Скільки міфів складено (особливо на Буковині) про нашу толерантність, скільки «круглих столів» проведено на теми подолання ксенофобії, скільки дурниць зроблено під гаслами «Дві мови – одна країна», скільки зусиль докладено, щоб довести, що «Схід і Захід разом»… А коли прийшла справжня біда, то поруч із реальною взаємодопомогою, яка не ділила ні за мовою, ні за етнічними особливостями, ні за конфесіями, виникало безліч конфліктів. Спочатку дрібних, побутових, а далі вони почали поглиблюватися, цементуватися і потребувати врегулювання. Бо якщо з них не вирулити, то вони вибухнуть.

Йдеться не лише про протистояння місцевих з ВПО, чи україномовних зі зросійщеними. Потрохи починається обурення тих, у кого родичі боронять країну на фронті – проти тих, хто цього досі уник. Тих, хто втратив рідних – проти тих, чиї вижили. Цивільних – проти ТЦК. УПЦ проти ПЦУ. Тих, хто не отримав гуманітарної допомоги – проти щасливчиків, яким вона дісталася. Молодих і здорових – проти пільговиків. «Зажерливих» орендодавців – проти шукачів дешевшого житла. Та навіть новоприбулих переселенців – проти давніших… Словом, усі проти всіх.

І тільки вміння говорити, слухати і чути, тобто грамотно вести публічний діалог, може врятувати нас від цієї багатоголової гідри загроз і наслідків війни.

Тому корисність онлайн-вебінару на тему «Публічний діалог: особливості рівного охоплення всіх груп населення і роль ЗМІ у його побудові», проведеного у березні Вінницьким пресклубом, важко переоцінити.

І якщо про конфліктологів та фасилітаторів – фахівців із ведення публічного діалогу – у суспільстві вже принаймні чули, то замислюватися про те, що медіа також можуть бути ініціаторами та організаторами діалогових процесів, дехто ще навіть не почав.

Насправді ж медіа можуть виступати ініціаторами та організаторами діалогових процесів (зустрічей, обговорень, консультацій) у своїх громадах і регіонах: можуть організувати глибинне, якісне обговорення важливих для суспільства тем. Як результат – допомогти досягти потрібних змін та прийняття сталих рішень у громадах.

Медіа можуть використовувати діалоговий підхід у створенні журналістських матеріалів – завдяки цьому підвищується якість публікацій, глибше висвітлюється тема, аудиторія отримує всебічне висвітлення проблеми, ознайомлюється з позицію різних цільових груп. Так зростає авторитет ЗМІ та довіра до нього.

Медіа можуть створювати майданчики для діалогу між різними групами, сприяти порозумінню та згуртованості, і зрештою – подоланню суперечностей і кризових ситуацій.

Не провокувати конфлікти, демонструвати не улюблені всіма гострі дебати, не протиставлення різних точок зору, а процес обміну інформацією, ідеями, поглядами між різними людьми, організаціями та владою у суспільному просторі. Можна створити не конфлікт у прямому ефірі, а забезпечити відкритий обмін думками у різноманітних форматах: на конференціях, форумах, консультаціях з громадськістю, громадських слуханнях, відкритих зустрічах тощо. Адже «публічний діалог – важливий інструмент для вирішення складних суспільних проблем, який підвищує рівень довіри між різними групами населення та посилює демократію», як слушно зауважили тренерки вебінару Тетяна Дурнєва і Наталя Кертичак.

Отже, ЗМІ можуть бути не лише дзеркалом, у якому відображається дійсність, а й суб’єктом, який забезпечує позитивні зміни в цій дійсності. Можуть запобігти конфліктові. Головне – навчитися не провокувати суперечки, засудження, полювання на помилки опонента. Важливо пояснювати, слухати, використовувати мову підтримки, і знати, що ймовірна зміна думки – це ознака зрілості.

Варто навчатися розуміти діалог не як філологічний термін. Адже в нашому випадку це не про фізичний акт розмови, а про «розгортання думок», навчали тренерки на вебінарі.

Це форма комунікації, в якій ключовими є слухати та ставити питання. У діалозі кожен має рівний голос, незалежно від статусу, позиції, походження та життєвого досвіду У процесі діалогу люди усвідомлюють, що кожен з них володіє лише невеликою частиною істини. Тому в ньому не має бути одностайності в поглядах чи переконання в слушності однієї думки. Але кожна зі сторін щиро намагається зрозуміти турботи та потреби іншої, навіть коли не погоджується з її позицією. Немає вимоги відмовитися від своєї ідентичності, але є бажання почути, зрозуміти і визнати переконання інших настільки, щоб змінити своє ставлення до них. Тож це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна внаслідок того, що вони дізналися.

І це можуть робити ЗМІ! Примирюючи протилежності, об’єднуюючи різних, «зшиваючи країну» (як не заяложено це вже звучить). Бо наша найбільша потреба зараз – бути разом, втриматися. А наша найбільша сила – єдність.

То хто візьметься? Зокрема, й серед буковинських медіа?

Зображення з сайту Чернівецького благодійного фонду “Милосердя”

Як на мене, успішність таких дій ЗМІ залежить і від авторитетності видання, і від поважності, професіоналізму і репутації його журналістів. І ось тут, гадаю, ми маємо повернутися до старої-доброї «журналістики особистостей», до якої тяжіла ця сфера на початку її становлення в Незалежній Україні, на відміну від тієї переважно безликої зі знівельованим авторством, до якої ми прийшли зараз (принаймні, в регіонах). А ще це може бути окремим напрямом у діяльності ЗМІ, якого можна спеціально навчати і навчатися, про що вже вчора слід було подумати шановним численним журфакам і журкафедрам в Україні – адже запит на це є і буде ще багато повоєнних років.

Але це вже історія зовсім іншої проблемної статті…

Маріанна Антонюк, «Версії»

Запис Діалог як спосіб реального досягнення єдності у розмаїтті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Керівниця пресклубу Тетяна Заволічна презентувала результати дослідження «Регіональна журналістика України в розбудові толерантного інформаційного простору». Дослідження в лютому-березні 2024-го провели на замовлення ВОГО «Вінницький прес-клуб», а аналіз отриманих даних зробили соціологи ГО «Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу». Ідея полягає в тому, щоби на основі спільних проблем, потреб та викликів напрацювати можливості об’єднання журналістської спільноти регіональних медіа для подальшої розбудови інформаційного простору.

Опрацювавши 591 анкету з 24 областей України, відповіді журналістів в областях згрупували за 4-ма регіонами для визначення регіональної специфіки (центр, схід, південний захід і північний захід)

З’ясувалося, що наразі локальні ЗМІ в переважній більшості мають сьогодні жіноче обличчя (77% жінок і 23% чоловіків), дві третини з опитаних мають значний фаховий досвід (10 і більше років у професії).

Журналісти відзначають різносторонні негативні професійні наслідки для своєї роботи, що проявилися після початку повномасштабної війни Росії проти України: збільшення навантаження (58%), зростання небезпек під час роботи (41%), закриття медіа (40%) та скорочення колективу (пішли до лав ЗСУ/ТрО/виїхали) – 37%.

Умови воєнного стану в країні змінили вимоги до підготовки журналістських матеріалів. Тому частина опитаних вказували на недостатність знань та навичок для верифікації достовірності інформації (29%) і звуження вибору тем, про які є можливість писати (21%).

«Помірно позитивно» оцінює журналістська спільнота доступ своїх ЗМІ до інформації, матеріалів та рішень органів місцевого самоврядування щодо доступності/інклюзії для вразливих груп людей. Більшість підкреслює наявність часткового доступу (52%). Кожен п’ятий журналіст вказав, що у їхніх ЗМІ існує повний доступ з цих питань до рішень влади (20%). Негативні оцінки доступності до матеріалів і рішень ОМС також присутні: кожен сьомий респондент вказав на відсутність доступу (14%).

Натомість більшість стверджувала, що публічний діалог у місцевих громадах за участю ЗМІ щодо прийняття рішень стосовно послуг вразливим групам населення існує лише щодо окремих рішень (45%). Майже четверть представників регіональних медіа (23%), вважають, що діалог між владою і громадою за участі ЗМІ у них відсутній.

Журналістське середовище добре усвідомлює загрозу ворожої пропаганди. Третина опитаних журналістів (30%) відзначили широкий вплив фейків та дезінформації у своїх громадах. Та найбільша частка журналістів (54%) вважають, що фейки та дезінформація в їхніх громадах мають помірний вплив. Лише 5% опитаних не надають йому жодної ваги.

Абсолютна більшості опитаних представників регіональних ЗМІ володіють критеріями визначення фейків та дезінформації. Водночас абсолютна більшість регіональних журналістів відчувають потребу в навчанні інструментам перевірки інформації. Підтвердили це сумарно 78%.

Журналісти місцевих медіа в усіх регіонах країни в абсолютній більшості схвально поставилися до ідеї створення Всеукраїнської коаліції регіональних медіа. Переважно одностайно висловили і своє бачення ролі майбутньої Коаліції: навчання, підвищення кваліфікації (74%), реалізація спільних проєктів (71%), обмін досвідом (68%) та обмін інформацією (59%).

Рівень готовності журналістів особисто долучитися до Коаліції та стати членом/членкинею організації менший, хоча в цілому баланс також позитивний.

Маріанна Антонюк,

фото Чернівецького пресклубу

Запис Локальна журналістика і війна: зміна тем, акцентів, доступу до інформації спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Інтернет увірвався в наше життя раптово і цілком перевернув його, подарувавши неймовірні можливості. Від всюдисущого ока Всесвітньої Мережі ніхто не може сховатися – ні Президент із Прем’єром, ні міністри, ні пересічні громадяни. Це, так би мовити, позитивний бік питання. Усі знають про всіх і про все. Бо хто дізнався б, скажімо, про Перший Національний Український конгрес, який зібрав у Празі радник покійного Маккейна Рустам Ташбаєв? І про те, що 23 серпня на народного кандидата у президенти Івана Бубенчика, висунутого Конгресом, у Львові скоїли замах. Та й хто б узагалі знав про Бубенчика, якби не Інтернет?

Та, водночас, є й інший бік медалі. З’являються сайти без знаків розпізнавання, які друкують усе, що їм заманеться. А фантазія буває ж і хворою…

Для прикладу, цими днями зі стрічки Укрнету Україна дізналася, що на Буковині епідемія кору: нібито за місяць захворіло 357 буковинців. І йде посилання на СN.Область.Онлайн. А насправді 357 недужих на кір зафіксовано в місті Чернівці за 20 місяців – від 1 січня 2017 до серпня 2018 року.

