Про імунітет і шляхи його зміцнення говоримо з Галиною КОВАЛЬ, обласним лікарем-імунологом Департаменту охорони здоров’я та цивільного захисту населення, доцентом кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ.

– Галино Данилівно, ми часто вживаємо слово імунітет, хоча оперуючи ним, не завжди до кінця розуміємо, що воно означає…

– Імунітет – це система чинників та механізмів, спрямованих на підтримку стабільності внутрішнього середовища організму, так званого гомеостазу, в умовах мінливого зовнішнього середовища.

У свою чергу, гомеостаз може порушуватися через потрапляння якихось чужорідних тіл, скажімо, бактерій, вірусів, грибків, гельмінтів тощо або ж через накопичення якихось власних структур у надлишку, наприклад, гормонів, інших біологічних речовин чи накопичення старіючих чи вже відмерлих клітин, які повинні бути знищені імунною системою. Тобто імунна система або імунітет – це система, спрямована на те, щоби, умовно кажучи, підтримувати порядок в організмі, чим би він не порушувався – хоч внутрішніми чинниками, хоч зовнішніми.

Імунітет (від лат. immunitas – звільнення) – це здатність організму зберігати цілісність і сталість свого внутрішнього середовища. Імунна система відповідає за два важливі процеси: заміну трансформованих або пошкоджених клітин різних органів тіла і захист від проникнення чужорідних агентів. Таким чином забезпечується протиінфекційний, протипухлинний захист і генетична стабільність організму.

Дата Всесвітнього дня імунітету також вибрана не випадково, адже на початку весни проблеми, пов’язані з ослабленням функції імунної системи, проявляються особливо гостро. Як правило, людина замислюється про роль імунної системи і важливість її підтримки лише під час важкої застуди.

Проте вже саме по собі захворювання є наслідком імунної недостатності. Специфіка профілактики полягає в тому, що, запобігаючи або своєчасно корегуючи порушення імунітету, ми запобігаємо виникненню захворювань багатьох органів і систем.

Особливу увагу на стан імунної системи слід звертати жінкам у період вагітності і грудного годування, а також пацієнтам у післяопераційний період або після перенесених захворювань.

– Що зберігає та зміцнює імунітет?

–Імунітет складається з багатьох різноманітних чинників як клітинного характеру, так і речовинного. Тому для того, щоби імунітет функціонував, уся його «армія» повинна перебувати у нормальному стані.

Першочергово – це, звісно, поживні речовини, з яких всі ці речі повинні формуватися та синтезуватися. По-друге – відсутність негативних чинників, тобто, умовно кажучи, організм слід забезпечити всім необхідним і уникати того, що може негативно позначитися на ньому.

– Які ознаки першими повідомляють про зниження імунітету?

– Проявами порушень в роботі імунної системи служать часті застуди, тривале підвищення температури, синдром хронічної втоми, больові відчуття в суглобах і м’язах, збільшені лімфовузли. Крім того, до явних ознак імунодефіциту належать часті рецидиви або хронізація захворювань. Серед тривожних ознак – порушення сну та часті головні болі, поява висипань на шкірі.

Ознаками того, що імунітет ослаблений, є часті хвороби: для дорослої людини – це 6 разів на рік і більше, для дитини – 8 і більше. Йдеться не лише про інфекційні захворювання, а про всі захворювання протягом року. Якщо набирається за рік до шести нездужань, це перший сигнал того, що в людини ослаблений імунітет. І в цьому випадку слід якнайшвидше звернутися до лікаря.

– А як зміцнити імунітет?

– Це повинен бути комплекс процедур загального загартування. Та найперше – правильне та здорове харчування, яке повинне містити сирі продукти – овочі, фрукти, бо саме в них містяться ті компоненти, які дуже швидко засвоюються, та їх потребує імунітет. Необхідна кількість жирних кислот – це олії холодного вичавлення, наприклад лляна, гарбузова, горіхова та соняшникова олія. Також риба холодних морів, до прикладу, оселедець – він надзвичайно корисний. Слід вживати молочні продукти: молоко за вмістом імунних компонентів дуже схоже на нашу сироватку крові. А це значить, що воно є ідеальним продуктом для зміцнення імунітету. Звісно, що харчування не повинне містити в собі різноманітні стабілізатори, консерванти й синтетичні продукти. «Хімія» для імунітету – смерть.

