Верховна Рада зробила черговий крок у реформі житлово-комунальної сфери і 262-ма голосами підтримала у повторному другому читанні і в цілому нову редакцію Закону «Про житлово-комунальні послуги». Перед голосуванням парламент розглянув кілька сотень поправок до закону, який перебуває в Раді від лютого 2015 року.

Заступник голови уряду – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко наголосив, що новий закон забезпечить населення якісними комунальними послугами за справедливою ціною. Та, за його словами, це тільки перший крок і треба буде ще попрацювати над додатковими інструментами, які дозволять посилити контроль за постачальниками послуг. Принаймні, при встановленні робочих договірних відносин будуть прописані права і обов’язки як надавача послуг, так і їхнього споживача.

Зокрема, новий закон змінює порядок укладення споживачами договорів на отримання житлово-комунальних послуг, тобто – управління, водопостачання, вивозу відходів, постачання газу та електрики. Мешканці багатоквартирних будинків мають укладати окремі договори на кожну послугу. А ще, згідно з документом, з тарифу на воду і тепло для цих же мешканців багатоповерхівок виокремлять витрати на утримання абонентських служб.

Згідно з прийнятим законом, від 1 січня 2019-го споживачі платитимуть штраф у розмірі однієї сотої відсотка за кожний день прострочення оплати житлово-комунальних послуг. Тобто сто днів прострочення платежів «коштуватиме» 1% від суми заборгованості. Максимальна сума пені на рік становить 3,65%. Але пеня не застосовуватиметься, якщо споживачі встигнуть вчасно внести плату до 20 числа. Та коли споживачам затримуватиметься субсидія чи якась інша відповідна пільга з вини держави, у такому випадку пеня за прострочений платіж не повинна нараховуватися.

Штрафних санкцій уникнуть також громадяни, які зможуть документально довести наявнузаборгованість із зарплати.

Утім, тепер борги за послуги ЖКГ не завадять субсидіям. Водночас такі борги не можуть бути занадто великими.

Запис Що треба знати про комуналку українцям або Про нове у сфері ЖКГ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про підміну понять і популізм у політиці стосовно житлово-комунальних тарифів

– Рішення про мораторій на підвищення житлово-комунальних тарифів на рівні місцевих рад почали виникати як гриби після дощу. Як відомо, слідом за Київською, Дніпровською, Житомирською міськими радами таке ж рішення намагалися прийняти чернівецькі депутати. Чи варто цьому радіти? Щось може змінитися?

– На жаль, подібні рішення – чистісінької води популізм. Хоча простий люд нахвалює обранців за свідомість. А все тому, що ніхто не хоче думати: адже, за логікою, слідом за  рішенням про мораторій місцева влада має прийняти рішення про продаж газу підприємствам теплокомуненерго за старою ціною. Але цього зробити вона не може, бо це не належить до компетенції ні районних, ні міських, ні обласних рад. Хіба що місцева влада ризикне скоротити видатки на охорону здоров’я освіту, культуру й забере гроші в дитячих садків, лікарень і шкіл, спрямувавши їх місцевому виробнику тепла. Хотів би ще сказати – і гарячої води, та її в нас немає.
Більше того, вже подейкують, що таким чином знову створюються умови для списання підприємствам теплокомуненерго України всіх боргів – праведних і неправедних – на десятки, якщо не на сотні мільярдів гривень.

– Франце Карловичу, але ж ви не можете не погодитися, що реформа ціноутворення на енергоносії здійснена винятково за рахунок, тобто коштом населення!

– Цілком слушне зауваження. Скажу більше: це єдина економічна реформа, що її здійснила нова  українська влада за два з половиною року свого правління. Інших реформ не було. Принаймні, тих, що зачіпають інтереси великого бізнесу, олігархів, корупціонерів. Як, на жаль, не здійснені реформи, що збільшують інвестиційну привабливість, конкурентоздатність, забезпечують детінізацію економіки тощо. Зате населення тепер сплачуватиме справжню ринкову вартість за газ і послуги опалення, як уже пару десятиліть платить за продукти харчування, одяг та все інше.

– Але ж нині у країні війна, економіка і далі стрімко падає вниз, девальвується національна валюта… Як у таких умовах підвіщувати тарифи на комунальні послуги? Це ж означає, що люди просто опиняться на вулиці!  