Начальниця відділу інформаційної діяльності ОДА Оксана Білек розповіла, що хотіла зв’язатися зі згаданим сайтом, та на його сторінці не вдалося знайти жодних контактів і не вдалося дізнатися, кому він належить.

Очільник виконавчої влади краю Олександр Фищук так підсумував цю інформаційну подію: «Нинішня осінь обіцяє бути в Україні гарячою, тож не варто піднімати і без того високий градус, бо це небезпечно. Кожний повинен відповідати за свою роботу і, як на мене, журналісти серед іншого мають усвідомлювати, якою небезпечною зброєю може стати неправдиве слово».

Вл. інф.

Запис День і ніч Інтернету, або Про те, як завдяки журналістам на Буковині «спалахнула епідемія кору»   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Верховній Раді пропонують не пускати журналістів у кулуари парламенту. Для ЗМІ виділять прес-центр на 3-му поверсі.

Такі зміни пропонує Комітет з питань регламенту та організації роботи Верховної ради. Про це свідчить рішення комітету від 9 липня 2018 року.

Пропонують внести зміни до положень, що визначають порядок доступу осіб до відкритих пленарних засідань ВР та порядок оформлення документів для їх відвідування. 1-й і 2-й поверхи кулуарів ВР в адміністративному будинку на вул. Грушевського, 5 будуть передбачені для вільного доступу нардепів та відкриті для інших відвідувачів, зокрема представників органів держвлади та місцевого самоврядування, громадських організацій, іноземних громадян та громадян, допуск яких здійснюється за службовими посвідченнями, тимчасовими та гостьовими квитками.

На 3-му поверсі кулуарів Ради пропонують створити прес-центр та розмістити місця для роботи журналістів. Комітет вирішив рекомендувати першому заступнику керівника Апарату Ради – керуючому справами Петру Боднару ініціювати створення в Апараті ВР робочої групи з питань підготовки відповідних пропозицій.

Така ініціатива пов’язана з інцидентом, що стався в травні 2018 року. Тоді фотограф оприлюднив знімок, на якому представниця ЗМІ показувала непристойний жест у камеру. Після цього її та подругу звинуватили в неповазі до Ради і позбавили акредитації.

Запис У Верховній Раді пропонують не пускати журналістів у кулуари парламенту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Оскільки ж будь-яка влада найперше хоче захистити себе і своє корито, а вже потім усіх інших, її повідомлення для нас створюються і фільтруються прес-службами – спеціально навченими для цього спеціалістами. Потужна мережа прес-служб створена й в Україні.

Та у медійній сфері у нас поки що зберігається унікальна ситуація – у багатьох областях виходять невеличкі малотиражні газети, які швидше схожі на соціальні проекти, бо й досі виконують нехарактерну для сучасних ЗМІ функцію захисту населення. Вони стали останньою інстанцією, куди можуть звернутися люди, захищаючи свої права. Саме тому ці газети, хоча й не масові, але все ж таки гучні, ну дуже заважають жити олігархам.

Чи можна  цим писакам закрити рота? Легко! Для цього якнайкраще підійдуть економічні важелі. І вони вже давно в дії. Приміром вартість друку нашої газети – папір, фарба тощо – виросла за останні роки у 5 разів! (Тому газети нині продаються за ціною навіть нижчою за собівартість).

«Укрпошта» теж щороку  піднімає вартість доставки друкованих ЗМІ. Цьогорічний підйом здорожить газети та журнали щонайменше на 120%. Хоча нині видавці й так ставлять ціни на свою продукцію нижчу за собівартість, бо інакше читач просто не купить газету, віддавши перевагу хлібові.

А про бажання влади захистити себе і своє корито – іншими словами, позбутися будь-якої критики, свідчить і свіженька заява першого заступника міністра інфраструктури Володимира Шульмейстера. Державний чиновник заявив, що «видання газет і журналів давно втратило свою соціальну функцію і є видом підприємницької діяльності, а їхні власники зацікавлені в отриманні максимального прибутку». Сказати це під час війни за незалежність країни та на фоні інформаційної агресії Кремля, яка суттєво впливає на свідомість не лише росіян, а й усього світу та, на жаль, навіть українців – це підписати собі вирок як працівнику державної структури.

Української Асоціації Видавців Періодичної Преси (УАВПП) звернулася за роз’ясненнями та з проханням прозоро сформулювати позицію держави щодо ролі преси в українському суспільстві до міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, голови Служби безпеки України Василя Грицака, секретаря РНБОУ Олександра Турчинова, прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка та Президента України Петра Порошенка.

Національна спілка журналістів України у свою чергу виступила проти економічно необґрунтованого підвищення «Укрпоштою» тарифів на приймання передплати і на доставку друкованих ЗМІ та відправила відповідні листи на Банківську й Грушевського, а також у Мінінфраструктури. Чи зреагують глава  Адміністрації Президента України п. Ложкін, прем’єр-міністр п. Яценюк та міністр Пивоварський? Якщо чесно, беруть сумніви, бо цим структурам теж хочеться жити спокійно, тобто мати пресу, яка  вірнопіддано служить.

До слова, редакції нині також надсилають листи протесу до Адміністрації президента, прем’єра і міністра. Пропоную долучитися до захисту преси і пересічних громадян. Бо від закриття вільної преси найбільше постраждають саме прості українці.

Людмила ЧЕРЕДАРИК                                                         

Запис Захистіть місцеву друковану пресу, бо не буде кому захистити вас спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чи є Межигір’я на Буковині – вирішить суд

Чергове судове засідання у справі за позовом заступни­ка прокурора Чернівецької області Станіслава Бан­чука до телеканалу ТВА та журналіста Івана Гончарюка про захист честі, гідності та діло­вої репутації відбулося у Шевченківському рай­суді м. Чернівців. Нага­даємо, предметом позову став спецрепортаж журналіста Івана Гончарюка «Межигір’я в мініатюрі». Сам позивач, заступник прокурора Чернівецької області Станіслав Банчук, до суду не ходить, його інтереси представляє захисник Сергій Бурма. Представник відповідача заявив у суді клопотання про виклик і допит свідків у справі. Та на понеділковому засіданні учасники процесу встигли лише надати пояснення. Після цього мали допитувати свідків, та оскільки представник ТОВ ТРК «ТВА» у суді Денис Марчук терміново виїхав на розгляд справи до су­сідньої області, суддя перенесла засідання на 7 жовтня. Суддя повідомила також, що судове засідання триватиме цілий день: допитуватимуть дев’ятьох свідків і переглядатимуть відеомате­ріали, долучені до справи за клопотанням сторони відповідача.

Того ж дня й тієї ж години, тільки вже у Першотравневому районному суді Чернів­ців, відбувалося судове засідання у справі проти журналістів та активістів, де ціна питання становить 1 мільйон гривень. Та апетити в публічної особи, яка судиться з журналістами зросли… удвічі. Позивач уже вдруге змінив позовні вимоги і зараз хоче компенсувати моральну шкоду, якої ніби-то йому завдали, двома міль­йонами гривень. Матеріальні претензії сформульовані наступним чином: четверо журналіс­тів мають сплатити йому по 200 тис. грн., двоє екс- самооборонівців – по 400 тис. грн., ще один активіст – 100 тис. грн., а так званий журналіст-детектив, як він себе називає, – 500 тис. грн. Наступне судове засідання, уже на 2 млн. грн., перенесли на 22 вересня через хворобу позивача.

Крім того, на Буковині тривають судові процеси за позо­вами до інших журналістів і ЗМІ.

Чому раптом їх так багато і водночас? Чи це не відволікання уваги журналістів та громадськості у період перерозподілу влади?

Галина ЄРЕМІЦА

Запис У Чернівцях судова епопея з журналістами набирає обертів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Розгляд справи за позовом до газети «Версії» відбудеться сьогодні, 4 вересня, у Шевченківському районному суді м. Чернівців

Позивач вимагає від засобу ма­сової інформації спростувати недо­стовірну, на його думку інформацію, розміщену на шпальтах газети. Пу­блікація відтворювала перебіг прес- конференції, влаштованої батьками вбитого у 2012 році чернівчанина Олександра Савки. Позивачу не спо­добалося, що його назвали «вбивцею» у матеріалі журналіста «Версій», хоча це була пряма цитата зі слів тодішнього начальника міліції Буковини Миколи Харабари. Під час сьогоднішнього судового засідання за клопотанням відповідача вислухають свідків – роди­чів вбитого Олександра Савки й свідка самого вбивства.

Минулого тижня завершився апеляційний суд у справі за позовом того ж Агаларова до газети «Букови­на» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20 тис. грн. На засіданні представник Агаларова заявив про відмову від позовних вимог. Обґрун­тував це тим, що в Україні точиться війна. Журналісти ж вважають, що суд «Буковина» виграла завдяки високопрофесійним та невтомним адвокатам – Валентині Софяк і Тетяні Рудницькій, які були захисниками у кількох резонансних справах проти різних ЗМІ та журналістів Буковини.

Минулої п’ятниці у Шевченків­ському райсуді м. Чернівців відбулося судове засідання у справі за позовом заступника прокурора Чернівецької області Станіслава Банчука до те­леканалу ТВА та журналіста Івана Гончарюка про захист честі, гідності та ділової репутації. Позивач до суду не прийшов, надіславши пояснення, що він у відпустці. Захисник пози­вача теж не з’явився, мовляв, він у відрядженні в іншій справі. Жодних підтверджувальних документів пози­вач та його захисник з цього приводу не надали. Відтак суд не відбувся. Суддя винесла ухвалу витребувати від позивача та його захисника під­тверджувальні документи про при­чини неявки в суд і перенесла судове засідання на 15 вересня.

Крім згаданих, на Буковині три­вають судові процеси за позовами до низки інших ЗМІ.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис Судові війни проти журналістів Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Усе частіше в районах області трапляються конфлікти між редакційними колективами та владою, що, зрештою, нікого не дивує. Бо мета й інтереси цих двох структур не просто різні, а кардинально протилежні. Залишається тільки сподіватися на те, що це явище тимчасове. І невдовзі нова місцева влада перейматиметься нарешті виключно проблемами своїх мешканців, а не власними кишенями. Однак у нинішній ситуації непокоїть те, що нові, маловідомі «революційні» елементи вже теж пробують диктувати журналістам, забуваючи, – а, може, й не знаючи, – що представники комунальних засобів масової інформації служать, найперше громаді, а вже потім тим, хто займає ті чи інші крісла й посади.

