22 квітня 2025-го у Чернівецькому художньому музеї відкрилася виставка, присвячена світлій пам’яті заслуженого художника України Івана Балана (02.08.1941 – 06.03.2025). Експозиція триватиме протягом місяця та включає 19 живописних полотен і 18 екслібрисів, що репрезентують ключові етапи творчого шляху митця. Також представлені вибрані книжкові видання, оформлені або ілюстровані Іваном Баланом, які є лише невеликою часткою великого спадку художника, що залишив помітний слід у виданні української книги.

Творчість Івана Балана вирізняється глибоким національним змістом. Він створив понад 300 екслібрисів, численні плакати, листівки та книжкові ілюстрації. Його роботи прикрашають видання класиків української літератури, таких як Іван Франко, Богдан Лепкий, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Юрій Федькович, а також сучасних буковинських авторів. ​

Особливої уваги заслуговує співпраця митця з істориком Нестором Мизаком. Іван Балан ілюстрував 24 книги Мизака, присвячені визвольній боротьбі українського народу. Його графічні роботи, виконані в техніці ліногравюри, вражають емоційною глибиною та символізмом.

У 2009 році вийшов каталог «Іван Балан: малярство, оформлення книги, графіка», який підсумував доробок художника на той момент. Митець працював над наступним виданням, та, на жаль, не встиг його завершити.

Іван Балан залишив по собі не лише картини й книги, але й святині, де живе дух його творчості й любові до України. Його серце і талант назавжди залишилися у фарбах рідної землі, у світлі храмів, у кожній лінії, де живе його любов до України.

Більше світлин з виставки пам’яті Івана Дмитровича Балана і з інших виставок за покликанням – Світлій пам’яті Івана Балана присвячено і камерну виставку в Чернівцях…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Світлій пам’яті художника Івана Балана… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький обласний Художній музей відзначив чвертьвіковий ювілей. З цієї нагоди відвідувачам препредставили нову постійну експозицію з понад двома сотнями робіт з фондів музею, а ще обговорили проблеми культури й мистецтва на сучасному етапі та роль художніх музеїв у їхньому вирішенні на науково-практичній конференції. У ній взяли участь близько двох десятків небайдужих до культурної спадщини фахівців з різних областей України – з Івано-Франківщини, Рівненщини, Харківщини.

Боротьба за подолання проблем художніх музеїв, як виглядає, покладена на самі ж музеї. Адже «допомога» влади, вочевидь, спрямована якщо не на їхню ліквідацію, то принаймні на зменшення кількості. Як зауважила директор Чернівецького Художнього музею Інна Кіцул, нині музеям приділяють набагато менше уваги, хоча проблеми в культурі та мистецтві були і є на кожному етапі розвитку суспільства. Та якщо раніше 4 рази на рік проводилося спеціальне обов’язкове навчання музейних працівників – в українській, а то й у інших європейських столицях, то зараз лише вимагають нові експонати, хоча коштів на них, на експедиції та на навчання не виділяють. Вихід же зі скрути влада вбачає в оптимізації штату – і це підтверджують учасники конференції з інших регіонів, зокрема й науковий співробітник комунальної установи «Художньо-меморіальний музей І.Ю.Рєпіна» в м. Чугуїв на Харківщині Владислав Литвиненко.

Натомість директор Музею мистецтв Прикарпаття Михайло Дейнега вихід з ситуації вбачає у створенні музейного комплексу на базі об’єднання всіх музеїв міста на чолі з одним генеральним директором. За його ж словами, нині музеї виживають лише за допомоги інвесторів, меценатів і власних виставок.

Згідно з наказом Мінкульту України від 1 серпня 2012 року, музеї України поділяються на категорії:

І – всі музейні заклади зі статусом національного,

ІІ – музеї та заповідники, що мають від 75 до 200 тис. відвідувачів на рік та від 75 до 150 тис. одиниць основного фонду; ІІІ – 50-75 тис. відвідувачів на рік, 30-75 тис. одиниць основного фонду; IV – 15-50 тис. відвідувачів на рік та 10-30 тис. одиниць основного фонду.

Таким в Україні робити нічого.

За словами Михайла Дейнеги, захистити права музеїв в Україні спроможне тільки ICOM –  міжнародне об’єднання музеїв і професійних музейних працівників, яке займається збереженням, охороною та популяризацією світової природничої і культурної спадщини, матеріальної і нематеріальної.

Начальник управління культури ОДА Іван Петрусяк визнає, що фінансування музеїв зовсім не таке, як би того хотілося. Та посадовці тішаться вже тим, що «усі працівники отримують заробітну плату, приміщення гарне, немає боргів за опалення та електроенергію». А щодо поповнення фондів, тобто закупівлі надбань мистецтва – то тут уже «як виходить»…

Від управління культури Чернівецької міської ради на цьому заході нікого не було. Директори місцевих музеїв запевняють, що міська рада не вперше ігнорує подібні заходи.

