Збігає рік, протягом якого, від 1 грудня 2017 року, ЧМГО «Бізнес-центр» у партнерстві з ImpactHub Odesa (м. Одеса) та NARD (м. Кишинів, Республіка Молдова) реалізує розрахований саме на 12 місяців транскордонний проект Common Space for Creative and Cultural Industries – Спільний простір для креативних та культурних  індустрій, підтриманий Програмою сприяння територіальному співробітництву країн Східного партнерства «Молдова – Україна» www.eaptc.eu. Проект завершиться 30 листопада, тобто маємо ще тиждень для підсумків. Про зміст Спільного простору, значення й здобутки розмовляємо з менеджером проекту Ольгою ДМИТРЮК.

– Чому ЧМГО «Бізнес-центр» зосередилася саме на креативних та культурних – індустріях? Хіба це прибутково?

– За даними ООН,  3,4% світового ВВП забезпечує саме креативна економіка. В ній зайнято майже чверть населення світу, а темпи зростання цієї сфери удвічі перевищують  сферу послуг і учетверо випереджають за темпами зростання промислове виробництво.

Наприклад, Львів активно просуває себе як місто креативне, там є простір для розвитку креативних і культурних індустрій. Чернівці ж поки що «пасуть задніх», хоча мають значний творчий, інтелектуальний потенціал, історичне підґрунтя та активних громадян. Тож у рамках проекту ми хотіли активізувати культурний та креативних сектор Чернівців, показати успішні практики, поділитися досвідом і «підштовхнути» тих, хто вагається…

– Що саме заважає розвитку Чернівців? Які проблеми й потреби у сфері креативу?

– Знайти відповідь на це питання ми й намагалися, здійснюючи проект. Для цього зібрали 12 фокус-груп (4 з них – у Чернівцях) та провели 15 фахових глибинних інтерв’ю (у Чернівцях – 5 з них) із ключовими фігурами креативного та культурного секторів.

– Інтерв’ю – це зрозуміло для наших читачів, а що таке фокус-група?

– Фо́кус-гру́па ( від англ. Focus group) – це такий якісний метод у соціології, коли для обговорення поставленого завдання збираються групи певної цільової аудиторії, а потім саме обговорення і його результати досліджуються для подальшого розвитку пропонованого проекту.

 – І що ж організатори з’ясували?

– Ми ж хочемо знати, що заважає розвитку креативної сфери? То серед найбільш повторюваних учасниками заходів проблем виділили наступні:

* відсутність у представників творчих галузей віри в себе і незначна ініціативність з їхнього боку;

* численні бюрократичні перешкоди;

* брак фахівців і відсутність відповідної фахової освіти у тих, хто продукує культурний продукт – відтак у цій сфері діють здебільшого самоучки;

* практично повна відсутність фахового культурного менеджменту;

* у вищих навчальних закладах не звертають увагу на практичну складову навчання;

* немає усвідомлення того, що «культура – це джерело продукування соціального капіталу»;

* відсутнє стратегічне бачення розвитку культури;

* відсутність попиту;

* відсутні фахівці та ресурси для піднесення культурного рівня людей;

* відсутність доступу до ресурсів.

– І що тепер робити із цим невтішним знанням? Як пом’якшити чи нівелювати перелічені проблеми?

– Звісно, проблеми є глибокими, частина з них належить до компетенції органів влади, наявної системи освіти тощо. Та де в чому нам удалося вплинути на ситуацію й де в чому її покращити. Так, у рамках проекту ми створили карту креативних та культурних індустрій: наші митці стали більш помітними в мережі, потенційні партнери можуть їх легко відшукати.

У проведеній нами Літній школі у Карпатах взяли участь розробники 45 стартапів (компаній або проектів-початківців), які планують здійснювати діяльність або лише розпочали діяльність у креативній економіці, об’єднавши представників Чернівецької, Одеської областей та Молдови. У виборі локацій  для заходів ми не зосереджувалися лише на нашій області. Скажімо, в Кишиневі пройшов 3-х денний тренінг для 45 креативних та культурних проектів/організацій, які планують вийти на європейський ринок. В Одесі проводили воркшопи та хакатони, які об’єднали понад 50 представників бізнесу, влади та громадського сектору. Одразу поясню: воркшоп (від англ. майстерня) – навчальний захід, учасники якого отримують знання і навички через високу інтенсивність групової взаємодії, активність і самостійність учасників, особисте переживання й досвід.

А хакатон (утворення від хакер і марафон) – це форум розробників, під час якого фахівці з різних галузей програмного забезпечення (програмісти, дизайнери, менеджери) спільно працюють над вирішенням якоїсь проблеми.