Кіцманський бєспрєдєл

або Куди заведуть лаври Бєлого кіцманських «революціонерів»

Кіцмань нині утримує лідерські позиції з постачання скандалів. Боротьба за крісло голови райдержадміністрації переросла на справжню епопею. Та, оскільки світла в кінці тунелю не видно, а винних знайти хочеться, взялися за журналістів. Зрештою, нічого дивного: коли не можуть упоратися з чимсь серйозним, завжди обирають ціль слабшу.

Усе почалося з того, що один із найдосвідченіших журналістів кіцманської районної газети «Вільне життя» Мирослав Куєк опублікував репортаж з чергового районного Віча. Але висвітлення кореспондентом побаченого не сподобалося організаторам заходу. На адресу журналіста й редактора газети Ольги Кулько посипалися погрози. Редакторці взагалі сказали, що коли не звільнить посаду, їй спалять хату! І це при тому, що «Вільне життя» – одна з найбільш професійних районних газет краю.

Невже це і є здобутками Революції Гідності??? Так і хочеться сказати: «Хлопці, не робіть дурниць і займайтеся тим, що вмієте. А не подобаються публікації – пишіть, заносьте до редакції – і газета надрукує».

Дивним є й те, що вчорашні вороги у боротьбі за кандидатуру на голову РДА, знайшовши спільного ворога – редактора газети, об’єдналися. Хоча саме цей факт і  свідчить про професійність журналіста: якщо його не люблять обидві сторони недавнього конфлікту, значить, інформація подається об’єктивно й неупереджено.

Іван ВОЙТОВИЧ з Кіцманя

Заява щодо тиску на журналістів

Чернівецької міжредакційної первинної організації

Незалежної медіа-профспілки України

Певні деструктивні елементи, прикриваючись Майданом та Українською Революцією, намагаються використати демократичні зміни, які відбуваються у нашій державі, на догоду своїм меркантильним інтересам.

Так, до Медіа-профспілки звернулася головна редакторка Кіцманської районної газети «Вільне життя» Ольга Кулько. За її словами, представники ГО «Майдан» грубо втручаються в редакційну політику та у процес підготовки журналістських матеріалів.

8 квітня 2014 року дванадцятеро осіб, які назвалися «активістами Майдану», викликали журналістку до кабінету голови райради, висловлювали претензії до тону висвітлення в очолюваній нею газеті районних подій, вимагали заяви на звільнення з роботи, погрожували викинути її з вікна і спалити її хату, провести її разом з автором неугодної публікації «коридором ганьби».

Висловлюємо категоричне обурення протизаконними діями, спрямованими проти нашої колеги. Вважаємо неприпустимими особисті погрози журналістам за їхню професійну діяльність. Вимагаємо від громадськості адекватного й цивілізованого реагування на дії журналістів, які працюють в рамках чинного законодавства, навіть якщо комусь їхня діяльність не до вподоби.

Звісно, система державних засобів масової інформації потребує реформування, а дії деяких представників професії – правової оцінки. Але ініціювати ці процеси мають інститути громадянського суспільства, а не представники структур з невизначеним статусом, які здобуту демократію подекуди розуміють як уседозволеність.

Закликаємо активістів спрямувати свій громадянський запал на боротьбу зі справжніми ворогами демократії, а не з журналістами. Надто – з представниками районних комунальних ЗМІ, які з останніх сил намагаються бути вірними професії й використати всі можливості, аби не подавати інформацію однобоко і на догоду співзасновникам.

Нагадуємо, що зараз будь-які подібні дії стосовно журналістів, у тому числі примусові кадрові зміни, чинне законодавство трактує як тиск на ЗМІ у передвиборний період. А закиди щодо змісту публікацій розцінюємо як прямі спроби запровадження цензури.

Вимагаємо від правоохоронних органів та структур самооборони відповідного реагування на факти перешкоджання журналістській діяльності будь-якими особами, незалежно від їхньої партійної приналежності.

Зрештою, вимагаємо від районної влади зупинити тиск на редакцію і головного редактора, а найкраще – вийти зі співзасновників комунального ЗМІ і надалі співпрацювати з цією чи будь-якими іншими газетами на комерційних умовах. Тоді газета служитиме тому, кому й має, – читачеві, а не владі чи вулиці – і впливати на неї зможе кожний – своєю гривнею, купивши чи не купивши газету в кіоску, передплативши чи не передплативши її через пошту.

Запевняємо, що медіа-профспілка жорстко реагуватиме на всі факти перешкоджання журналістській діяльності, надаватиме членам НМПУ правову підтримку та поширюватиме інформацію про противників свободи слова серед широких кіл громадськості.

Вадим ПЕЛЕХ, голова Чернівецької первинної міжредакційної організації НМПУ                         

Кіцманська газета роздержавлюється 

Учора ввечері, коли верстався номер, стало відомо, що редакція «Вільного життя» готує пакет документів для виходу районної ради і райдержадміністрації зі співзасновництва. Бо, як наголосила редактор газети Ольга Кулько, «державна і комунальна преса не може бути повністю об’єктивною, бо залежна від влади». Рішення про роздержавлення прийме сесія районної ради після засіданні комісії з питань бюджету і комунальної власності.

Мабуть, Кіцманська райгазета – лише перша ластівка…

Запис Газети – для людей, а не для обслуговування влади спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дарма хвилюються, мабуть, ті, хто підозрює, що Партія регіонів «підіймає голову» після революції. Видима, зовнішня активність її представників на телеекранах цілком перекреслюється її бездіяльністю на місцях.

Цими днями до редакції звернувся наш читач Степан Петрович БЕРТ, який хоче офіційно вийти з Партії регіонів, але не має змоги це зробити… через фактичну відсутність ПР у Чернівцях.

Степан Берт – член ПР від 14 лютого 2012 р. До того був членом партії Тигіпка «Сильна Україна», працював членом дільничної виборчої комісії від цієї політичної сили. Коли «Сильна Україна» влилася в ПР, пан Степан не вступив до нової партії. Але 2012 йому надійшла пропозиція знову попрацювати в комісії  – цього разу від ПР. Попрацював. На дільниці конфліктів і фальсифікацій не було, результати в цілому відповідали загальним тенденціям у місті. А вже після виборів чоловікові запропонували вступити до лав партії. Так і вступив. Був рядовим партійцем: жодних заходів не проводив, у зборах участі не брав. А згодом поїхав на роботу до Польщі, тож за діями «своєї» партії спостерігав по телебаченню. Особливо – за розвитком подій на Майдані.

Повернувшись в Україну в середині лютого, одразу почав розшукувати представництво ПР, щоби вийти з неї. Прийшов на тодішню Червоноармійську, де розташовувався міський партійний офіс – двері зачинені, вивісок нема. На Міцкевича, де був обласний офіс – так само. Відвідав міське та обласне управління юстиції – там його запевнили, що юридичні адреси цих офісів не змінювалися та й змін до статуту відповідні парторганізації не подавали, як і жодної інформації про закриття чи розпуск партії не надходило.

Зібрався надіслати заяву про вихід з ПР до Києва, до центрального офісу Партії регіонів. Але попередньо розшукав через Інтернет адреси і телефони – за жодним номером ніхто так і не взяв слухавки. Тож відправляти листа туди, звідки він, найімовірніше, повернеться адресатові, не бачить сенсу.

– Я не хочу бути схожим на героя фільму «Весілля в Малинівці», який обертав шапку залежно від зміни влади, – каже Степан Берт. – У мене немає жодного інтересу до перебування в партії, я не входжу до державних структур, не чекаю реваншу цієї партії. Хочу вийти з неї з внутрішніх переконань, і хочу зробити це офіційно.

Юридична освіта і досвід роботи юристом підказує пану Степанові дещо екзотичний вихід з ситуації: – У цивільному праві є таке поняття, як «заочне рішення суду», – ділиться Степан Берт. – Людині, яку викликають до суду, тричі відправляється повістка. Якщо не виходить особисто її доставити – подається оголошення  у місцеву й центральну газети: оголошення долучаються до цивільної справи, відтак вважається, що людина попереджена і не має права оскаржувати рішення суду, яке приймалося без її присутності. То, можливо, якщо не вдається знайти партію, аби з неї вийти, то можна оголосити про свій вихід через ЗМІ, і це буде зараховане?»

Редакція спробувала допомогти читачеві. Звернулися до офіційного сайту Партії регіонів. На жаль, там немає кнопки «контакти» або «зворотній зв’язок». Зате в розділі «О партии» знайшли «Руководство партии». Там зазначається, що «Председатель партии – Азаров Николай Янович». Відомо, що він за межами України, тож пошукали заступника з відповідних питань. Серед «заместителей главы партии» знайшли потрібного: «Дмитрий Алексеевич Шенцев – заместитель Председателя ПАРТИИ РЕГИОНОВ по организации работы в регионах». Знайшли його в соціальній мережі Фейсбук, повідомили про ситуацію. На час, коли друкувалася газета, відповіді не отримали.

До одного з місцевих керівників ПР вдалося додзвонитися. Голова виконкому Чернівецької обласної організації Партії регіонів Матвій Куцак на запитання кореспондента, що ж робити людині, яка хоче вийти з ПР, пояснив: – Хочу запевнити, що незабаром мрія цієї людини збудеться і все буде нормально. Так, фактично якийсь час наша партія в Чернівцях не працює, тому що офіси були пограбовані. Нехай ця людина вийде на зв’язок з керівником районної організації за місцем проживання і віддасть йому заяву.

Того, що рядовий член партії не знайомий особисто з керівництвом і, тим паче, не має номерів мобільних телефонів, п. Куцак, очевидно, не припускає.

