Як наслідок оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, торік була створена Державна реєстраційна служба України. Відділи державної реєстрації актів цивільного стану ввійшли до складу реєстраційних служб територіальних органів юстиції. Втім, як і раніше ці відділи проводять реєстрацію народження та походження, смерті, укладання та розірвання шлюбу, зміни імені, а також вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті.

Так, протягом 2011 року відділами ДРАЦС та виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад області зареєстровано 31 937 актових записів, тоді як у 2010 р. – 32 691. Отже, кількість складених актових записів по області зменшилась на 754.

Загалом протягом 2011 році народжуваність в області збільшилась на 247 дітей, смертність зменшилась на 569, реєстрація шлюбів зросла на 781, розірвання шлюбів зменшились на 1358.

З порушенням встановленого строку було зареєстровано 168 народжень.
Усього ж про проведену реєстрацію було видано 51355 свідоцтв, що на 1407 свідоцтв менше, ніж за 2010 р. ( 52762 свідоцтва). З них вперше видано 33379 та 17976 – повторно. Протягом року видано також 24715 витягів про державну реєстрацію актів цивільного стану, в 2010 році – 21837.

3866 свідоцтв та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян було торік засвідчено відділом ДРАЦС реєстраційної служби Головного управління юстиції з метою використання їх за кордоном, з них 1322 документи було відправлено до Державної реєстраційної служби України для проставлення апостиля.

Загальна кількість актових записів цивільного стану (по видах), складених виконкомами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) складає: народження – 7 260; смертей – 7 596; шлюбів – 3 759.
Кількість зареєстрованих шлюбів: іноземців між собою – 1;громадян України з іноземцями громадянами держав-членів СНД – 151; громадян України з іноземцями громадянами інших держав – 91.

Відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України зареєстровано 886 дітей у матерів, які не перебувають у шлюбі.

Внесено змін в актові записи про народження у зв’язку з усиновленням дітей: громадянами України – 36; іноземцями – 11.

Слід зазначити, що з метою належного обслуговування громадян, у відділах, в один з робочих днів продовжено прийом громадян до 20.00 год., а субота є робочим днем.

Одним з важливих напрямків роботи відділів державної реєстрації актів цивільного стану області є надання правової допомоги громадянам відповідно до положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах. Так, за 2011 рік відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ГУЮ кількість прохань, клопотань про надання правової допомоги, направлених до компетентних органів іноземних держав та отриманих для виконання, становила 874; а відділами державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб територіальних управлінь юстиції кількість прохань, клопотань про надання правової допомоги, направлених до компетентних органів іноземних держав та отриманих для виконання було 808.

Це засвідчує, що робота відділів ДРАЦС області спрямована як в інтересах іноземних громадян, так і громадян України, що проживають за її межами.

Запис Усиновлено 47 маленьких буковинців, з яких 11 – іноземцями спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наказ Головного управління юстиції у Чернівецькій області
28.02.2011 м. Чернівці № 56/0

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1168 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися відділами державної реєстрації актів цивільного стану» та наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2010 № 3335/5 «Про затвердження Порядку надання платних послуг відділами державної реєстрації актів цивільного стану», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1380/18675

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Розмір плати за надання платних послуг відділами державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Чернівецькій області, районних, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції (далі – Розмір плати), що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 21.01.2010 № 13/0 «Про регулювання надання відділами реєстрації актів цивільного стану Чернівецької області додаткових платних послуг правового та технічного характеру фізичним та юридичним особам», зареєстрований Головним управлінні юстиції у Чернівецькій області 27.01.2010 за № 7/2182, № 8/2183, № 9/2184.

3. Надання платних послуг здійснювати на бажання та за письмовою заявою фізичної особи із попередженням про вартість послуги.

4. Плату за платні послуги здійснювати в безготівковій формі шляхом попередньої оплати.

5. Від оплати платних послуг звільняються особи, які користуються пільгами щодо сплати державного мита, визначені пунктом 18 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито».

6. У графіках роботи відділів державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Чернівецькій області, районних, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції встановити один з робочих днів тижня надання безоплатних консультації з питань застосування сімейного та цивільного законодавства та витребування документів про державну реєстрацію актів цивільного стану.

7. Наказ набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації, але не раніше опублікування в засобах масової інформації.

8. Заступнику начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області – начальнику відділу державної реєстрації актів цивільного стану Андрієць О.І. цей наказ довести до відома начальників відділів державної реєстрації актів цивільного стану районних та міських (міст обласного значення) управлінь юстиції та зацікавлених осіб.

9. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області – начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Андрієць О.І.

Начальник управління К. Кондрюк

Розмір плати  за надання платних послуг відділами державної реєстрації актів  цивільного стану Головного управління юстиції у Чернівецькій області, районних, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції

Наказ Головного управління юстиції у Чернівецькій області
28.02.2011 № 56/0

Заступник начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області – начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану О. Андрієць

Наказ зареєстровано Головним управлінням юстиції у Чернівецькій області 28.02.2011 за № 9/2257

Запис Платні послуги відділів державної реєстрації актів цивільного стану спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу України, народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян затверджений постановою Кабміну у серпні 2007 року (далі – Порядок).
Зокрема, цим Порядком передбачено, що зазначений Реєстр – це єдина комп’ютерна база даних про акти цивільного стану, про внесені до них зміни і доповнення і про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Реєстру.

При цьому слід зазначити, що внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором – відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Мін’юсту в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції водночас із складенням відповідного актового запису цивільного стану.

Реєстратор вносить відомості до Реєстру протягом п’яти робочих днів від моменту надходження до реєстратора першого примірника актового запису. На підставі відповідного рішення суду вносяться відомості про усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав.

Крім того, відділ реєстрації актів цивільного стану ГУЮ в м. Києві протягом 10 робочих днів від моменту надходження першого примірника актового запису вносить відомості, зазначені в актових записах про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерті, складених представництвами та консульськими установами України.

Відповідно до п. 5 постанови Кабміну «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» затверджено Інструкцію з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі – Інструкція), якою визначено порядок внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, а також визначені форми витягів з Реєстру та умови їхньої видачі.

Одночасно зазначеним наказом Мін’юсту визначено строки внесення до Реєстру відомостей, які містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану, що зберігаються в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану ГУЮ юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, які містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану і метричних книгах, що зберігаються в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану, підлягають обов’язковому внесенню до Реєстру у вигляді, межах та обсягах, наведених у відповідних книгах реєстрації.

У разі, якщо відомості вказаних актових записів цивільного стану складені не державною мовою, в даних Реєстру обов’язково зазначається мова, якою складено паперовий носій цих записів. До відомостей у Реєстрі таких актових записів (не паперові носії) реєстратором може бути внесено зміни на підставі заяви фізичної особи, яка має право на отримання повторного свідоцтва, витягу з Реєстру та при пред’явленні паспорта з урахуванням його даних, викладених українською мовою. У такому разі до Реєстру вносяться дані щодо реєстратора, яким внесено зміни, а також підстава таких змін та дата їхнього внесення.

При реєстрації розірвання шлюбу, крім відомостей актового запису про розірвання шлюбу, до Реєстру вносяться відомості актового запису про шлюб, що розривається (за відсутності такого запису в Реєстрі), з позначкою «Архівний» та з відомостями про його розірвання.

Державний реєстр актів цивільного стану громадян запроваджено від 1 грудня 2008 року, що стало знаменною подією в діяльності органів реєстрації актів цивільного стану України.

Оскільки Державний реєстр актів цивільного стану є, безперечно, соціальним Реєстром, його впровадження наблизило правові послуги до особи: наразі громадянин має змогу отримати необхідний документ про реєстрацію актів цивільного стану за місцем проживання, незважаючи на місце проведення такої реєстрації, що, в свою чергу, покращило оперативне та якісне обслуговування громадян, надання їм необхідної правової допомоги.