– Зрештою, – зауважила, важко зітхнувши, стара чернівецька музейниця, –  музеї – це розкіш, бо вони працюють не на тіло, а на душу. – І додала: – У державі бракує грошей на більш суттєві речі – дороги, медицину, освіту… Утім, ще Фрідріх Ніцше попереджав: «Культура – це лише тоненька яблучна шкірка над розжареним хаосом»…

Аурелія ТРИНТА, «Версії»

Запис Храм музи: молодий ювілей із задавненими проблемами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Стіна Олени Афанасьєвої

Чернівецькі імпрези Арт-студії відвідую більш-менш регулярно. А від заснування студії 1999 року, крім Чернівців, студійці «засвітилися» понад десяток разів. За ці роки дівчата (в нинішній  виставці – лише вони) виросли – як митці, як особистості. Колись вони ще зовсім дітьми потрапили «до рук» Олени Михайленко – так разом і зростали під пильним оком наставниці, якій вистачило мудрості не формувати юних художниць «під себе» (на що часто грішать художники-педагоги), а леліяти кожну в її творчому злеті.

На відміну від великого іспанця, чий «сон» породжував монстрів, картинки, запозичені одинадцятьма учасницями в їхніх «снах», світлі, барвисті, схожі лише спільним настроєм – бажанням ділитися своїм радісним сприйняттям світу денного – відкритого і прихованого – нічного.

Переказувати зміст картин – невдячна річ, поділюся лишень кількома враженнями.

Урочиста ніч, з темним фоном у золотавих зірочках… Незабутні враження від чужих міст… Це гратографії Яніни Фотокакіс. Не описуватиму процесу виконання цих робіт, але враження неповторне: свято ночі, суцільне Різдво, запрошення у казку, але цілком реальну, яка присутня в нашому світі.

Дерева й квіти буяють пастозними, майже чоловічими мазками – поруч симпатичні фігурки дітей (янголів?), змальовані тонкою лесировкою. У Крістіни Карвацької це поєднання виглядає цілком органічно.

Відвідувач замилувався картиною Дар’ї Сєдової

У різних техніках працює Ольга Легусова, але впадають в очі не так її філософські етюди зі снів, як рудий бешкетник-кіт: живе, ненадумане диво.

Відкрита і беззастережна у світі кольорових снів Даша Сєдова, її «Квітковим ярмарком» хочеться пройтися!

Наталія Гаврилець не стільки розповідає свої сни, скільки намагається показати, що відбувається в місті, коли усі сплять…

Сни чи мрії, реальність чи ілюзія, космічні мандри чи рідна земля? Широкий вибір на картинах Ольги Кушпетюк. А Інна Халай запросить вас на чудернацьку прогулянку снами.

І ви не зможете не затриматися біля розкішної пави Юліани В’юги. Це ж нічого, що в природі самочка павича – сіра й непоказна. Уві сні вона – горда цариця птахів.

Із превеликим гумором і без жодної містики сприймаються самоіронічні картинки любительки поспати Галини Кравченко: недаремно ж найкращий день для неї – субота!

І отак рухаючись «по сонцю» вздовж стін, навмисне насамкінець залишила собі Олену Афанасьєву. Мені завжди здавалося, що вона не давала собі часу на розгони та дебюти, завжди ставлячись до себе вимогливо й прискіпливо. Це біля її картин підслухала розмову дорослих художників: вони стверджували, що Олена пише як чоловік, на відміну від «дамського живопису»… Я сформулювала б інакше: Олена пише як… художник.

Лариса ХОМИЧ, «Версії», фото Ігоря Константинюка

Запис Грайливі сни білого дня в музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставки

Виставка «Знайомі незнайомці: земноводні та плазуни».

Виставка робіт викладачів художніх шкіл Буковини.

Стаціонарна експозиція

“Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії (середина XIV – початок ХХ ст.)”

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб, яким ми нехтуємо”
“Тваринний світ Буковини”
“Панське місто (одяг кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)”
“Чернівецька область у роки Другої світової війни”
“Афганістан – наш біль, наш сум”
“Чернівецька область за роки незалежності”
“Життєві шляхи Буковини”
“Світ пісенної краси”
“Традиції пасхальних свят на Буковині”
“Традиційний народний одяг та ремесла населення Буковини на поч.ХХ ст.”
“Відкриті фонди”
Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської, 28, т.52-50-62

Відділ «Буковинська діаспора»
вул.Й.Главки, 1а, 52-36-71
Виставки

Життя і творчість Я.Паладія
Українці в Канаді
Українська діаспора у Великій Британії

VIII обласна виставка творчих робіт викладачів художніх шкіл Буковини

На виставці експонується 127 творчих робіт 60 викладачів з 12 художніх шкіл та Берегометської школи мистецтв. Серед експонатів – олійний живопис, акварелі, графічні твори, різьба по дереву, вишивка, ткацтво, батик, вітраж, кераміка, колаж, роботи в авторських техніках тощо.

Дякую Don Leon за фотоматеріали.

Тетяна Спориніна,
фото автора і Дона Леона

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Виставка робіт викладачів художніх шкіл Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставки

Виставка «З турботою про Вас» (до 20-річчя створення комунального територіального центру соціального обслуговування «Турбота»).
Виставка «Літаючі квіти» (фото та колекції метеликів Буковини).

Стаціонарна експозиція

“Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії (середина XIV – початок ХХ ст.)” 