Під час таких заходів учасники обговорювали проблеми, розробляли плани дій тощо. Як на мене, важливою є розробка бізнес-моделей, які демонструють реальні успішні приклади  у створенні відеопродукції, відкриття мистецьких галерей, різного  хендмейду (ручних виробів) тощо й допоможуть охочим працювати у цих сферах розпочати діяльність. Ознайомитись з цими документами будь-хто охочий може на сайті проекту http://md-ua-creatives.org.

– Чи вважаєте Ви проведені заходи успішними?

– Говорити про успішність чогось варто не одразу, а в довгостроковій перспективі, коли учасники вже скористаються отриманими знаннями і новими контактами. Та впевнено можу сказати про успішність Літньої школи, учасники якої вже налагодили контакти, намітили спільні проекти. На останній місяць проекту заплановані відкриті лекції. Від 1 листопада стартували двотижневі культурні резиденції, під час яких 4 українських учасників поїхали до Молдови і 2 учасники з Молдови  – до України.

На завершення проекту буде надана допомога 6 проектам/організаціям у розробці для них маркетингової стратегії та її реалізації. На нашій сторінці у Фейсбуці можна слідкувати за подальшими подіями: https://www.facebook.com/md.ua.creatives/

Ми будемо корисними перш за все тим, хто працюють в рекламі, архітектурі, культурі й мистецтві, ремісництві, дизайні, моді, музиці, видавничій справі, створенні кіно і навіть гастрономії.  

Лариса КОСТИНСЬКА, «Версії»

P.S. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. За її зміст відповідає ЧМГО «Бізнес-центр» і вона не обов’язково відображує погляди Європейського Союзу.

Запис Залучаємо Чернівці у Спільний простір для творчих і культурних індустрій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Євросоюз вводить нову систему контролю на своїх кордонах: за безвізовий в’їзд в ЄС доведеться заплатити 7 євро, а також заповнити спеціальну анкету. 

7 євро – це приблизно 220 гривень, і саме стільки коштує анкета, яку необхідно буде заповнити перед поїздкою до країн Шенгенської зони. В анкеті, крім паспортних даних, потрібно вказати мету поїздки, а також – те, чи бувала людина, яка в’їжджає в зону Шенгену, в країнах, де вирують епідемії або недавно траплялися терористичні атаки.

Але, навіть якщо на якесь із цих запитань відповідь буде позитивною, – у в’їзді не відмовлять, запевняють в Єврокомісії. А ось якщо після попередніх подорожей залишився хоча б один неоплачений штраф за парковку або перевищення швидкості, мандрівника можуть не пустити в ЄС, поки борг не буде погашений.

“Євросоюз ретельно перевіряє тих, хто звертається за візою. Але контролю за тими, хто в’їжджає за безвізовим режимом, немає. А це громадяни 60 країн. Тому ми і впроваджуємо систему авторизації. Перевірка буде дуже простою і займе всього кілька хвилин. Якщо людина отримала відмову, наприклад, за станом здоров’я, то, як тільки вона одужає, може повторно звертатися за дозволом на в’їзд “, – пояснив прес-секретар Європейської Комісії з питань міграції та внутрішньої політики Тове Ернст.

У Єврокомісії запевняють, що перевірка даних на кордоні займе лише кілька хвилин. Якщо знайдуть неточності в написанні прізвища в анкеті і паспорті, або якщо в документах не співпаде дата народження, прикордонники можуть вимагати від туриста додаткову інформацію.

З запуском нової системи відмов у в’їзді українським туристам не побільшає, впевнений посол України при ЄС Микола Точицький – навпаки, система повинна вберегти мандрівників від зайвих витрат.

“Коли ти вже купив квиток, прилетів у будь-яку столицю членів держав Шенгену, а у тебе те чи інше не збігається з інформацією, яка була надана в документі, ви – небажане особа. У нас кирилиця, тут латиниця, і бувають похибки. Тому це навіть більше для зручності тих, хто подорожує. Тому на три роки, якщо йдеться, ти будеш в спокої, що у тебе все гаразд і ти можеш спокійно подорожувати “, – розповів Микола Точицький.

Заповнювати анкету потрібно буде раз на три роки, тому сума збору за анкету виходить незначною. Та й сама система, якщо і запрацює, то не раніше, ніж у 2021 році.

Нагадаємо, Україна почала переговори з 61 країною “білого шенгену” з метою встановити з ними безвізовий режим. Відзначимо, на сьогодні громадяни України можуть відвідувати без віз 85 країн світу.

