Люди Майдану, активісти Майдану, функціонери майдану, рядові Майдану…
У кожного свій Майдан і своє відношення до подій Майдану…
Деякі фото хроніки 2013 року за посиланням –  НАШ МАЙДАН…

Євромайдан – це ідеалізована Україна,  учасників якої поєднала  надія на зміни…
Деякі ідеалізують Майдан, інші –  зневірилися… Але без сумнівів, майдан – це звитяга звичайних людей, які  стали героями і зробили можливим неможливе протистояння державній машині…

Слава Героям Майдану!

Більше фото з заходу  21.11.2020 за посиланням – УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис 21 листопада – сьома річниця початку Євромайдану в Україні. День Гідності і Свободи у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Однак відтоді автопарк органів влади збільшився на 1000 нових службових авто, що коштувало бюджету понад півмільярда гривень, підсумовує Слово і Діло. При цьому право користування відомчими авто отримали не тільки ті органи, у яких воно було за Януковича, а й низка нових.

Запис VIP-автопарк: на чому їздять колишні лідери Євромайдану спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Більш детальний фотозвіт за посиланням – ДРУГА РІЧНИЦЯ МАЙДАНУ…

І вже після мітингу, в Українському домі п’ятьом учасникам Євромайдану, членам ГФ “Козацька варта”, бійцям-добровольцям були вручені відзнаки “За службу державі”. Ця відзнака започаткована для нагородження за зразкове виконання службового обов’язку по захисту державності України. Настя Горбачова нагороджена цією відзнакою посмертно. Нагороду Насті отримала її сестра.

Віталій Кадук, начальник штабу ГФ «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів» вручив нагороду Івану Скінтею, волонтеру, має більше 30 виїздів в зону АТО.

Ірина Вовк, волонтер та Владислав Слободян, боєць-доброволець “Карпатської січі”

І ще одна нагорода – для Руслана Ломінського, воїна-добровольця, який зараз на сході, у “Карпатській січі”.

Слава Україні! Героям слава!

Дійсно, повторюся: зміни в Україні не завершилися… Війна не завершилася. Деякі вважають, що і революція не завершилася…

No pasarán!

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Два роки після Майдану… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

… Мене взагалі дратують ці вічні заклики встати з колін і так далі, мені здається, що встати з колін може лише той, хто був на колінах…

© Ліна Костенко

Півроку тому  22 листопада у Чернівцях молодь, студенти вийшли на Центральну площу  до пам’ятника Т. Шевченку на мітинг  на підтримку асоціації з ЄС. У ньому взяли участь понад 300 чернівчан. 

Ми можемо втратити Україну.
Ми вже фактично її втрачаємо.
Ми нездатні протистояти, ми
не знаємо, на кого й на що
спертися у цьому суспільстві,
воно хистке й захланне,
інфіковане тліном мертвих
ідеологій, поляризоване за
принципом поколінь,
сконфронтоване соціально й
національно, навіть
регіонально, – а ми, що
зробили ми? – ми, покоління у
силі віку, ми, ніби ж уже
громадяни вільної країни, ми,
ублюдочні катастрофісти своїх
особистих драм, сипонули
урозтіч по світах, або сидимо
тут, скніємо, чекаємо, поки нам
усміхнеться доля.

© Ліна Костенко, “Записки
українського самашедшого”,
2010 р.

22 травня, на Майдані  зібралися ті, хто приймав участь в подіях Євромайдану в Чернівцях, у Києві, хто підтримував і допомагав Майдану.
Знаменно, що цього дня 1861-го Шевченко навічно повернувся до України.

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.

Тарас Шевченко,
1858, 22 ноября, [С.-Петербург]

Під час  зустрічі багато пригадували. Перемога далася  великою ціною – більше як сотня загиблих і померлих від ран патріотів. І сьогодення дуже тривожне, драматичне.  Але ми віримо у щасливе майбутнє України. 

