Як у Чернівцях бізнес віджимає підвальні приміщення від мешканців житлових будинків.
Класика.
На прикладі будинку №4 по вулиці Карла Лібкнехта.

Будинок №4 входить до Центрального історичного ареалу,
є складовою частиною ансамблю будинку-корабля.

У будинку №4 по вулиці Карла Лібкнехта є 15 квартир. Весною 2004 року в наш будинок прийшла біда: пан В. Українець став суборендатором 37, 8 кв.м. підвальної площі будинку, а від 13.10.2005 року придбав у користування уже 118.9 кв.м. нежитлових підвальних приміщень нашого будинку. У цих нежитлових підвальних площах В. Українець обладнав фітнес-центр «Аполлон».

Сама процедура переобладнання підвальних приміщень на фінтнес-центр проходила з постійним порушенням норм проживання громадян у житловому будинку, про що в нас є архів документів звернень (від 2004 року) до виконавчих органів влади. Представник фітнес-центру «Аполлон» звертався до власників деяких квартир з пропозицією придбати їх підвал для розширення фітнес-центру, а одній власниці пропонував «переселитися» в якійсь інший підвал. Мешканці відмовилися.

У підвалах нашого будинку ми, мешканці, зберігаємо закрутки, картоплю, цибулю, яблука і інші сільгосппродукти і деякі предмети господарювання. Ніяких претензій один до одного стосовно користування підвалами ніколи не було.

12 лютого 2015 року ми отримали судовий позов від п’яти позивачів. Серед позивачів чотирьох квартир троє не живуть взагалі в Чернівцях (не мають чернівецької прописки), а один проживає за іншою адресою в Чернівцях. Ці позивачі свої квартири здають квартирантам на протязі довгого часу. Позивач В. Українець є власником нежитлових підвальних приміщень, проживає в Чернівцях за іншою адресою.
Позивачі вимагають встановлення порядку використання підвальних приміщень будинку №4, яким передбачається відчуження на користь позивачів трьох приміщень підвалу, які зайняті нами, власниками квартир на протязі 25-50 років. Оскільки саме ці конкретні підвальні приміщення можна буде використовувати під розширення фітнес-центру «Аполлон», бо знаходяться на одному з ним рівнях. Підвальні приміщення в іншому крилі будинку позивачів не цікавлять, зрозуміло чому.

Зоя Зюлковська живе з першокласником-сином. Батько – Владислав Тимофійович Пташніков мав статус діти війни, учасник бойових дій. Останні два роки був прикутий до ліжка. Нажаль, Владислав Тимофійович у минулому році помер. Тепер підвал прагнуть забрати у його доньки і онука.

Ганна Йосипівна Шмата має 83 роки, має статус діти війни, ветеран праці, 50 років користується підвальним приміщенням.


– Я теж отримала повістку в суд. Для того, щоб перерозподілити підвальні приміщення. Проблеми з підвальними приміщеннями у нас почалися з того часу, як у підвальних приміщеннях обладнали фітнес-центр «Аполон». Зараз Україна переживає складні часи. А замість того, щоб допомагати фронту, деякі люди воюють з нами, пенсіонерами. Але нехай Бог їм буде суддя.

Олександр Пилипович Замойський, ветеран праці, має статус діти війни, інвалід другої групи. Від 1971 року живе у будинку, 44 роки користується підвалом.

Тетяна Спориніна, вчитель інформатики гімназії №2.

– Майже 50 років я користуюся підвалом.
Тепер у нас позивачі хочуть забрати підвал, бо він їм сподобався.

Аспазія Дмитрівна Клічук, мати-героїня, має шестеро дітей, 20 років очолює Чернівецьку міську громадську організацію «Товариство по соціальному захисту дітей-інвалідів та хворих дітей».

– У цьму будинку я живу 26 років. І цим підвалом користуюся постійно Він для мене дуже важливий. Як годувальниця. А тепер чому хтось має прийти під наш будинок і забрати підвал, бо він так рахує, що це йому потрібно, а нам – ні.

Жанетта Адамівна Созанська, має 75 років, проживає у будинку 43 роки. Має 44 роки трудового стажу, статус діти війни, за працю отримала медаль «За трудову доблесть», ветеран праці.

– Ці чотири позивачі (квартири придбані у 1996, 2010, дві – 2013) не живуть тут, здають квартири квартирантам. Дві квартири мають підвали. Але не користуються ними, бо господарі не живуть. Пам’ятаємо, як В. Українець відібрав підвал квартири №13, збільшивши свою площу від 118,9 кв. м (згідно договору купівлі-продажу) до 126 кв.м.
Своїм підвалом я користуюся 43 роки, прибирала його, зробила стелажі. І мені незрозуміло, чому я тепер мою це все комусь віддати.

Під час тренувань, особливо коли у залах зосереджена велика кількість людей, у квартирах (що знаходяться над фітнес-центром) постійно відчуваються резонансні удари кидків штанг, милиць, ударів силових тренажарів у «Аполлоні». Без згоди мешканців вентиляційна система забору чистого повітря від фітнес-центру була проведена через коридори підвального приміщення.

https://www.youtube.com/watch?v=DdZwRWzftt0

Будинок №4 знаходиться на схилі, в зоні аварійного зсуву. У будинку дуже низько проходять грунтові води. У будинку №4 є спільна (суміжна) стіна з аварійним будинком №2 по вулиці Карла Лібкнехта, який свого часу зазнав великої руйнації через використання підвалу не за призначенням, будинок втратив квартири.
У Чернівцях через нехтування правилами експлуатації житлових будинків було втрачено будинок на вулиці Кобилянської і на вулиці Шевченка. Влада має відстоювати інтереси мешканців будинків, а не потурати інтересам представників бізнесу, які зробили свої бізнес-структури (тренажерні зали, ресторани, паби, сауни, кафетерії тощо) у житлових будинках. У Чернівцях це перетворилося на масове явище.
Ми, мешканці будинку №4, хочемо жити у нормальних умовах проживання житлового будинку згідно Конституції України, а не в страху втратити дах над головою. Бо внаслідок такого використання підвальних приміщень будинку (а сам В. Українець постійно прагне ще й розширення фітнес-центру за рахунок підвалів мешканців будинку) збільшується загроза руйнації будинку.

Т. Спориніна, Є. Дульфан, О. Замойський, Г. Шмата, З. Зюлковська, А. Клічук, Ж. Созанська, Н. Залізко, мешканці будинку №4 по вулиці Карла Лібкнехта.

p.s.

27 вересня 2015 по Чернівецькому репортеру показували про проблеми мешканців будинку №4.

Треба дивитися від 7 хвилини 25 секунди:

Запис Вісті з фронту… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вчора, 14 березня, під гаслом «Збережемо Карпати від забудови малими ГЕС!» у містах, селищах і селах України відбулися акції протесту громадськості проти намірів збудувати у Карпатах 550 малих гідроелектростанцій. З них 330 – у Закарпатті, 200 –на Прикарпатті та Буковині і 20 – на Львівщині.

Акції пройшли у Києві, Харкові, Львові, Тернополі, Ужгороді, Чернівцях, Верховині Івано-Франківської області. Вони були організовані винятково громадськими організаціями, жодні політичні сили до акції не запрошувалися і не допускалися. У Чернівцях цей день був відзначений дебатами у прямому ефірі державного телебачення між відомим чернівецьким професором-екологом Юрієм Масікевичем та начальником управління охорони навколишнього природного середовища Борисом Баглеєм.

Учора також розпочалася всеукраїнська громадянська кампанія, завданням якої є реалізація права участі громадян у прийнятті рішень, що впливають на довкілля Карпатського краю у процесі реалізації проектів гідроенергетики.

– Спорудження півтисячі гідроелектростанцій, на глибоке переконання науковців, є надзвичайно великою загрозою Карпатам. Тим паче, що ціна кіловата електроенергії, виробленої на міні ГЕС, і ціна загибелі живої природи не є співвимірними величинами. Загнані у труби річки помстяться людям, обернувшись безводдям у криницях, втратою багатьох карпатських рідкісних видів рослин і тварин, передусім – риб, знищенням гірських краєвидів. Буде назавжди підірвана неповторна туристична привабливість усього карпатського регіону. Та й життя місцевого населення тільки погіршиться. Тому організатори акцій 14 березня визнали цю загрозу екологічною проблемою №1 в Україні, – заявив відомий чернівецький професор-еколог Юрій МАСІКЕВИЧ, керівник «Крони» – чернівецької філії Всеукраїнської громадської організації «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ). – Але ми не повинні дозволити безвідповідальним політикам і комерсантам зруйнувати Карпати – це неоціненний природний скарб і спадок для наступних поколінь, – наголосив він.

Цікавлюся, чому раптом стільки охочих зводити міні ГЕС? Звідки такий бум?

– Секрет привабливості будівництва малих ГЕС – це секрет полішинеля. І полягає він у так званому «зеленому тарифі», – пояснив Юрій Григорович. – Підприємцям, які споруджуватимуть їх і вироблятимуть електроенергію, держава платитиме за кіловат удвічі більше. Зрозуміло, що всі ці міні ГЕС приєднають до єдиної енергетичної системи і вони обслуговуватимуть свої регіони. Не думаю, щоби власники продавали людям електроенергію дешевше, тож зиску горяни з міні ГЕС навряд чи матимуть. Окрім екологічних проблем у вигляді додаткових зсувів, повеней тощо. Прикметно, що і сама держава не матиме з цього будівництва жодного прибутку.
Поки ж що маємо один прецидент спорудження ГЕС, про який газеті розповів учасник акції Олександр СТЕПАНЕНКО, виконавчий директор ЕГО «Зелений Світ», член Правління Української Гельсінської спілки з прав людини.

