Сьогодні ввечері Європейська комісія “За демократію через право”, більше відома за назвою “Венеціанська комісія”, схвалила експертний висновок щодо мовних положень українського закону “Про освіту”.

Цей документ є доволі об’ємним, його обсяг – близько 25 сторінок, та з практичної точки зору найцікавішим є заключна частина документа, яка містить висновки та рекомендації для України. Саме на ці положення посилатимуться як український уряд, так і уряди наших сусідів.

Офіційно висновок “Венеціанки” буде опублікований у понеділок. Тим часом “Європейська правда” підготувала для своїх читачів повний переклад документа, з урахуванням змін, внесених у Венеції. Ми публікуємо український переклад даного документа:

* * * * *

8 грудня 2017 року
Венеція
Scuola Grande di San Giovanni Evangelista

Венеціанська комісія розглянула положення, що стосуються мови освіти, у новому Законі про освіту, схваленому Верховною радою України 5 вересня 2017 року.

Відтоді як Україна набула незалежності, мовна проблема завжди була помітною в національних дебатах. Це питання з повним правом вважали важливим чинником – якщо не головним фактором – у питанні розбудови держави та нації.

Водночас треба визнати, що у специфічному демографічному, соціальному та геополітичному контексті, що склався в Україні, розробка мовної політики, здатної відповідати на різноманітні очікування та інтереси в українському суспільстві, враховувати стандарти та лінгвістичні права і більшості, і меншості, з усією відмінністю історичних даних, очікувань та потреб, є складним завданням.

А в ситуації, яка склалася в країні зараз, це твердження тим більше є вірним.

Венеціанська комісія хотіла б підкреслити, так само, як говорила про це у попередніх висновках, що

сприяння посиленню державної мови та її обов’язковість для всіх громадян є законною і навіть похвальною метою держави.

Те саме стосується державних заходів для вивчення мови всіма громадянами, які є шляхом до подолання існуючих нерівностей та сприяють ефективнішій інтеграції в суспільстві осіб, що належать до національних меншин.

Хоча проведення всеосяжної реформи української системи освіти, схоже, сприймається загалом позитивно, новий Закон про освіту пропонує також нові принципи використання мов для здобуття освіти та мов як предмету навчання. Зокрема, стаття 7 нового закону, зменшивши обсяги освіти мовами меншин, особливо після завершення початкової школи, викликала сильну критику та протести як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.

Ця критика значною мірою виправдана, з низки причин.

Та редакція статті, яку було схвалено, суттєво відрізняється від проекту, щодо якого відбувалися консультації з меншинами. Стаття 7 містить важливі двозначності та, як видається, не забезпечує дотримання ключових принципів, необхідних для виконання рамкового закону при застосуванні міжнародних та конституційних зобов’язань країни. Водночас вона містить певні гарантії щодо освіти мовами меншин, але переважно обмежена початковою освітою. Точний обсяг таких гарантій не є настільки гранично ясним, як це має бути в законі. Схвалена редакція дійсно дозволяє радикально змінити попередній мовний режим, принаймні у середній освіті, привівши її до системи, орієнтованої на обов’язкове використання української мови в якості мови навчання.

Якщо це станеться, це призведе до серйозного зменшення можливостей, що надаються особам, які належать до національних меншин, для навчання їхніми мовами, що становить непропорційне втручання в існуючі права осіб, які належать до національних меншин. Крім того, короткий термін впровадження нових правил викликає серйозні занепокоєння щодо якості освіти.

З іншого боку, оскільки стаття 7 встановлює рамкову законодавчу базу, і через те, що вона не зазначає деталі, як саме вона повинна бути реалізована,

існує достатньо простору для такого її тлумачення та застосування, які більше відповідає вимогам захисту національних меншин.

Венеціанська комісія вітає те, що українська влада готова використовувати такі можливості.

У початковій освіті стаття 7 містить певні гарантії лише щодо продовження навчання мовами меншин, але це не є перешкодою.