***
Ми поранені люди, ми дуже поранені люди.
Але хто наші вбивці? — не цей, не цей і не ця.
їх нема, вони є, і все це ще тільки прелюди.
Ті, що нас убивали, змінили вираз лиця.

Древо мислі вродило — цитати, цитати, цитати.
Як втомилась душа у суспільній своїй німоті!

Хто віддасть нам життя?
А немає ж у кого спитати.
Ті, що нас убивали, іще раз уже не ті.

***
Рівно півроку тому
розпочався
Євромайдан. Не
забуваймо, як
це було, навіщо ми це
робили і
що зробили з нами, щоб
не
довелося робити це
знову.

Ліна Костенко

Тетяна СТРІЛЬЧИК, “Версії”,
фото автора

Запис «Євромайдан у Чернівцях» – пів року… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За роки незалежності Україна стала ареною прихованої війни держави проти її громадян.  І Євромайдан став тією переломною точкою, яка, здається, змінила розклад сил у цій війні на користь громадян. Фактично, це стало можливим завдяки тому, що інститути та об’єднання громадян стали ефективніші за інститути та кланові угруповання влади.

Майдан мав породити нову якість організації громадян. І він її породив. Ця дуже важлива якісна зміна форми взаємин усередині формальних і неформальних об’єднань ще до кінця не усвідомлена та не вивчена. Головна її особливість – перевага мережевих структур над вертикальними. Сьогодні в процесі самоорганізації мережевих структур виникає особлива  атмосфера взаємної довіри, взаємодопомоги та ввічливості, яка є двигуном ефективної роботи й запорукою отримання результату. Уже тепер зрозуміло, що якісно нові громадські об’єднання  базуватимуться на двох китах – мережевій довірі та економіці дарування. Це буде в недалекому майбутньому, контури якого уже можемо бачити і прогнозувати.

На жаль, «дивна війна» з Росією не дозволяє повною мірою усвідомити, чим насправді є Майдан і як його алгоритми експортувати до повсякденного життя. Його реальні результати будуть відчутні через деякий час,  а наразі ми маємо справу з його побічним продуктом – купою нових громадських організацій, рухів та об’єднань, які свою діяльність прикривають іменем Майдану. Свідомо їх не називатиму. Це не має суттєвого значення. Всі такі організації несправжні за своєю природою. Вони симулякри (подібні явища – ред.) або «артефакти Майдану». «Артефакти Майдану» уже не є виразником інтересів всієї громади, вони мають свої власні інтереси. Так, безперечно, ці організації в короткостроковій перспективі несуть значні позитиви («постмайданні» парамілітарні організації наганяють страх на стару бюрократію, впливають на рішення нової влади, вирішують локальні проблеми тощо), але в довгостроковій перспективі вони (через відсутність стратегії, мотивації, внутрішні чвари) будуть дискредитувати феномен Майдану та його реальні позитивні результати.

Із наявних «постмайданних» організацій жодна ще не заслужила однозначної підтримки більшості українців. Коли був спільний внутрішній ворог, вони були потрібні, їхня діяльність була важливою. Сьогодні вони переживають кризу. Їхня діяльність була спрямована на знищення режиму Януковича. Тепер, коли внутрішнього ворога подолано, мета їхньої діяльності є дзеркальним відбитком амбіцій своїх керівників. Ще кілька місяців тому головним мотиватором для їхнього створення була СВОБОДА та усвідомлення необхідності її захищати. Це відчуття зникло в контексті Майдану, коли він переміг, але знову швидко відродилося в контексті інтервенції Росії. Але ж, на жаль, «постмайданні» організації цього не усвідомлюють. Вони захищають власні групові інтереси. А це далеко не боротьба за СВОБОДУ чи інші високі матерії…

Українці виживали всупереч волі своєї еліти. Це відбулося через те, що їхнє справжнє громадянське суспільство мало було пов’язаним із владою та політичними розборками. Тож зараз, ті справжні громадянські соціальні мережі та атмосфера довіри всередині цих мереж є тією основою, на якій тримається єдність країни та її громадян. Зараз це стало очевидно. Зерна якісно нових громадських організацій посіяні. Якщо країну не розвалять зовнішні вороги та клоуни, які «б’ють себе в груди» іменем Майдану, то саме ті об’єднання громадян, які пройдуть з честю випробування часом, здатні перезапустити прогнилий державний механізм і забити останній цвях у домовину українського «совка».