– І тут з вами не сперечатимусь. А найганебніше знаєте, що? Те, що уряд і пальцем об палець не вдарив, аби якось полегшити ситуацію. Адже, як відомо, підвищення цін на енергоносії до рівня ринкових нібито було вимогою МВФ та інших фінансових донорів України, без чиїх кредитів країна не впоралася б із своїм дірявим жебрацьким бюджетом. З одного боку це так. Але не обійшлося й без лукавого. Бо МВФ, повірте, зовсім не цікавить ринковий принцип тарифоутворення в тій чи іншій галузі. Йому до цього… паралельно. МВФ цікавить перш за все збалансованість державного бюджету країни, яка отримує допомогу, збалансованість її місцевих бюджетів і бюджетів великих державних корпорацій, в даному випадку – «Нафтогазу». Якби український уряд  досяг би хоча б якихось успіхів у інших реформах, які дозволяють наповнити державний і місцевий бюджети, МВФ давно махнув би рукою на вартість газу. Адже під час перемовин з фінансовими донорами українська сторона могла б пообіцяти закрити прогалини в бюджеті грошима, приміром, того ж Януковича. Вистачило б, мабуть, і суми, яку українські олігархи приховують від оподаткування, окрім тієї, від якої нібито законно звільняються… Реформи у бік зростання економіки теж би, ймовірно, задовольнили МВФ і він закрив би очі на «неринкову» вартість газу. Та цього не зробили через те, що такі реформи зачіпають інтереси політико-фінансових кланів країни, а перечити їм не хочуть ні уряд, ні народні обранці з ВРУ. Їх задовольняє найлегший вихід із ситуації: нахабно зняти кошти з громадян. А 34 млрд гривень, що їх закладено до бюджету на субсидії, нехай нікого не вводять в оману, бо ці гроші візьмуть із наших з вами податків  – у збиток забезпеченню армії, яка воює, дорогам, охороні здоров’ю, освіті…

– Дехто з політиків уже кличе народ на тарифний Майдан… Чекають осені…

– Як на мене, завдання держави полягає в тому, щоби люди за свою працю отримували достатньо грошей на забезпечення гідного життя – без дотацій і субсидій. Але для цього потрібні реформи, які викличуть найбільший ґвалт і паніку саме серед олігархів, організаторів тіньових економічних схем, корупціонерів. Ці реформи мають болюче вдарити по їхніх бездонних кишенях. І саме завдяки цьому в країні не тільки почнеться економічне зростання, а й  більш справедливо розподілятимуться доходи між різними  прошарками населення. Ось про це мають говорити політики. А все інше – від лукавого. Та, на жаль, наші політики недалекоглядні, тож вони не в змозі зрозуміти, що теперішні втрати, якби вони на них зважилися, у подальшому, разом із зростанням економіки України, принесли б зростання й їхнім власним бізнесам. Або ж їм не вистачає мужності визнати, що вони вже давно поставили хрест на проекті «Україна» і хапають наостанок, що можна.

– Швидше, останнє?

– Час розставить усі крапки над «і».

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис «Легше зняти гроші за комуналку з населення, ніж провести реформи, що зачеплять інтереси політико-фінансових кланів країни» – експерт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якість питної води контролюватимуть спеціальні регіональні лабораторії. Про це вельми гучно, але, ймовірно, дещо завчасно заявив виконувач обов’язків міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Олександр Аліпов під час брифінгу в Кабінеті Міністрів України. За його словами, в рамках програми «Питна вода України» Мінрегіон готовий створити спеціальну «лабораторну раду», яка комплексно вирішуватиме питання контролю за якістю питної води.

Зокрема, чиновники планують створити мережу регіональних лабораторій, закріпивши за кожною відповідну територію з 3-5 областей. Як варіант, це можуть бути лабораторії у Львові, Вінниці, Києві, Харкові, Сімферополі, Донецьку. Такі лабораторії контролю якості питної води та стічних вод обіцяють оснастити сучасним контрольно-аналітичним обладнанням.

Питання контролю якості води, яку п’ємо, безперечно, важливе і хвилює переважну більшість людей. Кожний хоче бути певним, що з крану в його оселі тече якісна за хімічними та бактеріологічними показниками вода, та пити чисту живицю. Тож і підняти це питання напередодні виборів – ледь не справа честі для нинішніх владників.

Поговорити – поговорили. І нібито все правильно, адже розв’язувати цю актуальну проблему якості питної води треба край. А пересічні громадяни, тобто ми з вами, щиро перейнялися і повірили, що вже незабаром гарантовано споживатимемо кришталево чисту воду.

А повірили, знову ж, у що? У чергову утопію, майстерно витворену для нас владниками. Пан Аліпов, кажучи «буде створено», «буде оснащено», трохи забув згадати, що загальнодержавна програма «Питна вода», в якій і значиться пункт про впровадження таких регіональних лабораторій, розрахована до… 2020 року.

Отже,  і розвиток та реконструкція систем централізованого водопостачання й водовідведення, і охорона джерел питного водопостачання, і доведення якості  питної води до вимог державних стандартів, і розроблення та впровадження науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок із застосуванням новітніх технологій та обладнання – не наше з вами сьогодення, а, швидше, далека перспектива.

