Вирішили і ми з друзями додати трохи гостинців у Великодний кошик для тих, хто в той час перебував на Шевченка, 41.
Настя займалася всіма господарськими справами: готувала, прала, прибирала. Вставала дуже раненько, о 6 годині і… до вечора.
Ця зустріч відбулася 19 квітня 2014 року…
Тетяна Рибачук спитала Настю:
– А як ви встигаєте на всіх готувати?
– Нам би великий казан, бо посуд тут мілкий і готуємо на 5-6 людей, а потім знову.
Тетяна тоді привезла великий казан, деякі кухонні дрібнички. Також дала Насті маленький радіприймач. Хлопці хотіли телевізор, бо треба було взнавати новини, але Настя дуже зраділа і радіоприймачу.
– Коли будуть хлопці обідати, можна буде включати радіо.

Потім почало діяти громадське формування “Сотня Буковини”. Анастасія Горбачова разом з частиною майданівців пішла добровольцем на фронт захищати Україну. Від березня 2015 року Настя перебувала у 5 батальйоні ДУК “Правий Сектор”.
А це фото, коли Настю бачила в останнє, коли вона збиралася їхати на фронт – 1 листопада 2014.
Принесла тоді трохи теплих речей і молитовничок…

Дуже важко жити в країні, де одночасно і ніби мир, і війна…
Ми в той день пройшли і повз Целанівського центру.
І я тоді подумала: “У Целанівському центрі ми побуваємо з тобою і твоїми побратимами іншим разом… У мирний час. По-справжньому – в мирний… Друзі! Боже, бережи вас і всіх наших воїнів!”… З Настею у Целанівському центрі ми вже не побуваємо…

В Насті рано помер батько, виховувалася в інтернаті. Мама в неї померла недавно. Настя часто згадувала маму, коли та хворіла, дуже за неї переживала…

На фронті Настя мала позивний “Ліса”. Олена Білозерська на ФБ пригадує:
“На фронті Ліса зустріла своє кохання, створила сім’ю, чекала дитину… На перших місяцях вагітності ще ходила у розвідку на зайняту супротивником територію. Вона була безбашенна абсолютно, взагалі нічого не боялася, не дбала і про власне здоров’я. Не раз казала, що помре молодою і це її не засмучує. Однак вірила, що переживе війну, не раз мріяла, як ми всі після війни зустрінемось у будиночку високо в Карпатах, у якому їй дозволяв зупинятися під час тривалих гірських прогулянок, якщо не помиляюся, колишній тренер…”

Велика втрата… Великій біль…
Світла пам’ять…

Пані Мирослава написала на ФБ слова, які співзвучні з тим, що відчуваю і я:
“СМЕРТЬ НА ВІЙНІ ЗДАТНА ЗНАЧНО УМИЛИСТОВИТИ БОГА, ТОМУ ЩО ЛЮДИНА, ЯКА ЗАГИНУЛА СМЕРТЮ ХОРОБРИХ, ЖЕРТВУЄ СОБОЮ, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ІНШИХ. ЦІ ЛЮДИ – НАСЛІДУЮТЬ ХРИСТА. ВОНИ – НАЙБІЛЬШІ ГЕРОЇ, … ПЕРЕД НИМИ ТРЕМТИТЬ І САМА СМЕРТЬ, ТОМУ ЩО ВІД ЛЮБОВІ ВОНИ ЗНЕВАЖАЮТЬ СМЕРТЬ І В ТАКИЙ СПОСІБ ЗДОБУВАЮТЬ БЕЗСМЕРТЯ, ЗНАХОДЯЧИ ПІД МОГИЛЬНОЮ ПЛИТОЮ КЛЮЧ ВІД ВІЧНОСТІ.
(о. ПАІСІЙ СВЯТОГОРЕЦЬ).”

Тетяна Спориніна,
фото автора

27.12.2015 ТРК “Буковина” опублікували фільм “Герої… Анастасія Горбачова”

Запис ЗАГИНУЛА НА ВІЙНІ АНАСТАСІЯ ГОРБАЧОВА… СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Україна щороку втрачає в мережах 21 млрд. кВт/год електроенергії. За словами президента Всеукраїнської громадської організації «Енергетична асоціація України», віце-президента Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» (1992-1997), члена НКРЕ (1999-2005) Василя КОТКА, при правильному підході до вирішення цієї проблеми втрати можна було б скоротити вдвічі та щороку заощаджувати 10 млрд. грн.  Про це він повідомив під час круглого столу «Енергостратегія України: у пошуках балансу між інтересами виробників і споживачів».

– Я абсолютно впевнений, що, за умови розробки правильного механізму, Україна протягом 5-7 років може досягти хоча б рівня, який сьогодні мають розвинуті країни. Сьогодні втрати в мережах складають 21 млрд. кВт-год. Ця цифра могла би бути вдвічі меншою. Вартість цього питання – 10 млрд. грн., – наголошує експерт.

Експерт: Україна втрачає в електромережах 21 млрд кВт/год електроенергії щороку. Цю цифру можна було б скоротити вдвічі й заощадити 10 млрд. грн.

А тепер давайте розкинемо мізками й дамо відповідь на запитання, яке обов’язково виникає в цій ситуації: хто оплачує втрати електроенергії у 21 млрд. кВт/год? Зрозуміло, що нікому й на думку не спаде списати їх на рахунок власника. Безперечно, весь тягар розрахунку за втрати, як завше, лягає на плечі споживача, тобто наші з вами. За логікою, той хто платить, то й і має «замовляти музику». Та у спілкуванні з монополістами все навпаки: українські приватні обленерго диктують поки що свої умови клієнтам. Ще й нахабно диктують, принаймні у нас на Буковині. Отож саме споживачів  цікавить: а чи думають владники змінювати ситуацію на краще?

Хоча Проект Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, прийнятий Кабінетом Міністрів 24 липня, розчаровує, бо в нього закладаються куди менш оптимістичні цифри. Так, приміром, Енергетична стратегія передбачає установлення втрат електроенергії у мережах на рівні 9%. Щоби зрозуміти, багато це чи мало, звернімося до практики розвинених країн, де втрати становлять 4-7%. А Україна планує 9%, які вона, до слова, мала у 1990 році (!).

– Стратегією на 2030 рік плануються втрати в мережах у розмірі 9%, які Україна мала у 1990 році. Тобто через 40 (!) років у такому важливому питання, як енергоефективність, ми прийдемо до показників, які мали ще у 1990 році», – пояснив Василь Котко.

Вл. інф.

Запис У пошуках балансу між інтересами виробників і споживачів спершу з'явиться на Медіа-Версії.