За його словами, у Верховинському районі, що на Івано-Франківщині, за селом Дземброня на річці Чорний Черемош, у тому числі й на території природно-заповідного фонду України у межах заказника «Ріка Чорний Черемош із прибережною смугою», приватний підприємець Миронюк розпочав спорудження малої гідроелектростанції. Тоді як Верховинська РДА, за інформацією громадських природоохоронців, не приймала рішення про передачу Миронюку в користування земель Бистрецької сільради за межами с. Дземброня. Більше того, 26 лютого на громадських слуханнях мешканці села висловилася проти будівництва цієї ГЕС. Та всупереч думці територіальної громади роботи розпочалися.

Роз’яснюючи позицію учасників акції, О. Степаненко підкреслив, що вони не проти розвитку гідроенергетики в Україні як такої. І не проти впровадження «зеленого тарифу», який повинен сприяти зростанню привабливості альтернативної енергетики загалом.

– Але ми проти того, в який це спосіб робиться зараз у Карпатах! – наголосив він. – Немає відповідальності, належного наукового обгрунтування, проектування та прогнозування наслідків. (Втім, рішення про будівництво мережі малих ГЕС Мінприроди приймало – ред.) Не було громадського обговорення і немає контролю за процесом виконання. Подібну практику Україна вже мала: штучні водосховища на Дніпрі, затоплення Великого Лугу та Бузького гарду, Чорнобиль, Дністровська ГАЕС, Дунайський канал… А масштабність проекту неминуче викличе значні (якщо не катастрофічні) наслідки у довкіллі, зміну природного ландшафту, умовжиття та діяльності місцевого населення, зруйнує рекреаційні та туристичні ресурси Карпат, матиме негативні для України міжнародні наслідки у сенсі недотримання нею міжнародних конвенцій, серед яких Оргуська, Карпатська, Ландшафтна тощо. Тому ми наполягаємо на тому, щоб інвестиційні програми розвитку гідроенергетики проходили стратегічну екологічну оцінку на основі норм Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції Еспо, підписаної Україною. Кожен окремий проект повинен проходити процедуру екологічної експертизи згідно закону України «Про екологічну експертизу». Доступ до інформації та участь громадськості у цьому процесі повинна гарантувати держава.

Отож логічно, що громадські екологи та науковці звернулися до Президента України з листом «Щодо загроз збереженню природної спадщини, рекреаційного та туристичного потенціалу Карпатського регіону, зумовлених не обгрунтованими з наукової точки зору планами будівництва об’єктів гідроенергетики». У ньому, зокрема, говориться: «Як Вам відомо, Україна, ратифікувавши Карпатську конвенцію, визнала Карпати унікальним природним скарбом визначної краси та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття, головним водозбором великих річок, необхідним середовищем існування для багатьох видів рослин і тварин, які знаходяться під загрозою зникнення та найбільшою у Європі територією з незайманими лісами, а також підтвердила, що Карпати є важливою частиною екологічного, економічного, культурного, рекреаційного довкілля та середовища існування у серці Європи, спільного для багатьох народів та країн.

З огляду на це виглядає цілком обґрунтованим, що стратегіями соціально-економічного розвитку усіх без винятку областей Карпатського регіону України в якості перших пріоритетів визначено охорону природного середовища та розвиток туристично-рекреаційного комплексу».

Подібні звернення надіслані й місцевим очільникам областей, в яких планується будівництво міні ГЕС. До слова, вже понад сто громадських організацій поставили свої підписи під зверненнями до влади. Крім того, серед підписантів є всесвітньо відомі науковці в галузі гідрології, на зразок Ісаєва з Києво-Могилянської академії та багато інших. Наразі провідні гідрологи України зголосилися відвідати всі задіяні у проекті будівництва малих ГЕС області та зустрітися там із їхнім керівництвом і журналістами.

Довідка «Версій»

Ініціаторами акції спротиву будівництву мережі ГЕС у Карпатах виступили три громадські екологічні організації: харківська «Печеніги», Міжнародна благодійна організація «Екологія – Право – Людина» (ЕПЛ) зі Львова та Всеукраїнська громадська організація «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ). Нині до них приєдналися десятки інших і не тільки українських, а й російських, молдовських, білоруських, грузинських, польських і чеських.

Запис Вчора Україна встала на захист Карпат від труб спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Якось я звернув увагу, що, поливаючи квіти і зелень на подвір’ї, в мене не мерзнуть руки, – каже В’ячеслав Нікітін, головний державний санітарний лікар Вижницького району. – Я качаю воду з криниці насосом. Отож, тримаючи шланг, весь час змінював руки – така вода була крижана. А тут раптом ця необхідність зникла. Я, звісно, здивувався, але не звернув на це особливої уваги. Та два тижні тому, в суботу вранці, з шлангу пішла якась жовта-жовта рідина. Вода ставала все теплішою і теплішою. Думав, може прокачається… Проте дарма…

На подвір’ї чоловіка пораються два місцеві майстри, Михайло та Микола, які допомагають господарю з невеличкими зовнішніми ремонтами.

– Ми тут якраз два тижні працюємо, – розповів Михайло. – Коли вперше сюди прийшли, пан В’ячеслав нам сказав: «Щось з моєю криницею трапилося – вода звідтіля йде тепленька…» Ну, то воно краще митися в теплій воді, ніж у холодній. Та за два тижні вода стала ще гарячіша, в ній отак одразу вже руки і не помиєш – пече. Якщо так і далі піде – за кілька тижнів ця криниця закипить…

Кілька днів тому пан В’ячеслав заміряв температуру води – було біля 55 градусів. Коли господар знімає з криниці кришку – добре видно, як вода парує.

– Це ж у криниці вода остигає, бо коли качаєш її – вона піднімається ще гарячішою, – каже пан В’ячеслав. – У мене, між іншим, дуже хороша криниця. Ми викопали її ще 1998 року, 11 метрів углиб. Раніше був метр води, зараз він ще на півметра піднявся. Яка б посуха не була, ніколи вода не падала. У людей довкола криниці по 25 метрів углиб. Та, коли дощів не було, рівень води в них падав, люди її звідтіля буквально вичерпували, вона навіть солонуватою ставала…
Найближчі сусіди В’ячеслава дивуються: в них вода – крижана, а в нього – гаряча… Пан Нікітін вже й аналізи усілякі робив: радонометрію, радіологію, хіманаліз – усе в межах норми, вода у криниці хороша, прозора, от тільки – гаряченька…

– Мені часто кажуть: «та, в тебе, мабуть, мотор гріє…» Це ж який треба мати «кип’ятильник», щоби собі так гріти воду? Я ж воду качаю насосом «Малиш». Уже й у папери глянув. Ним, між іншим, воду, гарячішу за 50 градусів, не варто качати…

Через знайомих лікар у Києві спілкувався з геофізиками. Ті кажуть, що їхні прилади в цій ділянці Карпат зафіксували невеличкий зсув кори, схоже, що десь під землею утворилася «невеличка», приблизно п’ятикілометрова, тріщина.

– Вони ще сказали, що такі речі – це зазвичай провісники землетрусів, порадили стежити за тваринами, чи не повилазять там десь змії тощо… Я вже мовчу, щоби паніку не сіяти…
Тим часом практичні вижничани радять лікарю провести собі в хату безкоштовне опалення чи взагалі влаштувати в себе на подвір’ї «курортні ванни»…

Коментарі спеціалістів
Богдан РАДУШ, доцент географічного факультету ЧНУ

– Гарячі води – це наслідок вулканічних явищ. А загалом, вони є провісниками певних зрушень у земній корі.

Андрій НІКОЛАЄВ, директор геофізичної лабораторії ЧНУ

– Тектонічні рухи у Карпатах – явище звичне. Адже це молоді гори і вони ростуть. Тому загалом Карпатська територія розбита на блоки-розломи, що проходять землею як паралельно, так і перпендикулярно. Найімовірніше, відбулося зрушення цих блоків, через що і стали поступати термальні води. Наші спеціалісти вже про це знають. Але мушу заспокоїти, що подібне явище не є обов’язковою ознакою того, що станеться землетрус чи інший природній катаклізм.

Запис У вижницькій криниці – закипає вода спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кінець фабрики мрій

Ми вже писали в одному з попередніх випусків про найзнаменитіший буковинський «лохотрон» – страхову фірму «Гарант». 95-й – це рік її краху. Один з найгучніших буковинських скандалів. Серед безлічі подробиць мою увагу привернуло зауваження в одній зі статей: « … круті засновники страхової компанії: чернівецьке регіональне управління «Промінвестбанку», обласне управління «Ощадбанку», дирекція «Укрсоцбанку», чернівецька філія банку «Інко», об’єднання «Трембіта», страхова-інвестиційна компанія «Інко-гарант»».

Хто ж мав стояти за спиною «лохотрону», щоби заручитися підтримкою таких різних і таких потужних організацій? Чув від економістів, що фінансові піраміди на кшталт «Гаранту» виникали не стихійно. Це була централізована політика вилучення коштів у населення, щоби використати їх на приватизацію крупних підприємств. Потрібна була величезна кількість «живих грошей». А таких коштів не було навіть у «вершків» суспільства. Тому, власне, існування таких пірамід припадає саме на період приватизації. І зникають вони з її закінченням. Якщо відкинути умовності, то ці «лохотрони» організовувала держава.