Михайло ШМОРГУН

Запис «Артефакти Майдану» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як відроджувалася в нас пасіонарність, себто здатність людини до активних енергійних дій, та як зберегти її, щоби знову не впасти в апатію та відчай? Про це розмова з чернівчанином Євгеном  ЖИТАРЮКОМ, який практично всі 93 дні перебував на Майдані.

ДОВІДКА: Біографія – це не дати, а внутрішні зміни і пошуки сенсу життя

Юрист за освітою, Євген за свої 35 років кардинально міняв фахові уподобання, спробувавши до 20 різних професій: від міліцейської служби до журналіста, від викладача до таксиста. Зупинився ж на інвестиційному консультуванні. Вже півтора роки вибудовує в Києві консалтингову практику, допомагаючи малому і середньому бізнесу. Багатьом налагоджував справу з нуля. І завжди вдало 

Кор.: – Вашого однофамільця художника Анатолія Житарюка щодня бачили на місцевому Євромайдані. Мабуть, прізвище  революційне?

– Справа не у прізвищі, просто я – Анатолійович. Художник Житарюк – мій тато. Зателефонував йому з Майдану і сказав, що вік – не причина відлежуватися вдома на дивані, споглядаючи дійсність через тєлік, коли хочемо серйозних змін. Батько мене зрозумів і підтримав.

А загалом це психологічна інерційність не дозволяє людям, і в першу чергу підприємцям, повірити в те, що вони можуть швидко зробити добру справу. (Саме так Євген трактує завдання бізнесу – авт.). І питання зовсім не у грошах і стартовому капіталі. Просто люди були позбавлені того, чого ми вже достатньо отримали після Майдану. Маю на увазі стале коло однодумців. Майдан цю тенденцію підштовхнув. Бо, якщо люди творчих, публічних професій – журналісти, художники тощо мають таке соціально-професійне коло спілкування, (зауважу, це не сім’я і не сусіди), то інші професії – значно меншою мірою. Людина, як правило, залишається сама. Інтернет-інструменти поки що не всі освоїли. Відтак Майдан став у цьому сенсі дуже сильним каталізатором. Пригадайте, якою була стандартна подорож людини до Києва? Ж/д вокзал, Макдональдс, Хрещатик – і додому. Нині все було по-іншому, тож люди відчували певний культурний шок. Вивантажуються, скажімо, 50 осіб з автобуса. Понад третину з них у столиці вперше. Очі круглі: масштаби ж інші. А тут ще й завдання одразу дивні отримують: взяти 2 матраци у Полтави, за ковдрою до рівнян збігати, вони обіцяли, вода – біля Харкова, там котел. Одне слово, у тих, хто був на Майдані, не виникало дурнуватих питань про бандерівців. Вони бачили, що ми такі ж, як і всі інші. І всі ми разом за одне: за зміни у нашому житті.

Події на Євромайдані я поділив би на 3 етапи. 1 грудня люди зібралися на мітинг. Після його закінчення ми – я та мій новий товариш, депутат Чернівецької облради Руслан Мельник – залишилися на Майдані. Все відбувалося стихійно, організацією тоді ще ніхто не переймався. Щоправда, почали з’являтися бутафорні барикади з ялинок,  4-5 наметів нардепів, де вони облаштували свої приймальні. Щоби люди, які залишилися, не позамерзали, Руслан всю ніч займався їхнім обігрівом. Водив з одного кафе до іншого, поїв гарячим чаєм. Удень знову почали підходити люди. З’явилися партійні агітаційні напівнамети.

