Питна вода в Чернівцях відповідає стандартам України, та не Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), – наголошує подружжя Чобанів, які добре орієнтуються в темі води. Сергій тривалий час працював заступником начальника КП «Чернівціводоканал», Алла, кандидатка хімічних наук, багато років присвятила вивченню проблем питної води Чернівців. Пропонуємо їхні професійні міркування та пропозиції, адже чернівчани мають знати: вода, яку вони отримують з кранів, несе певні ризики для їхнього здоров’я. Варто усвідомлювати, що на нас усіх чекає через споживання води, технологія підготовки якої не відповідає викликам сьогодення.

У США обов’язково контролюють 53 (!) органічні речовини, в Україні  –  тільки 5!
Вплив будь-якої отрути на організм може бути гострим, одномоментним або пролонгованим, коли отрута накопичується й тільки згодом спричиняє негативні наслідки. І таких ризиків у воді, яку ми споживаємо – безліч. Недарма ж у США обов’язковому контролю підлягають 53 (!) органічні речовини, хоча в українських нормується вміст тільки 5-ти. За вимогами ВООЗ, контролю в питній воді підлягають акриламід, бенз(а)пірен, бромати, 1,2-дихлоретан, епіхлоргідрин, фториди, пестициди, поліциклічні ароматичні вуглеводні, тетрахлороетан, трихлороетан, тригалометани, вінілхлорид. Вміст у воді цих шкідливих речовин, до того ж, призводить до утворення не менш небезпечних хлорпохідних під час хлорування води. Для проведення аналізів на ці сполуки КП «Чернівціводоканал» не має відповідного обладнання. Тому вода, яку ми отримуємо з водопроводу, містить певні ризики для здоров’я людини.

80% недуг людини, із пошкодженням генофонду включно, пов’язані з неякісною питною водою
У другій половині ХХ століття суттєво змінилися уявлення про вплив питної води на здоров’я людини. За даними ВООЗ, 80% захворювань, включаючи пошкодження генофонду, пов’язані з неякісною питною водою. Через низьку якість води щорічно в світі помирає близько 5 млн людей, ще 500 тисяч заражається різними інфекції. З огляду на це світова спільнота постійно уточнює критерії якості питної води. Практично всі високорозвинені країни підвищили вимоги до неї. Нині в Австрії, Німеччині, Франції, Фінляндії водопровідна вода відповідає усім міжнародним стандартам якості. Вона прозора, без запаху, має чудовий смак і високий рівень санітарно-гігієнічної та хімічної безпеки. Таку воду без жодного побоювання п’ють просто з крану, даючи її навіть найменшеньким діткам.

Чернівецька питна вода: 4 недоліки. Австрійці не пили б її.

У Чернівцях використовуються нині як поверхневі, так і підземні джерела водопостачання. Природно, постає запитання, чи можна пити чернівецьку воду з крану. На це, як фахівці, скажемо: її не рекомендуємо не те, що пити, а й навіть купати в ній немовлят небезпечно для їхнього здоров’я.

20 років тому австрійські фахівці, відібравши проби з резервуару чистої води «Попова» та у готелі «Черемош», проаналізували їх  і дійшли висновку: ця вода через високий вміст хлорованих вуглеводнів не використовувалася б в Австрії як питна.

Висновки 20-літньої давності актуальності не втратили, на жаль, бо в Чернівцях і сьогодні хлорують воду, з якої не вилучені ксенобіотики, тобто речовини, які природним шляхом не синтезуються, тож не можуть асимілюватися організмами. В нашій воді містяться  хлоровані органічні сполуки – хлороформ, дибромхлорметан, дихлорбромметан, бромоформ, що характеризуються високими токсичними властивостями, бо негативно впливають на печінку, ЦНС, нирки, селезінку й підвищують ризик розвитку злоякісних пухлин. До слова, в австрійській воді цих речовин узагалі немає!

Другим недоліком чернівецької питної води був зазначений наднормативний вміст іонів алюмінію через порушення процесу коагулювання, простіше – передозування активної речовини. Надлишок алюмінію небезпечний для здоров’я. У великих дозах він уражує кістковий мозок, кістки, легені, нирки, центральну нервову систему, репродуктивні органи, особливо в жінок –  молочні залози. Спостерігаються розлади пам’яті, орієнтації у просторі, депресія, нервозність, енцефалопатія. З віком зростає ризик розвитку хвороб Альцгеймера та Паркінсона.

Важливо підкреслити, що обидва зазначені недоліки питної води пов’язані з порушенням регламенту процесу водопідготовки.