Тим не менше, рекомендації п. Куцака переказуємо нашому знайомому та іншим бажаючим вийти з Партії регіонів. Але, про всяк випадок, надаємо йому можливість заявити про свій вихід публічно. Щоби потім ніхто не мав підстав включати його в списки членів партії і списувати на нього певні суми. Бо така ймовірність випливає з оприлюднених нещодавно документів місцевої ПР.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис «Хочу вийти з ПР офіційно, та партія… зникла» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що ж за рішення прийняли наші депутати? І чому воно досі не доведене до відома буковинців? Ймовірно, невигідне чиновникам із високих кабінетів? А, може, просто період такий – безвладний. Йдеться же про те, що віднині всі ми, мешканці краю – відвідувачі лікарень і поліклінік, соціальних і комунальних установ, тобто шкіл, вузів, дитячих садків, бібліотек тощо – маємо право володіти інформацією про кошти, заплановані обласним бюджетом, які виділяються на першочергові потреби кожної із цих підвідомчих установ.

– Переконаний, у кінці року, ми, депутати обласної ради, спільно з громадою Буковини та відповідними установами проаналізуємо виконання бюджету та за необхідності розглянемо причини недофінансування конкретної галузі та підвідомчої установи зокрема, – наголошує М. Павлюк. – Пропоную також подібну практику контролю за відповідними місцевими бюджетами запровадити в районах Чернівецької області, м. Чернівці та Новодністровську.

Погодьтеся, коли нові умови життєдіяльності суспільства у своїх рішеннях «протягують»  депутати, у громади з’являються надія та оптимізм. Рішення ж це було прийняте 6 лютого на 22-й позачерговій сесії Чернівецької обласної ради VI скликання  під час ухваленння обласного бюджету на 2014 рік.

– Приймали ми це рішення не одноосібно, а тільки після консультацій з громадськими організаціями, провідними економістами та науковцями ЧНУ у суворій відповідності до Бюджетного кодексу України, – наголошує депутат Павлюк. – Основна мета такого рішення – зробити процес контролю за бюджетними коштами прозорішим, а їхнє використання більш ефективним та в інтересах територіальної громади.

Оскільки після прийняття рішення пройшло вже більше місяця, Павлюк вирішив на сайті облради нагадати керівникам підприємств органів виконавчої влади, комунальних підприємств та організацій, незалежно від форм власності, про обов’язок дотримуватися рішень представницького органу влади. Крім того, пункт 35 даного рішення Чернівецької обласної ради зобов’язує  головних розпорядників коштів – департаменти та управління Чернівецької обласної державної адміністрації – оприлюднити через засоби масової інформації та безпосередньо у приміщеннях підвідомчих установ загальний кошторис щодо видатків на поточний рік для даної галузі в цілому та підвідомчої установи зокрема.

Витяг з рішення  №4-22/14 ХХІІ сесії VI скликання «Про обласний бюджет на 2014 рік»         

34. Відповідно до частини 4 статті 28 Бюджетного кодексу України, здійснити опублікування цього рішення у місцевих засобах масової інформації (виділено редакцією).

35. Зобов’язати головних розпорядників коштів – департаменти та управління Чернівецької обласної державної адміністрації – оприлюднити через засоби масової інформації та безпосередньо у приміщеннях підвідомчих установ загальний кошторис щодо видатків на поточний рік для даної галузі в цілому та підвідомчої установи зокрема (виділено редакцією).

36. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника голови – директора департаменту фінансів облдержадміністрації Крищенка К.Є. та постійну комісію Чернівецької обласної ради з питань економіки, бюджету та інвестицій

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Прозорість у діяльності влади – те, чого у нас ще не було спершу з'явиться на Медіа-Версії.

По-перше, утримання диких тварин, тим паче занесених до Червоної книги, потребує спеціальних дозволів. Тож повідомлення у ЗМІ про неординарну подію потягнуло реакцію природоохоронної прокуратури, яка зобов’язала місцеву екологічну інспекцію дослідити ситуацію й передати справу до суду. Але це виявилося не так просто. Як повідомив начальник відділу державної екологічної інспекції Роман ПРИКАЗКА, зайти на подвір’я власника рисі не вдалося: той або був відсутній, або просто не вийшов до природоохоронців. Потрапити на приватну територію інспектори можуть лише в рамках провадження кримінальної справи (якби така була) або за рішенням суду. Наразі офіційний виклик до екоінспекції направлений утримувачеві рисі через сільську раду. Далі після виконання всіх необхідних формальностей справа має бути передана до суду. Вже суд вирішуватиме подальшу долю тварини – це буде або вилучення рисі і відправлення її в природне середовище (швидше за все – в угіддя Вижницького природного національного парку), або інші варіанти утримання рисі, якщо шанси рисі вижити в дикій природі вже втрачені через її звикання до неволі.

Утримувач рисі, очевидно, буде ще й оштрафований – якщо таке рішення прийме суд. Водночас, попри вимоги законодавства мати дозволи на утримання диких тварин, сам механізм отримання таких дозволів не виписаний. Тобто отримати їх практично неможливо.

Але й доля рисі – не єдина проблема, яку порушило оприлюднення інформації про хижака на приватному буковинському подвір’ї. Великокучурівська рись поставила руба питання… свободи слова!

Власник рисі – приватний підприємець Сергій Шехтер – після публікації матеріалу телефонував до авторки матеріалу Галини Єреміци із погрозами через буцімто порушення його приватності. Журналістка написала заяву на ім’я начальника Сторожинецького РВ УМВС України у Чернівецькій області з вимогою порушити кримінальну справу за фактом перешкоджання професійній діяльності. Міліція реагувала на заяву доволі мляво, та й саме документування події відбувалося неохоче. Попри це, місцевим правоохоронцям удалося побувати у погрожувача вдома, взяти його пояснення і навіть погладити рись по шовковистому хутру. Це було до візиту екологів, тоді рисевласник ще приймав відвідувачів.

Кореспондентка «Версій» своїми діями в цій скандальній ситуації продемонструвала дві важливих речі: по-перше, справжню роботу добувача інформації, а по-друге – алгоритм реагування на спроби перешкоджання журналістській діяльності. Це сигнал як потенційним погрожувачам, так і потенційним отримувачам погроз. «Стукайте – і вам відчинять», навіть правоохоронці.

За юридичної підтримки Незалежної медіа-профспілки України і розголосу, який надали справі колеги Галини Єреміци, перешкоджання професійній діяльності журналіста було зупинене в зародку. А доля тварини і дотримання закону наразі перебуває в руках правоохоронних і наглядових органів.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Рись і журналістка втрапили в історію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нинішня сесія обласної ради була ще більш суперечливою, ніж зазвичай. Окрім резонансних питань, які у всіх «на слуху» (ситуація навколо приватного телеканалу ТВА, чергова спроба окремих депутатів скласти мандат, аби надати можливість приступити до роботи в раді наступним «списочникам», авантюрне «балансування» нерухомого майна громади краю між облрадою і дивним комунальним підприємством), розглядалися й питання про виконання певних комплексних програм, про передачу в оренду певних земельних ділянок тощо. Тобто вирішували не лише те, в чому «розбираються» зазвичай усі пересічні громадяни (політика, телебачення, футбол), але й те, в чому і самі народні обранці, крім особливо зацікавлених, слабко орієнтуються.

Зате у власних кишенях переважно орієнтуються всі. Тому відверті намагання голови ОДА – депутата облради Михайла Папієва змусити депутатів (а вони в облраді, нагадаю, працюють на громадських засадах) стати благодійниками і давати на все кошти з власної кишені, а не подавати депутатські запити щодо виділення коштів з бюджету на ремонт окремих ділянок доріг, ремонти в навчальних закладах і підтримку справді народних – а не бізнесових – спортивних команд спричиняє щонайменше здивування.

Побіжне знайомство зі списком депутатського корпусу облради нинішнього скликання дозволяє зробити висновок, що окрім бізнесменів (переважно дрібних – своїх Пінчуків з Ахметовими Буковина не надбала), в раді працюють три пенсіонери, двоє безробітних, з півтора десятка держслужбовців (серед яких, звісно, і голови РДА й ОДА), 4 науковці, директори державних підприємств…

От просто цікаво, яким це чином ці небагаті люди мали би ремонтувати дороги (хоча утримання доріг – це справа держави і місцевих влад)? Будувати туалети в школах? Утримувати футбольну команду «Буковина»? – А листи від президента ФК «Буковина» з проханням про щомісячне фінансування команди у конвертах обласної ради надійшли усім депутатам облради.

Знаю, що марно казати керівникам краю і керованій ними провладній більшості про совість. Після того, як вони влаштували привселюдне «розп’яття» колеги-депутатки, яка чесно і в рамках закону захотіла скласти повноваження. Її двічі викликали на сесію: одного разу розбіглися, бо не захотіли слухати, а вдруге не відпустили просто через те, що провладній більшості невигідно, аби за списком після неї у раду зайшов дієвий опозиціонер. Марно говорити тим, хто не захотів вислухати думку журналістів щодо конфлікту телеканалу – попри власні заяви, що вислухають усіх, хто має що сказати з цього приводу. «Усі рівні, але хтось рівніший», – виголосив голова облради на загал, поставивши питання про надання слова журналістам на голосування. Так виглядає, що це – життєве кредо нинішньої влади.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Від редакції: Наш кореспондент на брифінгу голови ОДА запитав у Михайла Папієва:

«На сесії обласної ради ви цікавилися у депутатів, хто з них скільки вклав спонсорських коштів у баскетбольну команду чи, приміром, ФК «Буковина». Виглядає, що ви апріорі вважаєте депутатів багатими людьми, які мусять бути благодійниками. А, загалом, на Вашу думку, у чому полягає головне завдання депутата?»

– Я просив би всіх бути коректними, бо коли ЗМІ почали говорити, що Папієв звертається до депутатів, то знайте: Папієв ніколи ні до кого не звертається. Я не потребую якогось звернення або якоїсь допомоги з боку народних депутатів чи з боку депутатів інших рівнів. Йдеться про те, що футбольна команда «Буковина» потребує сьогодні допомоги. І ФК звернулася, наскільки мені відомо, і до народних депутатів, і до депутатів обласної та міської рад. У кого є можливість – будь ласка, допомагайте і футбольний клуб буде вдячний їм. Сьогодні, наскільки мені відомо, вже є депутати, які відгукнулися на це прохання. Хотілось би серед них побачити ще тих, які в ваших засобах масової інформації, коли у «Буковини» виникли проблеми, найбільше чомусь хвилювалися за те, що знищується ФК «Буковина», що його потрібно відродити. Він от зараз відроджений уже, відновлений, то я би просив, щоби вони також долучилися до цієї роботи. Якщо у вас є така можливість – зверніться до ФК «Буковина», щоб він надав вам інформацію, скільки депутатів і які саме надали допомогу. Я думаю, що вам ця інформація також буде цікава. І мені також буде цікаво прочитати її у вашому засобі масової інформації.

