Ярослав Грицак – український історик та публіцист, професор Українського католицького університету. Спеціалізується на історії країн Центрально-Східної Європи. Є автором книг «Нарис Історії України», «Страсті за націоналізмом», «Подолати минуле: глобальна історія України». Модератор: Олександр Бойченко, письменник, літературний критик, перекладач, есеїст, колумніст.

Лілії Шутяк, доцент кафедри журналістики ЧНУ імені Юрія Федьковича, представила гостей і організаторів зустрічі: Re:Open Ukraine.

Ярослав Грицак та Олександр Бойченка дискутували про нову Центральну Європу. Як зазначив Олександр Бойченко, автор книги спровокував у назві два моменти: подолання минулого і глобальну історію України. Говорили про те, чому і що треба долати, чи подолати, а може взагалі все забути, не знати і не мати претезій за минуле… Чи це просто метафора? Ярослав Грицак зазначив головні теми глобальної історії – це бідність і насильсво… На каналі Телерадіокомпанія ТВА / TVA можна переглянути всю зустріч.

Дякуємо за цікаву лекцію, дискусію і за можливість зустрітися з давніми знайомими, однодумцями і друзями…

Більше фото з події за посиланням – ДИСКУСІЯ У ЧЕРНІВЦЯХ ЯРОСЛАВА ГРИЦАКА ТА ОЛЕКСАНДРА БОЙЧЕНКА ПРО НОВУ ЦЕНТРАЛЬНУ ЄВРОПУ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях про нову Центральну Європу дискутували Ярослав Грицак та Олександр Бойченко… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І з цим важко не погодитися, тим паче, коли бачиш ось цей знімок. В Україні навіть прем’єр-міністр має схоже обличчя з президентом Європейської Ради.

«Я весь час плутаю президента Європейської Ради Шарля Мішеля з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, коли бачу когось із них по телевізору. І ось вони разом в Одесі…», – написав  у себе на Фейсбуці Євген Кошин. Та найцікавіше, що він виставив фотографію зустрічі президента Євроради та українського прем’єра. Важко не погодитися з тим, що, як пишуть у коментарях люди, «це ж близнюки-браття». «І це вкотре переконує, що Україна – це Європа…»

Запис Україна – це Європа спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українці активно бронюють тури на відпочинок за кордоном на травневі свята та влітку.

Кількість замовлень цьогоріч приблизно на 30% вище торішніх. Крім того, громадяни вже замовляють путівки на літо. Якщо бронювати тури за 2-3 місяці, то можна зекономити 20-30% від вартості, пише ubr.ua.

Щоправда, цьогоріч турфірми підвищили ціни на путівки. Так, відпочити у Туреччині стало дорожче на 10%. Тижнева відпустка навесні-влітку для двох та дитини у середньому коштуватиме 30 тис. грн.

Єгипет коштує дешевше майже у півтора раза. Цим користуються туристи. Щоправда, конкуренцію складає Європа. Українці активно розкуповують автобусні тури. Поїхати у Європу на травневі коштує 50-150 євро на 2-3 дні.

Має попит відпочинок в Іспанії, Італії, Греції. Готель з трьома зірками обійдеться близько 350 євро на 11 днів з людини. За ці гроші обіцяють тільки сніданки.

Поїхати у Хорватію, Чорногорію і Болгарію коштує близько 400 євро на людину за тиждень.

Якщо немає необхідної суми на відпочинок, туроператори пропонують тури на виплат.

Запис Де дешевше відпочити українцю: в Європі, в Туреччині чи в Єгипті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Євростат оприлюднив дослідження про тривалість життя європейців, згідно з ним українці живуть найменше: у середньому 72 роки, повідомив сайт «Сегодня». Жінки традиційно переживають чоловіків на 10 років. Найтриваліше життя в швейцарців: у середньому до 84 років. У трійці довгожителів також іспанці та італійці: середній вік мешканців цих країн 83,5 року.

Запис Україна посідає останнє місце в Європі за тривалістю життя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Аномальна спека в Німеччині, пожежі в Швеції і інших скандинавських країнах, отруйні водорості, що розмножилися в незвично теплому в цьому році Балтійському морі – літо 2018 року стало рекордно спекотним не тільки в Європі, але і в багатьох регіонах світу.
Така згубна зміна клімату є наслідком глобального потепління, вважають вчені міжнародного об’єднання World Weather Attribution (WWA), пише DW.

Вони вивчили вплив глобального потепління на регіональні погодні явища, що мали місце цього літа, і прийшли до висновку, що останнім подіям в Європі сприяла саме зміна клімату в глобальному масштабі.

За основу для свого аналізу вчені WWA взяли останні дані і дані з історії метеоспостережень на шести метеорологічних станціях, розташованих переважно на півночі Європи – в Фінляндії, Данії, Ірландії, Нідерландах, Норвегії та Швеції. Ці станції були обрані з практичної точки зору, оскільки інформація на них збиралася без перерви з початку 19 століття і була оцифрована. Наявну інформацію про погоду вчені використовували в двох моделях, що дозволяють розрахувати зміни клімату. У першій моделі клімат розраховувався з урахуванням тих умов, в яких ми живемо сьогодні, в другій – без урахування людського впливу на навколишнє середовище. Потім вчені порівняли результати, отримані в цих двох моделях.

На підставі даних з метеорологічної станції Копенгагена вчені з’ясували, наприклад, що в першій моделі (що виходить із нинішніх умов) аномальна спека, така, як трапилася в Європі цього літа, буде траплятися раз на 7 років. У другій моделі, тобто без впливу людських чинників, – лише раз на 35 років.

“Таким чином, можна стверджувати, що глобальна зміна клімату (в конкретному випадку на прикладі Копенгагена) збільшила ймовірність аномальної спеки в десять разів”, – говорить Фридеріке Отто, метеоролог з Інституту зміни клімату в Оксфордському університеті. Аналіз даних всіх шести метеорологічних станцій виявив також, що через глобальне потепління ймовірність тривалої спекотної погоди, яку пережила цього літа Європа, збільшилася більш ніж удвічі.

Зміна клімату – це досить абстрактне явище, що базується на абстрактних цифрах. Одним з найбільш важливих показників того, що зміна клімату трапилася, є, наприклад, підвищення середньої глобальної температури. Однак люди можуть відчути підвищення середньої глобальної температури не безпосередньо, а лише опосередковано – у формі сильних дощів, аномальної спеки, ураганів або посух.

“Тому дуже важливо знайти і довести ці конкретні приклади наслідків зміни клімату, – каже Робер Вато, вчений-метеоролог з французької Лабораторії екології та клімату. – Знання того, яким саме чином може змінитися клімат, дозволить нам краще до цього підготуватися”.

Запис Причиною аномальної спеки в Європі стали зміни клімату в глобальному масштабі, – вчені спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Авіакомпанія Ryanair розпочала великий розпродаж 1 млн квитків на рейси в період з серпня 2018 року по січень 2019 року.

Під час акції квитки з міст України доступні за ціною від 13 євро в одну сторону з урахуванням усіх податків та перевезення ручної поклажі вагою до 10 кг, пише avianews.

Квитки з Києва за 13 євро в одну сторону доступні в Гданськ, від 15 євро – в Бидгощ, Братиславу, Познань, Варшаву, від 17 євро – до Лондона, Вільнюса, Вроцлава і Берліна, від 18 євро – до Кракова, від 20 євро – в Скавста, від 44 євро – в Барселону.

Зі Львова квитки продаються за ціною від 15 євро до Варшави і Кракова, від 17 євро – до Лондона, від 20 євро – в Меммінген і Дюссельдорф Веце.