Третій недолік – перевищення вмісту фенолів у водопровідній воді, порівняно із австрійською – у рази (0,002 проти 0,0005). Потрапляючи до організму, феноли спричиняють важкі отруєння, особливо нирок і головного мозку. Принагідно зауважимо, що вміст фенолів у питній воді контролюватиметься в Україні тільки від 2020 року.

Четвертий недолік – перевищення вмісту заліза у воді з крану – що ілюструє інтенсивну корозію водопровідних мереж. Методика зменшення корозії водопровідних труб у світі давно існує.

 
Міжнародні та вітчизняні нормативи питної води
Порівняння чернівецької та  австрійської питної води піддає сумніву відповідність українських стандартів світовим. Тривалий час в Україні якість питної води контролювалася стандартом, прийнятим як ГОСТ 2874–82 «Вода питьевая» ще 1982 року. Нині якість нашої питної води регулюють Державні санітарні норми (ДСанПіН 2.2.4–171–10). Це стандарт ширший, та порівняємо його із нормативами питної води у США та ЄС.

Гігієнічні нормативи для питної води у США жорсткіші в рази. На всій території США чинні Основні (Національні) стандарти, а Другорядні стандарти не є обов’язковими і містять рекомендації щодо органолептичних показників води (колір, запах тощо) і тих показників, які можуть спричиняти зміни шкіри, зубів тощо. Окремі нормативи чинні на території тих чи інших штатів.

Контроль питної води у США включає: *мікробіологічний аналіз; *контроль залишкового вмісту  знезаражувальних агентів; *контроль продуктів взаємодії компонентів природних вод зі знезаражувальними агентами; *аналіз органічних сполук; *аналіз неорганічних сполук; *визначення радіонуклідів.

Серед органічних сполук у США контролюється вміст надзвичайно токсичної речовини 2,3,7,8-тетрахлордібенздіоксану (ТХДД) і таких пестицидів, як альдрин, дільдрин та ендрин. Альдрин належить до так званої «брудної дюжини» найнебезпечніших пестицидів. Ендрин удвічі токсичніший за альдрин та у 10-12 разів – за ДДТ. 2001 року прийняте рішення про глобальну заборону виробництва, використання та реалізації ендрину, як свого часу вчинили стосовно ДДТ. Це стійкі у довкіллі речовини, які ще довго виявлятимуть у ґрунтах і воді.

Крім того, у питній воді контролюються й пестициди, що швидко розкладаються, оскільки вони мають серйозний вплив на здоров’я людини. Скажімо, дикват спричиняє катаракту й носові кровотечі тощо. Суворо контролюють вміст у питній воді фунгіцидів – засобів боротьби з грибковими захворюваннями рослин, адже 90% з них – канцерогени.

Контролюється вміст у питній воді неорганічних сполук  – важких металів, азбесту, фторидів, нітратів, нітритів, фосфатів тощо, які негативно впливають на людський організм. Так, миш’як і діоксини спричиняють рак. Неврологічні ушкодження та зниження IQ зумовлює свинець. Ртуть і кадмій можуть «забезпечити» хвороби нирок. На опорно-руховий апарат впливають фториди, кадмій і свинець. Вміст мікроволокон азбесту зумовлює розвиток кишкових поліпів.

Нітрити, на які перетворюються в організмі людини нітрати, спричиняють, серед іншого, метгемоглобінемію. При цьому захворюванні двовалентне залізо окислюється до тривалентного і вже не транспортує в організмі кисень і вуглекислий газ. А N-нітрозаміни, які утворюються з нітритів, дають поштовх утворенню ракових пухлин.  

Головний чинник, що диктує необхідність контролювати вміст фосфатів – застосування миючих засобів та інших активних речовин, що містять фосфонієву групу.

Порівняємо нормативи якості питної води в країнах ЄС та в Україні. Європейські нормативи якості питної води практично повністю відповідають рекомендаціям ВООЗ і в рази суворіші, ніж в Україні.

На жаль, в Україні не контролюється вміст азбесту в питній воді, хоча частина водопровідних труб зроблена з цього матеріалу. Натомість український стандарт все ще контролює твердість (або жорсткість) води – вміст катіонів кальцію та магнію, які надають природним водам специфічних властивостей. Саме за ним бракують мало не половину зразків води. У США та ЄС цей показник не нормується.