За свідченням слідчих, які вели справу, «Гарант» не розтринькував кошти, вони просто перетікали з кишень пенсіонерів до тих, хто міг їх використати «по-справжньому». Усі витрати компанії – купівля кількох квартир для співпрацівників. Деякі з цих співпрацівників були призначені на роль зіц-голови Фукса, який буде відповідати (читай «сидіти»). Втім, купували «гарантівці» квартири і для прокурорських дітей, як з’ясувалося пізніше. Це, треба розуміти, – невеличкий подарунок за мовчання.

Однак вразив завершальний акорд «гарантівської» епопеї. Йдеться про гарантовану безкоштовну труну для пенсіонерів, які пожертвували свої кошти компанії. Відчувається державний жест! Загалом же виникає відчуття, що історія виникнення і діяльності «Гаранту» – таємниця, яку чомусь не хоче розгадувати жоден журналіст чи дослідник. Хоча розкрити її, думаю, не так уже й важко.

Разом з « Гарантом» закінчили своє життя у 95-му році інші його побратими – «Ксен-траст», таємнича фірма «Мідас» тощо. Треба зазначити, що прокурорська оцінка їхньої діяльності була навдивовижу поблажливою.

Символічний зсув

Соціальні й економічні зсуви 95-го у Чернівцях, крім усього, проявилися у зсуві фізичному. І це виглядає глибоко символічно. У січні-лютому зсув зруйнував вулиці Одеську і частину Барбюса та поставив під загрозу існування старого міста. Адже, за оцінкою геологів, сповзти воно могло і до ратуші включно. Коли читаєш висновок комісії про причини зсуву, здається, що потрапив до якоїсь бюрократичної казки. Це не звіт, а своєрідне заклинання духів. Щось на кшталт «геологічні умови сприяли розвитку зсуву десятки років, а надмірне перезволоження схилу…». Нейтральна формула «надмірне перезволоження» стає ключовою у заклинаннях посадовців. І головною причиною. Звучить якось по-науковому, солідно. Чому ж «перезволоження» чекало дві сотні років?

Досить часто прогулювався Одеською в ті часи, на власні очі бачив, що трохи вище по схилу ведеться інтенсивне будівництво і схил все більше і більше «підрізають». У зсувонебезпечних ділянках це самовбивча тактика. Про це також згадували (переважно міський голова), але досить скромно, особливо не наголошуючи. Зсув визнали одним з найбільших на пострадянському просторі: на той момент йшлося про трильйон купонів збитків. Непогана ціна для облаштування чиїхось там гаражів та виробничих площ.
Чеченці

Проблеми далекої Чечні неабияк хвилюють буковинську пресу. Публікації сповнені співчуттям до маленького гірського народу, який бореться за незалежність. Досить часто пишуть про те, що навіть українські хлопці поїхали захищати далеку Чечню, і на далекій землі про них складають пісні.

Однак, виявилося, що не тільки українські хлопці поїхали до Чечні, але й чеченські приїхали в Україну, конкретно – до Чернівців. Там представники гордого гірського народу вирішили забрати своєрідну данину на «боротьбу наших братів». Чотири чеченця з автоматом Калашникова захопили рейсовий автобус «Чернівці- Сучава» з пасажирами і спробували зібрати з кожного по 280 доларів (стільки повинен був мати кожен громадянин, що перетинав румунський кордон).

Утім, не знали простодушні чеченці, що тут при перетині кордону працюють свої технології. У пасажирів, як правило, не було таких коштів. Тоді горді горці почали поводитися вже зовсім як нелюди: виривали сережки з вух, забирали останнє, а тих, хто з ними сперечався – вбили. Так на Буковині з’явилися свої жертви Чечні. І з’ясувалося, що міф про гордий народ, який плекає преса, дещо однобокий. Є деталі, про які не згадують у патріотичних статтях. Важливі деталі. І вони не вкладаються у міфи, якими живе спільнота.

Українське кіно

У 95-му в кінотеатрі «Чернівці» дві великі українські прем’єри. В них втілена надія на народження нового українського кіно. Це фільми «Записки кирпатого Мефістофеля» та «Атентат». Обидві стрічки дещо політизовані. Що, як правило, не йде на користь художнім творам (згадати того ж Бортка з сучасним «Тарасом Бульбою», який перетворив геніальний твір Гоголя на агітаційний, але вже в російський бік).

«Записки кирпатого Мефістофеля» запам’яталися більше скандалом навколо авторських прав сценариста (Павло Мовчан). Скандал був гучним, а фільм, на жаль, «сіреньким».

«Атентат» вийшов куди яскравішим: як завдяки темі (історія Богдана Старшинського – вбивці Степана Бандери), так і ентузіазму молодої команди. Фільм, один з небагатьох, висвітлював світогляд тих, хто боровся на Західній Україні за незалежну державу (дещо ідеалістично, щоправда). Попри неминучі банальності, він був цікавим.

Однак державної уваги до українського кіно ніхто не дочекався й досі. Пізніше з’явилося ще кілька великих українських фільмів, профінансованих державою. Та їхня політизованість стала ще більшою і зіграла злий жарт, зробивши їх некомерційними. З’ясувалася «дивна» річ – у 21-му столітті ніхто не хоче дивитися агітки. Хочуть дивитися кіно. На жаль, наближені до державних коштів режисери цього не зрозуміли. Як не зрозуміли цього і державні чиновники, які довірили кошти режисерам-політикам, а не режисерам-художникам. А могло бути інакше.

Суверенітет Садгори

Щастя жити окремо приваблює не тільки великі народи, але й маленькі містечка. Але у цьому випадку все виглядає дещо анекдотично, і, водночас, цілком серйозно. Садгірські народні обранці на сесії зажадали незалежності від Чернівців. Питання на порядку денному.

Розрахунок однак, як кажуть, не у специфічному садгірському патріотизмі. Таємна ціна питання не стільки в податках від садгірських підприємств, скільки в землі, яка залишилися у багатьох садгірських мешканців ще з колгоспних часів 60-х. Згодом земля має стати товаром, метикують здогадливі садгірські газди. А хто ж дозволить мати по 15-20 соток в обласному центрі? Садгірський суверенітет ґрунтується на суворому економічному базисі. Однак до чеченських пристрастей не дійшло. Садгора і нині квітує у складі Чернівців. Але на все має свою точку зору.
«Розборки», «стрєлки», «заказухи»

Навіть маленька оригінальна Буковина, на жаль, всього лише частина пострадянського простору, де панує епоха «братків». Слова «розборки», «стрєлки», «заказуха» – це мова міжнародного спілкування шалених 90-х. У спокійних Чернівцях з’являються спортклуби, де знаходять автомати Калашникова (на вул. Південно-Кільцевій, 5). Секції боксерів і різноманітних представників східних єдиноборств часто стають ширмою для угрупувань. Про рекет говорять, як про щось звичайне.

Між міліцією і мафією відбуваються справжні бої. Проходять вони, як правило, на територіях кафе та розважальних центрів. Деталізоване описання такої суперечки в кафе « Червона рута» нагадує кіносценарій. Із боями без правил, викинутими на двір оголеними жінками тощо…

Свобода сп’янила не тільки «братків». Досить цікава справа директора одного з чернівецьких СПТУ, який замість того, щоби сплатити штраф, почав копати ногами працівника ДАІ. А той, у відповідь, почав стріляти в землю. Спілкування двох джентльменів, як не дивно, закінчилося миром.

Треба відзначити, на відміну від багатьох міст України, в Чернівцях кращим «дахом» (ще один новий термін 90-х) все ж була міліція, а не мафія. За Чернівцями закріпилася репутація «мєнтовського» міста.

Однак, міліцейський «дах» не врятував, наприклад, буковинського бізнесмена Шварценберга, якого вбили на порозі власного будинку. Тобто від одного замаху міліція захистила бізнесмена, але потім «не догледіла». Вбивць, тим не менше, знайшли. «Дах», хоч із запізненням, але спрацював.

Мою увагу привернула назва статті-некролога Шварценберга. Вона звучала так : «Він жив недовго, але гарно…». Чим не гасло для всієї епохи?

Звичка вирішувати питання радикальним шляхом, який підказував ще товариш Сталін – «нема людини – нема проблеми» – торкається різних галузей життя. Руку всюдисущої мафії шукають і у смерті еколога Віктора Фреліха, який займався розслідуванням причин алопеції разом з журналісткою Людмилою Чередарик. Дружина Фреліха стверджує, що чоловіку перед смертю погрожували. Про це писали й усі ЗМІ. Та розслідування не дало жодних результатів. Зрештою, чи було воно? Адже військові лікарі з госпіталю, що на вул. Червоноармійській, діагностували у Фреліха ураження нирок отрутою, яка використовується як хімічна зброя. Коли ж науковця перевели до реанімації обласної лікарні, де він і помер, його госпітальна медична картка щезла.

Нові методи застосовуються й у стосунках з пресою. Одна з найгучніших подій – вибух гранати у приміщенні редакції газети «Час». Версія, яку висунула редакція – низка публікацій на захист директора Калинівського ринку Богдана Кравчука – викликала невдоволення певних кіл.

(Далі буде)

Ведучий рубрики – Сергій Воронцов

Запис Позбавлення ілюзій. 95-й: Жити недовго, але красиво спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Слухання у Черепківцях

Мешканці Черепківців, що на Глибоччині, чи не найбільше постраждали від повені. Тож громадські обговорення проблем малих річок і механізмів убезпечення від їхнього руйнівного розливу зібрали минулої суботу значну частину сільської громади. Але сільського голову Миколу Чернея ця ідея, мабуть, не дуже захопила: він навіть не відкрив людям Будинок культури. Тож спілкувалися господарі й гості – науковці, екологи, представники районної виконавчої та обласної представницької влад, громадськість, журналісти – просто на подвір’ї.