Розпродаж триватиме до 30 липня 2018 року включно.

Запис В Україні почали продавати авіаквитки в Європу по 400 гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Церемонія відкриття Європейського тижня сталої енергії в Україні та підписання Угоди мерів відбудеться у Чернівцях у неділю, 3 червня 2018 р.

Представництво ЄС в Україні спільно з Чернівецькою міською радою відкриють щорічний проект і проведуть церемонію підписання Угоди мерів 14 українських міст. Очікується прибуття Йоханнеса Баура, керівника напрямку «Економічна співпраця, енергетика, інфраструктура та навколишнє середовище» Представництва ЄС в Україні, Геннадія Зубка, віце-прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Остапа Семерака, міністра екології та природних ресурсів України.

Україна вже увосьме долучається до ініціативи проведення Європейського тижня сталої енергії, що цьогоріч триватиме з 3 по 9 червня.

Угода мерів щодо клімату та енергії – це європейська ініціатива, в рамках якої місцеві, регіональні й національні органи влади добровільно зобов’язуються співпрацювати задля досягнення кліматичних та енергетичних цілей ЄС. Сьогодні Угода мерів стала наймасштабнішою в світі ініціативою у сфері клімату та енергії, об’єднавши майже 7500 міст-підписантів із населенням понад 220 мільйонів людей. 112 українських міст теж взяли на себе добровільні зобов’язання зменшити до 2030 року кількість викидів СО2 більш як на 30%, що відповідає вимогам до України в рамках Паризьких угод.

Запис Європейський проект завітає до Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Але ж українські харчі не гірші, а кращі, тож ми могли б продавати продукти власного виробництва», – каже наш експерт з питань економіки, підприємець і меценат , чиє благодійне дітище, Фонд «Подаруй дитині життя», який опікується онкохворими дітками, нещодавно перетнув лінію в 11 років свого існування. Франц ФЕДОРОВИЧ шкодує, що на 27-році Незалежності мешканці країни з найкращими чорноземами, з яких можна було б годувати цілу Європу, все частіше звертаються до споживання закордонних харчів – з тієї ж-таки Європи,  стаючи поступово сировинним придатком ЄС. Тоді як відповідна політика держави, на глибоке переконання голови Асоціації виробників Буковини  п.Федоровича,  могла б перетворити Україну на законодавця моди у галузі харчування.   

  За СРСР усе було просто: хліб 14-16 коп за кілограмовий буханець, найдорожчий білий – 26 копійок, батон – 28 копійок. Тістечко – 22 копійки на всьому радянському просторі, морозиво від 7 (фруктове) до 30 коп (пломбір-сандвіч у вафлях). Ми знали, скільки отримували «на руки» після відрахування податків, але ми поняття не мали, скільки коштувала наша праця насправді. Невдоволені або кидалися у ліві заробітки (тоді це називалося спекулянти й цеховики), бажаючи своїм ворогам «жити на одну зарплату», або… емігрували, якщо випадав такий шанс. Закордонні напої-наїдки потрапляли здебільшого з країн так званого СЕВ (хтось пам’ятає ще зміст цієї абревіатури?) та й потрапляли до споживача через закриті розподільники для начальства, через «замовлення» ( для ветеранів та ще деяких категорій) або через мережу магазинів «Берізка»-«Каштан», якщо мали туди якийсь доступ. 

Риба, фрукти й тютюн:  що маємо з Європи

Здається, вкупі з безвізом, українці отримали постачання європейськими харчами. За ствердженням експертів з Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», починаючи приблизно з минулого року країни ЄС стали головними постачальниками аграрної продукції до України. Цифри вражають. 2017-го до України завезено аграрної продукції мало не на 5 мільярдів доларів, понад половина з них (48,9%) – із ЄС (це +17% до 2016-го), переважно з Польщі, Німеччини та Туреччини. Значно менше надійшло з Азії.

Приблизно десяту частину від вартості завезеного – $ 477 млн – становлять цитрусові, банани та горіхи. На другому місці – імпортні риба й ракоподібні – на  $ 455 млн.  Зростає закупівля мороженої риби.  

Тютюнові вироби – також серед лідерів імпорту: їх було завезено до України на $ 403 млн. І зауважимо зворотний напрямок: понад 4 млн пачок сигарет затримали на кордоні при спробі вивезення з України контрабандою!

Ковбасу та ковбасні вироби Україна імпортує лише з європейських країн, майже половина – з Іспанії. Консервована шинка, маслини й оливкова олія, екзотичні сири – усі ці смаколики ми отримуємо з ЄС, та не за просто так…

промовистий факт

Протягом останнього часу Україна втричі більше імпортує свинини, ніж відправляє на експорт. Про це свідчать дані Ради з питань експорту продовольства  UFEB.

 Харчі до Європи таки посилаємо

Але й експорт аграрної продукції з України торік збільшився на 27% – до $ 4,44 млрд. І процес нашого сировинного «входження в Європу» прискорюється: вже за І квартал  нинішнього року експорт товарів до ЄС зріс ще на 27,4%, – до $5,1 млрд доларів, як офіційно повідомили в Мінекономрозвитку. З огляду на це ЄС став найбільшим торговельним партнером.

Зрозуміло, що до експорту харчів у Європу долучається все більше вітчизняних бізнесменів. Так, у першому кварталі поставки товарів до Євросоюзу здійснювали 8264 компанії, що на 526 компаній (+6%) більше, ніж у І кварталі минулого року.

Найбільше цікавлять Європу наші зернові та зернобобові культури: від початку року Україна експортувала їх понад 35 млн т. Утім, цього року Україна може відбити в Австралії борошномельний ринок Азії, бо в Австралії – неврожай, а наша чорноморська пшениця азійців влаштовує і за якістю, і за ціною. Прикметно, що Азія нарощує середній клас, а він, як івідомо, все частіше відмовляється від рису та перходить на локшину, піцу і торти, головною сировиною для яких є пшеничне борошно

 Баланс – у бік нелегального товару

Колись казали, що всі закордонні товари робляться в Одесі на Малій Арнаутській. І це той жарт, у якому лише частка жарту. Може, найбільш прикрі в цьому товарному колообігові дві речі: поставки нелегальні і, таким чином, повна незахищеність українського споживача від товару неякісного чи просто підробок «під фірму».

За приклад візьмемо такий широковживаний товар, як пиво. Експерти ринку стверджують, що більше половини пива на українському ринку є нелегальним. Про це у ЗМІ заявив Денис Хренов, нинішній керівник «САН Інбев Україна». Під цією назвою тепер виступає відома українська компанія «Рогань», яка стала дочірнім підприємством великого європейського концерну.

У цілому ж виробництво «білої» пивної продукції поступово але невпинно скорочується. Названа компанія торік скоротила виробництво на 4 %, порівняно з 2016-м. Та, разом з цим, сьогодні середньостатистичний українець випиває за рік 42 літри пива, що, утричі менше, скажімо, ніж у Чехії. Тобто, крім відсутності гарантії якості, країна втрачає на податках і акцизах. Що вже казати про імідж і кримінальність цієї ніши: нелегальний алкоголь – це щось аж дуже нагадує Америку часів «сухого закону».