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб, яким ми нехтуємо”
“Тваринний світ Буковини”
“Панське місто (одяг кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)”
“Чернівецька область у роки Другої світової війни”
“Афганістан – наш біль, наш сум”
“Чернівецька область за роки незалежності”
“Життєві шляхи Буковини”
“Світ пісенної краси”
“Традиції пасхальних свят на Буковині”
“Традиційний народний одяг та ремесла населення Буковини на поч.ХХ ст.”
“Відкриті фонди”
Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської, 28, т.52-50-62

Відділ «Буковинська діаспора»
вул.Й.Главки, 1а, 52-36-71
Виставки

Життя і творчість Я.Паладія
Українці в Канаді
Українська діаспора у Великій Британії

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставка фотомайстрів-аматорів “Невідомий майстер. Перша спроба”.
“Великоднє сяйво”(виставка з колекції свічок Скрипник Сільвії Миколаївни).  

Стаціонарна експозиція

“Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії (середина XIV – початок ХХ ст.)” 

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб, яким ми нехтуємо”
“Тваринний світ Буковини”
“Панське місто (одяг кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)”
“Чернівецька область у роки Другої світової війни”
“Афганістан – наш біль, наш сум”
“Чернівець область за роки незалежності”
“Життєві шляхи Буковини”
“Світ пісенної краси”
“Традиції пасхальних свят на Буковині”

Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської, 28, т.52-50-62

Відділ «Буковинська діаспора»
вул.Й.Главки, 1а, 52-36-71
Українці у Великій Британії.
Життя та творчість Ярослава Паладія.
Українська діаспора у США.

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відкриття виставки “Буковинське квітуче село Колінківці”. Відкриття відбудеться 19 квітня 2012 року о 14.00 год.
“Великоднє сяйво” (виставка з колекції свічок Скрипник Сільвії Миколаївни).

Стаціонарна експозиція

“Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії (середина XIV – початок ХХ ст.)”

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб, яким ми нехтуємо”
“Тваринний світ Буковини”
“Панське місто (одяг кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)”
“Чернівецька область у роки Другої світової війни”
“Афганістан – наш біль, наш сум”
“Чернівець область за роки незалежності”
“Життєві шляхи Буковини”
“Світ пісенної краси”
“Традиції пасхальних свят на Буковині”
“Традиційний народний одяг та ремесла населленя Буковини на поч.ХХ ст.”
“Відкриті фонди”

Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської, 28, т.52-50-62

Відділ «Буковинська діаспора»
вул.Й.Главки, 1а, 52-36-71
Українці у Великій Британії.
Життя та творчість Ярослава Паладія.
Українська діаспора у США.

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставка “Творіння рук талановитих” – до 20 – річчя утворення Буковинського осередку національної спілки майстрів народного мистецтва. м. Вижниця.
Виставка “Вишиваний дивосвіт” (де представлено вишиті картини, ікони, рушиники).

Стаціонарна експозиція

Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії
(середина ХІV – поч.ХХ ст.).

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб яким ми нехтуємо”.
Традиційний одяг та ремесла Буковини ХХ ст.
Життєві шляхи Буковини (до 70-ї річниці утворення Чернівецької області).
Тваринний світ Буковини.
Панське місто (одяг к. ХІХ – поч. ХХ ст.)

Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської,28, т.52-50-62

Відділ “Буковинська діаспора”
вул.Й.Главки,1а, 52-36-71
Українці у Великій Британії.
Життя та творчість Ярослава Паладія.
Українська діаспора у США.

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставка “Вишиваний дивосвіт” (буде представлено вишиті картини, ікони, рушиники). Відкриття відбудеться 2 лютого 2012 року о 14.00 год.

Фото від Дона Леона про відкриття виставки

Виставка “Моє село Маршинці – моя гордість” (діє до 10 лютого 2012 року).

Стаціонарна експозиція

Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії
(середина ХІV – поч.ХХ ст.).

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб яким ми нехтуємо”.
Традиційний одяг та ремесла Буковини ХХ ст.
Життєві шляхи Буковини (до 70-ї річниці утворення Чернівецької області).
Тваринний світ Буковини.
Панське місто (одяг к. ХІХ – поч. ХХ ст.)

Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської,28, т.52-50-62

Відділ “Буковинська діаспора”
вул.Й.Главки,1а, 52-36-71
Українці у Великій Британії.
Життя та творчість Ярослава Паладія.
Українська діаспора у США.

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставка “Моє село Маршинці – моя гордість” (із серії виставок “Моє рідне село”). Відкриття відбудеться 25 січня 2012 року о 12.00 год.

Стаціонарна експозиція

Історія краю у складі Молдавського князівства та Австрійської імперії
(середина ХІV – поч.ХХ ст.).

Стаціонарні виставки

“Вода – скарб яким ми нехтуємо”.
Традиційний одяг та ремесла Буковини ХХ ст.
Життєві шляхи Буковини (до 70-ї річниці утворення Чернівецької області).
Тваринний світ Буковини.
Панське місто (одяг к. ХІХ – поч. ХХ ст.).

Чернівецький краєзнавчий музей
вул.О.Кобилянської,28, т.52-50-62   

Відділ “Буковинська діаспора”
вул.Й.Главки,1а, 52-36-71
Українці у Великій Британії.
Життя та творчість Ярослава Паладія.
Українська діаспора у США.