За матеріалами segodnya.ua

Запис Плата за в’їзд та спецанкета: Євросоюз вводить нову систему контролю на своїх кордонах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таке завдання ставить перед собою голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр ФИЩУК. А вирішення його він бачить у тривалій співпраці карпатських областей України з регіонами країн Євросоюзу, що межують з ними, тобто з альпійськими землями Австрії – Каринтією, Тіролем, Штирією, Бургенландом, а також з Баварією та іншими партнерами в ЄС у єврорегіонах «Карпатський» і «Верхній Прут».

– Гармонійне поєднання транспортних і енергетичних мереж уздовж Карпат і через Карпати дозволить інтегрувати потреби наших гірських районів у процеси розвитку територій у країнах ЄС, що межують з нами, – наголосив губернатор Буковини під час спільної наради чотирьох комісій ВР України. – Натомість що ми маємо? На ділянці кордону майже у 300 км, що проходить Чернівецькою  областю діють лише 1 автомобільний та 1 залізничний пункти пропуску, замість 8, погоджених ще 1996 року міжурядовою угодою! Це при тому, що щільність транскордонної авто-залізничної мережі Чернівецької області є третьою в Україні.

Крім того, за словами очільника виконавчої влади, всі шляхи, що ведуть з України до Румунії, Південної Європи та Близького Сходу, потребують ремонту. При цьому більшість ділянок доріг, що забезпечують сполучення з гірськими районами Чернівецької та Івано-Франківської областей і вихід з цих районів до країн ЄС, відновлені після катастрофічних повеней 2008 і 2010 років лише на 20-30%!

Усі ці проблеми обговорювалися під час виїзної наради в Івано-Франківську, намічені шляхи їхнього вирішення. А відповідні міністерства ініціюватимуть перед Європейською Комісією розгляд можливостей фінансування пілотного проекту ЄС у сфері регіонального розвитку для регіону Карпат у рамках Угоди про Асоціацію України з ЄС, який буде спрямований на виконання регіональних проектів та програм у сфері доступності, підтримку підприємництва, збереження природної та історико-культурної спадщини, а також розвиток людського капіталу.

Прес-служба ОДА

Запис Інтегрувати потреби горян у процеси розвитку прикордонних територій країн ЄС спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Європейський Союз закриває проект модернізації прикордонних контрольно-пропускних пунктів з Україною та ставить під сумнів здатність Києва здійснювати реформи в обмін на мільярди доларів європейської допомоги, передає УНН з посиланням на видання Reuters.

Проект щодо модернізації шістьох українських контрольно-пропускних пунктів на східному кордоні ЄС був започаткований у 2014 році, коли Європа підтримала прозахідних лідерів Києва під час анексії Криму.

Схема була спрямована на сприяння інтеграції української економіки з сусідніми державами-членами ЄС шляхом побудови чи модернізації КПП на перехрестях з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Румунією. За інформацією ЄС, проекти були спрямовані на скорочення часу перетину кордону та вдосконалення митних процедур.

Проте всі плани пішли на дно після низки затримок, помилок та перевищення витрат за участю місцевих чиновників та підрядників, відповідно до внутрішньої кореспонденції уряду України та листування між Європейською комісією та київською владою, яку виданню передало джерело у державному органі.

“Після нашої оцінки ми зробили висновок, що проекти не можуть бути завершені вчасно. 6 проектів зараз готуються до закриття, а невикористані гроші відшкодовуються”, – заявив представник ЄС в коментарі Reuters.

“Існує деяка втома від України. Люди розгнівані через відсутність реформ, особливо з подолання корупції. Все заглохло”, — зазначив виданню один з високопоставлених європейських дипломатів, який займається питанням відносин з Україною.

Проте, за його словами, ЄС буде поки продовжувати підтримувати країну, яка залишається крихкою через чотири роки після анексії Росією Криму та воєнні дії на сході.

Зазначається, що станом на кінець 2017 р. жоден з шести проектів контрольно-пропускних пунктів не був завершений, хоча ЄС надавав фінансування 29,2 млн євро (36 млн дол.).

Нагадаємо, у серпні 2015 року Європейська Комісія виділила четвертий транш обсягом 8,55 млн євро з програми бюджетної підтримки “Підтримка секторальної політики управління державним кордоном в Україні”

Запис Євросоюз “втомився” від корупції і закриває проект модернізації КПП з Україною спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Автомобілі, що виїжджають з України до країн-членів Європейського Союзу, відповідно до положень Женевської угоди 1958 року народження, директив ЄС і норм Угоди про асоціацію Україна-ЄС, з 2018 року зобов’язані мати відповідний талон проходження технічного огляду транспортного засобу, інформує expres.ua.

Ця тема обговорювалася на зустрічі заступника міністра інфраструктури Юрій Лавренюка з повноважним міністром посольства Литви в Україні Гвідасом Керушаускасом, повідомляється на сайті Міністерства інфраструктури України.