Ініціатором слухань виступила обласна організація «Фронту Змін», члени якої не вперше приїжджають до Черепківців, – і не тільки з добрим словом і порадою, а й з допомогою. Принаймні, у червневі дні «фронтовики» з’явилися в селі водночас із професійними рятувальниками.

Своєрідні слухання були тривалими й гарячими, як і сама тема. Неможливо все переповісти, тож вмикаю диктофон і пропоную витяги з окремих виступів:

Петро КОБЕВКО, депутат обласної ради: – Чернівецька область отримала загалом на ліквідацію наслідків повені 2008-го року 1 млрд. 590 млн. гривень! Питання тільки в тому, куди пішли ці кошти? (Азаров, до речі, назвав ще більшу суму – 1 млрд. 620 млн! – авт).
Вода: у хаті та у списках?

Катерина ГУРІВ: – Моя заява на відшкодування збитків лежить у сільраді від 29 червня, хоча ми з чоловіком тоді лежали в лікарні, а господарювала сама донька. Страху натерпілася, бідна. А тепер ось уже скільки часу пройшло, а до нашого обійстя так ніхто і не приходив, актів не складали. І до списків, зрозуміло, ми не потрапили. Хоча у мене на телефоні є відеозапис того, як вода хлюпочеться на подвір’ї та городі і навіть у хаті.

Катерина МАРУСЯК: – Мені 64 роки, мешкаю сама. До мене приходила комісія, яка визнала мене потерпілою. Але у списках мене чомусь немає. Скажіть, за що я маю жити, коли в городі все пропало?

Валерій МАРУСЕНКО: – Ми з жінкою – пенсіонери. У нас затопило обидва городи. Документи для скаладання актів здав. Але нам так і не дали жодної допомоги…

Манолія ПОПОВИЧ: – У мене під опікою двійко дітей. Наша хата 5-та від мосту між Слобідкою та Черепківцями, через який переливається вода і потрапляє до городу Зіни Костенюк. Там треба шанці зробити, щоби вода стекла. Наш кут скаржився навіть до райдержадміністрації. У відповідь почули: дорожники все там злагодили. То нехай би прийшли й подивилися! Довкола все мокро, нема чим дихати. Бо шанець нижче від труби і вода не стікає, а, навпаки, застоюється й смердить. Санітарна служба наразі заборонила пити воду з колодязя. У хаті мокро, поганий запах. А двоє дітей постійно зі мною – ні до табору не дали путівку, ні на море…

Офіціози, офіціози… або Чому голова боїться громади?

Версія №1 від сільського голови М. Чорнея:

– Чому обговорення сільських проблем відбувалося на дворі, і без вашої присутності? – поцікавилася у сільського голови Миколи Танасовича ЧОРНЕЯ.
– До мене ніхто не звертався офіційно.
– Що значить «офіційно»?
– Письмово. Мені ж не шкода будинку культури! Але вибори ще не почалися, а йшлося про партійну організацію, яка хоче провести у селі нібито круглий стіл.

Версія№2 від офіс-менеджера ГО «Фронт змін» Л. Стужук:

– Зателефонувала до сільської ради, бо не проходив факс. Пояснила ідею заходу секретарю сільради, на що вона відповіла: офіційний лист може прийняти тільки за 10 чи 5 днів до проведення заходу. Звідки такі параметри взялися, пояснити не змогла. До речі, я чула, що вона з кимось там ще консультувалася. Тоді я попросила прийняти телефонограму, а офіційне звернення привеземо з собою. Але й це секретаря не влаштувало.

Стосовно скарг на дії комісії, яка складала списки потерпілих, Микола Чорней наголосив, що працює виключно за законом, «щоби потім прокурор не ходив до мене в гості». Мовляв, згідно з розпорядженням ОДА, відшкодовуються тільки стовідсотково знищені присадибні ділянки й городи, а врожай на землях для ведення сільського господарства – ні.

А ще Микола Танасович зауважив, що його роботу оцінять після того, як він піде з посади. Бо йому, мовляв, відомо, як на нього скаржилися селяни під час обговорення екологічних проблем села…

Зрештою, можна погодитися з тим, що керівник не повинен усім подобатися. Але люди, як не прикро, наголошували, що сільска рада стала «родинним підприємством». Та, мабуть, найголовніше в тому, що пан Чорней не зацікавився бажанням ініціативних людей убезпечити в майбутньому його рідне село від розливу гірських річок. Хоча люди не стільки ставили питання про компенсацію за розвалені будинки, як просили зробити так, щоби наслідки повеней на майбутнє були мінімізовані.

В’ячеслав ЯВКІН, доцент геофаку ЧНУ: «Паводкова руїна – проколи в організації та відсутність системи контролю…»

– Понад 30 років з гаком займаюся проблемами катастрофічних карпатських паводків, які були, є й будуть. Питання в тому, як зменшити шкоду від них. До речі, перші нормативи для всієї буковинської території були розраховані ще 1870-го року австро-угорськими інженерами! Потім вони вдосконалювалися, а нині з успіхом… забуті. Тож, не перебільшуючи, скажу: причини того, що трапилося, у площині організаційних і управлінських рішень, точніше – їхньої відсутності.

Для прикладу – нинішня ситуація в Черепківцях. Її спричинили дві проблеми. Менша – затоплення Сіретом. Хоча це дуже складна річка: катастрофічність її паводків формується у Карпатах. Тому вздовж її русла були споруджені габіонні конструкції та дамби. Ті, що збереглися, й досі допомагають. Але мушу зауважити, що за радянських часів на Сіреті було 4 пункти спостереження, з яких за добу попереджали про паводок. Тепер залишився один, якому понад 100 років, – у Сторожинці.

Та основна причина катастрофи в Черепківцях – не Сірет, а маленькі потічки, які раптом, так би мовити, з нічого перетворилися на могутні потоки, що зносили все на своєму шляху. Чому це сталося? Пояснення просте – зникли водовідводи. Хоча технологія останніх нескладна й давно відома. Понад 20 років тому держава суворо контролювала їхнє функціонування. І зараз здатна це робити. Хоча б на рівні тих же сільських голів. Старі люди згадують, що за Австрії та Румунії водовідведенням опікувалася громада, а берегоукріпленням – місцевий пан і держава.

Іншими словами, щоби зменшити руйнування та збитки від природніх катаклізмів, повинна діяти організаційна схема, яка, загалом-то, відома. І не тільки мені, а й усім проектувальним, природоохоронним та іншим державним структурам! І йдеться зовсім не про захмарні кошти. Прокол у системі організації влади. Від безвідповідальності й непрофесійності. Бо гроші на це виділяються достатньо великі, але їх нерозумно використовують. Тим паче, що 2008 рік нас суворо попередив: люди, негайно щось робіть! А 2010-ий яскраво продемонстрував: ми нічого не зробили.

До речі, паводки 2008-10 років змінили й погляди науковців. Досі вважалося, що циклічність паводкових інтервалів становить 11-16 років: 1911 рік, 1927-ий, 1941-ий. Найбільш катастрофічним був 1969-й, коли Карпати буквально рознесло. Вважалося, що такі паводки бувають рідше, ніж один раз на сто років. Але паводки 2008-10-го перевищили суперкатастрофу 1969-го. Тепер періодичність катастрофічних паводків буде переглядатися. І не тільки стосовно Карпат, а й щодо Альп.

Дехто пояснює все зміною клімату. Але, швидше, впливає атмосферна циркуляція. Циклони стали більш жорсткими і, відповідно, антициклони теж. Але, попри все це, чи не найбільш суттєву роль відіграє тут наша абсолютна недоумкуватість і безгосподарність. Чому раніше ми були розумнішими, – сказати не можу. Але факт залишається фактом: маленькі водотоки у Карпатах перекриті лісом, який гниє, а селеві потоки, що активізувалися, забивають усі водовідвідні системи, збудовані за часів радянської влади, королівської Румунії та Австро-Угорщини. Нині за цим ніхто не слідкує. Система контролю зникла, тож усе це мало вибухнути!

Зрештою, саму кількість води пережити можна. Але це стає неможливим, коли зовсім не організована територія приймання води. Серед низки причин – вибір гравію, хоча це заборонене на гірських річках. Але його вибирають – і всі про це знають! Як наслідок – зміна дна річок. Я подавав графіки щодо Сірету: його русло опустилося на 1,2 м. А вали, тобто забетоновані берегоукріплення, залишилися, де були – і перестали відповідати своїм функціям. Тому паводок затоплює село поза дамбою: річка створює собі нову заплаву.

Ще прикріший випадок у Вашківцях, де дорога стала виконувати роль дамби: люди та свійська худоба плавали у штучному ставу великого розміру, бо зливні отвори були засмічені і вода не скидалася.

З усього цього можу запропонувати, хоча й обережно, такий висновок: те, що сталося – проблема держави, яка вибудувала дику форму економіки. І, на жаль, влада далека від думки про те, що за цим може слідувати. Вона, себто влада, абсолютно забула, що найперше треба думати про головне.

