпечні ділянки. Та, щоби реалізувати захисну програму, потрібно ще 80 млн. грн. Саме таку суму і просять у Києва. Водночас, на думку губернатора, вже пора визначитися і з єдиним господарем усіх берегів, мостів і дамб, який би акумулював у своїх руках гроші та відповідальність. Бо сільські громади на все це не мають ні грошей, ні спеціалістів.

Насамкінець Володимир Іванович озвучив приємну новину: буковинці нині кладуть на банківські депозити більше грошей, ніж знімають. Тоді як на початку кризи «ножиці» між цими двома операціями складали -350 млн. грн.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Спілкуйся з губернатором: 8 098 665 43 16 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Потрапити до Парижу – заповітна мрія всіх більш-менш романтичних людей. І не дивно, бо столиця Франції залишається культурною Меккою світу.

У кожному селі – офіс з розвитку туризму

Витримці та доброзичливості наших водіїв Сергія та Анатолія можна лише позаздрити: за 16 днів ми подолали майже 8 тисяч кілометрів, побували на території 10 країн, відвідали австрійський Відень, італійську Венецію, самоврядне Монако, французський Марсель, іспанську Барселону, і знову французські міста – Лурд, Шенак, Ле Брейль, Манд, Марвежоль, Рокфор, і нарешті – Париж, французський Диснейленд та чеська Прага – і все це фактично за два тижні.

Звичайно, не вперше проводить свій «караван» до розташованого в горах Масів-Сентраль Лозеру вчителька французської мови Чернівецької гімназії №3 Людмила БІЛАК. Її там знають і поважають. Усі дні, які ми прожили в Лозері, були гостями муніципального кемпінгу містечка Шенак. Коли в нас на Буковині ще тільки намагаються розвинути туристичний бізнес, у кожному французському селі існує окремий офіс з розвитку туризму.

Шенак має давню історію стосунків із Чернівцями. Здається, чи не кожен другий мешканець цього містечка вже відвідав зусиллями пані Франсуази Марм’є столицю Буковини. На велелюдній зустрічі у місцевому громадському центрі ми пригощали французів власноруч звареним борщем, українськими піснями вихованця училища мистецтв Влада Боянчука і танцями гімназистів. А також на визнання багаторічної успішної співпраці між нашими громадами передали від Чернівецької ОДА мерові Шенака п. Філіпу РОШУ великий настінний годинник. Після офіційної частини один з французських друзів п. Жак, який уже неодноразово бував у Чернівцях, майстерно виконав на губній гармошці… «Червону Руту». Тож постійне взаємовивчення культур та обмін делегаціями – зараз, до речі, у Чернівцях також перебуває «загін» лозерців – мають відчутний результат.

Усе – для малих і старих

Але, мабуть, найбільш відчутним він є для тих, кому мрія побачити інші країни видається ледь не фантазією, – для людей з обмеженими можливостями. Саме їм щороку передає гуманітарну допомогу ортопедичний центр у Монтродаті. Таких центрів, де не тільки протезують, але й реабілітують і лікують дітей, хворих на церебральний параліч, навіть у Франції лише два. Директор Жан-П’єр РІГО для українських гостей, серед яких були й молоді лікарі, люб’язно провів коротку екскурсію центром, де наразі споруджується спортивна інфраструктура для параолімпійських ігор. Стажування в такому центрі для наших лікарів було б унікальним досвідом, але для цього необхідна чинна домовленість між медичними науково-освітніми закладами.

У Марвежолі, де розташований симпатичний будинок для літніх громадян, оточених справжньою увагою та турботою, юні українці теж подарували свої співи та танці.
Для зміцнення знайомства, сім’ї у Шенаку, Манді, Марвежолі розібрали українських гостей до себе на вечерю і жваво розпитували про події в Україні, про наш стиль життя та бачення майбутнього…

Студентська їдальня – для гурманів

У Манді, адміністративному центрі Лозеру, наша делегація відвідала приватний Ліцей «Нотр-Дам», де учні можуть отримати низку спеціальностей, між яких і такі романтичні, як працівник кіноіндустрії, і такі потрібні, як інженер морозильних камер чи архітектор-будівельник. Ми побачили як живуть студенти, де займаються, як відпочивають, і навіть, як харчуються. Останнє нас подивувало чи не найбільше: не дарма Францію вважають за країну гурманів, коли так годують у студентській їдальні!
У приміщеннях мерії Манду часто демонструються роботи молодих і досвідчених буковинських художників.

Завдяки культурній співпраці все більше наших співгромадян, зокрема, буковинців, отримують можливість познайомитися з людьми, які симпатизують Україні та прагнуть дізнатися більше про її народ. Така експедиція, під час якої чернівецькі мандрівники мають можливість побачити низку найвідоміших європейських міст, відбувається тепер щороку.

У спільне європейське майбутнє ми попрямуємо космічно-сріблястим мостом Мійо, найвищим віадуком у світі, відкритим ще попереднім президентом Франції Жаком Шираком. Ця споруда, від якої захоплює подих, видається повітряним міражем. Але тільки здалеку. Такий міст дружби тепер існує в душах багатьох французів та українців – і він здатен перетнути будь-який кордон.

Максим МИХАЙЛЕНКО, журналіст, спеціально для «Версій»

Запис Міст Мійо між Буковиною та Лозером спершу з'явиться на Медіа-Версії.

щодо забезпечення прав національних спільнот на Буковині

(Чернівецька обласна державна адміністрація)

Загальні відомості

В межах чинного законодавства України щодо національних меншин в області проводиться відповідна робота з метою створення належних умов для кожної етнічної спільноти щодо збереження, розвитку та примноження її національно-культурних традицій.

В Чернівецькій області проживають представники близько 80 національностей і народностей.

У національному складі населення Чернівецької області переважна більшість українці – 689,1 тис. осіб, або 75% від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 3,4%, а їх питома вага серед жителів області — на 4,2 відсоткового пункта.

Друге місце за чисельністю посідають
румуни – 114,6 тис. осіб, або 12,5%,
молдовани — 57,2 тис. осіб, або 7,3%,
росіян — 37,9 тис. осіб, або 4,1%,
поляки — 3,4 тис. осіб, або 0,4%,
білоруси — 1,5 тис. осіб, або 0,2%,
євреї — 1,4 тис. осіб, або 0,2%,
інші національності — 3,9 тис. осіб, або 0,4%.

На даний час діють двадцять два національно-культурні товариства та об’єднання національних громад.

З них румунських 13:
– Християнсько-демократичний Альянс румунів України (статус — всеукраїнський);
– Всеукраїнська науково-педагогічна Асоціація “Арон Пумнул” (статус — всеукраїнський);
– Румунська спільнота України (статус — всеукраїнський);
– Товариство румунської культури ім. М.Емінеску (статус — обласний);
– Обласне Товариство “Голгофа” румунського населення — жертв сталінських репресій; (статус — обласний);
– Культурно-спортивний клуб “Драгош-Воде” (статус — обласний);
– Медичне товариство “Ісідор Бодя” (статус — обласний);
– Ліга румунської молоді “Жунімя” (статус — обласний);
– Міжрайонне товариство молдовської культури Буковини (статус — обласний);
– Чернівецький обласний благодійний фонд культури “Дім румунської мови” (статус — обласний);
– “Ліга захисту прав людини” (статус — обласний);
– Міське Товариство “Голгофа” румунського населення — жертв сталінських репресій (статус — міський);
– Об’єднання румунських письменників (статус — міський).

У краї створено сприятливі, а головне — рівноцінні умови для національно-культурного відродження та розвитку всіх національних культур. В населених пунктах області, де компактно проживають румуни, поляки, німці, євреї, росіяни діють і створюються колективи народної творчості, формуються бібліотечні фонди з видань національними мовами.

Обласна влада в стосунках з представниками всіх етнічних спільнот, які проживають в краї, прагне позитивно вирішувати всі питання, які стосуються їхнього національно-культурного життя.

Впродовж тривалого часу обласна державна адміністрація організаційно та матеріально допомагає національним громадам у проведенні масових національно-культурних заходів, які вже стали спільним надбанням громади Буковини. Традиційними в області стали заходи за підтримки обласної державної адміністрації:
– літературно-мистецькі вечори, присвячені черговій річниці від дня народження та від дня смерті М.Емінеску (“Емінесчіана”);
– румунський фестиваль весни “Мерцішор”;
– заходи і поминальні панахиди за жертвами сталінських репресій, які проводяться за сприяння районних державних адміністрацій в Герцаївському, Глибоцькому, Новоселицькому, Сторожинецькому районах та у м. Чернівці;
– участь самодіяльних фольклорних колективів області у фольклорному фестивалі “Буковинські зустрічі”, який проводиться у Польщі, Румунії та Угорщині;
– традиційне румунське свято “Лімба ноастре чя ромине” (“Наша рідна румунська мова”);
– проведення традиційного щорічного румунського фестивалю різдвяних звичаїв та колядок “Флоріле далбе”.

Починаючи з 2000 року, в області започатковано проведення Міжнаціонального фольклорного фестивалю “Веселка Буковини”, в якому беруть участь художні самодіяльні колективи різних етнічних груп Чернівецької області. У 2007 році фестиваль набув статусу дитячого, завдяки чому юне покоління буковинців прилучається до кращих здобутків етнічної мистецької спадщини і виховується в дусі толерантності та взаємоповаги.

В області функціонує Програма підтримки національно-культурних товариств, етнічних громад Чернівецької області та української діаспори на 2007-2009 роки, затверджена рішенням сесії обласної ради, співвиконавцями якої є обласна державна адміністрація та національно-культурні товариства. Результатом реалізації даної програми є збереження та розвиток ідентичності, традицій, культурної спадщини, толерантності національних громад області.

Щодо забезпечення прав національних спільнот на навчання рідною мовою

На виконання Закону України „Про національні меншини в Україні”, Комплексних заходів щодо розвитку культур національних меншин в Чернівецькій області на період 2005-2010 рр., затверджених розпорядженням обласної державної адміністрації від 07.07.2004 р. № 325-р, Головне управління освіти і науки облдержадміністрації проводить відповідну роботу щодо здійснення контролю за реалізацією законодавства у галузі забезпечення освітніх потреб національних меншин, які проживають на Буковині, а також збереження та розвитку їх національних культур, обрядів і звичаїв.

У сфері загальної середньої освіти області вивчаються 4 мови національних меншин, з них 2 – румунська і російська – мови дошкільного, шкільного навчання та виховання.

Загальна мовна мережа шкіл і дошкілля враховує національний склад населення, його мовно-культурні потреби, традиції тощо. Загалом в області навчаються українською мовою 82,1% учнів, румунською – 17,4%, російською – 0,5%.

У 2008/2009 н.р. загальна кількість загальноосвітніх навчальних закладів в області становить 450 (в т.ч. 3 приватні заклади, 8 спецшкіл і спецшкіл-інтернатів, центр освіти молоді), в яких навчається понад 104 тис. учнів та вихованців.

За мовною мережею:

356 – з українською мовою навчання;
77 – з румунською мовною навчання;
1 – з російською мовою навчання;
16 – змішаних, з них:
13 – з українською і румунською мовами навчання;
3 – з українською і російською мовами навчання.

П’ять ЗНЗ області з румунською мовою навчання та один змішаного типу працюють у режимі ліцеїв та гімназій:

Герцаївський районний ліцей імені Г.Асакі;
Карапчівський ліцей Глибоцького району імені М.Емінеску;
Боянська гімназія Новоселицького району імені І.Некульче;
Новоселицький районний ліцей (змішаного типу);
Красноїльська гімназія Сторожинецького району;
Чернівецька гімназія № 6 (колишня ЗОШ № 29).

Типові навчальні плани, відповідно до мов навчання у системі загальної середньої освіти, передбачають вивчення державної і рідної мов та літератур, а також європейських мов. У системі освіти області врахована можливість вивчення історії, культури, звичаїв і традицій свого народу та рідного краю.

