5 травня в Івано-Франківську у рамках фестивалю «Карпатський простір» відбувся круглий стіл «Політика і література: вічні заручини» за участі: Андрія Куркова, Юрія Винничука, Олександра Красовицького, Івана Монолатія, Ольги Деркачової та Володимира Єшкілєва.

Модератор: Володимир Єшкілєв, український прозаїк, поет, есеїст (Івано-Франківськ)
Андрій Курков – український письменник, журналіст, кіносценарист (Київ)
Юрій Винничук – український журналіст, письменник, редактор (Львів)
Олександр Красовицький – український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва «Фоліо» (Харків)
Іван Монолатій – український вчений, історик, етнополітолог, краєзнавець, доктор політичних наук, професор (Івано-Франківськ)
Ольга Деркачова – українська письменниця, доктор філологічних наук, професор (Івано-Франківськ)

Говорили про письменників минулого, сьогодення і прогнозували майбутнє, про пророків,про сучасну українську літературу, про репортажі і літературу, про війну і мир, про видавців і видавництва, про те, як політики використовують письменників, поетів, а чи так само останні послуговуються політиками…

Кожний з учасників круглого столу висловив свою думку, обговорювали деякі спільні і спірні питання, але не зводили дискусію про взаємодію політиків і письменництва до якогось загального знаменника…
Політична сфера безпосередньо впливає на будь-якого автора…
І погоджуюся з Іваном Монолатієм:
«Література має сповідувати цінності людини вільної, свобідної, яка творить…».

А ось про те, що на теренах фестивалю «Карпатський простір» і доречно, і своєчасно, і обов’язково має існувати літературна платформа – це схвалили і учасники круглого столу і гості Фестивалю…

Більше фото з події за посиланням – «CПОВІДУВАТИ ЦІННОСТІ ЛЮДИНИ ВІЛЬНОЇ…»

©Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора і SergyiS

p.s.
Я знайшла в Інтернеті статтю Івана Монолатія, на яку він посилася у виступі «ЧИ МОЖЛИВА ПОЛІТОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ?» : «…втручання літератури у політику, і навпаки – втручання політики в літературу, є своєрідним видом взаємодії поміж практиками, формами діяльності і способами мовлення, котрі усі разом і нарізно, творять спільний світ або спільні світи…»

Запис Про «Політику і літературу: вічні заручини» на фестивалі «Карпатський простір» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2 листопада видавничий дім «Букрек» презентував нову книгу «В’язні орхідеї».
Автор – Любіра Рай.
Орхідея – символ не тільки країни (для Гонконгу та Венесуели), але, як стверджує автор в анотації, ця «неповторна квітка є справжнім уособленням жіночності». Навіть в латинській назві квітки – Phalaenopsis є деякі еротичні корені, як і у самій назві orchis.
У цей день орхідея була найпопулярнішою квіткою.
Але автор Любіра Рай не перетворився ні на квітку, ні на садівника, бо вся видавнича група тримала інтригу – зберігала інкогніто автора.

«Герої збірки еротичних оповідань автора сприймають жінку як «живу богиню з плоті і крові».Через своє захоплення прекрасною статтю вони часто потрапляють у полон почуттів і відчуттів. Власне, задоволення від того спілкування взаємне…
Всі твори базуються на правдивих фактах, змінені тільки прізвища, імена та назви місцевостей».
Аннотація

А я подумки пригадала свої відвідини першого у світі секс-музею в Амстердамі. Та екскурсія до знаменитого секс-музею в Амстердамі у деяких подорожуючих у цій поїздці викликала осудливі нарікання, в інших запитання – як туди добратися? В Амстердамі було що дивитися: музей Ван Гога, Музей мадам Тюссо, Музей Рембрандта, Квартал червоних ліхтарів… У «Храмі Венер» представлено майже п’ятсот еротичних книжок, які видавалися в різних країнах у різний час…
Тепер я маю можливість прочитати «В’язні орхідеї», придбала її на презентації. І навіть маю автограф від автора. Напевно всі присутні, крім мене, вже прочитали книгу, адже в «Букреці» зібралися секретарі, редактори, дизайнери, коректори, верстальники. Така собі п’ятсот перша еротична книга.