Нині чинний вітчизняний стандарт якості питної води – лише проміжний крок від учорашніх українських реалій до світової практики і не відповідає викликам сьогодення. Причина зі зволікання наступного прогресивного кроку в тому, що українські стандарти прив’язані до застарілих технологій водопідготовки.

Технології підготовки питної води у Чернівцях та Гельсінкі
Для цього порівняння вибране місто Гельсінкі, бо воно – серед лідерів за якістю питної води, та, як і Чернівці, використовує поверхневі води. Тож ці два водоканали мають приблизно однакові завдання.
Для прояснення та знезараження дністровської води на станції «Вікно» використовується так звана класична технологічна схема: 1) коагулювання завислих речовин (із застосуванням коагулянтів «Полвак–86», «Магнофлок», активною речовиною в яких є алюміній); 2) відстоювання утворених на попередній стадії пластівців у відстійниках; 3) фільтрування води через піщані фільтри; 4) знезараження хлором або гіпохлоритом натрію.

Технологія очищення води з поверхневих джерел для питних потреб розроблена ще у 30-их роках минулого століття

Вона не враховує потужного антропопресингу на довкілля, що почався у другій половині ХХ ст., незадовільного стану очисних споруд каналізації, внаслідок чого у природні водойми надходить велика кількість забруднювачів. Зокрема, у Дністер скидаються стічні води багатьох промислових підприємств Львівської та Івано-Франківської областей. Рівень очищення стоків, м’яко кажучи, не завжди високий. До того ж, технологія водопідготовки на станції «Вікно» не враховує наукових досліджень останніх десятиліть щодо хімічної безпеки та санітарної захищеності питної води.

Натомість у Гельсінкі застосовується осучаснена до теперішніх викликів технологія очищення води: 1) коагулювання сульфатом заліза; 2) відстоювання пластівців; 3) фільтрування на піщаних фільтрах; 4) озонування; 5) адсорбція органічних речовин на фільтрах з активованим вугіллям; 6) знезараження ультрафіолетом.

Як бачимо, перші стадії водопідготовки у Гельсінкі такі ж, як і в Чернівцях, а три наступні – відрізняються. На перших стадіях в обох містах здійснюється  прояснення води: видаляються завислі часточки. Саме 4-6-та стадії очищення у Гельсінкі усувають наслідки антропопресингу на поверхневу воду: видаляють стійкі органічні речовини шляхом окиснення озоном і адсорбції на активованому вугіллі

О₃  знищує навіть вірус поліомієліту. Озон – сильніший окисник, ніж хлор, тож має вищі бактерицидні властивості. Він окисляє навіть детергенти з миючих засобів, гербіциди, пестициди, феноли. О₃ знищує бактерії, спори, віруси, навіть вірус поліомієліту. 

Разом зі знезараженням озонування знебарвлює воду й усуває запахи і присмаки.

Фільтруванням на активованому вугіллі з води вилучаються органічні речовини, тож зменшується активність бактерій у воді.

Фільтрування на активованому вугіллі дає можливість зменшити дозу хлораміну, який додають до води на шляху до споживача. 

Завершує сучасний процес приготування води дезінфекція ультрафіолетовими променями.

ВИСНОВКИ: ми маємо знати, що п’ємо

Лабораторія чернівецького Водоканалу не має засобів і апаратури для  контролю якості питної води навіть за вітчизняним стандартом, не кажучи вже про стандарти ЄС та США

Чернівецька вода непридатна з позицій європейського стандарту для пиття, бо містить наднормативну кількість хлорованих органічних сполук. Причина цього, як ми вже наголошували,  – у схемі водопідготовки дністровської води. Бо, на відміну від сучасних схем водопідготовки на базі поверхневих водойм, що застосовуються в країнах ЄС, наша не передбачає стадії очищення від органічних компонентів і хлорпохідних у випадку використання хлору або гіпохлориту натрію. Такою стадією є фільтрування води через шар активованого вугілля, який адсорбує практично всі токсичні органічні речовини та їхні похідні. Та ми її не маємо.

На жаль, програма реконструкції системи водопостачання Чернівців не передбачає осучаснення наявної схеми водопідготовки дністровської води. В ній немає навіть натяків на введення у технологічну схему ланки фільтрування на активованому вугіллі. Заміна ж газоподібного хлору гіпохлоритом не вирішує питання усунення з водопровідної води хлорпохідних органічних сполук як побічних продуктів хлорування. Цьому може сприяти лише перехід на дезінфекцію за  допомоги озону.