Попри знамениту вказівку Бісмарка, ніхто, здається, не хоче вчитися на чужому досвіді: у комерційному егоїзмі наш бізнес спотикається все на тих же граблях, повз які Європа вже пройшла…

 Буковина у лідерах. З продажу неякісних товарів

Мабуть, нікого не здивує фінальний акорд нашої бесіди: понад 16% перевірених (підкреслюю, лише перевірених, скільки загалом – ніхто не уточнює) товарів та послуг в Україні є неякісними. Торік органи Держпродспоживслужби перевірили товари та послуги загальною вартістю 55 млн грн, серед них виявлено неякісних на 9 млн грн (16,4%). Про це на всеукраїнському форумі із бадьорою тріадою в назві – «Захищений Споживач – Конкурентоспроможний Бізнес – Європейський вибір України» – повідомив головний захисник прав споживачів від Держпродспоживслужби Олег Кобельков. Загалом, як уточнив Кобельков, торік Держпродспоживслужба здійснила 4,8 тисяч перевірок бізнесу – і у 40% випадків були виявлені порушення. І дивуватися не доводиться після майже 10 років повного штилю у перевірках товарів на українському ринку. Буковина в цьому антирейтингу опинилася на 3 місці серед найгірших із 80% порушників серед перевірених. Найбільше у Сумській області – 97%, Рівненській – 92%, Чернівецькій – 80%. І наостанок: аж дуже «надихає» співвідношення накладених санкцій порушникам і сплачених реально сум: із застосованих  4 млн 293,6 тис. грн адміністративно-господарські санкцій сплачено 684,4 тис. грн.

Та можливості в України просто величезні

Ми можемо спокійно себе забезпечувати. Але для цього потрібна підтримка держави, якої на жаль, немає. Що, приміром, відбувається нині? Схема дуже проста: Європа скуповує українську органічну продукцію, фасує і продає як свою під своїми відомими брендами. Бо як відомо, європейські фермери бояться українських виробників органічної продукції. Чому? Бо наші землі в поєднанні з доволі сонячним кліматом та працелюбством фермерів дають смачний органічний продукт, який, до слова, поступово завойовує полички супермаркетів. А, крім усього, така продукція для експорту в Європу не квотується. Тому органічний продукт – це саме те, за що європейський споживач готовий платити.

Натомість ось що розповіла Олена Березовська, голова громадської спілки «Органічна Україна» в ефірі AgroFM. Зазвичай в ЄС експортується сировина, інколи перероблена продукція, як от пластівці, пшоно. І там вони фасуються під європейські торгові марки, починаючи з Польщі й закінчуючи Англією. Місцевий споживач охоче купує таку продукцію, бо переконаний – підтримує місцевого виробника.

Ситуація може змінитися, якщо буде прийнятий новий закон, який підніме довіру  європейців до нашої органіки. Цей закон уже прийняли у ВР у першому читанні.

І подібну ситуацію спостерігаємо у багатьох галузях сільського господарства. Тож справа за політичною волею влади. А саме її, як бачимо, нашим очільникам держави бракує. Адже наші українські сільгоспвиробники вже давно чекають на державну підтримку – таку, яку мають їхні колеги в Румунії, Болгарії. Більше того, як на мене, їдальні бюджетних установ – лікарень, дитячих садків, шкіл, гімназій тощо давно мають готувати харчі з продуктів власне українського  виробництва. Та й система тендерів, тобто вибору тих, то готує найдешевше, себе не виправдовує. Бо це ж аксіома: той, хто заощаджує на дітях, отримає хвору націю!      

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Продукти з Європи» – нові вивіски на чернівецьких магазинах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 «Ти можеш вилізти ген наверх по трупах, але це не успіх»

Чи можна називати успішну людину щасливою людиною? Що таке успіх і чи буде Україна успішнішою? На відкритій зустрічі в Українському католицькому університеті єпископ Української греко-католицької церкви Борис Ґудзяк поділився власними міркуваннями про успіх. «Радіо Свобода» побувало на цій зустрічі і записало п’ять думок Владики, які змушують замислитися.

Про вміння давати життя.«Термін «успіх» – досить піднесений. Він популярний, вважається стандартом, мірилом. Молодим людям часто пропонують успіх: «Я тобі покажу, як стати успішним, послухай мене». Я не знаю, чи слово «успіх» є у Святому Письмі, не пам’ятаю, щоб Ісус говорив щось про успіх.

У біблійному і духовному сенсі успіх – це жити. Бог хоче нашого життя, щоби ми жили повно. Жити і давати життя. Кожний з нас покликаний вічно жити. Ви про це замислювалися? Я призначений добре жити і давати життя, встигнути дати багато життя, бути життєдайним».
Про олігархів. «Навіть за коротке життя можна встигнути дуже багато. Скільки уваги, зусиль, баталій, боротьби, скільки нищівного суперництва є у бізнесі. Є дуже добрий бізнес, але ми знаємо про розвиток бізнесу нищівного.
Днями я спілкувався з жінкою, у якої вбили чоловіка, інших людей навколо теж повбивали, бо відбувалося захоплення бізнесу. І як багато наших олігархів збагатилися, коли навколо них було багато вбивств. Скільки в політиці є моментів: щоби стати на вищий щабель, обов’язково треба стояти «на комусь» – скільки ж там є пустого! Це називають успіхом. Я думаю, що ми відчуваємо, що це не те».
Про переживання. «Майже кожний переживає на іспитах. Сьогодні я говорив з 70-літнім священиком, який пригадував з усмішкою, як дуже добре вчився, а на випускних іспитах дістав оцінку «добре» замість «дуже добре». Він це пам’ятає навіть через 50 років, хоча воно не має жодного значення, воно не вплинуло на його життя.
Ми переживаємо за оцінки: що інший думає про мене, яким є рейтинг, скільки кілограмів, плюс чи мінус – ми дуже багато міряємо. Коли ми свідомі того, що покликані жити вічно, це змінює перспективу: страх падає. Ми навіть, за святим Павлом, можемо сказати: «Смерте, де твоє жало? Ти мене не можеш вкусити. Я знаю, що я буду жити вічно». Навіть смерть наших рідних, навіть драми, трагедії, хоча й болісно, але воно нас не вбиває, бо ми знаємо, що ми покликані жити вічно. І з цією гарантією успішності, що ми встигнемо жити у вічності, все виглядає інакше.
І вся наша віра, молитва, спілкування, любов, надія наповнені переконанням про цей вимір. У цьому вимірі питання успіху набирає іншого значення. Він дуже «усвободжує», міняє парадигму. Кожний з нас у своєму маленькому житті може жити в мирі. Я знаю, що зі мною Господь, він подолав смерть, і мені покликано жити вічно».
Про пам’ять. «Хто з вас знає, хто такий Володимир Щербицький? Він у гробі перевертається, бо ви не знаєте, хто він! Він був на найвищому щаблі влади (10-й Перший секретар ЦК КПУ). Ти можеш вилізти ген нагору, по трупах, але ж це не успіх. Навіть якщо ти насиллям, тюрмами, НКВД, КДБ давиш людей і змушуєш  їх бути під твоєю владою. Але правда прийде. Молодими людьми Щербицький абсолютно забутий. А він був при владі від 1972 і до 1989 року.
Він садив Мирослава Маринович, садив Калинців, Сверстюка в тюрму садив. І все, нема, його майже ніхто не знає. А ті, які були в темному тунелі, де не було виходу, які віддали життя за любов, правду, Бога, ближнього… Хто успішний? Той, хто дає життя; хто вірить».
Про Європу. «Я не великий експерт у політичних питаннях. Я думаю, що Україна є в Європі, Україна – це Європа. Тільки спільнота країн має це визнати, і ми маємо це зрозуміти. На моє переконання, це не тільки наше минуле, це і наше майбутнє. І я вважаю, що ми дозріємо від страху до гідності. Ми почали «бігти» у 2013-2014 році, коли зрозуміли, що ми йдемо до Європейського Союзу з місією.
Ми йдемо, бо ЄС потребує людей, які несуть життя. Я думаю, Україна може цю віру в життя посилювати, підтримувати, відновлювати. Але ми мусимо з вами вірити у це життя. І я думаю, що ми віримо».