Запис Нові виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З 20 листопада 2011 року до 8 січня 2012 у PinchukArtCentre представлено групову виставку 20-ти номінантів Премії PinchukArtCentre 2011 – першої приватної загальнонаціональної премії в галузі сучасного мистецтва для молодих українських художників. Свої проекти представили митці, які вчилися і живуть у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Москві, Коста-Ріка, Тернополі, Луцьку. Експертна комісія відібрала номінантів з 1100 претендентів.
Коли серед двадцяти учасників виставки я прочитала прізвище Степана Рябченка, звичайно, зразу пригадала лауреата Першої Всеукраїнської трієнале «ART-AKT», що проходила в жовтні минулого року у Чернівцях. Ми бачили його роботи і спілкувалися через електронну поштову скриньку (такі вже буденні прикмети часу).

 

Степан Рябченко – художник, який працює насамперед з концепцією, що відповідає сьогоденню, використовує у своїй творчості передові технології, наслідує традиції українського барокко, знаходиться в постійному експерименті. З тематикою, матеріалами, засобами самовираження, візуалізацією образів, естетичною виразністю.

У виданні «Премія PinchukArtCentre», РАС ( http://pinchukartcentre.org/files/publications/pac_prize_newspaper_ukr.pdf  / стр.17) зазначено про творчість Степана наступним чином:
“Рябченко використовує комп’ютерну графіку у багатьох роботах, які балансують між цифровим форматом та фізичною формою. Він досліджує сучасний героїзм та класичну міфологію. Він створює великоформатні цифрові принти, представляючи сконструйований всесвіт, населений монументальними героями у яскравих кольорових композиціях, що комбінують фігуративну та абстрактну футуристичну мову. В роботах іншого спрямування він досліджує цифровий антигероїзм, розробляючи фізичну репрезентацію для суто цифрової форми вірусу – обличчя вірусу”.
Гельдхоф Бйорн – арт-менеджер PinchukArtCentre, куратор виставки.

Кожна епоха народжує своїх героїв…
Герой (hḗrōs) з давньогрецької – святий, божественний, богатир, звитяжець, витязь.
Герой – людина, яка здійснює великі вчинки.
Герой – певний символ епохи.
«Останній герой» – це сучасне телешоу. З технологією із заздалегідь визначеного результату.
І який він, герой нашого часу?
Чи ввібрав риси героїв минулих століть, відлуння уявлень віків, філософії та її принципів?

Степан Рябченко має своє власне осмислення історичної трансформації постаті героя і героїзму взагалі. Воно сконцентровано в границях епох, але нам дається можливість безграничного різноманіття комбінацій умовиводів: «Смерть Актеона», «Лимонні курчата врятуються…», «Спокуса Святого Антонія».
Антична культура Греції і Риму мала сильний вплив на філософські погляди, літературу, мистецтво Європи. А на культурні традиції Східної Європи и через посередництво Візантії був найбільш вирішальним грецький вплив. Артеміда покарала Актеона не за те, що він порушив її усамітнення, а за те, що він мав зухвалість побачити в ній жінку. Перетворений Артемідою на оленя Актеон був розірваний власними мисливськими собаками. Артеміда – ворог будь-якого порушення прав і засад олімпійців. В міфах людська доля наперед визначилася богами. Лиха, що зазнавали люди, були карою богів за їх негідні вчинки. За добро боги винагороджували людей, інколи надавали їм безсмертя.
І, як не парадоксально, найпоетичнішим є героїчний епос грецьких міфів.

Сучасний героїзм – це героїзм матеріальний. Дивовижні жовті курчата не зможуть досягти положення самовизначення, бо вибирати, що корисно, а що ні – приписано не їм, а делеговано зваженості і обережності. Це є запорука скерованої течії життя.

А ось досягти духовного героїзму дано далеко не всім. Це випробовування, спокуса, ризик, боротьба з самим собою і, поза всяким сумнівом, готовність до самопожертви. Прагнення до духовної свободи.

Художнику Степану Рябченку цікаві як і самі герої, їх еволюція, так і ставлення до них суспільства.

Може саме і через це, тема «Герої» продовжена і в роботі «Архангел», яку можна інтерпретувати, як здатність перемогти весь світ, себе в цьому світі. Тут досліджуються питання протиріч в усіх його проявах, відносність естетичних цінностей, обітниць, зусиль, стриманості, приреченості, діяльності. Ця робота експонується в КХМК «Мистецький Арсенал».

Сфера морального досвіду не обмежується полотнами художника. Вони великих розмірів, але це не надмірність, не штучність, це відповідна суверенність часу цифрової епохи.

Тетяна Спориніна, «Версії».
Фото передані з архіву С. Рябченка

Запис Герой часу очима сучасника і митця… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Квінтесенцією нинішніх пошуків митця є живописний цикл «Умовні Українці», який тематично об’єднує низку полотен, де автор показує фантастичний, проте напрочуд реальний образ українця, водночас спраглого до ситого, безтурботного життя – і здатного до рішучих дій.

Художник намагається переконати глядача в тому, що є українська історія, є українська нація, є українські традиції, взагалі українська культура й духовність, українське сьогодення й майбутнє. Хоча європейські критики зазначають, що живописний цикл «Умовні Українці» – це узагальнений образ людства.

Створена художником реальність, ніби побачена крізь призму поезії, спонукає до роздумів. Іноді поезія безпосередньо присутня у візуальному ряді полотна. Це фрагменти віршів, афоризми й цитати відомих людей або авторські вислови, що майстерно закомпоновані в дусі мистецтва середньовіччя. Фокусуючи увагу на одному із аспектів, вони покликані глибше розкривати головну ідею та зміст цілого твору. Часто вже назва виконує функцію поетичного прологу: «Людина, яка шукає в колі початок і кінець», «Ось дивись, і наші вже в космосі!».

