Фото BBC news

Жінок-лідерок, готових іти в політику, все більше

Верховна рада України з кожним скликанням прагне до все більшої гендерної збалансованості: в VII скликанні працювали 46 жінок-нардепів, у VIII – 56, а в IX – 87 (це понад 20% від усього складу). Крім того, у нещодавно ухваленому Виборчому кодексі прописані гендерні квоти на рівні 40%. Тепер у кожній п’ятірці виборчого списку повинні бути як чоловіки, так і жінки, що ще поліпшить ситуацію.

Минулі вибори показали, що жінок-лідерок, готових йти в політику, все більше. Так, у списках «Голосу» було 28% жінок, «Громадянської позиції» – 24%, «Європейської солідарності» – 29%, «Сили і честь» – 24%, партії «Батьківщина» (30%), «Опозиційний блок» (38%), «Опозиційна платформа – «За життя» (33%), «Радикальна партія Олега Ляшка» (41%), «Самопоміч» (35%), «Слуга народу» (33%). Вдвічі менше, ніж в списках – жінок-кандидаток в одномандатних округах, тільки 16%.

Та що покажуть місцеві вибори, проведення яких планується на жовтень цього року – питання.

Гаманці чи вибори?

Які ж виклики стоять перед жінками напередодні виборів?

Події останнього місяця все більше спонукають задуматися про шлунок. Так-так, саме гаманець, а отже і шлунок українців найбільше відчувають економічну кризу. Ми вже місяць сидимо на карантині, а пік епідемії досі не настав. Здається, прогнози про дефолт стають все більш реальними. Бізнес все ще шукає шляхи «вижити» в складних умовах. Малі та середні підприємці переходять в онлайн, налагоджують доставку та дистанційне управління процесами, щоб  зберегти мінімальні прибутки і забезпечити працівників роботою. Вдається триматися «на плаву» не всім.

Традиційно, чим вищий рівень посад – тим менше представлені жінки. Це стосується як економіки, так і політики. Управління великою компанією – зазвичай прерогатива чоловіків, а от саме невеликі ФОПи – це жінки. Сфера послуг, готельно-ресторанний бізнес, легка промисловість – ті галузі, де ефективно господарює жінка, – зараз на грані закриття. Саме власниці таких справ, леді, що «зробили себе» і успішно конкурували, могли б бути чудовими депутатками місцевих рад. Інша категорія потенційних учасниць виборчого процесу – держслужбовиці. Їх представництво теж під питанням, адже не секрет, що на боротьбу з пандемією держава виділяє значні кошти і невідомо, чи вистачить фінансів на забезпечення заробітними платами.

Гаманці та вибори – пов’язані речі. На забезпечення виборчої кампанії витрачаються чималі бюджети, не враховуючи того, що потрібно вносити заставу. Піар, реклама, благодійність, утримання виборчого штабу кандидата, витрати на організаційну роботу – де на все це взяти кошти? В середньому розмір виборчого фонду жінки-кандидатки був на 20% меншим за розмір виборчого фонду чоловіка-кандидата. А виборчий фонд жінки-самовисуванки був меншим на 54%. Менший доступ до фінансових ресурсів зменшує конкурентоспроможність жінок під час виборчої кампанії в одномандатних виборчих округах.

Варто чи не варто ризикувати сімейним бюджетом

Згідно з дослідженнями, жінки на виборчу кампанію витрачають значно менші суми, зазвичай залучаючи не лише власні кошти, а від фізичних осіб, громадських організацій та інших юридичних осіб. Та в умовах економічної кризи, що спіткала не лише Україну, багато потенційних представниць політикуму замисляться, чи варто ризикувати сімейним бюджетом, тим паче, що прогнозують другу хвилю пандемії.

Та партіям доведеться знаходити кандидаток. Відповідно до нового Виборчого кодексу списки кандидатів не реєструватимуть, якщо не буде  дотримана гендерна квота у 40%. Додатковою умовою є ще й те, що у кожній п’ятірці має бути не менше двох представників однієї статі. Також, у великих містах, на одному окрузі можуть конкурувати між собою декілька кандидатів в депутати від однієї партії. Тому теоретично можливий сценарій, за яким на окрузі активно працюватиме лише один кандидат.

Що це може означати? Жінок у виборчі списки все ж наберуть. Одиниці будуть боротися за перемогу на окрузі. Чому? Тому що ставши депутатом місцевої ради, громадянин бере на себе велику відповідальність і працюватиме на громадських засадах, тобто безоплатно (говоримо про ідеальні обставини). А це – відібрані не лише гроші з сімейного бюджету, а й час у близьких та рідних, зниження ефективності власної справи. Чи кожна жінка захоче цим пожертвувати? Ситуацію могло б виправити фінансування депутатів місцевих рад, але наразі це лише теорія, хоча донедавна таку ідею мали протестувати у Києві.