Запис П’ять думок Бориса ҐУДЗЯКА: «Ми йдемо в ЄС, бо там потрібні люди, що несуть життя» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні середня ціна на оренду однокімнатного житла недалеко від центру міста набагато вища, ніж середня зарплата. Так, українці у середньому отримують $262,3 в місяць. Оренда однокімнатного житла коштує $317.

Про це свідчать результати дослідження The Cost of Living Around the World 2018. Водночас у інших країнах таких невідповідностей немає, пише Сегодня.

Україна

В Україні набагато простіше орендувати житло, ніж у країнах Європи чи США. Хоча дорожче. Так, у деяких країнах для цього необхідна хороша кредитна історія, рекомендації, стабільний дохід. В Україні квартиру можна зняти без послуг агентства. Самостійно знайти варіант за оголошеннями власників житла. Щоправда юридична сила договору, який підписують українці, сумнівна.

Крім того, почастішали випадки, коли агентства за умовну суму пропонують купити базу з адресами квартир і номерами їх власників. Найчастіше такі квартири вже здані, а номери не дійсні.

Найдорожче в Україні оренда житла коштує в Києві. Середня ціна на однокімнатну квартиру складає близько 8 тис. грн ($305). У віддалених районах від центру міста можна знайти дешевші варіанти. Особливо на Троєщині. Через відсутність поблизу метро і нормальної транспортної інфраструктури.

У Львові середня ціна оренди становить трохи більше 6 тис. грн. У Харкові і Дніпрі – близько 5,5-6 тис. грн. В Одесі оренда житла біля моря коштуватиме дорожче, ніж у центрі міста.

Німеччина

У Німеччині середня зарплата складає $2675. Оренда квартири недалеко від центру міста коштує $827 (близько 22 тис. грн). Щоправда орендодавці прискіпливо вибирають кандидатів. Тому важливо підтвердити свою кредитоспроможність, розповісти про місце роботи, заробіток.

Застава за квартиру становить суму платежу за 2-3 місяці оренди. Крім того, ціна оренди складається з двох частин – місячного платежу і передоплати за комуналку. Це витрати на опалення, воду, страховку будинку, вивезення сміття. У передоплату не включається ціна за електроенергію, телефон та інтернет. За це мешканці платять самостійно.

Переважно орендують квартири площею 40 м². Найбільша конкуренція квартиронаймачів спостерігається в Мюнхені. Там на перегляд одного об’єкта претендує 77 осіб одразу. У Берліні — 33 особи.

Італія

В Італії здавати в оренду житло не вигідно. Там максимально захищений орендар. Якщо раптом він стає неплатоспроможним, вигнати його господарі житла не можуть. Крім того, податок, який сплачує орендодавець – найвищий в Європі. Складає більше 40% від прибутку.

Середня зарплата в Італії складає $1880. Cередня ціна за оренду житла недалеко від центру – $715. При оренді господарі квартири просять показати виписку з банківського рахунку чи інші документи, які підтверджують платоспроможність орендаря.

Якщо шукаєте житло в Італії через агентство, то доведеться заплатити 100% орендної плати за послуги. Причому оплату вносить як орендар, так і орендодавець. Застава за квартиру – сума за 2-3 місяці проживання.

Найдорожче знімати житло в Мілані – більше $600. За кімнату в Римі ціни трохи менша, близько $500-550. Найдешевше жити в передмісті Неаполя. Там оренда трикімнатних апартаментів коштує $400 на місяць.

Польща

Ціни на оренду квартир у Польщі залежать від міст, районів та умов. Так, ціни у Варшаві набагато вищі, ніж в сусідніх містах.

Орендна плата складається з двох платежів – оплата оренди та оплата експлуатаційних платежів. Сюди входить податок на нерухомість, оплата утримання ліфта, ремонту під’їзду, експлуатації домофона, прибирання територій.

Середня зарплата в Польщі близько $1000. Середня ціна на оренду квартири – $535. При пошуку житла пошуки посередника коштують 100% місячної оренди.

Чехія

Середня зарплата в Чехії $1140. Середня вартість оренди квартири біля центру міста – $645.

Найчастіше орендують однокімнатні квартири з кухонним кутом чи окремою кухнею. При оформленні обов’язково укладається договір. Щоправда відсутні жорсткі вимоги, які є в інших країнах ЄС.

Запис Скільки коштують орендовані квартири в Україні та Європі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У держбюджеті на 2018 рік видатки на Верховну Раду порівняно з 2017 роком зросли більш ніж на третину до 1,73 млрд грн. Це 0,17% всіх державних витрат. Про це повідомляє VoxUrkaine у рамках проекту ЄС-ПРООН “Рада за Європу”.

Торік 1,73 млрд витратили на на здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення роботи парламенту, видатки на висвітлення роботи парламенту на радіо та телебаченні, фінансування газети “Голос України” та телеканалу “Рада”.

На здійснення законотворчої діяльності у 2017 році держава витратила 542,4 млн грн, на утримання автобази — 57,8 млн грн, на управління будинками—106,7 млн грн, на висвітлення діяльності депутатів через телеканал “Рада” і газету “Голос України” — 55,6 млн грн.

Окремо доступні дані про використання транспорту кожним депутатом і дані про компенсації депутатам за оренду житла. У березні 2018 року компенсацію в розмірі 20150 грн отримали 173 народні депутати.

Витрати на організацію офіційних прийомів або депутатські відрядження з бюджету нікуди не зникли — вони просто “сидять” у загальних статтях видатків.

Іноземний досвід

Великобританія

Парламент: двопалатний, 785 членів Палати лордів та 650 членів Палати громад.
Базова річна зарплата члена Палати громад перевищує 76 тис. фунтів. Депутати мають право на утримання офісу, наймання персоналу, проживання в Лондоні, оплату подорожей з парламенту до виборчого округу.

Спікер та голови комітетів отримують вищі зарплати. Члени Палати лордів не отримують фіксовану зарплату, але мають право на щоденну грошову допомогу в розмірі 150-300 фунтів за кожен відпрацьований у парламенті день.

Витрати на оренду житла в Лондоні не можуть перевищувати 22 760 фунтів. Бюджетні ліміти на утримання персоналу встановлені в розмірі 161 550 фунтів у Лондоні і 150 900 фунтів — поза його межами.

Європейський Союз

Європейський парламент: однопалатний, 751 депутат. Члени Європейського парламенту отримують однакову зарплату 6 611 євро з вирахуваними податками. 
На технічне оснащення офісу, телефонний та поштовий зв’язок член парламенту не може отримати з бюджету більш ніж 4 416 євро на місяць.

Депутати можуть вийти на пенсію у 63 роки. Пенсія становить 3,5% від зарплати за кожен рік виконання повноважень, але не більше 70% розміру зарплати.

Австралія

Парламент однопалатний, 150 членів Палати представників та 76 сенаторів.

В Австралії існує спеціальний незалежний орган – Трибунал з питань винагород. Він встановлює розміри зарплат і винагород для усіх посадовців.
Річна базова зарплата сенатора або члена Палати представників австралійського парламенту становить $203 тис.

За вісім років служби парламентар може розраховувати на базову пенсію в розмірі 50% базової зарплати. Розмір виплати збільшується на 2,5% за кожен додатковий рік роботи. Максимальний розмір пенсії — 75% річної базової зарплати.