Складна символіка – основа кожного твору художника. Незначними, навіть другорядними, на перший погляд, деталями він намагається повніше розповісти про головних героїв та дає ключі до розкриття змісту полотен. Автор налаштовує на вісь сприйняття щільного, концентрованого простору «умовного» світу, в якому існують «умовні» персонажі, часто змальовані з реальних людей.

Так в образі «Павла, що сумно втішався, слухаючи, як падають грушки» зображено волинського виробника малих архітектурних форм, який був свідком будівництва синагоги на Вишкові, а напівоголена антична Леда – це яскравий приклад українських жінок, що «замість лебедя зловили гусака». Всі події «Умовних Українців» відбуваються під одним величезним небом, пронизаним самотньою хмаринкою, що об’єднує полотна в один тематичний ряд. Все це загалом створює ілюзію надреальності середовища, яке icнyє поза нашим виміром та часом.

Ще в 70-х роках картини Кумановського змусили глядача подивитися на світ іншими очима, побачити його не таким, як на тодішніх радянських виставках, що відповідали усталеним нормам соцреалізму. Були скандальні випадки: полотна вилучали з експозиції, не дочекавшись відкриття виставки. Від того часу і до настання Незалежності України пильне око «старшого брата» стежило за кожним кроком художника.

На початку 90-х про талановитого митця відзняли два документальних фільми – «Художник Микола Кумановський» та «Нарешті світанок».
Доробок митця чималий. Хоча, безперечно, кількість у мистецтві не показник, проте не можна обминати й цього.

За роки творчої прaцi він створив великі живописні та графічні серії – «Умовні Українці», «На Водах», «Темна українська ніч», «Закляті», «Це шарудить надламане стебло», «Матерія», «Грандмарш Аутодафе» тощо. Він автор герба Луцька, а також численних ілюстрацій до книжок, зокрема до повного зібрання творів Григорія Сковороди, яке нещодавно вийшло в США.

А за величезний внесок у вітчизняну й світову мистецьку спадщину Микола Кумановський удостоєний мистецької премії імені Йова Кондзелевича.
Виставка відбудеться за підтримки Української Всесвітньої Координаційної Ради, голови правління Інституту Національного державознавства Михайла Ратушного та мецената, нашого земляка Валерія Галана.

Роман СТРУК, мистецтвознавець

Запис «Умовні Українці» – узагальнений образ людства спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На відкритті виставки мисткиня й експертка палітурного видавництва Фредеріка Геллерманн розповіла відвідувачам про розвиток сучасного німецького книговидавництва, яке є гарним прикладом для українських поліграфістів.

«Дитяче» мистецтво не могло обійтися без дітей, тож організатори долучили до експозиції малят із благодійного фонду «Нова Сім’я». Малеча взяла участь у виготовленні малюнків для дитячих видань, які нині експонують в одному з залів «Вернісажу».

Вікових обмежень для потенційної аудиторії виставки немає, адже творіння видатних німецьких художників захоплять уяву навіть найбільш скептично налаштованих дорослих.

Аксель Шеффлер, Філіп Вехтер, Юта Трайбер, Сибілла Гайн, Каті Вернер, Каролін Керн – далеко не повний перелік авторів, які є класиками дитячої графіки. Але поруч з іншими шедеврами експонуються художні «спроби» початківців.

Експозиція безкоштовна, тож не втрачайте унікальної нагоди ознайомитися з особливим і незвичним для чернівчан мистецтвом.

Аліна ГРИНЧУК, «Версії»

Запис Німці презентували дитячу графіку спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відкриття виставки «Людина в природі, природа в людині» учасників Арт-студії «Музеум» відбулося 18 жовтня 2010 року в приміщенні Буковинської державної фінансової академії.

Вже одинадцятий рік вихованці студії, яку заснувала О. Михайленко, член Національної спілки художників України, дарують  глядачам ліричні настрої, узагальнення, пошук, роздуми, свій погляд на красу  і гармонію. І роблять це переконливо і цікаво.

Запис Нова виставка від Арт-Студії “Музеум” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Пане Степане, Ви належите до молодого покоління художників, покоління першого десятилітті нового тисячоліття. Багато з Ваших картин класифіковані як актуальне мистецтво. А хіба мистецтво буває неактуальним?

– Є два понятті в мистецтві: сучасне мистецтво і актуальне. Сучасним, скоріше всього, можна назвати все, що відбувається/робиться/виробляється в даний момент. Актуальний же художник (contemporary artist) працює насамперед з концепцією, що відповідає сьогоденню, використовує у своїй творчості передові технології і знаходиться в постійному експерименті.

–  Чому Ви надаєте перевагу  – малярству, живопису, графіці, інсталяції, графіті?

– Я активно і наполегливо розвиваю цифрове мистецтво, експериментую з новими медіа і матеріалами, використовую сучасні технології, зокрема, комп’ютерні, за якими бачу перспективу абсолютної якості реалізації замисленого. Для мене  комп’ютер – це засіб самовираження, яким для інших художників є фарба, графічний матеріал, відео чи фото.