Як уточнюється в повідомленні, технічний огляд буде обов’язковим при першій реєстрації і перереєстрації транспортного засобу.

Наразі обов’язковий технічний огляд проходять транспортні засоби, що здійснюють комерційні перевезення.

“Перед нами визначено завдання поетапного введення обов’язкового технічного огляду. Ми вже маємо відповідні нормативно-правові акти, що вступлять в силу в наступному році. Нам потрібно якісно до цього підготуватися. Залучаються кращі світові практики і експерти. Ми хочемо, щоб технічний огляд здійснювали приватні компанії, акредитовані Національним агентством акредитації України, що мають лабораторії, достатню матеріально-технічну базу і відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством”, – зазначив Ю.Лавренюк, слова якого наводяться в повідомленні

Запис Із 1 січня 2018 року змінено процедуру виїзду автомашин з України до країн-членів ЄС спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Натомість в Україні суть децентралізації мала ще й політичний сенс. За довгі десятиліття в СРСР ми помилково звикли, що світ – чорно-білий. Спочатку були «білі» і «червоні», потім «наші» і «німці», потім – «комуністи» і «демократи»… Нині, коли всі начебто декларують, що вони «за Україну», слід ідентифікувати «наших» за відповіддю на питання, «навіщо нам мер» чи «навіщо нам депутат». Адже саме розуміння ролі обранців до органів місцевого самоврядування і визначатиме наше майбутнє. Бо децентралізація – це демократія, а відсутність демократії – це, навпаки, є централізація. За якої ми жили так довго, що аж звикли, і продовжуємо творити кумирів з президентів і прем’єр-міністрів та очікувати на «доброго дядька», який прийде і все змінить, і все дасть. А так не буде – переконують експерти в цій галузі і підтверджує історія. Про це йшлося під час євроінтеграційного вишколу «Асоціація з ЄС від А до Я: що вона дає Україні?», який ГО «Інтерньюз-Україна» у співпраці з Товариством Лева та за підтримки Фонду міжнародної солідарності (Польща) проводили в Чернівцях.

Єдина реформа, записана в Конституції

Єдина реформа, яка записана в Основному Законі України – реформа місцевого самоврядування. Вона мала би закінчитися до 1 січня 2006 року. За 5 років президентства Ющенка, ці зміни не лише не втілили – їх навіть не подали. А 2010-го, за Януковича, цю Конституцію скасували. Але тепер її поновили, тож реформа знову в силі. А тим часом дежава не стоїть на місці – вона або централізується, або децентралізується. І якщо централізація не давала громадам нічого, то зараз громада, об’єднавшись, на рівному місці отримує фінансування – як-от, надходження від ПДФО (податку на дохід фізичних осіб) до 60%!

«Насправді в законі багато що прописано, але в реалі владу ніхто не хоче віддавати, – стверджує експерт Інституту політичної освіти, керівник програми практичної політики Олександр СОЛОНТАЙ. – Досі є ще райради, які не проголосували за передачу управління об’єктами уже створеній громаді. На кожному етапі вставляють палки в колеса. Наприклад, дуже «мудрьоно» чинить держава в пункті передачі субвенцій на місця: передає, але з умовою, що на місцях до цих коштів щось докладуть.

Коли створюється нова громада – мають бути проведені нові вибори. Адже склад населення громади за рахунок об’єднання змінився. Тому в Україні проводяться вибори громад у всіх об’єднаних громадах, окрім тих, які приєдналися до великих міст. Призначення нової дати виборів – однієї для всіх – наразі ще обговорюється. Не досягнуто й спільного рішення про те, скільки рівнів буде у нової системи самоврядування. Борються дві діаметрально протилежні позиції: або це будуть великі райони, або і райони, і вслід за ними області будуть скасовані, і вся Україна складатиметься тільки з громад. Наразі області скасовувати не можна, адже триває війна і саме на цьому рівні відбувається координація військових, СБУ, Нацгвардії тощо. Загроза в тому, що безлад може тривати вічно…

Самоврядування – це ключова реформа, яка має зламати систему.

Директор програми Study Tours to Poland Мирослав СКУРКА вважає, що «Україна досі не почала процесу декомунізації мислення», і саме «реформа самоврядування ламає цю традицію, яка тривала століттями, ще від царизму». Адже самоврядування в Європі функціонує довгих півтори тисячі років – ще від Греції та Риму. Свого часу середньовічна Європа – від Півночі Італії до гирла Рейну – була найбагатшою територією. А асоціація міст Північного моря і Балтії  – система, що функціонувала незалежно від влад і королів. Це історична передумова того, чому Європа спирається на досвід самоврядування. Попри роль держав – люди творили своє життя самі. І найвищу довіру в Європі мають органи саме місцевого самоврядування. Ось вам і проста формула: Демократія = Довіра!