Як повідомив начальник управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Георгій ЛЕОНТІЙ, програма «Питна вода» діє від 2006 року. Проте цими роками вона практично не фінансувалася:  кошти виділялися тільки на окремі заходи програми. З величезних, ледь не захмарних сум, передбачених на папері, насправді регіон отримує щонайбільше 5–6% коштів.

– Торік на Чернівецьку область було спрямовано 4 млн. 344 тис. грн. На проведення робіт на водогоні «Кельменці» і станції третього підйому «Шубранець» профінансовано 607 тис. грн. з державного та 343 тис. грн. з місцевого бюджету, – каже головний комунальник області. – Нині  ми подали до Міністерства документи ще на 2,5 млн. грн. – на завершення цих двох об’єктів із введенням в експлуатацію – та на 3 млн. грн. на продовження встановлення в області систем очищення води.

За словами Георгія Леонтія, такі роботи виконувалися й торік. Зокрема, в Чернівецькій області (геріатричний пансіонат в Петричанці, ліцей у Старому Вовчинці, ЗОШ у Молодії, ЗОШ в селі Йорданешти, два НВК у селі Купка на Глибоччині, Глибоцька ЦРЛ, ЗОШ у Кам’яній на Сторожинеччині) встановили 8 систем водоочищення загальною вартістю 2 млн. 319 тис. грн. Проводилися роботи з ремонту силового обладнання та заміни водопровідно-каналізаційних мереж.

Якщо попередніми роками в рамках програми «Питна вода» фінансувалися заходи з водопостачання та водовідведення, то поточного року – тільки водоочищення та резервуари. Мережі ж, якими транспортується вода до наших помешкань, столичні чиновники цього року залишили без уваги. Але кому потрібна система водоочищення в школі чи лікарні, якщо мережі давно прогнили?

Щодо створення регіональних лабораторій, поки що жодних офіційних документів з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства до управління ЖКГ ОДА не надходило.

Про створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води поки нічого не чули й в КП «Чернівціводоканал». За словами інженера з якості «Чернівціводоканалу» Любові БАРАНОВОЇ, якість питної води пильнує лабораторія комунального підприємства: здійснює виробничий контроль безпечності та якості води в місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.

– Лабораторія наша атестована, наявне устаткування використовується згідно з паспортами експлуатації, – каже пані Любов. – Щороку обладнання перевіряють фахівці Держстандарту і роблять висновок про можливість його подальшого використання для досліджень води за мікробіологічними, паразитологічними, санітарно-хімічними показниками.

Інженер з якості КП «Чернівціводоканал» запевнила, що відбір проб питної води для контролю за її якістю представники підприємства здійснюють регулярно, паралельно раз на місяць дослідження проводить й санітарно-епідеміологічна станція. Нині якість питної води в чернівецькому водогоні відповідає нормам.

У перспективі створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води виникають цілком закономірні запитання: наскільки доцільно витрачати кошти на створення нових лабораторій, спрямовувати фінансовий ресурс на утримання штату, оплачувати працівникам відрядження, фінансувати консервування та транспортування проб і здійснювати ще низку витрат, якщо в кожній області вже діють лабораторії водоканалу та санепідстанції. Чи не дублюватимуть новостворені підрозділи функції, які вже багато років поспіль здійснюють зазначені структури і чи не буде це черговим засобом відмивання коштів десь там у владних верхівках?

У будь-якому разі, будемо чекати на обіцяні «впровадження устаткування доочищення питної води, новітніх технологій і дослідно-конструкторських розробок, оснащення лабораторій контролю якості води та стічних вод сучасним контрольно-аналітичним обладнанням». Хтозна, може, нам, наївним та довірливим, пощастить-таки, і ми дочекаємося виконання обіцянок? Тільки от, аби нам дотримання чиновницького слова боком не вийшло. Бо ж кажуть «для людей», а мають на увазі знову власну кишеню.

Довідково

За інформацією облСЕС, в області працює 35 водопроводів, з них 14 комунальних, 14 відомчих і 7 сільських. З відкритих водоймищ функціонують 4 комунальних, 1 відомче і 2 сільських, 1319 джерел децентралізованого водопостачання (громадських криниць).

Контроль за якістю води здійснюють 8 відомчих лабораторій на комунальних водопроводах. На сільських водопроводах лабораторій немає. Санепідслужбою укладені угоди на проведення лабораторних досліджень з відомствами, які мають у підпорядкуванні водопроводи без відомчих лабораторій.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Обіцянка – цяцянка. Особливо напередодні виборів спершу з'явиться на Медіа-Версії.