Запис У скільки українцям обходиться утримання Верховної ради спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Міжнародні автомобільні пункти пропуску (МАПП)  «Дяківці» та «Красноїльськ», які будувалися за кошти європейських грантів, готові на 75% разом із під’ֹїздними шляхами до них. Плануємо до 20 червня завершити будівництво, а 1 липня  ввести їх в експлуатацію за участі двох президентів – України та Румунії, – доповів на спільному засіданні Голова Чернівецької ОДА Олександр Фищук і продовжив: – Без розбудови пунктів пропуску, а також без автомобільного сполучення між районами та областями говорити про економічний розвій та інтеграцію не доводиться. Тому ми розпочали будівництво ще двох МАППів». 

Губернатор підтримав також  ініціативу прем’єр–міністра щодо передачі місцевим органам виконавчої влади  повноважень із реконструкції, будівництва й облаштування пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення. Та водночас зауважив, що належне виконання поставлених завдань можливе за умови залучення фінансових ресурсів з Держбюджету.

Прес-служба ОДА

Запис «Автомобільних пропускних пунктів має більшати, бо це – ворота до Європи» – ФИЩУК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Євростат» опублікувала черговий звіт про мінімальні зарплати у країнах-членах. Найменша мінімалка станом на січень 2018-го – у Болгарії (261 євро). Східний сектор ЄС має мінімальні зарплати на рівні 400-500 євро.У семи країнах на Заході й Півночі ЄС зафіксовані найвищі зарплати. Зокрема, найвищий рівень мінімальної оплати праці за місяць – у Люксембурзі (1999 євро). У Великій Британії ці цифра сягає 1401 євро, Німеччина й Франція по 1498 євро, Бельгія – 1563,Нідерланди 1578, Ірландія 1614 євро.

Нагадаємо, українські експерти визнали Україну «лідером» серед найбідніших країн Європи, – повідомляє Укрінформ.

Запис Мінімальні зарплати в ЄС: від 261 до 1999 євро… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вартість реалізованої на внутрішньому українському ринку курятини від «Нашої Ряби» за 2017-й зросла в доларовому еквіваленті на 21%. Про це  видання «Бізнес медіа» повідомило у публікації «Покупці курятини «Наша ряба» годують 70 країн світу».

І це при тому, що «Миронівський Хлібопродукт» (МХП), структурним підрозділом якого є «Наша Ряба», отримує левову частку держдотації для аграрного бізнесу, задуманої перш за все для стимулювання малого й середнього сільгоспвиробника.

Юрій Косюк, друг Порошенка і кінцевий бенефіціар МХП, дуже полюбляє посилатися на торгову мережу, пояснюючи чергове подорожчання своєї продукції. Автори публікації в «Бізнес медіа» дізналися у своєму дослідженні, що реалізатори зовсім не при чому: Косюк самочинно встановлює щоразу більшу ціну, користуючись своїм монопольним становищем.  

«Виявляється, ціна на курятину в Україні дорівнює ціні на експорт! А враховуючи, що в експортній ціні закладена також дорога логістика, виходить, що м’ясо в Україні коштує дорожче, ніж на експорт! В інших країнах Косюку доводиться конкурувати з Америкою та Бразилією і, відповідно, пропонувати покупцям більш привабливі ціни, а в Україні монопольне становище дозволяє компенсувати втрати за рахунок високої ціни», – йдеться у публікації.

Більше того, журналісти встановили, що компанія Косюка і без дотації не є збитковою, навіть чітко виплачує дівіденди своїм акціонерам. Тож гроші платників податків – ми з вами знаємо, що державних грошей не буває – просто йдуть до кишені олігарха. Українському споживачеві варто знати, що, купуючи «Нашу рябу», він годує курятиною споживачів у 70 країнах світу.

Запис «Наша Ряба» отримує держдотації, але продає курятину в Україні  дорожче ніж у Європі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це – у розмові з економічним і політичним експертом «Версій», успішним бізнесменом, який має великий досвід закордонних поїздок, спілкування та співпраці із закордонним бізнесом, зокрема аграрним і лісовим, Францом Карловичем ФЕДОРОВИЧЕМ.

– Франце Карловичу, почнімо, мабуть,  з того, що ринок сільгоспземлі в нашій країні створювати доведеться. Тому все питання лише в тому, як надати обігу землі цивілізовані рамки, захистити наше національне багатство від заволодіння іноземцями і убезпечити від вимирання сільське населення України. Ваша думка щодо цього?

– Я завжди повторюю: не треба створювати велосипед! Варто лише оглянутися довкола та вивчити досвід більш успішних сусідів.

– Що ви маєте на увазі?

–  Достатньо лише познайомитися з досвідом європейських країн, на який, до речі, дуже часто нам кивають і прихильники, і противники вільного продажу землі в Україні, але ніхто й ніколи не договорює до кінця. Я спеціально поцікавився земельним законодавством європейських країн і ось що дізнався.

У Румунії першочергово  землю продають румунам

Теоретично у найближчій до Буковини європейській країні закон, який набув чинності 2014 року, дозволяє продавати землі сільськогосподарського призначення громадянам країн ЄС, а також Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії. Але: пріоритет на купівлю земельної власності має чітке зазначене в законі коло фізичних та юридичних осіб: співвласники, орендарі, власники земель, прилеглих до земельної ділянки, яка продається, а також Румунське Агентство Громадської Власності. Якщо жодна зі сторін, що має привілей пріоритетної купівлі, не виявляє бажання придбати ділянку, лише тоді вибір покупця має право здійснити продавець.

Болгарька земля – для болгар

У країні, яку колись називали 16-ю радянською республікою – настільки її економіка була «зав’язана» на СРСР – землі сільськогосподарського призначення можуть придбати і володіти ними лише фізичні особи, які легально проживають у країні щонайменше 5 років. Аналогічні вимоги поширюються на юридичних осіб: фірма має бути зареєстрованою в Болгарії щонайменше за 5 років до купівлі конкретної земельної ділянки. Захищені болгарські землі й від офшорів: право на придбання та володіння землею сільгосппризначення не поширюється на юридичні особи (фірми чи спілки), в яких частку мають партнери або акціонери, зареєстровані у вільних економічних зонах. 

В Угорщині все – тільки для своїх

Ми вже пересвідчилися нещодавно, як ця держава вміє відстоювати своє, навіть там, де її інтереси нібито не ущемлені… Так от, придбати землю в Угорщині мають право фізичні особи, церкви, фінансові установи й сама держава. Мало того, щоби купити в цій країні землю, треба володіти навичками у сфері сільського господарства чи вести бізнес у цій сфері щонайменше 3 роки. Особи, що не відповідають цим умовам, можуть придбати не більше, ніж 1 га сільськогоспугідь. Захищена угорська земля й від монополії латифундистів: максимальна площа землі, яка може перебувати у власності, обмежена 300-ма  гектарами. Придбання землі в Угорщині неможливе без юридично оформленого зобов’язання покупця особисто вести сільськогосподарську діяльність, цільово використовувати землю протягом 5-ти наступних років і не передавати право на користування нею третім особам.

Данія: придбавши землю, маєш на ній осісти

Від 2015-го порядок купівлі землі у Данії законодавчо спрощений: розширений перелік осіб, які мають право на придбання землі, скасовані норми щодо площі земельного господарства та наявності сільськогосподарської кваліфікації в покупця. І компенсується це полегшення дуже просто: покупець землі в Данії зобов’язаний… осісти на придбаній землі.

У Словаччині пріоритет мають ті, хто живе у громаді

Від  2014 року у Словаччині власником землі сільськогосподарського призначення може бути фізична особа, яка вела свій бізнес у сфері сільського господарства або працювала там щонайменше три роки. А юридичні особи так само повинні довести, що мають трирічний стаж ведення бізнесу у сільському господарстві. Крім того, покупцями угідь можуть бути особи, які живуть на постійній основі в країні щонайменше 10 років або юридичні особи, що зареєстрували свій бізнес принаймні 10 років тому. Пріоритет у купівлі землі мають особи, що проживають саме у тій громаді, де вони хочуть придбати землю. Під дію цього закону не підпадають ситуації, пов’язані із даруванням, передачею землі близьким родичам, не стосується це  й земель у міській зоні та сільськогосподарських ділянок поза межами міської зони площею до 20 акрів (0,2 га).