Навчаються румунською мовою та вивчають румунську мову, літературу, історію, культуру, звичаї, традиції румунів і молдаван понад 18 тис., поглиблено вивчають румунську словесність майже 400 учнів.

За рахунок варіативної складової робочих навчальних планів у ЗНЗ з румунською мовою викладання виділені додаткові години на вивчення румунської мови і літератури, історії рідного краю, історії румунського народу, літератури рідного краю тощо.

Будь-яка дискримінація за мовною ознакою відсутня. Всі зміни відбуваються на суто добровільних засадах. Батьківська громадськість, реагуючи на соціально-економічні зміни в українському суспільстві, віддає перевагу школам з українською мовою навчання, вимагає більш кваліфікованого її вивчення у школах з румунською і російською мовами викладання.

У Головному управлінні освіти і науки не зареєстровано жодного звернення батьків, письмового чи усного, щодо дискримінації їхніх дітей у загальноосвітніх навчальних закладах області за мовною ознакою.

Сформована мережа дошкільних навчальних закладів також зорієнтована першочергово на запити населення. Кількість ДНЗ і чисельність вихованців з українською і румунською мовами навчання протягом 2005-2008 років зросла. В області функціонують 48 ДНЗ з румунською та 14 ДНЗ з румунською та українською мовами навчання і виховання. При школах Герцаївського району організовано 17 груп дітей дошкільного віку для підготовки до навчання у 1 класі. Румуномовна група з 20 дітей функціонує при ДНЗ № 1 м. Чернівців.

Для поширення знань про національні меншини на виконання доручення голови обласної державної адміністрації розроблені та активно впроваджуються заходи з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з культурою, історією та традиціями національних спільнот, які проживають у Чернівецькій області.

Кадри

У школах з румунською мовою навчання працюють понад 2 тис. педагогів (19% від загальної кількості вчителів області). З них мають вищу освіту – 1658 (78%; по області – 81%).

Високий фаховий рівень:
569 вчителів мають вищу категорію (26,8%);
121 (5,8%) – старший вчитель;
85 (3,9%) – вчителі-методисти;
3 – заслужені вчителі України.

Викладання румунської мови і літератури забезпечують 215 вчителів.

Педагогічні кадри для шкіл області з румунською мовою навчання готують ЧНУ ім. Ю.Федьковича, педагогічний коледж, ВНЗ Румунії та Республіки Молдова.

Головне управління освіти і науки ОДА спільно з ЧНУ ім. Ю.Федьковича вивчило потребу в педкадрах для румуномовних шкіл на 2006-2012 роки, питання про відкриття румуномовних міні-груп на окремих факультетах університету.

Починаючи з 2002/2003 н.р. МОНУ надано дозвіл на запровадження в університеті підготовку вчителів математики, фізики, хімії, біології, географії, історії, іноземних мов та інш. для ЗНЗ з румунською мовою навчання. За Правилами прийому такі міні-групи відкриваються у разі набору на відповідних факультетах до 10 та більше студентів румунського та молдовського походження.

На даний час у ЧНУ ім. Ю.Федьковича на філологічному факультеті навчаються: на відділенні румунської мови і літератури 115 студентів, на відділенні української мови і літератури для шкіл з румунською мовою викладання – 105, на математичному факультеті – румуномовна група з 10 студентів. У педколеджі ЧНУ ім. Ю.Федьковича на відділенні початкових класів для румуномовних шкіл навчаються 92 студенти.

За останні 5 років педагогічні колективи шкіл з румунською мовою викладання поповнили понад 130 випускників університету, молодих фахівців української словесності.

Конкурсний відбір кандидатів на навчання у ВНЗ Румунії та Р.Молдова із числа випускників області – громадян України румунського і молдовського походження – проводиться щорічно. За останні 5 років через конкурсний відбір управління вступили на різні ступені і форми навчання в Румунії 324 кандидати: 87 – у 2004/2005 н.р.; 73 – у 2005/2006; 69 – у 2006/2007; 56 – у 2007/2008; 39 – у 2008/2009 та 55 – до ВНЗ Р.Молдова, відповідно 13, 21, 10, 6, 5.

Питання формування сучасної культури міжетнічних взаємин постійно знаходиться в полі зору методичної служби обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Воно відображається у змісті навчальних планів ЗНЗ, лекцій на курсах перепідготовки усіх категорій педагогічних кадрів, методичних рекомендаціях, конференціях, семінарах, нарадах тощо.

При ОІППО створені творчі групи з розробки підручників та посібників для шкіл з румунською мовою викладання. В 2006-2008 роках у ПВКФ „Технодрук” (м. Чернівці) вийшли з друку підручники і зошити з румунської мови, літератури (румунської і зарубіжної) для 5 класу, хрестоматійні тексти з літератури для 7, 8, 9, 10, 11 класів, навчальні посібники з румунської мови, румунської та зарубіжної літератур „На допомогу вчителю” для 5 класу ЗНЗ України з румунською мовою навчання. У видавничому домі „Букрек” (м. Чернівці) видані програми з румунської мови та літератури (румунської і зарубіжної) для 5-12 класів.

Методистом історії та правознавства ОІППО Федораком В.Ф. та заступником директора Вижницької гімназії Черкач Н.І. видані підручник “Історія рідного краю” для 7-11 класів (переклад якого румунською мовою здійснили вчителі Костичанської ЗОШ Новоселицького району Раца С.А., Каптар В.В.) та посібник “Оповідання з історії рідного краю”.

Вченою радою інституту затверджена програма курсу “Оповідання з історії румунського народу” (17 год.), підготовлену вчителями Йорданештської ЗОШ Глибоцького району Шапке Н.В. та Шапке Ф.А.

Питання полікультурності регіону відображені і в посібниках з літератури рідного краю та географії Чернівецької області, виданих у період 2000-2008 р.р.

Щорічно проводяться учнівські олімпіади з румунської мови і літератури. Учні шкіл з мовами національних меншин активно беруть участь у всіх олімпіадах з базових дисциплін, стають переможцями ІІІ етапу. Вони є учасниками і призерами IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад.

Учнівські колективи з шкіл національних меншин широко представлені в гуртках, клубах, об’єднаннях художньо-естетичного напрямку, зокрема хореографії, вокалу, хорового співу, бальних і класичних танців, театрального мистецтва.

Велику роль у розвитку та збереженню культурних надбань національних спільнот відіграє міжнародна співпраця, партнерські взаємини з народами-побратимами. Тому відповідні угоди про міжнародне співробітництво укладаються як на рівні органів управління освітою, так і навчальних закладів.

Питання розвитку та збереження національних культур, задоволення освітніх потреб національних спільнот, які проживають на території області, перебуває на постійному контролі в Головному управлінні освіти і науки облдержадміністрації.

Будівництво закладів освіти румуномовних районів протягом 2006-2008 років

Протягом 2006 року введено в дію: окремий корпус «А» Новоселицької гімназії (130 учнівських місць, кошторисна вартість-1100 тис. грн.) , школу-сад в с. Дубово (60 місць, кошторисна вартість 2191 тис. грн.) Сторожинецького р-н.

У 2007 році здано в експлуатацію ДНЗ в с. Нижні Синівці (50 місць кошт. варт. – 650 тис. грн.), спортивний зал школи с. Валя-Кузміна (кошт. варт. – 746 тис. грн.), реконструйовано колишні приміщення ТзОВ «Камянське» під класні кімнати Камянської ЗОШ (120 місць кошт. варт. – 300 тис. грн.) Глибоцького р-ну, завершено будівництво корпуса «Б» Новоселицької гімназії (кошт. варт. – 2886 тис. грн.).

Протягом 2008 року в експлуатацію були здані наступні обєкти: ДНЗ с. Панка (92 місця), ДНЗ с. Зруб-Комарівці (100 місць, кошт. варт. – 2499,6 тис. грн.) Сторожинецького р-н, ДНЗ с. Купка, НВК с. Петричанка (100 місць, кошт. варт. – 3528 тис. грн.) та збудовано спортзал в с. Тереблече Глибоцького району (кошт. варт. – 719 тис. грн.).

Протягом трьох останніх років було збудовано в експлуатацію 11 об’єктів освіти румуномовних районів на загальну суму 14619 тис. грн.

У 2009 році планується ввести в експлуатацію два навчальних заклади кошторисною вартістю 12981 тис. грн., а саме: школа-сад в с. Купка Глибоцького району (кошторисна вартість – 12200 тис. грн.), приміщення дошкільного навчального закладу в с. Лунка Герцаївського району (кошторисна вартість – 781 тис. грн.).

Підготовка закладів освіти румуномовних районів області до нового 2008/2009 н.р. та осінньо-зимового періоду 2008-2009 років

До 2008/2009 н.р. відремонтовано 133 школи (Герцаївський – 32; Глибоцький – 42; Новоселицький – 35; Сторожинецький – 24), 43 дошкільні навчальні заклади (Герцаївський – 13; Глибоцький – 22 ; Сторожинецький – 8), 18 позашкільних навчальних закладів (Герцаївський – 13; Глибоцький – 3; Новоселицький – 1; Сторожинецький – 1), 100 шкільних їдалень (Герцаївський – 28; Глибоцький – 63; Новоселицький 3; Сторожинецький – 6).

До опалювального сезону підготовлено 35 шкільних котелень (Герцаївський – 2; Глибоцький – 27; Новоселицький – 2; Сторожинецький – 4).

Протягом 2009 року газифіковано 9 котелень (Глибоцький – 3; Новоселицький – 2; Сторожинецький – 4).

Проведено ремонт 8025 м2 покрівель (Герцаївський – 1200; Глибоцький – 225; Новоселицький – 4800; Сторожинецький – 1770), 3797 м2 підлог (Герцаївський – 1600; Глибоцький – 277; Новоселицький – 1670; Сторожинецький – 250), 4630 м теплових мереж (Герцаївський – 150; Глибоцький – 2530; Новоселицький – 1330; Сторожинецький – 620), 3800 м каналізаційних (Герцаївський – 510; Глибоцький – 2450; Новоселицький – 620; Сторожинецький – 220), 1675 м водопровідних (Герцаївський – 250; Глибоцький – 305; Новоселицький – 860; Сторожинецький – 260), 636 м газових (Глибоцький – 96; Новоселицький – 540), 1900 м електричних мереж (Герцаївський – 1400; Глибоцький – 70; Новоселицький – 430).

Загалом по закладах освіти румуномовних районів у 2008 році виконано ремонтних робіт на суму понад 8 млн. 900 тис. грн.

Висвітлення життєдіяльності національних спільнот, що мешкають на території Чернівецької області, проблеми та перспективи мовлення для національних меншин

В Чернівецькій обласній телерадіокомпанії працює Творче об’єднання телерадіопрограм румунською мовою. На базі Чернівецького радіобудинку працює Головна редакція румунського мовлення Всесвітньої служби “Радіо Україна”, журналісти якої активно допомагають у підготовці теле- і радіопередач.

Обсяг передач румунською мовою Чернівецької обласної держтелерадіокомпанії складає: на радіо 25 відсотків від загального, на телебаченні – 20 відсотків від власного мовлення.

Телебачення

„Ноутець” – 15 хв. 2 рази на тиждень
„Одвічні цінності” – 30хв. 1 раз на місяць
„У нас на Буковині” – 30хв. 2 рази на місяць
„Світ рідного слова” – 30хв. 1 раз на місяць
„Вечірня студія” – 60 хв. 4 рази на місяць
„Перлина” – 30 хв. 2 рази на місяць
„Між минулим та майбутнім” – 30 хв. 2 рази на місяць
„Долі жіночі” – 30хв. 2 рази на місяць

Разом по телебаченню на місяць 9,5 годин.

Радіомовлення

„Панорама Буковини”- 20хв. 4 рази на місяць
„Діалог дня” – 20хв. 4 рази на місяць
„Завітайте до нас у четвер”- 20хв. 4 рази на місяць
„Недільна крамниця”- 30хв. 8 раз на місяць
„На нашій на своїй землі”- 20хв. 4 рази на місяць
„Молодіжна хвиля” – 20хв. 4 рази на місяць
„З джерел народних”- 20хв. 4 рази на місяць
„Новини”- 5хв. 20 раз на місяць

Разом по радіо на місяць 12,3 години.