Якими мають бути перші кроки до поліпшення якості питної води у Чернівцях

Почати треба з комплексного аналізу якості питної води, проведеного як в усіх діючих джерелах водопостачання, так і у водопровідній мережі, за всіма показниками, які контролюються у США та країнах ЄС. Для такої роботи слід залучити незалежну лабораторію – ці моніторингові роботи треба розпочати вже зараз. Їхні результати мають бути оприлюднені й публічно обговорені для прийняття рішення щодо подальшої експлуатації того чи іншого водозабору.

За таких умов ми будемо певні, що питна вода, яку споживаємо, не спричинить у нас рак, хворобу Альцгеймера чи інші не менш страшні недуги. Наголошуємо, що питну воду в Чернівцях ніхто серйозно не вивчав.

Зрозуміло, що найкраще для споживача – це підземні водні джерела. Вони є у Рівному, Тернополі… Якщо у нас знайти їх неможливо, то треба бодай добре очищати дністровську воду, запровадивши озонування та фільтрацію активованим вугіллям. Зрозуміло, що починати треба з ремонту інженерних мереж. Щоправда, ця позиція, нарешті, потрапила до презентованого цими днями бізнес-плану Водоканалу на 2018-2020 рік.

Сергій і Алла ЧОБАНИ

Від редакції:
Для інформації: на перший крок реформування та модернізації «Чернівціводоканалу» виділяється 17 млн євро. Загалом же на це піде майже 64 млн євро. Але у планах Водоканалу жодного слова немає про поліпшення якості питної води: йдеться лише про заміну старої мережі, значне скорочення витрат на електроенергію, коригування тарифу тощо.
Тож виникає актуальне запитання до мерії, а також  і до тих, хто нині займається модернізацією та реконструкцією «Чернівціводоканалу»: Якщо міська рада залучає гроші  – кредит німецького банку – на модернізацію, то чому в рамках цієї модернізації не йдеться про поліпшення якості питної води? Адже гроші беруться не з повітря, а з того, що ми, чернівчани, сплатили до міського бюджету як податки, а пізніше наші діти повертатимуть за  кредит. Укотре, мабуть, варто нагадати слова відомого британського політика Маргарет Тетчер: «Немає жодних «суспільних грошей», є тільки гроші платників податків». А хто платить, як відомо, той і замовляє музику. Та чому ніхто не чує потреб чернівчан, без задоволення яких вони хворітимуть, а, може, й вимиратимуть?..

Запис Алла та Сергій ЧОБАНИ: «Закликати чернівчан пити воду з крану – досить небезпечний крок», або Про те, чи потрібна споживачам реконструкція системи водопостачання, яка не передбачає осучаснення очищення води спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уп’яте відзначений Міжнародний день Дністра – річки трьох держав: України, Молдови та Румунії. Заходи відбулися в усіх 7 областях України, якими протікає ця друга серед рівнинних рік Європи за швидкістю течії водна артерія.

За сучасних викликів українцям нібито й не до екологічних проблем. Хоча саме ці проблеми належать до тих, від яких за жодних умов, навіть воєнних, відмахуватися не можна. Тож розмова за «круглим столом» представників органів виконавчої влади (Дністровсько-Прутського басейнового управління водними ресурсами (БУВР), держекоінспекції, Гідромету, СЕС), неурядових громадських організацій і ЗМІ, хоч і була присвячена святковій даті, та звелася до обговорення суто проблемних питань.

Берего-захисні смуги на Дністрі практично знищені

Хоча закон про них ніхто не скасовував: ближче 300 м до річки забороняється будь-яка господарська діляьність і будівництво. Натомість будинки, мов гриби, стирчать на прузі, та й сади доходять аж під водну артерію. Така негативна практика завдає значної шкоди всім рікам області. Тим паче, що, за словами заступника начальника Дністровсько-Прутського БУВР Олександра ТОНІЄВИЧА, вони, як чиновники, можуть тільки апелювати до законодавства, оскільки їх позбавили контрольних функцій. Тож екологи звертаються до прокуратури, міліції – та все дарма. Хоча, зрештою, за все це мають відповідати місцеві громади, наголошує Тонієвич.

Очисні споруди: де-юре існують, де-факто – не діють

Десятиліттями не виконують своїх завдань хотинські, кельменецькі, сокирянські очисні споруди. Нещодавно Глибоцьке ЖКГ завдало природі збитків на 200 тис. грн. Про це розповів начальник відділу екоінспекції Юрій МАКЄЄВ. А ще значною проблемою з негативними наслідками, на його глибке перконання, стало спрощення законодавства про видачу дозволів на водокористування та водовідведення. Адже нині департамент екології обмежений у натурному обстеженні: його спеціалісти знайомляться тільки з паперовою документацією, за якою і видають дозволи. А що там, на місці, коїться насправді – екологи не відають. Цим і користуються несумлінні та нечесні суб’єкти господарювання.