У Франції придбати землю може тільки корінний французький фермер

Механізм обігу землі у Франції є достатньо жорстко врегульованим. Там не лише діє пріоритет на купівлю для власників сусідніх земель, а й зобов’язання щодо особистого користування придбаною землею протягом 15 років із забороною здавання в оренду. За усіма операціями на ринку землі сільгосппризначення стежать державні місцеві  компанії, що входять до Спілки розвитку землеробства та сільських поселень (французька абревіатура SAFER). Їхнє завдання – не допустити різкого зменшення сільгоспресурсів і подальшого скорочення числа сімейних господарств. Спілка SAFER, подібно до Польського Агентства Сільськогосподарської Нерухомості та Румунського Агентства Громадської Власності, користується правом першості на купівлю землі, але французька інституція  навіть може не допустити підписання угоди на продаж, якщо вважатиме, що вона носить спекулятивний характер, торги відбуваються за заниженою ціною, або операція може спричинити розпад домашнього господарства чи стати на перешкоді діяльності фермерам-початківцям у конкретній місцевості. Країна настільки ефективно захищає свою землю перед іноземним покупцем, що на практиці її може придбати лише корінний французький фермер.

У Німеччині за всім суворо стежить держава

Операції з торгівлі землею суворо контролюються державою і в Німеччині, в особі Спілки обробки та управління землею (BVVG), яку курує Федеральне Міністерство Фінансів. Влада, так само, як у Франції, може не погодитися на продаж землі, якщо угода має спекулятивний характер, торги відбуваються за зниженою ціною або новий власник не має наміру використовувати землю для ведення сільського господарства. Владні структури запобігають і  надмірній концентрації землі в руках одного власника. А покупець, до купівлі-продажу, має подати план розвитку власного земельного господарювання.

Польша жорстко захистила свої землі та  ЄС… проти

Позаторік, ще 2016-го, у цій країні набув чинності закон про обіг землі,  який ввів певні обмеження на продаж сільгоспземель. Згідно з новим законом, сільськогосподарські землі можуть купити лише держава, релігійні об’єднання і фермери, проте не всі. Покупець повинен не тільки володіти сільгоспнавичками, але й не мати у власності понад 300 га угідь, та ще й проживати в місцевості, де хоче придбати землю. Крім того, щонайменше протягом 10-ти років покупець має вести на цій землі господарську діяльність і без дозволу суду не може цю землю ні продавати, ані здавати в оренду. (Підкресленння від редакції). Такі законодавчі обмеження у Польщі є жорсткішими, ніж у Німеччині та Франції.

Європейська Комісія повідомила, що має намір детально проаналізувати польське земельне законодавство на предмет розбіжностей із законодавством ЄС. В Угорщині ліміт на площу сільськогоспугіддя, яке можна продавати без додаткових документів і дозволів (1 га), вищий ніж у Польщі (0,3 га), однак Європейська Комісія закидає і цій країні прийняття норм проти вільного руху капіталу в рамках ЄС.

Комісія раніше ініціювала суперечки з Болгарією, Литвою, Угорщиною і Словаччиною, які раніше ввели в дію аналогічні положення закону. Ці обмеження, на думку Брюсселя, суперечать принципам вільного руху капіталу та дискримінують громадян ЄС щодо країни походження.

Україна на сьогодні має лише угоду про асоціацію з ЄС, але вже сьогодні живемо між тиском ЄС і МВФ щодо запуску вільного продажу землі – і спробою захистити чи не єдине, що залишилося в наших людей, за допомоги мораторію на продаж сільгоспземель. Дивуватися не варто: Європа намагається не надто вільно пускати нові держави у свій простір. Залишається лише побажати нашим владникам достатньо і сміливості, і мудрості, щоби і мети про входження до Європи досягти, і свого останнього не втратити.

– Чи знайдеться в нас Одіссей, що проведе Україну між Сциллою та Харибдою?..

– Сподіватимемося на те, що Україні поталанить…

Запис Як володіють землею та продають її у країнах Європи: землю вважають національним багатством не лише у гаслах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Штам грипу H3N2, який минулого року позбавив життя 370 людей в Австралії, починає вбивати в Європі. Про це повідомляє Sky News.

Про появу H3N2 повідомили лікарі в Ірландії, де впродовж останніх двох тижнів внаслідок ускладнень грипу померло близько 10 осіб. Також швидко зростає кількість хворих в Англії та Уельсі. Впродовж тижня, що передував Різдву (24 грудня), було зареєстровано більше 1,1 тис. випадків захворювань, а всього тиждень раніше їх було лише 434.

Штам H3N2, або як його ще називають «австралійський грип» викликав одну з найбільших епідемій в історії Австралії. Взимку 2017 року в країні захворіло 170 000 людей. Жертвами епідемії стали 370 осіб. Епідеміологи побоюються, що вірус може перекинутися з Великобританії на інші європейські країни. Ірландські і британські лікарі закликали до вакцинації у своїх країнах, зокрема осіб з групи ризику – дітей, вагітних, осіб похилого віку й людей, що мають схильність до хронічних захворювань.

Запис До Європи дістався штам смертельного австралійського грипу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українські експерти склали список найбідніших держав Європи, визнавши Україну лідером антирейтингу.

Такими є результати дослідження аналітичного центру Texty.org.ua, – повідомляє Інформатор.

Як критерій фахівці вибрали рівень зарплат, вивчивши заробіток жителів європейських країн після виплати податків. З’ясувалося, що в Україні ця сума є найнижчою – 190 євро. Друге і третє місця займають Молдова (216 євро) і Азербайджан (232 євро).

У десятку найбідніших країн за доходами населення також увійшли Вірменія, Грузія, Білорусія, Казахстан, Албанія, Македонія і Сербія.

Найвищий показник середньої заробітної плати, відповідно до даних центру, зафіксований в Швейцарії – 4421 євро, трохи менше отримують в Ісландії і Норвегії – 3440 і 3405 євро відповідно.

Запис В Україні найнижчі зарплати в Європі, – дослідження спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Різдвяний ярмарок у столиці Австрії відкрили 17 листопада. Майже півтори сотні яток продають різний крам, наїдки та напої. Найпопулярніші серед них – це ґлінтвейн, смажені ковбаски, різдвяна випічка та сувеніри.

У Відні сьогодні також мають запалити вогні на святковій ялинці. Зробить це мер міста – Міхаель Гойпль. 25-метрову зелену красуню привезли 8-го листопада із західного міста Фраштанц. У мерії австрійської столиці кажуть – це найдовша подорож різдвяної ялинки від 1959 року. Саме тоді віденці започаткували традицію встановлювати дерево. Цю ялинку везли з відстані 600 кілометрів.

Запис У Відні відкрився традиційний щорічний різдвяний ярмарок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Швеція: 40% витрат місцевої влади спрямовується на освіту

Виключити конкуренцію між учнями – одне із завдань шведської системи освіти. Тут не заохочуються найрозумніші, а тих, хто не встигає за шкільною програмою, не карають і не сварять – намагаються підтягнути. Одне домашнє завдання на тиждень із одного з предметів, жодних важких рюкзаків (підручники й зошити зберігаються у школі), а віднедавна учням видають айпади на заняттях.