– Ваші роботи із серії “Калейдоскоп”  1, “Калейдоскоп”  2 тощо, вочевидь, інтерпретуються одними глядачами багатозначно, іншими –  однозначно. А мене ще дивує таке невиразне визначення жанру –  безпредметне. Але ж асоціативність буває навіть досить предметною. Хіба не так?

– Цикл робіт «Калейдоскоп» – мій перший експеримент в області цифрового мистецтва. Він був створений паралельно з моєю роботою над одним з архітектурних проектів. На той час мені було цікаво працювати з чистими площинами, співвідношенням кольору і визначенням об’єму. Ще одним відкриттям для мене тоді стало поняття  нескінченого розвитку. Калейдоскоп – прилад, який генерує нескінчену кількість орнаментальних варіацій. Цей принцип і став основою даного циклу.

– Ви багато виставляєтесь. І такі роботи, як “Електронний зефір (рожевий і білий”, цикл “Комп’ютерні віруси” – це вплив часу чи випадковий збіг?

– Це вплив часу, це ті теми, які відповідають сьогоденню і це саме те, що і називається актуальним мистецтвом. Цикл «Комп’ютерні віруси» виник одного прекрасного ( чи не прекрасного) дня, коли мій комп’ютер був атакований черговим вірусом через Інтернет. У цю мить виникла ідея:  візуалізувати те, що  кожної секунди нагадує про себе своєю несподіваною і небажаною появою.

– Мають художники кумирів серед художників? І чи є  такий майстер, хто Вам найбільше імпонує?

– Кумирів не маю, але мені подобаються багато художників, що жили в різні часи, працювали в різних напрямках і які  між собою непорівнянні. Мені цікава традиція, а саме період українського бароко, елементи якого я часто використовую у своїх роботах.

– Ваші творчі плани?

– Для початку маю на меті реалізувати вже початі проекти.

Зрештою, я впевнена, що саме так і буде.
Я дякую пану Степану за візуалізацію нашого спілкування.

І мені навіть захотілось помчати до магазину і купити собі калейдоскоп, у якому пересипаються звичайні шматочки скла, які багатократно  віддзеркалюються, створюючи фантастичні візерунки, коли ми рухаємо або обертаємо трубку. І отримати, як у дитинстві,  це радісне і виразне відчуття створення справжнього дива. Нехай і досить крихкого.

А виставка, яка триватиме до 21 жовтня, дійсно, зібрала у багатогранній експозиції прекрасні роботи талановитих і незрівняних майстрів абстрактного мистецтва.

Переглянути фото з експозиції Трієнале можна за посиланням –
Білий образ концептуальної утопії…

Калейдоскоп IX. 2009, папір, цифровий друк

Калейдоскоп VIII. 2009, папір, цифровий друк

Калейдоскоп III. 2009, папір, цифровий друк

©Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»

Запис Повернемо калейдоскоп?.. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ART-AKT –  Перша Всеукраїнська трієнале абстрактного мистецтва відкрилась 1 жовтня 2010 року у Чернівцях у виставковій залі «Вернісаж». На розгляд журі було подано 293 твори 97 художників. Для експонування відібрано 105 робіт 58 авторів.

Ідея: Святослав ВІРСТА
Куратор: Ірина МІЩЕНКО

Склад журі:

Орест ГОЛУБЕЦЬ (Львів) – голова журі,
Ірина МІЩЕНКО (Київ),
Святослав ВІРСТА (Чернівці),
Артем ПРИСЯЖНЮК (Чернівці),
Сергій САВЧЕНКО (Одеса),
Іван САЛЕВИЧ (Чернівці),
Костянтин КРАВЧУК (Чернівці)

Лауреати Першої Всеукраїнської  трієнале абстрактного мистецтва:

Володимир Цюпко ( Одеса),
Олександр Стовбур ( Одеса),
Василь Сад ( Одеса),
Любомир Якимчук (Львів),
Степан Рябченко ( Одеса).

Особливі відзнаки:

За вірність мистецьким принципам
Володимир Цюпко ( Одеса),
За візуалізацію образу
Степан Рябченко( Одеса).

А трохи абстракції? Якщо ви бажаєте відволіктися, відвернутися від певних стереотипів та створити собі нові уявлення, зосередитись на інших наполяганнях та оновленнях, а загалом позбутися відчуття категоричного та запланованого, треба завітати на Трієнале «ART-AKT».

Переінакшувати власні погляди і не треба…

Для одних арт-процес –  це розвага і задоволення, для інших – поглиблення в сферу символів, фантазій і інтерпретацій.

Мені особисто імпонує і висока техніка майстерності картини художника разом із численними надмірностями кольорів. Але хіба буває надмірність у кольорах?.. І ще – це справа самостійного пошуку.

І ще в цьому році відзначають 100-річний ювілей абстракціонізму. Одна з ранніх робіт Василя Кандінського «Перша абстрактна акварель» написана у 1910 році.

Художники з восьми українських міст та з Гданська (Польща)  представили на вернісаж в Чернівцях свої роботи. Найбільше – з Одеси.

