Привалова працювала у Державній фіскальній службі за часів Януковича, тож у 2015-му році її звільнили в рамках закону про люстрацію

Колишній директор Департаменту методологічної роботи Державної фіскальної служби Неля Привалова перемогла у конкурсі на посаду першого заступника голови Державної судової адміністрації України. Про це повідомляє Вihus.info.

За інформацією ЗМІ, Привалова працювала у Державній фіскальній службі за часів Януковича, тож у 2015-му році її звільнили в рамках закону про люстрацію.

2 лютого 2018-го вона виграла конкурс з відбору кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби в системі правосуддя, а саме на першого заступника Голови Державної судової адміністрації України.

На конкурсі Привалова була єдиною з п’яти кандидатів на посаду, яка мала профільну економічну, а не юридичну освіту. На питання члена Вищої ради правосуддя щодо роботи в органах правосуддя Привалова зазначила, що не мала подібного досвіду. Основною проблемою в судах Привалова назвала «неефективне використання бюджетних коштів», а також висловила незадоволення тим, що нині «сторонні люди можуть потрапити на судові засідання».

Згідно з декларацією, у 2015 році Неля Привалова стала власницею автомобіля Porsche Сayenne 2011 р.в. Покупка нібито обійшлася їй всього у 149 тисяч гривень – якраз під чинні на той момент поріг державного фінансового моніторингу та ліміт розрахунку готівкою. Проте на сайтах продажу вживаних автівок такі в середньому коштують близько 40 тисяч доларів.

Також із витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно вдалося дізнатися, що у 2016 році Приваловій хтось подарував квартиру площею 114 кв. м у житловому комплексі «Ізумрудний», що по вулиці Механізаторів, 2. На даний час ціни на такі квартири від забудовника стартують від 3,3 млн гривень.

 Окрім цього, у своїй декларації новопризначена заступниця вказала 54 тисячі гривень банківських вкладів, ще 28 тисяч доларів і 718 тисяч гривень вона зберігає готівкою. 

Запис Люстрована чиновниця часів Януковича перемогла у у конкурсі на посаду першого заступника голови Державної судової адміністрації України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Колишній президент України Ющенко і глави його адміністрацій Віктор Балога та Віра Ульянченко отримали з «чорної каси» Партії регіонів близько мільярда доларів за здачу влади Януковичу, cтверджує голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.

«Що ми шукаємо в «чорній касі» Партії регіонів два мільярди доларів, якщо майже мільярд забрали за здачу влади Януковичу тодішній президент України Ющенко і глави його адміністрацій Балога та Ульянченко», – цитує Москаля його офіційний сайт. А ще він нагадує про аферу з дитячою «Лікарнею майбутнього», на будівництво якої Ющенко та його дружина Катерина збирали гроші через фонд «Україна 3000» за допомоги телемарафонів.

«До фонду добровільно-примусово платили всі олігархи – по 10, 50, 100 мільйонів гривень. А прості громадяни, наївно повіривши в цю аферу, вносили добровільні пожертвування, хто скільки міг. В результаті гроші з фонду вкрали, ніякої лікарні ніхто не збирався будувати і не збудував», – наголошує голова Закарпатської ОДА. За його словами, ще в часи Януковича він особисто направляв матеріали про це до Генпрокуратури. Пам’ятний скандал, коли журналісти навідалися до Кіровоградської дитячої лікарні, в якій за місяць до того презентувала нове обладнання Катерина Ющенко. Та обладнання на місці не знайшлося: його майже одразу демонтували й перевезли для презентації десь іще…

Тепер Москаль закликає Національне антикорупційне бюро звернути увагу на «Лікарню майбутнього»: «Будь-яке антикорупційне бюро починає роботу з вищого керівництва держави, тож я пропоную почати з екс-президента Ющенка. Ниточки від нього тягнуться і до «чорної каси» Партії регіонів, і до корупційних схем, за якими він здав владу Януковичу», – підкреслює Москаль.

Нагадаємо, 6 травня голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль звернувся до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана із проханням ініціювати процедуру його відставки. Москаль обґрунтував бажання піти у відставку невдачею в боротьбі з «тютюновою» мафією. Зокрема, заявив, що нещодавно голова Державної фіскальної служби Роман Насіров призначив нового голову Закарпатської митниці, завдяки чому митниця фактично передавалася під контроль голови парламентської групи «Відродження» Віталія Хомутинніка – як плата за підтримку кандидатури Гройсмана на посаду прем’єр-міністра. Гройсман відмовився задовольняти прохання Москаля.

Президент України Петро Порошенко і голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль зустрівшись, обговорили ситуацію, що склалася в області, зокрема, на митниці. Досягнута домовленість про залишення Володимира Колесникова на посаді начальника Закарпатської митниці. Нащ земляк Москаль продовжує керувати ОДА Закарпаття.
(dt.ua)

Запис Ющенко отримав мільярд доларів за здачу влади Януковичу – Москаль спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А зараз Манафорт має зробити мільярдера Дональда Трампа президентом США. Хоча через пропутінську риторику американської виборчої кампанії політтехнологу стало складно вести бізнес в Україні. Надто зважаючи на його співпрацю і з українськими, і з російськими олігархами. Трампа критикують уже через лояльні погляди на Путіна та його агресивну політику щодо України. Трамп навіть виправдовує окупацію Криму – тим, що  нібито «більшість людей в регіоні хотіли бути частиною Росії» – на цьому наполягає і російська пропаганда.

Свою кар’єру Манафорт  розпочав іще в 70-х ХХ століття, співпрацюючи з політиками-республіканцями, далі був радником багатьох автократів.

За діяльністю Манафорта в Україні можна зрозуміти, наскільки політика та бізнес переплелися в Україні, яка й досі лише намагається бути демократією – через чверть століття незалежності.

В Україні Манафорт виник після Помаранчевої революції 2004 року. Тоді Янукович, будучи кандидатом у президенти, помилково покладався на російських політтехнологів, які недооцінили розчарування виборців владою. Після поразки Янукович звернувся до американських експертів, і Манафорт почав працювати на олігарха Ріната Ахметова, головного спонсора Партії регіонів. Партія здобула найбільше місць у Верховній Раді 2006 і 2007 року, а Янукович повернувся на пост прем’єра.

За інформацією Держдепартаменту, Манафорт і його колеги Філл Гріффін і Кетрін Барнс тиснули на американських дипломатів, змушуючи їх ставитися до Януковича як до рівного, щоби не складалося враження, ніби вони симпатизують його опонентам на виборах.

Як писав тодішній посол США в Україні Джон Хербс, Манафорт допомагав Партії регіонів  позбутися мафіозного іміджу й набути вигляду легітимної політсили.

2007-го Манафорт з американськими партнерами створив приватну компанію на Кайманових островах для скуповування активів України. Вони запросили російського олігарха Олега Дерипаску інвестувати це. Дерипаска погодився платити Манафорту і партнерам 2% і вклав $100 млн у фонд, який згодом купив кабельний телеканал в Одесі.

Пізніше російський олігарх подав на Манафорта до суду – після аудиту. Справа досі чекає розгляду.

2008 року Манафорт став одним з партнерів українського олігарха Дмитра Фірташа, разом з американськими забудовниками збирались відкрити у Нью-Йорку на Манхеттені торговельний центр під назвою «Bulgari Tower». Врешті-решт проект був заморожений.

Коли 2010 року Янукович став президентом України, Євген Компаченко, що працював з Манафортом і проводив опитування для Партії регіонів, розповів «The New York Times», що стратегія американського політтехнолога будувалася на етнічних і мовних розбіжностях між Сходом і Заходом України.

Хоча колишній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко розповів виданню, що Манафорт тиснув на Януковича, щоби той підписав угоду про асоціацію з ЄС, і намагався домовитися про підтримку українського членства в європейському блоці. Хоча на Заході прохолодно ставилися до Януковича, коли він кинув свого політичного опонента Юлію Тимошенко за ґрати. Янукович не прислухався до порад Манафорта і відмовився підписувати угоду про асоціацію з ЄС на догоду Путіну. Усе це призвело до початку Майдану й повалення режиму.

Повернувся Манафорт до політичної роботи в Україні раніше, ніж можна було очікувати. Перед парламентськими виборами 2014-го, працюючи тепер на колишнього очільника Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, Манафорт прибув до України і розпочав ребрендінг дискредитованої партії.

Об’єднавши противників прозахідного київського уряду, саме Манафорт запропонував назвати це новоутворення «Опозиційним блоком». Стратегія спрацювала. Зомбі з Партіі регіонів здобули 43 місця в парламенті.

Невідомо, чи припинилася діяльність Манафорта в Україні, коли він почав займатися кампанією Трампа. У Льовочкіна відмовилися коментувати, чи працює американець на них досі і скільки йому платять.

А щодо Трампа, то у «The New York Times» написано, що Путін робить Трампу «ведмежу послугу», якщо дійсно втручається у вибори в США. Якщо таке вийде назовні, це може спричинити зворотний ефект.

dt.ua

Запис Пол Манафорт, радник Трампа, працював з Януковичем, мав бізнес в Україні з олігархами і створив «Опоблок» з рештків Партії регіонів – «The New York Times» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Хтозна, чи не через отаку-от карикатуру в надвпливовому журналі «The Economist», який читає вся світова політична і бізнесова еліта, прихопило серденько Віктора Федоровича? Вже кілька днів інтернет-сторінками українських ЗМІ гуляють чутки про  нібито інсульт нашого гаранта. Підтвердження чи спростування з Адміністрації президента традиційно затримуються. Проте анонімні депутати з Партії Регіонів заспокоюють: стан здоров’я Януковича не критичний, наразі він проходить курс лікування.

«У нього справді є проблеми. Цей місяць був, напевно, найважчий у його житті. Він практично не відпочивав. Це, звичайно, позначилося на його серці і нервах… Лікарі йому порадили не нервуватися і трошки відійти від справ. Тому він і не полетів до Москви, принаймні, поки що. Лікарі кажуть, що після Нового року, якщо все буде добре, Янукович повністю стабілізується і зможе і далі виконувати свої обов’язки».

Щоправда, злі язики експертів плещуть, що президент міг «захворіти», щоби у Москві не підписувати кількадесят «митних» угод власноруч. Хай підписує Азаров. А президент душею – із євроінтеграційними прагненнями народу…

– Євромайдан – це прагнення людей до кращого життя, – не інакше, як у передінсультному стані заявив він нещодавно на нараді кандидатам на пости глав райдержадміністрацій. – Коли ми отримали такий підйом у суспільстві, коли побачили Євромайдан – я з самого початку казав: у цьому нічого погано не було.

На думку президента, уся біда – від дії політиків і екстремістів, які захотіли отримати свій зиск від Євромайдану.

– Дуже багато людей живуть не розумом, а емоціями. Під час цього емоційного вибуху на ньому почали грати політики, екстремісти, різного роду провокатори. Нам треба з цього всього зробити висновки, і ми це робимо, щоби в найближчому майбутньому ніколи не допустити таких випадків, – цитує Януковича його прес-служба. Завершує він свій спіч на традиційно американській ноті: – Господь Бог дав нам цей іспит, і ми повинні пройти його з відкритим обличчям, дивлячись людям в очі…

Хтозна, чи розчулили подібні заяви мітингувальників на Євромайданах, проте світова преса у людське обличчя нашої влади вірити відмовляється. Головне журналістське питання тижня – за що Януковичу дісталося від Путіна таке 15-мільярдне щастя?

– Путін дав Януковичу велику рибину, але Європа могла б навчити Україну рибалити самостійно, – намагається розібратися в ситуації «The New York Times»: – «Прояв братерської любові» пояснюється побоюванням, що протести перекинуться на Росію. Надання кредиту – не більше ніж «фінансові припарки», але вони доводять, що Москва готова завдати собі шкоди, аби врятувати проект Євразійського союзу.

– Якщо це братська любов, то така, яку можна зустріти в неблагополучних сім’ях: Росія загрожувала (і продовжує побічно загрожувати) українській економіці, – підтримує «The Washington Post».