Діяльність Творчого об’єднання теле- та радіопрограм румунською мовою у складі Чернівецької державної телерадіокомпанії є яскравим прикладом того, що у Чернівецькій області створено сприятливі, рівні можливості для забезпечення політичних, економічних, соціальних, національно-культурних потреб національних меншин відповідно до Конституції України та чинного законодавства.

Останнім часом поглибились зв’язки між Чернівецькою ОДТРК, місцевими каналами телебачення та радіомовлення Сучави, Регіональною студією телебачення м.Ясси та міською Телестудією м. Пятра-Нямц (Румунія).

Останні роки були сприятливими для налагодження співробітництва між сусідніми областями України та повітами Румунії в рамках Єврорегіону «Верхній Прут». Зокрема, журналісти радіомовлення та телебачення румунської редакції ЧОДТРК брали участь у робочих конференціях, організованих у Чернівцях та Сучаві в рамках проекту «Розвиток транскордонного співробітництва через фільм, книгу та рекламу» (березень 2008 р.), а також у міжнародному семінарі в рамках проекту «Громадський моніторинг розпорядчої діяльності місцевого самоврядування України, Республіки Молдова та Румунії щодо їх адаптації до вимог ЄС» (червень 2008 р.)

В ефірі Творчого об’єднання телерадіопрограм румунською мовою ЧОДТРК були передачі, інтерв’ю та репортажі з відкриття Клубу української книги у Сучаві та Клубу румунської книги в Чернівцях, телепередача про відкриття у Чернівецькому краєзнавчому музеї спільної з Сучавським музейним комплексом виставки «Культурна спадщина Буковини – наша спільна спадщина», яка фінансована «Програмою добросусідства Румунія-Україна 2004-2006».

В інформаційних випусках та тематичних телерадіопрограмах знайшли своє відображення Перший Буковинський інвестиційний міжнародний форум за участю представників ділових кіл і владних структур України, Австрії, Німеччини, Індонезії, Румунії. Зокрема, наголошувалось на актуальності і перспективах транскордонної співпраці між Чернівецькою областю та Сучавським і Ботошанським повітами Румунії (червень 2008 р.).

Питання подолання наслідків повені, що сталася наприкінці липня 2008 року на Західній Україні, були обговорені на позачерговому засіданні Ради Єврорегіону «Верхній Прут» за участю представників Чернівецької, Івано-Франківської областей України, Ботошанського та Сучавського повітів Румунії, а також прикордонних районів Молдови – віддзеркалювались і в телерадіопрограмах румунською мовою Чернівецької облдержтелерадіокомпанії.

Про роботу закладів культури з обслуговування етнічних громад області

З метою взаємозбагачення культур етнічних громад та оптимального співвідношення інтересів титульної нації і національних меншин, їх вільного етнокультурного розвитку в 75 населених пунктах Герцаївського, Глибоцького, Новоселицького, Сторожинецького районів та м.Чернівці, де компактно проживає румуномовне та польське населення, функціонує 80 масових бібліотек, 74 клубних заклади, 4 мистецьких школи, що обслуговують етнічні громади.

Станом на 1 січня 2009 року 286129 екземплярів друкованих видань румунською, польською та іншими мовами зосереджено в секторі літератури іноземними мовами обласної універсальної наукової бібліотеки ім.М.Івасюка.

Бібліотечний фонд літератури мовами національних меншин, де компактно проживає румуномовне та польське населення, складає 286 тис.129 примірників, з них: румунською мовою – 50 тис. 545 примірників; молдавською мовою – 240 тис. 627 примірників; польською мовою – 3 тис. 335 примірників. Бібліотечною книгою охоплено 53974 читачів. Книговидача на мовах етногромад становить 440059 примірників.

Книгозбірні області отримують 9 назв і 146 комплектів періодичних видань мовами національних меншин, в т.ч. «Зоріле Буковиней» -55, «Конкордія» – 12, «Лучаферул» -25 «Рекрація маре»-25 комплектів.

При проведенні бібліотечних заходів, обслуговування, виставкової роботи враховується аспект двомовності.

У 2008 році бібліотеки області орнанізували акції до відзначення 158-ї річниці від дня народження М.Емінеску, 220-ї річниці від дня народження Г.Асакі, 155-ї річниці румунської музики Чіпріано Порумбеску.

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім.М.Івасюка проведено науково-практичну конференцію «Феномен румунськохї літератури на Буковині» за участю консула Румунії на Буковині, письменників, редакторів видань Сучавського, Ботушанського, Яського повітів Румунії. До 600-річчя м.Чернівці бібліотека Сучавського повіту організувала пересувну книжкову виставку в обласній бібліотеці. В рамках цієї виставки було проведено презентацію нової літератури, поетичні діалоги, літературні зустрічі з поетесою Д.Урікару, радником Прем`єр Міністра Румунії, директорм Сучавської бібліотеки, поетом В.Терицану, учнями румунської гімназії №6.

Бібліотеки області щорічно випускають експрес-довідки, бібліографічні посібники: «Видатні діячі Герцаївського району», «Сузір`я талантів Сторожинецького району», «Збереження і відродження традицій рідного краю» (Новоселицький р-н).

Розпорядженнням обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року № 162-Р «Про проведення у Чернівецькій області регіонального етапу Фестивалю мистецтв України» затверджено заходи з підготовки та проведення у Чернівецькій області регіонального етапу Фестивалю мистецтв України, започатковано проведення та затверджено Концепцію обласної культурно-мистецької акції «В океані рідного народу відкривай духовні острови» та вишивання рушника народної єдності «Буковинський оберіг». В рамках цих заходів при закладах культури створено кімнати національного відродження, де проводяться Дні румунської культури, тижні польської, молдавсько-румунської літератури, презентації книг, зустрічі з митцями краю, літературні альманахи, літературні читання, літературні вечори, вечорниці.

Орієнтирами у популяризації духовності, творенні національних культурних цінностей, гідних нашій сучасності, можна назвати культурно-мистецькі заходи за участю представників етнічних громад: театралізоване свято «Серцю мила й дорога – Глибока наша чарівна» (Глибоцький р-н), свято єднання «Щоб цвіли герцаївські сади, щоб жили гуртом, не поодинці, на землі щасливі буковинці» у світлиці «Каса маре» (Герцаївський р-н), вшанування українського рушника «Обереги на краях рушника» (Сторожинецький р-н), народне гуляння «Маршинецький дивограй» (Новоселицький р-н), родинні посиденьки «Традиції буковинської родини» м.Чернівці.

Клубні заклади були ініціаторами проведення заходів, які є неоціненним багатством культури всіх етносів, національних меншин, що здавна населяють Буковину. Співпрацюючи з національно-культурологічними товариствами працівники клубних закладів провели ІІ обласний міжнаціональний дитячий фольклорний фестиваль «Веселка Буковини» в м.Чернівці, традиційні фестивалі румунського фольклору «Мерцішор» в Глибоцькому, Новоселицькому, Герцаївському районах та м.Чернівці, національні свята «Лімба ноастре ча ромине», «Флоріле далбе», літературно-мистецькі вечори на вшанування пам’яті Г.Асакі, М.Емінеску, Р.Ауслендер, П.Целана, А.Хиджеу, І.Друце, національні ігри та розваги, свята народного календаря, народні гуляння, мистецькі акції родинно-побутової культури того чи іншого етносу.

З метою підтримки, розвитку та збереження скарбів національно-культурної спадщини, звичаїв та побуту етнічних груп буковинського краю в 2008 році засновано щорічний Міжнародний фестиваль національних культур «Букова віть». Фестиваль має продемонструвати самобутню культуру етнічних груп, що населяють Буковину, розмаїття національних костюмів, ужиткового та декоративно-прикладного мистецтва, засвідчити гармонійне співіснування представників різних етнічних груп, вільного етнокультурного розвитку.

В області працює 595 аматорських колективи національних меншин, в яких займається понад 9 тис.учасників. При національно-культуриних товариствах діють: румунському – хоровий колектив «Драгош воде», оркестри румунської музики «Мерцішор», «Мугурел», «Плай»; польському – фольклорний гурт «Ехо Пруту», хореографічний колектив «Квіти Буковини», музичний колектив «Кольори Буковини»; австро-німецькому – ансамбль народної пісні «Кляйнер-Фенікс»; єврейському – два оркестри єврейської музики; корейському – фольклорний аматорський колектив «Сальмонурі».

При клубних закладах області працює 3161 клубних формувань (39780 учасників), з них 2776 аматорських колективів, 331 любительських об`єднань та клубів за інтересами. Найбільш відомі:
румунські
– народні ансамблі танцю «Ізвораш» Глибоцького Районного будинку творчості та дозвілля, «Мерцішор» Будинку культури с.Волока Глибоцького р-ну, «Алунелул» Будинку народної творчості та дозвілля с.Горбово Герцаївського р-ну, «Плаю Херцей» районного Будинку культури м.Герци, «Валя Прутулуй», народний аматорський театр «Міоріца»» Будинку народної творчості та дозвілля с.Горбово Герцаївського р-ну, «Трандафір» Будинку культури с.Волока, народний аматорський фольклорний колектив «Датіна» Будинку культури с.Опришени Глибоцького р-ну, «Мерцішор» клубу мікрорайону «Красногорівка» м.Чернівці, фольклорний колектив «Ізвораш» Будинку культури с.Ропча Сторожинецького р-ну;
польські колективи
– народний аматорський фольклорний колектив «В’янечек» Будинку культури с.Нижні Петрівці, фольклорний аматорський колектив «Долинянка» Будинку культури с.Долиняни Сторожинецького р-ну.
Вищеназвані колективи постійно беруть участь у Міжнародних, Всеукраїнських, обласних, районних конкурсах та фестивалях.

З метою розвитку та збереження національно-культурної спадщини етнічних груп в Новоселицькому районі створено міжрайонне товариство молдавської культури Буковини, яке об`єднує 1200 чоловік, в населених пунктах Аршиця та Панка Сторожинецького району відкрито польські народні Доми, перепрофільовано Сторожинецький районний Будинок культури в районний Будинок національних культур.

В 2008 році 2 аматорських колективи із румуномовних сіл області отримали звання «народний»: фольклорні колективи «Царанкуца» Будинку культури с.Сучевени та «Калинонька» Будинку культури с.Черепківка Глибоцького району.

73 аматорських колективи області в т.ч. представники національних меншин, з успіхом представляли своє мистецтво на Міжнародних, Всеукраїнських фестивалях та конкурсах. 24 аматорських колективи презентували своє мистецтво за кордоном.

Про видання книг румунською мовою впродовж 2007-2008 років

Упродовж 2007-2008 років видавництва області видали 45 назв книг румунською мовою загальним тиражем 106,8 тис.примірників, з яких 28 видань – підручники для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання, видані у видавництві «Букрек» та Чернівецькій редакції румунської літератури Державного підприємства «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ».

17 видань румунською мовою – це прозові та поетичні твори письменників Буковини.

В рамках «Комплексної Програми розвитку інформаційної та видавничої галузей Чернівецької області на 2005-2010 роки» у 2007 році надано фінансову підтримку для 4-х видань румунською мовою, а саме: «У колисці жайворонків» (автор Сільвія Каба-Гівіряк), «Прикиндел»(«Малюк», автор Серафима Криган), «Молоді паруси» – збірник творів учасників фестивалю поезії «Іліє Мотреску», Аркадій Опаіц «Один і множина». За державною програмою «Українська книга» у видавництві «Золоті литаври» видано «Українсько-румунський словник» тиражем 5 тис.примірників (автор Лілія Ботлунг), а у видавництві «Етнос» – третю книгу «Зоряний дощ» – прозові твори українських письменників для дітей і юнацтва українською мовою та в перекладі румунською відомого буковинського письменника Мірчі Лютика. Чернівецька редакція румунської літератури Державного підприємства «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ» видала «Українсько-румунський розмовник» (автор К.Джука).