Запис Доброчинці мимоволі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Карпатському масиві Вранча знову несокійно. Найближчого тижня Україні загрожує землетрус. Насамперед постраждає Кишинів – така новина кілька днів тому раптово облетіла більшість українських ЗМІ.

Спрогнозувати точний час землетрусу неможливо

Трусоне нас, та ще й добряче – аж на 8 балів. Такими є сміливі передбачення, чи то пак – прогнози – румунського геофізика Ніку РОЮ, який не побоявся попередити про лихо, що насувається, жителів західних та південних областей України…

І це при тому, що до нас доходять лише відгомони сильних струсів! Румуни ж найбільше відчувають на собі тектоничний неспокій так званої «зони Вранча», розташованої на кордоні України та Румунії в Карпатах – однієї з трьох найбільш сейсмоактивних зон планети. За словами румунського геофізика, прогнозований землетрус може стати потужнішим, ніж 1977 року, коли в Бухаресті загинуло 15 тисяч людей!

Щоправда, українські науковці до передбачень румунського колеги ставляться скептично.

Так, за словами Андрія Ніколаєва, директора навчально-методичної обсерваторії ЧНУ, у складі якої працює сейсмостанція, землетрус у Чернівцях цілком можливий. Проте чи буде він за тиждень, місяць, рік, чи може й завтра – вчені напевне спрогнозувати не можуть. Адже в геофізіці й досі немає надійних моделей прогнозування землетрусів. Зазвичай у світі вираховують можливу сейсмічну активність на перспективу 20-30 років.

– Схожа ситуація була два роки тому. Тоді румуни теж попереджали про потужний землетрус… Увечері 8 серпня їх трусонуло на 5 балів. Але я не вважаю, що це був форшок, – каже Андрій Ніколаєв.

 

Перед сильним землетрусом відбувається серія наростаючих по си­лі попередніх поштовхів, так званих форшоків, які чітко фіксуються на сейсмограмі. Проте, наприклад, у Вірменії перед землетрусом 1988 р. цього не було. До того ж, форшоки можуть так і не перейти в сильний землетрус.

Трепетун з Румунії

«Відчують навіть у Москві!», – попереджав два роки тому директор Румунського інституту фізики землі Ґеорґе Мермуряну. Москвичі, щоправда, обіцяного «румунського трусу» так і не дочекалися… Схоже, цієї осені румуни знову вирішили навести на українців шок і трепет своєю обізнаністю?

За словами Андрія Ніколаєва, у зоні Вранча трусити може як завгодно. Проте навіть у разі гіпотетично максимального землетрусу Чернівцям від зони Вранча «дістанеться» не більше семи балів. Сильніше трястиме захід Одещини й південний берег Криму: там можливі 8-9 балів.

– Існує певна статистична залежність, за якою періодичність повторення землетрусів у зоні Вранча з магнітудою понад 6,5 дорівнює 27-32 рокам. Тож можна очікувати на порівняно сильний найближчими роками. Адже востаннє потужний землетрус тут був 1977 року. Проте доволі відчутно трусило цю ділянку 1986-го та 1990-го року. Поштовхи 2009-го можливо розрядили ситуацію: у Чернівцях тоді було 3 бали. Тобто, накопичена енергія звідти вивільнялася і це зменшує ймовірність сильного землетрусу… Потужні землетруси силою 8-9 балів відбуваються раз на 5 тисяч років, – пояснює чернівецький науковець.

Кілька років тому голова відділу прогнозування Європейської сейсмологічної комісії Георгій Пуркарь заявив, що Румунія може постраждати від потужного землетрусу силою близько 7 балів за шкалою Ріхтера не пізніше кінця 2013 року.

Вбивають не землетруси, а старі та неякісні будинки

Нагадаємо, 1977 року Чернівці трусило із силою 5 балів. Обійшлося легким переляком – у більшості квартир тоді розкачувалися люстри та дзеленчав посуд у сервантах. Проте при шести балах уже падають меблі, при семи на будинках можуть з’явитися тріщини.

Звісно, сучасні сейсмостійкі будинки від семи балів лише трохи похитнуться. Адже можливі землетруси враховані в Державних будівельних нормах «Будівництво в сейсмічних зонах України», які набули чинності 2007 року. Проте чи витримають стихію старі будинки? Скажімо, так звані «хрущовки», збудовані у 1960-х роках? «Деградація житлового фонду» – це не паперовий термін фахівців-будівельників, це суворі реалі життя будинків, в тому числі – і чернівецьких!

За Радянського Союзу витривалість майже всіх будівель у сейсмонебезпечних регіонах України розраховували на землетруси силою 6 балів, проте після 1981 року будинки взагалі зводилися без огляду на ймовірну сейсмологічну активність.

– У Чернівцях найбільш небезпечні – ділянки зсувів, – каже Андрій Ніколаєв. – У зоні підвищеного ризику будинки, розміщені на ділянках, де близький до поверхні рівень грунтових вод, на насипних грунтах…

Особливо небезпечними є будинки, перебудовані з порушенням архітектурних вимог – зокрема й ті, де реконструйовані несучі опори й стіни. Та й не кожна новобудова убезпечена від землетрусу! Адже замовники весь час прагнуть здешевити будівництво насамперед за рахунок сейсмостійкості: будівництво в сейсмічному варіанті дорожче за звичайне на 20-25 відсотків.

«За інформацією Простору, землетрус в районі Карпатських гір можливий 15-16 листопада 2013 року. Якщо він відбудеться, сила поштовхів у нас, на Буковині, буде не більше 3-4 балів, за аналогією землетрусів 1940 та 1977 років. Але вчора у зоні Вранча вже трохи потрусило – до 4-х балів».

Гаврііл ШУРПІН, цілитель, Майстер, член Ученої Ради Української академії цілительства.

Фахівці пропонують провести паспортизацію старих будинків, щоби перевірити, скільки балів вони здатні витримати. Установивши спеціальну вібромашину на верхніх поверхах, будинок розхитують і при сильних коливаннях точно визначають недоліки у проектуванні. Наприклад, в Узбекістані першочергово провели паспортизацію 10 тисяч шкіл, адже там пам’ятають: під час землетрусу в Ташкенті 1966 року загинуло дуже багато школярів. Проте для укранців, схоже, подібна перевірка – на рівні фантастики. На такі «дурниці» у різноманітних державних бюджетах – нема коштів.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Факти окремо

*Щорічно в різних місцях земної кулі відбуваються 1 катастрофічний землетрус, 10 дуже руйнівних, 100 руйнівних і 1000 таких, що пошкоджують споруди.

 

*Під час трясіння виникають сейсмічні хвилі, які поширюються в земній корі. Так, під час землетрусу у м. Газлі утворилась велика бездонна трі­щина, а в Монгольському Алтаї в 1957 р. на великій території цілком змінився рельєф. Цей землетрус, що мав силу 11-12 балів за шкалою МSК-64, залишається найбільшим на суші за XX століття.

 

* Землетруси виникають переважно в рухомих зонах земної кори. Але інколи трапляються  і на платформах – в тому числі й на Східно-Європейській (де розташована більша частина України). Так, у межах нашої держави вони зафіксовані в літописах від XI століття: в 1091, 1107, 1122, 1170 роках і пізніше. Наприклад, у «Воскресенской летописи» описується сильний землетрус в Києві 1196 р., під час якого «коливалися церкви і люди від коливання землі і страху падали на землю». Сильний землетрус зафіксовано і в літописі 1230 року, який був не тільки в Києві, а й в Ростові, Суздалі, Володимирі, Переяславі і Новгоро­ді. Судячи з усього, епіцентр його був десь у Карпатах і мав силу не менше 10-11 балів за шкалою МSК-64. У Печерському монастирі були зруйновані церква і трапезна.

_______________

Вимірюємо бали

Для оцінки землетрусів, починаючи з другої половини XIX ст., використовуются спеціальні сейсмічні шкали. Найбільш поширена – 12-бальна MSK-64 (Медвєдєв-Шпонхойер-Карнік):

*I бал. Землетрус не відчувається. Фіксується лише спеціальними приладами.

*II бали. Дуже слабкий землетрус. Відчувається лише домашніми тваринами і деякими людьми на верхніх поверхах будівель.

*III бали. Слабкий землетрус. Відчувається лише всередині деяких будівель як струс від проїзджого транспорту.

*IV бали. Помірний землетрус. Чутний скрип підлоги, балок, дзвін посуду, тремтіння меблів. Усередині будівлі струс відчувається більшістю людей.

*V балів. Досить сильний землетрус. У кімнатах відчуваються поштовхи, як від падіння важких предметів. Ляскають двері, розсідаються шибки, гойдаються люстри й меблі, зупиняється настінний годинник. Гойдаються тонкі вітки дерев. Відчувається багатьма людьми й поза будівлями.

*VI балів. Сильний землетрус. Гойдаються важкі меблі, б’ється посуд, падають з полиць книги, інколи тріскається штукатурка. Руйнуються лише дуже старі будівлі. Відчувається всіма людьми.

*VII балів. Дуже сильний землетрус. Руйнуються погано побудовані і старі будинки. У міцних будівлях з’являються невеликі тріщини, обсипається штукатурка. Змінюється рівень води в колодязях. У річках і озерах каламутніє вода. Інколи спостерігаються зсуви і осипання ґрунту.

*VIII балів. Руйнівний землетрус. Дерева сильно розхитуються, частина їх ламається. Розвалюються міцні кам’яні огорожі, падають фабричні труби. Руйнується багато міцних будівель. У грунті з’являються тріщини.

*IX балів. Спустошливий землетрус. Будівлі руйнуються. З’являються значні тріщини в грунті.

*X балів. Землетрус знищує усе. Руйнуються добре побудовані дерев’яні будинки і мости, міцні будівлі і навіть фундаменти. Розриваються водопроводні й каналізаційні труби. Ушкоджуються насипи, греблі і дамби. Утворюються зсуви та обвали, тріщини та вигини в грунті. З річок і озер випліскується вода.

*XI балів. Катастрофа. Майже всі кам’яні споруди розвалюються. Руйнуються дороги, греблі, насипи, мости. Утворюються широкі тріщини зі зрушеннями.