У грудні ми з Русланом тиждень прожили під відкритим небом, ночуючи на піддонах. Вкривалися двома ковдрами і п’ятьма шубами. Потім уже з дому привезли теплий одяг. Зате в лютому, вже навчені тривалим перебуванням на Майдані, облаштували теплі місця. Хлопці, що приїхали, зробили прибудови до намету, поставили комини і буржуйки. Майстрові толкові хлопці! Тоді вже обігрівали 15-20 чоловік за ніч. Якось заглянув до намету молодий чоловік. Назвався Олегом з Чернівців, сказав, що підприємець, приїхав комерційним  автобусом. Залишився. А оце зараз зустрів його біля військкомату.

У кінці грудня вже були намети, але ще без електрики. Профспілка (будинок профслілок – авт.) була партійною, ударівською і там ще не годували.

Моє перебування на Майдані двічі переривала хвороба. Приїжджав додому і відлежувався. По суті, всі свята пішли на відновлення

Після новорічних свят розпочався ІІ етап історії Майдану. Там уже ночувало від 2-х до 5-ти тисяч людей. У Профспілці допомогу організували Кубів і його помічники. Машина ця запускалася стихійно. Організовувалися самотужки. Палац Жовтневий  перетворився на господарський центр. КНДА теж була окремим господарством. Але слідкувати за усім у такому хаотичному мурашниковому русі просто неможливо. Коли отримали інформацію про те, що у КНДА крадуть, Штаб Майдану відрядив нас із Русланом відстежити цю ситуацію. Під виглядом охоронців ми попрацювали там добу і дещо таки помітили. Звичайно, були такі, що крали їжу та копирсалися в одязі, вибираючи собі по кілька пар і забуваючи про тих, хто потрапив під брандспойти з водою…

Зате кияни – фантастичні люди. Постійно хтось щось приносив і привозив: щодня по  200-300 банкок меду, центнери буряків, моркви, картоплі, десятки і сотні кілограмів м’яса.   

Мене, було,  вразила старша жіночка-киянка. Було видно, що їй важко далася дорога. І що вона з останніх пенсійних копійок накупила харчів і принесла їх на Майдан.

Кияни ходили між наметами і роздавали майданівцям їжу та теплий одяг.

Посада моя – координатор. Це не сотник, не бойова одиниця. Просто є палатка, а в ній – мешканці та координатор, який дбає та відповідає за все. У  кожному зі 120 майданівських наметів був свій координатор. Своєрідне самоврядування. А намет ми отримали через вашу журналістку Галю Єреміцу. Це, до слова, був останній, так би мовити, неполітичний намет від громади. Її придбали київські друзі молодого екс-мера Новодністровська Руслана  (Панчишина – авт.). Потім вже були намети і від «Батьківщини», і від «Удару».

Приїжджали люди по-різному, та частіше за свої кошти. Скажімо, з 5-ти приїздів я лише двічі скористався партійним автобусом.

«Женя, дали команду взяти зброю і повністю зачистити Майдан… Тікай звідти!». Такі дзвінки та есемески почав отримувати десь о пів на четврту 18 лютого від друзів з кола міліціонерів. Отож одразу розпочав підготовку своїх 12-ти людей, які у мене залишалися, «до прийому» непроханих гостей. Ми були в 30 метрах від лінії вогню.  Знаючи міліцейські реалії, о 6-ій ранку змусив усіх спалити все, крім того, що було на нас одягнуто. Біля намету протягом ночі оранізували фабрику з виготовлення коктейлів Молотова. Стихійно. Приходили кияни й приносили все, що для цього потрібно. Боротьба йшла вже біля стели. Я спитав, хто вміє це робити? Підійшов молодий киянин теж з «горючкою» і сказав, що займається вогяними шоу, тож у принципі знає, як це робиться. І ми почали методом тика виготовляти коктейлі.