Та не будьмо песимістами! Є і гарні новини: у жінок високий рівень соціальної відповідальності і готовності на самопожертву. В умовах кризи мобілізуються всі ресурси. Активні представниці громадського сектору та діючі депутатки вже шукають потужні команди, розуміючи, що їхній досвід і знання потрібні державі. Професіоналізм та патріотизм мають стати орієнтирами у виборі майбутнього депутата чи депутатки. Карантин поставив усе на паузу, але забезпечив можливість зі сторони поглянути на ситуацію, зважити всі «за» і «проти», та згодом зробити вирішальний крок.

Наталія Кошай, експертка

Запис Виклики для кандидаток в депутати місцевих рад: пандемія, криза, Виборчий кодекс спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Альтернативний проект Виборчого кодексу України,підготовлений спікером Парубієм, нардепами Черненком (БПП)і Ємецем («Народного фронту»), підтримали в першому читанні 226 народних депутатів. І його вже охрестили «Cюрпризом для Банкової»: мовляв, кожний з депутатів голосував «за», сподіваючись, що рішення не пройде…
Найбільшим сюрпризом стало повне скасування «мажоритарки». Але, на думку експертів, новий Виборчий кодекс містить і так звані «ризики й загрози». Допомогти розібратися з новаціями виборчої системи «Версії» запросили нашого політичного та економічного експерта, який має чималий досвід участі у виборчому процесі й роботи на державних посадах різного рівня, – Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.

Україна – єдиний виборчий округ
На етапі першого читання можна виділити такі новації:
На парламентських виборах буде 27 виборчих регіонів, межі яких здебільшого враховуватимуть межі областей. Партія затверджує на з’їзді єдиний список кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі й розподіляє їх по регіональних списках – не менш як 5 у кожному регіональному списку, більше – можна. Виборець матиме змогу проголосувати за улюблену партію, за бажання,за конкретного кандидата від неї.
* Щоби пройти до парламенту, партія має набрати мінімум 4% відсотки голосів (нині 5%); за кількістю отриманих голосів ЦВК вирахує квоту на кількість депутатів від кожної партії і розподілить її по регіональних списках – за отриманими голосами. На виборах до місцевих рад залишається мажоритарна система, але на окрузі, залежно від його масштабу, можуть перемагати від одного до чотирьох кандидатів.
*Вибори до обласних та міських рад у містах із понад 90 тис. населення відбуваються за системою,аналогічною до парламентських.
На виборах голів великих міст пропонується запровадити голосування у два тури.
До кандидатів у депутати висуваються такі вимоги: не менш ніж 10 років проживання в Україні та не менш як 300 підписів – але не пересічних громадян, а депутатів всіх рівнів.
Запроваджені й гендерні квоти: у кожній п’ятірці виборчого списку партії має бути не менше двох осіб однієї статі.

«Інформаційні палаци» замість кабін для голосування
Безперечним позитивом є зведення усіх законодавчих документів про вибори в одному кодексі – так звана кодифікація законодавства.
Ще позитив: виборець отримає найпростіший та найкоротший у нашій історії бюлетень з двома питаннями: «Підтримую виборчий список політичної партії за порядковим №»; «Підтримую кандидата у народні депутати України від цієї політичної партії за порядковим №» із відповідними «віконечками» для номерів. Номер партії, визначений за жеребкуванням, виборець побачить на плакатах у приміщенні дільниці та на стенді в кабінці. Номер кандидата виборець ставить за бажанням.
Але вже тут виникають перші ризики втрати голосів: 1) номер обраної партії виборець зобов’язаний проставити, без цього бюлетень недійсний; 2) номер має бути двозначним: у першій десятці перед цифрою від «1» до «9» слід поставити «0». І якщо виборець напише просто «4» замість «04» – голос втрачено. Тож для кандидатів першої десятки ризиків «пролетіти» більше, ніж раніше.
Ще одна «заковика»: в кожній кабінці має бути, крім списку партій, ще й стенд з усіма партійними регіональними списками. А якщо це буде 30-40 партій? Або більше? А якщо кожна з них замість 5 мінімальних запропонує пару десятків кандидатів? І все це має бути читабельним, бо інакше втрачає будь-який сенс… Сподіваються, що застава у 2 мільйони трохи зменшить деякі амбіції. А коли ні? Чи не треба буде для кожної кабінки відвести щось на кшталт великої кімнати?