Надважлива для імунітету рухова активність, бо рух активізує роботу імунної системи. І однозначно свіже повітря, провітрювання приміщень, адже навіть при ідеальному імунітеті, якщо ви будете перебувати там, де сконцентрована велика кількість збудників, вони переможуть, бо їх більше.

Можна користуватися і народними засобами: ніщо не здатне так сильно зміцнити імунітет, як обливання холодною водою. Робити це треба постійно й регулярно, щоб отримати від процедури максимально корисний ефект. Якщо організм звикне до холоду, то взимку він легше впорається з морозами та застудами. Але починати загартування слід улітку.

Холодної пори пропоную готувати компоти, в яких міститься велика кількість вітамінів. Чаї з м’яти й меліси – також чудові та ефективні для зміцнення імунітету засоби. Ними можна сміливо замінити звичайний чорний чай.

Частіше вживайте цибулю та часник. Це незмінні лідери у профілактиці застудних захворювань і підвищення імунітету.

Дуже корисні свіжі соки з моркви, журавлини, буряка. Для зміцнення імунітету помічні соки червоних відтінків: буряковий, морквяний, гранатовий… Споживайте гарбуз і горіхи, насіння соняшника, Окрім вітамінів А, С, В, у перелічених продуктах, присутні ще й мікроелементи, наприклад, цинк, такий важливий для здорового розвитку кожної людини.

А в сезон не нехтуйте фруктами й ягодами. Саме влітку можна отримати основну дозу корисних речовин, які взимку боротимуться з вірусами та інфекціями у вашому організмі.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Консультує Михайло ПЕРЕПІЧКА, лікар-дерматолог обласного шкірно-венерологічного диспансеру, кандидат медичних наук, доцент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету:

– Суттєву роль у виникненні й розвитку захворювань шкіри відіграє імунна система, яка в організмі людини виконує низку важливих функцій – захисту від інфекційних чинників, контролю за розвитком алергічних реакцій, у тому числі, й шкіри, а також протипухлинний нагляд.

Варто зауважити, що за умови зниження імунологічної реакції організму, ці захворювання шкіри набувають тривалого хронічного перебігу з поширеним та глибоким ураженням шкіри, які, в свою чергу, важко лікуються.

Однією з ранніх і частих ознак імунодефіциту є грибкові захворювання шкіри та нігтів, важкий перебіг вугрової хвороби. За таких ознак пацієнт неодмінно повинен бути проконсультований не лише лікарем-дерматологом, але й лікарем-імунологом.   

Запис Імунітет полюбляє рух і свіже повітря спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Підвищена пітливість (гіпергідроз) – одна з найпоширеніших форм порушення потовиділення. За статистикою, на гіпергідроз страждає від 1 до 5% населення, серед яких значну  частину складають молоді люди. Про причини та особливості цього явища розповідає кандидат медичних наук Лілія ГУЛЕЙ, асистент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету.

Кожний з нас хоча б раз у житті відчував, що після сильного емоційного сплеску чи болі, яку несила терпіти, долоні раптом вкриваються вологою або мокріє під пахвами, а то й вода стікає спиною. Така реакція називається гіпергідрозом – підвищеною пітливістю. Фізіологічно вона є захисною функцією організму від перегрівання й виникає, як правило, спекотної погоди, при фізичному навантаженні або лихоманці, а також при перебуванні в задушливих приміщеннях із підвищеною вологістю повітря, неправильному питному режимі, носінні тісного одягу та взуття з синтетичних матеріалів. Надлишкове потовиділення виникає рефлекторно при стресі, прийомі гарячої або гострої їжі, алкоголю та низці хімічних речовин.

Формальна кількісна характеристика гіпергідрозу – виділення більше 100 міліграмів поту в одній пахвовій западині за 5 хвилин – часто обумовлена тим, що число потових залоз на одиницю поверхні шкіри значно перевищує норму.

Доволі часто нібито простий і банальний гіпергідроз може спричинити виражені емоційні порушення, перерости в серйозніші проблеми – невроз і депресію, невдачі на роботі та в особистому житті.

До слова, у США, Швеції та і Великій Британії  долонний гіпергідроз, який може повністю зруйнувати професійну діяльність у низці спеціальностей, уже визнаний  інвалідизуючим фактором і витрати на його лікування (в тому числі й хірургічне) покриваються медичним страхуванням.