На Грушевського захищалися три дні – 18, 19 і 20 лютого. Захист був жахливим, не пропорційним за озброєнням та силовими моментами. Фактично, це був напад, наступальна операція. Зброї у нас практично не було. З нардепів вночі лише Ляшко прийшов. На лінії вогню був дуже великий хаос. По суті, актор Євген Ніщук, який зараз є міністром культури, керував нашим захистом…

Майдан дав сотні надзвичайних уроків, а головний – там відбулася зміна парадигми та уяви про світ. Зрозуміло, в тих, хто готовий був до цього. Люди переконалися, що можуть самоорганізовуватися і що вони не гвинтики, їхнє майбутнє залежить саме від них. Згадайте, до Нового року в усіх – від держслужбовців до підприємців – була апатія й безнадія. Невіра в те, що можна щось змінити. Нині ж пасіонарність нації дає нам надію на майбутнє. Хоча зі зневірою ще прийдеться зіткнутися. Головне – її побороти. Ми ж помітили, що старі обличчя знову тут як тут. Тому треба кожному дати оцінку: де ти був і чим займався.  Урок 2004 року затягнувся. Люстрацію тоді не зробили – і все втратили. Тож ця робота у нас ще попереду.

Майданівська самоврядість дала поштовх до виникнення величнезної кількості громадських організацій, але не таких  як 800 буковинських «трупів», що сидять на грантах. А справжніх і дієвих, як, скажімо, «Подаруй дитині життя», що допомагає рятувати діток, хворих на рак та лейкемію. Тільки за дієвості громадянського суспільства, активності громадян можемо контролювати владу. А це головна умова!  Ми вийшли на Майдані, бо нас не влаштовувало, як з нами поводилися протягом останніх 4-х років. Обман і корупція, а тут щей побиття дітей і жінок…

Внутрішня енерція нас тоді не зупинила. Тож зараз ми зобов’язані змінити систему контролю. Рада Майдану, Віча повинні переконати й змусити представницькі, самоврядні та виконавчі органи влади звітували перед народом за кожний свій крок. І таке ріішення має бути закріплене законодавчо. Звіти мають бути на сайтаїх і в ЗМІ. Бо за кожну копійку, витрачену з бюджету,чиновники мусять відзвітувати. Провели тендер – повідомили. Сьогодні, мовляв, шановно громадо, ми витратили кошти на те і те. Ось тут буде лежати 20 метрів асфальту. А до нового бюджетного року маємо у своєму розпорядженні, приміром, 5 гектарів землі. Про все нам повині повідомляти. Прозорість і публічність – основи такого контролю. Якщо хтось так працювати не захоче, наше завдання – змусити. Тиск має бути не на людей, а на чиновників. Хочете працювати – працюйте, але в рамках прозорості.

Сподіваюсь, що активно діятимуть громадські оргаізації, що виникли на Майдані.  Вірю, що в таких політиків, як Яценюк, навіть за великої кількості питань до нього, розум візьме гору. Кажуть, що Яценюк, мовляв, страшенно полюбляє гроші? Але я теж їх дуже люблю, бо це ресурс, який дозволяє зробити багато добрих справ. А будучи залежним від побуту, вільного часу на добрі справи просто не матимеш. Приміром, насправді я хочу бути не бізнесменом. Моя мрія – відкрити  школу майбутнього. Вона на часі. Бо сучасне суспільство вимагає не громадян-виконавців, а громадян-творців. Постіндустріальна держава потребує спеціалістів, які вміють самі продукувати рішення, а не користуватися готовими. До речі, сьогоднішня корупційна система створена для тупих людей. Для тих, хто не звик думати й аналізувати. Ми всі можемо і повині заробляти, але не обманом, а через цінності. Щоби добре жити, треба творити добро для себе, своїх дітей, країни, усього світу… Бо людина не повинна просто топтати земну кульку ніжками, вона мусить стати Землі у пригоді.

Не варто сумніватися в тому, що люди навчаться контролювати владу. Нині для цього є всі можливості. Бо, переглянувши інфографіку, на якій зображений перехід того чи іншого політика з партії до партії, будь-яка не вельми грамотна бабуся зробить з цього правильні висновки.