Хочу до Австрії

Чому? Бо вже 100 років тому австрійські інженери убезпечували населення буковинської провінції від раптового підйому води в маленьких гірських річечках. Про це розповів практик, керівник підприємства «Виробниче об’єднання «Габіони Захід-Україна» Роман БІЛОРОСЮК. На Дереглуї, скажімо, вони знайшли збудовані ще австріяками протизсувні споруди. Але вони, на жаль, зруйновані, бо не експлуатувалися належним чином. А в Путильському районі збудована австрійськими інженерами стінка витримала паводки 2008-10 років. І, хоча ніхто не чекав, що маленькі потічки можуть так раптово піднятися до такої висоти, австрійські спеціалісти це врахували.

– Ми шукаємо дешеві та надійні рішення, впроваджуючи на теренах України те, що роблять сьогодні в Європі. І там, де ми будували 2008-го, проблем цього року не виникло, – наголошує п. Роман. – Скажімо, на Сіреті у Панці Сторожинецького району.
– Скільки коштує 1 км такого укріплення? – запитують люди.
– Ми поставили 325 м габіонних укріплень у Жидачеві, що на Львівщині, на річці Стрий, яка дуже подібна до Сірету. Розливається під час опадів і піднімається так швидко, що не встигаєш забрати техніку. Але цього року жидачівці не постраждали. У комплексі ті 325 м обійшлися у 10 млн. Одне слово, потрібна державна програма.

Висновок: Людей нині цікавить не стільки компенсація за зруйновані будинки, як проблема убезпечення на майбутнє від повторення таких жахливих катаклізмів.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Буковинці – заручники непрофесійної та безвідповідальної влади спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Головні урочистості з нагородами кращих буковинців за їхню працю на благо України, серед яких були навіть доярка і багатодітна мати – організатор інтернату сімейного типу, відбулися у Мармуровому залі університету.

Щоби присутні та високий гість почувалися комфортно, встановили кондиціонери. У прихильників старовини та пам’яток архітектури, м’яко кажучи, відпали щелепи.

Щоби поставити крапку на негативі, зауважу, що у прем’єра не вельми грамотні спічрайтери, що спричинило численні коментарі в інтернеті стосовно історичного підґрунтя його святкового виступу.

Робота, робота і ще раз робота

Одразу після урочистостей відбулася нарада, присвячена роботі житлово-комунальної галузі у новому опалювальному сезоні. Серед іншого, як пояснив прем’єр, регіональній владі слід невідкладно провести роз’яснення нового механізму отримання субсидій. Щоби мешканці, які потребують доплат за комунпослуги, знали, що тепер вистоювати у чергах за довідками не доведеться, а нарахування субсидій здійснюватиметься автоматично. Зрештою, вже нині 203 тисячі пенсіонерів Буковини отримують відповідні листи.

Для нормального та повноцінного функціонування підприємств ЖКГ і бюджетних установ у місцевих бюджетах на поточний рік передбачено майже 325 млн. грн. Ці кошти підуть на капремонт житлового фонду, утримання теплових мереж і водопровiдно-каналiзацiйного господарства тощо. Цього року місцеві бюджети області повністю забезпечені асигнуваннями на виплату зарплати працівникам бюджетних установ, проведення розрахунків за спожиті енергоносії та комунальні послуги.

Микола Азаров відповів журналістам і на запитання, чому й досі не відкрито рух новою об’їзною, хоча роботи на ній, як підкреслив на урочистостях голова облдержадміністрації Михайло Папієв, повністю завершені. Прем’єр пояснив, що новий асфальт потребує певного технологічного циклу і пустити транспорт об’їзною можна буде уже найближчим часом, коли знизиться температура повітря.

Хліб не подорожчає?

Йшлося також і про те, що на українців не чекає подорожчання хліба. Микола Азаров зазначив: жодних підстав для зміни ціни на цю продукцію першої необхідності зараз немає. Тим паче, що запаси зерна придбані за старими цінами.

Попри те, Михайло Папієв звернувся до Миколи Азарова із клопотанням про виділення області продовольчого зерна. Бо основна маса врожаю не відповідає стандартам і не може використовуватися для випікання хліба. Це ставить під загрозу виконання завдань із заготівлі продовольчого зерна для регіональних потреб та створює проблему забезпечення Чернівецької області хлібом. Тож губернатор і звернувся до Прем’єр-міністра України щодо можливості переміщення 20-25 тис. т продовольчого зерна Аграрного фонду України чи Державного комітету України з матеріального резерву інших областей на Неполоковецький комбінат хлібопродуктів.

Сам на сам з бідою не залишимо

Подальша урядова допомога потерпілим від стихії посідала чільне місце у чернівецьких спілкуваннях Азарова. Микола Янович зазначив, що місцева влада має зробити все, щоби до холодів люди не залишилися без даху над головою. Необхідні на це кошти голова Кабміну Буковині пообіцяв.

Крім того, наголосив прем’єр, «абсолютно всі сім’ї, будинки яких постраждали під час повеней і зсувів, восени мають мати дах над головою, тепло, і щоби діти пішли до школи». Він доручив голові облдержадміністрації взяти це питання під особистий контроль. Голова Уряду підкреслив, що всі необхідні кошти для будівництва будуть виділені вчасно.

До речі, на переконання зверхників, 100 тис. грн повинно вистачити на вартість робіт і будматеріалів тим, хто підніматиме нові хати, бо, приміром, у Європі потерпілим від стихії виділяють значно менше, підкреслив губернатор краю. Водночас прем’єр наголосив: люди мають знати, що влада не залишить їх наодинці з бідою.

Програма протидії стихії

Але при цьому прем’єр-міністр зупинився на уроках цьогорічної повені: «Ми знову констатуємо: руйнівних наслідків стихійного лиха значною мірою можна було б уникнути. Фаховий аналіз свідчить про системні прорахунки в роботі із захисту від стихії, допущені у попередні роки. Тому, щоби забезпечити людям та інфраструктурі надійний захист від паводків, Уряд розробляє комплексну державну програму запобігання руйнівним наслідкам стихійних лих».

За словами Миколи Азарова, у програмі будуть максимально враховані проблеми та особливості Чернівецької області. А ще будуть профінансовані та введені в експлуатацію об’єкти, не відновлені після повені 2008 року.

Національна ідея – консолідація

«Буковина завжди була і залишається прикладом міжнаціональної злагоди і толерантності» – так відгукнувся про Буковину у вітальному слові до учасників урочистого зібрання Микола Азаров. А про нове керівництво краю сказав, що воно має чітке розуміння того, що лише формування економічної бази в регіоні є основою для вирішення реальних проблем буковинців, поліпшення їхнього добробуту.

«Всі перешкоди, які були на цьому шляху досі, ми знімемо. Я, як Голова Уряду, запевняю вас у цьому, – підкреслив високий гість. – Процес реформ ми вже розпочали. І суспільство підтримує обраний шлях. Досягти успіху можна лише у консолідованому суспільстві. Це, за великим рахунком, має стати нашою національною ідеєю, яка покликана об’єднати народ. І Буковина з її давніми традиціями суспільної злагоди має всі підстави бути прикладом у цьому».

Як зазначив Микола Азаров, серед завдань, які стоять перед областю, – створення привабливого інвестиційного клімату, розвиток сучасного агропромислового виробництва, освоєння надр, пожвавлення транскордонної співпраці та розвиток туристично-рекреаційної сфери.

Заживемо ж гей! Колись…

Буковина – край, в якому варто жити. Ця теза проходила головною думкою крізь усі виступи голова ОДА Михайла Папієва. Він, зокрема, зазначив, що хоча наш регіон найменший в Україні за територією та кількістю населення, однак, завдяки своїм історичним, геополітичним, етнічним та природним особливостям має дедалі зростаючий потенціал розвитку.

Ресурсами для забезпечення сталого розвитку та добробуту мешканців області є її природні багатства. Маємо значні запаси нафти, газу, 25% загальноукраїнських запасів сухого гравію, практично не розвіданими є запаси корисних копалин, зокрема мармуру, а також джерела питних і лікувальних вод, екосередовище Карпат. І, звісно, унікальне географічне розташування в центрі Європи!

Керівник крайової виконавчої влади висловив упевненість у тому, що на Буковині будуть створені умови для економічного розвитку, головна мета якого – покращення добробуту населення.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Чернівецька область відзначила іменини – 70. Здобутки є, перспективи будуть спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– У липні 1994-го ви вперше переступли поріг цього кабінету як господар. Що змінилося відтоді? Пріоритети? Які завдання стояли перед вами тоді й нині?

– Завдання міського голови – постійно поліпшувати життя громади. Головне – не зупинятися. Досяг позитивного результату – забудь про нього і рухайся далі та долай чергову планку. Це процес безупинний.

16 років тому переді мною стояло три надсерйозних завдання. Транспорт, вода і газифікація. Згадайте першу половину 90-х: як важко тоді було добратися міським транспортом вранці на роботу, а ввечері – додому…

– «І знову тролейбуси в зграї збираються»… такими заголовками рясніли тодішні газети…

– Тепер ми теж маємо транспортну проблему, але вже іншого гатунку.
А вода? Вона подавалася до кранів чернівчан тільки чотири години на добу: дві – вранці та дві – ввечері.

– Таке враження, що це було не з нами…

– Так, бо проблема давно вирішена. Але виникла нова: якість води. І хоча за ДСТ, тобто державними стандартами, вона відповідає нормі і, більше того, посідає в Україні 2-3 сходинку за рейтингом, міська влада усвідомлює: саме від якості питної води залежить здоров’я населення. На жаль, у цьому ми поступаємось європейським стандартам. Треба вводити новітні технології очищення, зменшувати витрати.