Презентація книги відбувалася в робочому кабінеті видавництва:
на великому офісному столі вишукувалися із прикрашеними червоною і ліловими стрічками новенькі, щойно з типографії (та й ще у типографії) книжечки.
«В’язні орхідеї» курсивом предстали на твердій палітурці відтінків тілесного з палевим кольорів з вгадуваним силуетом жіночої постаті. Жива орхідея, як лицар, уважно слухала всіх, хто був причетний до процесу видання і, звичайно, самого автора, який не тільки переказав в книзі читачам десять історій, але й ілюстрував їх.

Дарина Туз-Максимець, директор видавничого дому «Букрек», розпочала свій виступ з того, що взявшись за видавництво оповідань Л. Рай, прагнула уникнути дешевої сенсаційності та маніпулювання почуттями та смаками читача. Виокремити цю сторону людського життя, не втрачаючи художнього смаку, напевно, і важко, і одночасно привабливо. Так Юрій Винничук, майстер еротичного слова (видавництво «Піраміда»), став одним з найскандальніших переможців конкурсу «Книга року ВВС», наша землячка Марічка Матіос не уникає цієї теми в своїх творах.
         – Видання «В’язні орхідеї» нашим видавництвом – перша спроба видати еротичну збірку, свого роду розширити коло еротичної прози українського читача. І саме: не вульгарно, а так, як це представляє Любіра Рай.

«Інтимні стосунки – це невід’ємна частина нашого життя. А книга ця – не зовсім тільки про секс, а про те,  що кожна людина мріє і хоче, щоб біля неї завжди була близька людина, яка обійме, підтримає, ніжно пригорнить…», – додає редактор Мирослава Токарюк, яка читала і авторські рукописи, потім перечитувала оповідання в наборі і знає цю книгу напевно майже, як і автор.
– І в решті решт, щоб ми могли зрозуміти, що це саме друга половинка поряд з нами.

Автор Любіра Рай може намалювати контур будь-якої людини, звивистим, складним, переплетеним, символічним…
Автор – і журналіст, тому світ переживань його героїв не є для нього стороннім.
Простір життя жінки і чоловіка одночасно то збігається уподобаннями, то зосереджується на різних полюсах, то притягує один одного, бере в шори, то раптом скеровується в різні боки. Всі історії Любіра Рай знає від панн, жінки розповідали автору свої пригоди.
«Коли я пишу, я мушу все представляти на повний гас”, – автор перевтілюється у своїх героїв.
       – Я мушу видумати оточення, різні сцени, декорації, все те, що відбувається і за вигаданими умовними кулісами. Люди без гумору, то бідні люди. І ніхто не знає сам себе досконало. Але треба мати певну рівновагу відчуттів і міру відображення цих відчуттів. Важливо не перейти кордон. Я противник публічного сексу. Але я кохаю секс. На то є чотири стіни. І жодна вартість не є абсолютною.

Дійсно, вартість істини має відносну вартість, адже треба визначити, що є еталоном для виміру всіх інших вартостей і цінностей. А історично  цінності і їх вартості змінювалися. Автор пригадав Римську імперію і причини її падіння. Сексуалізоване сучасне суспільство знаходиться в протиріччі з істинами: і з абсолютною, і з відносною, об’єктивною, необхідною, аналітичною, синтетичною…
А книга, яку ми тримаємо в руках, точно не є синтетичною. Автор запевнив – вона рай для в’язнів орхідей…

А не для в’язнів?
Не знаю.
Адже я ще теж не у полоні, бо книги не читала. І майже всю презентацію вгадувала автора.
Як то: «Наяда» можна прочитати «Даная»,
«Падолист» –  «Листпад»,
«Любіра» – …
А я все ж вгадала…
Тепер можна і книгу прочитати…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Рай для в’язнів орхідеї… спершу з'явиться на Медіа-Версії.