Проте найгострішим випадом щодо «поневірянь» Януковича та геополітичних амбіцій Путіна цілком очікувано став виступ сенатора Джона МакКейна (на засіданні Атлантичної Ради), який нещодавно повернувся до Америки із Євромайдану.

– Президент Путін досі не сприймає того факту, що Україна є незалежною державою, – констатує пан Джон. – Він заявив про це публічно. З усіх цих причин Митний союз під головуванням Росії не може бути життєздатним без України. Справді, ідея сучасної демократичної України, яка є частиною Європи, – це найгірший кошмар Путіна, адже, зрештою, громадяни Росії подивляться на цю заможну Україну і спитають: «Чому не ми?» Ось чому Президент Путін не зупиниться ні перед чим, щоби зірвати прагнення України стати частиною Європи.

Проте найболючішого ляпаса українській владі заліпила «Financial Times», цитуючи заяви ФБР і Департаменту юстиції США. Уся світова бізнес-еліта дізналася, що в Україні тотальна корупція і навіть корпорації зі світовим ім’ям змушені давати хабарі, щоби співпрацювати з нами.

Так, експортуючи зерно з України, щоби повернути ПДВ на суму понад $100 млн., корпорація Alfred C.Toepfer, – найбільший світовий експортер сільгосппродукції, –змушена була заплатити $22 млн. хабарів українським чиновникам. Корпорація ще й «втрапила», бо у США за дачу хабарів за кордоном на неї тепер чекають численні кримінальні переслідування, суди і колосальні штрафи!.

Україні ж ця історія на довгі роки «гикнеться» непоправною шкодою діловій репутації та інвестиційному клімату. Відтепер в очах будь-якого цивілізованого міжнародного бізнесу українська влада – це огидний злочинний синдикат, який дивиться на будь-яке бізнесове судно у своїх портах голодними очима сомалійського пірата. І очолює цих піратів хто? Правильно, Віктор Федорович Янукович, права рука Володимира Володимировича Путіна.

…Принаймні, на це своєю карикатурою натякає журнал «The Economist». Який читає вся політична й бізнесова еліта світу. Від цього серденько – та й не заболіло б?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Кишенькові диктатори Путіна спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Люди, які стояли на Майдані при температурі -13 градусів, захищали щось значно більше, ніж угоду про асоціацію з Євросоюзом, непідписання якої призвело до протестів. Вони стали на заваді поліцейській державі, захищаючи основоположні європейські цінності і кидаючи виклик пострадянській системі, нав’язаній Росією», – описує «Economist» події того дня.

Це, звісно, дещо псує настрій нашому гаранту, який страшенно боїться засмутити Путіна. З ним він у вівторок підписав декілька угод, які нібито дадуть Україні дешевший газ, а сім’ї Януковича – «ще одну непрозору схему імпорту газу». А ще наш гарант з Москви привіз 15 мільярдів доларів… «Ліг під Москву» – одразу ж зарясніла заголовками українська преса.

– Це не окупація, а неоколоніалізм, – заявив, наприклад, директор Інституту трансформацій суспільства Олег СОСКІН. – Поїздка Януковича до Москви обернулася для України повною катастрофою… Янукович заганяє Україну в боргову яму до Росії. Тільки на обслуговування цього боргу щороку Україна повинна віддавати Москві до 1,5 млрд. доларів. По суті, він продав нас і наших дітей Кремлю.

Януковичу ж цих грошей  вистачить, аби «перебитися»до виборів. А там знову можна буде спробувати поторгуватися з Європою. Так, нещодавно за право «передружити» з Україною її «гарант» вимагав від єврочиновників аж… 160 мільярдів євро! Зараз устами Арбузова просить хоча б 10. Але щороку. Звісно, не для себе – боронь Боже ці руки, які нікого не били! – щоби врятувати економіку країни від колапсу.

Проте європейці свої гроші «кому-небудь» «за просто так» не дають. Тільки під сувору звітність. Бо швиденько розібралися, що то за «колапс», від якого український держбюджет треба рятувати. Той колапс – сам Янукович.

– Дефіцит українського бюджету в 6% ВВП, або $11 мільярдів, утворився внаслідок вимивання величезних сум з державного бюджету тими, кого зазвичай називають «Сім’я Януковича», – пише Андерс Ослунд, шведський економіст, головний спеціаліст з української економіки в Америці, у своїй статті для приватного Інституту Міжнародної Економіки Петерсона «Час розплати для «Сім’ї Януковича»: – Відмова Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Європейського Союзу в допомозі українському уряду обґрунтована тим, що вони знають про цю корупцію.

 Андерс Ослунд:

«Мільярди державних доларів, які зникали щороку, еквівалентні кількості, достатній для покриття дефіциту в $30 мільярдів на момент старту президентського терміну Януковича. Незалежні ЗМІ України повідомляли, як гроші були розкрадені і хто ними користувався, але точні деталі важливі. Тож, корумповані організації, виявлені засобами масової інформації:

1. Мільярди доларів витягуються щороку з Державної податкової адміністрації та Державного митного комітету. Частина виглядає як розкрадання, частина – у вигляді хабарів, переданих «нагору», і ще частина – у вигляді комісії («відкату») за відшкодування експортерам податку на додану вартість. Оцінка розмірів розкрадань у цій сфері – від $3 мільярдів до $5 мільярдів на рік.

2. Закриті конкурсні торги великих інфраструктурних проектів, зокрема, пов’язаних з чемпіонатом «Євро-2012» з футболу. Уряд переплачував за ці проекти, виплативши вдвічі більше, ніж варто було б. Тобто половина грошей мала бути відшкодована тими, хто був допущений до цих преференцій. Це джерело повинне генерувати не менше $2 мільярдів доларів на рік.

3. Державна нафтогазова компанія «Нафтогаз» купує 18 мільярдів кубометрів природного газу вітчизняного виробництва на рік за сміховинно низькою ціною – $53 за 1000 кубометрів. Декларована мета – продаж дешевого газу споживачу, але тільки в обмеженому обсязі. Однак «на сторону» йде, можливо, половина цього обсягу газу, що дозволяє зробити статки на перепродажу газу промисловим споживачам за ціною, пов’язаною з ціною російського газу: $410 за 1000 кубометрів. Потенціал для вигоди тут величезний: ціна $350 за 1000 кубометрів, помножена на 9 мільярдів кубометрів, щорічно приносить $3,15 мільярда. Це, мабуть, головна причина, чому Янукович так категорично виступає проти зростання цін на газ.

Лише ці три джерела розкрадання й корупції генерують, ймовірно, від $8 до $10 мільярдів на рік на користь «Сім’ї Януковича» протягом останніх трьох років».

Андерс Ослунд запропонував нашим правоохоронним органам – перш ніж «дозволити Януковичу спробувати укласти найкращу для нього угоду з МВФ, Європою, Росією і Китаєм, що має в якості мети зміцнення цих схем розкрадання» – провести аудит українських державних фінансів, починаючи з виборів Януковича в лютому 2010 року.

– Враховуючи повсюдну корупцію державних органів і взаємну політичну недовіру в Україні, це може бути гарною ідеєю: запрошення незалежних європейських аудиторів для того, щоб розібратися в існуючому безладді. Після того як бенефіціарії розкрадань будуть встановлені, їх треба змусити повернути викрадене у державну казну. Якщо це буде зроблено швидко, нинішні проблеми з фінансами в Україні зникнуть, – зауважив пан Андерс.

Зрештою, висновки вченого логічно пояснюють усі – нібито «ірраціональні» – метання Януковича поміж Росією, Європою та Китаєм: «Зазначені, а також інші методи розкрадань і корупції пояснюють, чому Янукович відмовився приймати в Україні спроектований ЄС новий закон про судове переслідування. Будь-яке незалежне розслідування або кримінальне переслідування за західними мірками могли закінчитися для Януковича і членів його уряду в суді, з можливістю позбавлення волі. Президент Росії Володимир Путін, з іншого боку, вітає і схвалює таку корупцію.»

Загалом, Європа устами пана Андерса озвучує українцям такий алгоритм дій: провести повний міжнародний аудит української фінансової систем в період президентства Януковича; всіх вищих посадових осіб, відповідальних за тотальне злодійство, усунути від влади; одержувачі вигод від цього злодійства повинні бути примушені повернути те, що вони добули незаконно (в обмін на можливість викупити свою свободу).

Якщо Януковичу не вдасться збудувати кийками свою Білорусь – це має бути зроблено. Така європейська практика… А українці – в центрі Європи.

P.S. Для особливо обдарованих «проффесорів-махінаторів» перекладаю азірівкою:

шановні кровосісі, одірвітся ат українскава тіла. Ви підаріли обісцяння, що криза минет. Криза не минет,  даки ви нє луснєтє. Пріпонуєма вам зрібіти цє дабровільна, для вашава же блага.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Дужє страшній звірь кровосісь спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Та не вперше, і навіть не вдесяте. Ми надто швидко забули чорний вівторок 1995-го, коли на Софіївському майдані тисячний натовп людей, – це був похорон Патріарха Володимира, – був оточений по периметру майдану «Беркутом» і безжально побитий. Топтали українські стяги, били жінок, священиків… І кричали: «Ви бандери». Спецпідрозділи відпрацювали ці технології. Тим паче, що вже тоді силовики переконалися, що більшість людей байдужа до того, що відбувається довкола. Адже на тому ж майдані, за межами оточення, перебували люди, гуляли з візками мами, пили пиво чоловіки: була надвечірня пора. Але ніхто не зважав на те, що на їхніх очах б’ють і принижують інших. Якби люди кричали, щось намагалися зробити, не було б такого страшного знущання. Як тоді, так і зараз.

За чужим сценарієм плетуться і влада, і опозиція

Не полишає враження, що і влада, і опозиція плетуться за подіями згідно зі сценарієм, який вони не писали. А Янукович, який спершу нагинав через коліно усіх, і свою фракцію теж, дурнуватими агітаційними заходами на підтримку євроінтеграції, а потім за кілька днів до підписання все різко змінив, виглядає просто неадекватним. Немов ця людина перебуває під впливом чи наркотиків, чи якихось обставин. Як на мене, такі непереборні обставини – це шантаж з боку Путіна, засмачений обіцянками про перевибори Віктора Федоровича на другий термін.

Та Президент починає діяти собі на шкоду. Про країну він ніколи не думав, тому марно сподіватися, що вона йому болітиме. Але він шкодить і своєму бізнесу, своїй партії.

А опозиційні вожді наші розгублені: їм нічого сказати людям, хоч казати щось мусять. Одне слово, цей сценарій і не від них. Усе говорить про те, що сценарій пишеться у Москві. Бо рухаємося ми весь час не від позитиву до позитиву, а, навпаки, від провокації до провокації.

Українське ж суспільство, за браком дієвого проводу, реагує на ці зовнішні подразники не системно, а симптоматично – де припече, там і закричимо чи дамо здачу. На жаль, часто своєю непродуманою реакцією ми граємо на руку нашим ворогам, даючи підстави Путіну називати українську революцію «погромами», при цьому постачаючи режим Януковича аргументами на користь введення надзвичайного стану.

Типовий прийом КДБ – тиск компроматів

Її успішно уже кільканадцять років поспіль застосовують проти України Путін, Кремль, через агентів впливу – таких як Янукович, Азаров, Тимошенко тощо. Ці люди перебувають під страшним пресом компроматів, які має на них Москва. Їхні бізнеси повністю простежені звідти. І якщо оприлюднити хоча б дещицю з того, що тримає Путін у себе в столі, то їхня кар’єра, їхній майновий стан будуть під шаленою загрозою, а самі вони сядуть у тюрму. Бо закриття кримінальних справ не означає, що їх не відкриють згодом.

Відтак те, що відбувається, мене дуже засмучує, бо реагуючи, – а не реагувати не можемо! – тільки зміцнюємо їхні плани. Довкола суцільні провокації, як побиття абсолютно беззбройних сплячих дітей-студентів: не маю сумніву, що серед керівництва й виконавців були оплачені агенти-провокатори з Москви.