На порядку денному і будівництво Прутського водозабору: дністровська вода і дорога, і більш забруднена. З Пруту значно чистіша. Вже за місяць разом з німецькими фахівцями, які зараз працюють у нас, визначимо подальшу стратегію водопостачання міста.

І, нарешті, газ. Нині Чернівці стовідсотково газифіковані: 50% коштів на цю справу пішло з міського бюджету і 50% – з мешканців, яким підводили блакитне паливо. Сьогодні за таким же принципом реалізуємо програму каналізування обласного центру.

– Миколо Трохимовичу, колись, мабуть, буде вулиця імені Федорука (мер активно протестує, але я не даю збити себе з пантелику – авт. ) Як не як, а 16 років керувати містом – рекорд. Але чи не було б значно краще, якби чернівчани отримали парк імені чинного голови. Бо парк ім. Шевченка вже не витримує навантаження, його недостатньо для потреб мешканців. Тим паче, що попри величезну кількість авт у місті, більшість чернівецьких родин не мають машин. Тож їхній весняно-літньо-осінній відпочинок – це максимум вихід з дітьми та онуками до парку. У межах міста є прекрасна для такого дозвілля територія – станція садівництва, де можна прокласти велодоріжки для літнього відпочинку і лижні – для зимового. Та на периметрі станції, здається, вже ведеться будівництво…

– У місті, на моє глибоке переконання, не може бути земель сільськогосподарського призначення. А у нас їх доволі. Серед них – і станція садівництва, яка належить Київській академії аграрних наук. Не хочу вживати цього слова, але розпочинається дерибан цих земель. На жаль, неодноразові звертання до Академії, щоби вона передала ці землі місту, не мали позитивного продовження. Хоча там планували будівництво палацу спорту..

– …Щоби, нарешті, в Чернівцях було більше фізкультурно-оздоровчих закладів ніж барів-ресторанів та аптек.

– Протягом останніх років для цього зроблено чимало. І палац спорту буде у нас обов’язково. Крім того, ми сьогодні серйозно взялися за розбудову парку Жовтневого, який за кілька років стане центром масового відпочинку. Розробляється проект його реконструкції, очистки озер від стічних і зливових вод. Та вони все ж таки залишаться – декоративними.

– Якщо вже мова зайшла про здоровий спосіб життя, то не можу замовчати факт, що ми єдиний обласний центр без басейну!..

– Вартість його така, що бізнесмени неохоче беруться за цю справу. Тільки технічні умови на енергозабезпечення басейну вартують досить багато. Приємно повідомити, що вже сьогодні є охочі взятися за цю справу. Та все ж із часом ми приведемо до ладу й басейн біля стадіону та обладнаємо басейн 27-ї школи автономним джерелом живлення, аби він працював не тільки в зимовий період, коли є опалення, а цілорічно. Принаймні, шукаємо для цього кошти. Зробили б це вже цього року, та борги міста за виконані до 600-річчя роботи, – а це було 68 млн. грн, – не пускають. Але хочу повідомити, що з боргами ми практично розрахувалися.

– Якою є концепція забудови Чернівців? Нещодавно мене вразив Мінськ, де кожен мікрорайон – 5-7 висоток – оточений лугом, лісом, має озеро та спорткомплекс.

– Такий підхід заклав ще за радянських часів перший секретар ЦК партії Білорусії Машеров. Це приклад нового будівництва, в центрі якого – інтереси людини.

У нас же місто забудовувалося, як і скрізь, окрім Прибалтики, дещо хаотично. Скажімо, мікрорайон Руський досі незавершений: там мала би бути пішохідна зона посередині, а набудували самі «коробки». Таке ж – на бульварі Героїв Сталінграду.

Будівельники, зрозуміло, хочуть втиснутися там, де є інженерні комунікації, бо це здешевлює їхні затрати на розвиток інженерних мереж, дитячих майданчиків та інших елементів інфраструктури. Наші будівельники забувають, що, крім будівельної, є ще ландшафтна архітектура. Людина не повинна дивитися з вікон своєї квартири у вікно сусіда.

– Зрештою, це і є завдання міської влади!

– Нам удалося ціною неймовірних зусиль не дати спаплюжити, за великим рахунком, історичну частину Чернівців. Це зазначають усі, хто до нас приїжджає, особливо у порівнянні зі столицею.

Невдовзі оголосимо інвестиційний конкурс на благоустрій мікрорайону «Руський», уже маємо пропозиції. Зони відпочинку облаштовуватимемо і на бульварі Героїв Сталінграду та в інших мікрорайонах міста.

Враховуючи гіркий досвід українських міст, надто ж столиці, ми протягом останніх років закріпили за містом біля 200 спортивних і дитячих майданчиків, які не можна вилучати, змінювати профіль їхнього використання та забудовувати. Їхній перелік затвердили на сесії, тому на них уже ніхто не може зазіхнути.

– Чернівці відмовилися від підземних паркінгів? Бо, кажуть, що місто стоїть на порожнинах, має зсувні ділянки, тож це небезпечно…

– До цього питання треба ставитися по-сучасному. Будівельна наука й практика сьогодні пішли дуже далеко. Я бачив у Граці паркінг-квартал, який будували, використовуючи домкрати. Усе залежить від того, як підійти до вирішення. А то в нас усі чоловіки «розбираються» у футболі й будівницті, а жінки – в медицині та вихованні. Зробити можна все, але з розумом.

Місця під паркінги уже виділені на вулицях Гайдара та Л. Кобилиці. Але чомусь усі хочуть будувати там торгово-розважальні комплекси. Хоча місце бралося під паркінг. Звичайно, там можна відкрити шиномонтаж чи невеличкий автосалон, а все решта – паркінг!

– Ви стільки років керуєте…

– …Я працюю.

– Ви стільки років працюєте з людьми. Маєте якісь власні секрети-правила такої праці-керівництва?

– Найперше, я вірю людям. І вважаю, що порядних більше. А ще – довіряю. Але й перевіряю. Та одного обману доволі, щоби я вже людині не вірив.

По-друге, я радію, що мене Бог милував від такої жахливої людської вади, як заздрощі. Нікому й ніколи не заздрю. Натомість, радію, якщо комусь щось добре вдається. Коли в людини все нормально, я тішуся. Успішні бізнесмен, педагог, лікар… Я навіть себе запитував – чому? Бо успішна людина не прийде до міського голови зі своїми скаргами на проблеми! (сміється).

– Через це ви й підтримуєте діяльність Клубу успішних пань?

– Усіх успішних людей взагалі. Тим паче – жінок, які є рушіями прогресу.

– Миколо Трохимовичу, у вас, кажуть, змінився сімейний статус..

– Має змінитися…

– Оскільки ви не просто чоловік, а ще й міський голова, хотілося б насамкінець дізнатися, як почувається наш міський бюджет? Те, що могли продати, – продали. А з чого живемо?

– Основне джерело надходжень – прибутковий податок з громадян. Тому я зацікавлений у високих зарплатах і відсутності «конвертів». Комунальної ж власності у нас іще на 4 млрд. грн. Понад тисячу орендарів кладуть до міської кишені 12 млн. грн. Плата за землю та її оренду теж доволі значну суму дає. Щоправда, хотілося б, щоби, нарешті, прийняли закон про податок на багатство, тобто на нерухомість, який є в усіх цивілізованих країнах.

– Напевно, нам, Миколо Трохимовичу, попри те, що живемо нібито в європейському місті, все ж таки цивілізованості бракує…

– Отже, є до чого прагнути!

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Кого любить мер Федорук? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Гора причаїлася, вичікувала. Може, бува, люди схаменуться? Потім вона почала кректати, тріщати, викидаючи зі свого лона дерева з коріннями. І, нарешті, зрушила з місця, перекреслюючи людські сподівання та ламаючи долі…

Кури попереджали криком

Зсув у селі Хорови Підзахаричівської сільради, що на Путильщині, відбувся водночас з повінню, у першій декаді липня. Щоправда, були його передвісники, але гуцули на те не звернули увагу. В одному подвір’ї, скажімо, посипалася чомусь купа цегли, в іншому – дрова та дошки розсипалися.

– Злам у землі стався на горі за 600 метрів від будинків, – розповів житель Хоровів, голова Підзахаричівської сільської ради Володимир Бойчук.– Але ми помітили це тільки через 2-3 дні, а на 5-ий день уже відселяли людей.

Першими ж на зсув відреагували кури: вночі вони не замовкали. Та, на відміну від гусей, які врятували Рим, Хорови вони лише попереджали. Як і корови, які не не хотіли заходити до стайні.

Мешканці дивуються, як за кілька тижнів невпізнанно змінився рельєф їхнього села: там, де був горб, з’явилася западина, – і навпаки.

Довідка:

За даними спеціалістів Чернівецької філії Львівського геологічного інституту, зсувна територія у Хоровах становить 28 га. Рухаються 4,5 мільйонів кубів грунту: 1 куб, як відомо, – це 1 тонна 700 кг землі. Тож, майже 8 млн. т грунту можуть з’їхати в долину і перекрити Черемош.

Хоровчани хвилюються і за своїх сусусідів, адже на протилежному боці внизині розкинулися Розтоки Косівського району Івано-Фраківської області. Люди подейкують, що коли річка, не дай Боже, змінить через зсув русло, то Розтоки просто… зникнуть.
Швидкість зсуву за показами «маяків» – 15 см за ніч.