*XII балів. Сильна катастрофа. Руйнуються всі споруди. Окремі предмети підкидаються при поштовхах. Перетворюється вся місцевість. Змінюються русла річок, утворюються водоспади. На поверхні грунту видно земляні хвилі. Зміна рельєфу у великих розмірах на великих площах.

__________________

Якщо землетрус застав вас у будинку
Дерев’яні будинки вважаються більш безпечними під час землетрусів. Якщо такий будинок руйнується, в ньому утворюються великі порожнини, в яких є шанс вижити. Цегляні будинки розсипаються на окремі цеглини. Зазвичай цегла спричиняє важкі поранення, але все ж менші, ніж бетонні. Бетонні панельні будинки є найнебезпечішими під час землетрясіння.

*Якщо ви перебуваєте на 1-2-му поверхах багатоповерхівки, постарайтесь негайно вибігти, остерігаючись уламків будинку, що падають. Відбігайте на безпечну відстань.

*Якщо ви перебуваєте на 3-му і вище поверхах – не вибігайте з будинку: сходи і сходові клітки будуть заповнені людьми в паніці. Ліфти або будуть вже відключені, або можуть відключитися будь-якої миті. Крім цього, сходи часто обвалюються за перших же поштовхів. Фахівці радять перечекати поштовхи в тому приміщенні, де вони вас застали, перемістившись у безпечне місце.

*Майже кожний, хто стояв у дверному отворі, загинув, бо коли обвалиться одвірок, ви будете розчавлені. Станьте у внутрішньому куті кімнати біля несучої стіні. Якщо у вас є міцний стіл, НЕ залазьте під нього, а лягайте поряд. Коли будинок обвалюється, тяжка стеля падає на меблі, руйнуючи її. Але поруч утворюється «трикутник життя» – чим більший і міцніший об’єкт, тим більша утворюється порожнина, у якій можна врятуватися.

 

Тримайтесь подалі від:
*вікон (можна поранитися склом);
*зовнішніх стін будинку – вони руйнуються першочергово;
*важких і громіздких предметів (холодильників, шаф тощо), які можуть зрушитися з місця або перекинутися.

*Після закінчення поштовхів спробуйте вийти з будинку (сильні землетруси переважно тривають від 10 до 20 секунд, іноді до хвилини). Оскільки можливі повторні поштовхи, тримайтеся несучих стін або переходіть у наперед вибране місце, де ви можете перечекати нові поштовхи. Рухаючись у приміщенні і виходячи з нього, остерігайтесь уламків, що падають, обірваних електродротів і металевих предметів, яких ті торкаються. Для захисту від пилускористайтеся хусточкою, шаликом або частиною одягу.

Якщо землетрус застав вас на вулиці
Відійдіть на безпечну відстань від будинків та ліній електропередач. Під час поштовхів ні в якому разі не забігайте в дім з метою допомогти постраждалим, це дуже небезпечно. Спершу слід дочекатися закінчення поштовхів.

Якщо землетрус застав вас на естакаді
Негайно біжіть до найближчого краю і віддаліться від моста чи естакади

Якщо землетрус застав вас у транспорті, що рухається
Попросіть водія плавно загальмувати подалі від високих будинків. Залишайтеся в транспорті до завершення поштовхів.

Якщо землетрус застав вас у горах
Оскільки землетрус спричиняє обвали, їх слід уникати першочергово.

Якщо землетрус застав вас у лісі
Щоб утриматися на ногах, не спирайтеся на дерева і не хапайтеся за них, бо під час поштовхів вони можуть рухатися подібно до сталевої пружини.

Якщо землетрус застав вас під час сну
Якщо ви пробудились від підземних поштовхів:
– ні в якому випадку не вмикайте електричне освітлення  і не запалюйте сірники і запальнички: газопровід може бути зруйнований. Користуйтеся лише кишеньковим ліхтариком;
– не витрачайте часу на вдягання, а, захопивши лише найнеобхідніше, дійте відповідно до попередніх параграфів.

Якщо ви в ліжку, експерти радять скотитися на підлогу. Найбезпечніше місце буде навколо ліжка.

Запис Землетрус у Чернівцях буде спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У вівторок, 6 серпня, журналісти чернівецького телеканалу «ТВА» у Києві під стінами Нацради з питань телебачення та радіомовлення провели акцію з вимогою поновити мовлення каналу, робота якого блокується вже понад два тижні.

Під час прес-конференції в інформагентстві «Інтерфакс» журналісти зачитали відкритого листа до представника ЄС в Україні Яна Томбінського, в якому повідомляють європейську спільноту про придушення свободи слова в Україні та закликають до сприяння в боротьбі за право на професію.

Від будівлі «Інтерфаксу» журналісти пішою ходою вирушили до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. На мирній акції під стінами Нацради вони вимагали повернення ефіру телеканалу «ТВА». Представниця Нацради вийшла до пікетувальників і прийняла від них лист, у якому вони викладають своє бачення ситуації і просять сприяння Нацради у відновленні ефіру.

Фото надані телеканалом ТВА

Про Чернівці й Буковину сьогодні говорить уся Україна. На жаль, не як про «край, у якому варто жити». Бо щоби жити – треба працювати. А працювати – легально, відкрито, в рамках закону – півсотні ТВА-шників тут не дають.

Але перед цим був ще один лист до Нацради. Від депутатів-регіоналів Чернівецької обласної ради. Вони просять Нацраду винести телеканалу ТВА друге попередження або передати його частоти облдержтелерадіокомпанії. Цей лист потрапив до журналістів ТВА і був продемонстрований на прес-конференції. Ось воно, яскраве свідчення «нейтралітету влади», в якому запевняв журналістів ТВА минулого тижня перший заступник голови ОДА Георгій Галиць.

Представники ТВА звернулися також з листом до Голови представництва ЄС в Україні
Яна Томбінського і зустрілися з керівником концерну РРТ Костянтином Захаренком. Очільник держструктури, яка забезпечує трансляцію радіо та ТБ, навіть зателефонував до Чернівецькоої філії і начебто погодив підключення ТВА до ефіру. А віз і нині там. На час, коли версталася газета, ТВА був поза ефіром, а керівник філії РРТ – поза телефонним зв’язком.

Тим часом листа до Яна Томбінського написав і екс-керівник ТВА Василь Забродський – зі своїм баченням ситуації, яке відрізняється від бачення колективу ТВА.

«Якщо єдиний спосіб, аби тебе почули, – це кричати на всю країну, то ми кричатимемо на всю Україну, відстоюючи право на професію і вільний доступ до виваженої інформації», – заявляють представники ТВА. Країна їх почула. Не чує тільки Буковина.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис ТВА зриває маски, або Дещо про «нейтралітет влади» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні в газети «Версії» маленький ювілей. Цей випуск газети, який ви тримаєте в руках – п’ятисотий. Ми хотіли частково присвятити матеріали номера собі – розповісти читачам про наше журналістське повсякдення. Але життя внесло корективи в наші плани. Коли робочий інформаційний потік  перетворюється на зведення з поля бою, коли трудові будні стають боротьбою – за ефір, за право на професію, за право глядача на інформацію, – не час святкувати. Тож центральний матеріал ювілейного випуску присвячуємо колегам з ТВА.

Екс-президент ТВА Василь Забродський лякає своїх колишніх підлеглих тим, що через 115 днів вони втратять роботу. Адже, за його інформацією, рівно стільки днів залишилося до засідання Нацради з телебачення і радіомовлення, на якому вирішиться питання, чи продовжать ТВА ліцензію на мовлення. А популярний канал уже понад тиждень як зник з ефіру – після задимлення в релейній апаратній, розташованій у приміщенні обласної держтелерадіокомпанії, звідки здійснюється мовлення більшості місцевих телеканалів. Внаслідок задимлення, яке пробували гасити, була пошкоджена тільки апаратура ТВА – хоча там розташовані й передавачі інших місцевих телеканалів. Одразу після інциденту працівникам ТВА вдалося вилучити пошкоджений ретрансляційний пристрій і відремонтувати його. Та занести пристрій назад виявилося неможливим: керівництво ОДТРК не допускає до приміщення сторонніх, а місцеве представництво концерну РРТ (держструктури, що забезпечує трансляцію радіо та ТБ) киває на ОДТРК.

Можливо, оперативний ремонт ретранслятора був тактичною помилкою ТВА, адже це дало підстави недоброзичливцям говорити про «неможливість об’єктивного слідства внаслідок зникнення речового доказу», звинувачувати в поганій якості апаратури тощо. Зрештою, вже не йдеться нагально про з’ясування причин задимлення, йдеться про пошук можливості повернення телеканалу в ефір. Наразі технічно ця проблема, за словами керівництва ТВА, вирішена: телеканал проклав окремі кабелі, аби не бути прив’язаним з трансляцією до ОДТРК. Але київське керівництво РРТ не дає дозволу своєму місцевому представництву забезпечити ТВА цей шлях трансляції.

Події навколо ТВА створюють загрозу непродовження ліцензії на мовлення телеканалу. А отже, згадані події можуть спричинити втрату роботи понад півсотнею працівників телекомпанії.

Про причини такого перешкоджання приватному телеканалові формальностями та бюрократичними вивертами  діяльності можна лише здогадуватися. Але конфлікт має старе коріння. І чи не половина формальних перешкод є «бомбами сповільненої дії», закладеними ще за попереднього керівництва.

Проблеми в ТВА почалися ще минулого року з конфлікту співвласників – Людмили Пишної та Василя Забродського, який обіймав посаду президента телеканалу. Після того, як Забродського усунули від керівництва телеканалом (але не від співвласності), він намагався повернути собі посаду через суди й навіть вдавався, за словами опонентів, до фальсифікації документів і захоплення телеканалу. Зрештою суди і Нацрада поставили крапку в цьому питанні, визнавши правоту п. Пишної.  У відповідь п. Забродський заявив, що телеканал «доводять до закриття і роблять усе, щоби йому не продовжили ліцензію», а він має намір відсуджувати свою посаду в Європейському суді.

Упродовж кількох місяців глядачі дивилися то «канал Пишної» з колективом ТВА, то «канал Забродського» в його особі – залежно від того, на чиє мовлення дивним чином переключалася апаратура, розташована все в тій же апаратній РРТ у приміщенні ОДТРК. Коли, нарешті, мовлення остаточно закріпилося за колективом ТВА, сталося задимлення.