Орися АНДРІЄЦЬ, начальник відділу РАЦС ГУЮ в Чернівецькій області

Запис У реєстрі – громадяни України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Органи РАЦС

Реєстрація актів цивільного стану громадян України проводиться тільки спеціально визначеними для цього державними органами. Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Державна реєстрація актів цивільного стану є обов’язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Реєстрація шлюбу

Для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Якщо жінка/чоловік через поважну причину не можуть особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їхні представники. Повноваження представників повинні бути нотаріально засвідчені.
Повторний шлюб реєструється за умови пред’явлення особами, які раніше перебували у шлюбі, документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу.

Відповідно до Закону, державна реєстрація шлюбу проводиться по закінченню одного місяця з дня подання нареченими заяви про державну реєстрацію шлюбу.

За наявності поважної причини і з дозволу керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація шлюбу проводиться до закінчення зазначеного строку.

У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, при безпосередній загрозі для життя нареченої/нареченого державна реєстрація шлюбу проводиться в день подання відповідної заяви або будьякого іншого дня за бажанням наречених протягом одного місяця.

Якщо виникають перешкоди для державної реєстрації шлюбу у призначений день, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більше як на три місяці. Якщо наречені не з’явилися для проведення державної реєстрації шлюбу і не повідомили про причину неявки протягом трьох місяців від дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність.

Розірвання шлюбу

Державна реєстрація розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за їхньою заявою. Якщо один з подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до нотаріально засвідченої, від його імені може подати другий з подружжя.

Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться по закінченню одного місяця від дня подання відповідної заяви, якщо вона не була відкликана.

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з’явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу в установлений для них день, строк такої реєстрації, на письмове прохання подружжя, може бути перенесений на інший день. При цьому строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року від дня подання заяви.

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з’явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може при подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або протягом місяця після цього письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду на реєстрацію розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити адресу органу РАЦС, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, хто не може з’явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.

У разі, якщо один з подружжя визнаний безвісно відсутнім/недієздатним, державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться за заявою другого з подружжя.

Якщо при розірванні шлюбу хтось з подружжя бажає відновити своє дошлюбне прізвище, він повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

Про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться позначка в актовому записі про шлюб.

У разі розірвання шлюбу в судовому порядку, рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення.

Про державну реєстрацію розірвання шлюбу в паспортах або паспортних документах осіб робиться позначка про розірвання шлюбу із зазначенням прізвища, імені та по батькові особи, з якою розірвано шлюб, місця і дати державної реєстрації розірвання шлюбу.

Позначка про розірвання шлюбу за рішенням суду робиться в паспортах або паспортних документах осіб, шлюб між якими розірвано, при їхньому зверненні до органу РАЦС.

Василь РЕНДЮК, перший заступник начальника ГУ юстиції в області

Запис Реєстрація та розірвання шлюбу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У ст. 40 Конституції України зазначено, що громадянин України має право на звернення. Не є винятком і органи юстиції, тим більше, що право на звернення забезпечує громадянам можливість відстоювати свої права та законні інтереси й відновлювати їх у разі порушення. Окрім того, Законом України «Про звернення громадян» не лише визначені вимоги до звернення, але й законодавчо передбачено, що особистий прийом громадян є обов’язком посадових осіб. Зазначеним законом забороняється надсилати звернення громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. І, що вкрай важливо, – забороняється відмовляти в прийнятті та розгляді звернень, поданих у визначеному порядку та оформлених належним чином.

Ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що на розгляд звернення дається не більше одного місяця від дня надходження, а на питання, які не потребують додаткового вивчення, відповіді даються не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їхнього отримання. До речі, якщо громадянин обґрунтовує письмово свою вимогу, то термін розгляду може бути скорочений. Загальний термін ви-рішення питань не може перевищувати сорока п’яти днів.

Забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, всебічний розгляд звернень громадян, порушених у них проблем, оперативне їхнє вирішення, задоволення законних прав та інтересів громадян є на сучасному етапі одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відповідальним обов’язком їхніх посадових і службових осіб, чинником забезпечення суспільно-політичної та економічної стабільності в державі.

Слід зазначити, що упродовж шести місяців поточного року до Головного управління юстиції та його територіальних органів надійшло 310 письмових звернень громадян, серед яких 227 заяв і 83 скарги. Крім цього, на особистому прийомі у керівництва органів юстиції області перебувало 1529 громадян.

Найбільше звернень громадян надійшло в Головне управління юстиції – 204, Чернівецьке міське управління юстиції – 45, Хотинське районне управління юстиції – 12. Найменше звернень надійшло до органів юстиції Вижницького, Герцаївського та Глибоцького р-ну. Усі звернення розглянуті без порушення терміну.

Із усіх звернень громадян, що надійшли до органів юстиції області, 237 стосувалися роботи державної виконавчої служби, 15 – органів нотаріату, 17 – відділів реєстрації актів цивільного стану, 18 –роз’яснення чинного законодавства та 23 – інших питань.

Найчастіше громадяни зверталися з питань стягнення коштів та аліментів за рішеннями судів.

Із загальної кількості скарг 3 були визнані обґрунтованими. Посадові особи, які допустили порушення вимог чинного законодавства, притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Необхідно зазначити, що, відповідно до ст.55 Конституції України, якщо заявник не отримав відповіді на своє звернення, він має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Василь РЕНДЮК, перший заступник начальника ГУЮ в області

Запис Конституційне право громадян на звернення спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Органи реєстрації актів цивільного стану Чернівецької області зареєстрували торік 2921 розірвання шлюбу. У переважній більшості випадків сім’ї мали дітей.

Правове регулювання сімейних відносин, немайнових і майнових прав та обов‘язків батьків та дітей визначене Сімейним кодексом України. Із 549 звернень, які надійшли до головного управління юстиції торік, 177 стосуються аліментів.

Здебільшого порушувалися питання терміну присудження аліментів, їхнього розміру, зміни розміру, стягнення заборгованості, відповідальності осіб, які ухиляються від сплати аліментів тощо…

– У якому законодавчому акті закріплено обов’язок батьків утримувати дітей ?

– Стаття 180 Сімейного кодексу України регулює передбачений Конституцією обов’язок батьків утримувати дітей до їхнього повноліття.

За умови, що батьки спроможні на це, на них покладається також обов’язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і через це потребують матеріальної допомоги – до досягнення ними двадцяти трьох років.

Таке правило вирішує дуже важливу проблему фінансування подальшої освіти дітей. Обов’язок утримувати дитину рівною мірою покладається як на матір, так і на батька.

– Від якого моменту присуджуються аліменти на дитину ?

– Незалежно від того, коли позов про стягнення аліментів на дитину був задоволений судом, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

У випадку, коли позивач подає до суду докази того, що він вживав заходів до одержання аліментів з відповідача, але не міг їх отримувати через ухиляння останнього від сплати, суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше, як за три роки. Варто зазначити, що такі випадки трапляються дуже рідко.

– Які обставини враховуються судом при визначенні розміру аліментів?

– Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Максимального розміру аліментів закон не встановлює, оскільки він у кожному випадку визначається судом із урахуванням потреб дитини і можливостей батьків.

–Чи може розмір аліментів визначатися у твердій грошовій сумі?

–Якщо платник аліментів має нерегулярний дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Він підлягає індексації відповідно до закону.

Слід зазначити: коли розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу, то, відповідно до закону, дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

– Яким чином визначається заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку чи іншого виду доходів?

– Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, коли не платив аліменти.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. У тих випадках, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і на час визначення її розміру не працює, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору – судом.

– Яка відповідальність передбачається за ухиляння від сплати аліментів?

– При ухилянні батьків від утримування дітей кошти на їхнє утримання стягуються в судовому порядку. Виконання судових рішень цієї категорії покладене на відділи державної виконавчої служби органів юстиції.