На жаль, знову чимало людей опускають руки: мовляв, колишній керівник митниці очолює в області Антикорупційний комітет, Автомайдан перебуває під орудою одного з найбільших місцевих власників. До важелів міського управління рветься вчорашня команда.Чи варто за цих умов сподіватися на справедливість? Варто, якщо люструвати всіх – і тих, хто записався у революціонери, теж. Цими днями, до слова, мені телефонував колишній працівник митниці із пропопзицією показати документи щодо корупційної діяльності нинішніх борців з корупцією. Думаю, якщо ми не проведемо люстрації, матимемо третій Майдан. Можливо, це наша карма? Втім, без боротьби нічого не дається…

… Чому з дубинками і масками Правий сектор прибув до Черніців? Відповіді немає, бо буковинці до цього приводу не давали.

Я відстояв на барикадах. Бачив, від Правого сектору було десь 5%. Це було як бренд – як і загони самооборони. Бо нецікаво ж казати – це люди з Хмельницька, а це з Буковини. Їх не було багато. Правий сектор став важелем немирного протистояння й однією з 30 сотень, що були на барикадах. Але інше питання – діяльність Правого сектору нині в області. Сумно від того, як вони публічно розмовляють і яку уяву мають про структуру владних органів. Ніхто не повинен перебирати на себе повноваження органів, які непогано діють в області. Головне, щоби всі працювали і діяли в законодавчому руслі та з користю для громади. А для цього має бути прозорість і ще раз прозорість. Люди повинні контролювати грошові потоки в державі, щоби знати, на які потреби спрямовуються їхні податки.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Євген ЖИТАРЮК: «Збережемо здобуту на Майдані пасіонарність – вибудуємо могутню державу» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Буковинські жінки ввечері на Центральній площі засудити російську агресію щодо України.
“Путін, руки геть від України!”, “Честь і слава українським військовим!”, – такі гасла різними мовами тримали жінки у руках.

Також на мітингу говорили і про Володимира Івасюка, 4 березня – день його народження. Всі заспівали пісню “Червона рута”

Слава Україні!
Героям слава!

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото автора

Запис Майдан у Чернівцях. 4.03.2014. Путін, руки геть від України! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Слава Україні!
Героям слава!

Далі буде…

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото автора

Запис Майдан у Чернівцях. 3.02.2013 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У ці дні додому приїжджають очевидці, учасники Майдану у Києві.  Дякую, Боже, що живі… Трохи перепочити, хтось планує і вертатися…
Їх зразу можна впізнати, у чоловіків хриплий від диму шин і сльозогінного газу голос,  твердий та рішучий погляд, запах диму  в’ївся в шкіру, як зовні, так і зсередини,  обпечені руки, засмагле від вітру, морозів, кострів, диму, вогню обличчя… Вони здебільшого не розповідають самі. Якщо щось і  розпитуєш,  то відповідають лаконічно і ніби оберігають нас від трагічних і страшних подробиць протистояння на Майдані. Вони не вважають себе героями. Вони робили те, що велить серце і совість. Вони – вистояли. І головне зараз – не зрадити Майдан.
“Перемога є, саме основне тепер – її утримати”, – закликав на Народному віче у Чернівцях учасних Майдану, який повернувся у ці дні додому, на Буковину.

“Сотня, яка не небі, нам не простить, якщо ми втратимо перемогу”, – http://youtu.be/p3mROAd_IQU

27.02. 2014 на Майдані у Чернівцях відбулося Народне віче. Говорили про необхідність відновити вертикаль державного управління, про охорону громадського порядку та народної власності, про необхідність закону про люстрацію (людей непокоїть певний ажіотаж навколо майбутніх посад), викривати пристосуванців у кожній народній раді, у кожній держустанові, у кожній партії. Потрібно, щоб був чіткий контроль над усіма органами влади. Завдань дуже багато, але важливо пам’ятати – не вдаватись до помсти, самосуду і зведення власних рахунків, не влаштовувати «полювання на відьом».
Ми віримо в себе і віримо в нашу країну. І ми віримо в щасливе майбутнє України.