Навіть назви картин окреслюють настрій пошуків, переконань, сумнівів…

«Народження бажань» Л. Голоднюк,
«Чорно-білий діалог» А.Сінішин ,
«Знак літа» С.Баранник,
«Зародження вітру» О.Михайленко,
«Під музику Ньємена №4» Л.Скоп,
«Концептуальна утопія» О.Любківський,
«Калейдоскоп 3» С.Рябченко,
«ІV» В.Сад,
«Просвітлення» В.Химочка,
«Композиція. Білі знаки» В.Цюпко,
«Білий образ» О.Стовбур,
«Білий простір» С.Савченко …

Багато білого? Я б так не стверджувала. Унікальний статус білого кольору? Так, адже  в спектрі настрою переважає світле. І це радує…

Інтерв’ю з лауреатом Першої Всеукраїнської трієнале «ART-AKT» Степаном РЯБЧЕНКОМ, художником і архітектором з Одеси, якого члени журі ще й нагородили особливою відзнакою – «За візуалізацією образу».  –  Повернемо калейдоскоп?…

Учасники виставки: Василь Андріяшко (Київ), Микола Прокопенко (Одеса), Леонід Багрій (Одеса), Ігор Прокоф’єв (Київ), Сергій Баранник (Маріуполь), Олена Рижих (Київ), Лука Басанець (Одеса), Степан Рабченко (Одеса), Ігор Божко (Одеса), Наталія Савенко (Одеса), Денис Савченко (Одеса), Сергій Божко (Одеса), Богдан Бринський (Івано-Франківськ), Сергій Савченко (Одеса), Ганна Васькевич (Одеса), Василь Сад (Одеса), Дмитро Величко (Одеса), Анатолій Сінішин (Одеса), Святослав Вірста (Чернівці), Лев Скоп (Львів), Лариса Голоднюк (Одеса), Олександр Стовбур (Одеса), Наталія Тарануха (Чернівці), Катерина Гончар (Київ), Геннадій Горбатий (Франкфурт На Майні), Богдан Губаль (Івано-Франківськ), Світлана Ткаченко (Одеса), Віктор Тополь (Кривий Ріг), Людмила Давиденко (Львів), Анатолій Фурлет (Київ), Олег Давиденко (Львів), Олександр Дубовик (Київ), Володимир Харакоз (Маріуполь), Василь Химочка (Київ), Анатолій Житарюк (Чернівці), Віктор Хоменко (Київ), Олександр Зайцев (Одеса), Вадим Целоусов (Одеса), Василь Ковалюк (Чернівці), Дмитро Ципунов (Запоріжжя), Орест Криворучко (Чернівці), Микола Курсін (Харків), Володимир Цюпко (Одеса), Марина Шкарупа (Київ), Світлана Юсім (Одеса), Олег Любківський (Чернівці), Тетяна Маслова (Одеса), Богданна Якимчук (Львів), Андрій Ментух (Гданськ), Любомир Якимчук (Львів), Олена Михайленко (Чернівці), Володимир Пастушак (Хотин), Марина Яндоленко (Одеса), Ігор Янович (Львів), Світлана Ярич (Львів), Михайло Пийтер (Ужгород), Тетяна Пранчук (Київ).

©Тетяна СПОРИНІНА, фото автора

Запис Білий образ концептуальної утопії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Взагалі-то я б не поспішала називати такий захід «виставкою»: те, що відбувалося у Краєзнавчому музеї, нагадувало швидше звичайнісінький урок історії, де монотонний «спіч» учителя урізноманітнювався чорно-білими картинками з проектора.

Лектор робив екскурс у нетрі розвитку демократії: від початків грецького державного правління аж до конституції Пилипа Орлика і характеристики демократії нинішньої. Були у його «сухій» промові і повчальні нотки:

– Пригадаємо помсту Ольги деревлянам: незалежність дорого цінувалася і за неї дорого платили!

– «Ні в пліт, ні в дріт», – «демократично» перешіптувалися студенти, яких на псевдо-виставці назбиралося, «як кіт наплакав».

Популяризація вітчизняних демократичних традицій – це, звичайно, справа благородна. Але, як на мене, її треба здійснювати якісно та продумано, як нині модно казати: «креативно». Погодьтеся, загнати кількох студентів до музею і мучити їх «штампованими» цитатами з підручника історії на тлі чорнобілих картинок – аж ніяк не виховання прибічників демократії.

І нехай організатори виставки не ображаються за такий критичний відгук на їхню, так би мовити, «виставку». Демократія – справа тонка…

Із розповіді знайомої журналістки:

«Заходить до редакції практикант і стривожено питає:
«Хтось має номер телефону Пилипа Орлика? Я про конституцію пишу, хочу взяти в нього коментар»!

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис Нудна демократія спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З 24 по 26 вересня у Підзахаричах на Путильщині відбудеться X фольклорно-етнографічний гуцульський фестиваль-ярмарок «Захарецький Гарчик».

З історії свята:

Жителів села Підзахаричі Путильського району Чернівецької області здавна жартома називають «гарчиками», бо добре вже їм удається гуслити молоко в гарчику (бондарській посудині), яке колись носили на продаж до Вижниці. До того ж мешканці села жартівливі, кмітливі та мають веселу вдачу, а в роботі не лінуються і підбадьорюють себе власними гуморесками та примовками.

В селі працюють аж 5 музеїв народних ремесел, родинні школи мистецтв, музей етнографії та ремісництва Гуцульщини, народний етнографічний колектив «Черемош». Тут збережені автентичні народні традиції, справляються колоритні гуцульські весілля, тут історія гуцульського роду пізнається не лише за підручниками, та музейними експонатами а через безпосередню участь у виготовленні ремісницьких виробів власноруч. Не дивно, що саме в цьому краї 2001-го народився фольклорно-етнографічний фестиваль-ярмарок «Захарецький Гарчик».