У 2008 році в рамках обласної програми підтримки книговидання частково профінансовано випуск 2-х книг на суму 15 тис.гривень, зокрема: роман Олеся Гончара «Твоя зоря» румунською мовою, переклад з української здійснив відомий буковинський письменник і журналіст Григорій Криган та Мірчі Лютика «Березневий сніг», яка незабаром побачить світ у видавництві «Місто».

Крім того, у 2008 році у видавництві «Букрек» видано книги Серафими Криган «Казки для дітей» в 2-х частинах та «Легенди, гумор», а у видавництві «Александру чел Бун» – книги Олександріни Чернової і Іллі Лучака «Вибрані твори румунських та зарубіжних письменників» та фотоальбом «Чернівці 1408-2008» (обидві книги друкувались у Румунії).

В рамках культурного співробітництва між прикордонними областями, зокрема між видавництвами «Букрек» (м.Чернівці) і «Лідана»(м.Сучава), у 2007 році в Чернівцях (вул.Шолом-Алейхема,5) відкрито книжковий клуб румунської літератури.

Запис Румунський аспект в Чернівецькій області спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тож спілкуватися з людьми стає все важче. Це щодня відчувають не тільки працівники Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, наголосив його начальник Михайло РОМАНІВ, а й політики, які не бояться зустрічатися з людьми.

Про те, що чекає на пенсіонерів Буковини найближчим часом та у перспективі, – у розмові з п.Романівим, який очолює до того ж чернівецьку організацію Народної партії України. Від нього дізнаємося і про те, як литвинівці долатимуть ключову кризу – відсутність довіри до влади і держави.

«Ножиці»… нерівності

– Михайле Васильовичу, все ж найперші запитання про пенсії. Тим паче, що майже третина мешканців краю вже переступила її віковий ценз…

– Коли бути точним, то на обліку перебуває 236,8 тисячі пенсіонерів, з яких 7600 – «військових». І от для усієї цієї кількості людей ми провели торік 16 масштабних перерахунків пенсій за 37-а законами. І саме у 2008-му зробили наступні кроки до пенсійної реформи, тобто почали по-новому оцінювати трудовий стаж: чим довше працював – тим більша пенсія. Але відтак певні непродумані кроки знівелювали реформу. Зокрема, до зрівняйлівки призвело рішення про мінімальний розмір пенсійного забезпечення без достатнього стажу.

– Скільки потрібно грошей, щоби забезпечити протягом року буковинських пенсіонерів?

– Витрати на це становлять 2,12 млрд. грн. З них майже 66% – за рахунок області. Решта – з бюджету Пенсійного фонду і держбюджету. Зауважу також, що план за доходами торік ми виконали на 102,3%, з перевиконанням прожили й січень. Завдяки цьому, маємо в запасі понад 23 мільйони гривень. Удалося нам також майже на 51% ліквідувати неплатежі в сумі до однієї тисячі гривень та на 1,1 млн. грн знизити недоїмку по внесках.

Суттєво зріс розмір пенсійного забезпеченння: на 38% порівняно з попереднім, 2007-м роком. У структурі витрат теж є позитивні зміни.

– Які саме? Та й що це, зрештою, означає?

– Мінімальна пенсія нарешті практично перевищила прожитковий мінімум. Якщо станом на 1 січня 2008 року 83% усіх буковинських пенсіонерів отримували за місяць 470 грн і більше, то вже на 1 січня цього року таких, чиї пенсії перевищували мінімум у 545 грн, уже було 98,95%.

– Який найбільший розмір пенсії і хто такі в нашій області отримує?

– 15 тисяч і більше мають народні депутати.

– Кількість людей, які мають найвищі і найнижчі пенсії?

– 1500 буковинських пенсіонерів отримують менше 545 гривень, а понад 1500 гривень пенсії мають 7500 осіб. Серед останніх і ті, в яких по 15 тис. грн.

– А якщо визначити «середню температуру по лікарні»? Тобто, хотілося б дізнатися, якою була б середня пенсія у тих 7500 буковинців, які отримують понад 1500 грн?

– Середня пенсія в цієї категорії пенсіонерів становить 2018 грн.

«Конвертована» гривня

– Попри те, що плани нині виконуються, в чому основна проблема?

– Від другої половини 2008 року простежується тенденція до мінімізації зарплати. Роботодавці зменшили на 2300 кількість робочих місць.

На Буковині проживає 376 тисяч працездатного населення. З них 239 тисяч – зареєстровані у ПФУ. Різниця у 137 тисяч – це ті особи, які працюють, але нічого не сплачують до Пенсійного фонду.

Аналізуючи ситуацію, мушу сказати, що тільки Хотинський район не забезпечує плани надходжень. І саме там прослідковується свідома мінімізація й тінізація оплати праці. Бо статистика фіксує нарощування валових показників у виробництві району, а надходження до Пенсійного фонду падають. Цією ситуацією повинні зайнятися правоохоронні органи!

– А якщо працівник знає, що він не заробляє на пенсію, бо роботодавець виплачує йому тільки половину мінімальної зарплати, а решту дає «у конверті», і таким чином за рік він матиме лише півроку стажу, то до кого йому звертатися?

– Спочатку до свого роботодавця. Коли той не реагує на прохання легально видавати зарплату, варто звернутися по допомогу до прокуратури, інспекції праці або податкової міліції. Бо це в інтересах працівника, інакше він втратить як у пенсійному стажі, так і в розмірі пенсії.

– Михайле Васильовичу, порівнюєш цифри працездатного і непрацездатного населення Буковини і, коли відверто, стає моторошно. В Україні загалом теж ситуація не краща. Чи є вихід? Багато розмов останнім часом ведеться про підвищення пенсійного віку…

– Я категоричний противник цього, які і загалом Народна партія України. Для такого кроку не маємо морального права. Адже середній вік чоловіків у нас становить 63 роки, а жінок – 75! Щоби підняти пенсійний ценз, треба спочатку кардинально змінити ситуацію убік поліпшення здоров’я нації. А нам до цього ще ой як далеко!

До 2020 року в Україні на 1 працездатну особу припадатиме 1,5 і більше пенсіонерів.

Тому єдиний вихід вбачаю у запровадженні єдиного соціального внеску та накопичувальної системи. І, хоча Президент наклав на цей Закон вето, та Верховна Рада, безперечно, внесе до нього певні корективи і, сподіваюся, від 1 січня 2010 року він стане чинним.

– Що змінить цей Закон? Які проблеми вирішить?

– Він дозволить розпочати другий етап пенсійної реформи, тобто запровадить накопичувальну систему. Крім того, єдиний соціальний внесок заощадить час підприємців і гроші платників податків. Сьогодні, як відомо, гроші із зарплати відраховуються до 4 різних фондів (соцстрахування і тимчасової втрати працездатності, нещасних випадків, безробіття тощо). Разом ці відрахування становлять 37% від нарахованої заробітної плати.

Пропонується ж зменшити цю цифру, тобто, єдиний соціальний внесок, до 30%. Але держава цього не помітить, бо отримає велику економію на скороченні величезних штатів усіх цих фондів, утримання приміщень тощо. Та й суб’єктам господарювання буде полегшенння: замість щомісячних 4 платіжок, 4 звітів – один папірець. Одне слово, комплекс позитивних ефектів!

– Цікаво, а чи здійснюють пенсійні внески ті, хто нині працюють за кордоном?

– За минулий рік зробили внески до Пенсійного фонду за себе 239 осіб. До речі, Україна підписала 14, це крім країн СНД, міждержавних угод, які в майбутньому забезпечать пенсією осіб, які працювали в тих країнах. Про таку співпрацю ведуться перемовини з Італією та Португалією. Приміром, зараз повертається чимало краян, які мешкали в Литві та Естонії. Тож вони без проблем отримують у нас пенсії.

Пенсіонерів дістали?

Але, скажімо, ті, хто виїжджають до США, мають право отримати пенсію наперед лише за 6 місяців. І поновити її виплату можуть тільки після повернення зі Штатів, але за умови, що перебування там тривало не більше 3-х років і вони повертають собі українське громадянство.

– Але ж це несправедливо! Люди відпрацювали, заробили пенсію, а держава їх позбавляє чесно заробленого? Жодної взаємності в неї з громадянами…

– На жаль, це залежить не від нас, а від міждержавних стосунків, дипломатії. Україна – молода держава, тому й маємо проблеми зростання.
Але мушу навести й приклади того, як інколи не вельми чесно поводяться наші пенсіонери: зростають зловживання з їхнього боку. Якщо станом на 1 січня 2008 року було зафіксовано 49,4%,зловживань, то вже на 1 грудня 2008-го – 70,2%.

– У чому вони проявляються?

– Як правило, подача неправдивої інформації для нарахуванння пенсій. Люди чомусь не хочуть усвідомити, що Пенсійний фонд уже давно має базу даних персоніфікованого обліку з інформацією про кожну людину, яка працює, про її щомісячні заробітки, підробітки, винагороди тощо. Щоправда, коли працівнник отримує платню у «конвертованій» валюті, себто «у конверті», він не може розраховувати на те, що ці гроші пройдуть через персоніфікований облік. Іншими словами, вони не вплинуть ні на розмір його пенсії, ні на стаж.

Торік до органів прокуратури було подано 14 матеріалів на загальну суму 189 тис. грн за подання недостовірних відомостей з боку пенсіонерів і відкрито 13 кримінальних справ на керівників підприємств за порушення законодавства з платежів і довідок.

Ще одне стандартне порушення стосується пенсіонерів, які працюють. Таких у нас нині 34 тисячі. Але дехто з них приховує це, особливо ж військові, які часто йдуть на пенсію у 38 років.

– Пріоритети Пенсійного фонду на 2009 рік?

– Їх кілька. Серед основних – своєчасна й повна виплата пенсій, підготовка до єдиного соціального внеску, покращення якості обслуговування. Ще торік ми запровадили нову форму надання консультацій з питань пенсійного забезпеченння, облаштувавши мережі консультативних пунктів у філіях Ощадбанку. У Новодністровську та селі Клішківці Хотинського району почали діяти сектори відділів пенсійного забезпечення, де двічі на тиждень здійснюється прийом документів на призначення чи перерахунки пенсій.

Для заощадження коштів залучаємо пенсіонерів до користування банківськими установами. Сьогодні вже 31%, тобто майже 74 тисячі пенсіонерів обслуговуються у банках. Таким чином ми заощадили майже 7 млн. грн.

Дехто з політиків звинувачує ПФУ у незбалансованості бюджету. Та, щоби збалансувати 6 млрд. грн, яких бракує, потрібно закласти їх до Держбюджету. Натомість довкола тільки й розмов про кризу.

«Головна небезпека для України – її влада»

–А що, до речі, кажуть про кризу литвинівці?

– Криза – це не тільки біда. Це ще й час для прийняття рішень, перегляду можливостей та відповідного швидкого реагуванння.
Як зауважує Володимр Литвин – і з ним важко не погодитися – у нас криза не лише фінансова і політична. Ключовою в нас є криза довіри до влади і до держави. І якщо її не подолаємо, то нічого не зможемо зробити. Тільки правда й прагматичні дії, реальні кроки зроблять людей співучасниками непростої, великої роботи.

– Але ж нині дуже важко переконати людей у тому, що нашим політикам потрібне ще щось, окрім грошей і влади.

– Так, недарма під час візиту до Брюселю Володимир Литвин визнав, що головна небезпека для України – її влада.

– Готуючись до розмови з Вами, переглядала матеріали сайту Народної партії України і знайшла там вислів Володимира Михайловича, який стовідсотково поділяю: «Дивлячись на те, що відбувається в країні, у взаєминах політиків, доходжу висновку, що нашим політикам, вибачте за грубість, глибоко наплювати, що про них думають люди не лише в державі, а й за її межами. Ми ж уже виставили Україну на посміховисько публічним з’ясовуванням стосунків між собою. Та це нині ще півбіди. Гірше, що українських політиків використовують для просування інтересів тієї чи іншої країни»…

– Якось під час розмови з Володимиром Михайловичем, почув від нього зізнання, що він, коли розглядає пропозиції до роботи парламенту на чергову сесію, вимушений констатувати: тисяча сто законів є, але немає в них цілісного уявлення й підходу до проблем. Як і чіткої відповіді, що ж їхнє ухвалення нам дасть.