Слава Україні!
Героям слава!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис “Перемога є, саме основне тепер – її утримати”. Євромайдан у Чернівцях. 26.02-27.02.2014… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівчани продовжують виборювати своє право на гідність, свободу та жити у вільній, незалежній та демократичній державі.
Україна в жалобі… Вічна пам’ять героям…
Бійці, які повернулися 25 лютого з Києва, запропонували повісити прапор жовтою смугою над синьою. Саме таке розташування кольорів, на думку багатьох ентузіастів, було на прапорах УНР до гетьмана Скоропадського. Жовто-блакитний прапор – це прапор життя: зверху сонце, а знизу вода. Такий прапор ще називають сонячно-блакитним.

Збільшилась кількість наметів на Майдані. Пильність не завадить…

Слава Україні!
Героям слава!

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото автора

Запис Євромайдан у Чернівцях. 24.02. – 26.02.2014… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівчани продовжують виборювати своє право на гідність, свободу та жити у вільній, незалежній та демократичній державі.
День жалоби… Вічна пам’ять героям…

Вічна пам’ять Героям!

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах застигає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.

Мар’яна Савка

Слава Україні!
Героям слава!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Євромайдан у Чернівцях. 22.02.2014 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівчани продовжують виборювати своє право на гідність, свободу та жити у вільній, незалежній та демократичній державі.

Далі буде…

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото авторі

Запис Євромайдан у Чернівцях. 21.02.2014 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мітинги, жалоба, протестна хода, відставки, несподівані “прозріння” деяких очільників, виходи з партії, позачергові сесії, молитви, очікування тітушок чи провокацій…

Молитва за Україну

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

Далі буде…

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото авторі 

Запис Євромайдан у Чернівцях. 20.02.2014… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Піаніно на Євромайдані…

Далі буде…

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото авторі і SergyiS

Запис Євромайдан у Чернівцях. 16.02.2014… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“I disapprove of what you say, but I will defend to the death your right to say it”…
Voltaire

Вони лякають,
А ти не бійся.
Ти не один.
Ми разом. Заспокійся.
Щури нас давлять
Не сталеві, а із м’яса.
Якщо ми разом,
Ми з тобою – критична маса!

Ігор Гурчик

З ініціативи Чернівецької обласної організації ВО «Свобода» відбулося Народне віче.
Активісти ‘ЄВРОМАЙДАН У ЧЕРНІВЦЯХ’ провели акцію “Піаніно по Україні”.

Далі буде…
Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото авторі і SergyiS

Запис Євромайдан у Чернівцях. 9.02.2014 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях відбулася панахида за загиблим у Києві активістом Майдану Сергієм Нігояном. Участь у скорботному молебені взяли чернівчани та представники різних національних громад міста. Учасники панахиди поклали свічки і квіти до хреста, який знаходиться на подвір’ї Вірменського собору.

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!

Тарас Шевченко

Вічна пам’ять…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Відбулася панахида за Сергієм Нігояном… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Всі прикуті до подій у Києві…
Почуття війни… Вбиті прості люди, молоді хлопці, народ виборює правду, свободу, волю…

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!

Тарас Шевченко
З поеми “Кавказ”

Люди зранку на Майдані…

І після обіду люди на Майдані…

Дивна подія трапилася приблизно о 18 годині. Раптом почали забирати спеціальною машиною два біотуалети. Кому раптом біотуалети знадобилися, не зрозуміли. Люди біотуалети не віддали.

Біля наметів постійно люди…

Далі буде…

Тетяна Стрільчик. “Версії”,
фото автора

Запис Євромайдан у Чернівцях. День Соборності. День жалоби… 22.01.2014 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

21.01.2014

На Євромайдані у Чернівцях журналісти, представники організації “Студентська республіка”, деякі чернівчани вийшли на підтримку оператора Спільнобачення чернівчанина Володимира Карагяура, якому інкримінують організацію масових протестів на вулиці Грушевського. Оператора «Спільнобачення» чернівчанина Володимира Карагяура та двох волонтерів було затримано вночі з 19 на 20 січня на автозаправці, коли він купував пальне для генератора телеканалу, який працює просто на вулиці і потребує постійного живлення.