Венеціанська комісія розуміє, що українська влада має намір продовжувати викладання більшості предметів мовами меншин у конкретних класах для національних меншин.

У середній школи (після початкової) стаття 7 ставить на меті однозначне підвищення ролі державної мови та зменшення ролі мов меншин, але також залишає можливості для певної гнучкості. Закон про освіту є рамковим законом, а закон про середню освіту, який ще має бути схвалений, міг би передбачати детальніші та збалансованіші рішення.

Якби закон був імплементований таким чином, що мови меншин викладалися лише як предмет, без можливості вивчати інші предмети мовами меншин, це явно було би непропорційним втручанням у існуючі права меншин. Однак параграф 4 статті 7 передбачає правову основу для викладання інших предметів офіційними мовами ЄС.

Намір української влади, по суті, полягає у використанні цього положення, щоб забезпечити викладання інших предметів цими мовами.

Це може бути прийнятним рішенням для цих мов, але лише за наявності достатніх гарантій у законодавстві

щодо того,  що обсяг вивчення цих мов буде достатнім для отримання високого рівня усного та письмового володіння мовою, достатнього для вирішення складних питань. Ці гарантії мають бути погоджені в ході адекватних консультацій з меншинами.

Двосторонні переговори з державами-членами ЄС, яким відповідають ці меншини, можуть надати корисну допомогу у виконанні статті 7.

Проте цей пункт не передбачає рішення для мов, які не є офіційними мовами ЄС, зокрема для російської, як найбільш широко використовуваної в Україні мови після державної. Менш сприятливе ставлення до цих мов важко виправдати, і тому постає питання про його дискримінаційність. З огляду на ці міркування, коректним рішенням було би внесення поправок до статті 7, які замінили би це положення на більш збалансоване та  чіткіше сформульоване.

Питання дискримінації мов інших меншин, тих що не є офіційними мовами ЄС, також має бути вирішене під час такого перегляду.

Поза тим, багато питань можуть також негайно розглядатися через інші законодавчі акти та при виконанні ст. 7 у тому вигляді, як вона ухвалена – в тому числі через ухвалення закону “Про середню освіту”. У зв’язку з цим Венеціанська комісія рекомендує, зокрема:

• повною мірою використовувати гнучкість, передбачену п. 4 ст. 7, при ухваленні імплементаційного законодавства  для забезпечення значного рівня викладання офіційними мовами ЄС для відповідних меншин;
• продовжувати забезпечувати достатню частку освіти мовами меншин у початковій та середній школі, на додаток до вивчення державної мови;
• покращити якість викладання державної мови (для представників меншин. – ЄП);
• внести зміни до перехідних положень закону “Про освіту”, забезпечивши довший перехідний період для поступового здійснення реформи;
• звільнити приватні школи від нових мовних вимог відповідно до статті 13 Рамкової конвенції;
• розпочати в рамках виконання нового закону “Про освіту” новий діалог із представниками національних меншин та усіх зацікавлених сторін щодо мовного питання у освіті.
• забезпечити, щоби виконання Закону не загрожувало збереженню культурної спадщини меншин та безперервності вивчення мов меншин в традиційних школах.

Венеціанська комісія та Генеральна дирекція з питань демократії Ради Європи залишаються в розпорядженні української влади для будь-якої необхідної подальшої допомоги.

Запис “Венеціанська комісія” схвалила експертний висновок щодо мовних положень Закону “Про освіту” (ТЕКСТ УХВАЛИ) спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як відомо, Україна звернулася до Європейської комісії за демократію через право (або Венеціанської комісії) щодо мовної статті прийнятого закону «Про освіту». Цей міжнародний орган аналізує за потреби законодавчі акти європейських країн щодо їх відповідності міжнародним правовим стандартам. Від України в комісії бере участь відомий юрист і політик Сергій Головатий. У великому інтерв’ю «Главкому» пан Головатий висловив кілька думок про спірний закон та ймовірні рекомендації Венеціанської комісії, які вона має оприлюднити 11 грудня.