Наступного дня провокатори в масках знімають – точніше імітують – зняття пам’ятника Леніну, бо насправді зняти пам’ятник – ми ж знімали у Чернівцях! – зовсім не важко. Кидаєш зашморг, чіпляєш до машини, вона їде і той падає та розбивається. Але ж не було наміру скидати пам’ятник, був намір здійснити провокацію. Тож цивільні б’ють  беркутівців – ті стоять, не захищаючись, а потім знімають побої. А провокатори-агенти ходять через кордони безборонно. Ми бачили це в репортажах: кілька осіб бандитської зовнішності прямують через ряди озброєних беркутівців.

Усе це роблено владою. Але чи додумалася б вона до такого в силу свого низького інтелекту? Навряд. А сценарій розписаний як по нотах.

Споглядаючи за «намаганням» знести пам’ятник, як історик, одразу ж пригадав фотографію з матеріалів Паризької мирної конференції 1919 року. На ній – зруйнований пам’ятник Міцкевичу в Станіславові, тодішній столиці Західноукраїнської Народної Республіки. Він став тоді одним з головних аргументів, чому українцям не дозволили мати свою державу: вони, мовляв, варвари, бо знищують пам’ятники.

Це тільки здається, що шматок граніту нічого не вартий: це символ. І ті, що планують провокації, дуже добре в цьому обізнані.

Контрреволюція і кров чи зміна уряду й відставка Президента

Нинішня ситуація дуже нагадує події кінця 1918-го, коли Антанта змусила Гетьмана Скоропадського підписати 14 листопада Декларацію про федерацію з Росією. Тобто він не те щоби зрікся української незалежності, просто задекларував, що Україна вступить у федеративні стосунки з Росією. Вибухло повстання. Гетьман тоді не мав війська, тільки жандармерію. Те саме зараз у нас: війська немає, тільки міліція та «беркут» для розгону людей. А вже 14 грудня, через місяць після підписання Декларації Гетьман подав у відставку – зрікся трону.

Диктатори, Президенти, Гетьмани мусять усвідомити: коли вони узурпують владу народу, останній повстає проти них.

За аналогією, через місяць може відбутися така контрреволюція, коли за допомоги Росії всю Україну заллють кров’ю. Або ж другий варіант: зміна уряду та відставка Президента. Іншої альтернативи, на жаль, немає. І так, як було досі, вже ніколи не буде. Нагадаю лише, що відбулося сто років тому: знищення української держави, а відтак інтелігенції й селянства, голодомор, репресії і все решта…

Ми мусимо розуміти: це не забавки. І питання не в тому, хто буде – Янукович, Яценюк, Кличко чи Тягнибок. Тут інше: якою бути Україні – цивілізованій чи такій, якою вона буває завжди після кривавих потрясінь.

Утім, люди, що лякають нас розколом країни та погромами, відмовляючи від волевиявлення – а серед них і наш губернатор – дуже слабкі в політичній географії. Треба розуміти, що Україна поділиться не по Дніпру, а по умовній вісі Одеса-Харків, себто по Південному Сходу. Ніколи ні Кіровоград, ні Полтавщина, ні Черкаси, ні Суми не відійдуть від України, бо це історично українська земля. Державницька свідомість у людей – генетична.

Потенційно може відділитися те, що на давніх картах позначалося назвою «Дике поле», себто степ, а сьогодні є вже напівпустелею, де неможливе безполивне сільське господарство, ті землі освоєні виключно через вугілля та руду.

Як на мене, такі сценарії значно небезпечніші для мешканців Півдня, Криму, ніж для нас, мешканців корінної України. Бо ми живемо у краї, про який казали, що тут ріки молоком і медом течуть. У нас, що не ткни в землю, все  проросте. Та й люди в нас здатні жити в умовах, коли держава про них не піклується.

Традиція дефенестрації – викидання з вікна неугодних народові

…Люблю Прагу. Коли проводять екскурсію їхньою мерією, то обов’язково розповідають туристам про політичну традицію, яка має назву дефенестрація. Фенестро – вікно, а дефенестрація – викинення з вікна.

Кількасот років тому влада так допекла чехам, що вони повикидали з вікон людей, яких зненавиділи. Сім міських радників, які повипадали з  поверхів, розбилися до смерті. А через двісті років після тих подій, була ще одна дефенестрація, коли чеські патріоти викинули з вікна королівського замку двох намісників імператора та їх писаря. Але ті врятувалися, бо впали в купу гною.

Українська ж політична традиція, на жаль, відмінна від чеської тим, що чехи спочатку щось роблять, потім падають у гній. А наші, навпаки, добровільно лізуть у лайно, а потім, обтраскані з ніг до голови, намагаються щось нам доводити. Це я стосовно промов нашого Президента, який вже всоте верзе дурниці й думає, що хтось до них дослухається. Це більше нагадує шизофренію, психічну хворобу, коли людина зациклюється на якихось ефемерних речах, відмовляючись сприймати реальну дійсність довкола себе.

Янукович думає, що він, діставши обіцянку від Путіна про підтримку його на другий термін, вхопив Бога за бороду. Але він забув, що Юлія Володимирівна 2009 року теж отримала від Путіна обіцянку про підтримку її президентських амібіцій взамін за підписання газових угод. Закінчилися ж ці обіцянки дуже сумно для леді Ю, яка теж думала, що схопила Бога за бороду. Натомість Путін, як КДБіст, складає блискучі партії. Він кладе яйця, образно кажучи, у два кошики. І хто б із натхненних його обіцянками не виграв, змуситиме робити саме те, що потрібно сценаристу – ослаблювати позиції української держави.

На жаль, агенти впливу Москви є не тільки у владі, а й в опозиції. І всі вони наївно думають, що в Путіна нема іншого наміру, крім допомогти їм сісти на трон. Але головна мета Путіна, яку він декларує відверто, – знищити чи максимально послабити українську державу, шляхом знищення її економіки та деконструкції української національної ідентичністі.

Тому найбільшу надію покладаю на мільйони тих простих громадян України на Майданах наших міст і сіл, які вже не вперше показують більшу державницьку свідомість, аніж наш політичний провід. Саме їх активні дії стримують Україну від сповзання в безодню і є найкращим підтвердженням слів нашого великого земляка, академіка Аркадія Жуковського: «Бог працює на Україну!»

Володимир СТАРИК, аналітик

Запис «Ніщо не буває лише один раз: усе повторюється» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Росія – «заради нас» – готова на все. Готова нібито купити за хороші гроші. Вкластися 15-ма мільярдами доларів за «борги народу» і ще двома – компенсувати моральні втрати «гаранту». Проте, що більш ймовірно, готова гаранта й «кинути». Жорстко й злорадно. А ще готова вибивати «євродурь» з українців усіма доступними санкціями – а це щорічні втрати українського експорту на 8-9 млрд доларів, величезне скорочення робочих місць, різке падіння промислового виробництва, скорочення ВВП і повна катастрофа платіжного балансу.

На що готовий заради нас Євросоюз?

Президент України Віктор Янукович готовий підписати Угоду про асоціацію України з ЄС. Проте – «ми серйозна країна…  на цукерки не йдемо, як малі діти»…

«За різними оцінками, щороку нам потрібно не менше 20 млрд. доларів, а до 2017 року не менше 160 млрд, – занепокоєно підрахував бажану «відступну допомогу» Віктор Федорович, скаржачись, що ЄС гроші обіцяв, але не давав: – Якщо нам три роки поспіль заклали 610 млн. євро і три роки нам показували цукерочку в красивій обгортці, але при цьому говорили, що дадуть нам тільки тоді, коли ми підпишемо угоду з МВФ… А МВФ говорить, що ми повинні підняти оплату на ЖКГ, заморозити пенсії і зарплати! Я ніколи на це не піду».

На що ж піде Віктор Федорович? Коли? І головне – хто його підштовхне?

фото Антона Бурачека 

Господнє рішення

«Ніхто не вкраде у нас мрію про Україну рівних можливостей, про європейську Україну», – витримавши красномовну паузу, спробував заспокоїти Президент України своїх громадян спеціальним зверненням. Бо ті вийшли на майдани українських міст протестувати проти сумнозвісного азаровського рішення про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Людям недалеким не збагнути усю красу кульбітів зовнішньої політики Януковича, які заганяють у ступор далекоглядних політиків по обидві боки України…

«Ми багато пройшли, і ще немало нам пройти належить. Найбільш складними на цьому шляху були, є і завжди будуть економічні проблеми, – терпляче пояснює мотивацію своєї політики Віктор Федорович. – Як батько не може залишити сім’ю без хліба, так і я не маю права залишити людей напризволяще з тими проблемами, які можуть виникнути, якщо під тиском, який ми відчуваємо, зупиниться виробництво і міліони громадян опиняться на вулиці».

І поки «міліони» громадян розмірковують, хто з них уже в категорії «людей», а хто й досі – «козлів», люблячий батько, начхавши на якісь там стратегічні державні перспективи, схоже, безкомпромісно торгується з Росією та ЄС за «швидкі» гроші. Вони потрібні як ковток свіжого повітря. Великі гроші, тут і негайно. Залатати катастрофічні діри у бюджеті, протриматися ще рік, – і щоби ще й вистачило нагодувати бабок перед президентськими виборами 2015!

«Ми ніколи і нікому не повинні дозволяти заважати нам, – проникливо завершує своє звернення до людей Віктор Федорович. – Молитви і мрії мільйонів покладаються на Господнє рішення…»

“Знову привіт” чи “нарешті прощавай” 

Майданарбайтери?

Євромайдани розпочалися з журналістів і блогерів. Десяток перших активістів за дві години збільшився до тисячі, наступного дня – мітингувальників вже було кілька тисяч, а вже в неділю – чи не 100 тисяч! Євромайдани дали імпульс насамперед студентській молоді. Більшість з них під час помаранчевої революції були дітьми, а зараз вони стоять на українських площах. Стоять не за гроші, не за політиків – стоять за європейську мрію. Яку в них украли. І це молодь злить.

Найсуворіші геї в світі – українці   

Студенти кількох університетів (НаУКМА, КНУ ім. Т. Шевченка, КНЕУ, КПІ, ЛНУ…) закликають своїх колег з інших вузів у всій Україні приєднатися до студентського страйку на підтримку євроінтеграції. Проте якщо в західних вузах до активності студентів ставляться з розумінням, у східних студентам за страйк погрожують… відрахуваннями. 

Власне, це відрізняє теперішні євромайдани від майданів помаранчевих. Загалом доброзичливий натовп відверто нудить від опозиційних облич політиків і розповідей «про Юлю». Так, у Львові студенти освистали виступ головного свободівського ідеолога Юрія Михальчишина, у Києві – Віталія Кличка. Політики «натяк» зрозуміли. «Опозиція вирішила проводити акцію протесту без політичної символіки», – заявив лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк.

Різку та непередбачувану агресію в натовпу збурюють «космонавти» та «слоники» (тобто, беркутівці). Помаранчева кричалка «Міліція з народом» серед мітингувальників не надто популярна. Натомість молодь дружно скандує «Смерть ворогам». Російське телебачення оперативно віщає своїм глядачам: «У Києві навчені американцями активісти б’ють «Беркут»…

Звісно, виходять на площі і «майданарбайтери» (люди, які мітингують за гроші). Традиційно, провокатори-тітушки (хлопці спортивної статури, які з’являються, щоби заспокоїти занадто активних активістів). Яких правдиві мітингувальники матюками та копанцями дружно заганяють за спини міліції. А ще – суворі українські… геї! Схоже, організатори звозили їх в Київ (для провокаційної ходи з метою дискредитації європейської інтеграції України) з усіх вокзалів східної України.

У Чернівцях теж неспокійно

Зокрема, голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв спочатку обізвав буковинський євромайдан «політичним хороводом», «штучною акцією», яка «проводиться для галочки». Мовляв, справжній євромайдан відбувся під час Буковинського Віча, під проводом Партії Регіонів. Студенти на слова Михайла Миколайовича образилися. І півтисячною юрбою під будинком з левами зажадали від губернатора пояснень.

фото Руслана Козлова

“Папієв, виходи! – скандували чернівецькі студенти біля ОДА”

«Ми, як активні учасники Євромайдану, офіційно заявляємо, що на мітингах відсутня партійна символіка, за виключенням першого дня мітингу у п’ятницю, коли була присутня символіка політичних партій. У неділю молоді активісти публічно заявили, що акція є виключно громадською, тому будь-яка партійна символіка відсутня. Молодь проявила власну ініціативу, мерзне під мокрим снігом і відстоює волю українського народу!»