Мирослав Скурка стверджує: «Відсутність реформ коштувала нам 10 тисяч доларів ВВП на кожного». І розповідає, що децентралізація по-польськи, яка розпочалася ще 1990-го, 2014-го ще тривала… Тож процес цей непростий, на цьому досвіді можна вчитися, його можна детально досліджувати – по пунктах, по роках, від перших глобальних політичних змін – до практичного втілення на місцях. Але головні зміни, яких нам ще треба досягнути, аби реформа стала успішною – ментальні. Тож кілька «ментальноутворюючих» тез від пана Скурки:

• Самоврядування – механізм ментальної декомунізації.
• Самоврядування – це цивілізаційна зміна. І ми підтримуємо європеїзацію України. Польські громади були створені як власники. Слово «об’єднання» – погане, бо означає «створення території». І громади треба створити чимшвидше.
• В сучасній Польщі не творили громади: ще комуністична влада створила гміни, які були органами державної адміністрації. Оновлена гміна закріплена в Конституції.
• На місцевих виборах є дуже мало партійних списків, і немає жодних партійних зобов’язань. Люди більше довіряють одне одному, собі, аніж політичним партіям.
• У Польщі була проведена повна оптимізація шкіл – позакривали всі школи, де було по 20-30 дітей. Школа – це візитівка і інвестиція. Функція школи – не дати роботу вчителям, а дати ефективну освіту.
• Коли в річницю реформи перший посткомуністичний прем’єр-міністр Польщі (1989–1991) Тадеуш Мазовецький підсумовував успіхи свого керівництва, він навіть не назвав реформи самоврядування. Вона тривала непомітно.
• Ми мали одне велике щастя в Польщі: люди з опозиції, які стали владою – це були переконані демократи, і вони не шукали грошей. Тож Єжи Бузек, новий глава уряду (який пізніше був главою Європарламенту), зібрав групу реформаторів, які здійснили другий рівень реформи місцевого самоврядування.
• Повіт не виконує жодного адміністрування території. Повіт виконує деякі функції, делеговані державою.
• У результаті третього рівня реформи з 49-ти областей стало 16. 1999-го року 33 міста позбавили статусу обласного центру. Був шалений спротив! Але Уряд сказав: це не є питання громадської активності, це є питання державної стратегії.
• На рівні регіону треба будувати структури, які будуть освоювати кошти ЄС.
• У Польщі немає державної адміністрації до рівня воєводства. Представник уряду – воєвода. Влада – в руках маршалека (рівень голови облради в Україні). Воєвода здійснює нагляд за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування. Рішення суду не підлягає дискусії.
• Система фінансового контролю – це Регіональні обрахункові палати (створені законом з 1990 р. про місцеве самоврядування; це Єдиний орган, покликаний для контролю за фінансування органів місцевого самоврядування, повністю незалежний: не підкоряється ані Мінфіну, ані податковій інспекції, ані органам місцевого самоврядування). Раз на 4 роки здійснюється повний фінансовий контроль кожного органу місцевого самоврядування. Немає жодної корупційної складової. Проекти бюджетів також контролюють.

Якщо комусь здається, що у Польщі з самоврядуванням усе безхмарно, то це не так. Мирослав Скурка зупинився і на проблемах:

• Є випадки, коли з різних причин гміни мають високий рівень заборгованості, фінансово неспроможні. Їхня заборгованість для держави не є великою чи катастрофічною, але держава не хоче створювати прецедент і фінансувати неспроможних. Тоді вводять урядового комісара, який «лікує» проблемні гміни. Або, якщо є серйозніші порушення – ними вже займається державний комісар.
• Трапляються крайнощі: або дуже активні гміни (беруть завеликі кредити), або геть неактивні, нічого не хочуть робити і зовсім кредитів не беруть.
• Польські гміни таки замалі. Два села в одній громаді – це замало. До гміни має входити 10-20 тис. населення, щоби отримувати на них гроші. Існує потреба міжгміннх дій – так само, як і дій між воєводствами. Тож є потреба створення макрорегіонів. Тут корисний досвід Німеччини. Там гарна тенденція, коли громади відмовляються від адміністративного апарату, він розташований в одному місці, а обслуговує кілька громад.

Після цього можна лише сказати: нам би їхні проблеми… Але ж не святі горшки ліплять!