Я за фахом економіст. Тож зізнаюсь, що і мені подібне спадало на думку. Загалом наслідки такого керування більш ніж сумні. На глибоке переконаннння Литвина, і я в цьому його підтримую, оті квотні принципи формування влади призвели до того, що ми сьогодні вже не маємо державних інститутів, які працювали б. Зрештою, в усіх органах влади, побудованих на квотному принципі, виникають проблеми. Хоча все дуже просто: на кожному керівному місці має бути професіонал і патріот.

А подивіться, що робиться у нас в області! Маємо цілу армію тимчасових виконувачів або по двоє призначених на одне крісло! Та дерибан державних коштів нікого не муляє, головне, вчасно потрапити на ток-шоу! А щоби все це змінити, треба принаймні змінити виборчу систему.

— Як? Повернутися до мажоритарки?

— Хоча б перейти до відкритих списків. Щоби виборці голосували за конкретних людей від тієї чи іншої політичної сили. Щоправда, зробити такий парламент працездатним можна, лише володіючи великим мистецтвом. Сьогодні ж, за словами Литвина, а йому з крісла голови Верховної Ради видніше, усі рішення приймають лідери фракцій. І які б аргументи не викладав спікер, при голосуванні сигнал рукою подасть одна людина й жодні переконання та аргументи не спрацюють.

Якщо ми невдовзі не перейдемо до нової якості, то просто загинемо. Без загальної відповідальності про Україну невдовзі можна буде говорити в минулому часі.

Розчаровують політики, а не народ

– Утім, уже зараз немає ні влади, ні надії, до кого звернутися, дочекатися захисту. Люди в розпачі, вони зневірені в собі й у державі. Чи вбачаєте у чомусь оптимізм? Окрім того, що невдовзі падати буде нікуди, бо досягнемо дна…

– Під час зустрічі з Генеральним секретарем Ради ЄС Хав’єром Соланою, спікер Володимир Литвин зауважив, що український парламент працює і завдяки йому наростання політичної кризи було певним чином загальмоване. За його словами, саме парламент, попри політичні розбіжності та різні позиції фракцій, має стати запорукою стабільності в Україні та забезпечити її майбутнє. «Мусить існувати інститут, який говоритиме мовою тривог, надій і сподівань людей. Таким інститутом має стати Верховна Рада. Це не утопія, а реальність. Іншого виходу у нас немає», – зазначив спікер українського парламенту Володимир Литвин у Брюсселі. При цьому, він висловив переконання, що примирити та консолідувати основних політичних гравців української політики – неможливо і нереально. Принаймні до виборів президента, що мають відбутися на початку наступного року.

Тому своє завдання лідер партії та лідер українського парламенту бачить у тому, щоби примусити українську владу, весь український політикум жити за принципами, визначеними Конституцією України, забезпечувати неухильне її дотримання, прогнозованість і сталість розвитку країни як мінімум до січня 2010 року. Щоправда, коли влада не схаменеться, то Народна партія готова до довчасних виборів – парламентських і президентських.

– Це мені нагадує ситуацію 2004-го року, коли український парламент продемонстрував свої найкращі якості під час осінньої кризи, за якою спостерігав увесь світ…

– Згоден, тоді єдиний законодавчий орган став взірцем відповідальності. І сьогодні Литвин хоче перетворити парламент на центр політичного життя. Разом з тим, він, звертаючись до європарламентарів, закликав їх не переносити розчарування у політиках на розчарування в українському народові.

І я переконаний, що українці дадуть собі раду. Зрештою, не треба забувати, що Україна – велика країна, і процеси в ній відбиваються на всій Європі. На переконання голови Народної Партії, європейцям треба заохочувати і підтримувати українське суспільство, яке буде «підтягувати» за собою українських політиків.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Криза довіри владі України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Напередодні Нового року найвідомішого на сьогодні вихованця буковинського футболу разом із татом Віктором Олійником (кращий бомбардир в історії місцевого ФК “Буковина”) запросили до конференц-залу готелю “Буковина” для почесної місії – нагородження переможців та призерів чемпіонату Чернівців з футболу.

Денис тоді у розмові з головою міської федерації футболу Сергієм Задорожняком запевнив: “У Генуї я заб’ю “Сампдорії”!” Через забобони цю його неофіційну заяву не оприлюднили. А от сьогодні, коли на нього “моляться” всі вболівальники “Металіста”, вже можна. Тим більше, що Денис в інтерв’ю hotel.cv.ua зізнався, що аналогічний гольовий прогноз він повторив і у Харкові.

– Щирі вітання з голевим дебютом у Кубку УЄФА! Склалося враження, що Ви останнім серед партнерів “дізналися”, що забили?

– Я не бачив ворота, лише інтуїтивно відчував їх. Бив потилицею і не знав, чи влучу, а коли ровернувся – побачив мяч у сітці воріт. Тож справді партнери по команді на якісь миттєвості швидше за мене почали радіти голу.

– Зате Ви, як виявилося, “знали” набагато раніше, що обов’язково заб’єте “Сампдорії”. “Чуйка” була?

– Так, відчував, що маю забити “Сампдорії”, причому в першому ж матчі на виїзді. Ще до Нового року сказав про це друзям у Чернівцях. Дехто навіть парі укладав зі мною, що не заб’ю. А ближче до матчу якось зайшов у справах до генерального директора “Металіста” Сергія Воліка.

Слово за слово і заговорили про гру з “Сампдорією”. Йому я теж сказав, що заб’ю. Він пообіцяв грошовий “бонус”, якщо таки заб’ю. І одразу по завершенні зустрічі в роздягальні при хлопцях сказав, що я заробив додаткові гроші.

– Може, варто тоді частіше заїзджати до рідних Чернівців і “на фарт” в “Буковині” прогнозувати, кому і скільки заб’єте?

– Гарна ідея (сміється – авт.). Додому я завжди їзджу з великим задоволенням. А в готелі “Буковина” ми нерідко обідаємо або вечеряємо з батьком у ресторані “Чернівці” або “Корчмі”. Я відчуваю там якусь позитивну ауру. Тато в дружніх стосунках з власником комплексу Валерієм Чинушем. І до мене Валерій Миколайович теж ставиться дуже “тепло”. Хороша людина, багато допомагає місцевому спорту і, зокрема, футболу. Дай Бог йому здоров’я, а спорту – по-більше таких меценатів.

– У “Металісті”, судячи з усього, Ви вже “аклиматизувалися” непогано?

– Так, до колективу “влився”, слава Богу, швидко, хлопці прийняли мене добре. І тренери теж.

– У Києві у Вас теж залишилося чимало друзів, в т.ч. “футбольних”. Мілевський і Ко напевне серед перших привітали з дебютним голом в єврокубках?

– Артем Мілевський привітав по телефону одразу після гри. Я знав, що він ніби теж забив, тому і його привітав. А потім дізжнався, що, виявляється, той гол записали в пасив гравця “Валенсії”. Дзвонили ще Рибка, Федорів, інші гравці, з якими здружилися в “Динамо”. Вітань справді було багато! І звінків, і повідомлень.

– Тепер головне, напевно, якнайшвидше забути про цей гол?

– Те саме в роздягальні після гри сказав нам Мирон Маркевич. “Сампдорія” – суперник серйозний, тож треба відповідно готуватися до матчу-відповіді. Ми зробили непогану заявку на успіх, але вся боротьба ще попереду.

Георгій МАЗУРАШУ

Детальніше – на hotel.cv.ua

Запис Забити “Сампдорії” Олійник “пообіцяв” у “Буковині” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Шляхи удосконалення вивезення твердих побутових відходів із приватного сектору Шевченківського району обговорено на зустрічі міського голови Миколи Федорука з виконавчим директором корпорації «Veolia Environmental services» в країнах Балтії, Польщі та Україні Матіасом Фогелем.

Представники корпорації проаналізували зауваження, які були висловлені до роботи їх дочірнього підприємства – фірми «Альтфатер – Чернівці» та для їх усунення запропонували змінити підходи до збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів у приватному секторі Шевченківського району.

Вони презентували комбіновану систему вивезення відходів, яка успішно працює в окремих європейських містах, вже пройшла апробацію в одному з районів Києва і, на їх думку, може бути найбільш ефективною для приватного сектору в Чернівцях.

Комбінована система передбачає збирання відходів в індивідуальні контейнери ємністю 240 л або спеціальні надміцні пакети з логотипами фірми «Альтфатер» ємністю 60 або 120 л.

Для її впровадження кожна вулиця приватного сектору за рівнем доступності спецтранспорту для вивезення відходів отримує «зелений» або «червоний» статус. Ті вулиці, де не має умов для вивезення відходів спеціальним транспортом через недосконалу дорожню мережу, отримають статус «червоних».

Мешканці «зелених» вулиць зможуть збирати відходи, як в індивідуальні контейнери ємністю 240 л, які вони за доступними цінами зможуть придбати у ДП «Альтфатер-Чернівці» після укладання угод на вивезення відходів, так і в індивідуальні спецпакети. Опорожнення індивідуальних контейнерів буде здійснюватися лише тим споживачам, які оплачуватимуть ці послуги.

Мешканці «червоних» вулиць зможуть збирати відходи лише у спецпакети з логотипом фірми « Альтфатер», які стійкі до зовнішніх впливів. Спецпакети реалізовуватимуть безпосередньо працівники фірми «Альтфатер», а також їх продаватимуть у зручних для мешканцях місцях (місцевих магазинах, інших закладах мікрорайону). У вартість пакету входитиме і його вивіз.

Опорожнення індивідуальних контейнерів та вивезення спецпакетів здійснюватиметься за графіком, який буде доведено до мешканців. Вивезення відходів в інших упаковках не здійснюватиметься. Для мешканців «червоних» вулиць обладнають майданчики для збору спецпакетів у найближчих місцях, доступних для спецавтотранспорту. Віддаленість цих майданчиків від будинків не має перевищувати діючі в Україні нормативи.

У приватному секторі, де діятиме комбінована система вивезення відходів, не буде громадських контейнерів ємністю 1100 літрів. Мешканців, які не укладуть угоди на вивезення відходів, а також тих, які допускатимуть створення стихійних звалищ, притягатимуть до адміністративної відповідальності, до них застосовуватимуть засоби громадського впливу. З метою виявлення таких порушників фірма «Альтфатер-Чернівці» регулярно проводитиме рейди із залученням правоохоронців, представників районної ради, відповідних міських служб та громадських екологів.

Своїм коштом фірма готова також забезпечити відеоспостереження за потенційними місцями утворення стихійних сміттєзвалищ.

Терміни та умови впровадження комбінованої системи вивезення відходів у приватному секторі Шевченківського району буде визначено у протоколі, укладеному з представниками корпорації «Veolia Environmental services» в Україні.

Довідка

ДП «Альтфатер – Чернівці» надає у Чернівцях послуги з вивезення та утилізації твердих побутових відходів з 1996 року. Нині підприємство обслуговує Шевченківський район міста, де проживає понад 140 тисяч мешканців, в т.ч. у приватному секторі – 19 тисяч.

Прес-центр Чернівецької міської ради

Запис В Черніцях буде нова система вивезення сміття спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проблема виникла у зв’язку із вступом у дію з 13 січня 2009 року законодавчого акту, згідно з яким зазнали змін критерії віднесення членів особистого селянського господарства до зайнятих осіб та можливості набуття ними статусу безробітних. Донедавна зайнятість таких осіб визначалася в залежності від суми місячного доходу за відповідною методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до діючих нині положень, усі члени особистого селянського господарства, які не мають іншої основної роботи, вважаються зайнятими особами.

