Світлина зроблена торік. А вже нинішнього, 2013-го, ця смуга вирубаного лісу, якою згори, замість того, щоби трелювати повітрям, скидають зрубані дерева, розширилася майже до самісінького водоспаду, розташованого неподалік. А менший водоспад уже й поглинула. Шалені темпи, погодьтеся. І вони налякали не тільки мешканців села Розтоки, що на Путильщині, а й тих, хто щороку приїжджає туди відпочивати. Тож люди і повідомили редакції про те, що гірськими потоками розбрелися гусеничні трактори, спричиняючи смерть видовому різноманіттю місцевої флори й фауни.

Тим часом офіційні екологи та охоронці природи «присипляють» громадськість, як факір кобру: у нас усе, мовляв, добре. Приміром, під час нещодавнього «круглого столу», присвяченого проблемі незаконного вибору гравійно-піщаної суміші з річок Західної України, Борис Баглей, начальник держуправління охорони природи, запевнив присутніх, що гірські ріки Буковини повноводні. Натомість київський еколог Олег Листопад не залишив журналістам жодного оптимізму: рівень Прута біля Чернівців упав на півтора метри. Вода тікає з Буковини, а це означає, що пішли вглиб на 1,5 м і грунтові води. «Оскільки Україна вважається вододефіцитною, карпатські річки потрібно берегти, як зіницю ока», – каже голова громадської екоорганізації «АкваБук», голова Громадської екологічної ради при державному управлінні охорони навколишнього природного середовища професор Ярема ТЕВТУЛЬ. – Тому гусеничні трактори в Карпатах – це не просто біда, це – злочин проти майбутнього».

– Яремо Юрійовичу, до слова: нині відзначаємо Міжнародний день клімату. Як відомо, збереження клімату – одне з найглобальніших завдань, серед тих, які нині стоять перед людством. А що для цього треба зробити, скажімо, кожному з нас? 

– Зменшити негативний вплив на клімат може кожний. Хоча на перший погляд це нібито й  дрібниці, але варто менше користуватися автомобілем, а ще краще – віддати перевагу велосипеду. Бо скандинави є зовсім не дурними людьми… Використовуйте у квартирі енергоощадні джерела освітлення, саджайте дерева і захищайте зелені насадження, що вже існують. А нам, буковинцям, є що берегти. Карпати! Це і наша гордість, і наш захист.

Ще я наголосив би на тому, що не треба спалювати сміття на городі, особливо пластикові пляшки, бо продукти згоряння насичують атмосферу токсичними відходами. Як, зрештою, і дим від цигарок є внеском у забруднення атмосферного повітря. Українці ж  наразі витрачають на цигарки більше грошей, ніж на головні продукти харчування – хліб, молоко і м’ясо. Є над чим замислитися.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Карпати зникнуть – не буде й буковинців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поверталися ми з проблемного куту Мамурного Тисовецької сільради. У цьому ж селі бачили невідремонтований трансформатор, хоча РЕМ офіційно повідомив обласного депутата, що все уже гаразд. І ця машина нам була, за журналістським сленгом, у тему. Утім, подія нас не шокувала, ми одразу ж відчули себе у Європі… Бо згідно з європейським правом, у цьому нічого особливого немає. А журналісти добре знають положення ст.10 Конвенції Європейського Суду: «Свобода вираження поглядів є однією з основоположних підвалин демократичного суспільства і однією з визначальних умов його прогресу та розвитку кожної людини. Це стосується не тільки інформації та ідей, що сприймаються суспільством доброзичливо або оцінюються як неагресивні чи нейтральні, але й тих, що ображають, шокують або викликають занепокоєння у суспільстві чи серед будь-якої частини його населення. Такими є вимоги плюралізму, терпимості та широти поглядів, без чого не може існувати демократичне суспільство».

Ось так у Європі, до якої ми вже належимо, захищають право на свободу слова. Вільне висловлювання думок – уже складова нашого законодавства.

Отож, дарма електрики, яких ми застукали за грою в карти, злякалися та просили вибачення, мотивуючи тим, що не знали, хто в машині. Звичайно, приємно було чути, що журналістів вони поважають і показувати «факи» саме нам не збиралися. Ми їм за це вдячні. А решта люду хай як знає…

P.S. І кожний крок лишає слід

Ситуація, про яку повідомила газета, м’яко кажучи, прикра. Та публікуємо ми це не заради «крові», а тому, що це «унікальне дійство» багато що пояснює. Як лакмусовий папірець воно проявило справжнє обличчя нашого суспільства. Бридка історія продемонструвала, як ми живемо. А живемо вкрай погано і навіть гидко, бо люто ненавидимо й не поважаємо одне одного. Скорпіони в банці не так швидко нищать одне одного, як ми. І подібне спостерігається майже на всіх рівнях спілкування. Навіть у сім’ях. Тільки «ботаніки в окулярах», які постійно перепрошують та вибачаються, провокуючи зневажливе ставлення до себе, як до людей слабких і незахищених, випадають із загального українського ареалу. І тоді об них з іще більшим задоволенням витирають ноги.

А ще хочеться нагадати вільним європейським громадянам з РЕМу, що кожний крок у житті лишає слід. І завжди доводиться рахуватися з наслідками власних вчинків. У народі це називається долею.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис …А рядові електрики показують людям «факи». Це так по-європейськи! спершу з'явиться на Медіа-Версії.