Консультативну допомогу ТВА намагався надати спеціально прибулий до Чернівців перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з прав людини, народний депутат Андрій Шевченко. Як досвідчений телевізійник, він підтвердив технічну можливість ТВА виходити в ефір і потребу політичної волі влади, аби це сталося якнайшвидше.

Та влада не поспішає. Тож у понеділок журналісти ТВА пікетували Чернівецьку ОДА з вимогою втрутитися в ситуацію, що склалася з майже тижневою відсутністю мовлення каналу. Із закликом підтримати канал ТВА, долучитися до пікетування і солідарно домогтися розв’язання проблеми, яка вже перестала бути технічною і полягає лише у відсутності бажання чиновників її вирішити, до буковинських журналістів звернулася Чернівецька міжредакційна первинна медіа-профспілка НМПУ.

У пікетуванні взяли участь понад шість десятків журналістів і мешканців краю, які відстоювали свої конституційні права – на роботу та на отримання інформації. Протягом години до представників засобу масової інформації не вийшов жоден з владників. Тим часом у приміщенні ОДА голова облдержадміністрації М.Папієв провів щотижневий брифінг, на якому, поміж особистими випадами про «бізнес дружини народного депутата» (забуваючи, що у дружин крайових посадовців теж є дружини з бізнесами) заявив, що влада області не хоче брати жодної участі в конфлікті довкола телеканалу, не має повноважень впливати на ситуацію з ТВА і порадив розв’язувати проблему в судовому порядку. «Це виключно корпоративний конфлікт. Нехай ТВА розбереться зі своєю технічною документацією та обладнанням. За тиждень можна було протягти оптоволоконну мережу до телетрансляційної вежі. Цих проблем не було б. Обласна адміністрація не буде ні закривати, ні відкривати жодного приватного телеканалу», – прокоментував Папієв на брифінгу, який відбувався під час пікету. І формально мав рацію.

Після цього журналісти спробували зайти до приміщення облдержадміністрації. Охорона встигла заблокувати двері до фойє. Представники засобів масової інформації продовжили скандування «Папієв, виходь!» у приміщенні. Згодом до них вийшов перший заступник голови ОДА Георгій Галиць, який повідомив, що не буде спілкуватися у «базарному режимі» та пішов від журналістів. З ним до обласної адміністрації впустили двох представників ТВА для перемовин.

Перемовини були безрезультатними. Перший заступник голови Чернівецької ОДА повідомив, що влада має «політичну волю для відновлення мовлення ТВА, але не має юридичних інструментів».

Кому вигідно, аби непідконтрольний державі телеканал зник з ефіру? Власникові? Нелогічно. Жоден власник не хоче нічого втрачати. Колективу – ні. Люди хочуть мати роботу і винагороду за неї. Конкурентам – теж ні. По-перше, їх тут не так багато, по-друге, конкуренція тримає в тонусі та сприяє якості, а по-третє, вони чудово розуміють: якщо подібна схема спрацює з одним приватним телеканалом, завтра вона стане можливою для інших. Президент Аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов у своєму блозі на «Українській правді» стосовно припинення мовлення чернівецького телеканалу ТВА припускає, що із наближенням президентських виборів 2015 року подібні «пожежі» охоплять усі незалежні регіональні ЗМІ. Автор оцінює ситуацію як спробу ввести цензуру блокуванням роботи каналу. Суб’єктивно, але не позбавлено логіки.

Працівники телеканалу ТВА сподіваються, що роботу засобу масової інформації вдасться відновити найближчим часом. Наразі мовлення телеканалу ведеться онлайнв Інтернеті і розглядається ініціатива проведення «круглого столу» за участі всіх учасників конфлікту з метою пошуку виходу з технічно-інформаційно-політичного тупика.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис «Версії» – 500-й номер, ТВА – 115 днів до Нацради спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Коли 2008-го тріснула мильна бульбашка фінансового благополуччя, чимало людей сподівалося, що невдовзі наступить черговий економічний підйом, а їхній життєвий рівень знову почне зростати. Проте сподіваного не сталося. Кризові явища тільки поглиблюються, у країнах ЄС зростає безробіття, уряди скорочують витрати бюджету, що виводить на вулиці тисячі невдоволених. Загальмувався навіть розвиток Китаю, а днями там обвалилася фондова біржа. Важкі проблеми існують і в американській економіці.

Тривожні економічні процеси обіцяють вилитися у масштабні соціальні протести, у загострення міжнародних конфліктів.

Все більше людей починає розуміти, що невпинне зростання економіки, а разом з ним і споживання, припинилося назавжди. Ресурси планети не безмежні, а їхнє вичерпання змушує людство змінити орієнтири свого розвитку: більшості варто замислитися над власним духовним удосконаленням, а не матеріальним збагаченням. Проте духовна сфера занепадає, храми порожніють. Чимала доля відповідальності за це лежить на духовних особах. Католицька церква багато втратила через корумпованість своїх ієрархів і поширення педофілії серед священиків. А любов Московського патріархату до «немилосердної розкоші» днями спричинила нещадну критику навіть з боку протодиякона Андрія Кураєва – відомого православного інтелектуала, авторитетного мислителя.

У погоні за матеріальними благами людство втрачає ті чесноти, які колись вважалися основою його існування. Філософія гедонізму, грунтована лише на прагненні до насолод, веде до прірви. Поширення наркоманії, алкоголізму, наймерзеннішого розпутства є свідченням глибокої духовної кризи людства. Втративши справжні орієнтири, люди блукають манівцями. Не перший раз у своїй історії і не останній. Вихід знаходився завжди, але він ніколи не був вічним: нові підходи швидко застарівали, а для вирішення небачених раніше проблем необхідно шукати щось нестандартне.

От і виникали ззовні привабливі ідеології, які при втіленні в життя поверталися жахливим боком. На початку ХХ ст. мільйони повірили у справедливість соціалізму. Випробували різні його форми: від м’якого «демократичного соціалізму» скандинавського типу, аж до тоталітарного націонал-соціалізму в Німеччині й «розвиненого соціалізму» в СРСР. Крайнощі згодом зникли, а м’яка форма нині переживає кризу. Альтернативою соціалізму проголосив себе американський лібералізм, фетишем якого стали права людини. Їх довели до абсурду, що і підтвердив Сноуден. Людство мусить шукати нові орієнтири, якщо хоче вижити у швидкозмінному світі.

Ігор БУРКУТ

Запис ЛЮДСТВО ВТРАТИЛО ОРІЄНТИРИ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прес-служба ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» оприлюднила на БукІнфо рішення Шевченківського районного суду від минулої середи, зазначивши, що, цитую, «з боку представника газети надходило клопотання до суду для оголошення перерви у справі в зв’язку з наміром укласти мирову угоду, але згоди сторони не дійшли». Та наскільки мені відомо від адвоката газети Костянтина Федоренка, активність у цьому напрямку проявляли саме наші опоненти. За логікою, про це свідчить і те, що саме вони вилучили зі 17-ти своїх вимог до спростування 14, залишивши тільки три. Тож формулювання прес-служби, цитую: «Шевченківським районним судом прийняте рішення, згідно з яким позовні вимоги ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» задоволені в повному об’ємі», м’яко кажучи, не є вельми коректними.

Та, зрештою, не про це мова. Головне, що редакційний колектив відчув і відгукнувся на вимогу часу й показав: разом монополіста можна ставити на місце. А ще «Версії» стали чинником об’єднання. Бо важливим наслідком конфлікту газети з Обленерго стало створення Буковинського громадського об’єднання, куди увійшли 15 громадських організацій краю. За свою мету БГО проголосило забезпечення прав громади краю на отримання якісних, доступних, прозорих послуг від підприємства-монополіста ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» за прозорою та зрозумілою процедурою. Ось справжня перемога! Люди зрозуміли, що можуть на рівних говорити з монополістом, вести з ним діалог і навіть вимагати від нього, а не тільки слухняно схиляти голову.

Тож про яку поразку газети може йтися?! Можливо, я людина старомодна, але вважаю, що від діяльності ЗМІ, найперше, мусить бути якась користь. Та й, зрештою, є, мабуть, сенс у тому, що журналістів називають «сторожовими псами демократії». А публічне акціонерне товариство (ПАТ), яке нам просто доставляє вже вироблену іншими електроенергію, як на мене, занадто зарвалося. І давно вже варто розібратися з тим, чому ця комерційна бізнесова структура, чий хазяїн мешкає за кордоном, працює в привілейованому економічному полі на умовах державного підприємства. Бо відверто заявляє про відсутність коштів на ремонт аварійних трансформаторних підстанцій та стовпів тощо, хоча будь-яка інша приватна струкутура повинна виконувати її приписи вже і зараз – інакше позбавлять світла. Пригадуєте, як ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» навіть «Чернівціводоканал» відключило, продемонструвавши, хто в домі господар.

Вирушаючи цими днями в Києві на навчання, що стосувалося саме правових засад діяльності ЗМІ, взяла із собою, зрозуміло, публікацію «Власнику – доходи, людям – зашморг? або Чому Обленерго боїться розрахункових книжок і нав’язує новий, незаконний Договір», через яку все почалося, та рішення Шевченківського  районного  суду, щоби з ним ознайомилися провідні медіа-юристи Фонду стратегічних судових справ у сфері свободи слова та діяльності ЗМІ. Тож, на думку профі, які працюють із судовими справами у Європейському суді у Страсбурзі, з трьох задоволених судом претензій принаймні одна є яскраво вираженим оціночним судженням, а дві інших мають факти на підтвердження. Сподіваюсь, Апеляційний суд розбереться в цих юридичних хитросплетіннях справи.

Людмила ЧЕРЕДАРИК  

Запис «Версії» не програли суду з ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» – вже тому, що виграло суспільство! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Наразі мінімальний страховий стаж становить 15 років, – розповідає чиновник. – Якщо людина досягне пенсійного віку і не матиме мінімального стажу, вона не матиме й права на державне пенсійне забезпечення, – наголосив Михайло Васильович.

За законом, особа, що не бере участь у солідарній системі пенсійного забезпечення, не отримає пенсію. Не має така особа права і на виплату лікарняних. Тому всі, хто бажає мати пенсію, повинні брати участь у системі соціального страхування впродовж усієї трудової діяльності.

От, наприклад, сплачуючи нині мінімальний розмір соціального внеску – а це 398 грн. – ви вже можете претендувати на мінімальну пенсію – зараз це 894 гривні.