20.01.2014

“Схаменіться, будьте люди,
Бо лихо вам буде:
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!…”

Тарас Шевченко

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Тарас Шевченко
25 грудня 1845 р., Переяслав

Далі буде…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Фото з газети “Молодий буковинець”

Запис Євромайдан у Чернівцях. Байдужість вбиває. 20.01 – 21.01.2014… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Представники двох провладних парламентських фракцій у приміщенні Верховної Ради 16 січня 2014 р. проголосували за законопроект №3879 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» та дев’ять інших законопроектів.
Всі ці рішення були прийняті з ігноруванням принципів верховенства права, грубими процедурними порушеннями та направлені на звуження змісту та обсягу конституційних прав і свобод громадян України.
Таким чином, народні депутати, які приймали це рішення, порушили Конституцію України та Закон «Про Регламент Верховної Ради України».
Прийняті «закони» посягають на право громадян України на справедливий суд.
Всупереч статтям 121 та 129 Конституції значно розширюються повноваження прокурора щодо звернення до суду. Прокурор отримав виняткові повноваженнями в судовому процесі, які відсутні у інших сторін, чим ігнорується конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом.
Законопроект №3879 запроваджує неприпустимі для демократичної держави інструменти обмеження права громадян на доступ до інформації.
Визначення «екстремістської» діяльності, що міститься в законопроекті №3879, є занадто широким та розмитим, і може бути підставою для заборони утворення та діяльності громадських організацій, що прямо суперечить ст. 37 Конституції України, яка містить закритий перелік таких підстав.
Повернення кримінальної відповідальності за наклеп є підставою для тотального обмеження гарантованого ст.34 Конституції права на свободу думки і слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань. Криміналізація наклепу принципово суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і є механізмом запровадження цензури в засобах масової інформації.

Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Центр політико-правових реформ
Інформація з сайту Національний університет «Києво-Могилянська академія» – http://ukma.edu.ua/index.php/news/1112-zaiava-shchodo-podii-u-verkhovnii-radi-ukrainy-16-sichnia-2014-r

Молитва за Україну

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

Олександр Кониський

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото автора і SergiyS

Запис Євромайдан у Чернівцях. 19.01.2014. Протест проти законів, прийнятих 16 січня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

МОЛИТВА

Царям, всесвітнім шинкарям,
І дукачі, і таляри,
І пута кутії пошли.

Робочим головам, рукам
На сій окраденій землі
Свою ти силу ниспошли.

Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!

24 травня 1860 р., С.-Петербург
Тарас Шевченко

Зміни у законодавстві України 16.01.2014 року стали викликом не тільки для тих, хто підтримує Євромайдан.
16.01.2014 парламентська більшість ухвалила з порушенням процедур кілька законів, які утискають низку прав громадян і посилюють для влади можливість карати учасників акцій протесту й інших незгодних із діями влади.
17 січня о 18:00 на Євромайдані відбулися збори небайдужих.
У своїх виступах активісти засудили прийняття законів, які знищують демократію в Україні, обмежують свободу слова, мирних зібрань та запроваджують цензуру для ЗМІ. Усіх присутніх закликали не залишатися байдужими, коли в країні встановлюється диктатура.

Також кожного дня о 17:00 біля памятника Т.Г. Шевченку віруючі моляться за тих, хто стоїть на Євромайданах.

В КАЗЕМАТІ
Моїм соузникам посвящаю

III
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
…
17 квітня — 19 травня 1847 р., С-Петербург
Тарас Шевченко

ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ

Мій Боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: ми не суєта!
І возвеличимо надиво
І розум наш і наш язик…
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих… Возвеличу
Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!

15 лютого 1859 р., С.-Петербург
Т.Г. Шевченко

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.

22 листопада 1858 р., С.-Петербург.
Тарас Шевченко

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Євромайдан у Чернівцях. 17.01.2014. Збори небайдужих… спершу з'явиться на Медіа-Версії.