У молодших класах життя досить «розслаблене»: до дошки виходять тільки для презентацій групових проектів – так навчають співпраці. У середній школі – 7-9 класи – починається справжнє навчання: лекції та семінари з тих чи інших предметів і контрольні тести в кінці кожного семестру.

Біологію, географію, хімію та інші природничі науки починають вивчати набагато пізніше, ніж в українських школах. У Швеції аж до 7 класу ці предмети об’єднані в один – щось на зразок природознавства. На таких уроках діти ставлять досліди, а не зубрять таблицю Менделєєва чи будову клітин.

У школі такий же індивідуальний підхід, як у дитсадку: якщо дитина виказує здібності до чогось, вчитель дає більше завдань, більше розповідає. Якщо ні –  дитину не перевантажують, але стежать за тим, щоби вона розвивалася в рамках шкільної програми.

Шведи мають 12 класів, вчаться до 18 років. Після 9-го класу починається гімназія із вибором спеціалізації.

Приватної освіти у Швеції немає: дитячі садки та школи фінансуються муніципалітетом, а університети – державою. 40% витрат місцевої влади іде на освіту, за відомостями Skolverket, місцевого відомства освіти, яке відповідає за якість освіти. Інспектори Skolverket щороку їздять з перевірками до шкіл, але відомство не має регіональних представництв і не залежить від місцевої влади.

Швейцарія: Середня освіта – на успішність та процвітання країни 

У країні «преміум-класу» освіта не дешева, приблизно 35 тис. євро на рік, але якість ціну виправдовує. У Швейцарії майже 250 приватних шкіл і попит на них досить великий: відповідні документи подаються за рік до початку навчання.

*Всебічний гармонійний розвиток учнів. Дітям надається велика ступінь свободи: тут не женуться за високими показниками успішності. Набагато важливішим вважається прищеплення загальнолюдських цінностей, розширення світогляду, можливість вивчити кілька іноземних мов. У швейцарських приватних школах навчання ведеться двома мовами, що надає учневі значно більше можливостей для подальшого навчання. Найбільша частина шкіл розташована у французькому регіоні. У німецькій частині їх приблизно удвічі менше, а в італійській – і поготів.

*Однаково якісне забезпечення шкіл. Усі школи, незалежно від місця розташування, однаково гарно оснащені: сучасні бібліотеки, лабораторії, комп’ютерні центри, лінгафонні кабінети, спорткомплекси. Спортивним заняттям приділяється досить багато часу, багато уроків проводять на свіжому повітрі.

*Знайомство з кожним учнем і відсутність тиску на учнів. У тутешніх початкових школах, зазвичай розрахованих на 50-100 учнів, директор школи особисто знайомий із кожним своїм учнем. Тут не прийнято «напружувати» найменших, від них не чекають ні посидючості, ні бездоганного дотримання дисципліни: якщо у дітей є здібності, з часом вони обов’язково проявляться.

А ще – досі існують школи для дівчаток, як у нас кажуть – «інститути шляхетних дівчат». Тут виховують справжніх сучасних леді європейського рівня. Крім обовязкової програми, іноземних мов, ділового етикету, учениці опановують образотворче мистецтво, кулінарію, фотографію, графічний дизайн, економіку тощо. Чималу увагу надають заняттям спортом, культурному розвитку дівчаток.

Норвегія:  До 7 класу – жодних оцінок і домашніх завдань, після старшої школи – маєш професію

*Безкоштовна освіта. Державні освітні заклади в Норвегії безкоштовні. Батьки купують лише портфель. Підручники, зошити, ручки, папір, усе для уроків праці, кулінарії і багато іншого у школі є в достатній кількості. Обов’язкова шкільна освіта триває 13 років: 10 років – початкова й середня школи, 3 роки – старша.

*Дитині – дитинство. Підхід до навчання на перший погляд простий: жодної авторитарності, осмисленість отримання знань, індивідуальний підхід, рівність. Головний принцип – не позбавляти дитину дитинства. До 7 класу учням не ставлять оцінок і не дають домашніх завдань.

*Навчатися, граючись. Від 6 років – початкова школа, де навчають у формі  розвивальних ігор. Двічі на рік учитель запрошує батьків до індивідуальної співбесіди, де розповідає, як навчається їхня дитина.

*Розвиток – у взаємодії та аналізі. Від перших днів у школі дітям прищеплюється думка, що особистість людини розвивається лише у взаємодії з іншими особистостями. Діти вчаться спільно оцінювати наслідки тих чи інших рішень. Учень разом з учителем складає особистий план домашньої та шкільної роботи на тиждень. Успіхи дітей вчитель занотовує щодня у спеціальному зошиті і за потреби пише батькам свої зауваження. Лише від 8-го класу учням починають виставляти оцінки. У багатьох регіонах країни влада надає студентам загальноосвітніх шкіл ноутбуки безкоштовно або за вкрай низькою ціною.

*У старших школах екзаменують вибірково. Про те, хто здаватиме і що саме, учні дізнаються за два дні до іспиту – з рішення Екзаменаційного секретаріату Норвегії, який не має жодної інформації ні про учнів, ні про їхні успіхи в навчанні.

*Професійне навчання. У старших школах популярні відділення професійної майстерності.Тут протягом двох років вивчають слюсарну, столярну чи будівельну справу, а далі два роки проходять практику на підприємствах. Після цього учні отримують диплом про закінчення старшої школи із присвоєнням професійної кваліфікації. По закінченню школи молодь може продовжити навчання в університеті або коледжі, а може провести рік у народній школі.

*Народні школи. Їх у Норвегії 82, кожна зі своєю спеціалізацією. Розташовані, як правило, далеко від міст. Диплом народної школи дає його власникові додаткові бали при вступі до університету. Тут не стільки навчають, як формують особистості й допомогають у виборі професії. Вивчають тут лише ті предмети, із якими будуть пов’язані навчання в університеті і майбутня робота. Багато часу приділяється роботі «в команді», проектам, походам.

Нідерланди: головний принцип освіти – свобода

Обов’язкова освіта – для дітей від 5 до 16 років, далі вчитися необов’язково. Зазвичай  дітей до школи віддають уже в 4 роки. Початкова школа розвиває емоції, інтелект і творчий потенціал, надає соціальних, культурних та фізичних навичок.

Щосічня на ярмарках шкіл директори чи представники навколишніх середніх шкіл рекламують батькам свої заклади, намагаючись отримати якнайбільше учнів на новий навчальний рік.

До середньої школи в Нідерландах діти йдуть у 12 років. Здебільшого в такій школі навчається 2-3 тисяч дітей. Тут їх чекають уроки за розкладами, багато вчителів за окремими предметми, домашні завдання й безліч іншого.

Середні школи – три рівневі: перед-професійно-технічна (VMBO) та старша загальна середня освіта (HAVO), і перед-університетська освіта (VWO).

Уряд виділяє на одного учня середньої школи 4 946 євро на рік. Навчання до 18 років в цілому є безкоштовним, але батьки сплачують шкільний внесок на культурно-розважальні заходи, купують підручники, канцелярське приладдя.

Класні наставники вирішують організаційні питання, а консультант у викладацькому складі допомагає учням вибрати професію, організувати заняття, складати план навчання тощо.

Домашні завдання у середній школі є звичним явищем, хоча школярі можуть виконувати домашню роботу в школі під наглядом викладача.

А ще у Нідерландах – чітка система оцінювання знань: чотири рази на рік або раз на шість тижнів (за вибором школи) учень отримує звіт про свою успішність, що базується на оцінках, отриманих за домашню роботу, тести, реферати й проекти.Після основної середньої освіти учні переходять до другої частини навчання та готуються до випускних іспитів, далі здають державні іспити. На перших двох рівнях складають іспити з шести, а на третьому – з семи предметів.