Для Чернівецької області, як і для інших регіонів України, де переважає сільське населення, віднесення членів особистих селянських господарств до осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, матиме надзвичайно серйозні наслідки.

Адже середній розмір земельної ділянки на одного члена особистого селянського господарства складає від 0,02 га до 0,07 га, що не дає реальної можливості ані забезпечити фактичну зайнятість членів особистого селянського господарства, ані отримати доходи від ведення господарства, які були б достатніми для забезпечення нормальної життєдіяльності.

Враховуючи той факт, що 58,7% мешканців Чернівецької області проживають у сільській місцевості, а 75 відсотків від загального числа безробітних, зареєстрованих центрами зайнятості краю, належать до сільського населення і є членами особистих селянських господарств, Іван ШИЛЕПНИЦЬКИЙ під час розмови з главою законодавчої гілки влади України наголосив на необхідності чіткого трактування поняття “особисте селянське господарство” та визначення стану зайнятості членів селянських господарств в залежності від розміру земельної ділянки, що припадає на одного члена господарств.

У зв’язку з цим голова Чернівецької обласної ради звернув увагу керівника українського парламенту на доцільність застосування зваженого, диференційованого підходу до розв’язання цього питання з урахуванням особливостей кожного регіону та наявних земельних ресурсів.

У якості альтернативного варіанту головою Чернівецької обласної ради було запропоновано поновити дію механізму розрахунку місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства за методикою Кабінету Міністрів України.

Володимир ЛИТВИН з розумінням поставився до важливості зазначеної проблеми. За результатами цієї зустрічі обласною радою розробляється проект звернення до Верховної Ради України щодо внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Прес-служба Чернівецької обласної ради

Запис Конфлікт. Особисте селянське господарство і безробіття спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Хохол з черепком»

– Багато хто думає, що я – буковинець. Насправді ж я народився на Одещині в родині військового і вчительки. Коли після війни почався голод, сім’я переїхала до Чернівців. Тут жив мій дядько, тодішній голова Спілки письменників Буковини Микола Бурбак. Закінчив 26-ту школу, а потім – лісотехнічний інститут, бо дід був лісівником. У школі дописував до «Піонерської правди». Не повірите, отримував купу листів від дівчат, які читали мої творіння! А ще мій випускний твір опублікували в газеті. Навіть не пригадую вже, про що там писалося. Так у мені помер журналіст. Після інституту пішов працювати інженером до тресту «Чернівціліс». Ні про яку економіку тоді ще не думав.

– Як Ви потрапили до обкому комсомолу та міськкому партії, а потім – у віце-губернатори?

– Я – бідовий чоловік і не звик до рутини. Вічно кудись влізав, щось робив. Закінчилося усе тим, що 1964 року мене призначили завідувачем відділу промислових комсомольських організацій обкому комсомолу. Через рік я став другим, ще через рік – першим секретарем обкому комсомолу. Поступово робив кар’єру: другий, а потім перший секретар міськкому партії. Коли «совок» розпався, я розформував міськком і пішов «в нікуди». Тодішній губернатор Іван Гнатишин запропонував мені очолити Генеральну агенцію з туризму, а пізніше – стати віце-губернатором. На цій посаді працював від 1996 до 1998-го, а потім вийшов на пенсію. Відтоді займаюся наукою.

– Що спонукало Вас вивчати економіку?

– Ще коли працював на Чернівецькому ДОКу, помітив, що люди не мають стимулу до праці. Довго ламав голову, чому так відбувається? А потім нас відрядили на стажування до Англії. Тоді це була поїздка в інший світ. Перше враження – усе блищить! Коли потрапили на підприємство – шок: у цехах чисто, надвисока культура виробництва і така ж продуктивність праці. Тоді я й зрозумів, що таке ринок. Потім ми намагалися запровадити щось подібне в себе, але без докорінної зміни системи це було намарно. В Академії суспільних наук навчався уже під час роботи в партійних органах. У нас викладали академіки, вчені зі світовим ім’ям, навіть лауреат Нобелівської премії Леонід Канторович.

– Далеко не кожний спілкувався з нобелівським лауреатом. Яке враження він на Вас справив?

– Перш за все, він був дуже простою у спілкуванні людиною. Взагалі, чим більша людина, тим менше в неї гонору. По-друге, він мав надзвичайний талант – слухати. Порівняти на той час його і мої знання – це просто смішно, але він терпляче вислуховував десятки таких, як я, дилетантів.

– Хто «підкинув» ідею писати кандидатську дисертацію?

– Коли на останньому курсі Академії відповідав одному професору, той з подивом відзначив: «Хохол, у тебе ж є черепок! Тільки ти якийсь зашорений!…». Зрештою, у парторганах усі були зашорені… Тоді я зрозумів, що зможу захистити дисертацію. Моїм науковим керівником був тодішній заступник Міністра фінансів. Коли він побачив мої розрахунки до дисертації, які переконували у перевагах ринку, звелів їх сховати подалі і нікому не показувати. Я так і зробив. Знаю людей, які не слухали подібних порад. Вони залишилися ніким.

Головне – не бути «півнем»

– Виходить, Ви – пристосуванець?

– Так, я – пристосуванець. Звичайно, «нагорі» і в радянські часи знали, що систему треба змінювати, там працювали не ідіоти. Але всі говорили про це хіба що пошепки, поміж собою. З іншого боку, коли б я був якимсь революціонером або дисидентом, то, в кращому випадку, залишився би «за бортом». Зате тепер маю можливість займатися, чим хочу, а в 90-ті роки зміг впливати на ситуацію так, як вважав за потрібне. Нині так само спокійно ставлюся до кризи і не раджу панікувати: «Дефолт, долар росте, безробіття!». Життя навчило мене не бути «півнем»: скільки не кукурікай, а життя триває за об’єктивними законами, і не лише економічними. Треба тільки дочекатися свого часу.

– У житті першого секретаря було чимало спокус і можливостей. Ви користувалися своїм службовим становищем?

– Усі користувалися в міру можливості. Брали дрібні хабарі, бо за великі саджали. У кінці 70-х прокралися всі перші особи: звільнили першого секретаря обкому, «посадили» суддю міста, першого секретаря міськкому, заарештували голову міськвиконкому. Один я залишився на свободі і при посаді. Крім хабарників, довкола були ще й стукачі. Багато чиновників доносили один на одного.

– Ви були жорстким керівником?

– Ще й яким! Як працюємо – то працюємо. Такий підхід давав результати. Коли я прийшов до влади, Чернівці були страшенно занедбаним містом: уявіть, в радянські часи – безробіття. Будівництво взагалі не велося. За 22 роки під моїм керівництвом збудовані 33 підприємства. Коли очолив Генеральну агенцію з туризму, та запрацювала з рентабельністю 40%. Це круто навіть для розвинутих країн у період процвітання, не те, що в Україні на початку 90-х. У різні часи в моїх підлеглих побували усі нинішні чиновники, з мером Федоруком включно. Іван Гнатишин узагалі мій учень. А загалом я підготував 12 кандидатів наук, сам захистив докторську дисертацію і написав 130 (!) наукових праць. Викладав у ЧНУ, нині працюю у Буковинському університеті.

– З Вашого досвіду, що було позитивного у комунізмі?

– Відзначу два найбільших плюси. По-перше, надзвичайна мобільність в організації великих, стратегічних справ. По-друге, фантастичний відбір кадрів з точки зору професійної придатності. Зараз таких фахівців треба пошукати.

Зробив з чувака шніцель!

– Кажуть, свого часу Ви були великим модником, навіть піжоном…

– Свята правда! Завжди вдягався за останньою зарубіжною модою. Це був такий собі своєрідний виклик суспільству – бути яскравим, це – один зі способів самоутвердження. У ті часи треба було бути сірим, таким, як усі. Тоді зустрічали не за одягом…

– Були ще й інші способи самоутвердження?

– Ого! Тут є що згадати! Замолоду не було такої бійки, в якій я не брав би участі! У комсомолі бешкетував щодуху, мене разів сто мали звідти виключити, так само як з інституту! Виручало те, що був «круглим» відмінником.

– За що билися?

– Відстоював себе. У класі я був наймолодшим, отже – найслабшим. Десь класі у 8-му дівчата помітили, що я – «смазливый пацан». Це не дуже сподобалося іншим, старшим і сильнішим хлопцям. Один випадок пам’ятаю досі. До мене підійшов з’ясувати стосунки вдвічі сильніший чувак атлетичної статури. Я його «взяв» хитрістю: почав тікати, потім присів, він об мене спіткнувся і впав. Пацан сильно вдарився обличчям, йому навіть прізвисько «Шніцель» дали після того. За жінок іноді бився вже й після школи. Порозумнішав, коли в партії почав працювати. Застосовував словесну зброю…

– Про Ваше вміння нецензурно лаятися ходять легенди…

– Було… вживав «завороти»! Ніколи не розповідав досі, де навчився так віртуозно матюкатися… Спершу я начитався Хемінгуея. Він чудово вмів посилати, не вказуючи безпосередньо адреси: писав між рядками. Пам’ятаю випадок, коли мені було років 27-28 і на якомусь засіданні поважних сивочолих директорів я порекомендував одному… поцілувати іншого у те саме місце, яке видно з-під приспущених штанів. Наступного дня усі говорили, що я звелів поцілувати чоловіка в дупу… Хоча такого я не казав! Тож жодного разу за це не поплатився. А коли працював майстром лісу, то підлеглими лісорубами були зеки. По-доброму до них не доходило, а план треба було якось виконувати… Більше такої лайки ніде не чув…

Завжди повертаюся «на базу»

– Ви – відомий прихильник жіночої вроди…

– Я й зараз жінок люблю (сміється)…

– Які жінки Вам подобаються?

– Знаєте, тепер мені подобаються геть усі жінки. Дивлюся на них і думаю: «Чого я раніше був таким розбірливим?» Жінка, як на мене, має бути розумною і сексапільною.

– Розумних жінок люблять не всі…

– Особисто мені подобається, коли я починаю фразу, а жінка знає, як її закінчити, і розуміє, що саме я хотів сказати.

– А що вкладаєте у поняття «сексапільна»?

– Це важко пояснити, сексапільність не має визначення, її треба відчувати. От старі люди кажуть: «Щоб була не крепко зшита, але файно скроєна», приблизно так…

– Треба розуміти, що при Вашій посаді і зовнішності жінок у Вас було чималенько?

– Та чого вже там, правильно розумієте… Але жінки самі винні, вони першими подають чоловікам сигнали готовності до знаків уваги. Тільки не варто стверджувати, що жінкам не подобається флірт, залицяння чи зайвий кавалер!

– Траплялися жінки, які відмовляли Вам? Або чоловіки, що розбиралися з приводу своїх дам «конкретно»?

– Непристойно признаватися, але відмов не було… та й після «амурів» з усіма подругами залишалися гарні стосунки. Чоловіки звичайно обурювалися, але до стадії «набити пику» не доходило.

– У чому ж секрет такого успіху?

– Я завжди розмовляв просто. Підходив до жінки і говорив: «Ти мені подобаєшся!». Вульгарностей собі не дозволяв, але погладити за стегно міг… До речі, зі своїми дітьми на тему сексу я теж розмовляв просто і прямо, оминаючи фазу квіточок і бджілок…

– У Вас було багато жінок, а як щодо справжнього кохання?

– А кохання було лише одне. До жінки, яка стала моєю дружиною.

– Як же вона ставилася до Ваших походеньок?

– Я не моногамний сноб… Одна людина не може задовольняти фізичні і моральні потреби іншої десятки років… Звичайно, дружина спочатку болісно ставилася до такої позиції. Тим більше, що й «доброзичливців», які не лінувалися зателефонувати їй і повідомити, де я, з ким і що роблю, вистачало. Але потім вона звикла і почала відповідати, що її чоловік може «літати» де завгодно, все одно потім «повертається на базу». Вона зрозуміла, що захоплень багато, а шлюб і сім’я для мене – це святе…

– Розкажіть про своїх дітей…

– У мене син і донька. Обоє – кандидати наук. Доця – англійський філолог, доцент університету. Син займається фізикою і математикою. Мої діти не надто схожі на мене. Вони – «сімейні» – більше цінують домашній затишок, спокій, а я був непосидючий і «хати не тримався». Маю трьох онуків. Старша внучка – економіст, живе в Америці. А от молодші, Оля і Володя, вдалися у мене. Олечка – дитина талановита і напориста. Пише віршики, вчиться добре. А Володя такий же хуліган як я!..