В Україні цією проблемою займаються неактивно, оскільки формально гіпергідроз не є хворобою (під словом «хвороба» розуміють лише стани, які знижують працездатність і призводять до важких ускладнень і наслідків). Раніше взагалі вважалося, що гіпергідроз – це чисто фізіологічний варіант реагування на нервовий стрес. І сам по собі загрози для здоров’я не являє, а стає лише чинником, який знижує якість життя людини, проявляючись, часто разом з неконтрольованим раптовим рум’янцем на обличчі, страхом перед публічними виступами тощо.

Сьогодні відомо, що у виникненні гіпергідрозу істотну роль грають спадкові чинники (30-50% випадків), у прогресуванні – психічні чинники, особливо, коли в поті з’являється неприємний запах. Патологічний гіпергідроз обумовлений низкою нейроендокринних порушень, провідними з яких є функціональні або органічні зміни з боку центральної та вегетативної нервової системи, які виникають незалежно від впливу температури на організм.

Істинні причини патологічного стану – «пускові механізми» взаємопов’язанних процесів зміни функцій симпатичної нервової системи і потових залоз залишаються невідомими. Розрізняють наступні види гіпергідрозу: генералізований – потовиділення зростає на всій поверхні тіла, локальний – тільки на окремих частинах, наприклад, в ділянці долонів та підошв (60%), підпахвових западин (30-40%), а також обличчя.

Цікаво, що потовидільна система европейців та азіатів влаштована по-різному: в европейців здебільшого помірно пітніють долоні та ступні, значно інтенсивніше – пахвові западини, у японців і китайців – навпаки.

Генералізований гіпергідроз без видимих причин потребує негайної діагностики, бо може бути симптомом серйозного захворювання. Нерідко наявність долонного гіпергідрозу призводить до обмежень у виборі профессії (робота з клавіатурою, комп’ютерною мишкою, тонкими інструментами, налаштуванням роботи фокуса на мікроскопі, робота з ремонту комп’ютерів, електронної апаратури), неможливості утримувати слизькі предмети (вправи на брусках, заняття з гантелями тощо).

Гіпергідроз може бути первинним (без видимих причин), який зустрічається в 1% людей. Як правило, він починається в дитинстві, посилюється в юнацькому віці під час статевого дозрівання і сприяє приєднанню вторинних інфекцій. Але зупиняється в нічний час доби. Крім усього, він часто має сімейний характер.

Вторинний гіпергідроз – один із симптомів різних захворювань. При ньому потіє все тіло, немає зв’язку з часом доби, натомість зберігається чіткий зв’язок з активністю головного захворювання і, мірою одужання, потовиділення зменшується.

Отже, пошук причини гіпергідрозу перш за все спрямований на з’ясування того, яке саме захворювання його спричинило. А це можуть бути недуги ендокринної системи, патології нервової системи та психоемоційної сфери, інфекційні хвороби (туберкульоз, гельмінтоз, СНІД тощо), порушення з боку серцево-судинної системи (ішемична хвороба серця, гіпертонічна хвороба тощо), захворювання нирок, пухлини, генетичні патології, дії наркотиків, отруєння грибами, фосфорорганічними з’єднаннями, алкоголізм тощо.

Лікування гіпергідрозу – тривалий процесс, який потребує зусиль і лікаря, і пацієнта, бо зазвичай потребує повторних курсів.

Якщо гіпергідроз не є симптомом, який супроводжує основне захворювання, то для його лікування в медичній практиці широко застосовують наступні види терапії: медикаментозні, психотерапевтичні, фізіотерапевтичні, антипреспіранти.

Оскільки гіпергідроз негативно позначається на якості життя та дуже часто є «першим дзвіночком» про низку серйозних захворювань, слід проконсультуватися в лікаря для своєчасної діагностики та вибору найбільш ефективних методів лікування.

Запис Приймаєте душ вранці й увечері, та це не рятує від поту? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За даними Національного канцер-реєстру, лише протягом минулого року померло 2124 українки.

Нині вчені вже з’ясували походження раку шийки матки. Доведено, що вірус папіломи людини (ВПЛ) призводить до трансформації епітеліальних клітин шийки матки на передраковий стан – дисплазію, яка за певних умов може прогресувати в рак.

Папіломовірусна інфекція є найпоширенішою серед інфекцій, які передаються статевим шляхом. Способи зараження цією інфекцією (статевий, побутовий, під час пологів та маніпуляцій) зумовлюють її потенційну небезпеку для кожної людини.