Ст. 164 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність у разі злісного ухиляння від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, а також за злісне ухиляння батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їхньому утриманні.

Покарання передбачене у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Те ж діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

– Які проблеми виникають при виконанні рішень судів про стягнення аліментів?

– Коли якісь проблеми заважають виконанню судових рішень щодо утримання дітей, їхнє розв’язання має в обов’язковому порядку взяти на себе держава.

Рівень безробіття та інші об’єктивні фактори часто унеможливлюють вчасне стягнення аліментів на утримання дітей, тож держава в обов‘язковому порядку має створити умови виплати аліментів за рішенням суду зі спеціального фонду, із подальшим стягненням цих коштів у порядку регресу з боржника .

Запис Все про аліменти на дитину спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Особи, які були засуджені, відбували покарання та повернулися з місць позбавлення волі, як і всі громадяни України, мають конституційні права і свободи.

Особи, які звільнилися з місць позбавлення волі, мають довідку про звільнення, яка є документом, що засвідчує особу. Однак основним юридичним документом України, що посвідчує особу власника, є паспорт.

В осіб, узятих під варту, а також засуджених до позбавлення волі, паспорти вилучаються органами дізнання чи попереднього слідства. Вилучені паспорти заносяться до протоколів обшуку чи виїмки.

Паспорти заарештованих надсилаються разом із кримінальними справами за підсудністю і повертаються власникам під розписку в разі їх звільнення з-під варти. Якщо паспорти вилучені не були, судовими органами на повідомленнях про вирок, який набрав законної сили, проставляються відповідні відмітки.

При звільненні з-під варти чи від відбування покарання паспорт повертається його власникові. При звільненні засуджених з місць позбавлення волі паспорти повертаються їм під розписку, про що робляться відмітки на зворотному боці копії довідок про звільнення.

Особам, звільненим з місць позбавлення волі, якщо вони до засудження не мали паспортів або останні не вилучались і до особових справ приєднані не були, паспорти видаються після прибуття їх до місця проживання, вказаного в довідках про звільнення, незалежно від вирішення питання про їх прописку в даній місцевості.

Відповідно до ст.65 Житлового кодексу України за особами, в разі взяття їх під варту або засудження до позбавлення волі, зберігається житлове приміщення на весь строк їх перебування під вартою або знаходження в місцях позбавлення волі. А якщо в будинку чи квартирі не залишилися проживати інші члени родини , їхнє житло може бути надане за договором оренди або найму іншим громадянам у встановленому законом порядку до звільнення з-під варти або відбуття ними покарання.

Відповідно до ст..5 «Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення» Закону України «Про зайнятість населення», держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, в тому числі і особам, звільненим після відбуття покарання, шляхом створення додаткових робочих місць, спеціалізованих підприємств, організації спеціальних програм навчання.

З цією метою місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, до 5% загальної кількості робочих місць за робітничими професіями. А в разі відмови в прийомі на роботу таких громадян в межах встановленої квоти з підприємств стягується штраф.

Звільненим особам забезпечується надання медичної допомоги за місцем проживання або за місцем реєстрації у порядку, передбаченому законодавством.

Особи, які на момент звільнення потребують стаціонарної медичної допомоги, направляються до закладів охорони здоров’я на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

Тетяна Ніколаєвич, заступник начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області

Запис Права осіб, звільнених з місць позбавлення волі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно – правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.

Безспірно, що в ст. 1821 КЗпП України названо п’ять категорій працівників, що мають право на додаткову відпустку. Таке право мають: 1) жінка, що має дітей у відповідній кількості чи стані; 2) жінка, яка усиновила дитину; 3) одинока мати; 4) батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), особа, яка взяла дитину під опіку.

Жінка, яка має дітей, отримує право на додаткову відпустку за наступними підставами: 1) наявність двох або більше дітей у віці до 15 років; 2) наявність дитини – інваліда.

Оскільки дитиною вважається особа, що не досягла 18 років (ст.1 ЗУ «Про охорону дитинства», підставою виникнення права на додаткову відпустку є наявність дитини у зазначеному віці.

Жінка, яка усиновила дитину, тобто особу, що не досягла віку 18 років, також має право на додаткову відпустку. В цьому випадку право на додаткову відпустку виникає у разі усиновлення хоч би однієї дитини. Здорова дитина чи вона є інвалідом – це не має значення для виникнення права на додаткову відпустку.

Одинока мати має право на додаткову відпустку за наявності принаймні однієї дитини віком до 15 років або дитини – інваліда. При цьому слід звернути особливу увагу на визначення «одинока мати». Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 одинока мати – це жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої запису про батька нема чи зроблено його у встановленому порядку за вказівкою матері, вдова або ж інша жінка, яка сама виховує й утримує дитину.

Проте у питаннях, що стосуються надання відпусток, поняття «одинока мати» дещо розширене – до цієї категорії, окрім вище перелічених, належать також:

• Жінка, що розлучилася з батьком дитини й виховує дитину самостійно (навіть якщо й отримує аліменти);
• Жінка, що знову вийшла заміж, але її дитину не всиновив новий чоловік.

Батько, який виховує дитину без матері (в тому числі в разі її тривалого перебування в лікувальному закладі) отримує право на додаткову відпустку в силу наявності хоч б однієї дитини. Оскільки нічого не йдеться про вік дитини, право на таку пільгу при зазначених умовах працівник одержує за наявності хоча б однієї дитини у віці до 18 років.

Особа, що взяла дитину під опіку, також одержує право на додаткову відпустку, хоч б це була лише одна дитина. Вік дитини – на день встановлення опіки має не перевищувати 14 років, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України опіка над дітьми старше 14 років не встановлюється. За наявності такої умови право на додаткову відпустку зберігається до досягнення дитиною 18 років.

Менш жорсткі правила щодо підстав виникнення права на додаткову відпустку у жінок, що усиновили дітей, у батьків і осіб, що взяли дитину під опіку, обумовлені неординарністю ситуації, в силу якої законодавець і встановив у відповідних випадках більш пільгові умови одержання права на додаткову відпустку.

Отже, додаткова відпустка переліченим категоріям працівників надається тривалістю 10 календарних днів без врахування святкових і неробочих днів. Але за наявності декількох підстав для одержання додаткової відпустки його загальна тривалість складає 17 календарних днів без врахування святкових і неробочих днів (частина друга ст. 5 ЗУ «Про відпустки»).

Валентина Ткач, провідний спеціаліст відділу кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області

Запис З 1 січня 2010 року збільшилась додаткова відпустка працівникам, які мають дітей спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Пане міністре, які проблеми дозволяє усунути цей законопроект?

– Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізму добору суддів та притягнення їх до відповідальності» спрямований, зокрема, на вдосконалення механізму притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та покращення ефективності функціонування цього інституту в цілому.

Задля цього у проекті пропонується розмежувати компетенцію чинних на сьогодні кваліфікаційних комісій суддів стосовно добору суддів і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Для цього передбачається створення Дисциплінарної комісії суддів України як окремого постійного органу в системі судоустрою, функції якого зводитимуться виключно до вирішення питань стосовно притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

– Наше суспільство, на жаль, звикло до того, що судді не несуть відповідальності за свої дії. Яким чином працюватиме ця комісія і як можна буде поскаржитися на того чи іншого суддю?

– Передбачається наділити правом ініціювати справу про корупцію кожного, кому відомі відповідні факти. На забезпечення оперативності та ефективності роботи Дисциплінарної комісії запроваджується інститут дисциплінарних інспекторів: вони перевірятимуть факти порушення закону суддями та готуватимуть матеріали на розгляд Комісії.

Це буде урядовий орган при Мініюсті. Розгляд дисциплінарної справи відбуватиметься на засадах змагальності подібно до судового розгляду: заслуховуватиметься повідомлення дисциплінарного інспектора про результати перевірки, пояснення судді, щодо якого розглядається справа, та/або його представника, інших зацікавлених осіб.