Поєднати корисне з приємним

Фестиваль розпочнеться з конференцій та круглих столів, де питання реформ та розвитку села обговорюватимуть українські, німецькі та американські науковці. Далі – більше розваг і творчості.

25-26 вересня: творчі майстерні з малярства та декоративно-ужиткового мистецтва, а також ноу-хау – ленд-арт, мистецтво землі: вироби з каменю, води, піску, листя та квітів.

Усі охочі зможуть безкоштовно взяти участь у культурологічних імпрезах, екскурсіях до музеїв, а також у зустрічах та спілкуванні з господарями приватних садиб.

26 вересня: головний фестивальний день, який готує справжній емоційний вибух для усіх, хто не полінується і відвідає «Гарчик»:

– майстер-класи з народних промислів,
– виставка-продаж екологічно чистої продукції місцевих виробників харчового та ужиткового ряду,
– парад народних строїв,
– ярмарок туристичних пропозицій краю,
– виступи фольклорно-етнографічних колективів,
– конкурси,
– забави (матимете змогу прокатитися на бричках і взяти участь у захопливих змаганнях),
– дегустація традиційних гуцульських страв та напоїв (смаковинки від «Кофички», дегустація екологічно чистої продукції від місцевих підприємців, корчма «У діда Захарія»),
– експозиція «Екологічний вернісаж»,
– фотовиставки.

І все це підкріплене неперевершеним гостинним колоритом!

P.S.: Для усіх щирих та небайдужих до чужого горя людей нагадуємо: ви зможете з рук у руки підтримати потерпілих від зсуву мешканців села Хорови Підзахаричівської сільради.

Запис «Захарецький Гарчик» – ваш найкращий вікенд спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Від самого початку, як зазначив його директор Мирослав Лазарук, музей – це місце, де плекаються культурні традиції Чернівців і формується громадсько-політична думка, де розкривають свої багатства Чернівці – музичні, літературні й тепер фотографічні. Звичайно, як на кожній значній імпрезі, були і гості, і вітання, й нагородження. Але зупинитися хочеться на кількох моментах.

Щемливий скрипковий дует у виконанні Народного артиста України Павла Чеботова й Заслуженої артистки України Людмили Шапко. Дорослий сум, немов передчуття власної долі. Без перебільшення, це – дуже український твір. Подейкують, що Павло Чеботов не надто прагнув братися за вивчення творів Івасюка, написаних у класичній манері: все-таки усі ми були під впливом його естрадної, нехай і революційної, творчості. Але музичний матеріал перегорнув попередні уявлення маестро.

Щира розповідь Олени Горобієвської, наукового співробітника музею: «Те, що ви бачите сьогодні – це лише мала частка від фотографічної спадщини Володимира Івасюка. В музеї зберігається понад 300 його фоторобіт. Мама, тато, сестри, няня Міля. Донька письменника Сильвестра Яричевського Софія. Гостини Ірини Вільде. Софія Ротару на виступі в Сопоті… Це захоплення було тоді доволі трудомістким: кюветки, проявники, спеціальне світло й температурний режим, друк, фотозбільшувач… На жаль, ніхто не здогадався сфотографувати в ці моменти й самого Володю. Нам здається, що ці світлини допоможуть вам більше дізнатися про те, яким він був…».

Сповідальний виступ Галини Івасюк-Криси, старшої сестри Володимира: «У цих стінах у мене завжди подвійне почуття: я прихожу до музею пам’яті моїх дорогих батька й брата, і я приходжу до отчого дому. Мені здається, тут ще живі голоси всієї нашої родини, усіх наших друзів, яких завжди був повен дім…».

… У маленькій виставковій залі музею, на площі в 15-16 кв. метрів зібралося кілька десятків гостей імпрези. Зайвих не було – рідні, друзі, знайомі…

А згадується чомусь, як самотньо було інколи Володі…

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»  

Запис Світ в об’єктиві Володимира Івасюка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Молодий український художник і голова Молодіжної мистецької формаціі «Форумс» Микола Джичка – і за сумісництвом автор багатьох робіт з виставки – у виступі на відкритті виставки розповів, що організатори хочуть привернути увагу до драми засмічення Карпат.

Виставка привернула увагу екологічної громадськості Чернівців. Зокрема, професор кафедри екології ЧНУ Світлана Руденко зазначила: «Пластик є дуже небезпечним, тому що сотнями років він розкладається і не залучається до процесу природного колообігу. Я не знаю, що ми залишимо нащадкам, коли весь ґрунт буде встелений цим субстратом».

Хоча, на думку молоді, було б бажання, а врятувати Карпати цілком можливо. Методи вони розробили у своєму проекті.  Приваблює простота заходів і щира віра авторів у те, що наші люди переглянуть своє ставлення до природи. Серед іншого – доволі проста ідея: зносити сміття до залізничної колії і і далі вивозити його потягом.

Після Чернівців виставку покажуть у Івано-Франківську, Львові та Ужгороді. Хоча, чесно кажучи, враження від представлених художніх світлин подвійне: вони виглядають занадто естетичними замість того, щоби збуджувати відразу.

Запис Пластиковий спам – драма для Карпат спершу з'явиться на Медіа-Версії.