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Децентралізація – як ефективне самоврядування, політика і… декомунізація мислення спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В України більше поразок, ніж перемог. Чому? Бо за період Незалежності країна так і не визначилася, з ким вона: з Росією чи з Європою. Через це є ненадійним партнером і для тих, і для других. Попри те, нинішній держапарат не зацікавлений у реформах і євроінтеграції України. Крім того, професіонали залишають, на жаль, керівні посади. Тож треба змінювати правила гри й політичну еліту. Це лише кілька тез з виступу на прес- конференції на тему «Буковина буде зразком євроінтеграції» нашого земляка з Кіцманщини, який пройшов шлях від першого секретаря Департаменту євроатлантичної інтеграції до заступника голови Представництва України при Європейському Союзі Василя Філіпчука. Нині він керує Міжнародним центром перспективних досліджень.

«Спостерігаючи за функціонуванням дер­жавного апарату в європейських країнах, і бача­чи наскільки швидко там відбуваються реформи, я знайшов для себе відповідь на запитання, що треба зробити, аби нарешті й у нас відбулися реформи і ми побачили світло в кінці тунелю. Це європейська інтеграція», – наголосив Філіпчук.

На переконання дипломата, головне очіку­вання від Угоди про асоціацію з ЄС, ратифікованої у вівторок, – це, насамперед, зміна інституції. «Якщо, очоливши міністерство або відомство, людина не проводить реформ, то достатньо 2-3-х місяців, аби її затягнула стара система. І жодних змін не буде. У нас скільки було урядів – стільки ж і декларацій про реформи, але жодних реформ! Природно, що зовнішній тиск Євросоюзу, за прикладом східноєвропейських країн, зумовить прогрес в євроінтеграції та реалізації реформ. Приміром, 20 років тому Румунія була, можливо, більш корумпованою за нинішню Україна. Та через тиск Євросоюзу, такого собі зовнішнього контролера, Румунія зробила великий поступ», – відзначив Філіпчук.

На запитання «А для чого українцям рефор­ми?», Василь Філіпчук відповів: «Для підняття стандартів життя простих людей. І для верховен­ства права». Дипломат зауважив, що в Україні в 4 рази більше міліціянтів, ніж у Європі. Бо якщо у нас їх 85 тисяч, то у Польщі лише кілька сотень. Крім того, держава не може розвернутися облич­чям до людей, якщо на зарплату держслужбовця можна або бідувати, або красти. Третього немає. Щоправда, виняток становлять чиновники МЗС, бо вони пов’язані з закордоном».

— В Євросоюзу є величезні можливості допо­могти нашим регіонам у вирішенні питань інфра­структури, будівництва доріг тощо, – наголосив експерт. – З боку Європейського Союзу нашій державі щороку пропонуються величезні пакети допомоги. Але, на жаль, у наших міністерствах і ві­домствах немає бажання ними займатися, бо з цих грошей нічого не можна вкрасти. Чимало програм започатковувались, але до кінця не завершува­лися. Тобто зараз є можливість вирішити багато проблем наших регіонів, особливо Буковини. Нашу область можна зробити зразком європейської інтеграції й на її прикладі показати, що у співпраці з Європейським Союзом можна вирішити низку наболілих проблем – дороги, робочі місця, покра­щення життя людей.

На жаль, зараз не вистачає політичної волі на­самперед у парламенті для того, щоби здійснити ці реформи, – продовжив Філіпчук.– Приміром, коли працював у МЗС, стикався з такою ситуацією: ми з Євросоюзом нарешті домоглися створення плану дій з безвізового режиму, а наша Верхо­вна Рада 4 роки не могла прийняти елементарні закони: щодо біометричних паспортів, щодо антидискримінації тощо. Бо депутати займалися зароблянням грошей, політичною корупцією, а не вирішенням болючих для людей питань, які по­зитивно вплинули б на життя кожного українця.

Василь Філіпчук оптимістично повідомив, що нині 52% європейців за вступ України в ЄС!, і що такого показника ще не було.

Стосовно ж російської військової агресії та проведення антитерористичної операції, п. Василь зауважив, що світ просто боїться спро­вокувати Третю світову війну. Ніхто не хоче посилення війни, всі прагнуть до мирного врегу­лювання конфлікту.

– Росія зараз – у глухому куті, й для неї мирне врегулювання буде кращим виходом, ніж еска­лація конфлікту. Тому я чекав від Президента України пропозицій до Росії щодо комплексу домовленостей, які можуть усіх задовольнити. У світовій практиці є приклади врегулювання таких складних проблем. Скажімо, у Великій Британії врегулювали проблему Північної Ірландії, яка була гарячою точкою десятки років. І Верховна Рада вже проголосувала у вівторок законопро­екти про особливий статус Луганської і Донецької областей. Така домовленість зараз не дуже по­пулярна серед населення, але я вважаю – краще непопулярні рішення, ніж загибель сотень і тисяч українців. Бо жодне життя не варто марнувати задля політичної гордості.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Василь ФІЛІПЧУК: «Нинішній держапарат не зацікавлений у реформах та євроінтеграції України. Реформи ж украй потрібні для покращення життя» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– До лютого 2013-го року у Чернівецькій області діяв чи не найнижчий в Україні тариф на пасажирські перевезення – 19,5 коп. за пасажиро-кілометр. Рік тому цей тариф був переглянутий і зараз становить 28,6 коп. за пасажиро-кілометр. Після стрімкого зростання цін на пальне він перестав відповідати реаліям. Адекватним на сьогодні можна вважати збільшення тарифу приблизно на третину – до 40-45 коп. за кілометр. Для пасажира це означатиме, що квиток на певну відстань, який досі коштував 10 грн., обійдеться у майже 13 грн.