Кострижівське ЖКГ належить… московському банку

А, приміром, у Кострижівці на Заставнівщині виникла ситуація, що теж виходить за межі повноважень екологів – і взагалі здорового глузду, – але її треба так чи інакше розрулювати. Тамтешній комунгосп належить нині … російському банку «Москва». Зрозуміло, що фінустанові байдуже до проблем забруднення населеним пунктом місцевої річки.

Яким чином це підприємство опинилося в руках росіян? «Дуже просто, – поясив Макєєв. – Його купили в комплексі з тамтешнім цукровим заводом».

До слова, серед головних забруднювачів Дністровсько-Прутського басейну – Калуський промисловий вузол на Івано-Франківщині та Стебниківський «Полімінерал», що на Львівщині. 1983 року це підприємство вже спричинило екологічну катастрофу, яка завдала збитків на $100 млн. Нині ж довкіллю загрожує Домбровський кар’єр у Калуші, чиї виробничі потужності знову ж таки належать «старшому брату». В разі катастрофи постраждає не тільки Україна, але й Молдова (Кишинів залишиться без питної воли) та дельта Дунаю в Румунії.

Береги річок закидані побутовим сміттям і пет-пляшками

…Якось на берег Черемошуприйшов німець-турист. Він із задоволенням плескався у чистій прохолодній воді, аж раптом помітив на протилежному березі невеличкий смітничок. Цього було досатньо, щоби чоловік кулею вилетів з річки. Більше  його в цьому селі вже ніхто не бачив: він одразу ж поїхав. Цю історію розповіла громадська активістка Марина КОНЯК, яка вже 7 років разом із румунами опікується чистотою берегів гірських річок і протягом двох десятиліть переймається побутовими відходами. Так ось, на думку голови ГО «Буквиця», проблему твердих побутових відходів слід вирішувати системно. Позаяк 85% побутового сміття становлять пет-пляшки, треба, щоби влада сприяла організації їхньої переробки. Для цього потрібно допомогти підприємцям відкрити цехи з подрібнення пластмасової тари, а вже потім організувати її переробку. Нині тільки у Лужанах виготовляють з пет-пляшки вазонки та супер-міцну черепицю, яка ще й дешевша за звичайну.

Біолог за фахом, п. Коняк наголосила, що пет-пляшка належить до найнебезпечнішого виду відходів. Адже розкладається вона в природі протягом тисячі років, при цьому виділяючи в довкілля дуже отруйні речовини. Недарма Захід уже повертаєтся до скляної тари.          

Дослідивши засміченість берегів річок у Карпатах, Коняк стверджує, що туристи до цього забруднення додають лише 15%, решта – від мешканців. Тобто люди пиляють сук, на якому сидять… місцеві громади. Тож саме їм і належить боротися з цим  явищем.

Міні-ГЕС Буковині не потрібні

Про це заявили всі учасники круглого столу без винятку. Електроенергії буковинцям не бракує, тож немає сенсу «гробити» річки й спотворювати карпатські краєвиди, паплюжачи рекреаційну зону й заганяючи гірські водні атерії в труби через захланність окремих суб’єктів, які хочуть на цьому збагатитися. Такою була думка фахівців, зокрема, керівництва Дністровсько-Прутського БУВР та начальника Чернівецького гідрометеоцентру Тетяни НЕГАДАЙЛОВОЇ.

З історії Дністра

Це одна з найгарніших річок Європи і друга за розмірами водна артерія України. Сучасна назва виникла ще за Київської Русі, вона означає – швидка вода. В античні час ріку називали Данастріс (Данаструс), що походить від санскриту та по’язано з богинею води Даною.

У долині ріки розкопано одну з найдавніших в Україні стоянок раннього палеоліту, що датується 300 тисячами років.

З кінця ХІХ і до вересня 1939 року на берегах Дністра із задоволенням відпочивало шляхетне панство з Польщі та Австрії. За радянських часів Дністер був відомий як водний туристичний маршрут всесоюзного значення.

Наймальовничіша ділянка річки – 250-кілометровий Дністровський каньйон. На його території розташовано близько ста пам’яток живої та неживої природи світового значення.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Якість води – це питання не стільки якості життя людини, як самого життя спершу з'явиться на Медіа-Версії.