«Молоді люди повідомили, що їхня акція на Центральній площі безстрокова, а також повністю аполітична», – швиденько з’ясували в облдержадміністрації. «У питанні європейської інтеграції України ми з вами є однодумцями», – зрадів перший заступник керівника виконавчої влади краю Георгій Галиць, підкресливши студентам, що «крайова влада з розумінням ставиться до проєвропейських акцій, які відбуваються зараз у Чернівцях лише за умови, якщо вони будуть абсолютно деполітизовані». Натомість його шеф, Михайло Папієв, студентів підтримав не словом, а ділом: увечері мітингувальникам привезли два біотуалети.

Віталій Михайлішин, секретар Чернівецької міської ради, з мітингувальниками теж не одразу «розібрався». Спочатку виконком міськради хотів палатки мітингувальників зносити: псують витончену архітектуру ЮНЕСКО. Проте Чернівецький окружний адміністративний суд своїм рішенням у задоволенні позову виконкому Чернівецької міської ради про заборону встановлення наметів на Центральній площі міста – відмовив.

«Я, як і раніше, залишаюся прихильником європейської інтеграції України і пишаюся тими молодими людьми, які відстоюють свій вибір на площах міста, незважаючи на несприятливі погодні умови, – офіційно звернувся наступного дня до чернівчан Віталій Михайлішин. – Ми підтримуємо бажання наших студентів, які стали ініціаторами Євромайдану в Чернівцях, бути максимально аполітичними і висловлювати свою позицію у мирний спосіб. Сьогодні зранку я зустрівся з учасниками мітингу «За європейський вибір!» на Центральній площі міста і обговорив з ними їхні головні проблеми. Ми готові забезпечувати більш комфортні умови для мешканців наметового містечка…»

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Думка Експерта

Юрій РОМАНЕНКО, політолог:

«Зараз вже очевидно, що Віктор Федорович з усіх лих вибрав найгірше: нічого не вирішувати. У підсумку, посварився з росіянами, посварився з ЄС, посварився з американцями. Бюджет порожній. Гарантій немає. Населення раздраконив. Олігархів раздраконив. Розуміння ситуації в Росії відсутня. Це фіаско.

Навіщо він узагалі затіяв цей маневр з асоціацією, якщо після Вільнюса він не має гарантій свого майбутнього, не має чим закрити дірки в бюджеті, не має хороших відносин з Росією, яка тільки побачила, що у неї на українському напрямку не діра, а диріща і тепер буде її закривати.

Найголовніше, що при цьому всі зрозуміли, що домовитися з Януковичем, виходячи зі своїх довгострокових інтересів, неможливо, значить, потрібно ставити до влади наступне покоління маріонеток.

Це означає: якщо протягом зими Янукович не домовиться про гарантії з США або Росією, у нього величезні проблеми на 2014 рік і президентський термін йому не світить. При цьому він повинен утримати ситуацію під контролем в економіці в умовах, коли йому бракує фінансових ресурсів, а переговори з Росією почнуться тільки в грудні.

 

Запис «Відступати нікуди – позаду Москва» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) почав розглядати другу скаргу Юлії Тимошенко стосовно суті «газової справи». Про це на нещодавній прес-конференції заявив її захисник Сергій Власенко. Суд уже передав свої запитання до українського уряду і, згідно із стандартною процедурою ЄСПЛ, Кабмін має 16 тижнів, аби дати на них відповідь – тобто до 23 жовтня 2013 року. «Після цього захист надає свої зауваження з приводу відповіді уряду. Повірте, ми будемо дуже швидкими і зробимо це протягом 1-2 тижнів», – пообіцяв Сергій Власенко.

Захист Юлії Тимошенко не очікує задоволення скарги в повному обсязі. «Тим ЄСПЛ і відрізняється від українських судів, що там у принципі неможливо замовити рішення, а люди в мантіях виносять його згідно із законами, – пояснює Власенко. – Однак не важко спрогнозувати вплив на вердикт за основною скаргою винесеної раніше ухвали ЄСПЛ із визнанням незаконності та політичної мотивації арешту лідера опозиції».

Як відомо, наприкінці квітня ЄСПЛ уже назвав арешт Тимошенко незаконним і політично вмотивованим. Те, що друге рішення ЄСПЛ перегукуватиметься з першим, прогнозують і українські експерти. «У цьому питанні варто провести аналогію з рішенням Євросуду за першою скаргою Юлії Тимошенко стосовно її незаконного арешту. За нею вона практично отримала перемогу, оскільки головне, що ЄСПЛ визнав її політв’язнем. Сам цей факт дозволяє припустити, що за другою скаргою до Євросуду, яка стосується незаконності тих звинувачень, які пред’являють їй у газовій справі, швидше за все, буде ухвала ЄСПЛ, що всі звинувачення, а відповідно й ув’язнення, є незаконними», – вважає директор компанії персонального та стратегічного консалтингу «Berta Communications» Тарас Березовець.

За словами президента аналітичного центру «Відкрита політика» Ігоря Жданова, друге позитивне рішення Євросуду надасть додаткові важелі впливу на Януковича, і він має виконати це рішення, яке слід очікувати десь на початку-в середині 2014 року – акурат до початку виборів. І, коли це станеться, Юлія Тимошенко зможе взяти участь у президентській кампанії», – вважає експерт.

Загалом, на думку фахівців, аргументи влади щодо неможливості участі лідера опозиції у президентських виборах через судимість не витримують критики. За словами колишнього судді Конституційного суду Миколи Козюбри, заборона особам із судимістю брати участь у виборах є лише в законі про вибори президента. А от в Конституції, яка є вищою за будь-який закон, такої норми немає! Значить, Юлія Тимошенко має повне право брати участь у виборах президента 2015 року, не більше й не менше, ніж інші кандидати.

Як написала цього тижня «Газета по-українськи», за два роки ув’язнення «Янукович не зміг усунути Юлію Тимошенко з політичного процесу. Більше того, останнім часом її вплив лише посилився. Саме її люди вважають лідером опозиції, здатним здолати Януковича. «Батьківщина» вже висунула Тимошенко кандидатом на пост глави держави. Згідно червневого опитування громадської думки, проведеного Центром Разумкова та фондом «Демократичні ініціативи» ім. Кучеріва, саме Тимошенко виходить до другого туру з Януковичем».  А виграти в другому турі – вже не проблема. Тим паче, що три опозиційних фракції вже домовилися: в другому турі вони підтримають того, хто вийде у фінал з чинним главою держави.

Дмитро Остафійчук

Запис Справедливість є – і вона в Страсбурзі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мультиплікаційний образ Віктора Януковича став «героєм» одного з передвиборчих роликів кандидата в президенти РФ Володимира Путіна, – повідомляє УНІАН.

У основу мультика покладено пісеньку про «всемогутнього тата», яку в новій версії перетворили на пісню про «всемогутнього Путіна». Причому, серед чеснот кандидата від партії влади перераховані такі несподівані як «плавати брасом, гнати по трасі, дрова рубати» і «давати поради, співати фальцетом, в`язати і шити». Втім більше за все вражає безапеляційне твердження авторів ролика, що «ніхто, таким як Путін, не може бути». (Очевидно, що питання, чи є життя після Путіна, для творців цього шедевра давно і однозначно вирішене)

Малюнки для мультика створювалися в Москві, а  звукоряд, за даними «Аргументів і фактів в Іжевську» записував дитячий хор із столиці Удмуртської республіки.

У ролику дісталося двом «дружнім» президентам – Віктору Януковичу Путін не дав доварити борщ («наводячи лад в розрахунках за газ», перекрив вентиль). А Олександра Лукашенко, якому перекривати вже не було чого, автори ролика помістили  в число хористів – політиків і російських депутатів, які співають «осанну» Путіну. Щоправда Лукашенко єдиний зі всіх не співає, а лише суворо хмурить брови.

Ще один цікавий момент: Інтернетом цей ролик розійшовся як «заборонений на ТБ», проте інформації, чи був він насправді заборонений, і якщо так, то з якої причини, в російських інтернет-виданнях знайти не вдалося.

Ах, и просто стать альпинистом,
Космонавтом или врачом
Моряком или пианистом
Все ему это нипочем
Путин может, Путин может все, что угодно –
Плавать брассом, гнать по трассе, дрова рубить,
Путин может, Путин может все, что угодно,
То, чего не может Путин, не может быть.
По порядку в стране он главный,
Газ горит и не гаснет свет,
Если платят за газ исправно,
Если ж нет, то и газа нет.
Путин может, Путин может все, что угодно –
Бить пенальти, сделать сальто, пожар тушить
Путин может, Путин может все, что угодно,
Дать советы, спеть фальцетом, вязать и шить,
Путин может, Путин может все, что угодно,
И никто, таким как Путин, не может быть.

Запис Путін не дав Януковичу доварити борщ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У рамках робочого візиту Віктор Янукович відвідав одне з найпотужніших підприємств регіону – Чернівецький машинобудівний завод.

Літак з Президентом пролетів над підприємством близько 12-ї. А вже з 11-ї тут його вже чекала свита міністрів: Юрій Бойко – енергетики та вугільної промисловості України, Олександр Аніщенко – охорони здоров’я, Федір Ярошенко – фінансів України, Василь Надрага – праці та соціальної політики, Микола Злочевський – екології, Юрій Павленко –Уповноважений Президента України з прав дитини, Микола Безуглий – перший заступник міністра з питань аграрної політики та продовольства України.

Відправною точкою знайомства Президента з заводом став цех №2, де він поспілкувався з трудовим колективом. Після цього Глава держави провів нараду з адміністративно-господарським активом області, де доповів про соціально-економічну ситуацію в Україні, проведення реформ, роль регіональних органів влади і суспільства в модернізації країни. Реформи ніколи не давали швидких результатів, ніколи. Об’єднання навколо справ – це головне. А мета в нас одна – підняття добробуту громадян, – наголосив Президент.

Віктор Янукович «дав перцю» присутнім на нараді міністрам за те, що вони не знають проблем регіону: «Має бути не так. Потрібно приїжджати на 2-3 дні раніше, поїздити регіоном, поспілкуватися з людьми. Потім зробити висновки і доповісти. Тому залишайтеся тут, щоби до кінця тижня в Києві нікого не бачив», – резюмував він.

Президент висловив також невдоволення губернатору за те, що люди на вулицях вітали його «організовано», махаючи прапорцями: «Михайле Миколайовичу, я ж розумію, що це ви організовували людей вздовж доріг. Не потрібно цього робити, нині це не сприймається». Натомість п. Папієв відповів, що люди самі вирішили привітати Президента і ніхто їх не примушував цього робити.

Голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв відзвітував про основні здобутки області.

– Суспільно-політична і соціально-економічна стабільність області були і залишаються першим завданням крайової виконавчої влади, і сьогодні така стабільність досягнута. У буковинської спільноти є розуміння нинішніх дій влади, – підкреслив голова Чернівецької облдержадміністрації. Керівник крайової виконавчої влади відзначив, що динамічні зміни відбуваються в ключовій галузі краю – агропромисловому комплексі.

–Успішно розвивається інфраструктура зі зберігання та переробки вирощеної продукції – будуються сучасні газові фруктосховища, продукція переробляється на високотехнологічних підприємствах. Ще до кінця нинішнього року плануємо ввести в дію 2 молочних комплекси. Наступного року розпочинаємо реалізацію ще 6 інвестиційних проектів, які дадуть змогу наростити поголів’я та поліпшити ситуацію в м’ясному і молочному скотарстві, – доповів Михайло Папієв

Генеральний директор ТОВ «Машзавод» Віктор Сідляр подякував Президенту за те, що він завітав до них і доповів йому про основні досягнення підприємства. Найвагоміше – середня заробітна плата. У вересні вона становила 3940 грн. Для більшості працюючих в області – це мрія.