Середній розмір пенсії у січні 2013 року в краї склав майже 1 300 грн., що на 18,4% більше, аніж у січні 2012 року, тоді це було понад 1 090 грн.

Пан Романів нагадав представникам ЗМІ, що цьогоріч підприємці-спрощенці мають відзвітувати за минулий рік не до 1 квітня, а до 11 лютого.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»  

Запис Не сплачуєш соціальні внески, на пенсію не розраховуй спершу з'явиться на Медіа-Версії.

…Переломний 2012 рік відзначився як пора «реорганізації» міської культури: та, що дісталася у спадок від «папередників», прийшлася не по зубах і не до апетиту новим менеджерам демократії. До 10-ліття Культурно-мистецького центру «Українська книга» у фарватері прийняття «мовного закону» усміхнена міська влада підняла податок на торгівлю українською друкованою продукцією. Коли легендарний «Букініст», а з ним і менш легендарну, хоча і знану в радянські часи, «Науку» та інші книгарні реорганізували разом із директорами, в ролі найпочесніших цапів-відбувайлів року опинились Наталія Барановська і Марина Лібанова, а з ними письменники та депутати, яких «покращили» і «розвели як котят». Потиском кнопок у залі обласної ради і розчерком найгуманнішого у світі Шевченківського районного суду в Чернівцях поставлено крапку на славі міста книгарень. На черзі кав’ярні?..

…Або фонтанчики. Гріх не пригадати помпезне відкриття мініатюрного фонтана на розі вул. Головної і Шолом-Алейхема. Благотворна аура «в.о.» міського очільника виявилася, щоправда, нетривалою: вже через кілька днів після реконструкції вода почала час від часу зникати, а у спекотному липні чернівчани про питну воду на «будинку-кораблі» й думати забули. Страшно сказати, але в грудні начальник водоканалу Володимир Андрущак «порадував» чернівчан звісткою про розбудову прутських водозаборів – після такого повороту вода, варто очікувати, гарантовано зникатиме і в річці…

Синьківський олігарх елегантно купує місто – а місто не менш елегантно продається

…Усмішка Віталія Михайлішина, однак, не пережила виборів до Верховної Ради: міський очільник так і не визначився між любов’ю до міста і любов’ю до законів, тож із мерського крісла вирішив стрибнути одразу до парламентської зали. При цьому примудрився не лишень із тріском програти кампанію, але й «дістати» всіх чернівчан посмішкою щасливого «представника обласного центру». Після того, як Микола Федорук «на кого ж нас полишив», чернівецька толерантність не витримала наруги і дала тріщину у самому фіналі кампанії: мова Геннадія Москаля 2012 року втратила інтимний ореол і відтепер стала нормативним лексиконом міста. Втім, чернівецька аудиторія «Facebook» і без того не нудьгувала: з віртуальним троллем Іваном Трачем на невибагливий чернівецький грунт перекочували куди дотепніші заморські технології політичних розборок…

…А з газовими закупками Дмитра Фірташа – і його мільйони, з барського плеча розкидані між Чернівецьким університетом, театром, філармонією, органною залою, Різдв’яним «палацом» і фестивалями поезії й маланок. Синьківський олігарх елегантно купує місто – а місто не менш елегантно продається. Якщо професійний залізничник Дмитро Фірташ зглянеться на подорожніх і виконає обіцянки Михайла Папієва про прискорення потягу «Чернівці-Київ», подарує додаткові вагони та профінансує добудову гілки в обхід молдовського кордону – чесне слово, продамося і ми. А поки що терплячим чернівчанам доводиться хіба що відкладати кошти на авіаквитки з надією, що повітряне сполучення зі столицею колись таки відкриється. І буде по кишені.

…Тож і закордонних гостей приймати не соромно буде – чи то хасидів у резиденції чудотворного садгірського цадика, переданій міською владою у півстолітнє користування єврейській громаді міста, чи то міністрів закордонних справ і патріархів, які періодично навідують Чернівці з інспекціями автомобільних доріг і роботи комунальних служб. Як з’ясувалося, для жителів міста не таким страшним виявився ймовірний кінець світу, як гарантований початок зими – традиційно не обійшлось без поламаних депутатських ребер, розбитих голів, обірваних проводів і засипаних сміттям вулиць. Принаймні, тепер чернівчани зрозуміли, що для комунальників різниці між прізвищами мерів немає – «цирк поїхав, клоуни залишилися», а з клоунами – і гори снігу на кожній чернівецькій площі…

…А з горами снігу залишився і Михайло Папієв, якого, всупереч усім очікуванням, Президент так і не відправив до багатонаціональної Індії переймати досвід вибіркової газифікації, вирубки лісів і зрощування місцевого сепаратизму. Як і в далеких екзотичних країнах, у місті 2012 року з’явився власний мистецький шедевр вартістю 250 тисяч гривень – пам’ятник чи то квітці, чи то равлику на знак солідарності з усіма футбольними фанами, які з нагоди Евро-2012 не приїхали до Чернівців.

…Мабуть, тому, що сучасне мистецтво вже й без цього освоїлося в місті Че: у рамках III Міжнародного фестивалю «Meridian Czernowitz» поезія і музика лунали не лишень у нічних клубах і на верандах кафе, але й на Калинівському ринку, звідки тягнеться живильне коріння всілякого чернівецького меценатства. Однак прихильність Фортуни плинна: один з перших спонсорів поетичного фестивалю Іван Ринжук протягом 2012 року так і не зміг вийти з-за грат чи вдало застрибнути до опозиційного виборчого потягу. Або зістрибнути з нього: значно вдалішим цей рік видався для Віталія Ткачука, який після креативних обіцянок-цяцянок дослужився таки до власного кафе на вул. Кобилянській, відкритого одразу після зняття кандидатури – вірогідно, на заощаджені на кампанії кошти…

…Та не всюди політика робиться гладко: у грудні парламентські методи дискусії перекочували й до буковинської провінції, відзначившись першою та, вірогідно, не останньою бійкою на сесії обласної ради. З іскрами дискутували й за кулісами: цілий рік небайдужі чернівецькі ЗМІ гуділи навколо звільнення актора Івана Даніліна та його феєричне поновлення після тривалої судової тяганини. 2012 рік продемонстрував, що питання культури в місті так само не обходяться без скандалів, як і звичайний «дерибан»: горезвісні кінотеатри «Чернівці» та Івана Миколайчука вчергове з фанфарами шукали інвесторів. Хто здивується, якщо й вони скоро вилетять у чиюсь «газову трубу». Якщо так триватиме й надалі, то як земельні, так і освітні питання в місті стануть звично вирішуватися гранатами. Покращення констатуватимемо вже сьогодні.

Запис Чернівці-2012 очима медіа-експерта Святослава Вишинського спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На прес-конференції Миколи Федорука, яка відбулася у вівторок, журналістка, яка напередодні звільнилася з ТВА, бо не хотіла робити замовні сюжети, тобто так звану «джинсу», стала детонатором вибуху, який, – почекаємо ще день-два – може «гідно» завершити виборчу кампанію у Чернівцях.

Еммин виступ був емоційним і багато в чому справедливим. Та боротися в нинішній ситуації з 25-им кадром – це теж ставати на чийсь бік. Якби все це відбулося після виборів… Утім, Еммі Антонюк слово:            

– …Вчора, коли звільнялася, я думала що прокинуся просто безробітною, фрілансеркою (вільний журналіст – ред.), ким завгодно. І я точно не знала, що буду з вами зараз говорити. Звільнилася, тому що соромно. Зараз соромно, тому що не зробила це раніше. Тому що дочекалася до етапу, коли вже питання стояло руба: або ти ідеш додому і не дивишся в очі сусідам, тобі соромно дивитись в дзеркало і ти розумієш…

…що все, ти для себе як людина завершилася на цьому. Тому пішла. З улюбленої роботи.

Хочу сказати для тих, хто не читає блоги, не так добре розуміється, що нині відбувається, хто просто дивиться телевізор… Що у Чернівцах, грубо кажучи, журналістика майже померла. Бо майже всі канали, переважна більшість газет займаються тим, що купують вашу любов. За великі гроші. І можна було чотири дні пересидіти, перетерпіти. Бо з понеділка життя триватиме: виборів не буде, «джинси» не буде. Але так ми перетерпимо, пересидимо і втратимо значно більше, ніж ми собі можемо уявити. І може це дуже пафосно звучить… Я дуже хочу, щоби талановиті, сильні журналісти з Чернівців набралися сміливості і так само розповіли, що відбувається. Я писала «джинсу». Я писала сюжети новин, де, свідомо знаючи, що це – за гроші, ставила в них Михайлішина. Я скажу, що це робив не те що кожен другий, напевне, кожен журналіст, який пише про виставку бісера чи сесію міської ради. Але прийшов момент, коли стало бридко… (аплодисменти присутніх журналістів).

Відповідаючи на запитання колег, панянка Антонюк зупинилася і на роботі команди піарників, яка обслуговує одного із кандидатів у народні депутати:

 – …існує дуже багато маніпуляцій, різних методів, якихось там піар-шляхів, щоби оцей дядя, який сам по собі є абсолютно білий лист, щоби зробити його для вас таким, аби вам було смачніше на нього дивитися. Аби він вам був привабливішим, аби ви його полюбили. Ну це як вигаданий персонаж! Бо, відверто кажучи, що являє собою Віталій Михайлішин, я особисто не знаю і тому не можу сказати. Але я знаю, що там  понапридумували і чого треба дотримуватися, коли ти про нього говориш. Тобто, якщо ви вирішили за нього голосувати, то я боюся, що ви просто навіть не знаєте, за кого ви голосуєте. Тобто, так само як я не знала, про кого я писала, бо це сукупність маніпуляцій і дуже вдалих піар-ходів.

Забродський VS  Антонюк

Генеральний директор ТВА Василь Забродський після виступу Емми Антонюк на прес-конференції опозиційного кандидата-мажоритарника Миколи Федорука зібрав власну, на якій спростовував усе сказане журналісткою, що звільнилася з каналу ТВА за власним бажанням.

Зрештою, уся ця не вельми приємна для місцевих ЗМІ ситуація – продовження передвиборного двобою між провладною партією та опозицією. А боротьба ця з обох боків є не надто толерантною.

Вл. інф.

Запис Емма Антонюк про вдалі маніпуляції та піар-ходи спершу з'явиться на Медіа-Версії.