Зазвичай у нас прийнято «кивати» на Європу. Так ось, на це хотілось би зазначити, що в країнах Євросоюзу проїзд на таку відстань вартував би пасажиру 5-6 євро – за ціни дизпалива практично такої ж, як зараз у нас.

Зазначу також, що на сьогодні в Україні тариф на пасажирські перевезення – найнижчий в СНД. В Білорусі міський проїзд вартує близько 6 грн. у перерахунку на наші гроші (у нас 2,5 грн.), в Росії – близько 9 грн., за умови дешевшої вартості дизпалива і відсутності пільгових перевезень (там пільговим категоріям населення виплачується адресна допомога на проїзд. В Україні ж від початку року і до сьогодні перевізникам не відшкодували жодної копійки за обслуговування пільговиків).

Відтак, за таких несприятливих умов галузь перевезень на Буковині під загрозою зупинки. Уже зараз на 40% маршрутів, виставлених на тендер, перевізники просто не йдуть. Ми протрималися дуже важкі – і через погодні умови, і через ситуацію в країні – зимові місяці, березень закінчили з дизпаливом за ціною 13 грн. Маємо надію на середину квітня – зазвичай люди більше користуються громадськими перевезеннями перед Великоднем.

Варто розуміти правильно: «зупинка галузі перевезень» – це не страйк, не заповнені людьми площі з прапорами. Це просто невихід на маршрут певної кількості транспортних одиниць. І неможливість для пасажира вчасно дістатися пункту призначення. У гіршому випадку – неможливість виїхати з певних населених пунктів громадським транспортом узагалі.

Міністр інфраструктури Максим БУРБАК оцінює ситуацію більш стримано:

– Певні ознаки паніки на ринку автомобільних перевезень виникли через зростання ціни на пальне, яка прив’язана до долара. Це об’єктивні обставини. Але за кількістю дозволів, які ми видали на перевезення, зменшення майже не спостерігається. Це стосується як вантажних, так і пасажирських перевезень. Державна інспекція з безпеки на автомобільному транспорті видала 107 тисяч дозволів на перевезення, з них 105 тис. – на вантажні перевезення і 2 тис. – на пасажирські. Зменшення, порівняно з цим же періодом минулого року, – на 12%. Це далеко не критичний показник, тим більше – після відомих подій у країні, коли відбувалася зміна влади і не було впевненості у безпеці перевезень. Я мав розмову з представниками Всеукраїнської Асоціації автомобільних перевезень, знаю, що існує проблема оновлення рухомого складу, а також – невідшкодування різниці в тарифах. Та впевнений, що все владнається і відновиться. Наше головне завдання – втримати стабільність у галузі і якнайповніше використовувати транзитний потенціал України.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чи не перестануть буковинці бути пасажирами? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Євросоюз нарешті опублікував список українців, які потрапили під його економічні санкції. До нього потрапили екс-президент України Віктор Янукович та його сини Олександр і Віктор, екс-глава МВС Віталій Захарченко, екс-генпрокурор Віктор Пшонка та його син Артем, екс-глава СБУ Олександр Якименко, екс-прем’єр Микола Азаров і його син Олексій, екс-глава адміністрації президента Андрій Клюєв і його брат Сергій, екс-заступник голови адміністрації президента Андрій Портнов, екс-міністр юстиції Олена Лукаш, екс-заступник міністра внутрішніх справ Віктор Ратушняк, бізнесмен Сергей Курченко, екс-міністр освіти та науки Дмитро Табачник, екс-глава Мінздорорв’я Раїса Богатирьова (з невідомих причин зі списку «випав» її син – власник фармацевтичної імперії), колишній радник Януковича Ігор Калінін. Та чи варто на цьому ставити крапку й заспокоюватися?