На запитання журналістів і звернення голови ОДА до Президента щодо поліпшення залізничного сполучення між Чернівцями і Києвом, той відповів: «Під час наради з адміністративно-господарським активом області я дав відповідне доручення міністерству інфраструктури. Величезні кошти були витрачені на «Євро-2012», але ми вже закінчуємо ці роботи. Відтак, у нас з’явилась можливість відпрацювати і цей проект, зробивши для Чернівців швидкісний потяг до Києва».

Під час робочого візиту Президент урочисто відкрив будинок інвалідів при Банченському Свято-Вознесенському чоловічому монастирі. Там він поспілкувався з вихованцями великої сім’ї отця Михайла та подарував їм мікроавтобус «Газель» з підйомним механізмом для інвалідних візків.

А губернатор краю звернувся до Президента з пропозицією дати доручення Кабміну України прийняти постанову про створення на базі Будинку інвалідів при монастирі Всеукраїнського центру соціальної реабілітації України: архімандрит Лонгін запропонував назвати його «Віра, надія, любов».

Пізніше Президент відвідав дитячий будинок у Молниці, де на сьогодні проживають і виховуються 256 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з яких 85 – діти-інваліди, 18 – зі значними вадами, 49 – ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД.

Переважна більшість дітей – вихованці дитячого будинку й обласного притулку, важкохворі екс-інтернатівці, які перебували на диспансерному обліку, жертви насилля у сім’ї. 29 дітей усиновлено настоятелем монастиря Михайлом Жаром, 186 – перебувають під його опікою, решта передані на виховання батьками.

Президент привіз дітям багато іграшок, солодощів і новий великий автобус. А маленькій дівчинці Вірі, яка святкувала тоді день народження, Віктор Янукович подарував велику ляльку. Вдячні дітки розказували вірші, співали пісень, водили з Віктором Федоровичем хороводи. Для дитячого будинку Віктор Янукович передав автобус «TEMSA SAFARI HD».

Нагадаємо, що він уже не перший рік опікується цим дитячим будинком. За його сприяння тут побудований сучасний басейн.

Під кінець вівторкового робочого дня завершився візит Президента на Буковину випусканням в небо повітряних кульок і теплим прощанням з дітками.

Запис Лялька для Віри… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

НАТО радіє, що з його допомогою знищено ще одного диктатора – слідом за іракцем Саддамом Хусейном і сербом Слободаном Мілошевичем. Щоправда, останній помер у тюремній камері після програної війни з Північноатлантичним альянсом.

Ірак і Лівія мають величезні запаси енергоносіїв, а через Балкани проходить найзручніший шлях для їх транспортування у Західну Європу. Контроль над корисними копалинами і шляхами їхньої доставки до головних споживачів нині повністю контролюються Заходом. Україна, як завжди, залишилася осторонь. А не так давно офіційний Київ намагався знайти у Лівії альтернативу російським енергоносіям. Не судилося, як раніше – з іракською нафтою.

Де шукати потенційних постачальників? Хіба що в Латинській Америці. Проте лідера багатої нафтою Венесуели Уго Чавеса американці називають диктатором, що не обіцяє йому щасливої долі. Втім, братів Кастро у США також відносять до тієї ж категорії, а вони правлять Кубою аж з 1959-го року. Однак нафти не мають, тому й не цікавлять «борців з диктаторами».

Днями до них навідався президент України Віктор Янукович. Його запланований на 20 жовтня візит до Брюсселя було відкладено через запеклу критику української влади Заходом після жорстокого вироку, винесеного «найбільш Печерським судом у світі» лідеру української опозиції Юлії Тимошенко.

Якщо в Європу гаранту української Конституції поїхати не вдалося, то у серці«Острова Свободи» Гавані приземлився успішно. Полетів, мабуть, для вивчення досвіду простих кубинців, як вижити на кільканадцять доларів на місяць. Пересічним українцям цей досвід знадобиться, якщо їхнє життя «покращуватиметься» таким ж темпами, як це відбувалося за останні півтора роки.

Запис Україна і світ . Доля диктаторів… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зайва вірність

Перемога Януковича на виборах 2010 виглядала закономірною. Так само, як закономірно очікувати, що після веселої п’янкої вечірки настане похмурий ранок.

Тимошенко, в якій очевидно більше інтелектуальної сили, наснаги, хитрості, ніж у Януковича, програла лише тому, що хотіла продовження бенкету. А цього, здається, не хотіли вже не люди, а сама природа. За вправністю проведення політичної кампанії перемогти, звісно, мала б Тимошенко.

І те, що в перший день після виборів Янукович рвонув до Банченського монастиря і Печерської Лаври, підтверджує, що сам майбутній Президент побачив у своєму результаті втручання вищих сил. Бо інакше пояснити собі це він не міг. Здається, він був не тільки здивований, але й боявся чимось прогнівити Вище, боявся сполохати фортуну. Але фортуна не така вже й полохлива, як про неї думають. У фортуни залізна хватка.

А як на таку зміну політичної погоди мали реагувати буковинські «національні» політики, які щойно кричали про партію «бандитів» і неможливість співпраці з регіоналами? Вихід був один – записатися до цієї партії.

З призначенням нового губернатора Михайла Папієва такий прийом у партію був фактично оголошений. Замість того, щоби ділити еліту на «чистих» і «нечистих», як це було донедавна, регіонали запропонували тим діячам, хто подавав бодай якісь надії, співпрацю.

Наскільки ця практика була змістовніша за попередню, побачили вже на найближчих виборах, коли в обласну раду пройшло майже п’ятдесят відсотків представників ПР. Слово «партія влади» не передбачає особливих ідеологічних засад, крім однієї – влада має бути спроможною забезпечувати стабільність хоча б для когось.

І тут виникло одне з наймодніших слів 2010-го – «зрада». Перехід можновладців з партії в партію народ трактував саме так. Як правило, ці переходи з партії в партію відбувалися без зайвого галасу. І згадували про них лише випадково, як от у придибенції із знаменитим нині рибоводом Михайлом Бойчуком, який плавно курсував від «Пори» до «Фронту змін», а закінчив блискучу кар’єру першим номером від «Партії регіонів».

Але що в тих зрадах прикметного? Те, що вони були масовими. І в нашій, і в надцяти інших областях. Навіть не п’ятдесят на п’ятдесят. І у цієї зради була філософія, про яку зазвичай не думають.

Один із таких «зрадників» якось скаржився: «Ти розумієш, головне, що у мене є, і у кожного з нас є – це родина. Про неї і треба дбати, а політики приходять та йдуть. Нехай самі в Києві розбираються».

Зауважу, це був чиновник майже вищої ланки. І, справді, заради кого він мав би жертвувати своїм благополуччям? Заради Ющенка, який невдовзі «злив» Луценка та інших, заради інтересів спонсорів Тимошенко, заради держави, про яку він точно знає, що воно таке, або ж заради народу, який взагалі не відає, що творить і не знає, що треба творити?

Є, звісно, і контраргументи. Але нехай читач знаходить їх сам, коли опиниться в такій ситуації. Тут цікаве інше. Усі ті зрадники були дуже різними людьми, а вчинили однаково. І замість того, щоб обкладати їх матюками на форумах, цікавій людині було б просто варто запитати: «Чому?». Показово, що цей етап «возз’єднання» був досить тривалим і передував політичним судам, які відбуваються нині.

Насправді ж цьому є соціологічне пояснення. Схема, запропонована «помаранчевими», коли одна частина еліти «мочить» іншу під гаслом «бандитам – тюрми», робила життя цікавим, але держава від того не міцніла. Війна еліт нічого не приносила суспільству. І виник попит на єдність еліти, яка хотіла почуватися захищеною особливо в умовах не надто правової держави. І хтось мав цей попит задовольнити. Ця єдність – дефіцитний товар. І хто її пропонуватиме, ще довго буде переможцем.

Зайва демократія

Інша подія, яка сколихнула Буковину і Чернівці, – це війна між міською і обласною гілкою влади, що розпочалася влітку 2010 року. Спочатку вона була не тільки холодною, але й таємною. Хіба що, залишившись без води наприкінці літа 2010-го, окремі чернівчани звернули увагу на обставини, при яких це сталося. Звісно, звернули увагу одиниці. Хоча подальший розвиток подій можна було спрогнозувати вже тоді.

Прагнення до єдності еліт вимагало руйнування неконтрольованої влади. Власне, на той момент такою неконтрольованою владою були міські голови. Отже, справа була не стільки в особистих стосунках Папієва і Федорука, або Федорука і групи бізнесменів, яким він заважав. Подібні ж історії водночас відбувалися й у інших містах, хоча фігуранти там були зовсім інші. Коли журнал «Фокус» надрукував топ незалежних мерів України, Федорук входив за цим показником до першої п’ятірки. Власне, це було чорною «міткою». Адже нові умови вимагали контрольованості міських голів.

І так само, як «зрада», 2010 став модним вираз «руйнування демократії». Але цікаво піти від протилежного. По-перше, чи дійсно умова щастя – це демократія? Наприклад, в інтелігентній компанії про демократію ніхто не дбає, вона встановлюється сама собою. Так само в тюремній камері сам собою відшукується пахан та його «шістки».

Суспільний лад залежить від рівня людей, а не навпаки. Якщо встановити серед інтелігентів диктатуру, а тюремній камері – демократію, і там, і там жити буде страшно. Це, власне, про те, що для демократії треба, щоб у суспільстві було набагато більше активних громадян. А де ж їх узяти, коли вони всі повтікали на заробітки?

Тож встановлюється той лад, який встановлюється. Така собі олігархічна диктатура з елементами демократії. Лад, який давно існує у наших сусідів. А склався він там не тому, що сусіди – ідіоти, в чому переконані наші ідіоти, а тому що інакше влада не може в тих умовах працювати. Вона стає смішною (що власне трапилося із Ющенком). Можна опльовувати цю ситуацію в газетах, обговорювати її на кухнях, бо вона дуже незручна для інтелігенції. Але потрібні роки, щоб вона змінилася. Отже, програш чи перемога Федорука у цій війні було явищем і визначальним, і показовим. Тому що цей результат, власне, продемонстрував, чи хочуть люди демократії насправді, чи вважають, що демократія, за великим рахунком, нічого не дає пересічній людині. Результат відомий.

Показово, що за тим відбулася нова серія «зрад». Але варто відзначити, у місті більш відчутна й опозиція, й вільнодумство, що власне, свідчить про більш високий рівень суспільства і наявність такої-сякої громадянської позиції. І йде це не стільки від розсудливості, скільки від самоповаги.

Зайва повага

Ще одну з ознак часу 2010-го важко оцінити як з негативного, так і позитивного боку. Ця подія просто свідчить про те, як важко ми живемо. І що ми створили суспільство, в якому не варто добиватися поваги. Тому що добитися її заздалегідь неможливо не тільки простому працівнику, а й найвищим посадовцям.

Йдеться про скандальне звільнення з посади ректора БДМУ Василя Пішака. Справа саме в прикметнику «скандальний». Йшли з міністерства листи, що ректор зробив щось не так, щось не зрозумів, недопрацював, порушив. Скандал одразу припинився, як тільки на посаді з’явився новий ректор. Тобто, у скандалу була лише одна мета – «витиснути» Пішака.

Це момент істини, коли ти не жалкуєш, що не займаєш високих посад, не маєш справу з тими амбітними хлопами, не обслуговуєш своїх та чужих амбіцій. Тому що ті «високі» стосунки, звичайні для тих сфер, можуть легко викликати нудоту, але не заздрість. Спілкуватися у такому колі – це заздалегідь отруїти своє життя. Бо доводиться в кожній людині підозрювати зрадливу потвору. Навіщо це? Чи не легше обійтися малим, але не бачити тих самозакоханих, ласих до влади, до грошей неприємних істот?

Справді, зайвою може бути вірність, може зайвою бути демократія, але повага навряд чи колись буде зайвою. Її нестачу у цій країні відчуваєш постійно. Громадянин не поважає владу, влада – громадянина, виробник – споживача, а споживач – своїх колег, львів’яни – кримчан, а донеччани – тернополян і так далі. Власне, тому тут немає демократії, як не дивно… І це корінь проблем.