Водночас у проекті визначаються чіткі підстави й терміни притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, що унеможливить зловживання при прийнятті відповідних рішень.

На сьогодні право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду – щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді), Міністру юстиції України, голові відповідної ради суддів та членам Ради суддів України.

Міністерство юстиції проводить роз’яснювальну роботу для населення щодо підстав і порядку притягнення суддів до відповідальності. Відповідні роз’яснення можна знайти на офіційному сайті Міністерства юстиції України у рубриці «Доступ до правосуддя». У цій рубриці також міститься і зразок розробленої Міністерством заяви стосовно неправомірних дій судді.

Цей зразок заяви містить усі необхідні вимоги до інформації, яку заявник повинен надати Міністерству для оперативного вирішення питання щодо наявності достатніх підстав для ініціювання дисциплінарної відповідальності судді. Зазначену інформацію можна отримати в друкованому вигляді у всіх місцевих управліннях юстиції.

– Чим аргументується створення такої структури саме в мінюсті?

– Міністерство юстиції є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики. Фахівці міністерства мають відповідні знання та досвід у роботі з кваліфікаційними комісіями суддів, підготовці подань щодо дисциплінарної відповідальності суддів, тому мінюст у повній мірі здатний організувати фахову та ефективну перевірку фактів порушення законодавства суддями.

– Цього достатньо, щоби судді стали більш відповідальними й кваліфікованими?

– Якщо говорити про фаховість суддів, проект пропонує запровадити нову систему добору суддів, який полягатиме у складанні кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту у формі анонімного тестування та співбесіди. Варто зазначити, що незалежне тестування, запроваджене Мінюстом минулого року для нотаріусів, повністю себе виправдало як спосіб боротьби з корупцією.

Для підвищення рівня підготовленості кандидатів на посаду судді запроваджується обов’язкове проходження ними спеціалізованої професійної підготовки в Академії суддів України.

Головним напрацюванням проекту в цій частині є запровадження по суті нового механізму добору суддівських кадрів, який передбачає доступ до суддівської професії, а не до конкретної посади в конкретному суді, що на сьогодні є одним із корупціогенних чинників в судовій системі.

– Яких змін Ви очікуєте внаслідок прийняття даного проекту як закону?

– В першу чергу очікується посилення відповідальності суддів: у судді збільшується ризик бути покараним за зловживання повноваженнями – та покращення в цілому ситуації в судовій системі. Запроваджується дієвий механізм реагування на порушення законодавства при розгляді справ суддями та оперативне вирішення питань, пов’язаних із притягненням їх до дисциплінарної відповідальності.

По-друге, проект усуває найсуттєвіший корупційний чинник, який не дозволяє нашій судовій системі ефективно працювати: українське суспільство, нарешті, матиме можливість отримувати високоморальних і високопрофесійних фахівців, які стоятимуть на захисті інтересів громадян. Сподіваюся, що кількість скарг на суддів, які я отримую практично щодня, зменшиться в рази і люди будуть задоволені роботою судової гілки влади.

Запис Микола Оніщук: «Відповідальність суддів потребує вдосконалення» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Закон передбачає тут досить широке коло засобів, серед яких найбільш поширені самозахист, захист житлових прав державними органами та органами місцевого самоврядування, захист житлових прав нотаріусом і судовий захист.

Самозахист – комплекс дозволених законом дій, які громадяни чи організації безпосередньо спрямовують на відновлення порушених житлових прав. Дії, які застосовуються на самозахист, повинні відповідати змісту порушеного права. Посягання на житлові права з боку інших осіб повинно бути наявним.

Самозахист може залишитися єдиним використаним засобом, якщо порушене житлове право таким чином відновлюється, а також може застосовуватися у комплексі з іншими засобами захисту, якщо самозахист не є ефективним.

Наприклад, коли власник житла змінює на вхідних дверях до квартири замок, це може створити перешкоду для наймача житла у користуванні квартирою через відсутність ключа. У порядку самозахисту наймач може звернутись до власника з тим, щоби останній надав йому ключ від нового замка до вхідної двері квартири.

Якщо власник надає наймачу ключ, це усуває перешкоду у праві наймача у користуванні житлом і в інших засобах захисту немає потреби. Але, якщо власник житла відмовить наймачеві, останній може звернутися із позовною заявою до суду та продовжити захист свого порушеного права.

Державні органи та органи місцевого самоврядування можуть здійснювати захист житлових прав осіб у межах своєї компетенції. Така діяльність проявляється у скасуванні актів державних органів чи органів місцевого самоврядування більш низького рівня, державних підприємств і організацій, які порушують житлові права осіб.

Так, згідно зі ст. 57 ЖК України, рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, може бути оскаржене у виконавчому комітеті вищої Ради.

Скарги на спільні рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету з цих питань розглядаються виконавчим комітетом відповідної Ради. Суперечки з цих питань між адміністрацією (органом громадської організації) і профспілковим комітетом розглядаються їхніми вищими органами.

Крім того, згідно зі ч.3 ст.45 ЦПК України, у випадках, передбачених законом, органи державного управління можуть звернутися до суду із заявою про захист житлових прав та інтересів інших осіб, які охороняються законом.

Органи державного управління можуть бути залучені судом до участі в процесі або вступити в процес за своєю ініціативою для надання висновку в справі з метою здійснення покладених на них обов’язків і для захисту прав громадян та інтересів держави. Участь зазначених органів державного управління у процесі для надання висновків у справі є обов’язковою, коли суд визнає це за необхідне.

Захист житлових прав громадян і організацій за допомоги нотаріальних органів відбувається в процесі здійснення нотаріальних дій та під час надання ним послуг правового характеру. Зокрема, шляхом вчинення нотаріального напису на борговому документі у визначених законом випадках нотаріус може надати розпорядження щодо примусового стягнення заборгованості, яка випливає з житлових зобов’язань.

Тетяна НІКОЛАЄВИЧ, заступник начальника ГУ юстиції в Чернівецькій області

Запис Позасудовий захист житлових прав спершу з'явиться на Медіа-Версії.

м.Хотин, 26 січня 2010 року

Шановні друзі!

У зв’язку із масованим викидом інформації, яка підготована та розповсюджена рейдерським угрупуванням, та з метою надання громадськості та партнерам компанії об’єктивних даних, які висвітлюють дійсну ситуацію, яка склалася, керівництво ТзОВ «ВКТ «АРГО» повідомляє Вас про нижченаведене.

22 січня 2010 року у кінці робочого дня, у п’ятницю, група осіб в камуфляжі, у кількості близько 60 чоловік напала на охорону ТзОВ “ВКТ «АРГО» із 8 осіб, та ліквідувавши опір, захопила територію заводу та адміністративну будівлю. Виганяючи співробітників адміністрації з робочих місць та заблокувавши групу керівного складу на 3 поверсі адмінбудинку, називаючись сторожами підприємства, ці люди забезпечили проходження групи невідомих на той час осіб до адміністративного приміщення. Загалом все це супроводжувалося стандартним рейдерським «букетом»: маски, бити, металічні прути, травматична зброя, глушилки для мобільного зв’язку та “об’єктивні ЗМІ антирейдерської  спеціалізації”, які вже створили собі відповідну репутацію у медіапросторі.

Як стало відомо пізніше, ці люди забезпечили прохід на підприємство державного виконавця з м.Дніпропетровськ, С. Саване та, так званого «виконавчого директора Арго» Шистопала із групою адміністративної та технічної підтримки. Державний виконавець вчиняв дії щодо стягнення майна ТзОВ «ВКТ «АРГО» на 200 мільйонів гривень, а пан Шистопал уособлював собою «легітимну» владу та здійснював дії, спрямовані на виведення цього майна на користь третіх осіб.