Життя навпіл: до і після

Щоранку, незважаючи на дощ, який іде, не перестаючи, від 22 червня, похмурі, як погода, люди збираються на своїх обійстях. Хоров’юки, Бойчуки, Оринчуки, Дойчуки, Шпантюки, Плиски… Їх, мешканців 28 потерпілих будинків, тягне сюди, мов магнітом. І хоча вже пустками стоять рідні, майже розвалені хати – без дитячого галасу та меблів, вони примарами бродять гулкими порожніми кімнатами, заваленими обсипаною штукатуркою. Тут залишилося їхнє життя. Дозсувне. Далі теж буде життя. Але зовсім інше, без рідних стежок, на яких, якщо придивитися, проступають сліди їхніх предків: батьків, дідів…

Та й хати в хоровчан, як писанки: розмальовані, довкола квіти та декоративні кущі, невеличкі ошатні скульптури. Воно й не дивно. Бо село здавна славиться своїми писанкарськими традиціями. Перед Великоднем сюди їдуть (чи вже – їхали?) покупці. Та й на гуцульських базарах завжди питають вироби хоровчан.

Одна з найвідоміших писанкарських родин – Бойчуки. Колись, в іншому тепер для них житті, брала інтерв’ю, фотографувала, як разом з дітьми та онуками розписують великодні яйця. Тепер Василина Луканівна, до речі, дружина сільського голови, лише сумно зітхає:

– Оце зберемося ранком усі разом, ті, в кого хати забрала стихія, поплачемо, повтішаємо одне одного – все якось легше.

І жінка запрошує мене до смертельно хворої хати, де з невимовним жалем в очах і гострим болем у серці дивиться довкола, показує, що тільки євроремонт завершили…

З історії – минулої та сучасної:

103-річна путильчанка Софія Дойчук (це її дівоче прізвище), родом із Хоровів. У бабусі, незважаючи на поважний вік, гострий розум і добра пам‘ять. Коли вона почула про катастрофу в рідному селі, то згадала, що, коли була малою, старі люди розповідали про зсув. І, мовляв, через нього за цісаря у Хоровах забороняли будуватися.

До речі, на географічному факультеті ЧНУ працює відомий геоморфолог Богдан Рідуш, який за рельєфом може сказати, що у вас під ногами на 100 метрів униз та за спиною – на тисячу років назад. Може, варто науковців залучити до вирішення проблеми? Адже з Хоровами ще не все зрозуміло. Існує кілька версій того, що спричинило рух землі. Зрештою, це мають вивчити фахівці, давши рекомендації владі. Та все ж, хто б і що не казав, а Природа на людину образилася! Варто замислитися над тим, як рятуватися…

Офіційно

Одразу ж, як тільки стало зрозуміло, що зсув загрожує життю людей, їх переселили на турбазу, що на перевалі Німчич. Організували харчування, медичне обслуговування, провели холодну та гарячу воду. До речі, бойлер для відселених хоровчан придбав заступник голови Путильської райдержадміністрації Михайло Петрик власним коштом.За виділені Держспецлісгоспом АПК гроші придбали хліб, воду, консерви, крупи тощо.

Та, попри все, опалення на турбазі немає. Тож узимку там жити неможливо.
Худобу, меблі, господарський реманент потерпілі порозвозили по родичах. І тепер чекають на допомогу від держави, адже втратили головне – житло. Але, на жаль, за словами Петра Кушніра, секретаря Підзахаричівської сільради, резервної землі ні сільрада, ні район не мають…

На сесії сільської ради, яка відбулася нинішнього тижня, депутати затвердили звернення до Президента й Кабміну з проханнями допомоги. Аналогічне звернення має прийняти й сесія Путильської райради.

З перших вуст

– Що чекає на потерпілих? Коли їм буде видана допомога від держави? Адже з часу катастрофи пройшов майже місяць! – поцікавилася у начальника обласного штабу з координації та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території Чернівецької області Франца Федоровича.

– У Хоровах є 77 господарств. У зоні, де активізувалися зсувні процеси, розташовані 28 домогосподарств. Нині з 22 житлових будинків, що вже зазнали пошкоджень і є непридатними для проживання, відселені всі 75 жителів. Мешканці ще 6 будинків, до яких зсув наблизився впритул, через загрозу руйнування можуть бути відселені будь-якої хвилини.

На цей час за підписом голови ОДА до Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду направлено відповідні листи з пропозиціями щодо допомоги потерпілим. Ми очікуємо на приїзд спеціалізованої урядової комісії з метою визначення розмірів збитків від зсуву та рекомендацій щодо подальших дій. За результатами її роботи буде прийняте окреме урядове рішення і люди за жодних обставин не залишаться сам на сам із бідою.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»,
фото автора

Авторка вдячна обласному штабу БЮТ, зокрема депутату облради Ігорю Жижияну за транспорт й організацію поїздки до потерпілих районів. Розповідь про те, як ведеться постраждалим від повені, у наступному числі.

Запис Хорови. Злам спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Голова Путильської райради Андрій Дутчак щиро дивувався:

– Що ви таке кажете? Щойно від мене вийшла людина, яка живе на тому хуторі, значить, дорога є. Щоправда, вона геть розбита, нею можна проїхати лише вантажівкою. А що ми можемо зробити? Дорога на Яблуницю належить до відання Верховинського району сусідньої Івано-Франківщини, тобто, ремонтувати її повинні наші сусіди. Ми телефонували до них, але останніми днями там сильні грози і проблем у них на порядок більше, ніж у нас. Тому про терміни ремонту нічого сказати не можу.

Принагідно поцікавилися у п. Дутчака іншим питанням, яке хвилює місцевих мешканців: чи правда, що від 1 жовтня відкриють пункт пропуску до Румунії через Путильщину:

– Так, восени, згідно з міжнародними угодами, відкриється автомобільний пункт пропуску «Руська – Ульма». Наразі румуни повним ходом обладнують його.

– А що роблять у нас?

– Нічого не роблять! У нас є будівля, митники, прикордонники, все, як у румунів. Просто вони хочуть переобладнати пункт, аби було «як у Європі», а нам коштів на це ніхто не виділив.

Запис Сподіваємося на сусідів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Слідчі обласної прокуратури впродовж минулого тижня виявили збитків на 11 млн грн і запобігли незаконному використанню ще майже 20 млн.
Найбільше збитків принесло підприємство «Укрмонтажспецбуд». Йому виділяло кошти управління регіонального розвитку та інфраструктури облдержадміністрації, причому за невиконані роботи.

Як зауважив Андрій БРЮХОВИЧ, начальник слідчого відділу прокуратури, з будівництва 16 мостових переходів у Глибоцькому та Заставніському районах збитки склали на 9 млн грн.

Наразі вже й підозрюваних знайшли, йде перевірка, але під варту взяли колишнього заступника начальника обласного управління регіонального розвитку та інфраструктури Лівіу Руссу.

Управління капітального будівництва теж потрапило під гарячу руку: його посадовці зловживали службовим становищем. Протизсувні роботи у селі Чорногузи у 2008 році виконали не надто сумлінно.

Олександр КИРИК, начальник відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими прокуратури наголосив, що роботи виконані частково, збитки становлять 1 млн. 300 тис. грн.

Проти начальника управління капбудівництва Івана Дякона та заступника начальника виробничо-технічного відділу Петра Вишбовського порушено кримінальні справи.

Колеги з ТВА зацікавилися, чи дійдуть руки прокуратури до міського управління освіти, де 90% будівельних робіт виконувала фірма, якою керував напряму чи опосередковано Іван Дякон. Ще на мільйон у національній валюті знайшли збитків у одній з місцевих фірм. Слідчі кажуть, що це ще не кінець.

– Справи порушено проти службових осіб «Трансмосту», який будував міст у Маршинцях, – сказав Андрій Брюхович, начальник слідчого відділу прокуратури.

В області до відповідальності притягнуто 40 посадовців, більше половини справ направлено до суду.

За словами прес-секретаря обласного прокурора Олександра ЛЕБІДЯ, окрім цього, порушено 58 кримінальних справ, з них 28 по лінії розкрадання бюджетних коштів. 41 справа направлена до суду із обвинувальним висновком. Слідчі натякнули, що винних буде набагато більше.

Запис Нині питають за 2008-ий… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На Буковині упродовж літніх місяців дощових днів більше, ніж сонячних – такими є клімат території, її геологічна будова та складний рельєф. З цих причин наш край заливає здавна. Але таких катастрофічних наслідків, як у 1969/70 та 2008/10 роках, буковинці ще не знали. Чому ж таке сталося? Як убезпечитися від подібних катастроф? Це і з’ясовували члени постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, спорту та молодіжної політики на виїзному засіданні.

Про висновки фахівців – у розмові із головою комісії, кліматологом, доцентом ЧНУ ім. Федьковича Ольгою КИНАЛЬ, та помічником депутата, геоморфологом, доцентом Богданом РІДУШЕМ.

Протягом 3-х днів постійна депутатська комісія разом з науковцями ЧНУ – фахівцями у галузі раціонального природокористування та управління територіями – обстежувала місця, потерпілі від повені.

За топографічними та супутниковою картами з Інтернету (Google Earth) уточнили розташування окремих водних об’єктів, які впливають на міру затоплення чи підтоплення (підйому грунтових вод) поселень.

Комісія відвідала десятки населених пунктів у Вижницькому, Кіцманському та Герцаївському районах, дослідили русла кількох приток Черемоша і Прута.