Якщо зайва повага, то зайва і демократія, і вірність поглядам тощо.
Скажіть, як звільняють старого ректора, і я скажу, який лад у цій країні! Все так красиво і логічно взаємопов’язано у цьому світі.

Життя – плетиво явищ, в якому немає жодного зайвого.

Що вкрали у Ноя?

Власне, попередній розділ міг би стати останнім – ефектне кільце композиції. Нічого зайвого. Але була ще подія, яка вразила особисто мене. Це справи про повеневі кошти 2008 року. Справу, звісно, відкрили у 2010-му. З’ясувалося, що навіть ті кошти, які йшли на бідаків, які залишилися без нічого, примудрилися вкрасти!

По-перше, коли оприлюднювали схеми розкрадання, у мене склалося глибоке переконання, що в нашій країні легше вкрасти, аніж навпаки. Для того, щоби не вкрасти, треба докласти масу зусиль. І демократія тут нічим не зарадила. Власне, тому її і не стало.

По-друге, було очевидним, що посадили знов цапів-відбувайлів. І я дивився в ті доглянуті, красиві обличчя людей, які були до того причетні, але продовжували користуватися повагою суспільства, і простодушно дивувався – вони не змінилися. Але одна справа – просто красти, інша – грати чужими долями, ламати їх.

Впевнений, що якби зараз відбулося щось на кшталт біблійних подій, то під час великого потопу в українського Ноя з його ковчега щось «стибрили б», а посадили когось іншого, може, навіть самого Ноя. Як головного свідка. Інакше, здається, й бути не могло.

А бюджет ковчегу передбачав би тридцять відсотків «відкату», як мінімум. І по ходу плавання з’ясувалося б, що ще зекономили і на деревині. Потім написали б красиву легенду про героя України, який посадив Ноя. А кошторис ковчега залишився б під водою, в архівах СБУ.

У нашій країні багато зайвого, як ми вже говорили раніше. Але, що варто відзначити, мало хто тут страждає на зайву сентиментальність і сумління. Тут у нас все гаразд.

Запис 2010: ТЕРИТОРІЯ ЗАЙВИХ РЕЧЕЙ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як Віктор у Чернівцях про систему сказав

Михайла Романіва, який у 2003-му став головою Чернівецької ОДА, представляли на посаду з такою пишністю, що думка про сходження на трон виникала сама по собі. На цьому представленні Чернівці вперше побачили Віктора Януковича, тодішнього прем’єр-міністра. Місцевий бомонд з цікавістю слідкував за дуже рухливими бровами нового губернатора, адже тепер їм треба було навчитися розуміти, що означає цей мімічний танець.

А Віктор Федорович поклав важку долоню на руку пана Романіва і сказав прості, але цікаві слова: «Представляю вам Михайла Васильовича. Це – гарна людина, людина системи». Буковинські дотепники потім спробували інтерпретувати це як кримінальний сленг. Але Янукович, який тоді, до речі, не комплексував щодо поганих ораторських здібностей і тому промови його виходили легшими і зрозумілішими, мав на увазі зовсім інше.

Система для чиновника – це щось на кшталт Бога для людини. Її неможливо побачити, але важливо відчувати її вимоги, бажано шкірою, спиною, нюхом, холодком біля анусу (тут вже як у кого). Слова Януковича значили всього лише те, що для певної верстви чи, краще, касти в Україні склалися певні негласні правила гри для «обраних» (між іншим, склалися вони під кінець епохи Кучми). І новий губернатор ці правила розуміє і грає саме за ними. Він не безглуздий інтелігент, не авантюрист-вискочень, не випадково демократично обраний клоун, а правильна людина системи. Такий меседж Януковича, гадаю, був абсолютно зрозумілим для всіх присутніх чиновників і лише для народу залишився темним.

Система, до речі, дуже цікаве поняття. Ми шпетимо посадовців, але не робимо жодного зусилля, щоби відчути їхню психологію. Якщо хтось думає, що система йде чиновникам тільки на користь, жорстоко помиляється. Бо це – річ жорстка. Іноді система вимагає людських жертв серед «своїх» і майже всіх обтесує так, що за кілька років на посаді люди змінюються більше, ніж за все життя.

Коли народ шаленіє від того, що чиновник стрибає з партії в партію, «зраджує», то він просто не розуміє, що йдеться лише про слугу «системи». І з точки зору системи, гордо не поступатися «принципами», боротися за ілюзорні інтереси народних мас є безмежним ідіотизмом.

Із точки зору «системи» так звані політичні (та й інші) принципи звичайних людей є абсолютною безглуздістю. На цьому розумінні й будується відмінність між «лохами» й «тими, хто право має».

Наша нова «аристократія» це добре усвідомлює. І, коли йдеться про народ, вживає слово «люди» з особливою інтонацією. Ніби підкреслюючи, що самі вони вже не зовсім з цієї категорії. Про «людей» очільники говорять з таким же здивуванням і обуренням, з яким люди говорять про «владу». В промовах чиновників «прості люди» виглядають безглуздими баранами, пасивними неробами, які мріють про халяву і безвідповідальність.

Пам’ятаю один такий фуршет з буковинськими очільниками. Один каже: «Головне, ставитися до народу терпляче. Яку б безглуздість не втнули, завжди стримую себе». Інший йому заперечив: «А я їх ненавиджу. Ще у молодості керував великим колективом і якось обламався з грошима, зарплату недодали. Так вони з такою люттю не мене дивилися, що зрозумів – нічого їм не потрібно, тільки ні за що не відповідати б та ще стабільне бабло. Як згадаю їхні очі, аж моторошно стає. Тварюки!».

Але ці промови, шановний читачу, ви не почуєте від політиків у ток-шоу. Там народу лестять. І дивуються, що той народ, як дебільний, завжди «ведеться».
У системи є певна логіка і навіть справедливість. Але звичайній людині краще триматися від неї подалі, як від автомату для гоління, з анекдоту.

Анекдот такий: Винахідник: «Ми придумали автомат для гоління. Закладайте голову в цей отвір, і леза голитимуть вас автоматично. Експерт: Але у людей такі різні обличчя! Винахідник: За першим разом – так».

Тому, коли ми обговорюємо, що треба було б зробити, що треба змінити у глобальному сенсі, що було б, якби туди потрапили нормальні люди… Люди потрапляють туди різні, а виходять – однакові. Насправді, змінити майже нічого неможливо, логіка системи вища за бажання і «лохів», і «аристократів».

Це досить дивна заява, але насправді так воно і є. І знаменність 2003-го року саме в тому, що ця система в Україні більш-менш склалася та позбавилася випадкових людей.

Про випадкових. Шкода, що раніше не демонструвалися сесії міської ради. Гадаю, виборців би вразило, скільки разів депутати останніх скликань вголос говорили про полегшення, яке відчули від того, що серед депутатів майже немає гуманітарної інтелігенції. Ця верства вважалася на кшталт юродивих (на мій погляд, іноді справедливо). Бо це були люди не від системи.

Джинса

2003-й, можливо, перший рік, коли передвиборча кампанія почалася майже за півтори роки до виборів. У чернівецькій пресі, як для невиборчого року, надмірно багато так званої «джинси».

Термін, про який багато знають зараз, але майже нічого не знали тоді. «Джинса» – це розсилка пропагандистських однобічних статей, автор яких, як правило, невідомий, а іноді ще й колективний. Статті пишуться за певними правилами у столичних піар-агенціях і друкуються в провінційних часописах, як би на правах реклами, але без відповідної позначки.

Зараз цією технологією користуються усі політичні сили. Тоді ж, з точки зору «джинси» вразила кампанія Віктора Андрійовича Ющенко. Вона зааганжувала одразу кілька буковинських газет. Штабісти Ющенка поставилися до такого роду пропаганди дуже серйозно. І статті друкувалися в буковинській пресі з неукраїнською регулярністю. Статті ж від штабістів Януковича почали друкуватися лише 2004-го. Не так талановито і, що дивно, не так наполегливо. Чи то через впевненість у перемозі, чи то через одвічне «авось». Сприймала усе це публіка дуже безпосередньо.

Звісно, досвідчений журналіст виявляє замовлення і пропагандистські прийоми у першому ж абзаці. Але звичайний читач не відчуває маніпулювання і сприймає все як стовідсоткову реальність. Власне, це і дозволяє «аристократії» говорити про «лохівство» мас, та їхню безглуздість. Адже маніпулюють бажанням «халяви», почуттям національної «пихатості», відчуттям неаргументованої правоти, безглуздою ненавистю до іншого, бездумністю тощо. Тож святий народ не тільки радісно віддає свою долю у руки шахраїв, але й ще одночасно танцює у шароварах, або з червоними прапорами, або у російських косоворотках. Зміст той самий.

«Джинса» – одна з ознак нової системи відносин. Для журналістів вона стає чимось буденним. І під існування «джинси» можна навіть підвести певну «філософську» базу. Боротьба з нею стає таким же декоративним заняттям, як боротьба з корупцією для чиновників.

Рятівний Ющенко

Кінець епохи Кучми, доволі кволий і безрадісний, із 150-гривневою пенсією та мізерними зарплатами, вимагав від системи створення міфу про рятівника, який принесе оновлення. Кого він мав би рятувати? Українців чи систему? На цю тему, гадаю, цікаво поміркувати кожному. На моє глибоке переконання,йшлося про порятунок системи.

Міф про оновлення рятував безпорадну ситуацію, що склалася в країні. Без нього невдовзі стався би соціальний вибух, і система була б зламана. Тому Ющенко, безумовно, на мій погляд, рятував систему. Наші пострадянські люди не мають імунітету проти демократичних інструментів маніпулювання приблизно так само, як чукчі не мають імунітету проти горілки. Ніхто не усвідомлює неймовірну парадоксальність ситуації, коли недавній поступливий слухняний прем’єр-міністр чомусь постає в образі суворого опозиціонера. Мало хто задумується над логікою такої зміни.

Цікаво, що образ скромного симпатичного проамериканського демократа, виліплений веселими політтехнологами, люди сприйняли без поправок на те, що він створений спеціалістами, яким заплачено шалені гроші. Тобто, про цих спеціалістів навіть зараз ніхто не думає. Хоча про них весь час і теревенять. Демократія, на жаль, завжди пов’язана з подібним маніпулюванням і певного роду безчесністю.

Подарунок долі, Семена Співака і російської політики?

Але, звісно, крім системи у світі існують й інші дивовижні речі. Наприклад, театр. Гастролі Санкт-Петербурзького Молодого театру у біднуватих Чернівцях 2003-го року були схожі на диво. Чернівецький глядач очікував якогось підступу.

Що ж тут не так? Колишній чернівчанин, режисер Семен Співак (батько відомої акторки Емілії Співак) приїхав у пору відпусток не один, а з цілим петербурзьким театром, декораціями та шістьма виставами. Від самих лише підрахунків, скільки це могло б коштувати, зупинялося дихання.

Семен Якович на прес-конференції сказав, що це жест стосовно рідного міста. Театр був якісний, проте, смаки чернівчан так змінилися за тридцять років, поки Співака не було, що з глядачами були проблеми. Але й тут, на жаль, я запідозрив втручання системи. Саме тоді Росія прийняла рішення про сприяння культурному обміну між Росією і Україною (очевидно, в очікування виборів 2004 року). І, сподіваюся, петербурзькому театру гроші були все ж, хоча б частково, відшкодовані. В будь-якому випадку я отримав щире задоволення. Показово, що в цьому ж році до Чернівців приїхала Алла Пугачова, Максим Галкін, Пресняков тощо. Система чи ні?

Запис 2003-Й: СИСТЕМА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Темпи «розвитку»

– Зокрема, на Буковині, наголошував п. Мунтян, – ціни на продукти харчування за 2010 р. у середньому зросли на 10,5%: масло – на 27%, сир і молоко – на 20%, олія та овочі – на 17%, хліб – на 16%, макаронні вироби – 14,2%, цукор – на 12%, м’ясо – на 3%, фрукти – на 2,5%.

Якщо ж порівняти нинішні ціни із цінами минулорічного вересня – вони взагалі зросли в рази: борошно від 3,5 грн – до 9,75, рис від 9-ти – до 15,5 грн, гречка взагалі коштує вже 21,75 грн, хоча ще у вересні 2010 продавалася по 13,5, що теж було недешево.