Реагуючи на звернення адміністрації ТзОВ «ВКТ «Арго» про відновлення порядку, недопущення сутичок та реагуючи на звернення державного ПАТ «Укрексімбанк» щодо прямої загрози вилучення майна, яке перебуває у заставі Банку, рейдерським угрупуванням, о 22.30 цього ж дня прибула група оперативного реагування «Беркут». З метою підтримання правопорядку та недопущення тяжких наслідків, органами правопорядку було організовано мирне виведення із підприємства не тільки прибульців, але і справжніх працівників ТзОВ «ВКТ «Арго». Із 00.00 23.01.10 підприємство було взято під контроль працівниками міліції.

Для кращого розуміння Вами псевдоправового підґрунтя, яке було сфабриковане рейдерами для надання видимості законності своїх дій, необхідно повернутися у кінець 2008 року.

Через катастрофічне подорожчання жерсті на початку року та девальвації гривні восени 2008 року ТзОВ «ВКТ «АРГО» опинилося у надзвичайно складній фінансовій ситуації. Собівартість продукції піднялася вище цін реалізації, а відсоткове навантаження по кредитах у державному «Укрексімбанк» зросло на 75%.

У цій ситуації керівництво КБ «УФГ-ТОВ» в особі його власника Бабича В.Г. стало вимагати повернення близько 55 мільйони гривень, що були гарантовані поручительством нашого підприємства. Одночасне виведення такої суми коштів із обігового капіталу неодмінно мало призвести до колапсу підприємства та його зупинки. У таких умовах власники ТзОВ «ВКТ «АРГО» на вимогу Бабича В.Г. у листопаді 2008 року підписали документи про уступку часток на користь Бабича В.Г. для надання йому додаткових гарантій виконання боргових зобов’язань перед КБ “УФГ-ТОВ». Підписання цих документів здійснювалося під тиском Бабича В.Г. та не мало потягнути за собою жодних правових наслідків, оскільки метою створення цих документів був не продаж часток, а отримання Бабичем В.Г. додаткових гарантій повернення коштів. (У подальшому представники Бабича стверджували що він заплатив 202 мільйони гривень готівкою, що представляє собою приблизно залізничний вагон крупних грошових купюр). Незважаючи на виконання ТзОВ «ВКТ «Арго» своїх основних зобов’язань протягом листопада 2008 – квітня 2009, 27 травня 2009 року відбулося перше рейдерське захоплення підприємства.

Оперуючи вищевказаними документами, юристи Бабича В.Г. зуміли зареєструвати новий Статут ТзОВ «ВКТ «АРГО» та призначити нового Генерального директора – Калєнцова О.Г. Мотивуючи свій статус цими документами та скориставшись перебуванням справжнього керівника – Гончара А.В. у відрядженні, група із 200 осіб захопила завод у період пікового сезонного навантаження.

Зважаючи на те, що саме у цей період відбувається збір зеленого горошку нашими контрагентами у Краснодарському краї РФ, зупинка виробництва та відвантаження продукції могла призвести до надзвичайно великих збитків наших партнерів та, відповідно, знищити підприємство масою мотивованих судових позовів з їхнього боку. Врахувавши це, легітимні власники підприємства були змушені підписати додаткові документи, які додавали легітимності угодам укладеним у 2008 році та оформити новий статут товариства, за умови розблокування заводу та призначення «новим» засновником на посаду керівника – Гончара А.В., що і відбулося.

Вирішивши нагальні питання забезпечення контрагентів та реагуючи на постійний тиск Бабича В.Г., спрямований на викачування обігових коштів із підприємства, керівництво ТзОВ «ВКТ «АРГО» ініціювало ряд позовів, стосовно визначення справжнього правового статусу власників ТзОВ «ВКТ «АРГО», і за деякими із них вже є рішення, які нівелюють статус Бабича В.Г. як засновника компанії.

Між іншим, необхідно нагадати, що першопричиною цих подій був опосередкований борг ТзОВ «ВКТ «АРГО» перед КБ «УФГ-ТОВ», які 14.12.09 уклали договір переведення боргу із його реструктуризацією, та за короткий період часу вже сплачено більше мільйона гривень. Таким чином, на даний час, вже не існує жодних конфліктних зобов’язань між цими юридичними особами, та відбувається нормальне виконання договірних зобов’язань.

Ми вважаємо, що зрозумівши нормалізацію відносин ТзОВ «ВКТ «АРГО» із Тимчасовою адміністрацією НБУ в КБ «УФГ-ТОВ», безперспективність своїх зазіхань на корпоративні права та оцінивши те, що неможливо вічно оскаржувати законні рішення, що ухвалюються судами різної юрисдикції та рівня, Бабич В.Г. вступив у злочинну змову із групою дніпропетровських рейдерів, метою якої було вже не захоплення підприємства та його адміністрування, а реалізація чіткої схеми виведення майна з під застави державного банку «Укрексімбанк». Вкладенням пана Бабича В.Г. були документальні підстави для претензій, а вкладенням рейдерів розробка та реалізація самого захоплення, корупційний ресурс та матеріальна база.

Що ж відбувається насправді?

У листопаді-грудні 2009 року розроблено схему та виготовлено ряд документів, які обґрунтовують претензії нападників та їхню «правову позицію».

Виготовляється довіреність на і’мя Шистопала, яка підписана Калєнцовим від 28.05.09 та скріплена підробленою печаткою ТзОВ «ВКТ «АРГО».

В подальшому ця довіреність буде неодноразово використана Шистопалом для підтримки матеріальних претензій третіх осіб до підприємства.

Виготовляється Протокол Зборів Учасників від 28.05.09., за яким засновується посада виконавчого директора з надзвичайно широкими повноваженнями та начебто відбувається призначення Шистопала на цю посаду.

Ця особа не перебуває у списках працівників підприємства, не отримує заробітну плату, її посада не передбачена статутом товариства, і спливає на поверхню у якості виконавчого директора лише в січні 2010 року при захопленні підприємства.

05.07.09 нібито укладається договір купівлі продажу оспорюваних в судових органах 66.66% часток ТзОВ «ВКТ «АРГО» між Бабичем В.Г. та невідомим паном Бакаєвим.

Це відбувається в той час, коли йде судовий спір стосовно часток та на них накладений арешт. Тепер напевне вагон готівки поїхав в бік Бабича.

21.12.09 у Кіровський суд м.Дніпропетровська подається позов кіпрської компанії «Капіталфорс Лімітед» до пана Бакаєва, який винен цій фірмі гроші за векселем у розмірі 200 мільйонів гривень. Оскільки Бакаєв кудись витратив ці кошти, в нього немає іншого майна, крім часток в ТзОВ «ВКТ «АРГО», які вартують саме цю суму. Враховуючи, що згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців пан Бакаєв не має стосунку до ТзОВ «ВКТ «АРГО», на допомогу приходить пан Бабич, який у реєстрі є, але стверджує що продав частки, забувши, що вони перебувають під арештом.

22.12.09 в цей же суд надходить клопотання про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на єдиний майновий комплекс підприємства, яке задовольняється судом у повному обсязі.

Необхідно відзначити, що у всіх стадіях судового процесу, а в подальшому і у процедурі виконання рішень цього суду, активно бере участь «виконавчий директор» Шистопал, який повністю підтримує від імені ТзОВ «ВКТ «АРГО» майнові претензії третіх осіб до компанії, та засвідчує своїм представництвом всі подальші судові процедури.

Апофеозом рейдерської творчості стала затверджена 28.12.09 ухвалою Кіровського суду м.Дніпропетровська мирова угода, відповідно до якої ТзОВ «ВКТ «АРГО» стає боржником щодо «Капіталфорс Лімітед» на суму у 200 мільйонів гривень. Мирова угода підписується представником кіпрської фірми, Бакаєвим, Бабичем та Шистопалом від імені АРГО за підробленим дорученням.