Фінляндія: Безкоштовна освіта і перші позиції у всесвітніх рейтингах

За висновками міжнародної організації PISA, фінські школярі мають високий рівень знань: 2-е місце з природничих наук і 5-е – з математики. Хоча фінські діти проводять у школі найменшу кількість часу, а держава витрачає на якісну та безкоштовну освіту досить помірні кошти порівняно із багатьма іншими країнами. Щоправда, безкоштовні й обіди, екскурсії, проїзд на шкільному таксі, підручники, канцелярія, техніка і навіть планшети. А збирати батьківські кошти на будь-що заборонено. Школи підключені до державної електронної системи «Wilma» – щось на зразок електронного шкільного щоденника, до якого батьки мають особистий код доступу.

Діти встигають і бавитися, і вчитися, із задоволенням читають інші книги попри навчальну літературу – це найбільші любителі читати серед школярів планети.

10-бальна система оцінок до 7-го классу – лише словесна.

*Рівність у всьому. Тут не існує кращих чи гірших шкіл, учнів, вчителів, батьків, предметів. У найбільшій школі країни вчиться 960 учнів. У найменшій – лише 11. Усі мають однакові можливості та пропорційне фінансування. Майже всі школи – державні, а близько десятка – приватно-державні. Навіть батьки є рівними, бо школа не з’ясовує соціальний статус і професію батьків дитини.  

У найбільшій школі Фінляндії навчається 960 учнів, у найменшій – 11

І жодна школа не з’ясовує соціального статусу і професії батьків дитини.  

*Усі діти особливі – і більш успішні, і ті, що відстають у навчанні. Порівнювати учнів одного з одним заборонено. Будь-які відхилення від гармонії ведуть до розірвання контракту з таким учителем. Вчителі укладають контракт на 1 навчальний рік, з можливим (чи ні) продовженням і отримують високу зарплату (від 2500 євро – помічник, до 5000 – вчитель-предметник).

Діти, як геніальні, так і без особливих здібностей навчаються й спільно з дітьми на інвалідних візках. За потреби створюють класи для діток з дефектом органів слуху чи зору. Дитині від першого класу пояснюють її права, в тому числі право «скаржитися» на дорослих соціальному працівнику.

*Кожна дитина навчається за індивідуальним навчальним планом: свої підручники, кількість і складність завдань, вправи. У Фінляндії відсутня практика репетиторства для «підтягування» слабких учнів: шкільні вчителі добровільно вдаються до додаткової допомоги.

Абсолютна довіра. Тут немає жодних перевірок, методистів. Програма освіти– єдина в країні, та це лише загальні рекомендації: кожний педагог використовує той метод навчання, який вважає доцільним. Довіра до дітей: на уроках можна займатися чимсь своїм. Наприклад, якщо на уроці включений навчальний фільм, але учневі не цікаво, він може читати книгу. Вважається, що учень сам вибирає, що для нього корисніше.

Добровільне навчання. Вчитися нікого не зобов’язують і не змушують. Вчителі стараються привернути увагу учня, але якщо у нього зовсім відсутній інтерес або здібності до навчання, дитину зорієнтують на практично корисну в майбутньому, «нескладну» професію і не карати поганими оцінками.

Самостійність у всьому. Фіни вважають, що школа має навчити дитину головному – самостійності у житті. Тут вчать мислити й отримувати знання самостійно. Важливі не завчені формули, а вміння користуватися довідником, текстом, інтернетом, калькулятором. До дорослого життя слід готуватися серйозно, тому у фінських школах є додатковий (необов’язковий) 10-й клас.

Запис Освіта в Європі: що спільного з українською реформою освіти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А ми, його місцеві учасники?

«Інформаційна система безпеки дорожнього руху» – проект, який Чернівецька обласна громадська організація «Буковинська агенція регіонального розвитку» здійснює у партнерстві з Чернівецькою міськрадою в рамках Програми транскордонного співробітництва «Румунія-Україна-Республіка Молдова».

Триватиме проект до 23 червня 2015 року. Складається він з різних заходів – дослідниць­ких, практичних, роз’яснювальних – сучасних за змістом, формою й засобами проведення. Прак­тична частина проекту передбачає придбання та установлення відеокамер спостереження до­рожнього руху на найбільш напружених ділянках нашого міста.

Одна зі складових проекту – інформаційна кампанія «Будьмо відповідальні на дорогах». Її мета – виховувати не тільки у водіїв, але й у пішоходів розуміння того, що ми всі є учасниками дорожнього руху, тож його безпека залежить від кожного з нас.

Найбільш вразливими – бо найменш обереж­ними – учасниками дорожнього руху є діти. Тож робота починається від дошкільнят і до старших школярів та студентів. Усі учасники дорожнього руху умовно поділені на 4 категорії для більш кон­кретної та адресної роботи. Так, до Міжнародного дня захисту дітей активісти й волонтери агенції зібрали дошкільнят і школярів молодших класів маленькими групками та розпитали їх про те, що вони знають про безпеку руху. Знання переві­рялися у формі розгадування загадок. Якщо діти давали неправильні відповіді, їх одразу поправ­ляли – так у грі формувалися правильні знання. До речі, у такій грі дуже просто з’ясовується, чи займаються з дітьми на ці теми батьки, вчителі, вихователі дитсадків. На закінчення акції діти отримали маленькі подарунки – книжечки-роз­мальовки із правилами поведінки на дорогах та настільні ігри.

У наступних циклах інформкампанії буде проведений конкурс малюнків на асфальті про правила дорожнього руху, де діти проявлять не лише знання теми, але й фантазію й творчі здібності. А старших школярів залучать до гри в сучасній і цікавій для молоді формі флешмобу.

Велосипедисти будь-якого віку також у колі нашої уваги. Ця робота дуже актуальна. Бо коли у рамках Велодня, який цього літа відбувся в Чернівцях, ми провели вікторину з правил по­ведінки велосипедистів на дорогах, то лише один – з майже двох десятків учасників! – правильно відповів на усі п’ять запитань. Виходить, що і діти, і дорослі сідають на велосипед і вливаються в дорожній рух, здебільшого не маючи уяви про безпечну поведінку. Це спону­кало нас організувати у Чернівцях Школу правил дорожнього руху для велосипедистів. Перший тренінг відбувся у липні. До його проведення за­лучалися фахові інструктори найавторитетнішої в місті Чернівецької автошколи Всеукраїнської спілки автомобілістів. У теоретичній частині ви­вчалися правила дорожнього руху та дорожні знаки. А потім аналізувалися конкретні вулиці та перехрестя міста для визначення того, як вело­сипедист повинен їх правильно проїжджати.

– У цьому напрямку працюватимемо й далі, – каже керівник інформаційної кампанії Тетяна ЛЕБУХОРСЬКА. – За домовленістю з керівництвом шкіл проведемо спеціальні уроки з правил до­рожнього руху. Маємо попередню домовленість з інспекторами ДАІ. Сподіваємось, наша робота підвищить безпеку дорожнього руху.

Бюджет українських партнерів проекту становить понад 76 тис. євро (825 тис грн.), з яких більше 68 тис. євро (743 тис. грн.) будуть профінансовані Євросоюзом.

За додатковою інформацією звертайтеся до менеджера з комунікацій Буковинської аген­ції регіонального розвитку Тетяни Лебухорської за тел. (0372) 55-26-04 або на е-mail: tetiana.lebukhorska@bard.cv.ua.

Запис Європа зацікавлена у безпеці дорожнього руху на Буковині. спершу з'явиться на Медіа-Версії.