Природний газ подорожчав у 1,5 рази і має дорожчати ще на 50% з 1 квітня. Крім продуктів харчування і товарів першої необхідності, зросли ціни і в інших галузях. Зокрема, вища освіта подорожчала на 11,4%, навчання у школах – на 8,6%, охорона здоров’я – на 3%.

Тепло для чернівчан подорожчало на 59 коп. за квадратний метр (від 3,46 грн до 4,05 грн).

Від 1 лютого зросте на 30% ціна на електроенергію для тих категорій населення, що споживають понад 150 кВт на місяць.

Друкуємо гроші

Головною причиною галопуючого зростання цін, за словами лідера місцевої опозиції, є економічно необґрунтована, неконтрольована емісія грошових коштів, до якої, звісно, не без відома вищого керівництва держави вдався Національний банк України.

За даними незалежних експертів з питань фінансів, протягом 2010 року уряд спільно з Нацбанком випустив в обіг 99,671 млрд.грн – майже сто мільярдів! При цьому доходи головного та спеціального фондів Державного бюджету за 2010 рік становили приблизно 230 млрд. грн. Це означає, що майже половина бюджету-2010 – це порожні, нічим не підкріплені емісійні гроші.

Погіршило інфляційні очікування в державі та спричинило черговий стрибок цін після Нового року несподіване призначення недостатньо компетентного, з відсутністю необхідного для такої посади досвіду, нового глави НБУ пана Арбузова. Незалежні ЗМІ стверджують, наголошував п. Мунтян, що він є найближчим бізнес-партнером старшого президентського сина.

Іншим важливим чинником високої інфляції стало суттєве подорожчання пального – бензину та дизпалива, спричинене рішенням пропрезидентського уряду збільшити ставку акцизного збору на 50 євро за тонну пального. Як наслідок, вартість найпопулярнішого бензину марки «А-95» вже досягла позначки 9 грн за літр і, за прогнозами операторів ринку, скоро подолає десятигривневий бар’єр. Якщо ж буде запроваджене імпортне мито на пальне, як планує уряд, вартість бензину до літа може сягнути 12 грн.

Через подорожчання пального, природно, зростають розцінки на транспортні послуги та більшість продуктів харчування, які перевозяться автотранспортом.

До того ж, аби уникнути переіндексації доходів, уряд свідомо блокує інформацію про реальні показники інфляції, – наголошували організатори прес-конференції.

А «він» собі літає…

Нещодавно українці дізналися, що не тільки гречка стрімко подорожчала, але й… гелікоптери. Наприклад, президент Америки Обама літає собі на шестимільйонному гвинтокрилі, Меркель – на ще дешевшому, за 5 мільйонів, нашому ж президенту «довелося» придбати собі вертоліт аж за 17 мільйонів (за приблизними підрахунками) і ще один – для охорони. Звісно ж, не за гроші платників податку…

– Для абсолютного комфорту президента розпочате будівництво вертолітного майданчика у центрі Києві, а також автопаркінгу та моста, яким кортеж Віктора Януковича має виїжджати до міста. Крім того, завершується будівництво вертодрому в «Межигір’ї». Кожен переліт до адміністрації Президента вартуватиме близько 800 гривень, і таких перельотів може бути кілька на день.

За ці «елітні» умови для президента розплачуватимемось ми з вами, – обурюється Іван Мунтян. – Крім того, 2010 року на літаки Державного управління справами при президенті було виділено 214 млн. грн. Ще до рішення про польоти Президента автобаза державного управління справами закупила три джипи для кортежу президента вартістю 4,2 млн. грн.

Сьогодні немає коштів на ремонт і утримання доріг в Україні, проте є кошти на капітальний ремонт і розширення дороги до Конча-Заспи, де мешкають зверхники.

І замість епілогу

А знаєте, так і хочеться безтурботно «плюнути» на оці всі балачки про «чергові зловживання, галопуючу інфляцію, невпинно зростаюче безробіття, драконівські тарифи, підвищення пенсійного віку, захмарні ціни», по-простецькому зайти до найближчого гастроному і ностальгійно вигукнути: «Дайош дешеву ковбасу… на закуску!»

«Дайош!» – бадьоро відповість продавець і «втюхає» тобі замість ковбаси – сою, замість масла – маргарин і «сирний» продукт без грама молока…

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис По гречку – на гелікоптері спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Концертні програми різних каналів були схожими, як близнюки: ведучий Коля Басков, сумнівні гумористичні римейки, на зразок П’єра Нарцисса у костюмі козака, і добрі старі, а тому вже набридлі, радянські хіти. У перервах між тим усім «зірки» бажали щастя і здоров’я «дорогим росіянам», після чого у свої права вступала її величність реклама ліків від похмілля, грипу і розладів шлунка.

Зрозуміло, що в жодної з вітчизняних телекомпаній, яка закупала «Вогники», не промайнула думка, що «дорогих росіян» можна й вирізати. Чи це нині така національна політика приєднання до братнього народу? Про те, що замість «Голубого вогника на Шаболовці» можна зняти бодай щось на кшталт «Нового року на Хрещатику, 26», взагалі не йдеться.

Про фільми згадаю окремо. Після їхнього перегляду складається враження, що Еміль Брагінський та Ельдар Рязанов – справжні генії кінематографа.

Сюжети новомодних новорічних любовних стрічок навіть не банальні: він, п’яний поганий хлопець, зустрічає її – красуню й розумницю і не усвідомлює свого щастя. Протверезівши, чувак розуміє, що вона дивним чином відрізняється від усіх його колишніх подруг, проституток і стерво-дружини, кидає до її ніг свої 2 вілли і 3 авта з пропозицією руки і серця – хеппі енд…

А новорічні мультики про трансформерів, шреків та інших невідомих науці створінь здатні перелякати навіть дорослого, не те що дитину…

Попереду Різдво, тож моя вам добра порада: випивайте, закушуйте, колядуйте і не вмикайте «ящик»: «Хортицю», «Торчин» і «Нашу рябу» з «Мезимом» чи без краще вживати під своє рідне «Добрий вечір тобі, пане господарю…»

Лєра ЯСНИЦЬКА

Запис «Добрий вечір тобі…» смакує найкраще спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– «Винищення» малого та середнього бізнесу почалося зі скасування регіональних представництв Держкомпідприємництва – єдиного органу, який захищав права підприємців. Нині підприємцям фактично нікуди звернутися для вирішення своїх проблем.

Наступний крок, який вдарив по підприємцях, – запровадження додаткових пенсійних внесків для «єдинщиків». Фактично Азаров пішов слідами Тимошенко. Але, якщо торік бізнесу вдалося домогтися скасування відповідної постанови Кабміну, то нині підприємців ніхто не чує.

Наш Інститут через засоби масової інформації закликав підприємців до боротьби, ми зібрали тисячі звернень до президента, в яких підприємці виступають проти непосильного податкового тягаря, але поки що влада нас не чує. Вона поставила перед собою завдання – зібрати додатковий мільярд гривень, однак у результаті недорахуються ще більше! Бо більшості підприємців простіше буде піти «в тінь» – і взагалі нічого не платити. Та ще й армія безробітних збільшиться в рази.

– Наступного року державу очікує ще одна новація – єдиний соціальний внесок, який замінить внески до Пенсійного фонду, соцстраху, фонду безробіття та фонду страхування від нещасних випадків. Чи зможе він виправити ситуацію?

– На цей закон очікували давно, він насправді необхідний, але не в такому вигляді, як його прийняли. Посуті, нічого не зміниться: замість кількох внесків, які нині в сумі становлять 36,6% від фонду оплати праці, сплачуватимуть один. Суми внеску для різних підприємств будуть різними, але не менше 36-37%.

Це зроблене виключно «для галочки», аби Україна могла піднятися у світових та європейських рейтингах. Але ніхто не згадує, що в Європі розміри соціального внеску становлять 20-25%, та й штат чиновників у фондах у рази менший. У нас же їхніх працівників ніхто розганяти не збирається.

– Як оцінюють підприємці новий Податковий кодекс, який збираються ухвалювати народні депутати?

– Чи не найбільшою проблемою для бізнесу стане саме Податковий кодекс. Його прозорість, громадське обговорення – велика фікція. Ані Азаров, ані Тігіпко не виявляють особливого бажання почути представників бізнесу. І, хоч окремі пропозиції підприємців були прийняті, чимало з них так і не знайшли свого втілення у проекті кодексу. Зрештою, його навіть за законом не мають права запровадити від січня 2011-го, бо має бути ухвалений мінімум за півроку до запровадження.

– Що робитиме Інститут і Ви особисто для покращення бізнес-середовища?

– Найперше, намагатимемося «достукатися» до президента Януковича, до якого підприємців просто не підпускає його оточення. Таке враження, що нас або бояться, або «відмахуються» як від зайвого клопоту, хоча треба налагоджувати постійний діалог влади і бізнесу. Треба відродити форуми, «круглі столи», інші публічні зустрічі з бізнесом. Раніше постійно проводився форум «Влада і бізнес – партнери», що надавав реальну можливість підприємцям донести до вищого керівництва держави свої проблеми та пропозиції. Прикро, що сьогодні такі заходи не проводяться.

Наступний крок – домогтися звільнення нинішнього голови Держкомпідприємництва України Михайла Бродського. На наше переконання, на цій посаді повинна бути людина, яка з державницьких позицій відстоюватиме законні права та інтереси бізнесу, а не заважатиме його розвиткові. У Бродського ж не вистачає сміливості заперечувати Кабміну, тому він імітує виконання своїх функцій, скасовуючи техогляди чи печатки, а реальна ситуація тільки погіршується.

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Запис До тіні малий і середній бізнес заганяють нові закони і правила спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У заяві, зокрема, говориться, що оприлюднений окремими ЗМІ відкритий лист начебто від жителів Герцаївського району Чернівецької області до Президента України Віктора Януковича про міфічне переслідування настоятеля Банченського Свято-Вознесенського монастиря з боку керівників обласної виконавчої влади та обласної міліції є заздалегідь спланованою фальшивкою і провокацією. А намагання звинуватити голову обласної державної адміністрації та керівника обласної міліції у начебто «образі архімандрита Лонгіна і вилученні у монастиря документів на землю» не що інше, як чергова спроба посіяти розкол у лавах владної команди. Переконані, що навіть припущення у можливості подібних «фактів» є брутальною спробою посварити нас і облити брудом людей, які не словом, а ділом працюють над реалізацією програми Президента України Віктора Януковича «Україна для людей», борються з корупцією.

«Очевидно, що напередодні місцевих виборів подібні провокації будуть тривати. Ми знаємо, хто прагне вбити величезного клина у владну команду. Вони попереджали нас про те, що будуть з’являтися такі речі. Але автори цієї провокації явно допустили фальстарт», – говориться у заяві.

Її автори наголосили також: «Звертаємо увагу засобів масової інформації на відповідальність за достовірність оприлюдненої інформації, адже тиражування псевдосенсацій і розкручування так званих «качок» навряд чи покращать репутацію цих видань.

Організаторам цієї провокації, напевно, слід зрозуміти, що застосування брудних технологій завжди б’є по тих, хто їх використовує, та побажати, щоб меркантильні інтереси напередодні виборів не виявилися дорожчими за долю Буковини та добробут її громадян…».

Запис Виборні перегони практично розпочалися На Буковині – напружено, скандально, провокативно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Приходиш до роботи – «сухо й комфортно». Вертаєшся додому – з шафи визирають «задоволені» збережені шкіряні туфлі. Розумні люди китайці – заробляють навіть на наших паскудних дорогах. Утім, не лише на дорогах…

Випадково чи ні, але нещодавній візит Януковича до Китаю «приніс» в Україну $4 млрд. та безвізовий режим. «Нагорі» це «подають під соусом» великого прориву і мало не нової ери у стосунках «Схід-Захід». Між тим, зрозуміло, китайці розщедрилися не за просто так, а з розрахунку на прибутки, які «потечуть» назад до Піднебесної після використання дешевої української робочої сили й сировини.