Оперативно взявся виконувати рішення Кіровського суду старший судовиконавець ВДВС Міністерства юстиції України в Дніпропетровській області пан Саване С.М., який відкрив відповідні провадження, і в подальшому брав активну участь у рейдерській атаці, накладаючи стягнення на майно ТзОВ «ВКТ «АРГО» за повної підтримки «нової» адміністрації.

Завершальним етапом операції прикриття стала скарга в Прокуратуру Дніпропетровської області на дії цього державного виконавця, що мала на меті отримати обґрунтування законності дій Дніпропетровського держслужбовця на Буковині та апеляційна скарга незадоволеної компанії «Капіталфорс Лімітед» на «поспішну» ухвалу Кіровського суду про зняття арешту з майнового комплексу АРГО, що мала на меті ускладнити оскарження рішень Кіровського суду законними представниками ТзОВ «ВКТ «АРГО» в апеляційному порядку.

Виготовлення пакету протоколів зборів учасників, рішень міфічної Голови Товариства про відсторонення Генерального Директора ТзОВ «ВКТ «Арго» від виконання обов’язків на користь Шистопала, мало на меті створення сприятливих умов для передачі майна ТзОВ “ВКТ «АРГО» на користь третіх осіб – Капіталфорс Лімітед, та ускладнення подальших можливостей по поверненню майна у належний правовий стан.

Повністю розкриває всю рейдерську схематику реєстрація у м.Хотин 12.01.10 ТОВ «Хотинський завод металічної тари», що засноване паном Ковальчуком із Києва. На нашу думку, це саме те підприємство, на яке зараз буде оформлятися майно ТзОВ «ВКТ «АРГО», та яке буде вимагати забезпечення доступу до цього майна, в тому числі і в судовому порядку.

На даний час, завдяки чіткій позиції державного Банку, діям правоохоронних органів та адміністрації ТзОВ «ВКТ «АРГО» плани злочинців було зруйновано.

Підприємство продовжує працювати та відвантажувати продукцію в робочому режимі. Повідомляємо всіх партнерів, що зобов’язання підприємства виконуються та будуть виконуватися у повному обсязі.

Підприємство звернулося до судових органів із позовами про оскарження дій судовиконавця та нечинність ряду створених рейдерами документів, у результаті чого чинність цих документів призупинена, а державному виконавцю заборонено здійснювати дії спрямовані на стягнення майна компанії;

Незважаючи на труднощі із отриманням документів у ДВС Дніпропетровської області, ТзОВ «ВКТ «АРГО» вдалося отримати у розпорядження майже весь пакет документації, що обґрунтовує рейдерські зазіхання, та на даний час фахівці ТзОВ «ВКТ «АРГО» спільно із представниками ПАТ «Укрексімбанк» вивчають ці документи для підготування обґрунтованих позовів, в результаті чого, створена злочинцями схема привласнення майна буде остаточно зруйнована.

Зважаючи на те, що ТзОВ «ВКТ «АРГО» вбачає у діях рейдерів ознаки кримінальних правовпорушень, нами спрямовуються та будуть спрямовуватися обґрунтовані звернення до правоохоронних органів із клопотаннями про притягнення фігурантів цих подій до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку.

За наявною у нас інформацією, з метою протидії рейдерському захопленню майна, яке перебуває у заставі державного ПАТ «Укрексімбанк», Банком спрямовані листи до Кабінету Міністрів України, Генерального прокуратури України, Міністра МВС України та Голови СБУ з проханням провести перевірку щодо вищевказаних подій та прийняти відповідні заходи правового реагування.

Шановні представники засобів масової інформації та колеги!

У ЗМІ продовжується інформаційна атака групи Бабича-Шистопала-Саване. Ви самі можете оцінити – хто все-таки рейдер? Власники, адміністрація та трудовий колектив підприємства, що 20 років розбудовують це підприємство, Державний «Укрексімбанк» на кошти якого це було зроблено, «Беркут», який захистив законні їх інтереси, чи може все таки група фізичних та юридичних осіб, у яких юристів більше ніж бойовиків, що позичають одне одному по 200 мільйонів гривень.

На Буковині знають відповідь на це запитання.

Ні для кого не секрет, що у цей складний час об’єктом рейдерської атаки може стати чи не кожне українське підприємство. Ми вважаємо, що дати достойну відсіч та відвести загрозу від свого підприємства це напівзахід. Отримавши облизня у справі із ТзОВ «ВКТ «АРГО», рейдерська група не припинить свого існування та буде продовжувати свою діяльність.

Для того, щоб назавжди покінчити із цим невластивим для цивілізованого суспільства аморальним явищем, необхідно щоб кожен із нас, зіткнувшись із ним, докладав максимум зусиль для притягнення рейдерів до відповідальності особисто. Інакше кожен із нас завжди буде потенційною жертвою, а жити в статусі жертви ми не хочемо, і не будемо.

З надією на Вашу об’єктивність,

Генеральний директор ТзОВ «ВКТ «АРГО» Гончар А.В.

Запис Спроба рейдерства: ТзОВ «ВКТ «АРГО» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Понад 60 людей у камуфляжах без опізнавальних знаків здійснили напад на завод: «нейтралізували» охрану, захопили офісні, виробничі та складські приміщення і розпочали опис майна.

Щоправда, охорона намагалася чинити опір, як наслідок, дехто з охоронців отримав травми і був відправлений до лікарні. Робітники заводу потрапили у «полон»: їх зачинили у службових приміщеннях. Заборонили виходити й користуватися мобільними телефонами.

Зрозуміло, що невідомі з’явилися на підприємстві не просто так. Вони, як з’ясувалося, «сприяли» працівнику відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у… Дніпропетровській області Савані С.М. у виконанні рішення Кіровського районного суду того ж м. Дніпропетровська про примусове вилучення майна підприємства.

Незрозуміло лише, чому рішення виконував представник обласної виконавчої служби, а не Департаменту ДВС Мінюсту, як це передбачене законом, а також чому у виконанні рішення суду, яке винесене від імені держави, представнику цієї держави надавало допомогу напівбандитське угруповання.

Приборкати знахабнілих рейдерів уже біля опівночі змогли тільки співробітники підрозділу «Беркут» Чернівецької області, які прибули на місце події за викликом керівників «Арго».

Вочевидь, ситуація матиме продовження.

За отриманими даними, до захоплення причетний один із власників підприємства, відомий в Україні Валерій Георгійович Бабич, який за сумнівних обставин придбав частку в підприємстві в розмірі 66,6% у братів Гончарів (один з них – глава Хотинської РДА Віктор Васильович Гончар).

У липні минулого року В.Г. Бабич нібито продав свою частку іншому підприємцю, Олександру Леонідовичу Бакаєву, за 200 млн. грн. Не завадило цій операції навіть те, що перед тим суд заборонив змінювати статут підприємства, а доля Бабича в статутному фонді була заарештована.

Конфлікт довкола заводу триває вже не один місяць, оскільки стосується майна прибуткового підприємства, активи якого, до речі, перебувають у заставі в державному «Укрексімбанку».

Правоохоронні та судові органи повинні дати належну оцінку діям усіх фігурантів згаданих подій.

Натомість виконавчий директор «Арго» звернувся до керівництва МВС з проханням дати оцінку незаконним діям підрозділу «Беркут» у Чернівецькій області.

Довідка:
ВАТ ВКТ «Арго» зареєстроване 1999 року. Головним видом діяльності є виробництво упаковок з легких металів і тари з пластмас. Підприємство є лідером за обсягами виробництва бляшаної тари на українському ринку й найбільшим експортером бляшанок.

Запис Рейдерське захоплення «Арго»: провалилося чи відкладене? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Реєстрацію друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження (у межах Чернівецької області) здійснює Головне управління юстиції у Чернівецькій області.