Про те, що насправді означає заморожування коштів, сказав під час перебування у Чернівцях 7 березня нардеп, наш земляк Геннадій Москаль. Коментуючи це рішення на прохання кореспондента БукІнфо, він сказав, вибачившись, що «все це х… » себто, туфта. Бо по всіх цих фігурантах має бути судове рішення, в якому обгрунтовуватиметься, що вони вкрали ці гроші в українського народу. Якщо ж такого рішення банки не отримають, вони нічого робити не будуть. Бо інакше їм доведеться виплачувати відстотки. На підтвердження своїх слів Москаль навів приклад Лазаренка. Вкрадені ним у народу гроші так і не повернулися до України саме з цієї причини.

А чи не тому леді Ю. і досі одна з найбагатших жінок України?..

І до слова. Проти фірм олігарха Курченка, ставленика Сашка-стоматолога, відкрито 11 кримінальних справ. Про це на своїй сторінці в Facebook написав в. о. міністра внутрішніх справ Арсен Аваков. Міліціянти в результаті проведення слідчо-оперативних заходів викрили злочинну схему ввозу на територію України та реализації нафтопродуктів групою компаній «Східноєвропейська топливно-енергетична компанія», що належить Сергію Курченку.

«Встановлено, що 4 компанії цієї групи (ООО «Зовнішньотрансгаз», ДП «Петрол», ПМП «Петрол-Форвардинг» і ПП «Армада-Плюс») протягом 2012-2013 років ввезли на територію держави нафтопродуктів на суму 25 млрд. грн. для їхньої переробки як давальницької сировини і наступного реекспорту за кордон», – зазначив Аваков.

За словами Авакова, насправді продукцію реалізували на території України без митного оформлення й сплати податків і сборів, від чого бюджет втратив біля 7 млрд грн. (!)

На приховування злочинної діяльності була створена низка фіктивних підприємств, які за підробними документами продавали нафтопродукти без сплати податків легальним оптовим постачальникам палива.

Крім цього, в Києві відкрите кримінальне провадження за фактом нанесення группою компаній «ВЕТЕК» збитків НАК «Нафтагаз України» на сумму 1 млрд. 600 млн грн. (!!!)

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Рахунки «ексів» та їхніх дітей заморожені спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Крок України до цивілізаційності – підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. Якщо це не буде зроблене, ми залишимося в суцільній брехні, яка міцними лещатами тримає цілу державу та її громадян. І за прикладом далеко ходити не треба. Буквально кілька днів тому міністр МВС України генерал Захарченко на центральних телевізійних каналах, коментуючи мітинги на майданах Києва, виголосив чисто європейський спіч про те, що громадяни держави мають право збиратися та висловлювати свою точку зору. А вже за півдоби його підлеглі розганяли людей сльозоточивим газом і дубинками.

Саме це й зачіпає мене найбільше: ми живемо в суцільній брехні. Брехня стала вже навіть державною політикою. Конституція, скажімо, проголошує одне, а ми всі маємо протилежне. Де право на життя, на житло, на освіту, на здоров’я? Хіба що на сторінках Основного Закону.

А в житті громадян все інакше. Молодим сім’ям немає де жити, старим нема за що лікуватися. Наука знищена, медицина й освіта донищуються. Але ж ми не дурні й все це бачимо й розуміємо. Однак мовчимо. Бо такі правила гри.

Та мені ці правила не подобаються. Я хочу називати речі своїми іменами та бути переконаною в тому, що мене не обманюють ні уряд, ні представники владної вертикалі на місцях. Але, на жаль, я, як і всі інші громадяни, дуже добре знаю, що нас використовують і ні за що не тримають. Тиждень-два тому всіх буковинців буквально зганяли на віче, де проголошувався європейський вибір, а нині дали іншу команду – і всі швиденько перелицювалися. А саме брехня є підґрунтям зневаги до рядових українців.

…Якось надибала в Інтернеті на дивний факт: свідчив колишній працівник Освенциму, який займався обліком конфіскованих у в’язнів табору смерті грошей, золота та інших коштовностей. Він розповів, як до них приїхала з Берліну перевірка. Звідкілясь комісія дізналася, що частина конфіскованого привласнюється працівниками табору. Без попереджень есесівці почали перевіряти шафки кожного працівника. Оскільки автор розповіді саме цього часу повіз гроші до Берліна, де він їх завжди здавав, його шафу не відкрили. Бо робили це тільки у присутності власника. Таким чином він врятувався.

У мене ж виникло запитання: а працівників НКВД, КДБ чи навіть СБУ зупинило би те, що немає господаря шафи? Зрозуміло, що кати зовсім інакше ставилися до слов’ян та інших підкорених народів. Повага до людської особистості була для внутрішнього користування. Але вона була.

Ось чому я хочу до Євросоюзу, а не до Митного…

Людмила ЧЕРЕДАРИК   

Запис Брехня брехню брехнею поганяє спершу з'явиться на Медіа-Версії.