Існує понад 100 типів вірусу папіломи людини.

Нині, на жаль, вік раку молодшає. Це пов’язане з раннім початком статевого життя та його нестабільністю, нехтуванням правил безпеки, особливо у підлітковому віці. У групі ризику переважно жінки з великою кількістю статевих партнерів, але зараження ВПЛ може відбутися й при першому статевому контакті.

В Україні, порівняно зі світовими показниками, простежується вища смертність від раку шийки матки жінок до 40 років і нижча у групі жінок старших за 40 років. Це пов’язане з сексуальною поведінкою жінок. Адже сексуальна доступність створює ілюзію вседозволеності, що в поєднанні з низьким рівнем безпеки є основною для розповсюдження смертельно небезпечної інфекції, особливо серед молоді й дітей до 18 років.

Причини активізації вірусу

Поштовхом до активізації вірусу папіломи можуть бути певні чинники: зниження імунітету, наявність інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, шкідливі звички (вживання алкоголю та тютюнопаління), хронічні запальні захворювання органів малого тазу, ранній початок статевого життя, тривале використання оральних контрацептивів (більше 5 років), різні порушення менструальної функції тощо.

Як попередити розвиток раку шийки матки?

У світі немає специфічних препаратів проти вірусу папіломи людини, тому при сучасних швидких темпах розповсюдження інфекції ВПЛ будь-яка жінка в Україні може захворіти на рак шийки матки! Водночас зазначену патологію відносять до захворювань, яким можна запобігти чи в разі своєчасної діагностики та адекватного лікування досягти одужання пацієнтки. Кожна жінка від початку статевого життя повинна щороку оглядатися в лікаря-гінеколога. Важливо, щоби спеціаліст надав їй лікарський висновок із результатами проведених досліджень та рекомендаціями.

Скринінговим методом в Україні вважається – цитологічне дослідження мазка з шийки матки. Основне завдання цього методу – виявлення на етапі первинного огляду хворих з фоновими та передпухлинними захворюваннями шийки матки.

Ще одним методом дослідження, що дозволяє своєчасно виявити патологію шийки матки, є кольпоскопія. Він абсолютно безболісний, триває кілька хвилин і немає жодних ускладнень.

Організація скринінгу патології шийки матки на Буковині

Нині на Буковині працює система, спрямована на своєчасне виявлення та лікування патології шийки матки в жінок. Боротьба з раком починається з оглядових кабінетів первинної ланки – фельдшерсько-акушерських пунктів, амбулаторій загальної практики та сімейної медицини, міських багатопрофільних поліклінік. На ІІ рівні кваліфікована медична допомога надається лікарями-гінекологами кабінетів патології шийки матки центральних районних лікарень і жіночих консультацій міста й завершується на ІІІ-му, найвищому, рівні – в регіональному кабінеті скринінгу патології шийки матки обласного клінічного онкологічного диспансеру.

Щеплення проти вірусу папіломи

Для попередження розвитку раку шийки матки в Україні, як і в усьому світі, проводиться щеплення проти ВПЛ. Його доцільно робити дівчаткам до початку статевого життя. Але обов’язково після огляду та за рекомендацією дитячого гінеколога!

Аліна НАРОЛЬСЬКА, обласний позаштатний спеціаліст з питань скринінгу патології шийки матки Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення ОДА

Запис Рак шийки матки – захворювання, якому можна запобігти! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Світлана Хлібчин, Чернівці

На запитання чернівчанки відповідає Марина КАРЛІЙЧУК, лікар-офтальмолог вищої категорії, кандидат медичних наук, доцент:

– У цій біологічній добавці, яка має назву «Озорит», втім, як і в багатьох інших, є вітаміни В, D і зокрема, А. Останній сприяє зросту тканин. Це значить, що  препарат не можна приймати людям з доброякісними пухлинами. Але завважте, не кожна людина знає – є в неї пухлина чи ні. Крім того, є дані про те, що курці, які вживають вітамін А, ризикують захворіти на рак легенів. У жодному разі не можна бездумно «хапатися» за будь-яку біологічну добавку. Адже, крім того, що ви втрачатимете час, а хвороба прогресуватиме, ви можете зашкодити ще й іншим органам. Отож перед вживанням будь-якого препарату краще порадитися з лікарем.

Запис Препарати з реклами: панацея чи каліцтво? спершу з'явиться на Медіа-Версії.