Для реєстрації друкованого засобу масової інформації подається заява, в якій мають бути зазначені:
■ засновник (співзасновники) видання;
■ вид видання (газета, журнал, збірник, бюлетень, альманах, календар, тощо);
■ назва видання (мовою/мовами, якою/якими виходитиме у світ);
■ мова/мови видання (одномовне, кількома мовами одночасно (паралельними випусками), змішаними мовами (кількома мовами в одному випуску);
■ сфера розповсюдження (місцева, загальнодержавна, зарубіжна;
■ програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість (розвиток освіти, підвищення рівня духовності, розвиток дозвілля тощо), а також категорія читачів (усе населення, дорослі, молодь, діти, чоловіки, жінки, науковці, педагоги тощо);
■ передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання;
■ юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та банківські реквізити (для фізичних осіб – у разі наявності);
■ місцезнаходження редакції;
■ статус видання (вітчизняне, спільне);
■ вид видання за цільовим призначенням (загальнополітичне, з питань економіки і бізнесу, виробничо-практичне, навчальне, довідкове, юридичне, для дозвілля тощо).

Реєстраційний орган має право вимагати від засновника подання документів, якими підтверджується його цивільна правоздатність, цивільна дієздатність. Для фізичної особи таким документом є копія паспорта (сторінки, що містять інформацію про громадянство та реєстрацію місця проживання фізичної особи).

Заява про реєстрацію друкованого засобу масової інформації розглядається в місячний строк від дня її одержання.

Вікторія РОСКРУТ, провідний спеціаліст ГУ юстиції в області

Запис Реєструємо газету спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За минулу добу у Чернівцях зареєстровано 1630 випадків ГРЗ, в т.ч. серед дорослого населення – 1080, дітей – 550. Зареєстровано також 267 випадків грипу (серед дорослих – 256, дітей – 11) .

За минулу добу госпіталізовано 30 осіб, серед яких 18 дорослих та 12 дітей. Серед госпіталізованих у 20 випадках поставлено діагноз пневмонія.

У відділенні анестезіології та інтенсивної терапії залишаються двоє осіб – один дорослий та одна дитина. На жаль, за минулу добу у місті в лікарнях від ускладнень померло троє молодих людей.

За минулу добу бригади швидкої допомоги виконали 270 викликів, у т.ч. з приводу грипу та ГРВІ – 115 (46-до дітей, 69-до дорослих).

За попередню добу у Чернівцях було зареєстровано 2581 випадок ГРЗ (серед дорослого населення – 1649, дітей – 932) та 248 випадків грипу (серед дорослих – 207, дітей – 41). Було госпіталізовано 77 осіб, серед яких 61 дорослий та 16 дітей. Пневмонію було діагностовано у 49 випадках ( 42 – у дорослих та 7- у дітей) .

Загалом з 16 жовтня у Чернівцях зареєстровано 22284 випадків ГРЗ, в т.ч. 9944 – серед дітей, 1166 випадків грипу ( 67-серед дітей). Від ускладнень померло шестеро осіб. Серед дітей летальних випадків не було.

Міський штаб з протидії епідемії грипу нагадує чернівчанам, що при перших ознаках погіршення самопочуття потрібно звертатися до лікаря і в жодному разі не займатися самолікуванням.

Усі лікувальні установи міста забезпечені медпрепаратами у достатній кількості і готові надати медичну допомогу в повному обсязі. Потрібно лише вчасно звернутися до лікаря,щоб уникнути ускладнень хвороби.

Прес-центр Чернівецької міської ради

Запис Епідемія. Стан захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції та грип у Чернівцях 4 листопада станом на 08.00 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про юридичні тонкощі та нюанси договору довічного утримання (догляду) — в консультації Людмили КУЗНЄЦОВОЇ, головного спеціаліста ГУ юстиції в Чернівецькій області.

Договір довічного утримання (догляду) як один із різновидів договору ренти є альтернативою договору дарування у тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, не може розпорядитися належним їй на праві власності майном.

Саме за договором довічного утримання (догляду) відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їхню частину, інше нерухоме чи рухоме майно, яке має значну цінність, натомість набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та/або доглядом довічно.

Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо предметом договору є нерухоме майно, – то й державній реєстрації.

Право власності на майно, передане за договором довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації – з моменту такої реєстрації.

Однак до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання (догляду) законодавчо обмежене. Так, до смерті відчужувача набувач позбавлений права продавати, дарувати, обмінювати чи передавати в заставу майно, отримане за цим договором. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.

Сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач, при цьому відчужувачем за цим договором може бути будь-яка фізична особа, незалежно від віку та стану здоров’я, а набувачем – фізична особа, яка здатна надавати відчужувачеві обумовлене договором забезпечення, тобто повнолітня дієздатна фізична особа, а також юридична особа або ж кілька фізичних осіб, які отримують майно на праві спільної сумісної власності, а їхній обов’язок з утримання (догляду) відчужувача є солідарним, тобто таким, за яким у відчужувача є право вимагати виконання обов’язків за договором як від усіх набувачів, так і від кожного з них окремо.

Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений також на користь третьої особи. Факт перебування такої особи в родинних стосунках з відчужувачем юридичного значення не має. Укладення такого договору можливе у випадку відсутності у третьої особи, на користь якої укладається договір, коштів для проживання або ж її хворобливого стану, у зв’язку з яким вона потребує постійного догляду і, при цьому, відсутність у неї майна, яке може бути передане за договором довічного утримання.

При укладенні зазначеного договору з метою належного його виконання мають бути чітко встановлені права та обов’язки сторін. Так, набувач зобов’язаний надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд, строки та види якого також визначаються договором та поховати відчужувача, навіть якщо такий обов’язок договором не передбачений.

За необхідності та в разі, коли такий обов’язок передбачений договором, набувач зобов’язаний забезпечити відчужувача житлом, при цьому в договорі конкретно визначається той об’єкт нерухомого майна (чи його частина), в якому відчужувач буде проживати.

Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна, та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.

Набувач за спадковим договором може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (наприклад, сплатити відчужувачу чи на користь третіх осіб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та місця його поховання тощо).

Права відчужувача за договором полягають у тому, що він може робити певні розпорядження і вимагати їхнього виконання, а внаслідок укладення спадкового договору у нього виникають обов’язки не відчужувати майно, визначене у спадковому договорі, та не заповідати його.

Запис Довічне утримання: щастя чи довічне горе спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Вибори Президента України є загальними.

Право голосу на виборах Президента України мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років.

Документом, який підтверджує громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;
2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
3) дипломатичний паспорт;
4) службовий паспорт;
5) посвідчення особи моряка;
6) посвідчення члена екіпажу;
7) військовий квиток для військовослужбовців строкової служби;
8) тимчасове посвідчення громадянина України;
9) картка (довідка) установи виконання покарань і слідчого ізолятора.

Громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів Президента України та інших заходах у порядку, визначеному цим та іншими законами України.

Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та цим Законом.

Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.

Громадянин України, який проживає або перебуває в період підготовки і проведення виборів за межами України і перебуває на консульському обліку, реалізує своє право голосу на виборах Президента України.

Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями.

Вибори Президента України є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Кожний громадянин України на виборах Президента України має один голос. Виборець може використати свій голос у день голосування тільки на одній виборчій дільниці.

Усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі. Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі забезпечується: забороною привілеїв чи обмежень кандидатів на пост Президента України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; забороною втручання органів державної влади і місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених Законом; забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Вибори Президента України є прямими. Громадяни України безпосередньо обирають Президента України.

Тетяна НІКОЛАЄВИЧ, заступник начальника ГУ юстиції в Чернівецькій області

Запис Основні засади виборів Президента України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Які першочергові кроки треба зробити в Україні для верховенства права?