Українці вже працюють на італійських дідусів, вітчизняних олігархів, російських газових магнатів, тож що їм заважає гарувати за гумаки ще й на китайців? Усвідомлюючи, що в Україні живуть не самі лише лохи, уряд скромно додав, що, можливо, розглядатимуть питання про допомогу китайцям у модернізації їхніх міст.

Про реакцію китайців можна здогадатися, прочитавши відгуки будівельників, які працювали над спорудженням спортивної інфраструктури для олімпіади-2008 у Пекіні: «Ми найняли українців, але вони виявилися геть ледачими: то в них вихідний, то свято, то вони просто не вийшли на роботу, бо багато випили напередодні. Крім того, вони все робили абияк. Довелося їх звільнити та найняти місцевих жителів. Звичайно, ЦЕ КОШТУВАЛО ДОРОЖЧЕ, але стадіон закінчили вчасно і побудували якісно. Якщо в Україні всі так працюють, то вона ніколи не «підніметься».

На жаль, ціну українця в інших країнах теж можна виміряти коли не гумаками, то американським хот-догом, разовими польськими колготками чи турецькою шкірянкою. Законів ринку ще ніхто не скасував…

Коли ми не цінуємо себе у своїй країні і ні на що не здатні без китайських, американських, російських грошей, чому решта має платити нам більше?

Лєра ЯСНИЦЬКА

Запис Ціна українця – гумаки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Жіночий рух FEMEN спільно з українськими байкерами альтернативно відсвяткував День Незалежності України – активістки осідлали могутні байки і проїхалися центром Києва. Як зазначають організатори акції, дівчата в українських вінках і топлес на байках символізували собою справжню українську свободу – без стереотипів, «казенщини» і диктатури влади.

Дівчата скандували: «Незалежність – це ми!», «Незалежність – свято вільних!»

– Незалежність – це свобода слова і волевиявлення, це верховенство права, це рівні можливості, перспективи розвитку. Ми щасливі бачити, що незважаючи на всі репресії, ми, український народ, не опускаємо руки і доводимо свою належність до «козацького роду». Тіла і душі FEMEN належать тільки незалежній Україні!, – заявила Олександра Шевченко, активістка FEMEN. – Жінки хочуть бути вільними від президента, від влади, від усіх, – додала дівчина.

Свято від влади – Майдан не для всіх

Святковий ранок у центрі столиці для буковинських журналістів був зіпсований… міліцією, яка, вочевидь, вже не «з народом». Майдан Незалежності був цілком перекритий, вхід на свято – тільки по запрошеннях, які, за словами їх щасливих власників, «видавали на роботі», місця такої престижної роботи на широкий загал не повідомлялися. Натомість українців, які приїхали на свято з усіх куточків країни, туди не пустили.

Нечисленна преса (всього-навсього близько 20 камер!) також проходила за списками акредитованих, але нас після деяких роздумів і сумнівів над журналістськими посвідченнями також внесли до списків. Відзначення – традиційне: Президент України на сцені, виконання усіма разом з Главою держави Гімну (без руки на серці), промова Президента, вручення державних нагород, святковий концерт у лубочних традиціях всесоюзновідомого Бориса Шарварка.

Кілька слів про промову та її кілька (небагато) особливостей. Схожа, що передвиборне гасло «Почую кожного», про яке Віктор Янукович сам у виступі нагадав присутнім, не могло бути зреалізоване – хоча б тому, що на Майдан того дня пустили не кожного…

Кілька разів Віктор Федорович вжив зворот «як президент і як громадянин» – наче його спічрайтери вважають, що ці речі в його особі не надтио поєднувані, тому їхню єдність конче треба підкреслити. Не було і мантри про «покращення життя вже сьогодні» – натомість уже «зміни не прийдуть так швидко, як цього хотілося б». Попередив Президент і про те, що має намір внести до парламенту зміни до Закону про вибори депутатів до місцевих рад (тривожний дзвіночок! – авт.). Здивував і повідомленням «Ми відновили в короткий термін програму співробітництва з МВФ, яка була перервана (виявляється! – авт.) внаслідок невиконання попереднім урядом своїх зобов’язань».

Ще двічі Віктор Федорович обмовився: замість «успадкували» сказав «усподаткували» і замість «середньостатистичний» – «середньостатичний». Це дещо розвеселило журналістів, але теж зрештою було традиційним: який же виступ без обмовки? Зате в слові «недоторкАнних» наголос поставив правильно. Хоча в тексті промови на його офіційному сайті воно написане з помилкою, з одним «н». Типовим було і звинувачення в всіх бідах попередньої влади, і обіцянки на кшталт «Це буде нова країна, не схожа на ту, в якій ми жили раніше».

За лаштунками залишилося нагородження народних депутатів Ріната Ахметова й Олександра Єфремова орденом Ярослава Мудрого V ступеня, про це можна дізнатися з офіційного сайту Президента України (тим, у кого є інтернет).

А от дивовижі теж були! Такою виявилася заборона журналістам покидати свято. Охорона перегороджувала вихід і переконливо рекомендувала «познімати концерт». Щоправда, кількох хлопців у натовпі, які крикнули «Ганьба» і намагалися розгорнути гасло «Майдан для всіх!», негайно оточили і вивели. Преса не встигла вдатися до таких крайніх заходів: охорона змилостивилася і всіх випустила.

Свято від опозиції – без ейфорії, але й без відчаю

«Замість розпачу, агресії, замість безпорадності нам потрібно закінчувати з нашими скаргами на президентські вибори, з усіма нашими скаргами на погані рішення Януковича. Наш шлях – чіткий план дій і віра», – заявила своїм прихильникам Юлія Тимошенко на мітингу, який по обіді розпочався біля пам’ятника Шевченку в Києві.

Попри більш ніж двотисячний натовп учасників, у парку навпроти Червоного корпусу університету було помічено не більше півдесятка міліціонерів, жодних обмежень для людей не було, усі пробивалися до лідерки Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» впритул і навіть фотографували на мобільні. В іншому кінці скверу з синіх наметів роздавали газету «Время регионов», яка тут же ставала в пригоді мітингувальникам – як імпровізовані килимки для тих, хто вмощувався «послухати Юлю» просто на траві.

Тимошенко заявила, що її команда має намір розробити новий проект побудови України, який складатиметься з нової редакції Конституції та низки законопроектів на вдосконалення українського законодавства. За її словами, необхідність розробки нової Конституції та вдосконалення законодавства обумовлені необхідністю недопущення повернення держави до авторитарного або диктаторського режиму, і цей проект має пройти ґрунтовне громадське обговорення. Водночас Ю.Тимошенко повідомила про намір команди Януковича «в 2012 році не проводити парламентських виборів, перенести їх на 2015-й», повернутися до президентської форми правління, внести зміни до Конституції і пролонгувати термін перебування при владі Президента з п’яти до семи років».

Юлія Тимошенко закликала всіх громадян використати свій голос на місцевих виборах 31 жовтня, аби не допустити використання Партією регіонів технологій фальсифікації їх результатів. «Наші з вами гасла на ці місцеві вибори: всі патріоти України – на вибори, – заявила вона. – У народу є зброя, але її небагато, і одна з таких зброй надійних – це бюлетень, голос і можливість сказати своє слово всій владі і всім політикам».

Юлія Тимошенко закликала громадян України 7 вересня, у перший день роботи парламенту, спільно виступити проти антисоціальних кроків влади. «Я пропоную нагадати Януковичу, що в Україні є народ, і 7 вересня – оголосити національне зібрання у кожному місті, в кожній області і біля Верховної Ради. Це такий попереджувальний великий страйк проти того, що підвищують тарифи, що збільшують пенсійний вік, що приймають Податковий кодекс, який зачищає малий бізнес, проти того, що хабарництво сьогодні досягло апогею, проти всього, що є вашою несвободою, вашою дискримінацією», – пояснила вона.

Поруч з Тимошенко стояли Тарас Петриненко, Володимир Яворівський, Микола Томенко, Сергій Соболєв, інші народні депутати та громадські діячі. А Дмитро Павличко, який взяв слово після лідерки БЮТ, наголосив – «У нас є лідер. У нас є вона!»

Маріанна Антонюк, «Версії»

Запис І На свято боротьба: влада, опозиція і топлес на байках за незалежність спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Шановні колеги!

8 липня 2010 р. Верховна Рада України прийняла закон №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким зобов’язує фізичних осіб–підприємців, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований або єдиний податок), і членів їхніх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України в розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску.

По суті, ці зміни до закону подібні до сумнозвісної Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. №366 «Про сплату внесків загальнообов’язкового державного пенсійного страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування», яка в остаточному рахунку була скасована завдяки активній громадській позиції бізнесу України. На жаль, нова влада не врахувала помилок своїх попередників і сьогодні здійснює чергову спробу наступу на інтереси підприємців-спрощенців.

Переконані, що ці зміни запроваджують додатковий фінансовий тиск на підприємців, неприпустимий в умовах нинішньої фінансово-економічної кризи, коли бізнес ледь зводить кінці з кінцями. Саме тому заявляємо про початок загальноукраїнської «Кампанії протидії фінансовому тиску на підприємців України». У зв’язку з цим звертаємося до всіх підприємців-спрощенців України із закликом напередодні відзначення «Дня підприємця» об’єднати зусилля та направити листи Президенту України В.Ф.Януковичу та Голові Верховної Ради України В.М.Литвину з проханням ініціювати скасування частини положень зазначеного закону, які зобов’язують підприємців-спрощенців сплачувати внески до Пенсійного фонду України, за зразком, наданим у Додатку.

Звертаємося також до ЗМІ з проханням про інформаційну підтримку «Кампанії протидії фінансовому тиску на підприємців України» та висвітлення її перебігу.

З повагою, голова правління Інституту В. Дорош

Додаток до звернення

Президенту України Януковичу В.Ф.
Адміністрація Президента України, вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
Голові Верховної Ради України Литвину В.М.
Апарат Верховної Ради України, вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008

Копія: Голові правління Інституту підтримки регуляторної реформи в Україні Дорошу В.І.
а/с – 132, м. Київ – 150, 03150

До Вас звертається приватний підприємець _____________________________________

______________________________________________________________________________ Прізвище, ім’я, по-батькові

з проханням звернути увагу на численні проблеми малого бізнесу України, які сьогодні не тільки не вирішуються, але й навпаки, держава створює нові перешкоди на шляху його розвитку. Зокрема, це стосується Закону України від 8.07.2010 р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які зобов’язують фізичних осіб – підприємців, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований або єдиний податок), та членів їхніх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.

Ці зміни до закону, по-перше, в рази підвищують суми обов’язкових платежів для підприємців, хоча переважна більшість з них і без цього ледь виживає в нинішні кризові часи; по-друге, несправедливо зобов’язують сплачувати пенсійні внески підприємців, які сьогодні вже є пенсіонерами; по-третє, фактично запроваджують подвійне стягнення страхових внесків, оскільки змушують їх сплачувати підприємців, які крім підприємницької діяльності, мають основне місце роботи та вже сплачують відповідні внески; по-четверте, порушують логіку спрощеної системи оподаткування, оскільки запроваджують додаткову звітність до Пенсійного фонду України.

Крім того, зміни до закону прийняті без обговорення з бізнесом, а також всупереч чинним нормативно-правовим актам, які регламентують спрощену систему оподаткування.

Якщо ці зміни негайно не скасувати, це стане поштовхом до припинення діяльності понад 1 млн. суб’єктів господарювання і масової тінізації малого бізнесу в Україні, що, у свою чергу, спричинить суттєве скорочення робочих місць і зменшення надходжень до державного бюджету .

Враховуючи зазначене, прошу Вас ініціювати скасування положень Закону України від 8.07.2010 р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які зобов’язують фізичних осіб – підприємців, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований або єдиний податок), та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.

Прошу також поінформувати мене про Вашу позицію з цього питання та результати розгляду звернення.

Дата «___» ____________ 2010 р. Підпис_________________________

Примітка: цей лист просимо надіcлати за вказаними вище адресами, по одному примірнику на кожну адресу

Запис Відкрите звернення Інституту підтримки регуляторної реформи в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.