* Україна правомірно відстоює своє право навчати дітей в своїх школах державною мовою й вільна у виборі своєї моделі визначення мови навчання в школах, переконаний Сергій Головатий. Як зазначає політик, в Україні діє 581 школа виключно з російською мовою викладання (356 тисяч учнів), 78 шкіл виключно з румунською мовою викладання (19 тисяч учнів), 71 школа виключно з угорською мовою навчання (близько 16 тисяч учнів).

«Утім, такого, – говорить Головатий, – коли навчання повністю здійснюється виключно мовою національної меншини, не допускає жодна країна Європи!».

* Українським меншинам у сусідніх державах (Угорщині чи то Румунії) не надано можливості здобувати освіту материнською мовою. Українці здобувають за кордоном освіту державними мовами тих країн, де вони проживають.  

* Угорщина та Румунія протестують проти нового українського закону «Про освіту», бо з ним для них закінчується така собі «комуністична лафа», коли «коштом української держави, а точніше – за кошт кожного українського платника податків, навчання у школах у певних регіонах здійснювалося державними мовами Угорщини або Румунії».

* Поведінка офіційного Будапешта щодо українського закону «Про освіту» є навіть більш  агресивною. Україна вже має досвід: Путін, анексуючи Крим, обґрунтовував свою агресію необхідністю захисту «русскоязычних соотечественников». 

«Так зване «мовне питання» в Україні — це, на жаль, один із найдошкульніших інструментів гібридної війни, що її Росія безперестанно вела й веде проти нас, вимагаючи надати російській статус другої державної, бо має на меті, щоб внаслідок цього українська мова, а з нею й незалежна Українська держава пішли в небуття», — говорить Головатий.

* «З якого це дива ми всі разом – громадяни України – маємо готувати за власний кошт майбутніх спеціалістів чи посадовців для сусідніх держав?! Кому ще й досі незрозуміло, що на Українській державі лежить обов’язок забезпечити кожному громадянинові України безвідносно його чи її етнічного походження освіту саме українською мовою як державною задля того, щоб він чи вона мали повну гарантію свого недискримінаційного майбутнього щодо будь-якої професійної чи іншої посади в системі державних органів, установ чи закладів або щодо будь-якої ділянки приватного бізнесу?!» – коментує ситуацію Сергій Головатий.

То що ж, почекаємо на рекомендації Європейської комісії за демократію через право.

Дмитро ЦАРЕНКО, інтернет-оглядач «Версій»

Запис Член Венеціанської комісії розповів, що міститиме її висновок щодо українського закону «Про освіту» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Більше половини дітей, які відвідують школи з угорською і румунською мовами навчання, не можуть здати ЗНО з української мови, а половина – з математики рідною мовою.

Про це заявила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич в ефірі одного з телеканалів, – повідомляє Укрінформ.

«60% дітей шкіл з угорською мовою навчання, так само як і з румунською мовою навчання, не можуть здати навіть ЗНО з української мови. Тобто, доступу до вищої освіти у них вже немає. Більш того, до 50% не можуть здати математику на своїй рідній мові. Це теж велика проблема. І це свідчить ще й про низький рівень якості освіти в частині шкіл, тому що більшість з них – це школи на сільських територіях. І це теж робить свій вплив. І коли це сільська територія є місцем компактного проживання, то дитина не чує взагалі української мови», – підкреслила Гриневич.

Вона зазначила, що політики в деяких країнах Європи не сприйняли мовну статтю українського закону «Про освіту», оскільки не заглиблюються в неї.

«Зустрічі з міністрами освіти різних країн, які виражали тим чи іншим чином свою стурбованість текстом статті, показали, що вони читають його нецілісно… Угорщина – це взагалі окремий варіант. В Угорщині зараз триває передвиборча кампанія. І, на жаль, треба визнати, що частина наших громадян мають угорські паспорти і голосують на виборах. І звичайно, що їх політики тепер змагаються, хто краще захистить інтереси угорців в Україні, іноді навіть не заглиблюючись всередину самої суті процесу», – зазначила міністр.