– Згідно з ч.1 ст. 8 Конституції України в нашій державі визнається і діє принцип верховенства права. Йдеться про панування права в суспільстві. Насамперед, треба виконувати положення Конституції та закони. Адже верховенство права починається від самого простого – дотримання законодавства на всіх рівнях. На жаль, поки такого спостерігати не доводиться.

Крім того, верховенство права вимагає від держави його втілення у законах. Назву лише найважливіші: прийняття нового Кримінально-процесуального Кодексу, новий закон «Про прокуратуру», нові закони про реформування судової системи.

Вирішення проблем, які постали сьогодні перед державою і суспільством, є надзвичайно складним та довготривалим процесом. Без реальних змін демократичні перетворення, що відбулися в країні, не є усталеними і наше спільне завдання – домогтися реформування чинного законодавства та ухвалення нових законів. Тільки так Україна зробить важливий крок до впровадження європейських стандартів доступу осіб до правосуддя та виконання своїх міжнародних зобов’язань.

Значний ресурс я вбачаю у проведенні місцевих референдумів, які досі не набули в нашій країні потрібного поширення. Як свідчить практика, представницькі органи на місцях (ради) доволі швидко й часто стають «представницькими корпораціями».

– Як на сьогодні виглядає ситуація із правами громади? Чи можуть територіальні громади безпосередньо вирішувати питання місцевого значення?

– На жаль, за 18 років незалежності територіальні громади в Україні так і не отримали належно унормованих на законодавчому рівні дієвих форм місцевої демократії, які є вже повсякденними для багатьох країн-учасниць ЄС.

Територіальна громада в Україні нині залишається заручником застарілої, пострадянської за часом і радянської по-суті, системи місцевого самоврядування. Центральною ланкою цієї системи залишаються місцеві ради, надмірні пов-новаження яких надають їм абсолютну владу при вирішенні питань місцевого значення і нівелюють потенціал прямої демократії. Я впевнений, що громадам потрібно повернути право безпосередньо вирішувати питання місцевого (локального) самоврядування.

Міністерство юстиції детально проаналізувало законодавство і, мушу зазначити, нам вкрай потрібні законодавчі ініціативи стосовно правового врегулювання прямої демократії на місцях. Цю проблему можна вирішити через законодавче поле.

У відповідності до законопроекту «Про місцевий референдум», територіальна громада отримує такі права через місцевий референдум та через інші інститути локальної демократії (місцеві ініціативи, локальне вето тощо).

А повсякденне управління справами територіальної громади здійснюватиме сільський, селищний, міський голова, обраний безпосередньо членами територіальної громади.
Крім аналізу законодавства, нам уперше за історію незалежності вдалося зібрати і систематизувати інформацію про всі місцеві референдуми.

Від 1991 до 2009 року в Україні було проведено 150 місцевих референдумів: 50 – з питань адміністративно-територіального устрою; 34 – з питань зміни назви населеного пункту; 31 – з інституційних питань, включаючи дострокове припинення повноважень представницьких органів місцевого самоврядування; 13 – з питань благоустрою населених пунктів; 12 – із земельних питань; 10 – з інших питань.

Проведення місцевих референдумів залежить не від регіону, а передусім від того, чи визначений порядок проведення таких референдумів у чинному законодавстві, зокрема, у статутах територіальних громад громадянської та, звичайно, від активності територіальних громад.

– Давайте торкнемося питання про зміни до Конституції… Як Ви вважаєте, чи потрібна сьогодні Україні конституційна реформа?

– Досягнення перспектив розвитку нашої держави неможливе без переосмислення чинного Основного Закону та формування принципово нових конституційних засад. Я переконаний, що оновлення Конституції повинно здійснюватися на принципах і положеннях європейського класичного конституціоналізму.

До речі, ці тенденції нині знаходять свій розвиток у конституційних моделях державотворення країн – учасниць Європейського Союзу та ряду інших країн світу.

Комплекс змін до Конституції України зумовлений досвідом застосування її положень, потребою усунення в її нормативному змісті певних недоліків. Зокрема, недосконалості системи юридичних гарантій конституційних прав і свобод людини, вад і похибок в організації та функціонуванні державного механізму в цілому.

В оновленій Конституції мають функціонувати механізми здійснення конституційних прав і свобод людини, розвиток системи стримування і противаг у державному і суспільному устрої.

Запис М. ОНІЩУК: «Верховенство права починається з дотримання законодавства на всіх рівнях» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 №661-УІ внесено зміни до Цивільного кодексу України і доповнено ст. 1056-1 такого змісту:

«Розмір процентів та порядок їхньої сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів;

встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку;

умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною».

Отже, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Надія ТАРНАВСЬКА, головний спеціаліст ГУ юстиції в Чернівецькій області

Запис Криза, кредити, відсотки… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Заповіт визначає порядок переходу всього майна, майнових прав та обов’язків до певних осіб, який діятиме після смерті заповідача.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов’язків. Ці розпорядження можуть бути зроблені заповідачем будь-коли. Оскільки склад спадкового майна визначається на час відкриття спадщини, то не має значення, чи було в наявності майно, зазначене в заповіті, майнові права та обов’язки на момент складання заповіту. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Якщо в заповіті буде вказане майно, яке на момент відкриття спадщини буде витрачене чи взагалі не придбане, то в цій частині заповіт буде дійсним.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Також він має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Частина спадщини, яка не включена до заповіту, спадкується за законом.
Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Однією із особливостей заповіту є право спадкодавця на заповідальний відказ, тобто розпорядження заповідача, відповідно до якого на спадкоємця покладається обов’язок здійснити будь-яку дію на користь однієї чи кількох осіб. Його сенс полягає в тому, щоб з усієї сукупності майнових прав та обов’язків, які становлять спадщину, видокремити для однієї чи кількох осіб частину прав без передачі пропорційної частини обов’язків. Згаданими особами, на користь яких вчиняються певні дії, можуть бути як спадкоємці за законом, так і сторонні особи.

Предметом заповідального відказу може бути передання у власність, користування, оренду тощо майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.
Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті, що сталася до відкриття спадщини, особи, на користь якої необхідно вчинити певні дії.

Спадкодавець в заповіті може залишити майно одному чи кільком зі спадкоємців за законом, позбавити права на спадкування одного чи всіх спадкоємців за законом, заповідати своє майно будь-яким особам, в тому числі стороннім. Проте він не має права позбавити прав на спадкування тих своїх спадкоємців, для яких встановлена обов’язкова частка.

Такими спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Це найближчі до нього особи, котрі незалежно від змісту, мають право вимагати, щоб їм була залишена зі спадщини половина їх законної частки.

Юрій ЮРІЙЧУК, головний спеціаліст відділу нотаріату ГУ юстиції в Чернівецькій області

Запис Cпадкування за заповітом спершу з'явиться на Медіа-Версії.

■ на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
■ безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
■ приватизації земельних ділянок, які були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини;
■ виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Слід відзначити, що право власності на землю за цивільно-правовими угодами виникає з моменту нотаріального посвідчення договорів.

При укладанні угод щодо земельних ділянок не допускається зміна їх цільового призначення і мети використання: наприклад, не можна без відповідного дозволу вилучити землі з сільського господарства і передати їх для будівництва промислового підприємства, залізниці, автомобільної дороги тощо, оскільки у цьому разі землі сільськогосподарського призначення переходять до категорії земель промисловості, транспорту.

Громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності (приватизація) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Крім того, в разі приватизації сільськогосподарських підприємств громадяни – працівники цих підприємств мають право отримати ще й земельний пай, який після виділення в натурі (на місцевості) набуває статусу земельної ділянки з відповідною метою використання.

При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їхнього числа, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки в разі:

■ придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
■ викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належить їм на праві власності;
■ прийняття спадщини.

Людмила КУЗНЕЦОВА, головний спеціаліст ГУ юстиції в Чернівецькій області

Запис Як стати власником землі спершу з'явиться на Медіа-Версії.