Ольга Киналь: – Причина усіх наших бід – нехтування набутками історичного, наукового та інженерно-технічного досвіду, правилами раціонального природокористування. Йдеться про забуті традиційні правила життєдіяльності, господарювання у районах, де завжди проблемою були і є або зсуви, або затоплення. Частина цих проблем виникає через недбалість, некомпетентність, зрештою – малограмотність населення, господарників і управлінців.

Коли я приїхала на Буковину з Наддніпрянщини і стала студенткою геофаку, – а ви ж знаєте, що студенти-географи протягом 5 років навчання багато подорожують – мене вразила велика кількість шанців, які були вириті попри кожну дорогу. Але ж вони були важливою складовою захисту від дощів і повеней, як і меліоративні системи.

– Ви хочете сказати, що коли б буковинці не долучили шанці до своїх дворів, щоби зайву грядочку помідорів посадити, то наслідки повені були б оптимістичнішими?

– Саме так. Утім додам, що ті управлінські структури, що опікуються дорогами, водовідведенням, мабуть, теж забули про рівчаки. Та шанці – це не єдина причина біди, що сталася. Найперше, потрібна система берегозахисних споруд уздовж найнебезпечніших ділянок русел не тільки великих рік, а й малих річок. І саме на них слід виділяти гроші під час ліквідації наслідків катастрофи. У нас же укріплення берегів – одвічна проблема. Останні події свідчать, що береги маленьких річок, які розливаються під час літніх дощів, теж потребують належного гідротехнічного захисту.

– А Вам не здається, що Буковина може просто… зникнути, тобто зсунутися й провалитися?

Богдан Рідуш: – Буковина ніде не дінеться, а от окремі її ділянки зсуваються постійно вже десятки тисяч років. Існують методики протидії цьому. У природних умовах надмірного зволоження мають бути розгалужені дренажні системи. Хочу нагадати, що багато населених пунктів краю, надто ж обласний центр, мали розгалужену дренажну систему ще сто років тому, її треба було лише підтримувати, а в місцях нової забудови – створювати.

Є ще одна обов’язкова позиція, без якої неможливо регулювати поверхневий стік. Це – посадка лісу. Бо дерева можуть послаблювати ерозійні та зсувні процеси. Натомість у Герцаївському районі ми побачили суцільні рубки. Та й космічна зйомка це підтверджує. А саме наслідком суцільних рубок є повені, ерозія ґрунтів і зсуви!

– На підтримку ваших слів наведу характерний приклад. Коли виїжджати з вул. Хотинської на Садгору, справа є доволі солідний горб, розрізаний навпіл величезним яром, який усе більшає. Щоби утримати процес, міська влада роздала ще за радянських часів там дачні ділянки, щоби люди садили дерева, зміцнюючи верхній грунт.

Натомість горе-дачники вже за української незалежності зазіхнули на тераси, розбиті ще німцями та засаджені айвою, почали їх вирівнювати і будуватися. Навіть мені, неспеціалісту, зрозуміло, що невдовзі їхні будинки поповзуть. І люди вимагатимуть компенсації…

О.К.: – Просто потрібен належний контроль виконавчої влади і її чіткі дії, зокрема, фінансування протизсувних, протипаводкових, природоохоронних програм. Проблемою є і ментальність людей. Часто вони не поступаються шматком двору чи городу, щоби через них прорити канаву для відводу води з сусідського обійстя, як у підтоплених Лужанах, наприклад. Населення вивозить сміття до русел річок, що абсолютно недопустимо.

Для запобігання катастроф у межах області потрібен науковий і обов’язковий моніторинг, у першу чергу – геологічний і метеорологічний. На жаль, сьогодні ніхто не знає, скільки опадів щомісяця випадає у Герці, Вижниці, Хотині…

Колись майже в кожному селі біля колгоспної контори був опадомір, за яким агрономи визначали кількість опадів. У червні на Буковині зазвичай випадає біля 90 мм опадів, а цьогоріч, за даними ЧНУ, – 285 мм! Геологічна служба за 20 років зазнала невиправданих скорочень…

Б.Р.: – Схили Прикарпаття уражені зсувами. А це як сплячий вулкан: може активізуватися будь-коли. Щоби убезпечити людей від такої біди, треба провести інженерно-геологічну зйомку кожного села, щоби виявити уражені ділянки і заборонити будівництво на них. До речі, для багатьох сіл така зйомка вже виконана в минулі роки, але теперішні голови сільрад про це навіть не здогадуються! Та коли вже комусь край треба будуватися, зводити слід виключно дерев’яні будівлі.

– А зовсім заборонити будівництво не можна?

Б.Р.: – Нині території діляться на придатні для будівництва, обмежено придатні та малопридатні. Усе залежить від кількості грошей, вкладених у будівництво. Сьогодні дозволяється будуватися навіть на вершині вулкану (сміється). І це не жарт.

Під час виїзду ми з’ясували, що в Герцаївському районі люди постраждали не лише від дощу та розливу річок, а й від ставків, які прорвало: вони не розраховані на такі опади. Вода на селище пішла хвилею-стіною, як цунамі. Пересвідчилися в цьому на власні очі та зробили знімки, які потім показали еменесникам. Адже у Герцах сходяться 4 річки і на кожній є ставки. На одній з них 2 греблі зруйновані цілком, а 2 – частково. Це означає, що греблі спроектовані неграмотно, без урахування максимального стоку води (якщо там взагалі є проект!). Для розрахунку ж останнього ж треба мати результати багаторічних спостережень за опадами.

Крім того, значні зсувні процеси спостерігаються й у лісах навколо Герци. Маємо знімки. Надмірні опади спричинили перезволоження схилів і активізацію зсувів. І це може бути лише початком.

– А висновок?

Б.Р.: – Ще раз хочу наголосити на обов’язковій схемі дій місцевої влади:

1. Заліснення схилів і заборона суцільної (!) вирубки лісів.
2. Упорядкування дренажних систем.
3. Укріплення берегів.
4. Відновлення опадомірних постів.
5. За участі фахівців – геологів та гідрологів – переглянути генплани забудови населених пунктів з урахуванням попередніх та останніх катаклізмів.

І ще одне:
До перегляду технічної документації гідротехнічних споруд (ставів з дамбами тощо), вивести їх з експлуатації, тобто спустити.
Людмила ЧЕРДАРИК «Версії»

Від редакції: Науковці своє слово сказали. Настав час дій для влади.

Запис Після повені чекайте зсувів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

про заходи з ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 22-29липня 2010 року на території Чернівецької області
(станом на 6:00 8 липня 2010 року)

Внаслідок довготривалих, сильних дощів в період з 22 по 29 червня від розливу річок, прориву дамб, підйому ґрунтових вод, накопичення в низинах стічних вод та активізації зсувних процесів в 10 районах Чернівецької області, за результатами суцільного обстеження, визнано постраждалими 294 населених пункти в тому числі м. Чернівці.

Стихією зруйновано та пошкоджено 1 тис. 707 житлових будинків, з них: 101 – зруйновано повністю (I категорія), 588 – зазнали значних пошкоджень (II категорія), 1 тис. 18 – пошкоджено (III категорія).

Загинуло 3 особи (в тому числі 2 дитини 1996 та 2001 р.н.) та 1 особа вважається такою, що пропала безвісти.

За уточненою інформацією Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області зруйновано 3 автомобільних моста, пошкоджено (з урахуванням пошкоджень під’їзних шляхів) 41 (відновлено 13) та 2 154 тис. 890 м (відновлено 76 тис. м) дорожнього покриття автошляхів державного і місцевого значення. попередньою інформацією Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів внаслідок надзвичайної було 1 тис. 890 м водозахисних дамб та 1 тис. 326 м берегоукріплень.

Остаточні данні будуть надані після повного обстеження гідротехнічних Станом на 06.00 8 липня 2010 року залишаються частково підтопленими 2 населених пункти, 6 житлових будинків, 1 об’єкт господарських будівель, 11 дворогосподарств, криниць 637 сільськогосподарських угідь, залишаються без газопостачання 7 .

Залученими силами МНС з початку проведення робіт розчищено від намулу та сміття 10 тис. 552 м меліоративних каналів і русел річок, 4 тис. 159 м автомобільних доріг. Розчищено від сміття 322 дворогосподарств. Прокопано 2 тис. 112 м відвідних каналів.

Для забезпечення добової потреби населення постраждалих районів області (близько 19 тис. осіб) в питній воді та воді для побутових потреб у відповідності до встановлених норм (не менше 3 л питної та 21 л для побутових потреб на добу на одну особу) задіяно 57 управління житлово-комунального Чернівецької облдержадміністрації – 27 од., додаткова техніка від інших областей – 22 од.,), що забезпечує щодобову доставку населенню 57 т
400 т води для побутових потреб.

Чернівецькою обласною державною санітарно-епідеміологічною станцією продезінфіковано 2 тис. 866 криниць, з них 643, що були підтоплені, решта – за заявками громадян.

МВС продовжують здійснювати патрулювання по охороні майна громадян та суспільної власності.

Усього до ліквідації наслідків стихії залучено 1 тис. 790 чол., 326 од. техніки, 19 од. плавзасобів та 6 од. авіаційної техніки, у тому числі:
від МНС – 750 чол. особового складу, 153 од. техніки, 19 плавзасобів, 3 літаки, 3 гелікоптери.

Ситуація контрольована. Населення інформується про ситуацію, що склалася і заходи, що вживаються владою для нормалізації обстановки. В зоні надзвичайної ситуації в цілодобовому режимі працює оперативна група МНС.

Центр пропаганди ГУ МНС в Чернівецькій області

Запис Оперативна інформація МНС спершу з'явиться на Медіа-Версії.