Як же підбиватимуть підсумки?
Виборці й комісії нижчого рівня мають справу лише зі своїми регіональними списками. А загальнодержавний список буде використовувати вже тільки ЦВК. Досвід підказує, що саме в таких місцях криється ґрунт для зловживань.
Технологія підрахунків у дільничних комісіях практично не змінюється. Підраховані голоси занесуть у протоколи, бюлетені запакують і промаркують. У регіональних окружних комісіях так само мало що змінюється. А от ЦВК збирає результати: 1) зводить усі голоси за кожну партію; 2) відсікає партії, що не набрали 3%; 3) перерозподіляє квоти переможцям; 4) визначає «вартість одного нардепа» у кількості голосів – усе це майже так само, як і зараз.
А далі піде «головняк» – встановлення, скільки мандатів за такою виборчою квотою припадає на кожний регіональний список кожної партії, яка пройшла бар’єр. Кількість голосів, отриманих партією в регіоні ділять на розмір квоти («ціни» одного нардепа в усій країні).

Гра зі списками – реальна перспектива
Оскільки необов’язково голосувати за певного кандидата, частина голосів буде лише за партію і в законі їх названо терміном «невикористані голоси виборців, подані за партії, які подолали бар’єр» Проте, немає жодного слова, що робити, коли кандидатів у регіональному списку менше, ніж набирається за кількістю голосів за партію.Це, якщо й не замислювалося як люфт для маніпуляцій, але майже нівелює систему відкритих списків.
Коли визначать, скільки нардепів пройшло до парламенту за регіональними списками, у списку фракції їх «вишикують» за відсотками отриманих у регіоні голосів. Вони автоматично зараховуються до обраних і вилучаються з загальнодержавного списку партії, решта стоять у черзі.
На цьому етапі і «черга», й «невикористані голоси виборців» випадають з-під контролю виборців.Тож навіщо тоді гратися з «відкритими» партійними списками, коли до Ради пройде лише частина депутатів, уподобаних виборцями?
І ще одна хиба. Про заміщення вибулих нардепів прописано, що на місце такого потрапляє відповідний наступний з його регіонального списку… А от про те, що робити, коли регіональний список вичерпався, а загальнонаціональний існує зі своєю власною нумерацією, не сказано ані слова. Кожна така правова невизначеність – так само можливість для маніпуляцій.
Тим паче, що, швидше за все, конкретні виборці не виділятимуть конкретних депутатів, а проголосують просто за «свою» партію. А на партійному з’їзді регіональні списки складуть… у порядку, бажаному для лідера партії.

Найнебезпечніший – реальний ризик федералізації країни
Цілком очевидно, що партії ставатимуть регіональними: Опоблок, скажімо, в Галичині навряд чи хоч одного кандидата проведе, а «праві» партії мають ілюзорні шанси на сході та півдні. Сьогодні ситуація вирівнюється через більш-менш рівномірне представлення вихідців з різних регіонів у закритих партійних списках: партії самі в цьому зацікавлені за нинішньої системи. За правилами ж новими на відносно рівномірне покриття в різних частинах України може розраховувати хіба БПП, а решта створять галицькі, слобожанські, таврійсько-одеські фракції із невеличким домішком чужорідних включень. І хто зна, які амбіції втілюватимуть ці фракції у своїй парламентській діяльності.
На регіональну тему додамо, що майже всі нардепи від Буковини проголосували за проект Виборчого кодексу. Не голосував тільки Михайло Гаврилюк, а Марія Матіос та Іван Мирний були відсутні під час голосування.

З великої хмари та малий дощ?
Проте прийняття проекту Виборчого кодексу є тільки першим кроком до виборчої реформи і представники окремих ГО вже висловили побоювання, що вже до другого читання проект Виборчого кодексу може істотно змінитися, або й може бути проваленим.
Зокрема, представники Громадянської мережі ОПОРА зробили заяву, в якій закликають нардепів «утриматися від внесення несистемних поправок та пропозицій до ухваленого у першому читанні проекту Виборчого кодексу без їхнього попереднього обговорення та узгодження на рівні депутатських фракцій і груп». А мені щось підказує, що нардепи не проголосують Виборчий кодекс, адже дуже він не вигідний усім нинішнім…
Усе перелічене застерігає нас від надмірних сподівань і просто зобов’язує виборця вникати в те, що він робитиме у виборчій кабінці. А також думати,  думати і ще раз думати.

Запис Проект Виборчого кодексу: Панацея від політичної корупції чи приховані ризики спершу з'явиться на Медіа-Версії.