Ротару – не моя героїня!

– Ви знайомі з багатьма відомими людьми…

– Справді, мені пощастило знати багатьох акторів і поетів. Мої добрі друзі – Ян Табачник, «золота труба» Аркадій Агашкін. Зустрічався з Лещенком, Винокуром, Миколою Сліченком, Таїсією Повалій, Андрієм Вознесенським, Робертом Рождєственським, Беллою Руденко. Вечеряв з Брежнєвим і Щербицьким, президентами Кравчуком і Кучмою, але це було виключно по роботі. Знаю усіх буковинських зірок, адже свого часу кожний «проходив» через мене – Павло Дворський, Ольга Добрянська, Лілія Сандулеса, Назарій Яремчук.

– Яке враження справляли на Вас знаменитості?

– Кожний по-різному. Лещенко спокійний і навіть лагідний, хоч до рани прикладай. Винокур – гоноровий, «з фокусами». Кожен цікавий по-своєму. Їхня спільна риса – на 90% вони знають, чого саме хочуть від життя. Щодо мого ставлення до них, то спрацьовує принцип: таланту можна багато пробачити, інакше можна його загубити.

– Звичайно, не можна оминути тему Софії Ротару. В неї Ви теж були закохані?

– Не вгадали! Вона не належить до того типу жінок, який мені подобається. Софія фантастично обдарована від природи, але не інтелектом. Вона до кінця навіть нотну грамоту не опанувала. Розумієте, Ротару – героїня для пересічного громадянина. Коли порівнювати її з іншими, то, наприклад, Пугачова – справжній філософ, вона зробила себе сама. З Повалій можна розмовляти годинами, це перевірено. А в Софії, як на мене, цієї «родзинки» немає…

– Як Ротару увійшла до Вашої родини?

– Вона розповідає красиві легенди про журнали, з яких брат вирізав її портрети і обклеював ними стіни. І що на момент зустрічі з Анатолієм той уже був безтямно в неї закоханий. Але це неправда. Просто восени 1968 року на музичний конкурс до столиці Болгарії Софії треба було відправити трійку музикантів. До складу тієї трійці я включив Софію та Анатолія. Так вони й познайомилися. Вже після того і до самого кінця Толік жив для Соні. Потім мені було доручено підстраховувати зірку-початківця: допомагав учитися, влаштуватися на роботу. Її син Руслан спочатку жив у нашої з Толею матері, я навіть здавав кров, коли треба було лікувати малого.

– У яких стосунках Ви зараз?

– Є таке слово – «ніякі». Ми не бачилися від їхнього весілля. Зрозуміло, приятельських стосунків не було, але й ворожнечі теж. Хоча 1976 року я мав через неї неприємності. Софія переїхала тоді до Криму, а за ідеєю «зірка» повинна була жити на Буковині. Тим паче, що Анатолій жив тут. Але я принципово не втручався, мовчки вислуховував «моралі» керівництва і кивав головою.

Я – професор-пенсіонер

– Ви живете на вулиці імені свого брата. Які відчуття?

– Постійне відчуття провини за те, що він був молодшим, а помер раніше. Хоча це, звичайно, не від мене залежало… А ще за те, що не застрахував брата від помилок, які він робив від шаленого кохання до Ротару. Через неї він занапастив себе як творчу особистість: Софія більше схиляла його до адміністрування, прийомів, гулянок… Він був гарним музикантом, творив мелодії. Іноді шкодую, що сам не займався музикою.

– Як нині Ви описали би власне життя?

– Я поставив собі високу планку: покрутитися в різних сферах діяльності і закінчити професором. Так і сталося: нині я професор-пенсіонер. Я досягнув чого хотів. Звичайно, бувало різне, але доброго було більше – хороша робота, визнання, родина, навіть слава.

– Є моменти, за якими Ви шкодуєте?

– Не можу назвати себе глибоко віруючим, але шкодувати – великий гріх. Що було, усе моє…

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Запис Одкровення хулігана, партійного функціонера, виробничника і професора-економіста, спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Газовий конфлікт України з Росією привідкрив пересічним українцям завісу над чималою кількістю секретів. Усі зрозуміли, що прозорості та правди від вітчизняного політикуму чекати годі.

А з громадянами наші зверхники не рахуються, вважаючи їх бидлом. Бо ж як інакше пояснити поведінку можновладців? Їм, напевне, і на думку не спадає, що люди, так званий електорат, теж уміють аналізувати інформацію.

Згадаймо заяви прем’єрки тритижневої давності: газу в наших сховищах достатньо, очікується падіння ціни на блакитне паливо, тож оберемо найбільш вигідну нині для України позицію – очікування…

Сьогодні ми бачимо, на яку непристойну позу перетворилася ця пихата, але недолуга позиція. Більше того, хоч Україна й підписала зі своїм північним сусідом договір на 10 років, його умови до відома громадян не доводяться.

З доповіді голови «Газпрому» Міллера президенту Медведєву ми знаємо, що вартість тисячі кубів газу для України становить 450 доларів. Натомість прем’єрка Тимошенко повідомляє пресі про 228,8 долара!?.

Щодо цієї суперечності у мене виникає лише одна емоція: обурення відвертою неповагою до тих, кому це доводиться до відома.

Нішу незайманої діви зайняв і наш Президент, який лише критикує уряд, замість того, аби втручатися і рятувати ситуацію. А вона, себто ситуація, щонайгірша, бо Україна повністю втратила повагу у світі.

Хоча, не довіряю Жириновському, але його заява, що Обама відмовив у зустрічі Ющенку, має під собою певний грунт: диму без вогню не буває. Зрештою, точку зору світового співтовариства озвучив і чеський очільник: «Я був би наївною людиною, коли б довіряв заявам українських та російських політиків».

…Одне слово, важко знайти тих, хто б зашкодив не тільки іміджу, а й самій Україні більше за нинішню керівну солодку парочку.

Запис Політика України: Солодка парочка з гірким присмаком спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Актуальні питання співробітництва правоохоронних органів України та Генерального секретаріату Інтерполу обговорювалися сьогодні під час зустрічі Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з Генеральним секретарем Інтерполу Рональдом Кеннетом Ноублом, яка відбулася в Міністерстві внутрішніх справ України.

Під час зустрічі було, зокрема, наголошено на важливості використання міжнародних банків даних Інтерполу для попередження, розслідування та розкриття злочинів, розшуку осіб, автотранспорту тощо. Україна приєдналася до телекомунікаційної системи Інтерполу І-24/7 (Інтерпол 24 години на добу – 7 днів на тиждень) у 2003 році і наразі цією базою даних мають змогу користуватися у всіх регіональних підрозділах Укрбюро Інтерполу в нашій державі.

Пан Ноубл мав змогу детально ознайомитися з організацією діяльності Робочого Апарату Укрбюро Інтерполу в Україні, його технічним оснащенням. Генеральний секретар також поспілкувався з працівниками цього підрозділу. І звісно, було традиційне фото на згадку з усіма, хто забезпечує ефективну роботу українського підрозділу цієї міжнародної організації.

У свою чергу Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко вручив Генеральному секретарю Інтерполу пану Рональду Ноублу відомчу нагороду – «Почесний знак МВС України».

ДЗГ та МД МВС України

Запис Візит Генерального секретаря Інтерполу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За вікном кружляють Сніжинки. Вони заглядають у шибки, вмощуються на підвіконнях, їхні сукенки підсвічуються вогнями ліхтарів… Тихенько підсідають поближче і починають перемовлятися між собою про се – про те…

Треба добре придивлятися і прислухатися, щоб розгледіти і почути їх, адже Мороз густо замалював вікна своїми візерунками і голосно й смачно хрумкає бурульками.

Пухнастий сніг щільно заносить усі стежки до минулого. До колишніх радощів зустрічі, величезних букетів червоних троянд, теплого соковитого винограду в лютому, шоколадного торту на останні гроші, коли невідомо, чи буде зарплата, чергового заперечення приводів для ревнощів, свята «нашого» Нового року в лютому і Дня подарунків у вересні…

Усе це – історія, якої, на щастя, ніхто не читатиме, не досліджуватиме – і ніхто не робитиме з неї жодних висновків. Немає сенсу, бо сюжет відомий давно і пройдений кожним, а дрібниці нікого не цікавлять, бо в кожного свої…

Фіналу історії кожний також чекає по-різному. Один не хоче, аби вона закінчувалася, затягує, як може, розставання, шукає зворотних стежок – інший навпаки, думає: «Ну, коли ж, нарешті?», розуміючи, що це вже не його історія… З чужої прози не випишеш власної поезії…

На сніговому килимі ще немає нових слідів, але це вже нічого не значить… До твого вікна, до твого серця у мерехтливих сукенках непомітно підкрадаються янголята – це народжується нове кохання… Малюки з прозорими крильцятами, звичайно ж, знають, що буде намальоване на снігу і хто художник, але не скажуть… Лише заглядатимуть у вікно і посміхатимуться. Їм самим цікаво, коли ти побачиш, зрозумієш і відчиниш дверцята одному з них. Тому, хто сидітиме на плечі в художника з твоєї нової історії…

Запис Впусти до серця янгола спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Бик практичний і не надто прискіпливий, але він усе ж таки помітить, чи ретельно ви обирали вбрання для зустрічі з ним. Сукня має бути новою, але комфортною, практичною та елегантною водночас і враховувати усі особливості вашого віку та фігури.

У вбранні для тендітних жінок використовуйте жіночні вигини, наприклад, сукні з голими плечима на тоненьких бретельках. Ліф можна задрапірувати, а спідницю зробити легку, викроєну за косою ниткою. Лінія талії може бути будь де, залежно від вашої фігури й ваших уподобань. Маленький бюст можна підкреслити відповідним бюстгальтером. Щоби стегна виглядали стрункими, немає нічого кращого, ніж «летючий» силует.

Але зважте на те, що занадто велика різниця між талією і низом спідниці-кльош зорово додасть власниці сукні пару зайвих кілограмів.

Еротично виглядатиме й глибокий виріз «мис», сукня з голим плечем з одного боку і рукавом чи довгою рукавичкою з другого.

Коли вага пані перевалила за…, виглядати стрункішою допоможе сукня, що облягає фігуру одразу під грудьми. Вертикальне гофре починається одразу від цієї лінії, розпускається нижче стегон і падає донизу вільними складками.

Широкі плечі збалансуються у шифоновій сукні з довгими рукавами, що розлітаються донизу. Не рекомендуємо такі плечі оголювати, аби ваша фігура не нагадувала борця у трико. Драпіровка і важкі прикраси так само не для вас.

Збільшити зорово зріст допоможе сукня в стилі ампір: з високою талією просто під грудьми і не коротша, ніж до коліна. Таку сукню вдягають з високими підборами. Нижня частина не повинна щільно облягати фігуру, але й не має бути заширокою. Вона повинна трохи підкреслювати лінію стегон.

Дуже часто гладкі темпераментні жінки затягуються в чорні сукні, замість того, щоби вдягти щось вільне, яскраве, підкреслити життєрадісність. Треба любити себе будь-якою і вміти подати за чесноти те, що вам здається недоліком! І боронь боже весь святковий вечір поправляти сукню, розрівнювати її чи обсмикувати!

А найбільш юним та стильним не заборонено зустрічати новий рік у джинсах: вони як раз з’вилися у рік Бика – щоправда, Розлюченого і цілком відповідають моменту.