Однак, за словами Гриневич, зустрічі з міністрами освіти, а також з міністром людських ресурсів Угорщини показали, що «вони розуміють повну адекватність наших аргументів», і в результаті цих зустрічей «вже виникає більш конструктивна позиція». А щодо поляків, то вони усвідомили під час переговорів, що сьогодні польські школи навчають так, як Україна пропонує в цьому законі, зазначила вона.

«Ми дійсно маємо можливість в початковій школі вчити в основному мовою меншини, поки діти оволодіють певним рівнем державної мови. Після цього, в залежності від готовності дітей, ми можемо відводити частину навчального часу на навчання державною мовою та збільшувати цей обсяг навчання державною мовою в старших класах. В результаті ми маємо частину предметів мовою меншини, а частину предметів – державною мовою. І саме те, що дитина не тільки вчить державну мову як предмет, а застосовує його для вивчення інших предметів, збільшує термінологічну базу, покращує лексичний запас дитини українською мовою», – пояснила вона.

Запис Більше половини дітей, які відвідують школи з угорською і румунською мовами навчання, не можуть здати ЗНО з української мови, а половина – з математики рідною мовою, – Лілія ГРИНЕВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ухвалений кілька тижнів тому Верховною Радою закон «Про освіту» дає примарну, але надію на те, що в українських школах розпочнуться позитивні зміни. Поки що невідомо, як саме будуть побудовані навчальні плани й програми для учнів, які навчатимуться 12 років, якою буде кількість дітей у класах і школах. Невідомо також, як уявляють чиновники від освіти інклюзію, для якої в сучасних українських школах немає ані умов, ані спеціально навчених педагогів і вихователів. Про фінансування шкіл і шкільні побори і говорити не будемо, бо це варте окремого матеріалу. Однак, із тексту закону вже можна сформувати перелік привілеїв для тих, хто працюватиме в школах.

Що ж саме гарантує закон «Про освіту» вчителям?

По-перше, держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:

*належні умови праці та профілактичний медогляд;

*оплату підвищення кваліфікації;

*правовий, соціальний та професійний захист;

*диференціацію посадових окладів (ставок зарплати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені, вчені звання;

*щорічну грошову винагороду в розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання обов’язків;

*виплату допомоги на оздоровлення в розмірі місячної зарплати при наданні щорічної відпустки; *надання пільгових дострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабміном;

*пенсію за вислугу років;

* інші гарантії, визначені законами України.

За працівником освіти зберігається також попередній середній заробіток у разі захворювання, яке тимчасово унеможливлює виконання посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу (та пенсіонерам, які також раніше працювали педагогами в таких населених пунктах і після виходу на пенсію залишилися там) забезпечується безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Така пільга надається в разі, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні півроку не перевищує величини доходу, який дає право на податку соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабміном.

Такі працівники мають право і на безоплатне отримання у власність земельної ділянки (в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільгосппідприємства, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду). Якщо людина раніше вже набула право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування, ця норма для неї не діє.

Згідно із новим законом, органи місцевого самоврядування забезпечують також пільговий проїзд до місця навчання й додому не тільки для учнів, вихованців, студентів, а й для педагогічних працівників.

Щоправда, нині чинний закон «Про освіту», у зазначених аспектах не надто й різниться від нового, так само гарантуючи вчителям на селі безоплатне користування житлом, право на отримання земельної ділянки і пільговий проїзд для освітян.

Усі ці пункти стосуються більше умов матеріального існування вчителя, а не створення йому умов для педагогічної творчості, для самовдосконалення. Існує ж відома істина: учитель, який перестав вчитися, перестає й бути вчителем.

Запис Новий Закон «Про освіту» нарешті “полюбив” учителів спершу з'явиться на Медіа-Версії.