Грунтовний Бик вимагає грунтовності й у прикрасах, які ви оберете для новорічного вбрання. Як мінімум, це повинні бути натуральні камені і благородні метали. Отже, коли маєте коштовності – сміло вдягайте їх. А коли таких немає, доберіть біжутерію з напівкоштовного каміння, дерева, мушлів, пір’я, шкіри, хутра тощо. Шкіряний браслет, шикарне перо у високій зачісці – а чому б ні!

Навіть дорогі коштовності добирати також треба зі смаком, бажано, аби весь комплект був з одного металу. Несмаком буде вдягти, наприклад, золотий ланцюжок і срібні сережки. Камені цього разу – жовті, брунатні, пурпурні, темно-лілові… Дуже вдалий вибір – янтар, хоч самий, хоч в оправі з золота чи срібла. Але нетактовно буде й виглядати багачкою у скромній компанії…

Маленька хитрість: штучне каміння краще виглядатиме, коли на пару годин перед тим покласти його у воду літньої температури.

Чоловікам простіше: справжній мачо може не обтяжувати себе вибором костюма, тим більше покупкою нового. Цілком достатньо додати аксесуари кольорів Бика. Це може бути краватка, шпилька для неї, хусточка, запонки тощо.

Лідія КОСТИНСЬКА, кравчиня зі стажем

У наступному числі «Версій» читайте про те, що подарувати найдорожчій людині на свято і яке частування полюбляє господар 2009-го року Брунатний (Земляний) Бик.

Запис Раз на рік і Бик – мачо… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дежавю

Ретроспективний погляд теж маловтішний. Рівно 20 років тому, так само як зараз, восени 1998-го в Чернівцях стався спалах невідомої недуги. Щоправда, нині масово хворіють дітки, які відвідують дитячі установи. Тоді ж переважно нездужали русяві блакитноокі малюки, в яких водночас із втратою волосся починалися галюцинації та інші серйозні розлади здоров’я. Як і два десятиліття тому, всі шукають джерело отруєння. І його нібито знайшли. Але… Судіть самі.

Записи зроблено під час спільної прес-конференції організаторів охорони здоров’я та керівництва санепідемслужби. Мета зустрічі, за словами лікаря №1 області Ігоря Шкробанця, – привернути увагу громадськості до проблеми, щоби не допустити повторень такої біди і попередити нові спалахи недуги.

20 років тому, восени 1988 року, теж шукали джерело отруєння та захворювання дітей.

Нагадаємо, що перші випадки масових дитячих ентероколітів та дизентерії були зафіксовані ще у вересні. Відтак 8 листопада ситуація повторилася. І протягом наступних трьох днів до лікарів із подібними скаргами звернулися батьки ще 50 хлопчиків і дівчаток. А скількох дітей батьки лікували вдома, ніхто сказати не може.

Ігор ШКРОБАНЕЦЬ

начальник Головного управління охорони здоров’я ОДА:

– Гострі ентероколіти були зафіксовані в 74 дітей, з них у 25 – дизентерії. Щоправда, в 10 діагноз не підтвердився. Важких випадків не було. Всіх потерпілих кваліфіковано пролікували, вони одужали.

Однак на цій темі продовжують спекулювати як у пресі, так і в Інтернеті. Повірте, нам немає сенсу приховувати кількість потерпілих, тим паче зменшувати її. Не шукайте сенсацій там, де їх немає!

У нас значно гостріше стоїть проблема малюкової та материнської смертності. Завдання галузі – лікувати. І ми з ним упоралися. Та попри це, силами обласної консультативної поліклініки ще й обстежили працівників Чернівецького молокозаводу і виявили людей – носіїв збудника дизентерії Зонне. Керівництво заводу закупило дорогі та ефективні ліки. Ми пролікували цих людей і провели повторне обстеження.

Наталя ГОПКО

заступник головного державного санітарного лікаря області з епідеміологічних питань:

– Ми дослідили всі харчові продукти, які могли спричинити в маленьких відвідувачів дитсадків захворювання. Щоправда, обов’язкові добові проби у двох дитячих установах були відсутні.

На молокозаводі взяли змиви та провели бактеріологічне обстеження. Оскільки збудників у них не виявили, то здійснили серологічне, тобто за аналізами крові, обстеження персоналу. І в 39 людей були знайдені титри до збудника дизентерії Зонне. Таким чином ми визначили джерело зараження.

Крім того, наголошую, що у дошкільних дитячих закладах зафіксовані порушення в організації харчування дітей.

Наталія КЛИМЧУК

заступник головного державного санітарного лікаря області з санітарно-гігієнічних питань:

– Санітарна служба в силу своїх завдань не здійснює постійного нагляду за об’єктами. Кожен дитячий заклад, скажімо, перевіряється двічі на рік. Але і цього достатньо, щоби виявити недоліки в роботі.

Серед основних претензій – склад дитячого харчування. До м’ясних виробів, приміром, ставиться така вимога: вони повинні складатися на 80% з натурального м’яса. Насправді ж м’яса у так званих м’ясних продуктах, які споживають діти, лише 20%! За цим має слідкувати міське управління освіти. Принаймні, тендери на доставку харчування до ДНЗ мають вигравати все ж таки виробники, а не посередники.

Крім того, постачальники фасованої продукції не звертають увагу на умови її зберігання. А працівники дитячих закладів не дотримуються належних концентрацій дезінфікуючих розчинів. Ну і, звичайно ж, контроль за якістю сировини. До речі, перевіряючи протягом жовтня і листопада 42 дошкільні дитячі установи міста, ми зафіксували системні порушення, тобто саме такі, що дозволяють реалізуватися спалаху інфекції.

Сам собі і пан, і контролер

Як повідомили санітарні лікарі, Чернівецький молокозавод має 2 лабораторії та ветеринарного лікаря у штаті. Крім того, раз на 10 днів тут відбираються проби продукції для аналізу.

Яким же тоді чином у дослідженій партії кефіру опинилася патогенна флора? А дуже просто, бо відомчий контроль – це насправді і не контроль, а так собі – іграшка для замилювання очей громадськості! На всіх потужних підприємствах України, де виробляються продукти харчування, така ж ситуація: відомчі лабораторії є останньою інстанцією. І доки так буде, певності в якості того, що їмо, не матимемо. Адже навіть санітарний стан у лікарнях перевіряють не самі лікарі, а зовсім інша служба – санітарна. Чому ж тоді таку пільгу отримали вітчизняні виробники продуктів харчування?

Одне, слово, увагу громадськості до проблеми отруєння дітей медики привернули. А що далі? Адже буксує система. Точніше – вона не буксує, її просто немає. Тому й доводиться констатувати, що національна безпека в нашій державі відсутня, принаймні, безпека харчування. Навіть думати не хочеться про те, як це у недалекому майбутньому відгукнеться нашим дітям.

Та, як не дивно, на розширеному засіданні колегії санітарно-епідеміологічної служби України, де серед іншого було зроблено аналіз епідеміологічної ситуації в цілому в державі та, зокрема, в Чернівцях і Луцьку у зв’язку зі спалахами гострих кишкових інфекційних захворювань, про це не йшлося. Натомість у матеріалах колегії наголошувалося, що спалах інфекції в Луцьку є класичним, чого не можна сказати про Чернівці.

Як повідомила прес-служба Мінздоров’я, виходячи з вивчених матеріалів за результатами епідеміологічного розслідування (в тому числі, результатів лабораторних досліджень), порушення виявлені при перевірці ковбасного цеху ТОВ «Струминка» та ВАТ «Чернівецький міськмолзавод». Установлено, що захворювання дітей на дизентерію спричинене вживанням бактеріально забрудненої продукції виробництва цих підприємств, яка централізовано поставлялася до ДНЗ міста Чернівці.

Колегія зробила висновок, що спалахи захворювань стали наслідком порушень санітарного законодавства керівниками відповідних закладів і установ, а також результатом не завжди достатнього й принципового контролю з боку санепідслужби.

У тих же висновках санітарні лікарі написали: «Правильне визначення коріння проблеми є запорукою успіху її вирішення». Саме так! Чому ж тоді санітарна служба держави замовчує факт відсутності державних(!) стандартів якості та вимог до продукції харчування. Їх у нас чомусь скасували.

На місце держстандартів прийшли ТУ – технічні умови, які замовляє собі за власним бажанням кожен приватник і бізнесмен. А бажання в них одне – поменше вкладати та побільше прибутку мати! Тому й закладають у ТУ виготовлення продуктів харчування дивні, як на здоровий глузд, стандарти, за якими у ковбасі та сосисках немає м’яса, а йогурти та кефіри виготовляються без молочнокислих продуктів. Кого дуримо, панове?

І, насамкінець, репліка Ігоря Шкробанця, зроблена, напевне, зопалу, але щиросердно:

– Жодна людина, яка харчується в мережі їдалень громадського харчування, не убезпечена від отруєнь!!!

А до цієї мережі, як відомо, належать і дитячі садочки, і школи!..

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Діти хворіють. І це тільки початок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ОВЕН

Будьте уважні, за розчаруванням 29-30-го легко пропустити успіх і несподівані можливості 2-го. Не ведіться на плітки і несправжні співчуття 3-4-го. В особистому все стабільне! 30-го стережіться травм, особливо пальців рук.

ТЕЛЕЦЬ

Особисте щастя надихає на активні дії весь тиждень. 30-го можна здійснити вдалу поїздку. Ви відчуваєте, що все вдається? Обережно, 4-5-го вчинки людей з вашого оточення можуть стати вам на заваді.

БЛИЗНЮКИ

Коли нічого не можете вдіяти з конфліктами навколо себе, 30-го виряджайтеся у поїздку. Коханню і сімейному благополуччю це не завадить, натомість озброїть корисними знайомствами. 2-го стережіться застуд.

РАК

Активно розвиваючи бізнес 28-2-го, не забувайте про обережність у фінансових питаннях 29-го. 3-го не підписуйте угод, натомість уважно проаналізуйте досягнуте. Особисті стосунки сприятимуть піднесенню.

ЛЕВ

Чи не занадто розслабляєтесь? У вас на черзі пошуки партнерства і вигідні угоди 30-1-го, численні поїздки й зустрічі 2-3-го. 3-го будьте обережні у словах, а 5-го – у фінансових питаннях. Кохання не актуальне.

ДІВА

Ваша активність 28-3-го і вміння скористатися інформацією не усім сподобається. 4-го ви можете опинитися в центрі конфлікту. Найкраще – долучити невдоволених до активної діяльності, в тому числі й кохану людину.

ТЕРЕЗИ

Тиждень щасливий сімейними стосунками. 29-30-го неодружені можуть знайти свою половинку. За всіма цими справами не пропустіть можливості отримати цінного партнера 5-го. 4-го ймовірне харчове отруєння.

СКОРПІОН

Легка недуга 28-го не повинна стати на заваді вашим справам 29-1-го. Конфліктна ситуація 2-3-го може розчарувати в комусь близькому. 5-го не підписуйте фінансових зобов’язань і не випускайте грошей з рук.

СТРІЛЕЦЬ

Події 28-го та 4-го можуть залишити неприємні наслідки. Натомість 1-го та 5-го можуть відкритися несподівані можливості. Уникайте конфліктів і серйозних рішень, спускайте все «на гальмах». Кохана людина вас підтримає.

КОЗЕРІГ

28-29-го утримайтесь від витрат, надто серйозних. Не шукайте чиєїсь допомоги, на всі зустрічі ходіть самі. Ваша активність 2-3-го винагородиться успіхом 4-го, але 5-го зважайте на здоров’я. Бережіть серце й нерви.

ВОДОЛІЙ

У сімейному житті усе добре. Неодруженим нових знайомств краще поки не заводити. Починайте нові справи 28, 2-3-го, обережно з грошима 3-го. 5-го уникайте важливих вчинків. 1-го велика ймовірність застуди.

РИБИ

Ваша наполеглива праця 1-го нарешті почне приносити плоди. Знайомство 2-го може принести і успіх, і неприємності, залежно від того, наскільки це вас зачепить. 5-го утримуйтесь від будь-яких рішень.

Запис Гороскоп для буковинців спершу з'явиться на Медіа-Версії.